Размещено на http://www.allbest.ru/

Значення води в природі, народному господарстві та побуті

Роботу виконав:

Миколаєць Богдан Миколайович

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗНАЧЕННЯ ВОДИ В ПРИРОДІ

1.1 Запаси води в Україні

1.2 Екологічні проблеми пов'язані з водою

1.2.1 Забруднення водойм

1.2.2 Кислотні дощі

РОЗДІЛ 2. ЗНАЧЕННЯ ВОДИ В НАРОДНОМУ ГОСПОДАРСТВІ

2.1 Значення води для сільського господарства

2.2 Значення води для промисловості

РОЗДІЛ 3. ЗНАЧЕННЯ ВОДИ В ПОБУТІ

3.1 Вплив води на організм людини

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

вода кислотний дощ екологічний

ВСТУП

Вода - це рідина без смаку, запаху, кольору, яка міститься в складі всіх живих істот. Є вона також у ґрунті і в повітрі.

Живі організми вживають лише ту їжу, що розчинена у воді. Живі тканини складаються переважно з води. Вода - це проста сполука двох елементів: водню і кисню. Але за своїми характеристиками вода не схожа на елементи, з яких вона складається. Вона має певні властивості.

Вода, як і багато інших речовий, перебуває у трьох основних станах: рідкому (звичайний), твердому (лід) і газоподібному (водяна пара). Стан води залежить від температури.

При нульовій температурі вода з рідкого стану переходить у твердий або замерзає. При температурі +100 градусів вода з рідкого стану переходить у газоподібний. Такий перехід видимого в невидимий стан називають випаровуванням.

Вода в природі ніколи не буває чистою в прямому значенні цього слова. В ній містяться розчинні мінеральні солі, гази, часточки мікроорганізмів.

Без води абсолютно неможлива жодна з відомих форм життя. Життя кожної клітини - як рослин, так і тварин - залежить від наявності цієї рідини. Є форми живих організмів, які чудово обходяться без повітря, але немає таких, які можуть існувати без води.

Головна причина того, що кожній живій істоті потрібна вода для підтримання життєдіяльності, полягає в тому, що живі клітини неодмінно мають у собі величезну кількість молекул води. Вміст води у рослинах і тваринах коливається від 60 до 99 відсотків. Вода - середовище, в якому проживають багато тисяч видів водяних рослин і тварин. Вона є єдиним джерелом кисню в атмосфері, який утворюється внаслідок фотосинтезу.

Вода -- один з основних факторів, що визначають клімат. Маючи високу теплоємність, вона повільно нагрівається й охолоджується, і це створює рівніші температурні умови у водяному середовищі (порівняно з повітряним), а також пом'якшувально впливає на клімат.

Вода випаровується з поверхні океану і суходолу, переноситься повітряними течіями, конденсується і випадає у вигляді опадів.

Водяна оболонка Землі -- гідросфера обіймає сукупність усіх водяних об'єктів земної кулі: океанів, морів, річок, озер, боліт, водосховищ, підземних вод, льодовиків і снігового покриву. Вона становить близько 1,4 мільярда кубічних кілометрів води.

Сьогодні гідросфера охоплена небаченими за швидкістю і масштабами перетвореннями, пов'язаними з технічною діяльністю людства. Щороку використовується близько 5 тисяч кубічних кілометрів води, водночас забруднюється десь у 10 разів більше. В багатьох країнах відчувається нестача прісної води. Та це не означає, що води на Землі мало, лихо в тім, що ми не навчилися раціонально використовувати воду.

Актуальність роботи полягає в дослідженні значення води в природі, народному господарстві та побуті.

Мета дослідження - раціональне використання водних ресурсів України.

Об'єкт дослідження - вода та її властивості.

Предмет дослідження - значення води для природи та людини.

Під час виконання роботи перед нами постали такі завдання:

1. Дізнатися в чому полягає значення води для природи.

2. Дізнатися, які екологічні проблеми пов'язані із водою.

3. Дізнатися в чому полягає значення води для народного господарства.

4. Дізнатися витрати води в Україні.

5. Дізнатися в чому полягає значення води в побуті.

РОЗДІЛ 1. ЗНАЧЕННЯ ВОДИ В ПРИРОДІ

1.1 Запаси води в Україні

Сумарні водні ресурси України становлять 210 км³. У дуже маловодний рік на 1 км² тут припадає 49,2 тис м³ річкового стоку. За рахунок спорудження водоймищ досягнуто збільшення руслових запасів води, але тривалість водообміну на річках України зменшилась у 7-13 разів. Людству для життя і діяльності потрібна не будь-яка вода, а тільки прісна і певної якості. Основним джерелом її в більшості країн є нині і залишаться в майбутньому річки і озера, запаси води в яких не безмежні.

У цілому Україна має чималі запаси водних ресурсів, які складаються із значної кількості річок та озер. Адже на її території протікає 73 тис. річок і струмків. Близько 120 з них - завдовжки майже 100км, а вісім - понад 500км. (Таблиця №1)

Таблиця №1. Найбільші річки України

Назва	Довжина в км	Довжина в межах України
Дунай	2850	174
Дніпро	2201	981
Дністер	1362	705
Десна	1130	591
Сіверський Донець	1053	672
Тиса	977	201
Прут	967	272
Південний Буг	806	806
Західний Буг	831	401
Прип'ять	761	261
Сейм	748	250
Псел	717	717
Інгулець	549	549

Майже всі річки України належать до Азовсько - Чорноморського басейну. Лише Західний Буг зі своїми притоками впадає в Балтійське море. Найбільш густа сітка річок, завдяки значній кількості опадів, властива Українським Карпатам. Цим річкам притаманний чіткий гірський характер.

Більшість українських річок рівнинні. Вони живляться переважно талими водами і мають високий рівень весняної повені. Особливо значний він на Поліссі. Тут після танення снігу річки виходять з берегів і затоплюють великі площі. Але влітку чимало рівнинних водотоків міліє, а в степовому Криму вони навіть пересихають.

Узимку більшість річок і озер замерзає. Льодостав триває два-три місяці. Першими звільняються від криги річки південно-східної частини країни.

Найбільшу річкову систему України утворює Дніпро зі своїми притоками, яких понад 1350. Довжина річки колись становила 2285км, але після утворення низки водосховищ Дніпро "скоротився" на 84км.

Окрім річок, велику частину водних запасів України становлять три тисячі озер, 80 водосховищ і 20 тис. ставків, які акумулюють майже 35 км² води. На півночі Волині в Поліссі знаходяться Шацькі озера. Найбільше й найкрасивіше з них - Світязь. Площа його становить 26 км², довжина - 9км, а глибина сягає 58,4м. Прозорість води в ньому становить 8м.

У нижній течії Дунаю, на Одещині серед 26 озер знаходиться найбільше прісноводне озеро в Україні - Ялпуг. Довжина його становить 39км, ширина - 5км, глибина - від 2,6 до 6м, а площа озера дорівнює 149км².

Південні береги країни омиває Чорне море. Воно простерлося на 1167км має площу 482км². Його середня глибина становить 1300м, а найбільша - 2245м. У Чорне море впадає багато річок.: Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай. Вони дуже опріснюють його, тому солоність поверхневого шару Чорного моря становить лише 17-87‰, а на глибині - 22-25‰.

Керченською протокою Чорне море сполучається з Азовським. Азовське море - одне з найменших і наймілководніших у світі. Середня його глибина становить лише 8м, а найбільша не перевищує 15м. Площа Азовського моря становить усього 39,1 тис. км². Середня солоність води становить 14‰. Але з кожним роком воно стає більш солоним, оскільки річки, що його живлять, почали інтенсивно використовуватися для потреб промисловості. Це викликає зменшення загального об'єму води, а отже, й підвищення солоності.

У природі вода відіграє надзвичайно важливу роль. Випаровуючись, вода переноситься на величезні віддалі і там випадає у вигляді дощу і снігу. Вологість повітря і кількість атмосферних опадів є найважливішими факторами, що регулюють клімат і погоду. Вода входить до складу багатьох гірських порід і всіх рослинних і тваринних організмів. На воду припадає близько 60% маси тварин і до 80% маси риб. У деяких рослинах вміст води іноді перевищує 90% їх маси [6].

1.2 Екологічні проблеми пов'язані з водою

Зростання населення, розширення старих і виникнення нових міст значно збільшили надходження побутових стоків у внутрішні водоймища. Ці стоки стали джерелом забруднення річок та озер хвороботворними бактеріями і гельмінтами. У ще більшому ступені забруднюють водоймища миючі синтетичні засоби, що широко використовуються в побуті. Вони знаходять широке застосування також в промисловості і сільському господарстві. Хімічні речовини, які в них містяться, поступаючи із стічними водами в річки і озера, роблять значний вплив на біологічний і фізичний режим водоймищ. У результаті знижується здібність вод до насичення киснем, паралізується діяльність бактерій, що мінералізують органічні речовини.

Викликає серйозну турботу забруднення водоймищ пестицидами і мінеральними добривами, які потрапляють з полів разом із струменями дощової і талої води. В результаті досліджень, наприклад, доведено, що інсектициди, що містяться у воді у вигляді суспензій, розчиняються в нафтопродуктах, якими забруднені річки й озера. Ця взаємодія призводить до значного ослаблення окислювальних функцій водних рослин. Потрапляючи у водоймища, пестициди нагромаджуються в планктоні, бентосі, рибі, а по ланцюгу живлення потрапляють в організм людини, діючи негативно як на окремі органи, так і на організм в цілому.

У зв'язку з інтенсифікацією тваринництва все більш дають про себе знати стоки підприємств даної галузі сільського господарства. Стічні води, рослинні волокна, тваринні і рослинні жири, фекальна маса, залишки плодів і овочів, відходи шкіряної і целюлозно-паперової промисловості, цукрових і пивоварних заводів, підприємств м'ясомолочної, консервної і кондитерської промисловості є причиною органічних забруднень водоймищ.

У стічних водах зазвичай близько 60% речовин органічного походження, до цієї ж категорії органічних відносяться біологічні (бактерії, віруси, гриби, водорості) забруднення в комунально-побутових, медико-санітарних водах і відходах шкіряних і вовномийних підприємств.

Нагріті стічні води теплових електростанцій та ін. виробництв заподіюють „теплове забруднення", яке загрожує досить серйозними наслідками: в нагрітій воді менше кисню, різко змінюється термічний режим, що негативно впливає на флору і фауну водоймищ, при цьому виникають сприятливі умови для масового розвитку у водосховищах синьо-зелених водоростей - так званого „цвітіння води" (евтрофікації). Забруднюються річки і під час сплаву, при гідроенергетичному будівництві, а з початком навігаційного періоду збільшується забруднення судами річкового флоту [3].

1.2.1 Забруднення водойм

Джерела забруднення внутрішніх водойм. Під забрудненням водних ресурсів розуміють будь-які зміни фізичних, хімічних і біологічних властивостей води у водоймищах у зв'язку із скиданням у них рідких, твердих і газоподібних речовин, які заподіюють або можуть створити незручності, роблячи воду даних водоймищ небезпечною для використання, завдаючи збитку народному господарству, здоров'ю і безпеці населення

Забруднення поверхневих і підземних вод можна розподілити на такі типи:

· механічне - підвищення змісту механічних домішок, властиве в основному поверхневим видам забруднень;

· хімічне - наявність у воді органічних і неорганічних речовин токсичної і нетоксичної дії;

· бактеріальне і біологічне - наявність у воді різноманітних патогенних мікроорганізмів, грибів і дрібних водоростей;

· радіоактивне - присутність радіоактивних речовин в поверхневих або підземних водах;

· теплове - випуск у водоймища підігрітих вод теплових і атомних електростанцій.

Основними джерелами забруднення і засмічення водоймищ є недостатньо очищені стічні води промислових і комунальних підприємств, крупних тваринницьких комплексів, відходи виробництва при розробці рудних копалин; води шахт, рудників, обробці і сплаві лісоматеріалів; скидання водного і залізничного транспорту; відходи первинної обробки льону, пестициди і та ін. Забруднюючі речовини, потрапляючи в природні водоймища, призводять до якісних змін води, які, в основному, виявляються в зміні фізичних властивостей води (зокрема, поява неприємних запахів, присмаків і та ін.), у зміні хімічного складу води (зокрема, поява в ній шкідливих речовин), в наявності плаваючих речовин на поверхні води і відкладанні їх на дні водоймищ. Виробничі стічні води забруднені, в основному, відходами і викидами виробництва. Кількісний і якісний склад їх різноманітний і залежить від галузі промисловості, її технологічних процесів. Їх ділять на дві основні групи: неорганічні домішки, що містяться, у тому числі і токсичні, і ті, що містять отрути.

1.2.2 Кислотні дощі

Кислотні дощі - окиси сірки й азоту, що викидаються в атмосферу внаслідок роботи теплових електростанцій і автомобільних двигунів, сполучаються з атмосферною вологою й утворюють дрібні крапельки сірчаної та азотної кислот, які переносяться вітрами у вигляді кислотного туману й випадають на землю кислотними дощами. Ці дощі вкрай шкідливо діють на навколишнє середовище:

· знижується врожайність більшості сільськогосподарських культур внаслідок ушкодження листя кислотами;

· вимиваються з ґрунту кальцій, калій і магній, що викликає деградацію фауни та флори;

· гинуть ліси ( особливо чутливі до кислотних дощів кедр, бук і тис);

· отруюється вода озер і ставків, де гине риба, зникають комахи;

· зникають водоплаваючі птахи й тварини, що харчуються комахами;

· гинуть ліси у гірських районах ( таких, як Карпати ), що викликає гірські зсуви й селеві потоки;

· прискорюється руйнування пам'ятників архітектури й житлових будинків, особливо тих, що оздоблені мармуром і вапняком;

· збільшується кількість захворювань людей ( подразнення очей, хвороби дихальних шляхів тощо ).

Взимку поблизу ТЕС та металургійних заводів інколи випадає також кислотний сніг, який ще більш шкідливий, ніж кислотний дощ, що пояснюється більшим вмістом кислот. Райони, де випадає такий сніг, одержують відразу 4 - 5-місячну дозу забруднення, а під час його танення навесні відбувається процес концентрації шкідливих речовин, тому тала вода інколи містить вдесятеро більше кислот, ніж цей снігу [1].

РОЗДІЛ 2. ЗНАЧЕННЯ ВОДИ В НАРОДНОМУ ГОСПОДАРСТВІ

2.1 Значення води в сільському господарстві

У сільському господарстві залежно від функціонального використання вода може відігравати як роль предмета праці, так і роль засобів праці. Людина шляхом створення меліоративної мережі, каналів та інших гідротехнічних споруд забезпечує водозабір і доведення води до полів. Тут вода служить предметом праці. На сільськогосподарських угіддях робітники, використовуючи водні ресурси, формують обсяги і якість урожаю. В цьому випадку вода виступає, вже як засіб праці. На сучасному етапі водні ресурси відіграють все важливішу роль в аграрному секторі економіки. Це зумовлено багатьма обставинами: необхідністю збільшення продуктивності сільського господарства, несприятливими агрокліматичними умовами в багатьох сільськогосподарських районах, диспропорціями в співвідношенні земельного потенціалу і можливостей щодо його забезпечення водними ресурсами та іншими факторами. При аналізі сільськогосподарських аспектів використання водних ресурсів передусім треба звернути увагу на їх взаємодію з землею.

Вода входить до складу ґрунту і є одним з важливих елементів, що визначають його родючість. У зв'язку з цим біологічна продуктивність земельних ресурсів значною мірою залежить від вмісту вологи в ґрунті. В більшості регіонів світу і в нашій країні реалізувати земельну родючість неможливо без додаткової гідрорегуляції, тобто додаткового залучення води або її відведення. Це стосується насамперед засушливих земель. У цих регіонах земля виступає як необхідна, але недостатня умова ведення сільського господарства. Тільки зрошення в такому випадку дає змогу виявити закладені в землі природні особливості як резервуару продовольства. В зв'язку з цим водні ресурси відіграють все важливішу роль у всій сукупності засобів виробництва, що функціонують в аграрній сфері і пов'язаних з нею галузях. На значній частині сільськогосподарських угідь земля і вода виступають як двоєдиний засіб виробництва. Зростання значення водних ресурсів для світового сільського господарства багато в чому пов'язане з негативними природними та антропогенними впливами. Внаслідок антропогенної діяльності 2 млрд. га перетворено в пустині та несільськогосподарські землі, що перевищує сучасну площу землі, яка обробляється в світі (1,5 млрд. га). З наявних сільськогосподарських угідь близько 60% потребує зрошення. Споживання води в сільському господарстві представляє собою тим вагомішу статтю сумарного водоспоживання народного господарства і населення. Збільшення витрат водних ресурсів на аграрні потреби за останній час і настійна необхідність подальшого нарощування водомісткості сільського господарства зумовили високу динамічність використання водних ресурсів. У світі загальне водоспоживання зросло за останні 20 років вдвічі. Приблизно 90% аграрного водоспоживання пов'язано із зрошенням сільськогосподарських культур, решта води витрачається на обводнення пасовищ, на фермах, в населених пунктах тощо. Площа зрошуваних земель України з 2 млн. га в 1980 p. збільшилась до 2,6 млн. га в 1993p. Особливістю використання водних ресурсів у сільському господарстві є значна питома вага безповоротного водопостачання. Цей показник перевищує 80% води, що забирається, тоді як в інших галузях народного господарства він значно нижчий -- наприклад, безповоротне водоспоживання в комунальному господарстві і в промисловості майже на порядок нижче. Основним інструментом використання і управління водними ресурсами в сільському господарстві є меліорація. Вона стала важливим напрямом поліпшення якості землі. підвищення її родючості. Найпоширенішим типом меліорації є гідротехнічна -- зрошувальні та осушувальні заходи.

Всередині 60-х років лише 2% каналів зрошувальних систем прокладалось з облицюванням у бетонних жолобах і трубопроводах, тепер цей показник досягає 92%. Частина закритого дренажу для осушення становила на той час 26%, зараз -- 79%. Незважаючи на досягнутий відносний прогрес, на сучасному етапі багато проблем меліорації різко загострилось. Однією з головних причин такого становища є дефіцит водних ресурсів у районах інтенсивного ведення сільського господарства, де капітальні вкладення в меліорацію дають найбільший ефект. У даний час площа земель, що потребують додаткової вологи, приблизно в сім разів перевищує розміри зрошуваних угідь. Крапельне зрошування вимагає початкове в 1,6--1,9 рази більше витрат порівняно з традиційними зрошувальними системами. Однак цей вид зрошування дає змогу одержати і значно більший ефект: різко підвищується урожайність, скорочуються витрати праці, водних ресурсів, мінеральних добрив, багатьох матеріально-технічних засобів -- металу, труб, бетону. Перспективним є застосування дощування. Економія води досягається за рахунок можливостей варіювання режиму поливу в межах, що не допускають скидання і стоку води, повного її засвоєння рослинами.

Використання напівстаціонарних і пересувних засобів зрошення дає змогу оперативніше використовувати воду, здійснювати вибірковий полив у місцях недостатнього зволоження. Великим резервом розширення використання водних ресурсів у сільському господарстві є зрошення підземними водами. На планеті на підземний стійкий стік припадає 12 тис. км³, що становить 31% річкового стоку. В світі підземні води широко використовуються в сільському господарстві: на них припадає 10--15% об'єму зрошуваних вод а решта береться з рік, озер і водосховищ. Витрати сільськогосподарських підприємств півдня України зростають значно швидше, ніж вихід продукції. Зрошення, справді, стимулює ерозію ґрунтів, погіршення їх фізико-хімічного стану. Щоб ліквідувати втрати води і максимально знизити її собівартість, треба принаймні на 10 - 15 років припинити нове будівництво зрошувальних систем і зайнятися реконструкцією існуючих систем [4].

2.2 Значення води для промисловості

Дуже велику роль відіграє вода і в техніці. Енергія падаючої води широко використовується на гідроелектростанціях для одержання дешевої електричної енергії. Її використовують у будівельній, текстильній, шкіряній, металургійній і багатьох інших галузях промисловості. Особливо широко застосовують воду у хімічній промисловості для процесів розчинення, фільтрування, промивання і як сировину для одержання різних хімічних продуктів: їдких лугів, кислот, водню тощо. Велике значення вода має у промисловості, для транспорту, у будівництві. Особливо багато води потребують хімічна і целюлозно-паперова промисловість, чорна і кольорова металургія, текстильні фабрики, цукрові й крохмале-патокові заводи. Розвиток енергетики також призводить до різкого збільшення потреби у воді. Так, на виробництво 1 т сталі витрачається 300м³ води, 1 т паперу -- 900м³, 1 т хімічного волокна -- понад 2000м³. Однією з найважливіших проблем у промисловості є інтенсифікація використання водних ресурсів, вирішення якої вимагає комплексного підходу. Скорочення витрат води на виробництво одиниці промислової продукції за рахунок впорядкування водокористування. Інакше кажучи, не підвищуючи водомісткості промисловості загалом, необхідно збільшити кінцеві результати використання водних ресурсів, що досягається за рахунок удосконалення технічного рівня, підвищення рівня управління та організації водокористування, застосування прогресивних технологій. Основною проблемою, що стримує нарощування використання водних ресурсів у сільському господарстві, є дефіцит води. Зараз у світі для потреб аграрного виробництва і промисловості знімається 20% стійкої частини світового річного стоку. Проблема дефіциту водних ресурсів -- це насамперед регіональна проблема. Як правило, дефіцит води стає найвідчутнішим із підвищенням ступеня інтенсифікації аграрного виробництва.

Розвиток народного господарства України супроводжується прискореними темпами водоспоживання. Майже 80% річкового стоку, що формується в Україні, використовується в народному господарстві. Водночас багато води не можна використовувати в народному господарстві через її надмірне забруднення [2].

РОЗДІЛ 3. ЗНАЧЕННЯ ВОДИ В ПОБУТІ

3.1 Вплив води на організм людини

Здоров'я людини дуже залежить від такого важливого чинника навколишнього середовища, як вода. В усіх економічно розвинутих країнах постійно зростає об'єм водопотреб. У житлових будинках, що устатковані санітарно-технічним обладнанням із гарячим водопостачанням, витрата води на одну людину досягає 250-350л за добу. Вода витрачається на такі потреби, як підтримка чистоти тіла, у тому числі гігієнічний душ (120-150л), прання білизни, готування їжі і миття посуду (близько 10л), прибирання житла, вилучення нечистот за допомогою каналізації тощо.

Вода необхідна для підтримки чистоти громадських будівель (шкіл, клубів), для поливу вулиць і зелених насаджень, а також для масових оздоровчих заходів (плавальні басейни тощо).

Велику кількість води потребує сільське господарство. Для вирощування 1т пшениці потрібно 1500т води, рису -- 4000т, бавовни-- 1000т.

Вода необхідна для утворення багатьох структурних елементів організму людини, тварин і рослин. Кількість води у тілі людини складає близько 70 % його маси.

Основна кількість води знаходиться у клітинах тканин і тільки 18-20 % припадає на долю позаклітинної води. Вміст води у різних тканинах і органах різний. Так, у скелеті міститься 22 %, у печінці, м'язах, мозку, серці та інших органах -- 70-80 %, у плазмі крові -- близько 90 %, у поту і слині -- 99,5 % води.

Вода потрібна людині для забезпечення нормального функціонального стану організму, оскільки є середовищем, у якому проходять обмінні процеси. З водою залишкові продукти обміну виводяться з організму через нирки, легені, кишки, шкіру. Втрата води протягом доби відбувається у таких об'ємах: з сечею виділяється в середньому 1,5л, шляхом потовиділення -- близько 0,5л, через легені з повітрям, що видихається, -- 350 мл і 100-150мл води -- з калом.

Під час роботи у гарячих цехах або в жаркий період року втрата води організмом за рахунок підсиленого потовиділення може складати 6-10л.

Велика кількість води може виділятися з організму у разі деяких захворювань (діабеті, харчові отруєння, холера тощо).

Організм людини погано переносить зневоднення! Якщо він втрачає 1-1,5л води, виникає спрага, що є сигналом для відновлення водного балансу. Втрата води в об'ємі 20-25% маси тіла за температури повітря понад 30°С може призвести до смерті. За умови звичайної температури і вологості навколишнього середовища фізіологічна потреба дорослої людини складає 2,2-2,8л. Добова потреба у воді покривається за рахунок рідини, що надходить до організму (питна вода, чай та інші напої, рідкі страви -- 1,5л), за рахунок води, яка міститься у харчових продуктах (600-900мл), і тієї, що утворюється у тканинах під час окислення харчових речовин (300-400мл). Відомо, що в разі окислення 100г білків утворюється 41г води, жирів -- 107г, крохмалю -- 55г. Отже, потреба у воді визначається не тільки нормальним перебігом фізіологічних процесів, але й витратою на гігієнічні, господарчо-побутові і виробничі цілі. Середньодобові норми водовитрати на одну людину подано у таблиці № 2.

Таблиця №2. Норми господарсько-питного водоспоживання для міст

Ступінь благоустрою районів житлової забудови	Водоспоживання на одного мешканця (середньодобове, л на добу)
Забудова будівлями, обладнаними внутрішнім водопроводом і каналізацією, без ванн	125-160
Те ж саме, з ваннами і місцевим підігрівом	160-230
Те ж саме, з центральним гарячим водопостачанням	250-350

Їх слід ураховувати під час проектування централізованого водопостачання для населених пунктів з різним ступенем благоустрою. Для не каналізованих районів житлової забудови у разі користування водою з водорозбірних колонок норма витрати води на одного мешканця становить 30-50л на добу.

Велике значення має хімічний склад води, оскільки він може впливати на перебіг захворювань, зокрема зумовлених надмірним або недостатнім надходженням в організм людини мікроелементів. Відомо, що разом з водою в організм надходять такі мікроелементи, як фтор, йод, мідь, цинк, марганець, що відіграють велику роль в обміні речовин. Розподіл мікроелементів у природі нерівномірний, тому люди можуть недоотримувати або, навпаки, отримувати їх у надмірній кількості з їжею і водою. У людей можуть розвиватися захворювання, що звуться геохімічними ендеміями, причиною виникнення яких є збільшення вмісту деяких мікроелементів у воді. Як правило, вони охоплюють велику кількість людей і характерні для певної місцевості, де у мінеральному складі ґрунту і води відсутні або наявні у великій кількості ті чи інші мікроелементи.

Так, за відсутності достатньої кількості йоду у воді та їжі порушуються функції щитовидної залози і нормальний розвиток, виникає ендемічний зоб. Для запобігання цьому захворюванню у районах, ендемічних щодо зоба (наприклад, у західних областях України), люди повинні споживати сіль, у яку додано калію йодид (йодована сіль).

Велике гігієнічне значення має наявність у воді такого мікроелемента, як фтор, що вимивається водою з ґрунту і гірських порід. Вміст фтору у воді, що дорівнює 0,7-1мг/л, сприяє нормальному розвитку і мінералізації кісток і зубів. Надходження в організм підвищеної кількості фтору викликає захворювання, яке називається флюорозом і проявляється в ураженні емалі зубів у вигляді пігментних жовтих або коричневих плям. Якщо вміст фтору у воді перевищує 5мг/л, уражається і кістково-суглобний апарат. Нехватка фтору у воді (менше ніж 0,7мг/л) призводить до розвитку іншого захворювання зубів -- карієсу. У зв'язку з тим, що більшість джерел водопостачання містить мало фтору, водопровідну воду у деяких містах почали збагачувати цим елементом, тобто фторувати. Фторування проводять натрію фторидом або кремнефторидом.

Однією з геохімічних ендемій є токсичний ціаноз (метгемо-глобінемія). Це захворювання уперше було описане у 1945р. і воно розвивається у разі споживання води з підвищеною концентрацією солей азотної кислоти -- нітратів. На нього частіше хворіють діти, коли молочні суміші готують на воді із вмістом нітратів, що перевищує 40мг/л. Нітрати у травному каналі дітей за допомогою мікрофлори відновлюються у нітрити, які у крові сполучаються з оксигемоглобіном і утворюють метгемоглобін, який неспроможний переносити кисень. Таким чином, знижується вміст кисню у крові. Усе це проявляється ціанозом слизової оболонки очей, губ і шкіри. Патологічні явища поширюються на кишки, серцево-судинну систему.

Епідеміологічне значення води полягає в тому, що через воду можуть передаватися такі інфекційні захворювання, як черевний тиф, холера, дизентерія, гепатит тощо. Збудники цих захворювань потрапляють у воду з виділеннями хворих і бактеріоносів. Це може відбуватися під час масових купань у водоймищах, у разі забруднення нечистотами території, що оточує водоймище, прання білизни у водоймищі, скидання нечистот у водоймище. Збудники інфекційних захворювань можуть потрапляти у підземні води з вигрібної ями, яка неправильно зроблена, а в колодязну воду -- у разі користування забрудненими відрами.

Багато збудників інфекційних захворювань, що потрапляють у воду, тривалий час можуть зберігати свою життєздатність. (Таблиця №3)

Таблиця №3. Терміни виживання мікроорганізмів у воді.

Мікроорганізми	Виживання у воді (дні)
	колодязній	річковій
Кишкова паличка	21	21-183
Бактерії черевного тифу	1,5-107	4-183
Бактерії дизентерії	-	12-92
Холерний вібріон	1-92	0,5-92
Лептоспіри	7-75	до 150
Бактерії туляремії	12-60	7-32
Бруцели	4-45	-

Крім патогенних мікроорганізмів у воді можуть міститися яйця гельмінтів. Через воду можуть передаватися і зоонозні інфекції. Так, з сечею хворих гризунів, свиней, корів у водоймище можуть потрапляти лептоспіри, що викликають лептоспіроз у людини. До організму людини лептоспіри потрапляють у разі пиття води, що забруднена лептоспірами, а також через слизову оболонку та ушкоджену шкіру.

Збудники туляремії, бруцельозу, сибірки, можуть потрапляти у водоймище не тільки з виділеннями хворих тварин, але і з їх трупами.

Отже, постачання достатньої кількості доброякісної води є важливішим оздоровчим заходом і одним з основних елементів благоустрою населених місць [5].

ВИСНОВКИ

Вода належить до найбільш поширених речовин у природі. Водою вкрито близько 4/5 поверхні земної кулі (океани, моря, озера, річки). Значні її кількості у вигляді льоду і снігу вкривають високі гори і величезні простори Арктики і Антарктики. Багато води у атмосфері повітря -- пара, туман і хмари. Значні кількості води містяться і в земній корі у вигляді підземних вод. У природі вода перебуває не тільки у вільному стані, а і в хімічно зв'язаному.

Більшість запасів води на Землі знаходяться в морях і океанах, прісна вода становить менше 1%.

Вода є одним з найважливіших геологічних факторів, що змінюють зовнішній вид земної поверхні, розмиваючи гори і утворюючи долини. Вона руйнує гірські породи не тільки механічно, а й хімічно, реагуючи з ними з утворенням інших речовин.

Вода має величезне значення в житті людини, тварин і рослин. Вона потрібна рослинам для розчинення поживних речовин ґрунту. Нестача води у ґрунті призводить до погіршення живлення рослин і зниження врожаю сільськогосподарських культур. Тому для забезпечення у ґрунті води здійснюють цілий комплекс агрохімічних заходів.

Вода - важлива складова частина усіх живих організмів. Вона лежить в основі біохімічних і фізіологічних процесів, що відбуваються в організмах, розчиняє та переносить речовини, які беруть участь у процесі життєдіяльності, становить більшу частину маси тіла будь-якого живого організму. Організм дорослої людини на 70% складається з води, а в ембріона кількість її досягає 97%. При втраті 25% води людина гине. Усі процеси травлення і засвоєння їжі людиною і тваринами відбуваються у водному середовищі. Для підтримання нормальної життєдіяльності організму дорослій людині в помірних широтах необхідно 2-3л води, в жарких кліматичних умовах - 3-3,5, а при роботі на відкритому повітрі в умовах підвищеної вологості при температурі повітря 39-40°С - 6-6,5л на добу. За все життя людина споживає пересічно 50-60т води. Однак потреба у воді не обмежується лише використанням її для пиття та приготування їжі. Людині вода необхідна і для підтримання чистоти тіла, забезпечення необхідних санітарних умов, для поливання вулиць і присадибних ділянок, для інших потреб. З кожним роком витрати води на побутові потреби зростають.

Нині вода залишається одним з найбільш використовуваних природних ресурсів для розвитку промисловості, сільського і рибного господарства, транспорту, організації відпочинку населення. Об'єм використання води у 1999р. в Україні становив 13468 млн. м³. Дуже велику роль відіграє вода і в техніці. Енергія падаючої води широко використовується на гідроелектростанціях для одержання дешевої електричної енергії. Її використовують у будівельній, текстильній, шкіряній, металургійній і багатьох інших галузях промисловості. Особливо широко застосовують воду у хімічній промисловості для процесів розчинення, фільтрування, промивання і як сировину для одержання різних хімічних продуктів: їдких лугів, кислот, водню тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Білявський Г.О. Основи екологічних знань / Г.О. Білявський, Р.С. Фурдуй - К. : Либідь 1997-287 c.

2. Гончар М.Т. Екологічні проблеми сільськогосподарського виробництва / М.Т. Гончар - Львів : 1986.

3. Дерпгольц В.Ф. Світ води / В.Ф. Дерпгольц - Л. : Недра, 1979-254 с.

4. Іванух Р.А. Охорона і раціональне використання природно-ресурсного потенціалу сільського господарства / Р.А. Іванух - К. : 1985.

5. Лук'янова Л.Б. Основи екології / Л.Б. Лукянова - К. : Вища школа 2000-327с.

6. Скляренко В.М. Україна - Дитяча енциклопедія / В.М. Скляренко, Т.В. Іовлева, В.В. Мирошнікова, М.О. Панкова. 2007-463 с.

Размещено на Allbest.ru