Забруднення та погіршення стану навколишнього середовища

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

«Забруднення та погіршення стану навколишнього середовища»

Вступ

Кінець ХХ століття - це час усвідомлення суспільством кризи цивілізації, негативних її наслідків при підкоренні природи. Сучасна екологія - це наукова база для розробки стратегії і тактики поведінки людства. ЇЇ закони навчають, що людство є частина природи і своїм існуванням залежить від функціонування природних систем. Суспільству потрібно усвідомити необхідність орієнтування не на боротьбу з наслідками, які руйнують природу, а на усунення самих причин знищення природи.

Забруднення стало значним повсякденним словом, яке наводить на думку про отруєну воду, повітря, землю. У дійсності проблема забруднення довкілля набагато складніша. Безпосередньо об'єктами забруднення є основні компоненти екотопу: атмосфера, вода, грунт. Серед інгредієнтів забруднення - тисячі хімічних сполук, особливо важкі метали та оксиди, токсичні речовини та аерозолі. Забруднення довкілля є будь-яке внесення у ту чи іншу екологічну систему не властивих їй живих або неживих компонентів, чи структурних змін, які переривають кругообіг речовин, їх асиміляцію, руйнується, або не знижується її продуктивність. Забруднення довкілля - складний і різноманітний процес. Як засвідчує практика, провідні науково-технічні досягнення не завжди використовується людською спільнотою в раціональних межах. І тому на Україні особливо гостро існують проблеми, пов'язані з невпинною зростаючою демографічною кризою, яка в значній мірі зумовлена погіршенням екологічного стану оточуючого середовища.

Слово екологія походить від грецьких «oikos» - оселя і «logos» - вчення. Екологія - це наука про навколишнє середовище, оселю, людину, її взаємодію із цим середовищем і шляхи забезпечення умов для її життя. Яка сьогодні екологічна ситуація в Україні? Як взаємодіють суспільство і природа в умовах НТР? Які способи і шляхи розв'язання найгостріших соціально-екологічних проблем в Україні? Впровадження у виробництво найновіших досягнень науки і техніки, поява нових технологій, енергоджерел і матеріалів призвели до революційних змін у житті суспільства. Людство вступило в епоху науково-технічної революції, що посилило антропогенний вплив на природу. Цей вплив має суперечливий характер. У ньому переплітаються позитивні й негативні явища. З одного боку, вдосконалення технологій і зростання виробництва сприяють більш повному задоволенню потреб людей, раціональному користуванню природними ресурсами, збільшенню виробництва продуктів харчування і т.ін. З іншого - забруднюється природне середовище, знищуються ліси, посилюється ерозія грунтів, випадають кислотні дощі, зменшується озоновий шар землі, погіршується стан здоров'я людей тощо.

1. Види і масштаби забруднення навколишнього середовища

Забруднення - це зміна якості навколишнього середовища, що призводить до негативних наслідків.

Розрізняють природні й антропогенні забруднення. Природне виникає в результаті природних причин - виверження вулканів, землетрусів, катастрофічних повеней, пожеж. Антропогенне забруднення - результат людської діяльності.

В даний час загальна потужність джерел антропогенного забруднення в багатьох випадках перевершує потужність природних. Природні джерела окису азоту викидають 30 млн т на рік, а антропогенні - 35-50 млн т; двоокису сірки відповідно 30 і більше 150 млн т. У результаті діяльності людини свинцю потрапляє в біосферу в 10 разів більше, ніж у процесі природних забруднень.

Забруднення поділяють за масштабами на:

а) глобальні (планетарні): озонові дірки, кислотні дощі, парниковий ефект, підвищення рівня радіації і забруднення Світового океану;

6) регіональні: забруднення окремих частин країни, басейну окремої річки, моря;

в) локальні: невеликих масштабів від локальних джерел забруднення: вихлопна труба конкретного автомобіля, викид газоподібних чи твердих відходів окремого підприємства.

За видами забруднення поділяються на:

1. Механічні - це забруднення навколишнього середовища механічними відходами без хіміко-фізичних наслідків.

2. Хімічні - це зміна хімічних властивостей середовища, що спричиняє негативний вплив на екосистеми і техногенні системи.

З.Фізичні - це зміна фізичних параметрів навколишнього середовища, що призводить до негативних наслідків.

4. Біологічні - це проникнення в екосистеми чи техногенні системи живих істот, ворожих даним співтовариствам.

Фізичні забруднення поділяються на підвиди:

1) температурно-енергетичне (теплове) забруднення - це вид фізичного забруднення, пов'язаний з підвищенням температури середовища під впливом антропогенних факторів. Стосовно міського середовища теплове забруднення поки що носить локальний характер. «Острови тепла» з підвищеною температурою на кілька градусів - це великі міста, виробничі комплекси тощо. Так, у відповідності з температурним режимом, Париж повинний бути розташований на 170 км південніше свого дійсного місця розташування.

2) світлове - це вид фізичного забруднення, пов'язаний з порушенням природної освітленості в результаті дії штучних джерел світла (яскравий спалах світла, спалах при ядерному вибуху, включені на близькій відстані вогні далекого світла у зустрічного автомобіля).

3) електромагнітне - зміна електромагнітних властивостей середовища. Це своєрідні електромагнітні хвилі, дія яких підсилюється під високовольтними лініями, у районі локаторів, біля телевізорів. Воно негативно позначається на живих організмах через порушення роботи клітинних і молекулярних біологічних структур. Є дані про вірогідність появи катаракти хрусталика ока під впливом даного виду забруднення.

4) радіоактивне забруднення - це забруднення, пов'язане з перевищенням природного рівня радіації над природним фоном.

5) шумове забруднення - це перевищення природного рівня шуму, викликаного механічними коливаннями пружних тіл.

1.1 Гамір

екологічний забруднення опромінення космосфера

Гамір - це комплекс звуків, що викликає неприємні відчуття органом слуху, тобто це практично будь-які звуки, що виходять за рамки звукового комфорту.

Гамір буває:

а) авіаційний - створюваний роботою двигуна й аеродинамічних характеристик літака;

6) білий - шум з рівномірним спектром;

в) побутовий - виникає у житлових приміщеннях внаслідок роботи радіоапаратури, побутових приладів і поводження людей;

г) шум(и) інформаційний (і) - зайва інформація, що дублюється чи інформація, яка не несе корисного навантаження;

д) шум виробничий - створюваний у виробничих приміщеннях працюючими механізмами і машинами;

е) шум транспортний - створюваний моторами, гальмами й аеродинамічними особливостями транспортних засобів;

ж) шум вуличного руху - сукупність транспортного шуму і всіх звуків вулиці;

з) шум широкополосний - шум з безупинним спектром завширшки більше однієї октави.

Шум унікальний як забруднювач. Він, як правило, непостійний, не накопичується, не переноситься на великі відстані. Разом з тим, шум знижує якість життя, завдає шкоди здоров'ю.

Шум ушкоджує нервову систему. У древньому Римі законодавці встановили місця пересування колісниць, щоб не заважати спокою громадян. У Великій Британії кожен четвертий чоловік і кожна третя жінка страждають неврозами через шум. Кожен п'ятий хворий, який знаходиться у психіатричних лікарнях Франції, збожеволів в результаті дії шуму. Австралійські вчені дійшли до висновку, що шум на 30% є причиною раннього старіння городян, скорочуючи життя на 8 - 12 років, а також штовхає їх до насильства, самогубства і навіть до убивств.

Усі шуми можна згрупувати в два акустичних тла: природне тло і штучне. У природному середовищі - це приємний шум прибою, дзюркіт струмка, спів птахів чи гуркіт грому. Штучне акустичне тло створюється господарською, технічною і культурною діяльністю людини.

Кількісний показник шуму - його потужність, вимірюється в децибелах, що являють собою логарифмічну шкалу рівнів звуку. Подвоєння його інтенсивності відповідає збільшенню на 3 дб.

Шум вимірюють за шкалою сили звуку:

а) припустимий - шум у зимовому лісі в безвітряну погоду (0-5 дб); шепіт, 1 м (від 10 до 20 дб); сільська місцевість (20-30 дб); читальний зал (40-50 дб); машбюро (60-70 дб); салон автомобіля (80 дб);

б) гранично припустимий - видає відбійний молоток (80-90 дб); важка вантажівка (90-100 дб).

в) неприпустимий - оркестр поп-музики (110-120 дб); гуркіт грому (120-130 дб); зліт реактивного літака, 25 м (130-140 дб); старт космічної ракети (150 дб); постріл із гвинтівки (160-170 дб); постріл із гармати (170 дб).

Чутливість слухового апарату, особливо до високих тонів, як відомо, з роками знижується і веде до старечої глухоти. Слухова чутливість у людей, що проживають далеко від шумових забруднень набагато вища, ніж у городян. Таким чином, існування звукових подразників - важливий фактор, що передує розвитку старечої глухоти.

Шумова «агресія» не тільки негативно впливає на слуховий апарат, але і веде до серйозних змін у діяльності різних органів і систем: піднімається кров'яний тиск, сповільнюється ритм серцевих скорочень, руйнується функція щитовидної залози, змінюється активність мозку, зменшується полова активність.

Шумове забруднення міського середовища найсильніше виявляється вночі. Постійне пробудження вночі від сильного шуму знижує ефективність відпочинку. Подібно хімічним забрудненням, шум має властивість кумулятивного нагромадження в організмі. Дослідженнями встановлено, що вночі шум силою 55 дб викликає такі ж фізіологічні ефекти, як вдень силою 65 дб.

Необхідно відзначити, що інтенсивність шумової «агресії» безупинно збільшується в усьому світі. За даними вчених чиказького університету, зростання шумового фону спостерігається як у великих, так і в малих містах. Згідно з прогнозами, рівень шумів у містах США до 2010 року збільшиться в порівнянні з 1970 роком на 50%. Загальна закономірність полягає в тому, що чим більше місто, тим вище його шумове забруднення.

Викликає тривогу забруднення шумами рекреаційних територій: національних парків і лісопарків, туристичних комплексів. Вимагає серйозного вивчення стан культурного шумового забруднення як зовнішнього, так і внутрішнього. Використання могутніх підсилювачів звуку, що підвищують силу звукової хвилі до 100 і більше децибелів, негативно впливає на психіку молодих людей, а також забруднює шумами міське середовище.

Фізіологічно-біохімічна адаптація до шуму неможлива, Особливо важко людський організм переносить випадкові різкі звуки високої частоти. У деяких людей відбувається притуплення сприйняття шуму, але ця несприйнятливість не захищає від наслідків впливу шуму на нервову систему,

У боротьбі із шумом використовують архітектурно-планувальні і технічні засоби. До першого відносяться екранування даної території уздовж магістралей, залізниць, поблизу промислових підприємств. Важливе значення має планування будинків так, щоб вікна кухонь, сходових кліток виходили убік вулиці, а кімнат - у двори. Зниженню шуму сприяють: герметизація вікон, збільшення товщини скла, використання скла різної товщини для внутрішньої і зовнішньої сторін.

Велике значення в зниженні рівня вуличного шуму має ширина вулиць. Збільшення її з 20 до 40 метрів сприяє в однакових умовах зниженню шуму на 4-6 дб. Будинки, розміщені торцем до автомагістралей, знижують шумове забруднення. Цьому ж сприяє усунення дефектів дорожньої полотнини, а також зменшення транспортних розв'язок, переходів, що дозволяє транспорту рухатися без зайвих зупинок.

Зниженню шуму сприяє збільшення площі зелених насаджень.

1.2 Радіоактивні забруднення

При опроміненні людей від джерел радіоактивних випромінювань у дозах до 1 Гр підвищується імовірність розвитку онкологічних захворювань і прояву генетичних дефектів. Ці наслідки значно змінюються в часі від моменту опромінення. Наслідки впливу великих доз опромінення виявляються швидко у формі гострої променевої хвороби, причому, чим вища отримана доза опромінення, тим швидше і гостріше виявляється її згубний ефект.

Опромінення підрозділяються на зовнішні і внутрішні. Зовнішнє опромінення припускає, що джерело впливу знаходиться поза організмом. Воно пов'язано в основному з випромінюванням, що має високу проникаючу здатність. Якщо радіоактивні речовини з їжею чи повітрям потрапляють усередину організму, з'являється джерело внутрішнього опромінення. При внутрішньому опроміненні на клітини організму впливають радіоактивні частки.

Радіоактивне опромінення пов'язане із впливом джерел як природного походження, так і створених людиною. Основна частина одержуваної жителями Землі дози опромінення обумовлена природними джерелами. Середня річна індивідуальна еквівалентна доза від них складає для землян 2 мзв. Для жителів України цей показник вищий і дорівнює, за даними Міністерства охорони здоров'я України, 4,46 мзв.

Дози опромінення населення від природних джерел радіації залежать від висоти над рівнем моря, геологічної будови і планувально-архітектурних особливостей території. Для жителів гірських місцевостей зростає частка космічного випромінювання в отриманій за рік еквівалентній індивідуальній дозі. Так, при підйомі від рівня моря до 2000 метрів, опромінення від космічних променів зростає в кілька разів.

Підвищення дози опромінення може бути викликано використанням при будівництві будинків, доріг чи плануванні територій матеріалів з високим вмістом радіонуклідів.

Небезпечним природним джерелом внутрішнього опромінення людини є газ радон. Радіоактивними властивостями наділені радон-222 і радон-220, що є продуктами розпаду радію-226. Радон виділяється з гірських порід через ґрунт і накопичується в приміщеннях перших поверхів будинків, особливо при їхній недостатній вентиляції. Визначений внесок у надходження радону в житлові приміщення вносять матеріали, з яких вони побудовані, і вода, що надходить зі шпар. Радон накопичується у ванних кімнатах, особливо при користуванні душем.

Проведені в 18 обласних містах України виміри активності радону-222 у різних приміщеннях показали, що на перших поверхах багатоквартирних будинків він складає в середньому 48 Бк/м3, для поверхів вище першого - 22 Бк/м3, а в одноповерхових будинках - 92 Бк/м3. Діючі в Україні нормативи допускають граничну середньорічну концентрацію радону-222 у приміщеннях будинків 50 Бк/м3. Проектами дитячих дошкільних установ і шкіл повинні обов'язково передбачатися протирадонові заходи.

Джерела радіоактивного випромінювання, створені людиною, від світлових циферблатів і апаратів медичної діагностики до атомної зброї і атомної енергетики, призвели до зростання як індивідуальних, так і колективних доз опромінення.

За оцінками міжнародних організацій, основну дозу, одержувану людиною від техногенних джерел радіації, вносять медичні процедури. Рентгенологічне дослідження одержало у світі широке поширення і складає в розвинутих країнах від 300 до 900 обстежень за рік на 1000 жителів, не враховуючи «обов'язкової» флюорографії. Дози опромінення, одержувані пацієнтами, багато в чому залежать від кваліфікації персоналу і стану устаткування. Норми діагностичного медичного опромінення в Україні передбачають не перевищення індивідуальної дози, одержуваної від цього джерела, 1 мзв на рік. Великі дози можуть бути отримані під час лікування з використанням радіаційного опромінення.

Джерела іонізуючого випромінювання використовують у багатьох приладах, призначених для контролю якості продукції, з дослідницькою метою і т. п. Можливість наднормативного опромінення в цих випадках пов'язана в основному з недостатньою кваліфікацією чи безвідповідальністю персоналу. Річний ліміт індивідуальної дози для персоналу, що працює з джерелами радіації, складає в Україні 20 мзв. Для населення доза опромінення, пов'язана з впливом техногенних виробничих джерел, не повинна перевищувати 1 мзв на рік.

Головну радіаційну небезпеку становлять запаси ядерної зброї і палива, радіоактивні опади, що утворюються в результаті ядерних вибухів чи аварій і витоків у ядерно-паливному циклі під час видобутку і збагачення уранової руди до захоронения відходів. У світі накопичені десятки тисяч тонн матеріалів, що розщеплюються, які містять колосальну сумарну активність.

З 1945 по 2000 роки США, Росія, Франція, Велика Британія і Китай виконали в надземному просторі більше 440 ядерних вибухів. В атмосферу надійшла велика маса різних радіонуклідів, що поступово випали на всій поверхні планети.

Радіоізотопи з тривалим строком життя (вуглець-14, цезій-137, стронцій-90) і сьогодні продовжують випромінювати, створюючи приблизно 2% додаток до тла радіації. Продовжуються підземні ядерні вибухи. Останнім часом їх провели в Індії і Пакистані. Сумарна очікувана колективна доза від усіх ядерних вибухів і аварій складає в даний час 28 млн чол. мзв.

Радіаційні ураження викликаються зовнішнім іонізуючим опроміненням і влученням джерел радіації усередину організму. В залежності від величини і складу поглиненої дози опромінення розрізняють ступені радіаційного ураження, ваги променевої хвороби і віддалених наслідків опромінення. При великих дозах короткочасного опромінення спостерігається вкрай важка форма гострого променевого ураження, що призводить, як правило, до летального результату.

Важкі форми променевої хвороби при сублетальних дозах у людини і тварин мають такі прояви: уражається кровотворна система кісткового мозку, в крові швидко знижується кількість лейкоцитів і тромбоцитів; розвивається геморрагічний синдром, обумовлений ламкістю і збільшенням проникності капілярів і зниженим звертанням крові, порушенням процесів всмоктування. Крововиливи слизової оболонки різко погіршують роботу кишечнику; розвивається геморрагічна пневмонія, ускладнюється дихання і робота серця; при потраплянні в організм радіоактивного йоду порушується робота щитовидної залози, особливо у дітей. Надзвичайно небезпечне респіраторне чи пероральне проникнення в організм «гарячих часток», що є джерелом випромінювання.

Пострадіаційні ефекти включають різні некротичні явища, порушення імунітету, гормональних і репродуктивних функцій.

Виникають ендогенні радіотоксини, що викликають розвиток аутоалергічних реакцій. Практично всі ці симптоми тією чи іншою мірою супроводжують і більш легкі форми радіаційного ураження, включаючи хронічні. їхнім наслідком часто виступають вторинні патології, пов'язані з розвитком лейкозів, злоякісних пухлин, безплідності, нервовими і психічними розладами і підвищеною смертністю від сукупності цих порушень. Саме всі ці прояви характерні для тисяч «ліквідаторів» - людей, котрі брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У результаті вибухів і пожеж при аварії на четвертому енергоблоці ЧАЕС з 26 квітня по 10 травня 1986 року зі зруйнованого реактора було викинуто приблизно 7,5 т ядерного палива і продуктів розподілу із сумарною активністю близько 50 млн Ки. За кількістю довготривалих радіонуклідів цей викид відповідає 500-600 вибухам у Хіросімі.

Викид радіонуклідів відбувався більше як дев'ять діб при мінливих метеоумовах, тому зона основного забруднення має віяловий плямистий характер. Крім 30-кілометрової зони, на котру припала велика частина викиду, у різних місцях в радіусі до 250 км виявлені ділянки, де забруднення досягло 200 Ки/км2. Загальна площа «плям» з активністю більш ніж 40 Ки/км2 склала близько 3,5 тис. км2, де на момент аварії проживало 190 тисяч чоловік. Усього радіоактивним викидом ЧАЕС різною мірою було забруднено 80% території Бєларусі, уся Правобережна Україна і 19 областей Росії. Сліди Чорнобиля виявлені в бі л ы пості країн Європи, а також у Японії, і на Філіпінах, у Канаді. Катастрофа прийняла глобальний характер.

Згідно з опублікованими даними, з 400 тис. чоловік, що брали участь у ліквідації наслідків аварії, більш ніж 7 тис. ліквідаторів померло, ЗО тис. стали інвалідами. Півмільйона людей дотепер проживає на забруднених територіях. Точних даних про кількість опромінених і отримані дози немає. Немає й однозначних прогнозів про можливі генетичні наслідки. Підтверджується теза про небезпеку тривалого впливу на організм малих доз радіації. У районах, що піддалися радіоактивному зараженню, неухильно зростає число онкологічних захворювань, особливо часто став зустрічатися рак щитовидної залози у дітей.

1.3 Електромагнітне забруднення

Організм людини реагує на зміни напруженості магнітного поля. Так, магнітні бурі, що виникають у період сонячної активності, викликають порушення роботи серцево-судинної системи. Протягом мільярдів років природне магнітне поле Землі, як первинний періодичний екологічний фактор, постійно впливало на стан екосистем. В ході еволюційного розвитку структурно-функціональна організація екосистем адаптувалася до природного тла. Деякі відхилення спостерігаються лише в період сонячної активності, коли під впливом могутнього корпускулярного потоку магнітне поле Землі випробовує короткочасні різкі зміни своїх основних характеристик. Це явище, що одержало назву магнітних бурь, несприятливо відбивається на стані всіх екосистем, включаючи й організм людини. У цей період відзначається погіршення стану хворих, що страждають серцево-судинними, нервово-соматичними й іншими захворюваннями. Впливає магнітне поле і на тварин, особливо на птахів і комах.

На нинішньому етапі розвитку НТП людина вносить істотні зміни в природне магнітне поле, додаючи геофізичним факторам нові напрямки і різко підвищуючи інтенсивність свого впливу. Основні джерела цього впливу - електромагнітні поля від ліній електропередач (ЛЕП) і електромагнітні поля від радіотелевізійних і радіолокаційних станцій.

На території СНД загальна довжина тільки ЛЕП-500 кв перевищує 20 тис. км (крім ЛЕП-150, ЛЕП-300 і ЛЕП-750). Лінії електропередач і деякі інші енергетичні установки створюють електромагнітні поля промислових частот (50 Гц) у сотні разів вищі за середній рівень природних полів. Напруженість полів (Е) під ЛЕП може сягати десятків тисяч вольт на метр.

Негативний вплив електромагнітних полів на людину і на ті чи інші компоненти екосистем прямо пропорційні потужності полів і часу опромінення. Несприятливий вплив електромагнітного поля, створюваного ЛЕП, виявляється вже при напруженості полів, що дорівнює 1000 в/м. У людини порушуються ендокринна система, обмінні процеси, функції головного і спинного мозку та ін.

Вплив електромагнітних випромінювань від радіотелевізійних і радіолокаційних станцій на середовище мешкання людини пов'язано з формуванням високочастотної енергії. Японськими вченими виявлено, що в районах, розташованих поблизу могутніх випромінюючих теле- і радіоантен, помітно підвищується захворювання катарактою очей. Медико-біологічний негативний вплив електромагнітних випромінювань зростає з підвищенням частоти, тобто із зменшенням довжини хвиль.

Штучні магнітні поля, створювані постійним електричним струмом великої сили, характеризуються напруженістю до кількох тисяч ампер на метр.

Нормативна величина напруженості постійного магнітного поля, що утворюється поблизу установок і ліній електропередач постійного струму, протягом робочого дня складає 8000 А/м, гранично припустимий рівень напруженості не встановлений.

Окрім магнітного, постійний електричний струм створює електричне поле, назване електростатичним. Електростатичне поле високої напруги впливає на організм людини, зокрема викликає розлад нервової системи, негативно впливає на репродуктивну функцію організму, особливо в чоловіків. Нормативна величина напруженості електростатичного поля протягом робочого дня складає 20 кв/м, гранично припустимий рівень напруженості - 60 кв/м.

Джерелом електромагнітних полів є перемінний струм. Електромагнітне поле характеризується напруженістю (Ут/м) і щільністю потоку потужності (Ут/м²). Створювані електромагнітним полем електромагнітні хвилі характеризуються частотою коливання (Гц).

Для захисту населення від впливу полів, які генеруються повітряними лініями електропередач, встановлюються санітарно-захисні зони обабіч траси.

Джерелами електромагнітних випромінювань є також радіотехнічні й електронні пристрої: зв'язок, локація, радіо і телебачення. Електромагнітне випромінювання цих установок знаходиться в діапазоні радіочастот від 103 до 1012 Гц.

Інтенсивність електромагнітного випромінювання характеризується щільністю потоку енергії - кількістю енергії, що припадає на одиницю поверхні: П = Е*Н/2, Ут/м². Вплив електромагнітного випромінювання на жителів населених пунктів залежить від потужності джерела і частоти.

Для захисту населення від впливу електромагнітного поля високої частоти радіостанції, телецентри, ретранслятори й інші джерела радіохвильового випромінювання потужністю понад 100 квт повинні розміщуватися за межами населених пунктів. Якщо джерела радіохвильового випромінювання розташовуються в міській межі, то навколо них в обов'язковому порядку повинна бути створена санітарно-захисна зона (СЗЗ), що складається з зони суворого режиму і зони обмеженого користування. У зоні суворого режиму знаходиться джерело радіохвильового випромінювання. Вона, як правило, обгороджена й охороняється. У межах СЗЗ не допускається розташування житлових будинків.

1.4 Забруднення грунтів

Ґрунт є кінцевим накопичувачем практично всіх тих шкідливих речовин, про які згадувалося у розділах про забруднення повітря і гідросфери.

Від «великої» і «малої» промисловості й транспорту ґрунти через атмосферу отримують пил, сажу і величезну кількість кислот. Як було сказано, мільйонно-тонні викиди оксидів азоту і сірки, хлору та інших сполук у поєднанні з краплями води у повітрі спричинюють кислі опади дощу й снігу. Страждають не тільки озера, де вимирає все, що не витримує життя у водному розчині кислоти. Дуже знижується й родючість полів та луків. Мінеральні кислоти атакують і «населення» ґрунтів, і сам гумус. Той втрачає частину осадо-утворюючих елементів (Са, К тощо) і разом з мікроелементами типу заліза чи марганцю легше вимивається з ґрунту. Очевидно, що у поєднанні з високою кислотністю ґрунтової води це дуже знижує врожайність.

Цьому лиху можна зарадити, але дорогою ціною. Мало не після кожного рясного «кислого» дощу слід вносити вапно аж до глибини проникнення коренів рослин.

Хоч пил з ТЕЦ може видатися менш шкідливим, та підтвердити це ми не можемо. Вугільний попіл є своєрідним концентратом сполук кількох елементів (серед них уран і германій). Якби він легко вловлювався, то вже давно став би важливою рудною сировиною. А так випадання цього пилу з року в рік на ті ж поля рано чи пізно підвищить вміст у ґрунті токсичних важких елементів далеко поза безпечну позначку. Навіть нетоксичний пил з кварцу від коминів Екібастузьких ТЕС у Казахстані виявився справжнім лихом. Наче наждак, він швидко знищував поверхню зубів свійських тварин, які паслися у посипаному пилом степу.

У нас забруднення свинцем прилеглих до автомобільних шляхів смуг ґрунту таке велике, що довелося відмовитися від звичаїв предків і не висаджувати плодові дерева вздовж них. Хоч подекуди ще можна зустріти яблуні чи груші, та їхні плоди частково отруєнні: свинцем. Поясніть це колись своїм дітям, та й самі уникайте їх рвати. Коли ж у нас заборонять бензин з домішками свинцю, мине багато років, доки ґрунт частково очиститься від цього отруйного металу.

Потужними і концентрованими забруднювачами ґрунтів є зони зберігання відпрацьованих руд чи порід. Терикони у Донбасі стали таким лихом, що довелося застосовувати екстраординарні заходи. Деякі з них від окислення та інших реакцій у своїй товщі загорілися (у викинутій породі досить і вугілля, і піриту та інших сполук сірки), перетворившись у рукотворні невеликі вулкани.

В отруєнні ґрунтів з гірниками цілком успішно змагаються хіміки. Свою перевагу вони вже довели на практиці, завдавши шкоди шахтарям у вибоях тими отрутами, які вони потайки скидали у ґрунт через свердловини. У пресі повідомлялося, що кілька шахтарів потрапили у лікарні просто з підземних виробок.

Та рекордні площі забруднення належать все ж не підприємствам промисловості чи засобам транспорту, а інтенсифікованому й хімізованому сільському господарству. Щороку селяни добровільно поливають отрутами всі свої поля, отже, понад половину території України! Розглянемо причини і наслідки цього явища.

2. Головні причини й джерела розвитку екологічної кризи України

Об'єктивний аналіз сучасної економічної ситуації, причин і джерел погіршення екологічного стану природної ландшафтів і навколишнього середовища України, погіршення здоров'я людей, виникнення демографічної кризи став можливим тільки наскільки років тому, завдяки розсекреченню величезної кількості архівних матеріалів (соціально-історичних. Політичних, партійних, соціально-економічних і ін.) і допоміг чітко визначити основні причини, джерела, динаміку й напрямки розвитку екологічної ситуації в межах нашої держави. Такими причинами виявилися:

1. Екстенсивне використання всіх видів природних ресурсів, що триває десятиліттями, без обліку можливостей природних регіонів до самовідновлення й самоочищення

2. Тривала адміністративно-командна концентрація на невеликих площах великої кількості надпотужних хімічних, металургійних, нафтопереробних і військових промислових комплексів і інших «гігантів соціалістичної індустрії», прискорена реалізація масштабних планів втручання в природне середовище.

3. Повна зневага традиціями господарської діяльності, можливостями природи регіонів і інтересами корінного населення.

4. Перехімізація сільського господарства й нераціональні методи його організації (наприклад величезні колгоспи й радгоспи)

5. Проведення меліораційних робіт у величезних обсягах без належного наукового обґрунтування й ефективних технологій. Найчастіше проведене просто халатно й недалекоглядно.

6. Повна відсутність об'єктивних довгострокових екологічних експертиз всіх планів і проектів розвитку промислового господарства, енергетики, транспорту протягом післявоєнного періоду.

7. Використання на переважній більшості виробництв застарілих і дуже застарілих морально й технічно технологій і встаткування.

8. Відсутність ефективно чинних законів про охорону навколишнього середовища й підзаконних актів для їхньої ефективної реалізації.

9. Відсутність постійної й об'єктивної інформації для широких мас населення про екологічний стан навколишнього середовища, причинах його погіршення, винуватців забруднення й мер, прийнятих для поліпшення ситуації.

10. Надзвичайно низький рівень екологічного утворення не тільки широких мас населення, а й керівників підприємств, урядових організацій, загальна низька екологічна свідомість і культура.

11. Різке прискорення негативних економічних, соціально-політичних і екологічних процесів в Україні у зв'язку з найбільшою техногенною екологічною катастрофою ХХ сторіччя - аварія на Чорнобильської АЕС.

12. Відсутність діючих економічних стимулів ресурсо- і енергозбереження.

13. Відсутність діючого державного контролю за виконанням законів про охорону природи й системи ефективного покарання на заподіювану шкоду навколишньому середовищу.

2.1 Основні антропогенні джерела зростання екологічної кризи

Основними антропогенними джерелами розростання екологічної кризи в Україні є в першу чергу все більші промислові комплекси - ненаситні споживачі сировини, енергії, води, повітря, земельних площ, транспорту й одночасно страшні отруйники навколишнього середовища практично всіма видами забруднення (механічних, хімічних, фізичних, біохімічних. Такі комплекси сконцентровані навколо родовищ корисних копалин, більших міст, водних об'єктів: Донбас, Центральне Придніпров'я, Кривій Ріг, Прикарпаття, Керч, Маріуполь, більшість обласних центрів. Серед цих об'єктів найбільшими забруднювачами навколишнього середовища є металургійні, хімічні, нафтопереробні й машинобудівні заводи, кар'єри й збагачувальні комбінати, деякі військові підприємства.

Була й залишається найнебезпечнішим джерелом шкоди для навколишнього середовища військова діяльність: по обсягах використання палива для техніки й забруднення від його згоряння у двигунах літаків, танків, автомобілів; по обсягах використання мінеральної сировини, необхідного для виготовлення військової техніки; обсягами споживання енергії; витратами на зміст армії й військових підприємств; обсягами забруднення навколишнього середовища від цих підприємств, і розуміє по розмірах збитків, пов'язаних з випробуванням різних видів зброї, у тому числі і атомного, а також проведення маневрів, навчань і воєн. Україна повною мірою відчула весь цей букет протягом останнього сторіччя.

Найбільше всього забруднюють природу об'єкти енергетики, у першу чергу ТЭЦ і ГРЭС. Поглинаючи величезну кількість нафтопродуктів, газу й вугілля, вони викидають в атмосферу мільйони кубічних метрів шкідливих газів, аерозолів, сажі, займають сотні гектарів землі шлаками й золою.

Іншим джерелом забруднення природи України є транспорт - автомобільний, повітряний, водний, залізничний. У всіх більших містах України масова частка забруднення повітря від автотранспорту останнім часом становить 70-90% від загальної маси забруднення.

Нарешті, для наших сільськогосподарських районів найбільш характерним джерелом забруднення природних вод і ґрунтів є надлишок мінеральних добрив і пестицидів, які десятками років у величезній кількості використовувалися на полях. Тільки 5-10% їх використовувалося рослинами, а 90% змивалося дощовими й сніговими водами, здувало вітрами, осідало в ріках і озерах, стаючи при цьому шкідливими компонентами экосистем.

Небезпечними забруднювачами є також об'єкти, що генерують потужні фізичні поля - електромагнітні, радіаційні, шумові, ультразвукові й инфразвуковые, теплові, вібраційні (великі радіостанції, теплоцентралі, трансформаторні підстанції, ретрансляційні станції, спеціальні фізичні лабораторії й установки, кібернетичні центри, АЕС).

Сучасний напружений екологічний стан більшості регіонів України (Центральне Полісся, Передкарпаття, Причорномор'я, Крим, Азовське море, Центральне Придніпров'я й Донбас) - наслідку недбалої екологічної політики нашого правительства протягом останніх десятиліть: розвиток територіально-промислових комплексів, енергетики, сільського господарства без обліку специфіки природних умов регіону, інтересів українського народу, екологічних законів. Для підтвердження сказаного приведемо деякі факти забруднення навколишнього середовища від основних видів виробничої діяльності на території України.

2.2 Металургія

Підприємства металургії й енергетики щорічно викидають в атмосферу відповідно 32% і 35% всіх забруднень від стаціонарних джерел і є основними забруднювачами атмосферного простору над Україною (міста Макіївка, Маріуполь, Коммунарск, Харцизск, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Дніпродзержинськ і ін.) Підприємства металургії оснащені очисним устаткуванням усього на 30-50%, до того ж зазначене встаткування застаріло, або ж не функціонує взагалі. Додамо до цього, що керівники таких підприємств не занадто прагнуть установити в себе на виробництві очисні спорудження, і справа не тільки в економічному факторі, справа в першу чергу в недостатнім усвідомленні кошмарности що відбувається й масштабів нанесеного навколишньому середовищу збитку. З особистого досвіду спілкування з керівниками таких підприємств (Донецький Металургійний Завод, Криворізький МЗ ін.) можу зробити висновок, що керівництво таких підприємств просто не вкладає гроші в забезпечення екологічної безпеки, тому, що не вважає це необхідним. «Нехай цим займається хтось, тільки не ми. На це просто немає часу, грошей, і т. п.»

2.3 Основні забруднювачі навколишнього середовища

Основними забруднювачами навколишнього середовища важкими металами, особливо Аs і Pb, є кольорової металургії; вони ж забруднюють навколишнє середовище сарною й азотної кислотами (м. Константиновка - підприємство «Укрцинк», м. Запоріжжя - Дніпровський, Никитовский ртутні комбінати й ін.)

Чорна металургія - основний забруднювач вод фенолами, нафтопродуктами, сульфатами.

ТЕС в Україні виробляють близько 70% електроенергії (близько 37,6 тис. МВт); майже всі вони розміщені містах і промислових центрах і є найбільшими джерелами забруднення навколишнього середовища серед всіх об'єктів енергетики. Основними компонентами їхніх викидів є тверді частки палива (зола, сажа), сірчаний ангідрид, оксиди азоту. Загальна кількість викидів на енергетичних об'єктах становить близько 2,3-2,5 млн. тн/рік. Іншу електроенергію виробляють ГЕС і АЕС. Найбільші наші гідроелектростанції зосереджені уздовж узбережжя Дніпра (Київська, Канівська, Кременчуцька, Дніпродзержинська, Запорізька, Каховська). ГЕС уважаються найбільш безпечними з екологічної точки зору, але створення мережі водоймищ не Дніпрі, які затопили близько 7000 км² прекрасних родючих заливних земель і за період свого існування перетворилися у водойми-накопичувачі відходів і забруднення з навколишніх регіонів, привело до значних негативних екологічних змін (підтоплення 100 тис. га прибережних земель, багаторазове зниження активності процесів самоочищення й самовідновлення в Дніпрі, «цвітіння» водойм, а також зниження продуктивності рибних господарств.)

Украй негативно з екологічної точки зору наявність на території України п'яти АЕС (14 енергоблоків) - Чорнобильської, Ровненской, Хмельницької, Запорізької й Південно-Української. Зберігається не тільки більша небезпека виникнення нових аварій на АЕС, але й додається вкрай складна проблема поховання відходів ядерного палива (про утилізацію навіть мови не йде), і в недалекому майбутньому, після відпрацьовування належного ресурсу - поховання й ліквідація самих АЕС - дуже складною, небезпечний і дорогою процес.

2.4 Транспорт

Варто також акцентувати увагу на екологічній ролі транспорту й особливостях транспортного забруднення в Україні. Транспортна мережа в Україні досить густа, кількість і активність автотранспорту в містах дуже високе, і шкоди навколишньому середовищу він заподіює досить. Основними причинами є застарілі конструкції двигунів, характер палива, погана організація руху, особливо в містах, у на перехрестях вулиць, мостопереходах. У відпрацьованих газах, що викидаються нашими автомобілями виявлено до 280 різних шкідливих речовин, серед яких особливу небезпеку представляють бензопирены (канцерогенні речовини, у мільйон разів ядовитее, чим вигарний газ), оксиди азоту, свинець, ртуть, альдегіди, оксиди вуглецю й сірки, сажа, вуглеводні.

Автотранспорт на перевезення одного й тог же вантажу вимагає в 6,5 разів більше палива, чим залізничний, і в 5 разів більше, ніж водний. А в Україні налічується більше мільйона вантажних автомобілів і більше 3 мільйонів легкових автомобілів і кожний з них щорічно спалює від 12 до 30 тн високооктанового російського бензину, збагаченого свинцем (до 0,36 г./л). Треба помітити, що токсичність відпрацьованих газів наших дизельних двигунів набагато вище, ніж від карбюраторних, оскільки ці гази містять оксиди вуглецю, диоксиды азоту й сірки, а також саджу (до 16-18 кг із кожної тонни ДТ). В 1992-93 р. викиди забруднюючих речовин автотранспортом становили близько 5,5 млн. тн. у рік (39% від усього обсягу викидів в Україні). Від транспортного забруднення газами й шумом страждають всі міста України, особливо великі. Частка забруднення повітря від автотранспорту в деяких великих містах України становить від 40 до 80% загального забруднення.

Залізничний транспорт чистіше, з екологічної точки зору, особливо електричний. Стало проблемою тільки лише сильне забруднення полотна залізниць шириною в кілька метрів по обох сторони від шляхів і самих шляхів нечистотами з вагонних туалетів. У всіх цивілізованих країнах туалети пасажирських вагона обладнані спеціальними ємностями, і нечистоты не викидаються назовні. Екологічні й медичні дослідження виявили, що останнім часом, особливо в теплу пору року вищевказане забруднення шляхів нечистотами й продуктами їхнього розпаду стало причиною захворювання значної кількості пасажирів і працівників залізниць різними захворюваннями шлунково-кишкового тракту й легенів.

Відчутна екологічна шкода заподіює Дніпру з його водоймищами, Дунаєві, Дністру, а також Чорному й Азовському морям водний транспорт. У першу чергу звичайно через недотримання правил перевезення й перекачування нафтопродуктів, аварій, очищення танкерів, шумо-вібраційного впливу, створення хвиль, що руйнують береги водоймищ.

2.5 Перспективи екологічного стану й пріоритети екологічної політики держави

Аналіз динаміки екологічного стану України показав, що за останні п'ять років екологічна криза продовжує розвиватися, розростається, охоплюючи все більші території України. Цьому сприяють: майже повна відсутність асигнувань на серйозні природоохоронні міри у всіх галузях промисловості; відсутність контролю й практична безкарність діяльності, що губить природу,; ріст кількості й потужності техногенних аварій через тотальне спрацювання устаткування й технологій на виробництвах, а також дуже низька ефективність очисних споруджень, з тих, які все-таки працюють; надзвичайно низький рівень екологічного утворення населення.

Можна, звичайно, дуже довго говорити, про те що необхідно створити черговий контролюючий і каральний орган, що буде вирішувати ці проблеми, але, як показало час, такі міри не вихід. Не перестануть люди губити природу, тільки тому, що який те контролер може їм у цьому перешкодити. Необхідно в першу чергу підвищувати рівень екологічного утворення населення України, і ввести великі матеріальні штрафні санкції за заподіювану шкоду навколишньому середовищу, як для промислових підприємств, так і для фізичних осіб. Матеріальна стимуляція таких заходів теж необхідна, але не у вигляді загадкових напрямків бюджетних засобів невідомо на що й невідомо куди, а великі податкові пільги тим підприємствам, які поставлять у себе очисні спорудження високої ефективності, і які будуть строго стежити за кількістю стоків, що скидаються. Непрацююча молодь, студенти можуть прекрасно стежити а станом парків, чистотою населених пунктів, якщо їм платити за це. Активна пропаганда в засобах масової інформації про необхідність збереження природних ресурсів і висвітленні реального стану навколишнього середовища в Україні (щось подібне до телеканала Discovery) Паралельно із цими мірами варто збільшувати площу біосферних заповідників, національних парків, навіть якщо прийде значно скоротити площа експлуатованих земель. З голоду не вмремо, повірте. Ми вирощуємо досить, щоб прокормить себе, продати за рубіж, і при цьому зазнаємо величезних збитків, тому що наші землі виснажуються, а допомоги або хоча б відпочинку не одержують. Економічна криза має й свої позитивні сторони (у всякому разі в нас). Кинуті протягом декількох років земельні вгіддя, на обробку яких не вистачало грошей змогли хоча б частково самоочиститися й відновитися. Закриті через економічну нерентабельність великі й середні промислові підприємства перестали забруднювати навколишнє середовище. Жалюгідні залишки Чорноморського флоту дозволили акваторії Чорного моря самоочиститися й підвищити чисельність популяцій деяких уже нечисленних видів морських організмів.

Але це все лірика, коротко розглянемо ті рекомендації, які можна знайти в западно - європейських книгах по екології.

Альтернативна обробка землі означає відмову від однобокого енергоємного, витратного сільського господарства й інтенсивним застосуванням хімії й повернення цілісному екологічному розгляду сільськогосподарської діяльності. Максимально закритий багатосторонньо структурований робочий цикл повинен будується за принципом круговороту речовин в экосистеме між ґрунтом, рослиною, твариною й людиною. Для цього придатні змішані господарства - вирощування разом рослин і тварин. Застосовується в основному власне й місцеве сировині, при цьому необхідно уникати, або мінімізувати навантаження на навколишнє середовище.

Основними положеннями екологічної обробки землі є вирощування фізіологічно повноцінних продуктів харчування й відмова від гербіцидів і інших синтетичних боліт. При такій обробці застосовуються біологічні продукти й методи боротьби зі шкідниками в збудниками захворювань. Обов'язково необхідно насаживать лісопосадки й невеликі гаї. Оскільки проблемою є баланс живильних речовин через збір урожаю, необхідно дуже обережно й точно вивірених кількостях вносити мінеральні добрива (N, P, K)

Також у Європі використовуються досить ефективні біологічні методи реставрації озер, очищення стічних вод, фільтрації викидів в атмосферу. Навіть у скороченому виді їхній опис не вийти вмістити в дану курсову роботу. Це обсяг ще для однієї маркувальниці.

3. Відходи виробничої діяльності, забруднюючi навколишне середовище

Проблема забруднення природного середовища стає гострою як через зростання обсягів промислового і сільськогосподарського виробництва, так і в зв'язку з якісними змінами виробництва під впливом науково-технічного прогресу. Слід зазначити, що тільки 1-2% використовуваного природного ресурсу залишається в кінцевому продукті, а більшість йде у відходи, що не засвоюються природою. Відходи виробничої діяльності усе більше забруднюють літосферу, гідросферу й атмосферу Землі. Адаптаційні механізми біосфери не можуть справитися з нейтралізацією значної кількості шкідливих речовин, і природні екосистеми починають руйнуватися.

3.1 Порушення природного балансу двоокису вуглецю

Двоокис вуглецю (вуглекислий газ) - один з компонентів газового складу атмосфери, що відіграє важливу роль не тільки в життєдіяльності людини, рослин і тварин, але й у виконанні атмосферою функції запобігання перегріву чи переохолодження поверхні Землі. Господарська діяльність порушила природний баланс виділення й асиміляції СО, у природі, в результаті чого його концентрація в атмосфері збільшується. З 1959 по 2000 рік кількість вуглекислого газу збільшилася на 10%. Деякі важливі елементи кругообігу С02 ще не до кінця вивчені. Не встановлені взаємозалежності між концентрацією його в атмосфері і здатністю затримувати зайве тепло, яке надходить від Сонця. Проте зростання концентрації С02 свідчить про глибоке порушення глобальної рівноваги в біосфері, що в сполученні з іншими порушеннями може мати дуже серйозні наслідки.

Забруднення, що надходять у Світовий океан, порушили в першу чергу природну рівновагу морського середовища в прибережній зоні континентального шельфу, де зосереджено 99% усіх морських біологічних ресурсів, що добуваються людиною. Антропогенні забруднення цієї зони послужили причиною того, що її біологічна продуктивність знизилася на 20%, а світовий рибний промисел не дорахувався 15-20 мільйонів тонн улову. За даними ООН, щорічно у Світовий океан потрапляє 50 тис. т пестицидів, 5000 тонн ртуті, 10 млн т нафти і безліч інших забруднювачів.

Кількість речовин, які щорічно потрапляють з антропогенних джерел зі стоком річок у води морів і океанів - заліза, марганцю, міді, цинку, свинцю, олова, миш'яку, нафти перевищує обсяг цих речовин, що надходять у результаті геологічних процесів. Дно Світового океану, у тому числі і глибоководні западини, усе ширше використовуються для захоронения особливо небезпечних токсичних речовин (включаючи «морально застарілі» бойові отруйні речовини), а також радіоактивних матеріалів. Так, з 1946 по 1970 рік США поховали на Атлантичному узбережжі країни близько 90 000 контейнерів з відходами загальною радіоактивністю приблизно 100 000 кюрі, а європейські країни скинули в океан відходів загальною радіоактивністю 500 000 кюрі. У результаті розгерметизації контейнерів спостерігаються випадки небезпечного зараження вод і природного середовища в місцях цих поховань.

3.2 Вплив нафти на структуру співтовариства морських тварин

У морі нафтове забруднення має різні форми. Воно може тонкою плівкою покривати поверхню води, а під час розливів шар нафтової плівки спочатку може складати кілька сантиметрів. З часом утвориться емульсія нафти в воді чи води в нафті. Пізніше виникають грудочки важкої фракції нафти, нафтові агрегати, що здатні довго плавати на поверхні моря. До грудочок мазуту, що плавають, прикріплюються різні дрібні тварини, якими охоче харчуються риби і вусаті кити. Разом з ними вони заковтують і нафту. Одні риби від цього гинуть, інші наскрізь просочуються нафтою і стають не придатними для вживання в їжу через неприємний запах і смак.

Усі компоненти нафти - токсини для морських організмів. Нафта впливає на структуру співтовариства морських тварин. При нафтовому забрудненні змінюється співвідношення видів і зменшується їхня різноманітність. Так, рясно розвиваються мікроорганізми, що харчуються нафтовими вуглеводнями, а біомаса цих мікроорганізмів отрутна для багатьох морських мешканців. Доведено, що дуже небезпечний тривалий хронічний вплив навіть невеликих концентрацій нафти. При цьому поступово падає первинна біологічна продуктивність моря. У нафти є ще одна неприємна побічна властивість. її вуглеводні здатні розчиняти в собі ряд інших забруднюючих речовин, таких, як пестициди, важкі метали, що разом з нафтою концентруються в приповерхньому шарі і ще більше отруюють його. Ароматична фракція нафти містить речовини мутагенної і канцерогенної природи.

Найбільша кількість нафти зосереджена в тонкому приповерхневому шарі морської води. В ньому зосереджена безліч організмів, цей шар відіграє роль «дитячого садка» для багатьох популяцій. Поверхневі нафтові плівки порушують газообмін між атмосферою і океаном. Змінюються процеси розчинення і виділення кисню, вуглекислого газу, теплообміну, знижується відбивна здатність (альбедо) морської води.

Хлоровані вуглеводні, які широко застосовуються для боротьби зі шкідниками сільського і лісового господарства, з переносниками інфекційних хвороб, уже багато десятиліть разом зі стоком річок і через атмосферу надходять у Світовий океан. ДДТ і його похідні зустрічаються всюди у Світовому океані, включаючи Арктику й Антарктику.

Вони легко розчиняються в жирах і тому накопичуються в органах риб, ссавців, морських птахів. Як ксенобіотики, тобто речовини цілком штучного походження, вони не мають серед мікроорганізмів своїх «споживачів» і тому майже не розкладаються в природних умовах, а тільки накопичуються у Світовому океані. Разом з тим вони гостро токсичні, впливають на кровотворну систему, придушують ферментативну активність, сильно впливають на спадковість.