Природа та її компоненти

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Природа та її компоненти.

1.1 Повітряна оболонка.

1.2 Тверда оболонка, або літосфера.

1.3 Водна оболонка, або гідросфера.

1.4 Біосферна оболонка Землі, взаємозв'язок з іншими компонентами природи.

Висновок

Використана література

Вступ

Земля - це планета на якій ми живемо. З космосу вона виглядає, як прекрасна, біла з блакитним куля. Більша частина Землі покрита голубою водою океанів та морів. Суша Землі - коричневого кольору. Вона складається з великих просторів, вкритих камінням та ґрунтом.

Земля - унікальна планета Сонячної системи, і винятковість її полягає передусім у тому, що на ній є життя. На Землі життя існує завдяки збігові кількох сприятливих астрономічних чинників: це й велика земна маса, достатня для втримання навколо планети за рахунок гравітації захисного шару атмосфери; це й сильне магнітне поле Землі, що захищає її біосферу від згубної дії космічної радіації; це й наявність великої кількості води, життєво необхідної для живих організмів тощо.

Серед важливих чинників умов проживання людини є забруднення природного середовища. Забруднення проявляється через концентрацію тих чи інших речовин або енергії вище природних норм; воно може спричинитися як природними, так і антропогенними чинниками.

Коли речовини як результати діяльності людини - потрапляють у навколишнє середовище, то тоді можна говорити про його забруднення. Воно починається з початком втручання людини в природу.

Розрізняють два основні види забруднень: природне і антропогенне

забруднення.

Природне забруднення виникає в результаті природних

причин - виверження вулканів, землетрусів, катастрофічних повеней і

пожеж.

Антропогенне забруднення - результат діяльності людини.

1. Природа та її компоненти

1.1 Повітряна оболонка

Земля оточена повітряною оболонкою - атмосферою. Вона становить собою механічну суміш газів.

Атмосфера має декілька шарів. Найважливішим для людини є нижній шар - тропосфера. Там утворюються хмари, народжуються грози, зливи та снігопади. Тут знаходиться весь водяний пар. Висота її складає від 8 до 12 км. Характерною особливістю тропосфери є зменшення з висотою тиску повітря та пониження температури. Пояснюється це тим, що для сонячного проміння тропосферне повітря майже прозоре і нагрівається та охолоджується воно головним чином від поверхні Землі.

Шар повітря, який відділяє тропосферу від шару, який лежить вище, називається тропопаузою (товщиною від десятків до сотень метрів).

Вище на висоті від 8-17 до 50-55 км знаходиться стратосфера. Вона бідна водяним паром. Тому тут нема бурхливих процесів утворення хмар та опадів. Температура в стратосфері підвищується з висотою. Повітря в ній нагрівається від сонячного проміння. Тут розташований озоновий шар, повітря якого збагачене триатомним киснем. Він захищає все живе на Землі від згубної дії жорсткого ультрафіолетового випромінювання Сонця.

Ще вище стратосфери лежить мезосфера, в якій з висотою температура падає.

Термосфера межує між висотами 80 та 800 км. Про стратосферу та термосферу нам відомо досить мало.

Основна маса атмосфери міститься у досить тонкому шарі, в якому щільність повітря з висотою швидко зменшується. Тому 1 м3 повітря на рівні моря важить 1033 г, а на висоті 40 км - всього 4 г.

Ми з вами живемо в нижньому шарі атмосфери. Тому можна бачити як утворюються хмари, відчувати подів вітрів, на наші голови падають опади. З атмосферою пов'язані такі екстремальні природні явища, як снігопади, пилові бурі, урагани та смерчі, повені тощо.

Питання про дію людини на атмосферу знаходиться в центрі уваги фахівців і екологів всього світу. І це не випадково, оскільки найбільші глобальні екологічні проблеми сучасності - “парниковий ефект”, порушення озонового шару, випадання кислотних дощів, зв'язаних саме з антропогенним забрудненням атмосфери.

Охорона атмосферного повітря - ключова проблема оздоровлення навколишнього природного середовища. Атмосферне повітря займає особливе положення серед інших компонентів біосфери.

Значення його для всього живого на Землі неможливо переоцінити. Людина може знаходитися без їжі п'ять тижнів, без води - п'ять днів, а без повітря всього лише п'ять хвилин. При цьому повітря повинне мати певну чистоту і будь-яке відхилення від норми небезпечно для здоров'я.

Атмосферне повітря виконує і складну захисну екологічну функцію, оберігаючи Землю від абсолютно холодного Космосу і потоку сонячних випромінювань. У атмосфері йдуть глобальні метеорологічні процеси, формується клімат і погода, затримується маса метеоритів.

Атмосфера володіє здібністю до самоочищення. Воно відбувається при вимиванні аерозолів з атмосфери осіданнями, турбулентному перемішуванні приземного шару повітря, відкладенні забруднених речовин на поверхні землі і т.д. Проте в сучасних умовах можливості природних систем самоочищення підірвані.

Під масованим натиском антропогенних забруднень в атмосфері стали виявлятися вельми небажані екологічні наслідки. З цієї причини атмосферне повітря вже не повною мірою виконує свої захисні, терморегулірующие і життєзабезпечення екологічні функції.

В даний час основний внесок в забруднення атмосферного повітря території вносять наступні галузі: теплоенергетика (теплові і атомні електростанції, промислові і міські котельні і ін.), далі підприємства чорної металургії, нафтовидобутку і нафтохімії, автотранспорт, підприємства кольорової металургії і виробництво будматеріалів.

Так, наприклад, основна кількість шкідливих викидів в США, Великобританії і Німеччині доводиться на автотранспорт (50-60%), тоді як на долю теплоенергетики значно менше (16-20%).

Забруднення атмосферного повітря впливає на здоров'ї людини і на навколишнє природне середовище різними способами - від прямої і негайної загрози (смог і ін.) до повільного і поступового руйнування різних систем життєзабезпечення організму. У багатьох випадках забруднення повітряного середовища порушує структурні компоненти екосистеми до такого ступеня, що регуляторні процеси не в змозі їх повернути в первинний стан і в результаті механізм гомеостазу не спрацьовує.

1.2 Тверда оболонка, або літосфера

Якщо подивитись на глобус, то кидається в очі, що суша та вода зібрані у великі ділянки: суша в материки, вода в океани. Зовнішній твердий шар Землі називається земною корою. В товщі кори залягають вугілля, нафта, газ, руди заліза та інших металів. Земна кора ділиться на континентальну та океанічну. Потужність земної кори континентального типу складає 30-40 км, і значно менше океанічного -3-7 км. Вона складає біля 1% об'єму та 0,5% маси Землі.

Глибше земної кори знаходиться мантія, яка розділяється на два шари: верхню мантію та нижню мантію. Об'єм мантії складає 83% об'єму Землі, маса - 67% маси нашої планети.

Ще глибше розташоване земне ядро. Зовнішня частина земного ядра схожа властивостями на рідину. Чим глибше розташовані земні породи, тим вони щільніші та тепліші. Ядро займає 16% об'єму і 31,5% по масі.

Добування корисних копалин відбувається із земної кори. Сучасна гірнича промисловість володіє потужною технікою, добре розробленими методами добування корисних копалин - у відкритих кар'єрах, глибоких шахтах, за допомогою свердловин. Природні ресурси можна розділити на вичерпні і невичерпніі ресурси.

До невичерпних ресурсів відносяться атомна, вітрова енергія, опади енергія припливів та відливів. Сонячна енергія, атмосфера, вода океанів, озер та річок, водна енергія потоків - має властивість зменшуватися при невідповідному використанні.

До вичерпних ресурсів відносяться вода, ґрунти, продукція землі (сільськогосподарські продукти, тварини тощо), озер, річок, водосховищ, людські ресурси, паливо, метали.

Літосфера, як елемент екологічної системи, виконує важливі функції:

- На її поверхні живе більшість рослинних і тваринних організмів.

- Верхня тонка оболонка літосфери на материках - це ґрунти, що забезпечують умови життя для рослин і є основним джерелом отримання продуктів харчування для людей.

- Це комора корисних копалин.

З літосферою пов'язані такі екстремальні природні явища, як землетруси, зсуви, селі тощо.

Забруднення ґрунтів

а)механічне - забруднення ґрунтів крупно уламкових матеріалом у вигляді будівельного сміття, битого скла, кераміки і інших відходів (негативний вплив на механічні властивості ґрунтів)

б) хімічне - проникнення речовин, що змінюють природну концентрацію хімічних елементів до рівня, що перевищує, в результаті чого змінюються фізико-хімічні властивості ґрунтів (найбільш розповсюджене і небезпечне). - відвали гірських порід, викиди нафти, стоки рудничних, промислових і побутових відходів.

в)біологічне - пов'язане з проникненням в ґрунт і розмноженням в ній небезпечних для людини організмів.

За величиною зон та рівнем забруднення ґрунтів поділяється на фонове, локальне, регіональне, глобальне. Фоновим вважається такий вміст забруднюючих речовин в ґрунті, котрий відповідає або близький до його природного складу.

Локальним вважається забруднення ґрунту поблизу одного або сукупності декількох джерел забруднення. Регіональним є таке забруднення ґрунту, котре виникає внаслідок переносу забруднюючих речовин на віддаль не більше 40 км від техногенних та більше 10 км від сільськогосподарських джерел забруднення. Глобальними називають забруднення ґрунту, котрі виникають внаслідок дальнього переносу забруднюючої речовини на віддаль більше 1000 км від будь-яких джерел забруднення.

За ступенем забруднення ґрунти поділяються на сильнозабруднені, середньозабруднені, слабкозабруднені. У сильнозабруднених ґрунтах кількість забруднюючих речовин в декілька разів перевищує ГДК. Вони мають низьку біологічну продуктивність та істотні зміни фізико-хімічних, хімічних та біологічних характеристик, внаслідок чого вміст хімічних речовин у вирощуваних культурах перевищує норми. У середньозабруднених ґрунтах перевищення ГДК незначне, що не призводить до помітних змін його властивостей. У слабкозабруднених ґрунтах вміст хімічних речовин не перевищує ГДК, але перевищує фон.

1.3 Водна оболонка, або гідросфера

Вся маса води на Землі знаходиться в безпреривному русі - в кругообігу. Вода випарюється з поверхні океану та суші, поповнюючи запаси атмосферної вологи. Із атмосфери у вигляді дощу та снігу вона повертається в океан та на сушу, при цьому опади, які випали на сушу, живлять річки та підземні води. А річковий стік поповнює частину води морів та океану, яку вони витрачають на випаровування. Опади збагачують і ґрунт вологою, яка необхідна для родючості. Більше однієї третини води з суші випаровується рослинами.

Рушійними силами цього кругообігу є:

- енергія сонця, під дією якої вода випаровується і конденсується пароподібна волога, виникають повітряні та морські течії;

- сила тяжіння, під дією котрої падають краплі дощу, тече по схилу вода в річки тощо.

Вода виконує дуже важливі екологічні функції:

- це головна складова частина всіх живих організмів;

- за участю води здійснюються численні процеси в екосистемах;

- води світового океану - основний кліматоутворюючий фактор, головний акумулятор сонячної енергії й "кухня" погоди для всієї планети;

- вода - один з головних видів мінеральної сировини, основний природний ресурс, що споживається людством.

Водні ресурси безперервно відновлюються в процесі кругообігу води і при правильному використанні можуть ніколи не закінчитись.

Кругообіг єднає не тільки різні види води на Землі. Він з'єднує водну оболонку з іншими сферами нашої планети: атмосферою, літосферою та біосферою. З гідросферою пов'язані такі екстремальні природні явища, як шторми, підтоплення, повені тощо.

З розвитком промисловості води Світового океану стали все більше забруднюватися. По природі забруднення бувають фізичними (мінеральними, тепловими), хімічними (хвороба мінамото - ртуть та пестициди в рибі - порушення мови, послаблення зору, параліч м'язів рук і ніг; хвороба ітай-ітай (ох-ох) - в рисі кадмій - ураження кісткової системи людини) та біологічними (органічними, або бактеріальними). Мінеральні - частинки піску, шлаку, глини, розчини кислот, солей. Органічні - залишки овочів, плодів, рослинних масел, забруднення тваринного походження.

Тонна нафти розтікається по поверхні водойми тонкою плівкою на площі 2,6 км?. В межах даної ділянки знижується інтенсивність світла, уповільнюється фотосинтез і аерація водних мас, у воді зменшується кількість кисню, наноситься шкода фауні і флорі.

Стічні води - головне і масове джерело забруднення гідросфери (1 м? неочищених вод забруднює 60 м? чистої води. Стічна - вода, яка була використана для різних потреб і змінила при цьому свій склад, або фізичні властивості.. До них відносяться дощові і талі води.

Стічні води поділяються на 3 групи:

1)побутові (господарсько - фекальні), які надходять з раковин, ванн, унітазів і інших санітарних приборів. Вони забрудненні фізіологічними виділеннями, господарськими викидами і можуть містити хвороботворні бактерії. Сюди відносяться і води банно-пральних підприємств і душових установок;

2)виробничі (промислові), які утворюються в результаті технологічних процесів;

3)атмосферні

Перед випуском стічних вод в водойми потребується їх очищення. Ступінь очищення залежить від концентрації забруднення в стічній воді, від розбавлення їх водою водойми і умов біохімічного процесу самоочищення ,який проходить в водоймі. Концентрація забруднення - вміст їх в 1л, або 1куб.м стічної води. Існують механічні, хімічні і біологічні (біохімічні) способи очищення стічних вод.

Методи механічного очищення забезпечують видалення нерозчинених домішок, змішання стічних вод і зменшення концентрації їх забруднень (решітки і дробилки).

Хімічна очистка стічних вод - введення різних хімічних реагентів (коагулятів), які сприяють випаданню нерозчинених речовин, а також нерозчинних в нешкідливі розчинні.

Біологічна очистка забезпечує мінералізацію органічних забруднень (окислення, гниття).

Споруди 2-х типів: 1)в яких очищення здійснюється в умовах, близьких до природних; 2) очищення в штучно створених умовах. До 1 - поля фільтрації і біологічні ставки; біологічні фільтри.

Скидання великої кількості відпрацьованих вод призводить до підвищення температури води в водоймах. Зміна температури погіршує якість води: підвищується токсичність цинку і деяких пестицидів, розвиваються синьо-зелені водорості. Крім того вони проникають в підземні водоносні горизонти, що призводить до зміни газового і хімічного складу вод (осад і розпад), зменшується вміст кисню, збільшується розчинна здатність (карстово-суфозні процеси).

Техногенне радіоактивне забруднення Світового океану проходить в результаті: 1)скидання радіоактивних речовин підприємствами атомної промисловості і атомними електростанціями; 2)скиданні радіоактивних відходів судових реакторів і аварій суден, які працюють на атомних двигунах; 3)ядерні випробування. Дуже забруднені - Північне, Ірландське, Балтійське, Середземне і Японське моря; Мексиканська, Біскайська, Персидська, Токайська затоки.

Несприятливий стан вод Світового океану і проблеми його захисту турбують усе світове співтовариство.

Тому ООН розробила кілька важливих угод, підписаних більшістю країн, які регулюють видобуток корисних копалин з морських родовищ, судноплавство та вилов риби. До цих угод належить і "Хартія морів”, підписана більшістю країн у 1982 році. В 1969 році підписана міжнародна угода, яка забороняє скидати неочищені баластові води в межах 100-мильної межі від любої берегової лінії і з танкерів більше 20 тис.тон. За станом вод Світового океану стежить міжнародна служба моніторингу.

1.4 Біосферна оболонка Землі, взаємозв'язок з іншими компонентами природи

Біосфера -- сфера життя, оболонка Землі, населена живими організмами.

Біосфера містить у собі нижню частину атмосфери, усю гідросферу і верхню частину земної кори.

Життя на планеті зародилося понад 3,5 млрд. років тому. Деякі види збереглися до наших днів (наприклад, синьо-зелені водорості), розвиток других ліній життя призвів до появи складних форм живого (включаючи людину), розвиток третіх закінчився їх вимиранням. За всю історію біосфери існувало приблизно 500 млн видів організмів, нині їх трохи більше 2 млн. видів: 0,5 млн. видів рослин, 1,5 млн видів тварин, 100 тис. видів грибів і бактерій. атмосфера літосфера біосферний вода

Роль живих організмів дуже велика. Результати тривалої спільної діяльності їх позначилися на всіх оболонках Землі.

Вважають, що своїм газовим складом атмосфера зобов'язана живим організмам. Більша частина кисню в атмосфері -- біогенного походження. Азот -- продукт окислення аміаку, який насичував первинну атмосферу. Без рослин не було б такої кількості окислювача (О2), тому походження азоту посередньо пов'язане з живими організмами. Нині круговорот азоту відбувається за участю азотних бактерій. Кількість СО2 в атмосфері також контролюється живими організмами (через фотосинтез, утворення раковин молюсків тощо).

Рослини, тварини і мікроорганізми беруть активну участь у вивітрюванні гірських порід, у створенні органогенних порід -- вапняків, кам'яного вугілля, торфу, нафти, газу тощо. За участю живих організмів виник ґрунт.

Пропускаючи через себе воду, живі організми значною мірою визначили хімічний склад гідросфери -- океанічних вод, озер, рік, боліт.

Взаємозв'язок біосфери й атмосфери підтримується завдяки процесам фотосинтезу та дихання. Живі організми -- регулятори вмісту газів у повітрі. Крім того, рослини, тварини і особливо людина впливають на чистоту атмосфери.

Взаємодія біосфери і гідросфери. Вода -- це саме життя. Без неї не можуть існувати організми, але й вони мають вплив на склад води в гідросфері. Спеціалісти вважають, що за останні 200 млн років майже не змінилася солоність океанічної води. Солі, накопичені в морській воді, використовуються живими організмами для своєї життєдіяльності. Наприклад, кальцій -- складова частина їх скелетів, черепашок, панцирів. Таким чином, завдяки процесам життєдіяльності організми підтримують сталість складу вод гідросфери.

Взаємодія біосфери і літосфери. Взаємодія цих оболонок найактивніше відбувається у верхній частині літосфери -- земній корі. Рослини своїм корінням, яке проникає в тріщини, руйнують тверді гірські породи і перетворюють їх у пухкі, осадові. В земній корі накопичуються залишки скелетів рослин і тварин, які осідають на дно водойм, утворюючи товщі осадових порід: крейди, вапняку-черепашнику та ін. З рослинних залишків складається й кам'яне вугілля, торф.

Вплив людини на біосферу. На жаль, часто вплив людини на біосферу має негативне значення. Він може бути навмисним: браконьєрство, надмірний вилов риби, неконтрольована вирубка лісів та ін; ненавмисним: знищення організмів внаслідок зміни умов їх життя. Все це призводить до повного знищення або до різкого скорочення кількості тварин і рослин.

З одного боку, людина створила десятки тисяч нових сортів рослин і порід тварин, вона прискорює еволюцію видів у природі, підвищує родючість ґрунтів. З іншого боку, відбувається інтенсивне знищення природної рослинності, тварин, погіршення умов життя живих організмів.

Саме тому одна з найважливіших проблем сучасності -- охорона біосфери, розумне використання її багатств.

Висновки

Якщо людина прагне залишатися мешканцем на цій планеті, то їй давно потрібно братись за розум і знаходити такі шляхи життєдіяльності, які б не приносили такої шкоди навколишньому середовищу.

Тільки при раціональному природокористуванні, різкому зменшенню викидів у атмосферу, ґрунт, воду можна гарантувати, що екологічна криза буде зупинена і людства матиме шанси на нормальне і гармонійне співіснування з природою.

Використана література

1. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. -- К.: Либідь. 1995 -- 368 с.

2. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Практикум із загальної екології. // Навч. посібн.--К.:Либідь, 1997.--160с.

3. Волошин І. М. Методика дослідження проблем природокористування. -- Львів: ЛДУ, 1994. -- 160 с.

4. Екологічний словник: Навч. посібник /В.В.Прежко та ін. - Харків: ХДАМГ, 1999. - 416 с.

5. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х кн./ Відповідальний редактор док. юрид. наук, професор, акад. Андрейцев В. А. -- К.: Юрінком їнтер, 1997. -- 704 с.

6. Злобін Ю.А. Основи екології. - К.: Лібра, 1998. - 249.

7. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології, - К.: МАУП, 2000. - 238 с.

Размещено на Allbest.ru