Екологізація суспільно-економічних процесів в ринкових умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕКОЛОГІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ В РИНКОВИХ УМОВАХ

У статті представлено основні напрямки та вимоги до екологізації суспільно-економічних процесів, проаналізовано їх особливості залежно від стадії та джерел розвитку країни.

Ключові слова: економіко-екологічні складові, інноваційний розвиток, екологізація, економічні наслідки.

Вступ

В умовах сповільнення економічних процесів, що спостерігається в України, дедалі посилюється необхідність удосконалення теоретико-методичних засад гармонізації взаємовідносин між виробничою діяльністю та навколишнім природним середовищем на усіх рівнях. Методологічною основою формування сучасного інструментарію, який потребує застосування у регулюванні економіко-екологічних відносин, є концептуальні положення економіки природокористування, спрямовані на екологізацію суспільного розвитку, основною складовою якої є екологізація виробництва.

Різні аспекти розв'язання проблем екологізації суспільно-економічних процесів останнім часом здобули широкого розповсюдження в наукових працях провідних фахівців у галузі регулювання економіко-екологічних відносин, зокрема Андрєєвої Н.М., Буркинського Б.В., Веклич О.О., Гречановської І.Г., Данилишина Б.М., Мельника Л.Г., Синякевича І.М., Федоренка В.Г., Харічкова С.К. та інших. Проте узагальненого підходу до визначення цього поняття не сформульовано, у тому числі і щодо екологізації підприємницької діяльності.

Постановка завдання

екологізація навколишній середовище природний

Метою дослідження є розвиток основних положень та розроблення рекомендацій щодо забезпечення екологізації суспільно-економічних процесів в ринкових умовах як основи регулювання функціонування суб'єктів підприємницької діяльності з урахуванням екологічних вимог. Розроблення таких пропозицій здійснюється на базі проведення аналізу та удосконалення підходів до визначення екологізації соціально-економічних процесів та напрямків її запровадження в умовах виходу з кризи і подальшого розвитку ринкових відносин.

Результати дослідження. До базового принципу здійснення підприємницької діяльності як основної ознаки ринкової економіки належить обов'язкове отримання прибутку на основі виготовлення продукції, проведення робіт, надання послуг, спрямованих на задоволення потреб конкретних споживачів. Перелік потреб у сучасному суспільстві є достатньо різноманітним і інтегрує, зокрема, економічні, екологічні, естетичні та інші інтереси [1]. При цьому слід зауважити, що підприємництво здатне реалізуватися тільки на базі одержання прибутку, який формується за умови задоволення переважно економічних потреб.

Аналіз можливостей проведення вказаних дій потребує виведення на перший план особистості з її індивідуальними характеристиками, унікальними запитами, забезпечення яких є необхідною умовою функціонування ринку. Відомо, що здійснення господарської діяльності при її спрямуванні на забезпечення лише економічних запитів може знищити умови для задоволення екологічних, і як наслідок - економічних потреб. Основною причиною вказаного явища є зміни якісних характеристик та кількісних параметрів довкілля, яке є умовою та основним джерелом ресурсів для нормального протікання виробничих процесів. Одночасно якісні особливості природного середовища впливатимуть і на споживачів, результатом чого можуть бути суттєві зміни у складі та структурі потреб. Таким чином, формується підґрунтя для порушення системних ознак застосування основного принципу здійснення підприємницької діяльності. Наслідком цього є формування передумов до втрати прибутку як провідної мети функціонування виробництва в ринкових умовах.

Існуючі теоретичні підходи до регулювання вказаного процесу на умовах запобігання проявів вказаних негативних явищ поки ще не можуть бути реалізовані на практиці повною мірою. Для вирішення вищезазначеної проблеми більшість науковців пропонують перейти на принципи екологізації соціально-економічних процесів. Але власне поняття «екологізація» потребує узагальнення, структуризації та визначення місця екологізації підприємницької діяльності у сформованій структурі.

Для впорядкування визначень екологізації слід в першу чергу встановити їх ієрархічну структуру. На наш погляд, найбільш об'ємний підхід до досліджуваного поняття представляє екологізацію суспільного розвитку як основну парадигму екологічної економіки [2, 3], за якою необхідно передбачити інтеграцію економічної, соціальної, екологічної політики та забезпечити оздоровлення духовної сфери. У цілому з такою думкою можна погодитися, але викликає сумнів твердження про те, що в цьому сенсі розвиток розуміється як процес удосконалення духовного світу людини, але без нарощування виробництва матеріальних благ [2].

Матеріальне виробництво - основа розвитку цивілізації.

Більше того, певний рівень матеріального забезпечення суспільства в цілому, а не лише окремої групи його членів, формує передумови (а точніше є безумовним джерелом) для розвитку та формування інших атрибутів, що проявляються у естетичній та етичній сферах життя населення.

Отже, доцільним є не обмеження виробництва, а перехід до якісно інших відносин між природою і суспільством з метою удосконалення економічних та екологічних властивостей життя і діяльності людини [4, 5]. Для створення умов щодо забезпечення реалізації вказаної мети виникає потреба у проведенні певних заходів за такими напрямками: удосконалення механізму економічного регулювання взаємодії суспільного виробництва та довкілля на основі трансформації системи управління в цілому, зокрема за принципами екологізації;

впровадження новітніх технологічних рішень, які дозволяють забезпечити максимально корисне перетворення природної речовини у готову продукцію за повним економічним циклом та обмежити прямий негативний вплив технологій, які застосовуються у виробничих циклах, та їх зовнішніх ефектів на довкілля, тобто - екологізація суспільних виробничих процесів;

введення юридичних обмежень щодо негативного впливу наслідків життя і діяльності суспільства на навколишнє середовище на основі екологізації законодавства у разі неможливості за об'єктивними та суб'єктивними причинами задоволення вимог попередніх напрямків.

Таким чином, вказана спрямованість відносин передбачає розроблення заходів з екологізації суспільного виробництва на основі екологізації системи економічного регулювання, виробничих технологій, юридичного впливу. Очевидно, що на усіх рівнях регулювання (державному, регіональному, локальному) реалізація вказаних напрямків має особливості, але в цілому вони є інтегрованими через необхідність підтримки та збереження якості навколишнього середовища на макро- та мікрорівнях.

Вказане цілком відповідає функціонально-ієрархічній структурі методологічних і методичних рівнів регулювання взаємодії суспільного виробництва та довкілля, складеної за практичними рівнями їхньої реалізації [5, с. 18-20].

Додаткових досліджень потребують умови реалізації напрямків та, відповідно, впровадження заходів з екологізації суспільства залежності від стадії розвитку конкретної країни:

1. Розвиток на основі використання факторів виробництва означає сировинну орієнтацію країни. За такими умовами впровадження усіх заходів з екологізації є обмеженим параметрами, що характеризують здійснення виробничих процесів. Звісно, що властиві даному етапу первинні стадії виробничих циклів, особливо при видобутку мінеральної сировини, відносять до найбільш «брудних» через кількість відходів та переважно моноресурсне використання родовищ. Не менше деструктивними є й екстенсивні форми ведення сільського господарства. Вказане впливає на рівень прибутковості виробництва, що, в свою чергу, не дозволяє перерозподіляти необхідні кошти до забезпечення раціонального використання і захисту навколишнього середовища.

2. Здійснення розвитку за рахунок інвестицій забезпечує можливість переходу до наступних стадій та, відповідно, рівнів виробничих циклів. Це дозволяє збільшити частку кінцевої продукції у загальному суспільному випуску та проводити накопичення коштів з метою перерозподілу їх у розробки, пов'язані з удосконаленням технологій, у тому числі й щодо захисту довкілля. Таким чином, спостерігається поширення бази для проведення екологізації виробництва.

3. Більшого успіху від впровадження заходів з екологізації суспільно-економічних процесів можна досягти, якщо головним джерелом розвитку визнати інноваційну діяльність. На цій стадії фактори виробництва й інвестиції перетворюються у засоби активізації інноваційної діяльності, обов'язковою складовою якої є забезпечення охорони і раціонального використання природно-ресурсного потенціалу. Звісно, що останнє розглядається як суттєві ознаки екологізації виробництва [4-7]. Отже, створюються умови для підвищення рівня задоволення економічних та захисту екологічних потреб населення.

4. Використання індустрії знань і інформаційних технологій, характерне для четвертої стадії суспільного розвитку, дає можливість функціонування лише за умови збільшення особистого споживання. Це розкриває перспективи досягнення достатньо високого рівня екологізації в усіх сферах життя і діяльності, але в сучасній економіці перші ознаки формування постіндустріального суспільства спостерігаються лише в окремих країнах.

У функціонуванні економіки України в наш час переважають факторні та інвестиційні джерела, що забезпечує необхідні умови до переходу на інноваційну стадію розвитку, яка має лише первинні ознаки. Для подолання кризових проявів і формування прогресивного економічного комплексу, що відповідає сучасним вимогам, необхідною і обов'язковою умовою є реструктуризація на принципах екологізації виробництва. При цьому дуже важливо, щоб структура економіки задовольняла не лише вимогам ринкового спрямування і міжнародного поділу праці, але й перспективам майбутнього становлення країни.

У таких умовах важливе значення надається використанню принципів екологізації в організації виробництва та удосконаленні власне виробничих процесів, які є пов'язаними.

Перший напрямок певною мірою можна представити як засіб екологізації управління. Екологізація виробничих процесів останнім часом розглядається через необхідність побудови технологічних циклів, що передбачають відновлення природних ресурсів, та використання безвідходних виробництв. Проте ні з економічної, ні з технічної точок зору перетворення виробництва за вказаним напрямком не визнано доцільним, тому на базі максимально можливого використання первинних ресурсів реалізується спроба привести до мінімуму кількість відходів [9].

Для впровадження екологізації суспільного виробництва потрібно на державному рівні розробити заходи, які базуються на обігу матеріальних ресурсів у суспільно-виробничому циклі. Одним з напрямків такого обігу є використання відходів виробництва у речовинній та енергетичній формах та споживання їх як сировини для інших виробників, що дійсно імітує природні процеси. Загальний результат за цим підходом доводить можливість реалізації кругообігу матеріальних ресурсів у суспільному виробництві та дозволяє звести до мінімуму витрати, обумовлені впровадженням принципів екологізації.

Висновки

Для забезпечення реалізації основного принципу підприємницької діяльності - здобуття прибутку на базі задоволення економічних та пов'язаних з ними екологічних потреб потрібно проведення екологізації суспільного розвитку. Основні заходи з екологізації суспільно-економічних процесів слід проводити на основі запропонованих напрямків екологізації системи економічного регулювання, виробничих технологій та юридичного впливу.

Аналіз особливостей екологізації залежності від стадії та джерел розвитку конкретної країни дозволив обґрунтувати умови реструктуризації української економіки на принципах екологізації виробництва. Отже постає необхідність в економічному регулюванні кругообігу матеріальних ресурсів у суспільному виробництві, у тому числі на базі використання відходів, що потребує подальших, більш детальних досліджень.

Література

1. Гречановська І. Г. Інтеграція економічних і екологічних інтересів / Гречановська І. Г., Казарська В. В. // Вісник соціально-економічних досліджень. -- Одеса : ОДЕУ, 2005. -- Вип. 20. -- С. 92--96.

2. Синякевич І. Основні постулати екологічної економіки як теоретична основа екологічної політики / Синякевич І. // Економіка України. -- 2006. -- № 7. -- С. 49--54.

3. Андреева Н. Н. Экологически ориентированные инвестиции: выбор решений и управление : монография / Андреева Н. Н. -- Одесса : ИПРЭЭИ НАН Украины, 2006. -- 536 с.

4. Мельник Л. Г. Экологическая экономика : учебник / Мельник Л. Г. -- Сумы : Университетская книга, 2001. -- 350 с.

5. Гречановская И. Г. Экономико-экологическое регулирование предпринимательской деятельности / Гречановская И. Г. -- Одесса : АОЗТ ИРЭНТТ, 1997. -- 182 с.

6. Словарь терминов [Електронний ресурс] -- Режим доступу : http://www.jobportal. com.ua/economic/31/182832.html

7. Веклич О. А. Эколого-экономические противоречия : монография / Веклич О. А. -- К. : Наукова думка, 1991. -- 144 с.

8. Гречановська І. Г. Формування інноваційної інфраструктури в умовах реструктуризації / Гречановська І. Г., Ракицька С. О. // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. -- 2000. -- № 3. -- С. 196--203.

9. Федоренко В. Г. Життя / Федоренко В. Г. // Економіка і держава. -- 2006. -- № 5. -- С. 4--5.

Размещено на Allbest.ru