Мікробне число ґрунту - це кількість мікроорганізмів в 1 грамі ґрунту, що виросли на 1,5% м'ясо-пептонному агарі при температурі 37°С за 24 години.

Крім того, як показники санітарного стану грунту можна використовувати дані про вміст СО2.та сполук азоту.

Оцінка санітарного стану грунту за вмістом СО2 (у об.%) проводиться на підставі наступних критеріїв:

· 0,38 -- 0,80 -- чистий грунт;

· 1,20 -- 2,80 -- мало забруднений грунт;

· 4,10 -- 6,50 -- забруднений грунт;

· 14,50 -- 18,00 -- сильно забруднений грунт.

Оцінка санітарного стану грунту за вмістом сполук азоту проводиться на підставі таких критеріїв (показники незабрудненого грунту): загальний вміст азоту -- 68 мг/100 г; аміак -- 57мг/100 г; азотна кислота -- 126 мг/100 г.

Показники шкідливості ґрунту

Органолептичний показник шкідливості грунту характеризує ступінь зміни харчової цінності продуктів рослинного походження, а також запаху атмосферного повітря, смаку, кольору та запаху води і харчових продуктів в екстремальних умовах експерименту.

Загальносанітарний показник шкідливості грунту визначає вплив ЕХР на процес самоочищення грунту та його біологічну активність.

Фітоакумуляційний або транслокаційний показник шкідливості грунту характеризує здатність ЕХР, що нормують, переходити з грунту через кореневу систему у рослини та накопичуватися у зеленій масі та плодах.

Міграційно--водний показник шкідливості грунту визначає процес міграції ЕХР, що вивчають, з грунту в поверхневі та підземні води.

Міграційно--повітряний показник шкідливості грунту визначає процес міграції ЕХР, що вивчають, з грунту в атмосферне повітря.

Токсикологічний показник шкідливості грунту характеризує ступінь токсичності ЕХР, що вивчають, для організмів теплокровних експериментальних при комплексному або поєднаному її надходженні з водою, їжею, повітрям, через шкіру, слизові оболонки верхніх дихальних шляхів тощо.

Шкала оцінки санітарного стану ґрунту

*За умов відбору проб ґрунту з глибини 0-20 см.

санітарний охорона ґрунт проба

Схема гігієнічної оцінки санітарного стану ґрунту

При складанні висновку з санітарної оцінки ґрунту доцільно користуватися схемою (алгоритмом), яка передбачає 6 наступних етапів:

І - визначають мету та завдання. Так, при відведенні земельних ділянок під нові населені пункти, необхідно дати гігієнічну оцінку санітарного стану природного ґрунту. При поточному санітарному нагляді необхідно оцінювати санітарний стан штучно створеного ґрунту на земельних ділянках житлових та громадських будівель, дитячих та спортивних майданчиках. При несприятливій епідемічній ситуації необхідно визначитись, чи не є ґрунт фактором розповсюдження патогенних мікроорганізмів. Інколи при розслідуванні випадків гострих та хронічних отруєнь необхідно визначити ступінь забруднення ґрунту токсичними хімічними речовинами (пестицидами, важкими металами тощо). Санітарний стан ґрунту може вивчатися з метою оцінки ефективності санітарної очистки території міста, під час поточного санітарного нагляду за очисними спорудами каналізації та спорудами з утилізації та знешкодження ТПВ з метою оцінки ефективності їх роботи.

II - в залежності від визначених задач встановлюють необхідний обсяг досліджень. Так, при гігієнічній оцінці природного ґрунту земельних ділянок, які відводяться під нові населені пункти, необхідним є повний санітарний аналіз за всіма показниками санітарного стану. При гігієнічній оцінці штучно створеного ґрунту населених пунктів за умов сприятливої епідемічної ситуації доцільно проводити дослідження за схемою скороченого санітарного аналізу: визначення загальної та гігроскопічної вологості, санітарного числа Хлєбнікова, хлоридів, окисності ґрунту, мікробного числа, титру бактерій групи кишкової палички, титру анаеробів, числа яєць гельмінтів, числа личинок та лялечок мух. При несприятливій епідемічній ситуації в схему скороченого санітарного аналізу обов'язково необхідно включити дослідження на наявність патогенних бактерій та вірусів. При розслідуванні випадків гострих та хронічних отруєнь для визначення ступеню забруднення ґрунту токсичними хімічними речовинами достатньо визначити механічний склад, загальну та гігроскопічну вологість та вміст шкідливих речовин: пестицидів, важких металів, миш'яку та інших (додатки 3, 4).

III - проводять перевірку повноти представлених матеріалів, контролюють наявність даних санітарного обстеження, оцінюють схеми відбору проб ґрунту, способи їх підготовки до аналізу, строки виконання аналізів, умови зберігання проб, контролюють наявність результатів лабораторного аналізу ґрунту згідно з необхідною програмою досліджень.

IV - аналізують дані санітарного обстеження: а) санітарно-топографічну характеристику ділянки; б) санітарно-технічну характеристику об'єктів, що впливають на стан ділянки; в) санітарно-епідемічну ситуацію. Роблять попередній висновок щодо існування підстав підозрювати, що ґрунт може бути забрудненим екзогенними хімічними речовинами або виявитись фактором розповсюдження інфекційних захворювань.

V - проводять оцінку результатів лабораторного аналізу ґрунту за всіма показниками, що передбачені програмою досліджень. За непрямими показниками на підставі порівняння досліджуваної ділянки з контрольною ("чистою") роблять висновки про факт існування забруднення, його давність та тривалість. За прямими показниками, керуючись шкалою оцінки санітарного стану ґрунту (додатки 2, 3), оцінюють рівень забруднення ґрунту та ступінь його небезпечності для здоров'я населення.

VI - формулюють загальний висновок про санітарний стан ґрунту, ступінь його забруднення та небезпечності для здоров'я населення, прогнозують можливий вплив забруднення ґрунту на здоров'я населення в залежності від його рівнів, пропонують заходи з попередження подальшого погіршення санітарного стану ґрунту та шляхи його поліпшення.

Під санітарною очисткою розуміють комплекс організаційних, санітарно-технічних гігієнічних і господарчих заходів, що спрямовані на збирання, видалення, знезараження, знешкодження та утилізацію твердих і рідких відходів.

Санітарна очистка населених місць передбачає виконання гігієнічних вимог, які пред'являються до правильної побудови і експлуатації установок і споруд, призначених для збирання, тимчасового зберігання, транспортування, знезараження, знешкодження і утилізації твердих і рідких побутових і промислових відходів.

Усі відходи слід поділяти на дві великі групи: рідкі та тверді.

До рідких відходів відносяться: нечистоти з вигрібних вбиралень, помиї (від виготовлення їжі, миття посуду та ін.), стічні води (господарсько-фекальні, побутові, промислові, місцеві та атмосферні тощо).

До твердих відходів відносяться: сміття (домові відходи), відходи підприємств громадського харчування, відходи торгівельних і промислових підприємств,будівельне сміття тощо.

Розрізнюють три основні системи видалення відходів: сплавну, вивізну та змішану.

Сплавна система використовується у повністю каналізованих населених пунктах, в яких усі рідкі і частково тверді відходи сплавляються за системою труб. Такий спосіб видалення рідких відходів отримав назву каналізації.

Вивізна система використовується у неканалізованих населених пунктах. У цьому випадку видалення рідких і твердих відходів здійснюється завдяки використанню спеціального транспорту. Такий спосіб видалення твердих відходів одержав назву очистки, а рідких відходів - асенізації.

Змішана система видалення відходів використовується у частково каналізованих населених пунктах. При цій системі рідкі відходи з каналізованої частини населеного пункту видаляються за допомогою каналізаційної мережі, тверді відходи спеціальним транспортом санітарної очистки, рідкі відходи з неканалізованої частини - асенізаційним транспортом.

Методи збереження, транспортування, знезараження, знешкодження і утилізації твердих та рідких відходів

Збирання твердих побутових відходів здійснюється за допомогою сміттєпроводів, квартирних, дворових та вуличних сміттєзбірників, контейнерів. Виділяють методи стаціонарного і змінного посуду.

Для вивезення і транспортування сміття та інших твердих відходів використовують спеціальні автомашини - сміттєвози. Можливим є транспортування сміття за системою трубопроводів. Одним з найважливіших етапів, санітарної очистки є знезараження та знешкодження твердих відходів.

В ході формування і розвитку міст та інших населених пунктів склалися дві головні технології знезараження та знешкодження твердих відходів:

-- утилізаційна (переробка відходів у мінеральні добрива, біопаливо та ін.);

-- ліквідаційна (захоронення в землю, викидання в море, спалювання без використання тепла та ін).

За технічними особливостями методи знезараження та знешкодження твердих відходів можуть бути розподілені на:

-- біотермічні (використання полів компостування, біотермічних камер, сміттєзвалищ, полігонного захоронення та заводського біотермічного компостування);

-- термічні (сміттєспалювання та піроліз);

-- хімічні (гідроліз у присутності агресивних речовин);

-- механічні (механічна сепарація).

Знешкодження, знезараження та утилізація рідких відходів передбачає:

-- проведення механічної очистки (за допомогою системи грат, пісколовок, відстоювання у радіальних, вертикальних та горизонтальних відстойниках, метатенках, септиках та ін.);

-- проведення біологічної очистки (використання полів фільтрації та зрошення, біологічних фільтрів, біологічних ставків, аеротенки та ін);

-- проведення знезараження (застосування використання препаратів хлору).

Знешкодження твердих побутових відходів. Методи знешкодження ТПВ повинні відповідати наступним основним гігієнічним вимогам:

- надійний знешкоджуючий ефект, перетворення відходів на нешкідливий в епідемічному та санітарному відношенні субстрат;

- найкращим вважається такий метод, який дозволяє ефективно знешкодити відходи за той проміжок часу, за який вони утворюються;

- повинен запобігти відкладенню яєць та розвитку личинок мух як у відходах під час знешкодження, так і в отриманому внаслідок знешкодження субстраті;

- повинні запобігти доступу гризунів у процесі знешкодження відходів і перетворити відходи в субстрат, несприятливий для їх життя та розвитку;

- повинні запобігати забрудненню повітря леткими продуктами руйнації органічних речовин;

- при знешкодженні відходів не повинні забруднюватися поверхневі та підземні води;

- повинні дозволяти максимально і безпечно для здоров'я людей використовувати корисні властивості ТПВ, оскільки вони містять до 6% утилю, при їх спалюванні можна отримувати теплову енергію, при біотермічній переробці -- органічні добрива, а харчові відходи використовувати для відгодівлі тварин.

Особливості улаштування станції біологічної очистки стічних вод у містах

Санітарна очистка стічних вод на станції біологічної очистки стічних вод передбачає таку послідовність проведення технологічних операцій:

1. Прийом стічних вод.

2. Механічна очистка.

3. Біологічна очистка

4. Знезараження.

Для прийому стічної води споруджені приймальний колодязь та гасник швидкості. Далі стічні води надходять на станцію грат, що обладнана залізними решітчастими фільтрами, які дозволяють очистити воду від великих завислих та зважених предметів (гілля, листя, папір тощо) та пісколовки, тобто бетонні резервуари в яких різко уповільнюється швидкість протікання стічних вод, в результаті чого великі та мілкодисперсні речовини адсорбуються та осідають на дно.

Первинні радіальні відстійники, являють собою великі бетонні ємкості, в які вноситься певна кількість мулу для здійснення відповідних біологічних реакцій. Стічна вода, повільно проходячи через ємкості, вивільняється від завислих та зважених частинок, що осідають на дно резервуара і внаслідок впливу живих організмів, перетворюється на мул, який періодично забирають та вивозять на спеціальні мулові майданчики.

Потім стічна вода надходить в аеротенки, де змішується з повітрям, що нагнітається насосною станцією. Кисень повітря окислює органічні речовини, які знаходяться у воді.

Наступний етап очистки - відстоювання стічних вод у вторинних радіальних відстійниках. Принцип їх улаштування такий самий, як і первинних радіальних відстійників.

Після проходження вторинних відстійників стічна вода надходить у хлораторну, де знезаражується з використанням газоподібного хлору виходячи з розрахунку 4-10 мг/л. Колі-титр стічної води після проведення хлорування повинен дорівнювати 1 мл.

Після здійснення санітарної очистки знезаражена та знешкоджена стічна вода викидається у річку.

Особливості збирання, видалення, знезараження та знешкодження відходів лікувально-профілактичних закладів

Стічні води соматичних лікарень, в яких відсутні інфекційні відділення, можуть спускатися безпосередньо в міську каналізацію.

Натомість стічні води інфекційних відділень (лікарень), туберкульозного, шкірно-венерологічного та інших диспансерів є дуже небезпечними у епідеміологічному відношенні. Якщо в побутових стічних водах населених місць співвідношення патогенних мікроорганізмів до кишкових паличок складає 1:10000 - 1:1000000, то в стічних водах інфекційних відділень досягає рівня 1:100-1:1000. Тому екскременти хворих кишечними інфекціями перед зливом у загальну лікарняну каналізацію слід обов'язково дезінфікувати у суднах, додаючи 200 г хлорного вапна на 0,5 л випорожнень; причому тривалість обробки повинна становити 30-45 хв. Централізована обробка стічних вод інфекційних відділень здійснюється завдяки використанню декількох методів:

а) термічного (доведення температури стічної води до t° 100° С протягом 10 хв) методу;

б) механічного (очистка стоків септику з наступною обробкою розчином хлорного вапна у кількості 30 мг активного хлору на 1 л стоків впродовж 30 хв) методу;

в) хімічного (безпосередня обробка стоків розчином хлорного вапна у кількості 50 мг активного хлору на 1 л стоків протягом 60 хв) методу;

г) біологічного (із застосуванням серійних установок типу КУ, БИО, КУО, аеротенків, біофільтрів, наземних та підземних полів фільтрації, фільтрувальних траншей, пісчано-гравійних фільтрів) методу

На рис. 1 та 2 і таблиці 1 наведені принципові схеми збирання, видалення, знезараження та знешкодження відходів лікувально-профілактичних закладів, а також нормативні показники санітарного стану стічної води, яка пройшла відповідну обробку.

Таблиця 1

Лабораторний контроль за лікарняними стічними водами

Задача 1

Дані санітарного обстеження: Земельна ділянка загальною площею 5 га розташована на північній околиці міста. Раніше належала колгоспу „Прометей” та використовувалась для вирощування сільськогосподарських рослин, а згодом у якості пасовища. В останні 2 роки зазначена територія відійшла до міста N. Рельєф місцевості спокійний, рівень стояння ґрунтових вод 2,5 м. З північного боку ділянка межує з лісосмугою, яка відокремлює сільськогосподарські угіддя, з східного - з автомагістраллю, з південного - з міським парком, з західного - з житловою забудовою. На відстані 1,5 км на схід від земельної ділянки розташовані промислові підприємства. Переважний вітер -південно-західний. За даними міської лікарні протягом 10 останніх років суттєвих змін загальної захворюваності дорослого населення не спостерігалось. Захворюваність дітей першого року життя дещо збільшилась.

Протокол відбору проб: Проби відібрані методом „конверта” з 2 пробовідбірних площадок розміром 5х5 м2 кожна, які закладені на досліджуваній земельній ділянці та території міського парку. Проби для хімічного і бактеріологічного аналізів відібрані пошарово з глибини 0-5 і 5-20 см, для гельмінтологічного - 0-5 і 5-10 см. Об'єднані проби для хімічного (вагою 1,5 кг) і гельмінтологічного (вагою 1,0 кг) дослідження вміщені у паперові пакети, для бактеріологічного аналізу - відібрані з дотриманням вимог стерильності та вміщені у стерильні склянки. Відбір проб здійснений 17 серпня 2003 року з 1000 до 1100. В той же день о 1200 проби доставлені в лабораторію.

ГДК у ґрунті (мг/кг): свинець (валові форми) - 30,0, ГХЦГ - 0,1, ДДТ - 0,1.

Результати лабораторного дослідження:

Необхідно оцінити санітарний стан ґрунту земельної ділянки, спрогнозувати його можливий вплив на здоров'я населення та вирішити питання про можливість відведення території під будівництво багатопрофільної лікарні.

Задача 2

Дайте санітарну оцінку грунту за результатами лабораторного аналізу:

Задача 3

Дайте санітарну оцінку грунту за результатами лабораторного аналізу: