Система органів екологічного управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Поняття про органи управління в галузі екології та їх повноваження

2. Органи спеціального поресурсового управління, їх функції та повноваження

3. Органи спеціалізованого функціонального управління, їх функції та повноваження

4. Органи спеціалізованого галузевого управління, їх функції та повноваження

Висновок

Використана література

Вступ

Одним із найбільш важливих і дійових механізмів організації здійснення екологічної діяльності суб'єктів природо користування в сучасних державах з ринковою економікою є система екологічного законодавства, що покликана забезпечити регулюючу функцію держави як головного суб'єкта соціально-екологічної політики.

Екологічне право - система правових норм, які специфічним способом регулюють екологічні суспільні відношення з метою досягнення гармонійних відносин між суспільством і природою. Одночасно екологічне право є одним із засобів соціально-екологічного виховання, що ставить на меті формування соціально-екологічної свідомості, соціально-екологічної культури та соціально-екологічної відповідальності як суспільства в цілому, так і всіх його громадян.

Управління в галузі екології - це врегульовані правовими нормами суспільні відносини , в яких реалізується діяльність державних органів , органів самоврядування, громадських об'єднань, що спрямована на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони довкілля і екологічної безпеки юридичними і фізичними особами , шляхом гарантування дотримання екологічного законодавства та попередження правопорушень у цій галузі.

Метою управління в галузі екології та охорони навколишнього середовища є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів.

Мета та основні завдання контрольної роботи полягають в дослідженні питання, щодо органів державного управління в галузі екології та визначення їх основних повноважень.

1. Поняття про органи загального державного управління в галузі екології та їх повноваження

екологічний правовий природа суспільний

Органи управління в галузі екології - це юридично відособлені державні, самоврядні і громадські інституції, уповноважені здійснювати організаційно-розпорядчі, координаційні, консультативні, організаційно-експертні, контрольні та інші функції в галузі забезпечення екологічної безпеки, ефективного використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища.

Органи загального державного управління - уповноважені законодавчими актами органи державної виконавчої влади, на які покладені, поряд із загальними, повноваження в сфері соціально-культурного розвитку щодо забезпечення екологічної безпеки, ефективного використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища.

Президент - це найвища посадова особа в державі. Президент України є главою держави і виступає від її імені.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини І громадянина.

Президент України:

- забезпечує державну незалежність, національну безпеку і право наступництво держави;

- приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;

- здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.

Уряду належить найперша роль у державному управлінні суспільними справами, у виконанні настанов законодавчої влади і забезпеченні дотримання встановлених законів. Кабінет Міністрів - це найвищий орган виконавчої влади в державі.

Повноваження уряду включають у себе:

- забезпечення державного суверенітету й економічної самостійності України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

- здійснення функцій загального керівництва й управління справами в державі;

- прийняття рішень з усіх найважливіших внутрішніх і зовнішньополітичних питань;

- забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах соціального захисту, освіти, науки, охорони природи, екологічної безпеки І природокористування;

- розробляє І здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

- виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України;

- здійснює реалізацію визначеної Верховною Радою України екологічної політики;

- забезпечує розробку державних, міждержавних екологічних програм;

- координує діяльність міністерств, інших установ та організацій України в питаннях охорони навколишнього природного середовища;

- встановлює порядок утворення і використання позабюджетного фонду охорони навколишнього природного середовища;

- встановлює порядок розробки та затвердження екологічних нормативів, лімітів використання ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище;

- встановлює порядок визначення плати та її граничних розмірів за користування природними ресурсами, забруднення навколишнього природного середовища, розміщення відходів, інші види шкідливого впливу на нього;

- приймає рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

- організовує екологічне виховання та освіту громадян;

- приймає рішення про зупинення (тимчасове) або припинення діяльності підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, в разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- керує зовнішніми зв'язками України в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Згідно зі ст. 119 Конституції України органи місцевої державної виконавчої влади - місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:

- виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

- законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

- виконання державних І регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку програм охорони довкілля;

- взаємодію з органами місцевого самоврядування;

- реалізацію інших наданих державою, а також делегованих Радами повноважень.

Основні положення Конституції знайшли свій подальший розвиток у Законі України «Про місцеві державні адміністрації».

До питань, що вирішуються місцевими державними адміністраціями, відносяться:

- забезпечення законності тощо;

- соціально-економічний розвиток відповідних територій;

- використання природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Здійснення державного контролю на відповідних територіях покладено на місцеві державні адміністрації, в тому числі за виконанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Згідно з основними галузевими повноваженнями місцеві державні адміністрації:

- забезпечують ефективне використання природних, трудових і фінансових ресурсів;

- погоджують питання розміщення на своїй території нових підприємств та інших об'єктів незалежно від форм власності;

- здійснюють фінансування заходів, пов'язаних з охороною довкілля;

- розробляють та виконують програми щодо раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, які перебувають у державній власності;

- здійснюють заходи щодо приватизації земель та їх вилучення для державних потреб;

- розробляють та забезпечують виконання місцевих екологічних програм і вносять пропозиції щодо регіональних та державних екологічних програм;

- вживають заходів щодо відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону довкілля, підприємствами, установами, організаціями І громадянами;

- вносять пропозиції відповідним органам місцевого

самоврядування щодо організації території та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення;

- інформують населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан довкілля, а також про заходи, що вживаються щодо його поліпшення;

- організовують роботу щодо ліквідації екологічних наслідків аварій, залучають до цих робіт підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та громадянства;

- вносять пропозиції в установленому законом порядку про призупинення діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону довкілля та санітарних правил;

- розробляють і забезпечують правила користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зони санітарної охорони джерел водопостачання, обмежують або забороняють використання підприємствами питної води у промислових цілях.

Органи спеціального державного управління спеціально уповноважені органи центральної виконавчої влади, що реалізують функції управління в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки. Вони поділяються на:

Органи надвідомчого управління і контролю в галузі екології:

1. Міністерство екології та природних ресурсів України - на міністерство покладено здійснення комплексного управління природокористування у республіці, затвердження лімітів та видачі дозволів на спеціальне використання певних природних ресурсів, державний контроль за використанням та охороною природних об'єктів, координацію діяльності міністерств і відомств, що використовують природні ресурси, організацію екологічного моніторингу, адміністративне провадження з розгляду справ про екологічні правопорушення та інші важливі функції.

У галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів, підвищення їх продуктивності та раціонального використання до відома Міністерство екології та природних ресурсів належить:

- здійснення комплексного управління в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів, підвищення їх продуктивності та раціонального використання;

- затвердження нормативів використання лісових ресурсів;

- погодження проектів лімітів використання лісових ресурсів;

- погодження порядку і правил щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісових ресурсів, що розробляються Мінлісгоспом;

- погодження проектів актів законодавства щодо порядку і нормативів плати за спеціальне використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду;

- участь у розробці комплексних державних та регіональних програм у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів, підвищення їх продуктивності та раціонального використання;

- здійснення державної екологічної експертизи проектів розміщення об'єктів розвитку лісового господарства;

- здійснення державного контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів тощо.

У галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу Міністерство екології та природних ресурсів має право:

- координувати роботу Інших спеціально уповноважених органів державної виконавчої влади в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу та здійснювати контроль за діяльністю підприємств, установ, організацій і громадян у галузі охорони, використання та відтворення тваринного світу;

- контролювати додержання встановленого порядку обліку тварин та обліку їх використання;

- вимагати від фізичних та юридичних осіб усунення порушень законодавства у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу;

- припиняти у встановленому порядку використання об'єктів тваринного світу, яке ведеться з порушенням законодавства;

- у встановленому порядку зупиняти тимчасово роботи, під час проведення яких порушуються привила, норми та інші вимоги щодо охорони і використання тваринного світу, середовища перебування, умов розмноження і шляхів міграції тварин, до усунення порушень;

- припиняти незаконні дії або анулювати дозволи та встановлювати обмеження на добування, всі види використання, утримання, реалізацію, вивезення з України і ввезення на її територію диких тварин;

- здійснювати контроль за торгівлею мисливськими трофеями і виготовленням виробів Із них;

- подавати позови про відшкодування збитків і втрат, заподіяних підприємствами, установами, організаціями та громадянами внаслідок порушення законодавства про охорону, використання І відтворення тваринного світу.

2. Держкомгідромет України забезпечує спостереження за станом забрудненості природного середовища, проводить спостереження за транскордонним забрудненням повітря, здійснює радіаційний моніторинг у районах розташування АЕС України, складає карти радіаційного забруднення територій, попереджає про небезпечні та стихійні гідрометеорологічні явища, забруднення атмосферного повітря.

2. Органи спеціального поресурсного управління, їх функції та повноваження

До органів спеціального поресурсного управління в галузі екології відносяться

1. Державний комітет України по земельних ресурсах - головні завдання полягають у координації проведення земельної реформи, створення умов для рівноправного розвитку всіх форм власності на землю, проведення моніторингу земель.

2. Державний комітет України з водного господарства здійснює у галузі управління і контролю використання й охорони вод та відтворення водних ресурсів:

- державне управління в галузі водного господарства, здійснення єдиної технічної політики, впровадження у водне господарство досягнень науки і техніки, нових технологій і передового досвіду;

- розробка і встановлення режимів роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів, затвердження правил їх експлуатації;

- розробка та участь у реалізації державних, міждержавних і регіональних програм використання й охорони вод та відтворення водних ресурсів;

- забезпечення потреб населення і галузей економіки у водних ресурсах та здійснення їх міжбасейнового перерозподілу;

- здійснення радіологічного і гідрологічного моніторингу водних об'єктів комплексного призначення, водогосподарських систем міжгалузевого та сільськогосподарського водопостачання;

- проектування, будівництво і експлуатація водогосподарських систем та об'єктів комплексного призначення;

- здійснення заходів щодо комплексного екологічного оздоровлення поверхневих вод та догляду за ними;

- ведення державного обліку водокористування та державного водного кадастру;

- погодження дозволів на спеціальне водокористування;

- здійснення міжнародного співробітництва у галузі використання й охорони та відтворення водних ресурсів прикордонних вод;

- виконання заходів, пов'язаних із попередженням шкідливої дії вод і ліквідацією її наслідків, включаючи протипаводковий захист населених пунктів та земель;

- здійснення контролю за дотриманням режимів роботи водосховищ та водогосподарських систем;

- вирішення інших питань.

3. Державний комітет України з геології та використання надр, його основними завданнями є:

- затвердження нормативних документів із питань проведення робіт з геологічного вивчення надр;

- державна реєстрація всіх геологорозвідувальних робіт в Україні;

- створення державного інформаційного геологічного фонду;

- встановлення переліку корисних копалин державного та місцевого значення;

- видача ліцензій на пошук корисних копалин, а разом із Держнаглядохоронпраці - дозволу на експлуатацію їх родовищ.

У галузі управління і контролю використання й охорони вод та відтворення водних ресурсів до компетенції Держкомгеології належить:

- видача спеціальних дозволів на користування надрами для розробки родовищ підземних вод за погодженням з державними органами охорони довкілля, охорони здоров'я та нагляду за охороною праці;

- ведення державного обліку підземних вод, та водного кадастру;

- ведення державного моніторингу підземних вод;

- погодження умов спеціального водокористування в разі використання підземних вод;

- погодження дозволів на право виконання проектних і будівельних робіт, пов'язаних з видобуванням підземних вод;

- виявлення недіючих свердловин і вжиття заходів щодо їх ліквідації або ремонту і подальшого використання;

- здійснення державного геологічного контролю за веденням пошуково-розвідувальних та інших робіт щодо геологічного вивчення підземних вод;

- вирішення інших питань у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.

4. Держнаглядохоронпраці бере участь у розробці програм видобутку корисних копалин, надає гірничі відводи на всі види користування надрами, здійснює державний нагляд за розробкою родовищ корисних копалин тощо.

5. Міністерство лісового господарства України виконує функції управління, користування у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів:

- організація ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів та відтворення лісів;

- розробка норм, правил та інших нормативних документів у галузі охорони, захисту використання та відтворення лісів;

- розробка та організація комплексних державних і регіональних програм у галузі охорони, захисту використання та відтворення лісів тощо.

6. Державний комітет рибного господарства формує та реалізує концепцію розвитку рибного господарства та збереження рибних запасів, видає дозволи на промислове добування рибних запасів.

3. Органи спеціального функціонального управління, їх функції та повноваження

До органів спеціального функціонального управління в галузі екології відносяться ті органи, які мають одну або більше функцій управління в галузі екології. Разом з тим вони здійснюють управління і в інших сферах управлінської діяльності.

До таких органів відносять:

1. Міністерство надзвичайних ситуацій;

2. Державтоінспекцію МВС України ( здійснює контроль за викидами шкідливих забруднюючих речовин у повітря з пересувних джерел);

3. Держспоживзахист (внутрішня екологічна безпека);

4. Держстандарт (забезпечує метрологічний нагляд , видає сертифікати якості);

5. Держбуд (додержання вимог використання земель, додержання вимог при будівництві, моніторинг);

6. Українська державна інспекція реєстру та безпеки судноплавства.

7. Мінінформ.

Розглянемо діяльність органів спеціального функціонального управління на прикладі Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації. Його діяльність регуюється у відповідному положенні КМ від 24.05.1996.

Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України) є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України. Комітет реалізує державну політику в галузі стандартизації, забезпечення єдності та достовірності вимірювань і сертифікації, направлену на забезпечення економічної самостійності України.

Головними завданнями Держстандарту України є:

- створення та забезпечення функціонування державної системи сертифікації продукції;

- забезпечення єдності та достовірності вимірювань з метою захисту інтересів держави і споживачів:

- здійснення державного нагляду за впровадженням і додержанням вимог стандартів, технічних умов і зразків (еталонів) на продукцію (роботи, послуги) і державного метрологічного нагляду, використання прав щодо запобігання випуску недоброякісної продукції;

- визначення основних напрямів і координація проведення заходів міждержавного і міжнародного співробітництва, пов'язаних із стандартизацією, метрологією та сертифікацією:

- організація науково-технічної інформації в галузі стандартизації, метрології та сертифікації.

Держстандарт України відповідно до покладених на нього завдань:

- готує пропозиції про соціальні, економічні правові основи забезпечення якості продукції (робіт, послуг);

- визначає з урахуванням завдань соціально-економічного розвитку України пріоритетні напрями розвитку стандартизації, метрології та сертифікації;

- здійснює методичне керівництво розробкою міністерствами, відомствами й об'єднаннями підприємств програм метрологічного забезпечення, затверджує і систематично проводить оцінку їх реалізації;

- затверджує за поданням міністерств, відомств і об'єднань підприємств головні, базові організації та технічні комітети у галузі стандартизації, координує їх діяльність;

- веде в установленому порядку облік і реєстрацію державних стандартів, технічних умов і змін, що до них вносяться, рішень про їх скасування, надсилає заінтересованим організаціям відповідну інформацію:

- має виключне право видання та перевидання державних стандартів:

- надає методичну допомогу підприємствам, їх об'єднанням і організаціям у впровадженні міжнародних стандартів по системах управління якістю, організує сертифікацію цих систем;

- забезпечує акредитацію випробувальних центрів на право проведення сертифікаційних і приймальних випробувань, атестацію виробництв для підтвердження можливості стабільного випуску сертифікованої продукції, інспекційний контроль за додержанням умов сертифікації;

- сприяє діяльності міністерств, відомств, підприємств та їх об'єднань, спрямованій на підвищення ефективності метрологічних робіт, забезпечує атестацію метрологічних служб, метрологічну атестацію методик виконання вимірювань і нагляд за додержанням їх вимог;

- організує виконання робіт по удосконаленню системи забезпечення єдності та достовірності вимірювань, при необхідності розробляє і затверджує державні нормативні документи, вживає заходів до збереження і підтримання на сучасному рівні еталонної бази України;

- проводить роботу, пов'язану із передачею розміру одиниць фізичних величин на всіх рівнях вимірювань:

- здійснює державну повірку засобів вимірювань і засвідчує її результати, виконує особливо точні вимірювання за замовленням підприємств, їх об'єднань і організацій, забезпечує їх комплексне метрологічне обслуговування;

- забезпечує науково-методичне керівництво метрологічною діяльністю організацій Комітету і розвиток їх провірочно-технологічноі бази;

- здійснює державний нагляд за додержанням вимог стандартів, технічних умов, іншої нормативно-технічної документації, норм і правил підприємствами, їх об'єднаннями;

- забезпечує взаємодію з органами державного нагляду, інші її контролюючими і правоохоронними органами, товариствами споживачів у питаннях державного нагляду за якістю продукції (робіт, послуг);

- організує на базі навчальних закладів Держстандарту України підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації керівних та інженерно-технічних працівників сфери Держстандарту України і суспільного виробництва в галузі стандартизації, метрології га сертифікації.

4. Органи спеціалізованого галузевого управління, їх функції та повноваження

До органів спеціалізованого галузевого управління відносяться Мінагропром, Мінвуглепром, Держнафтогаз тощо. Це такі органи спеціального державного управління, у віданні яких знаходиться окрема галузь народного господарства.

Центральним органом державного управління сільським господарством є Міністерство агропромислового комплексу України, як орган виконавчої влади. Міністерство забезпечує проведення в життя державної політики у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової, переробної та виноробної промисловості, здійсненні заходів для гарантування продовольчої безпеки держави. Мінагропрому України підпорядковані Комітет харчової промисловості України і Комітет з питань садівництва, виноградарства та виноробної промисловості України.

Мінвуглепром реалізує державну політику розвитку вугільної промисловості, сприяє структурній перебудові економіки, формує систему заходів щодо забезпечення економічної самостійності України.

Міністерство, використовуючи економічні методи, будує свою діяльність за принципами розмежування функцій державного управління та безпосереднього господарювання, що здійснюється підприємствами, установами й організаціями.

До сфери функціонального управління Міністерства належать підприємства, установи, й організації вугледобувної промисловості, вугільного машинобудування, шахтного та вугільного будівництва а також гірничо - рятувальні підрозділи.

Завдання Мінвуглепрому:

- розробка і реалізація державної політики розвитку вугільної промисловості з метою досягнення світового рівня технології виробництва та якості продукції, оптнмізації виробничої структури, переорієнтації вугільної промисловості з урахуванням нових джерел постачання сировини та ринків збуту продукції, нових зв'язків по кооперації виробництва;

- координація діяльності підприємств вугільної промисловості, захист їх інтересів у державних та інших органах, забезпечення державної підтримки у розв'язанні завдань по задоволенню потреб населення у вугільному паливі;

- формування й розміщення в установленому порядку державного замовлення, координація діяльності підприємств, пов'язаної з виконанням цього замовлення:

- розробка комплексних наукових програм, спрямованих на поліпшення стану навколишнього природного середовища у вугільних регіонах України, забезпечення раціонального використання надр, утилізації відходів, впровадження безвідхідних технологій;

- розвиток машинобудівної бази, бази будівельної індустрії вугільної промисловості тощо.

Висновок

На основі вище викладеного можемо зробити висновок про те, що управління в галузі екології -- урегульовані правовими нормами суспільні відносини, в яких реалізується діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, що спрямована на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки юридичними і фізичними особами, дотримання екологічного законодавства, попередження екологічних правопорушень та захист їх екологічних прав.

До основних ознак управління в галузі екології відносяться:

1) Різновид соціального управління що регламентується правовими нормами.

2) Система правових норм, які регулюють суспільні відносини щодо управління в галузі екології, визначає його мету і завдання, функції в цій сфері, повноваження і функції суб'єктів управління, права і обов'язки фізичних і юридичних осіб та порядок їх взаємовідносин.

3) В основу управління в галузі екології покладено цілеспрямовану діяльність органів держави, місцевого самоврядування та громадських об'єднань (суб'єктів управління).

4) Діяльність суб'єктів управління спрямована на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки.

5) Функції суб'єктів управління передбачають організацію, погодження, координацію і контроль за діяльністю інших суб'єктів управлінських правовідносин.

6) Державно-правове забезпечення дотримання вимог екологічного законодавства, попередження і упередження екологічних правопорушень тазаходів щодо захисту екологічних прав громадян.

Використана література

1. Гетьман А. П., Шульга М. В. Екологічне право України. Підручник - Х.: Право, 2005

2. Екологічне управління. Підручник для студентов екологічних спеціальних вузов /За ред. В. Я. Шевчук, Ю. М. Саталкіна, Г.О. Білявського та ін. - К.: Либіль, 2004. - 432 с.

3. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. -- К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. - 720 с.

Размещено на Allbest.ru