Екологічний стан Азовського моря

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗДІЛ І. ПРОБЛЕМА АНТРОПОГЕННОГО ВПЛИВУ НА ПРИРОДУ

1.1 Еволюція відносин людини і природи

З появою на планеті Земля біологічного виду найвищої організації - людини, з її розвитком, міграціями, адаптацією та активізацією діяльності в біосфері почали розвиватися процеси антропогенного характеру. З самого початку поведінка людини у навколишньому середовищі почала відрізнятися від поведінки інших живих організмів особливою агресивністю і мала характер не рівноправного сусіда у середовищі існування, а насильника, споживача.

Сотні тисяч років тому, коли кількість людей на Землі була обмежена, розумовий і технічний потенціали були дуже слабкими, а могутність природи була більша у порівнянні з людською, навколишнє середовище практично не відчувало на собі впливу людини, воно легко самоочищалось. Але пройшли тисячоліття, людське населення почало зростати такими темпами , досягло такої адаптації та розширення на планеті, яких не досягла жодна популяція. Людська чисельність з часом переросла в могутню силу, яка почала впливати на природу не лише в межах інших регіонів та континентів, але і на планеті в цілому. Але своє ставлення до природи, її ресурсів, люди за століття не змінили і це призвело до появи глобальної екологічної кризи.

Це було проаналізовано на конкретних прикладах антропогенної діяльності відомими вітчизняними та закордонними фахівцями. У давні часи - мільйони років тому - для людства було характерним пристосування до природи, мати велику повагу до її сили та явищ, а для людської діяльності - збирання дарів природи, виготовлення примітивних предметів праці, полювання, рибальства. Основним джерелом енергії була фізична сила м'язів, вплив людини на природу - був мінімальним і практично не діяв на функціонування екосистеми суші, а екосистем Світового океану не чіпав взагалі.

Перший удар природі людство завдало з початком інтенсивного розвитку землеробства і скотарства, випалюючи тисячі гектарів лісу. За допомогою вогню люди також полювали на диких звірів, роблячи велику шкоду природі. А розвиток тваринництва супроводжувався виїданням і витоптуванням трав'яних масивів на великих площах до повної їх деградації.

На початку неоліту, коли людство придумало стрільбу з лука, спис, та інші предмети ефективного вбивства дуже швидко, за кілька тисячоліть, були знищені мамонти і інші великі тварини майже на всій планеті. Почалася перша глобальна економічна криза. Але люди в неоліті опанували землеробство і приручили тварин та створили нову екологічну нішу. Це була неолітичне революція свідомості та життя людства. У цей час, як вважає академік М.Моісеєв, населення земної кулі зменшилася в 8-10 разів і після цього історія пішла шляхом швидкого розвитку сільського господарства, тваринництва, а потім - інтенсивного використання мінеральних і енергетичних ресурсів літосфери, розвитку промисловості [5] .

З розвитком землеробства і тваринництва почалися перші локальні та регіональні екологічні кризи, внаслідок чого відбулася різка зміна флори, фауни, ґрунту та мікроклімату. Прикладом цього може бути антропогенні пустелі Південної та Центральної Африки, Близького Сходу, Центральної частини Південної Америки, що виникли лише кілька тисяч років тому.

Наступний етап збільшення антропогенного впливу на навколишнє середовище пов'язаний з розвитком промисловості. Він почався з

XV-XVIII ст., коли чисельність населення становила більше 500 млн. і були досягнуті значні успіхи в розвитку будівництва, техніки, хімії, почалося вивчення і освоєння Світового океану [6].

Концентрація великої кількості людей в перших містах супроводжувалося активною вирубкою лісів навколо них, спустошенням луків, пасовищ, використанням сільськогосподарських угідь. Міста перетворилися в райони екологічної напруги. Урбанізація стала негативним екологічним фактом.

З кінця XVIII і до першої половини XX ст., коли почався потужний розвиток фізики, хімії, техніки, був винайдений паровий двигун, електричний мотор, освоєна атомна енергетика, в небо піднялися перші літаки, Європу і Південну Америку оточили тисячі кілометрів залізниць, а кількість населення збільшилася до 3,5 млрд. людей, розвиток негативних екологічних явищ став глобальним, хоча і не мав кризового характеру. Основними особливостями взаємовідносин людини з природою в цей період стало активне підпорядкування природи, боротьба з нею, жорстоке споживання всіх її ресурсів з упевненістю, що вони невичерпні.

Друга половина XX ст. (останні 35-40 років) - це здобутки в області атомної енергетики і комп'ютеризації, настає друга глобальна екологічна криза. Головними причинами були суперіндустріалізація, суперхімізація, суперміліарізація, суперспоживання, і як наслідок, перевиснаження природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища, почалася деградація біосфери [26].

Важливою особливістю останнього періоду є також поява спочатку окремих наук, а потім великої кількості громадських "зелених" організацій і рухів у всьому світі, які зрозуміли значення природи для життя людства, необхідність її збереження і раціонального використання, знайшовши тісні зв'язки між здоров'ям і положенням людини і здоров'ям та навколишнім середовищем. Почалася міжнародна співдружність в галузі його охорони, були досягнуті важливі екологічні угоди, більшість країн прийняли важливі природоохоронні закони; широким фронтом розгорнулася екологічна освіта.

Не дивлячись на деякі досягнення в галузі природоохоронної діяльності у деяких країнах зростає занепокоєння серед людей про стан природи своїх регіонів і біосфери в цілому, XX ст. закінчується поглибленням глобальною економічною кризою, досить низьким рівнем екологічної освіти і свідомості у більшості населення, подальшим нарощуванням промислових і сільськогосподарських потужностей з нещадною експлуатацією всіх видів природних ресурсів.

Нова екологічна криза в історії людства є глибокою трагічною помилкою самого людства, подолати її буде дуже складно. Криза призведе до значної міграції народу і, як думають провідні вчені, можуть спровокувати війни, інші соціальні потрясіння локального, регіонального і навіть глобального масштабу. Отже, залишається одне - слід розпочати із забезпечення високого рівня освіти народу, загальної культури, високого рівня екологічної свідомості, технологічної дисципліни виробництва і науки, послідовно і якомога швидше перейти до нового способу життя суспільства - високоінформаційного, з могутнім колективним інтелектом, здатний організувати свій стабільний розвиток у гармонії з Природою.

1.2 Економіка та екологічні проблеми

Людством загальновизнано, що основний засіб виживання - забезпечення безпеки життєдіяльності . Останнім часом в результаті швидкого розвитку науково технічного прогресу і інтенсивного використання природних ресурсів зростає ступінь їх виснаження й забруднення навколишнього середовища, і проблема виживання людини стає досить гострою. Так згідно статистики з надр землі щорічно витягується 100 млрд. т руди, палива, будівельних матеріалів, в тому числі 4 млрд. т нафти і природного газу, 2 млрд. т вугілля. На поля розсіюється 2 млрд. т отрутохімікатів. В атмосферу викидається понад 200 млн. т оксиду вуглецю, 50 млн. т вуглеводнів, 146 млн. т оксиду сірки, 53 млн. т оксидів азоту, 250 млн. т пилу. У Світовий океан щороку потрапляє до 10 млн. т нафти [2].

Все це вочевидь вимагає корегування дій людства, так як багато змін в навколишньому середовищі вже стали незворотними. «Не будемо, все ж занадто радіти нашими перемогам над природою. За кожну таку перемогу вона нам помститься. Кожна з перемог має, в першу чергу ті наслідки, на які ми розраховуємо, але в другу і третю чергу зовсім інші непередбачувані наслідки, які дуже часто знищують значення перших» (Ф. Енгельс. «Діалектика живої природи»). Екологічні проблеми проникають в різні сфери суспільного життя, багато в чому визначають особливості сталого розвитку кожної держави. Сьогодні загроза виживання обумовлена головним чином виснаженням і деградацією природного середовища внаслідок активної людської діяльності [1].

Людство увійшло в такий етап розвитку, коли екологічний ефект визначається реальним лише з урахуванням екологічних наслідків і обмежень. Дуже прикро, але в нашій молодій державі у зв'язку з економічною кризою, важкими проблемами продовольчого і житлового забезпечення, суперінфляцією, розгулу злочинності проблема комплексного і радикального екологічного оздоровлення постійно відкладається, не вирішується раціональне використання природних ресурсів, а кількість аварійних ситуацій збільшується.

Досвід розвинених країн світу показав, що могутність країни визначається, насамперед, високим рівнем культури і технологій, у тому числі - культури природокористування. Цей досвід, а також досвід вітчизняного господарювання переконують, що рухатися далі шляхом старого економічного розвитку не можна, потрібна нова концепція природокористування. Головний екологічний ресурс сучасності лежить у зміні систем цінностей і способів освоєння природи, у зміні загальнолюдського світогляду. Економічні критерії прогресу повинні оцінюватися з погляду його впливу на "якість життя" і збереження біосфери, розвиток духовності людини [2]. Економіка товарів поступово змінюється економікою інформації, а принципи природокористування в XXI ст. придбанням нових особливостей:

1. Підхід до вивчення будь-якого природного об'єкта або процесу повинно бути універсальним, цілісним, в основі якого лежить ідея об'єднання світу, тісних взаємозв'язків всіх явищ і процесів у природі, невідворотність розплати за будь-яке втручання у природу.

2. Будь-яка людська діяльність повинна супроводжуватися думкою, що людина - частина природи, елемент, який своїм функціонуванням не має права порушувати гармонію життєвих процесів біосфери; тільки вона може вирішити проблему самовизначення і пріоритету людських цінностей, використовуючи для цього могутній колективний інтелект і підняти рівень духовності.

3. Моделювання стратегії еколого-економічного розвитку націй і людства в цілому має йти шляхом прогнозування. Ці прогнози повинні передбачати декілька взаємин нащадків розвитку нашої цивілізації; які прогнозуються і які проектуються; які прогнозуються, але не проектуються; які не прогнозуються і не проектуються. І чим демократичніше, цивілізованіше буде суспільство, тим більше гарантій вибору соціально-економічних і науково-технічних рішень з наслідками, які прогнозуються та проектуються.

4. Нова цивілізація в процесі свого розвитку повинна зробити принципово іншу матеріальну основу - спрямовану суспільно-виробничою технологією формування природно-діючих систем, які здатні здійснювати еквівалентний обмін предметів і енергії між суспільством і навколишнім середовищем.

Отже, нестримний розвиток техногенного типу світової економіки призвів до виникнення глобальних екологічних проблем, кожна з яких здатна призвести до деградації людської цивілізації. Ці проблеми пов'язані між собою цей взаємозв'язок призводить до виникнення або загострення інших. Наприклад, така складна світова проблема як демографічна, що породжуються вибуховим зростанням населення планет, призводить до різкого збільшення навантаження на навколишнє середовище в результаті збільшення потреб людей у продовольстві, енергії, житло, промислових товарів. Велика екологічна небезпека такої глобальної проблеми, як військова.

Усвідомлення катастрофічності сформованого типу економічного розвитку, обмеженість природних ресурсів і взаємозв'язок всіх еколого - економічних процесів на нашій планеті стало найважливішою причиною початку розробки концепцій світового розвитку. Нездатність досягти радикальної зміни у відносинах між економікою та навколишнім середовищем призвела до появи концепції - екотопії. Основні напрямки цієї концепції - повернення до природи прості технології, відмова від НТП який руйнує навколишнє середовище. З точки зору типів економічного розвитку, екотопії багато в чому пов'язані з концепцією сталого розвитку, яке задовольняє потреби теперішнього часу, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби.

Логіка розвитку життя на Землі визначає діяльність людини як головний фактор, причому біосфера може існувати без людини, але людина не може існувати без біосфери. Зберегти гармонію людини і природи - основна задача, яка стоїть перед цим поколінням. Це вимагає зміни багатьох раніше сформованих уявлень про виміри людських цінностей.

Необхідно розвивати у кожної людини "екологічної свідомості", яке буде визначати вибір варіантів технологій, будівництва підприємств та використання природних ресурсів. Свідомість, що походить від гасла " Взяти від природи все" перейде до "Природа наш дім".

1.3 Типи забруднювальних речовин, які надходять до водних об'єктів

Запаси прісної води значно зменшуються із-за забруднення. За звичай, забруднюючі речовини розподіляють на декілька класів в залежності від їх природи, хімічної будови та походження.

Органічні сполуки надходять із побутових, сільськогосподарських та промислових стоків . Їх розклад відбувається під дією мікроорганізмів і супроводжується поглинанням розчиненого у воді кисню. Якщо кисню у воді достатньо и кількість відходів невелика, то аеробні бактєрії досить швидко перетворюють їх у порівняно нешкідливі залишкі. В іншому випадку діяльність аеробних бактерій дає менші результати, вміст кисню різко падає, розвиваються процеси гниття. При вмісті кисню у воді менше 5 мг на 1 л, а у районах нересту нижче 7 мг багато видів риб гинее [17].

Хворобливі мікроорганізми та віруси містяться у погано очищених або зовсім не очищених каналізаційних стоках населених пунктів та тваринницьких.

Потрапляючи до питної води, патогенні мікроби та віруси визивають різноманітні епідеміі, такі як сальмонеліоз, гастроентеріт, гепатит та інші. Водні безхребетні, наприклад, молюски із заражених водоймищ часом були причиною захворювання черевним тифом.

Живильні елементи, головним чином сполуки азоту та фосфору, потрапляють у водоймища з побутовими та сільськогосподарськими стічними водами. Збільшення вмісту нітритів та нітратів у поверхневих та підземних водах веде до забруднення питної води і до розвитку деяких захворювань.

До неорганічних та органічних речовин також відносяться сполуки важких металів, нафтопродукти, пестициди, синтетичні поверхнево-активні речовини,феноли. Вони потрапляють у водоймища з відходами промисловості, побутовими та сільськогосподарськими стічними водами . Багато з них у водному середовищі або взагалі не розкладається, або розкладається дуже повільно і здатні накопичуватись у харчових ланцюжках.

Збільшення донних осадів відноситься до одного із гидрологічних наслідків урбанізації. Їх кількість у річках та водоймищах постійно збільшується із-за ерозіі грунтів у результаті неправильного ведення сільського господарства. Ці явища призводять до порушення екологічної рівноваги у водних ситемах.

Джерелами теплового забруднення служать підігріті стічні води тепло-електростанцій та промисловості. Збільшення температури природних вод змінює природні умови для водних організмів, знижує кількість розчинного кисню, змінює швидкість обміну речовин. Багато мешканців річок, озер і водоймищ від цього гинуть, розвиток інших припиняється.

Надходження нафти в водоймища в основному пов'язане з транспортуванням та розробкою у місцях добування на шельфі. Нафтові забруднення мають різні форми: покривають поверхню води тонкою плівкою, а при розливах товщина нафтового шару спочатку може складати декілька сантиметрів, потім утворюються комочки важкої фракції нафти. До них прикріплюються маленьки тварини, якими живляться риби. Разом з ними вони заглотують і нафту. Деякі риби від цього гинуть. При нафтовому забрудненні змінюється відношення видів і зменшується їх різноманітність [17].

Хлоровані вуглеводи, широкозастосовні для боротьби зі шкідниками сільського та лісного господарства, переносниками інфекційних захворювань, уже багато десятиріч разом зі стоками річок і через атмосферу потрапляють у водоймища. Вони легко розчиняються у жирах і тому накопичуються в організмах риб, ссавців, морських птахів. Ці речовини не розкладаються у природних умовах, а тільки накопичуються.

Разом з річним стоком до моря потрапляють і важкі метали, більшість з яких має токсичні властивості. Ртуть, кадмій, свинець, мідь, цинк, хром, миш'як та інші важкі метали не тільки накопичуються у морських організмах, отруюючи тим самим морські продукти харчування, але й дуже шкідливо впливають на мешканців моря.

Наслідки забруднень різноподібні. Первинні критичні порушення у функціонуванні живих організмів під дією забруднюючих речовин утворюються на рівні біологічних ефектів: після зміни хімічного складу клітин порушуються процеси дихання, росту та розмноження організмів, можливі мутаціі і канцерогенез; порушуються рух та орієнтація у морському середовищі. Морфологічні зміни нерідко проявляються у вигляді різноманітних патологій внутрішніх органів: змін розмірів, розвитку неправильних форм. Особливо часто ці явища регіструються при хронічному забрудненні. Все це віддзеркалюється на стані окремих популяцій, на їх взаємовідносинах.

1.4 Головні причини і джерела розвитку екологічної кризи

Об'єктивний аналіз сучасної економічної ситуації, причин і джерел погіршення екологічної ситуації навколишнього середовища України, погіршення здоров'я людей, поява демографічної кризи стало дійсним лише декілька років тому завдяки розсекреченим матеріалам і допомогло чітко визначити основні причини, джерела, динаміку і напрямок розвитку екологічної кризи в рамках нашої країни [2].

Такими причинами є:

1. Екстенсивне використання всіх видів природних ресурсів, що тривало десятиліттями, без урахування можливостей природних регіонів до самовідновдення і самоочищення.

2. Довгострокова адміністративно-командна концентрація на невеликих площах великої кількості потужних промислових комплексів та інших «гігантів соціалістичної індустрії», прискорена реалізація гігантських планів втручання у природне середовище.

3.Повне нехтування традиціями господарювання, можливостями природи регіонів і інтересами корінного населення.

4. Перехімізація сільського господарства і небезпечні способи його організації.

5. Відкриття меліораційних робіт і їх проведення у великих обсягах без наукових обгрунтувань і ефективних технологій.

6. Повна відсутність об'єктивних довгострокових екологічних експертиз всіх планів і проектів розвитку промислового господарства, енергетики, транспорту протягом повоєнного періоду.

7. Використання на більшій частині виробництва старих і дуже старих технологій та обладнання, які давно вимагають змін.

8. Відсутність ефективно діючих законів з охорони навколишнього середовища та підзаконних актів для їх ефективної реалізації.

9. Відсутність постійно об'єктивної інформації широких мас населення про екологічну обстановку навколишнього середовища, причин його погіршення, винних у забрудненні та шляхи для покращення ситуації.

10. Дуже низький рівень екологічної освіти не тільки широких мас населення, а керівників підприємств, державних організацій, загальна низька екологічна свідомість і культура.

11. Різке збільшення негативних економічних, соціально-політичних і екологічних процесів в Україні у зв'язку з найбільшою техногенною катастрофою XX ст. - аварією на Чорнобильській АЕС.

12. Відсутність дієвих економічних стимулів ресурсо- і енергозбереження.

13. Відсутність дієвого державного контролю за використанням законів про охорону природи і системи ефективного покарання за шкоду навколишньому середовищу.

Основними антропогенними джерелами розширення екологічної кризи на Україні є дуже великі промислові комплекси - споживачі сировини, енергії, води, повітря, землі, транспорту і разом з тим страшні отруйники навколишнього середовища практично усіма видами забруднення (механічних, хімічних, фізичних, біохімічних). Вони сконцентровані близько родовищ корисних копалин, великих міст і водних об'єктів: Донбас, Центральне Придніпров'я, Кривий Ріг, Прикарпаття, Керч, Маріуполь, велика частина обласних центрів. Серед цих об'єктів самими великими забруднювачами є металургійні, хімічні, нафтопереробні, деякі військові підприємства.

РОЗДІЛ ІІ. СУЧАСНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН АЗОВСЬКОГО МОРЯ

2.1 Аналіз стану навколишнього середовища і умов існування живих організмів в Азовському морі

Незадовільний екологічний стан Азовського моря зумовлений значним перевищенням обсягу надходження забруднюючих речовин над асиміляційною здатністю морських екосистем, що призвело до бурхливого розвитку евтрофікаційних процесів, значного забруднення (в тому числі мікробіологічного) морських вод, втрати біологічних видів, скорочення обсягу рибних ресурсів, зниження якості рекреаційних ресурсів, виникнення загрози здоров'ю населення. Основними джерелами забруднення є стоки річок, стічні води з точкових та дифузних берегових джерел, морські транспортні засоби.

Навколишнє середовище Азовського моря характеризується особливими умовами, які визначають специфіку існування біоценозів.

Ключовий для екосистеми Азовського моря фактор - річковий стік. Річковий стік зменшується за рахунок зростання незворотного водоспоживання. Якість річкової води знижується через її забруднення. В результаті незворотного водоспоживання та врегулювання стоку екосистема Азовського моря фактично функціонує в середньомаловодних умовах, а навесні, за дослідженнями вчених з АЗНДІРГа (Азовський науково-дослідний інститут рибного господарства), складається ситуація, характерна для маловодних рік, тобто море хронічно недоотримує значний об'єм прісної води [30].

Для водного та сольового режиму Азовського моря у період зарегулювання стоку з'являються тенденції до скорочення прісної складової водного балансу, зменшення інтенсивності водообміну через Керченську протоку, що пов'язано, в першу чергу, зі зменшенням водного стоку в Чорне море. Тому в період з 2000 по 2007 роки відбувається постійне накопичення солей й підвищення солоності Азовського моря [22].

Підвищення солоності води Азовського моря призвело до зміни фауни цього водоймища. В морі заселились чорноморські види, що раніше тут не зустрічались, а розповсюдження деяких місцевих форм значно змінилось. Зміна солоності води призвела до подальшого збільшення проценту більш галофільних видів тварин і до нових змін у складі азовських біоценозів [7].

Азовське море має нестійкий газовий режим. Основним джерелом надходження кисню в водну товщу є фотосинтез та атмосферна аерація. Витратна частина кисневого балансу включає споживання кисню на дихання водних організмів, на окислення органічної речовини, а також виділення кисню з поверхневих шарів води в атмосферу при їх насиченні більше 100%. Вміст кисню у водах Азовського моря характеризується внутрирічною мінливістю, яка визначається температурою та інтенсивністю біологічних процесів. Як правило, вміст кисню у зв'язку з мілководністю водойми буває високим і стабільним (до 100% насичення і більше) у водній товщі та досить мінливим у придонному горизонті (від аналітичного нуля до 121% насичення). Причому в осінньо-зимово-весняний період кисневий режим сприятливий для гідробіонтів, а в літній період часто спостерігається природний короткочасний дефіцит кисню, що іноді охоплює до 75-83% площі дна. В останнє десятиріччя в літній період збільшилися площі з дефіцитом кисню, майже щорічно почали відмічати заморні явища на великих площах. В певних районах почали відмічати й зимові замори. Заморні явища посилилися в останній час у зв'язку з послабленням проточності цього басейну. В серпні 1998 р. у північній частині Азовського моря було помічено випадок, коли дефіцит кисню охоплював не тільки придонні шари, а й середні горизонти товщі [9].

Заморні явища пов'язані, головним чином, із забрудненням води нафтопродуктами. Щорічно в басейнах Чорного та Азовського морів трапляється до 30 випадків розливу нафти. Забруднення вод нафтою і нафтопродуктами внаслідок морських вантажоперевезень та діяльності портів (найбільшою за останні роки стала катастрофа 11 листопада 2007 р., коли в Керченській протоці в результаті шторму були викинуті на берег або затонули 10 суден, переважно російських). У море потрапило від 2 до 4 тис. т мазуту і близько 7 тис. т сірки, що призвело до безпрецедентного забруднення острова Тузла, дна і прибережних територій Керченської протоки, загибелі великої кількості риби, дельфінів і птахів, у тому числі і занесених до Червоної книги (Рис. 2.1; 2.2; 2.3; 2.4).

За словами українських екологів, море зможе очиститися лише через 5-10 років, за найбільш песимістичними прогнозами - через 15. Концентрація нафтопродуктів у Азовському морі подекуди перевищує ГДК (гранично допустима концентрація) у 10 разів. В Азовському морі існує критична ситуація. Концентрації нафтопродуктів перевищують ГДК у 150 разів. Розливи нафти погіршують кисневий обмін між водою і повітрям. Це підтверджують масові замори риби від кисневого голоду і пестицидного отруєння. Відсутність достатньої кількості належних портових споруд для складування та обробки екологічно небезпечних вантажів, а також низький рівень забезпеченості морських транспортних засобів системами очищення побутових стоків та утилізації твердих відходів призводять до значного забруднення морських акваторій та акваторій портів [19].

У межах водоохоронної зони Азовського моря накопичено значну кількість твердих побутових і промислових відходів (Рис.2.5). Технологічне недосконалість облаштування звалищ викликає забруднення поверхневих і підземних вод, створює загрозу погіршення санітарно-епідеміологічного стану і здоров'я населення, деградації рекреаційних ресурсів.

Відходи - залишки сировини, матеріалів або напівфабрикатів, а також речовини та матеріали, утворювані в процесі переробки сировини, непридатні для використання за безпосереднім призначенням, отримання яких не є метою даного виробництва.

Побутові відходи - всі відходи сфери споживання, які утворюються в житлових масивах, організаціях та установах, торгівельних закладах тощо, відходи опалювальних установок в житлових будинках, сміття з вулиць, будівництв тощо.

Сміття - тверда частина побутових відходів, утворюваних у житлових масивах. Воно включає матеріали та вироби, починаючи від старих газет, порожніх консервних банок, пляшок, харчових відходів, обгорток та пакувальних матеріалів, закінчуючи битим посудом, зношеним одягом, поламаною побутовою чи офісною технікою тощо. Якщо у воді знаходиться велика кількість твердих речовин, вони роблять її непрозорою для сонячного світла і тим самим перешкоджають процесу фотосинтезу у водних басейнах. Це у свою чергу викликає порушення в ланцюзі живлення в таких басейнах. Крім того, тверді відходи викликають замулювання річок і судноплавних каналів, що приводить до необхідності частого проведення днопоглиблювальних робіт. Технологічне недосконалість облаштування звалищ викликає забруднення поверхневих і підземних вод, створює загрозу погіршення санітарно-епідеміологічного стану і здоров'я населення, деградації рекреаційних ресурсів.

Екологічна криза на Азові також пов'язана з неконтрольованим, лавиноподібним зливом пестицидів в море з прилеглих сільськогосподарських масивів і переміщення їх річками. Найбільш токсичними пестицидами є галогенопохідні вуглеводні, наприклад ДДТ (діхлордіфенілтрихлоретан) і поліхлорірованниє біфеніли. Хоча ДДТ заборонений до застосування вже в багатьох країнах, але в Україні він ще продовжує застосовуватися, і приблизно 25% використовуваної кількості цієї речовини досягає моря. На жаль, ці вуглеводні хімічно стійкі і не розкладаються мікроорганізмами. Тому вони накопичуються в ланцюзі живлення. ДДТ може знищувати все живе в масштабі цілих річкових басейнів; він також перешкоджає розмноженню птахів та отруює рибу і особливо мальків. Згубно діють на іхтіофауну також мінеральні добрива - нітрати і фосфати. Середній вміст фосфору у водах Азовського моря коливається від 20-70 мкг / л. Зміст азоту коливається від 20-28 до 400 мкг / л .= вмирає риба. Зі стоком малих річок до басейнів Азовського моря потрапляє близько 12% не засвоєних азотних добрив, 13% фосфорних добрив та 6% пестицидів. Попадання в моря мінеральних добрив, особливо нітратів і фосфати, а також радіонуклідів та інших токсичних речовин тягне за собою пере удобрення (водоростей) вод моря, і, як наслідок, - бурхливе зростання фітопланктону («цвітіння» моря - інтенсивний розвиток синьо-зелених водоростей), зменшення прозорості вод і загибель багатоклітинних водоростей

Води Азовського моря забруднені хлорорганічними пестицидами, фосфорорганічними пестицидами.

Зараз у донних відкладеннях моря кількість ядохімікатів, важких металів значно перевищує норми.

Заборонене, але використовуване донне тралення також знищує донні біоценози (Рис. 2.6).

Хоча офіційно воно було заборонено ще в середині 1970-х років, рибалки продовжують використовувати трали, про що свідчать численні сліди донних тралення. Донне тралення небезпечне, перш за все, тим, що при такому способі вилову риби знищуються також і всі придонні місця перебування риб і інших гідробіонтів, знищуються молюски-фільтратори - основа кормової бази безлічі риб, у тому числі й осетрових. Крім того, що піднялася каламуть розноситься на десятки кілометрів і різко зменшує прозорість води. В даний час в Азовському морі працює декілька десятків промислових суден, що застосовують всі типи тралів. Вони мають дозволи на роботу кільцевими неводами і обмежену кількість вилову. Насправді ж працюють тралами й приховують загальний улов, де кілограми на папері перетворюються на тони на ділі. У результаті подібних дій не тільки знищуються запаси риби, але й ліквідуються традиційні місця годівлі та нересту [19].

Також чисельність біологічних ресурсів Азовського моря знижується за рахунок надмірного, в тому числі і бракон'єрського вилову риби. Хижацьке виловлювання риби Мінрибгоспом, яке почалася з 50-х років 20 століття методом потужного океанічного виловлювання за допомогою великих мереж, замість традиційних невеликих, спеціальних снастей. Обсяги вилову риби в Азовському морі за останні 15 років скоротилися у 5 разів. Вилов риби в останні роки становив у середньому лише 20% рівня 60-х - початку 70-х років, що призвело до щорічних втрат товарної продукції. Цимлянське водосховище забрало у Азова 80% прісної води, що призвело до зменшення площ нерестовищ осетрових, оселедця, рибця та підвищення солоності моря.

Невиправної шкоди навколишньому середовищу завдає дампінг (від англ. Damping) - поховання в море відходів, видалення відходів або інших предметів з штучних морських споруд, суден і літальних апаратів, умисне знищення морських платформ. Встановлено зв'язок вмісту токсичних забруднюючих речовин у воді Керченської протоки з обсягами та режимом дампінгу. Незважаючи на зниження обсягів скидаються грунтів, рівень забруднення водних мас ртуттю і свинцем з листопада 1999 по 2005 р. суттєво зріс при одночасному зниженні вмісту зазначених елементів у донних відкладеннях, що свідчить про вторинний забрудненні придонного шару вод. У донних відкладеннях для більшості визначаються забруднюючих речовин зберігається позитивна тенденція до їх накопичення в поверхневому шарі опадів.

До основних джерел забруднення Азовського моря відносять промислові підприємства і порти міста Маріуполя. Металургійними комбінатами «Азовсталь», імені Ілліча, концерном «Азовмаш» щорічно скидається понад 800 млн. м3 (до 99% загального обсягу скидів у море) забруднених стічних вод. Головним забруднювачем є «Азовсталь», який щороку скидає в море понад 850 мільйонів куб. м відходів, що становить 99% від загального скиду забруднюючих речовин. Зокрема, на 1 грудня 2010 р. комбінат скинув у море 86118,3 тис. м3 стічної води. У стоках спостерігається перевищення гранично допустимої концентрації (ГДК) по азоту амонійному в 2,74 рази, по залізу загальному в 4 рази, міді - в 2,26 рази, цинку - у 1,76, нафтопродуктах - в 2,26 рази. Великим забруднювачем є Маріупольський морський торговельний порт. На 1 грудня. 2010 р. в море скинуто 233 тис. т зливних стоків. Очисні споруди порту працюють недостатньо ефективно: в акваторії порту показник забруднення води, зокрема, по залізу, перевищували (на кінець 2010 р.) ГДК у 10 разів.

Сильне забруднення Азовського моря спостерігається в районі м. Маріуполя. Море в цьому районі темно-бурого кольору. Прозорість морської води знижується до 0,5 м, у той час як на відкритій частині Азовського моря прозорість води складає майже 8м [3, с. 392-395].

Турбує екологів постійне зростання обсягів перевантаження в українських морських портах сірки. Так, в порту Маріуполь перевантаження сірки з 2000 - 2008 рр. збільшилося більш ніж у 2,5 рази і досягла близько 2 млн. т. Комунальні відходи, у прибережних районах системи забору, очищення і подачі води, знаходяться в дуже зношеному стані, оскільки будувалися 50-100 років тому, в багатьох населених пунктах каналізаційні системи з очищенням стоків взагалі відсутні, і в річки або безпосереднє море скидається неочищена вода. За оцінками преси, щорічно в Азовське море скидається 5 млрд. кубічних метрів стічних вод [7].

До основних причин екологічної кризи Азовського моря можна віднести:

- хижацький вилов риби методом потужного океанічного вилову за допомогою великих тралів, механічних драг, нерозрахованих на невеликі глибини моря - 5-8 м;

- інтенсивне впровадження в регіонах басейну стоку в море зрошувального хліборобства та вирощування рису, що призвело до інтенсивної хімізації ґрунту, вод та до значного зменшення стоку річок, а також до зростання зливу пестицидів в море з сільськогосподарських масивів та перенесення їх річками;

- інтенсивне, без дотримання екологічних та санітарних норм будівництво на узбережжі, на косах моря безлічі пансіонатів і баз відпочинку що призвело до зростання кількості побутових відходів та каналізаційних стоків в море. Значна антропогенне навантаження в літній період на деяких ділянках рекреаційних зон призводить до порушення природного стану пляжів, прибережних лісів, і зниження їх рекреаційно-оздоровчого потенціалу;

- збільшення забруднюючих викидів хімічної та металургійної промисловості (Маріуполь, Таганрог, Кам-Бурун), тільки Маріуполь «постачає» навколишньому середовищу близько 100 тис. т токсикантів на рік [9];

- будівництво водосховищ на основних річках, що живлять море (Дон, Кубань), перетворення цих водоймищ у гігантські промислові відстійники.

Високе антропогенне навантаження на екосистеми Азовського моря викликані такими негативними факторами:

- використання промислових технологій, що не відповідають сучасним вимогам в частині їх екологічної безпеки;

- неефективна робота значної кількості комплексів очистки стічних вод, що потребують реконструкції і введення елементів доочистки;

- незадовільний санітарно-технічний стан більшої частини глибоководних спусків очисних споруд, недостатня їх відстань порівняно з нормативною;

- потрапляння в море неочищених зливних стоків з урбанізованих територій;

- технічні поломки та аварії на судах та берегових об'єктах, що призводять до забруднення морського середовища, особливо нафтопродуктами;

- розміщення в узбережній зоні несанкціонованих звалищ відходів.

Екосистема Азовського моря за останні десятиріччя зазнала значного антропогенного впливу, що спричинило серйозні зміни умов існування морських організмів. Води Азовського моря зараз характеризуються значним забрудненням нафтопродуктами та пестицидами, що є основною причиною заморів риби. Основними джерелами забруднення Азовського моря (з української частини узбережжя) є підприємства міст Маріуполь, Бердянськ, Генічеськ.

На сьогодні більше 1200 промислових підприємств скидають 18,4 млн. кубометрів стічних вод в Азовське море і більше 5,5 з них - без будь-якої очистки. В 2009 г. в Азовське море було скинуто 1238,65 млн. м³ (в 2007 г. - 973,78 млн. м³) забруднених стічних вод, з них без очистки - 1094,52 млн. м³ (в 2007 г. - 818,18 млн. м³). Збільшення скидань пов'язано зі збільшенням об'ємів вод, що поступають з рисових систем [7].

Найбільшу кількість промислових стічних вод у море скидає ВАТ «МК Азовсталь»: у 2009 році - 633,4 млн. м³, що в порівнянні з 2007 роком трохи зменшилось (668,4 млн. м³). Проте це не дає підстав зробити висновок про зменшення антропогенного впливу на екосистему Азовського моря, адже загалом кількість скинутих у море промислових стічних вод збільшилась в декілька разів.

На даний час регулярний моніторинг забруднень в басейні Азовського моря не проводиться. Та, як показують спостереження в останній час, води Азовського моря забруднені нафтопродуктами, фенолами, ртуттю, пестицидами [19].

З 1980 року реєструється зростання пестицидного забруднення моря: інтенсивна культивація рису призвела до високої концентрації пестицидів у воді, водних організмах, а також в промисловій рибі. Середня концентрація пестицидів у воді з того часу зросла в 5 разів. Води Азовського моря забруднені хлорорганічними пестицидами, фосфорорганічними пестицидами. Концентрації ДДТ досягають 40 мг/л (при нормі 0) [30]. Пестицидне забруднення - головна причина масових заморів риби. В 1986 році було зареєстровано 15 випадків замору, включаючи «Квітневий замор» - масовий замор риб. З 2000 року було зареєстровано загибель тисяч осетрових та сотень дельфінів.

Значну небезпеку створює забруднення нафтопродуктами. Щорічно в басейнах Чорного та Азовського морів трапляється до 30 випадків розливу нафти, причому щороку цифри не зменшуються. Концентрації нафтопродуктів перевищують допустимі норми в 150 разів. Отже, скидання нафтопродуктів у води Азовського моря має тенденцію до збільшення (графік 2.1) [30].

За дослідженнями вчених скорочується видове різноманіття Азовського моря, а також кількість риби. Азовське море завжди характеризувалось високими показниками вилову риби. Зараз ці показники щорічно зменшуються, а та риба, що виловлюється, забруднена ядохімікатами настільки, що вживати її небезпечно. Вживання риби та безхребетних (мідій та крабів) з високими концентраціями хімікалій, так само як і використання цих організмів в їжу сільськогосподарських тварин, може викликати велику кількість людських захворювань, включаючи рак [20].

Важливою є і проблема катастрофічного бактеріального забруднення, через що майже все північне узбережжя заборонено для купання [17].

Азовське море знаходиться у важкому екологічному стані, його води забруднені нафтопродуктами, фенолами, ртуттю, пестицидами. Забруднення нафтопродуктами має тенденцію до зростання. Кількість скинутих у море промислових стічних вод збільшилась. Ці зміни НС призвели до зменшення видового та кількісного різноманіття моря. Показники вилову риби щорічно падають. Тобто, ситуація в Азовському морі має тенденцію до погіршення.

Азовське море характеризується особливими абіотичними умовами, що не притаманні жодному іншому водному об'єкту. Зараз Азовське море знаходиться у критичному екологічному стані, більше 1200 промислових підприємств скидають 18,4 млн. кубометрів стічних вод в Азовське море, також в море потрапляють викиди забруднених стічних вод приморських міст, біогенні речовини змиті з сільськогосподарських полів з річковим стоком, - все це каже про значне забруднення моря. Води Азовського моря забруднені пестицидами, нафтопродуктами, ртуттю, фенолами; це призвело до зниження якості морської води і відповідно - різкого погіршення умов існування організмів, прикладом чого є масові замори риби. В Азовському морі має місце критична екологічна ситуація.

2.2 Стан іхтіофауни Азовського моря

Насамперед слід зазначити, що вона відрізняється найменшою видовою різноманітністю серед інших морів Середземноморського басейну, і становить, за різними джерелами, від 114 до 150 видів риб. Унікальність іхтіофауни Азова визначається наявністю значної кількості ендемічних і реліктових видів, деякі з яких знаходяться на межі зникнення. Для нього характерна значна сезонна мінливість - більше половини видів мігрують в Азовське море переважно в теплий період на нагул або нерест. В останні десятиліття відбувається істотне зниження видового різноманіття і запасів риби в Азовському морі під впливом негативних антропогенних факторів [30].

Іхтіофауна Азовського моря сформована з елементів різного походження.

Внаслідок різних факторів, у тому числі і перевилову, значно змінився склад іхтіофауни та, відповідно, склад добутих рибних ресурсів. Аналізуючи динаміку вилову риби та інших морепродуктів за 5 років, можна помітити, що загальний вилов має тенденцію до спаду. Так, максимальний вилов був у

2000 р. -- 35033 т, в 2006 р. -- 34261 т, а середньорічний вилов за 5 років -- 31221 тонна, що становить 89% від максимального вилову. Значно знижені улови осетрових, скумбрії, пеламіди, лосося, бичка, кефалі. Головне значення у промислових уловах набувають шпрот і хамса. Нині в уловах практично відсутні скумбрія, пеламіда, луфар, ставрида. Динаміка вилову риби у Азовському морі має тенденцію до зниження ( графік 2.2).

Екологічне явище замора бичка в Азовському морі з'явилося в перші роки минулого століття.

Біологічна енциклопедія словом мор називає масову загибель водних живих організмів внаслідок скорочення кількості кисню у воді, яке відбувається внаслідок масового розмноження зоопланктону і водоростей (цвітіння водойми) або забруднення стічними водами.

Не можна називати замором масове отруєння риби отрутохімікатами та іншими токсинами. Неоднорідною є товша води Азовського моря. У верхньому шарі знаходиться більш прісна, тепла вода, глибше - солона, холодна.

Море прогрівається влітку і на дні розкладаються органічні речовини, що викликають додаткове зменшення кисню і вимирання донних живих істот. В Азовському морі першими страждають бички, які підходять до берега і викидаються хвилею на берег.

Останнім часом співробітники рибоохорони спільно з екологічною інспекцією влітку щодня проводять візуальний контроль і забір проб морської води на вміст кисню. І для запобігання масового мору бичка проводиться його вилов.

При поступовому зменшенні вилову цінних видів риб зростає видобуток менш цінних, але більш вагомих як кормова база, риб. У зв'язку з катастрофічним станом червоних водоростей -- філофори було заборонено її добування і проведення комплексних досліджень на Чорному морі для визначення оптимальних методів добування філофори. Такі ж проблеми існують щодо молюсків, зокрема мідій. Часті літні замори, шкідливі знаряддя промислу мідій призвели в кінці 80-х років до значного погіршення стану поселень мідій у північно-західній частині моря. Біологічні ресурси Чорного моря взагалі не мають чіткої тенденції до поліпшення. Важке становище в економіці не дозволяє не тільки розширити, а й підтримувати на необхідному рівні науково-дослідні роботи, які б висвітлювали та прогнозували стан біологічних ресурсів, дали можливість розробляти нові напрями в розвитку штучного розведення різних видів риб у морському господарстві.

Також чисельність біологічних ресурсів Азовського моря знижується за рахунок надмірного, в тому числі і бракон'єрського вилову риби. Хижацьке виловлювання риби Мінрибгоспом, яке почалася з 50-х років 20 століття методом потужного океанічного виловлювання за допомогою великих мереж, замість традиційних невеликих, спеціальних снастей. Обсяги вилову риби в Азовському морі за останні 15 років скоротилися у 5 разів. Вилов риби в останні роки становив у середньому лише 20% рівня 60-х - початку 70-х років, що призвело до щорічних втрат товарної продукції. Цимлянське водосховище забрало у Азова 80% прісної води, що призвело до зменшення площ нерестовищ осетрових, оселедця, рибця та підвищення солоності моря [25].

Протизаконним є використання донного тралення, що знищує донні біоценози. Офіційно воно було заборонено ще в середині 1970-х років, але рибалки продовжують використовувати трали, про що свідчать численні сліди донних тралення. Донне тралення небезпечне, перш за все, тим, що при такому способі вилову риби знищуються також і всі придонні місця перебування риб і інших гідробіонтів, знищуються молюски-фільтратори - основа кормової бази безлічі риб, у тому числі й осетрових. Крім того, що піднялася каламуть розноситься на десятки кілометрів і різко зменшує прозорість води. В даний час в Азовському морі працює декілька десятків промислових суден, що застосовують всі типи тралів. Вони мають дозволи на роботу кільцевими неводами і обмежену кількість вилову. Насправді ж працюють тралами й приховують загальний улов, де кілограми на папері перетворюються на тонни на ділі. У результаті подібних дій не тільки знищуються запаси риби, але й ліквідуються традиційні місця годівлі та нересту. Крім того, перспективи збереження підводних лугів ускладнюються ще й тим, що після сталася нещодавно в Керченській протоці катастрофи донна трава прийняла на себе велику кількість витік мазуту, а надалі була викинута на берег.

У Азовському морі все частіше зустрічається річкова риба, ніж традиційні шамая, рибець і білуга. До такого висновку прийшли вчені Південного центру російської Академії наук. Кожен день вони ставлять мережі в акваторії Таганрозької затоки, щоб скласти картину морської популяції.

Кожен свій вихід в затоку співробітники Південного центру російської Академії наук узгоджують з прикордонниками. Єдині місця в морі, де дозволена ловля і тільки в науково-просвітницькою метою називаються "офіційні точки". На ці точки, де можна ловити рибу, зазвичай відправляються вранці [8].

Гарний - це в середньому 30 риб, спійманих в одній мережі. 95 відсотків з них, як кажуть іхтіологи, риби чужорідні. Пеленгаси, карасі, далекосхідні амури. Останні зазвичай "тікають" з місцевих рибних господарств. Аборигенів майже не залишилося. Корінна риба трапляється раз у три-чотири місяці. Це в кращому випадку.

Стан морської фауни і вивчають під час таких просвітницьких рейдів. Мереж в море закинуто не так багато, п'ять-шість. Але для науки цього цілком вистачає.

Ось така реальна картина, не така благополучна, як ще кілька десятиліть тому. Чому - з'ясовують вже на березі. Студенти-практиканти самостійно проводять біологічний аналіз спійманої риби. Вимірюють довжину, вага, визначають вік і стать. Таким чином, вимальовується картина популяції. А ще фактори на неї що впливають. Погана екологія і браконьєри - основні з них.

Якщо не подбає про цю проблему сьогодні, то завтра риби може не бути взагалі, б'ють на сполох іхтіологи. Місцевої практично не залишилося. З завезеної ситуація трохи краще. Єдине місце, де все благополучно - експериментальна база наукового центру, де вирощують рибу в штучних умовах [9].

Два мільйони років існує Азовське море. І ось за останні десятиліття його екологічна система виявилася порушеною. Але не все втрачено. Ведуться роботи по відновленню рибних запасів. Почалася акліматизація цінних видів риб, які можуть жити в більш солоній воді. Перспективними в цьому плані визнані американський полосатий окунь, а також аборигени Жовтого моря, -- малий довгий горбиль, японський морський судак, австралійський судак та інші. Вирощуватиметься штучно створений новий вид осетрових -- бестер. Уже прижилися у водах Азовського моря товстолобик, каспійський кутум, аральський усач і синець.

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ АЗОВСЬКОГО МОРЯ

3.1 Шляхи вирішення екологічних проблем та основні методи очищення Азовського моря

Охорона води - один із важливих елементів охорони природи. Основна умова охорони води - її раціональне використання. Стічні води необхідно збирати та очищувати. Звичайно, краще з самого початку не забруднювати річки, озера та моря. Але для цього потрібні достатньо потужні очисні споруди, яким в свою чергу необхідна централізована система каналізації.

Найбільш активною формою захисту водних ресурсів від забруднення є безвідходна технологія виробництва. У цей комплекс заходів входять:

- створення та втілення нових процесів отримання продукціі з утворенням найменшої кількості відходів;

- розробка різноманітних типів безстічних технологічних систем та водозворотних циклів на базі засобів очищення стічних вод;

- розробка систем переробки відходів виробництва в другорядні матеріальні ресурси;

- утворення територіально-промислових комплексів, які мають замкнену структуру матеріальних потоків сировини та відходів всередині комплекса [14].

На сьогодні досягнуті певні успіхи у галузі створення та втілення безвідходних технологій у деяких галузях промисловісті, але до повного їх втілення важливими напрямами екологізації виробництва треба вважати:

- удосконалення технологічних процесів та розробку нового устаткування з меншим рівнем скидів сумішей та відходів у водні об'єкти;

- обеззаражування токсичних відходів;

- утилізація відходів;

- застосування пасивних методів захисту водних об'єктів.

Пасивні методи захисту водних об'єктів включають комплекс заходів по обмеженню скидів комунально-побутових стоків, стоків промислового та сільськогосподарського виробництва у водні об'єкти, а також утилізацію та захоронення відходів. На сучасному етапі пасивні методи постійно удосконалюються та широко втілюються в технологічні цикли в усіх галузях народного господарства, тому що у зв'язку з широкою індустріалізацією, розвитком сільського господарства, господарством міст утворюються великі маси стічних вод, забруднених різними сумішами. У зв'язку з розвитком енергетики, промисловості, сільського та міського господарства та збільшенням використовування нових синтетичних і токсичних речовин характеристика якості води водних об'єктів по одному показнику в багатьох випадках не обгрунтована, і тому потрібна оцінка якості води груповими або комплексними показниками [16]. До основних методів регулювання якості природних вод відносяться:

- очищення промислових та комунальних стоків;

- меліоративні та протиерозійні заходи;

- зменшення забруднення атмосфери;

- покращення розробки та користування природних ресурсів.

До основних шляхів вирішення екологічних проблем відносяться:

- Зміна пріоритетів розвитку регіону - мінімізація промислового виробництва (закриття або перенесення в інші області шкідливих підприємств), основними видами діяльності в приморських районах повинні стати рекреація та рибне господарство [22]. Що стосується портово-транспортної інфраструктури, то необхідно посилити екологічний контроль за судноплавством та діяльністю портів, зменшити обсяг перевезення на суднах небезпечних вантажів, добитися будівництва та модернізації очисних споруд у портах;