В долині річки Дніпра, що перетинає Херсонську область і ділить її на дві частини - правобережну і лівобережну, а також Інгульця сформувався своєрідний комплекс різних типів рослинності: лісової та чагарникової (вербняки, осокірники, вільшаники), лучної, водно-болотної.

Лісова рослинність представлена вербовими лісами з верби білої (Salix alba), які приурочені до найбільш підвищених ділянок заплави. Деревостан розріджений, зімкнутість - 0,3-0,4. Верби суховершинять в зв'язку з нагінними явищами, проникненням солоної морської води під дією вітру по річищу Дніпра та проток далеко вверх проти течії у водойми і відповідно засоленням грунтів заплави. Стовбури верби білої досягають 20-25 м заввишки і дають товщину до 30-35 см і більше. В домішці трапляються верба ламка (S. fragilis) і осокір (Populus nigra). В трав'янистому ярусі зростають розхідник звичайний (Glechoma hederacea), гірчак перцевий (Polygonum hydropiper), вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris), півники болотні (Iris pseudacorus), живокіст лікарський (Symphytum officinale) та ін.

Осокорові ліси з осокора - тополі чорної займають дещо підвищені місцезростання порівняно з вербовими лісами. Деревостан має зімкнутість до 0,7-0,8, висота дерев - до 20-25 м, діаметр стовбурів - до 20-30 см. В домішці трапляються тополя біла (P. alba), в'яз гладенький (Ulmus laevis), ясен високий, верба біла, в. ламка. В підліску зростають аморфа кущова (Amorpha fruticosa), крушина ламка, жостір проносний, верба прутовидна, ожина сиза (Rubus caesius), бузина чорна. В трав'янистому ярусі переважають куничник наземний, стоколос безостий (Bromopsis inermis), ситник Жерарда {Juncus gerardii), пирій повзучий (Elytrigia repens) та ін. На найбільш піднятих місцях в осокорових лісах різко зростає ценотична роль в'яза гладенького та ясена високого. Ліси тут - осокорово-в'язові, осокорово-ясенові. Характеризуються ці ліси розрідженим травостоєм.

Вільхові ліси зустрічаються в дельтовій та переддельтовій області Дніпра, в притерасних зниженнях та зрідка в зниженнях на піщаних аренах. За характером еколого-фітоценотичних умов це лісові болота, в більшості випадків обводнені, мають торф, мул. Домінує в ценозах вільха звичайна. Зімкнутість деревостану досягає 0,8-0,9, висота стовбурів до 18-20 м, діаметр стовбурів - до 20-30 см. В домішці до вільхи зрідка зустрічаються верба біла, тополя чорна та біла, на аренних зниженнях на узліссях до вільхи домішується дуб звичайний та береза дніпровська. В рідкому підліску зустрічаються верба сиза (Salix cinerea), калина звичайна, верба тритичинкова {Salix triandra), аморфа кущова. В трав'янистому ярусі типові болотні види - гірчак амфібійний (Polygonum amphibium), осока гостровидна (Carex acutiformis), півники болотні, вербозілля звичайне, живокіст лікарський, папороть болотна (Thelypteris palustris) та ін. Вільха звичайно зростає на підвищеннях - "п'єдесталах", оточених глибокими *вікнами" з водою. Нерідко весь п'єдестал (1,5-2 м в діаметрі) вкритий мохом аулакомнієм болотним (Aulacomnium palustre), a по краях зростає амблістегій береговий (Amblystegium riparium), який спускається під воду по корінню вільхи, що виступає.

Чагарникова рослинність значно поширена в плавнях. Її складають чагарникові види верб - тритичинкова, прутовидна, попеляста, гостролиста (Salix acutifolia), маслинка вузьколиста (Elaeagnus angustifolia), аморфа кущова. Чагарники вкрапляються в інші типи рослинності, особливо їх багато серед заростей очерету піввденного.

Лучна рослинність виникла на місці заплавних лісів, чагарникових угруповань та замулених боліт. Розрізняють три типи лук: остепнені, справжні та болотисті. Остепнені луки займають найбільш підвищені екотопи, в них домінують свинорій звичайний (Cynodon dactylon), осока рання (Сагех ргаесох), тонконіг вузьколистий (Poa angustifolia) та ін. Трапляються ці луки дуже рідко, невеличкими фрагментами. Справжні луки також трапляються зрідка на невисоких гривах і рівнинних ділянках заплави. Переважають в них пирій повзучий, куничник наземний, стоколос безостий, тонконіг болотний (Poa palustris) та гігрофільне різнотрав'я. Болотисті луки зустрічаються дещо частіше, ніж попередні. Розташовуються вони в зниженнях прибережних грив, в притерасній частині заплави в надмірно зволожених місцях. В їх складі переважають очеретянка звичайна (Phalaroides arundinacea), бульбокомиш морський (Bolboschenus maritimus), осока гостра, лепешняк великий (Glyceria maxima), очерет південний. Слід відзначити значну продуктивність цього типу лук - 400 ц/га.

Болота Херсонщини відносяться до низинних евтрофних трав'яних боліт, тобто боліт, що живляться ґрунтовими водами, які містять багато мінеральних речовин. Підземні органи рослин знаходяться в мінеральному субстраті, оскільки шар торфу тут або дуже тоненький, або зовсім відсутній. Ценози цих боліт дуже прості за структурою, одноманітні. Домінують в них очерет пюденний, рогіз вузьколистий (Typha angustifolia), куга озерна {Schoenoplectus lacustris). Трав'яні болота вкривають всі острови і знижені ділянки в дельті Дніпра і Інгульця, всі мілководдя, протоки, єрики, озера, саги (притерасні зниження). Значна роль тут осоки високої та пухирчастої (Carex vesicaria), сідача коноплевого {Eupatorium cannabinum), папороті болотної, пижми звичайної (Тапасеtum vulgare) та ін. Причому майже у всіх ценозах перший ярус утворює очерет південний, в деяких - верба попеляста. З рідкісних тут відмічено орхідею болотну {Orchis palustris). Переважна більшість рослин боліт плавнів відносяться до голарктичного та євразійського типів ареалу.

Водна рослинність займає величезні площі мілководь і водотоків. Значна кількість видів пов'язана як з субтропічною, так і з бореальною географічною зоною. З невкорінених, вільно плаваючих рослин в ценозах переважають спіродела багатокоренева (Spirodela polyrrhyza), ряска мала (Lemna minor), сальвінія плаваюча (Salvinia natans), водокрас звичайний (Hydrocharis morsus-ranae), тілоріз алоевидний (Stratiotes aloides), роголистник занурений (Ceratophyllum demersum). Невкорінена рослинність є дуже давньою, в її складі багато монотипних родів, широкоареальних видів, реліктів. Релікти - це види-пережитки флор минулих геологічних епох. До реліктів третинного періоду належать сальвінія плаваюча, альдрованда пухирчаста (Aldrovanda vesiculosa), плавун щитолистий (Nymphoides peltata). В ценозах вкоріненої рослинності переважають види рдесника (Potamogeton), водяна сосонка ланцетолиста (Hippuris lanceolata), валіснерія спіральна {Vallisneria spiralis), елодея канадська (Elodea canadensis), глечики жовті (Nuphar lutea), латаття біле (Nymphaea alba), зрідка - водяний горіх (Trapa natans), що включений до Червоної книги України, та ін. Багато водних угруповань рідкісні, включені до Зеленої книги України. Це формації сальвінії плаваючої, латаття білого, глечиків жовтих, горіха плаваючого.

Галофітна рослинність. Вздовж південної межі Херсонської області, що проходить узбережжями Чорного і Азовського морів та Сиваша, а також в степових зниженнях, заплавах річок, на піщаних терасах, біля озер та лиманів на солонцюватих південних чорноземах та каштанових грунтах, солонцях, солончаках зростають рослини, які пристосувались переносити високий вміст солей (хлоридів та сульфатів) в субстраті. На солончаках зростають сукулентні види, в клітинах яких спостерігається високий осмотичний тиск. Це - солерос європейський (Salicornia europaea), содник простертий (Suaeda prostrata), галіміоне бородавчаста (Halimione verrucifera), сарсазан шишкуватий (Halocneum strobilaceum), курай содовий (Salsola soda) та ін. На солонцях рослинність різноманітніша. Тут зростають види, що мають властивість виділяти надлишок солей назовні через спеціальні сольові залози, це кермек каспійський {Limonium caspium), франкенія шорстка (Frankenia hispida), з чагарників - види - амарикса (Таmагіх). Відмічені тут також віниччя сланке, басія волосиста (Bassia hirsuta), молочай щебриковидний (Euphorbia peplis), гірчиця морська (Cakile euxina), полини сантонінський і таврійський та ін. В подах на засолених грунтах утворюються засолені луки з покісниці Фоміна (РиссіпеІІіа fominii), ситника Жерарда, прибережниці берегової (Aeluropus littoralis) з домішкою кермеку Мейєра, полину сантонінського та ін.

Рослинність солоних водойм. На мілководдях Азовського та Чорного морів в рослинному покриві з квіткових рослин переважають камка морська та мала (Zostera marina, Z. noltii), причому камка морська домінує в замулених місцях. В лиманах, де мінералізація води менша, поширена цанікелія болотна (Zannichellia palustris). На морських мілководдях часто утворює монодомінантні ценози рупія морська (Ruppia maritime) та інші види цього роду. Крім цих, досить поширеними є водні макрофіти широкої екологічної амплітуди - рдесник гребінчастий та різуха морська (Najas marina). Ці рослини акумулюють біогенні елементи, слолуки донних відкладів, є кормовою базою для численних тварин. З водоростей зростають види роду хара (Chara), багато червоних водоростей - церамій (Сеramium), полісифонія (Polysiphonia), з зелених - зелений морський салат ульва (Ulva), кишечниця (Entheromorpha) та ін. Багатий фітопланктон солоних водойм. В затоках біля берегів Херсонщини відмічено більше 100 видів водоростей, з них більше половини припадає на діатомові водорості, чимало зелених та прокаріотних синьозелених, є також евгленові, динофітні, золотисті, жовто-зелені.

Рослинність вапнякових відслонень. В Херсонській області вапнякові відслонення знаходяться на схилах крутих берегів Дніпра, Інгульця, балок, ярів. На них сформувалась специфічна рослинність, що зустрічається мозаїчно по схилу. Переважають тут кальцефільні ксерофітні (посухостійкі) види. Вони мають багато різних пристосувань до жорстких умов: потужну кореневу систему, густе сіре опушення, що відбиває сонячні промені, кутикулу, восковий наліт, м'ясисті тканини, вузькі листкові пластинки з закрученими краями тощо. На вапнякових відслоненнях, крім типових степових рослин, що зростають при наявності шару грунту, тут відмічені самосил білоповстистий {Теucrium polium), бородач звичайний {Botriochloa ischaemum), чебрець двовидний {Thymus dimorphus), мигдаль степовий або бобчук, а також рідкісні, ендемічні види - голонасінник одеський (Gymnospermium odessanum), зіновать Скробічевського {Chamaecytisus skrobiszewskii), цимбохазма дніпровська (Cymbochasma borysthenica), шоломниця весняна (Scutellaria verna), дрік скіфський {Genista scythica), брандушка весняна {Bulbocodium versicolor), тюльпан Шренка, т. південнобузький та ін. Вапнякові відслонення виконують роль сховищ багатої степової флори, оскільки степи бездумно розорюються. Вони матимуть величезне значення при неминучому відновленні значних степових ділянок в недалекому майбутньому.

Синантропну рослинність утворюють рослини, життя яких пов'язане з діяльністю людини. В доагрикультурний період вони зростали лише в місцях з порушеним тваринами або стихією ґрунтовим покривом. Розрізняють два типи синантропної рослинності: сегетальну та рудеральну.

Сегетальна (від лат. сегес - посів) рослинність зростає на оброблюваних людиною грунтах серед посівів культурних рослин або на парах чи перелогах. Вона є складовою частиною агрофітоценозу разом з культурною рослинністю. Бур'яни мають велику енергію розмноження як насінням, так і вегетативно. Ценози сегетальної рослинності створюють такі види - мишій сизий та зелений {Setaria glauca, S. viridis), щириця звичайна (Аmaranthus retroflexus), півняче просо {Echinochloa crusgalli), берізка польова (Convolvulus arvensis), лобода біла (Chenopodium album), курай іберійський (Salsola iberica), свинорій пальчастий, степовий гірчак звичайний (Acroptilon repens), осот щетинистий (Cirsium setosum). Багато видів бур'янів здавна супроводжують землероба, але є й такі, що з'явились у нас недавно. Серед них північноамериканські види - злинка канадська (Erigeron canadensis), галінсога дрібноквіткова (Galinsoga parviflora) та ін. Такі види, що прибули з інших територій, називають адвентивними, тобто прийшлими.

Рудеральна (від лат. рудус - сміття) рослинність зростає в місцях з відчутним впливом антропогенного фактору. Це витоптані місця, місця, забруднені різними органічними і неорганічними відходами, сміттям, також випаси, вигони тощо. Найбільш поширені рудерали - полин звичайний (Artemisia vulgaris), кропива дводомна (Urtica dioica), м'яточник бур'яновий (Ballota ruderalis), болиголов плямистий (Conium maculatum), собача кропива звичайна (Leonurus cardiaca), лопух справжній (Arctium lарра), будяк акантовидний (Carduus acanthoides), нетреба звичайна та колюча (Xanthium strumarium, X. spinosum), миколайчики польові (Eryngium campestre), спориш звичайний (Polygonum aviculare), тонконіг бульбистий, подорожник великий (Plantago major), блекота чорна (Hyoscyamus niger), дурман звичайний (Datura stramonium) та багато ін. Слід відзначити, що сегетальні і рудеральні ценози дуже динамічні, стрімко виникають, розвиваються, зникають, а при зміні умов знову з'являються на тих же чи сусідніх місцях.

Складовими частинами рослинного світу області є також рослинність полів, садів, виноградників, вуличних та придорожних насаджень, лісових смуг і посадок, парків, дендропарків, скверів, квгтників тощо. В цих екосистемах зосереджені корисні для години види рослин різного походження.

Література

1. Природа Херсонської області. Фізико-географічний нарис. Джигирей В.С.