Правові форми екологічної експертизи

Размещено на http://www.allbest.ru/

17

ПРАВОВІ ФОРМИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

План

1. Громадська (соціальна) екологічна експертиза

2. Спеціалізовані екологічні експертизи

Література

1. Громадська (соціальна) екологічна експертиза

При необхідності вирішення складних екологічних проблем неодмінно постає питання про обов'язкове проведення попередньої громадської (соціальної) екологічної експертизи щодо розвитку населеного пункту, відповідного регіону чи розміщення окремих галузей народного господарства та продуктивних сил чи реалізації проекту конкретної будови. Мета такої експертизи зводиться до вивчення основних показників об'єкта та подання пропозицій щодо поліпшення екологічної ситуації в місці реалізації експертованого об'єкта. Пропозицій з цього приводу досить багато, разом з тим підходи до розуміння завдань та змісту громадської екологічної експертизи дуже калейдоскопічні.

Так, в одному випадку ставиться питання про необхідність попереднього громадського обговорення чи референдуму з приводу визначення можливості реалізації тієї чи іншої діяльності в конкретній екосистемі, яка може вплинути на стан навколишнього середовища та здоров'я людей В іншому йдеться про доцільність створення незалежних комісій чи груп з представників громадськості і кваліфікованих спеціалістів в галузі екології. Частіше стали ставитись питання про необхідність проведення соціальної екологічної експертизи шляхом прилюдних слухань. Інколи мова йде тільки про неодмінність залучення заінтересованих представників громадськості і їх участь у проведенні державної чи міжнародної екологічної експертизи тощо.

Що ж слід розуміти під громадською (соціальною) екологічною експертизою та які межі її застосування? Громадська екологічна експертиза залежить перш за все від суб'єктного складу, тобто її повинні проводити представники громадськості чи їх об'єднання. Необхідно також, щоб чітко був визначений об'єкт вивчення і еколого-експертної оцінки, відповідні форми і методи дослідження та предмет пізнання. Тому, скажімо, окремі виступи громадськості з приводу неможливості будівництва екологічно небезпечного об'єкта чи розширення іншої господарської діяльності, що може впливати на стан навколишнього середовища та здоров'я людей, не можуть бути визнані як форми екологічної експертизи.

Зрозуміло, що в першому випадку ніякого натяку на громадську екологічну експертизу немає. Друга ситуація відома за діючим законодавством як обговорення (всенародне обговорення) важливих питань державного та суспільного життя, яке може бути сприйняте органом, що приймає остаточне рішення, або ж відкинуте без будь-яких юридичних наслідків чи з офіційним повідомленням в засобах масової інформації та в іншій формі про врахування чи відхилення пропозицій, що надійшли у заінтересовані органи за тих чи інших обставин. Дещо близька до цього процедура проведення консультативного референдуму з питань, зазначених в законодавстві. Не виключається зовсім подібна форма проведення громадської місцевої (регіональної) екологічної експертизи, яка може проводитись публічно чи заочно. Експертом може виступити будь-яка особа, заінтересована в позитивному чи негативному вирішенні питання, пов'язаного з екологічним обгрунтуванням господарського рішення. Висновки та оцінки кожного з незалежних експертів можуть узагальнюватись спеціальними комісіями, радами, колегіями з представників громадськості чи органом (замовником, організацією-проектувальником тощо), відповідальним за якість розроблюваної документації чи з ініціативи, якого (Ради народних депутатів) призначалась така експертиза.

У випадках, коли створюються спеціальні організаційні структури з визначеною метою, завданням, об'єктами еколого-експертного дослідження, формами та методами діяльності громадських формувань, з встановленою відповідальністю за наслідки екологічної експертизи, йдеться мова про юридично формалізовану і організаційно спрямовану форму громадської експертизи. Зазначена форма громадської екологічної експертизи може проводитись як організаційно відособлено від інших форм, наприклад державної, так і в складі останньої. Для цього можуть створюватися відповідні громадські комісії чи окремі групи, які працюватимуть за єдиною чи різними програмами і методикою експертизи.

Громадськими слід вважати екологічні експертизи, що проводяться тільки громадськими формуваннями, створеними на засадах добровільного і вільного волевиявлення громадян, об'єднаних спільністю екологічних інтересів без переслідування в своїй діяльності комерційної мети чи сприяння одержанню доходу іншими організаціями і на які поширюються положення законодавства про громадські об'єднання

При здійсненні екологічної експертизи такі громадські формування і об'єднання повинні бути незалежними і самостійними як у виборі форм і методів проведення експертизи, так і в підготовці висновків, пропозицій, рекомендацій та формулюванні прогнозів щодо поліпшення екологічного обгрунтування експертованих об'єктів.

Органи державної екологічної експертизи повинні сприяти ефективному і оперативному здійсненню громадської експертизи та надавати для користування громадським експертам інформацію банку еколого-експертних даних, методичну та консультативну допомогу стосовно організації і застосування наукових методів еколого-експертного пізнання, створювати належні умови для всебічного вивчення змісту експертованих об'єктів і оцінки заходів забезпечення екологічної безпеки.

У випадках, коли екологічна експертиза проводиться комісією чи групою, створеною з представників громадськості в складі державної експертизи, бажано уникати будь-якого примусу чи впливу державних органів на учасників цієї групи та їх роботу, навпаки, надавати можливість самостійної, творчої співпраці у дослідженні змісту експертованих об'єктів, їх об'єктивного аналізу та при складанні і формулюванні висновків ескпертизи.

Однак слід сказати, що такий підхід сьогодні підтримується не всіма органами державної екологічної експертизи. Таке ставлення до громадської екологічної експертизи та й в цілому до діяльності екологічних формувань є відповідним проявом на блокування з боку окремої частини громадськості подальшого розміщення екологічно небезпечних, особливо необгрунтованих народногосподарських об'єктів та їх прагнення в окремих випадках підмінити діяльність державних органів в сфері екології та раціонального природокористування. Саме тут необхідна наукова обгрунтованість, зваженість та неупередженість. Тобто йдеться про розумний соціально виправданий державний підхід, який ще, на жаль, не став принципом діяльності окремих органів.

Важливо передбачити порядок застрсування тієї чи іншої експертизи при підготовці законопроектів, в інвестиційній діяльності, при визначенні характеру, причин і осіб, діяльність яких призвела до заподіяння шкоди навколишньому середовищу, природним ресурсам та здоров'ю людей тощо. Бажано також передбачити в законодавчому порядку, що громадські екологічні експертизи проводяться, як правило, на громадських засадах. Однак це не повинно позбавляти можливості громадські еколого-експертні формування здійснювати при необхідності залучення висококваліфікованих спеціалістів як громадських експертів екологічної експертизи і на госпрозрахунковій основі.

Не зовсім виправданою є позиція протистояння щодо порядку проведення громадської екологічної експертизи, зокрема, її застосування після державної експертизи. Вважається, що здійснення громадської екологічної експертизи паралельно або після державної експертизи може підірвати авторитет і обов'язковість останньої. Цілком поділити таку думку не можна, оскільки такий підхід не в повній мірі відповідає дійсності. Таке ствердження має право на існування тільки стосовно до випадків, коли йдеться про процедуру оцінки наміченої господарської діяльності чи при порушенні питання про видачу дозволу на природокористування та на забруднення навколишнього середовища. За таких умов державна екологічна експертиза дійсно повинна здійснюватись перед прийняттям відповідного рішення чи видачею дозволу на реалізацію конкретної діяльності.

При інших умовах громадська екологічна експертиза може проводитись будь-коли, незалежно від державної експертизи, але за умови, що сфера її застосування передбачається законодавчим актом. Зокрема, застосування громадської екологічної експертизи бажано при аналізі та оцінці конкретних екологічних ситуацій, розгляді спірних питань в галузі екології, а також, коли висновки державної екологічної експертизи, очевидно, суперечать чинному екологічному законодавству чи нормам екологічної безпеки і вимогам екологічної обстановки і якщо її проведення вимагає більшість населення регіону, в якому склалася екологічна ситуація.

Громадська екологічна експертиза спроможна в наведених та близьких до них випадках спростувати ті чи інші висновки та в цілому сприяти встановленню об'єктивної і незалежної інформації щодо експертованих об'єктів, особливо, що стосується всебічної оцінки екологічно небезпечних ситуацій в країні. Тому бажано, щоб форми та межі її проведення чітко закріплювались в законодавстві. А вже питання про перевагу чи доцільність врахування висновків має вирішуватись компетентним органом, що приймає відповідне рішення.

Зв'язки громадськості на різних рівнях з державною експертизою мають сприяти її збагаченню і розвитку, а це в свою чергу дозволить забезпечити в експертованих об'єктах додержання екологічних вимог, екологічних прав громадян і інтересів значної кількості екологічних громадських угруповань тощо.

Значний практичний інтерес викликає питання про процедуру громадської екологічної експертизи та її суб'єкти. Насамперед йдеться про те, чи повинна така процедура бути чітко визначеною, як, скажімо, при проведенні державної експертизи, або ж обрання процедури залежатиме від характеру експертованого об'єкта, його змісту, складності, вірогідності впливу на стан навколишнього середовища та здоров'я людей. Практика проведення громадської екологічної експертизи виробила кілька підходів. Тому громадська екологічна експертиза може здійснюватися шляхом публічних слухань, регіональних та місцевих обговорень, оцінок та з додержанням формально визначених процедур.

Деякі особливості притаманні процедурі публічного чи заочного обговорення складних екологічних проблем, що передбачає одержання окремих, приватних експертних оцінок у формі пропозицій і зауважень, на основі яких формулюються загальні висновки стосовно подальшої долі об'єкта такої оцінки. Якщо така процедура проводиться на місцевому рівні, то відповідні проекти рішень про їх обговорення вносяться Радами народних депутатів та їх виконкомами і підлягають публікації в місцевій пресі або доводяться до відома населення іншим способом не пізніше як через 10 днів після прийняття рішення. Після цього вони встановлюють строк і порядок організації роботи по розгляду пропозицій. і зауважень, що надходять, і такі обов'язки покладають на .відповідні постійні комісії чи утворюють спеціальні комісії для вказаної мети.

Питання, що виносяться на обговорення, можуть попередньо розглядатися на сесіях нижчестоящих Рад народних депутатів, постійних комісій, їх виконавчо-розпорядчих органів, депутатських груп, зборах громадських організацій, громадян за місцем проживання та інших форумах органів громадського самоврядування з обговоренням у місцевій пресі, по телебаченню, радіо тощо.

Узагальнення одержаних пропозицій, зауважень та інших оцінок покладається на виконавчі органи або ж на спеціально створювані комісії і робочі групи. На місцеву пресу, телебачення і радіо покладається обов'язок регулярного інформування про такі надходження та хід їх розгляду. Результати обговорення підлягають розгляду відповідними Радами народних депутатів і доводяться до відома населення щодо прийнятих рішень стосовно до обговорюваних екологічних питань, які зачіпають інтереси громадськості.

Оцінка громадськістю шляхом обговорення проектів рішень, аконодавчих актів та інших важливих екологічних проблем має виняткове значення для їх всебічної апробації та обгрунтування перед прийняттям остаточного рішення компетентним органом держави.

Наведені процедури досить таки відрізняються від традиційного, формально запровадженого порядку еколого-експертних процедур, пов'язаних з підготовкою завдань на її проведення, визначенням особливостей громадської експертизи, формуванням та призначенням спеціальних еколого-експертних комісій чи груп, розподілом експертних функцій, встановленням етапів та порядку підготовки висновку експертизи.

При цьому важливо врахувати, що висновки громадської екологічної експертизи, проведеної в порядку загальноприйнятої процедури, мають бути детально опрацьовані і враховані при підготовці загального висновку комісії. Такий висновок, в свою чергу, особливо коли це стосується видачі дозволу на реалізацію діяльності або на природокористування, слід обов'язково враховувати як при підготовці пропозицій і рекомендацій державної екологічної експертизи, так і прийнятті рішень щодо подальшої реалізації цього об'єкта.

Коли проводиться громадська експертиза групою осіб чи населення бере участь в обговоренні можливостей розміщення об'єкта, що здатний впливати на стан навколишнього середовища або здоров'я людей, то одержані експертні оцінки доцільно згрупувати за окремо співпадаючими положеннями, ретельно проаналізувати і співставити з іншими результатами та одержаними даними, довести через засоби масової інформації і відобразити в протокольній частині остаточного рішення компетентного органу.

При цьому найбільш кваліфіковані і професійно виражені оцінки, пропозиції і висновки слід обов'язково включати в підготовлювані рішення, а їх авторів можна залучати для остаточного опрацювання висновку громадської екологічної експертизи чи рішення відповідного державного органу.

Практика здійснення громадської екологічної експертизи, враховуючи відсутність чіткого правового регулювання в цій галузі, виробила і різноманітні її організаційні форми. Перш за все слід вказати на неформальні організаційні структури, тобто спеціально створювані громадські еколого-експертні об'єднання (групи, ради громадських експертів-екологів, ініціативні екологічні експертні комісії, експертні асоціації тощо). Крім того, громадські екологічні експертизи проводяться традиційно формальними екологічними організаціями (товариствами в сфері екології та аматорськими природоохоронними організаціями).

Можуть створюватися як постійно функціонуючі, так і тимчасові еколого-експертні структури. Наприклад, згідно з Статутом Української екологічної асоціації «Зелений світ» її з'їзд створює спеціальну колегію експертів, члени якої призначаються радою асоціації. Колегія експертів є постійно діючим органом, який здійснює науково-методичне забезпечення асоціації, створює для проведення незалежних наукових досліджень і екологічних експертиз на громадських і госпрозрахункових засадах центри, кооперативи, тимчасові творчі колективи, організує їх роботу. Колегія здійснює наукову і експертну допомогу (послуги), організує проведення екологічних експертиз. екологічна експертиза

Коло громадських організацій та об'єднань, що можуть проводити екологічну експертизу, з кожним роком більшає. Однак відомо, широкі функції в галузі екології має Українське товариство охорони природи, включаючи участь в проведенні екологічних експертиз. Цю функцію потрібно чітко закріпити у відповідному Статуті Українського товариства охорони природи та Законі про екологічну експертизу в Україні.

2. Спеціалізовані екологічні експертизи

Практика проведення екологічної експертизи в різних регіонах країни свідчить про (те, що створювані, особливо на державному рівні, еколого-експертні структури поки що не в змозі подолати стереотип нормативного підходу еколого-експертної діяльності. Перш за все тому, що в переважній більшості такі державні еколого-експертні структури побудовані на принципах управлінської служби. Зрозуміло, що в цих умовах їм бракує дійсного наукового підходу при проведенні екологічної експертизи.

Крім того, необхідно брати до уваги і досить низький рівень матеріально-технічного забезпечення, автономність банку еколого-експертних даних, невисоку комунікативність зв'язків між еколого-експертними структурами, слабке і недостатнє інформаційне, нормативно-правове забезпечення, відсутність необхідної науково-методичної основи. Все це призводить до того, що державна екологічна експертиза значно відстає від сучасних потреб практики.

Загострення екологічної ситуації в різних регіонах набирає катастрофічного характеру. Тому надзвичайно важливо запроваджувати нові механізми попередження наступу таких ситуацій. Таким чином, життя вимагає нових підходів в організації, науково-методичному забезпеченні проведення екологічної експертизи, особливо в нашій державі з ускладненою екологічною обстановкою.

За цих умов логічно, що в країні почали створюватись нові форми екологічної експертизи, які направлені на забезпечення потреб сучасної практики. Слід зазначити, що така тенденція набирає силу як на рівні державних еколого-експертних органів, так і в структурах недержавних, неурядових формувань. Багато з них проводяться різноманітними організаційно-правовими структурами при громадських, громадсько-екологічних об'єднаннях та формуваннях, які здійснюють свою роботу на високому науково-технічному та методичному рівні. Можна констатувати, що запроваджується в практику важливий принцип екологічної експертизи -- поєднання міждисциплінарних знань, екологічних, соціальних, природничих та технічних наук.

Тому до спеціалізованих екологічних експертиз можна віднести такі її форми, які здійснюються спеціалізованими організаційними структурами, що реалізують поліфункціональну діяльність з правом проведення екологічної експертизи. Для таких організаційних утворень проведення екологічної експертизи передбачається їх статутами поряд з консультативними, пошуковими, науково-технічними та іншими функціями.

Перш за все слід дати характеристику тим екологічним експертизам, що проводяться спеціально створюваними спеціалізованими формуваннями при державних органах. Зокрема, було створено Міжнародний центр оцінки впливу на навколишнє середовище (МЦ ОВНС). Він створений для оцінки впливу різних об'єктів на навколишнє середовище, зокрема визначення екологічної безпеки народногосподарських об'єктів, які намічаються для розміщення за участю зарубіжних фірм, проведення екологічних експертиз з залученням висококваліфікованих зарубіжних експертів в цій галузі спеціалізованих організацій, розробки нових засобів вимірювання стану навколишнього середовища, наукових розробок нових методів попередження забруднення природного середовища, методичних матеріалів визначення антропогенного впливу на якість оточуючого середовища. Значну увагу центр зосереджує на запровадженні контролюючих приладів, проведенні екологічної експертизи різних проектних матеріалів, конкретних екологічних ситуацій. Екологічна експертиза, що проводиться міжнародним центром, грунтується на детальному і комплексному дослідженні стану навколишнього середовища та впливу на нього різних антропогенних факторів.

Діяльність центру передбачає проведення еколого-економічного аналізу, оцінки і ліцензування нової техніки, технології, матеріалів, речовин, що плануються до ввезення з-за кордону, екологічної експертизи нормативно-технічної, технологічної, комерційної т.а іншої документації на продукцію, яка планується на імпорт, формування автоматизованого банку еколого-експертних даних, науково-технічного та інформаційного забезпечення діяльності служб державної екологічної експертиз. Поряд з цим центр проводить консультування і методичну діяльність, організує підвищення кваліфікації і перепідготовку спеціалістів в галузі управління природокористуванням, еколого-економічний аналіз і прогнозування, науково-дослідні, інформаційно-аналітичні, запроваджувальні роботи по еколого-економічній оптимізації прогнозування, планування, проектування природоохоронної діяльності.

Крім того, передбачено, що центр може здійснювати комерційну діяльність, різні форми консультування, інформаційного забезпечення й інші види діяльності в сфері природокористування і охорони навколишнього середовища.

Центр інтегрує в своїй діяльності ті функції, реалізація яких є досить складною для еколого-експертних органів внаслідок відсутності необхідної наукової, лабораторної, інформаційної, іншої науково-технічної бази. Однак реалізація вищенаведених еколого-експертних функцій центром проводиться на інших правових та організаційних засадах.

Перш за все такі еколого-експертні функції центр здійснює на основі замовлень природоохоронних органів Казахстану та шляхом укладення господарських угод з різними міністерствами, відомствами, підприємствами, установами, організаціями усіх рівнів.

Договори на виконання еколого-експертних та інших робіт центр укладає від свого імені, оскільки він є юридичною особою, має самостійний баланс і здійснює право володіння, користування і розпорядження закріпленим за ним майном.

Для виконання еколого-експертних та інших, пов'язаних з цією функцією послуг центр може створювати тимчасові творчі колективи, залучати для проведення екологічної експертизи ви- сококваліфікованих спеціалістів науково-дослідних установ, вищих учбових закладів, інших підприємств, установ та організацій. При цьому центр бере участь у міжнародних зв'язках, в необхідних випадках може створювати для реалізації зазначених функцій спільні підприємства з різними підприємствами установами та організаціями та за участю іноземних фірм.

Роботу центру організує генеральний директор, який має право виступати від імені центру, розпоряджатися його майном, укладати угоди на виконання еколого-експертних послуг, інформаційного забезпечення тощо. При необхідності в центрі може створюватися Вчена рада для вирішення напрямів розвитку та реалізації покладених завдань.

Отже, створення спеціалізованих структур в державних органах, на які покладено здійснення державної екологічної експертизи, в значній мірі зумовлено тим, що для досягнення покладених завдань сьогодні вже недостатньо спиратися виключно на нормативну основу, а тому конче необхідно забезпечити організацію і проведення еколого-експертного аналізу і оцінки на сучасному науково-технічному, екологічному рівні. Цьому можуть сприяти, як свідчить практика, науково апробовані автоматизовані еколого-експертні системи, що концентрують в своїй основі всі необхідні екологічні, економічні, технічні та соціальні і нормативно-екологічні показники, тобто своєрідну запрограмовану модель, що дозволяє оперативно і ефективно оцінити будь-які рішення, програми, проекти, та інші об'єкти, здатні негативно впливати на якість навколишнього середовища, здоров'я людей.

Створюються додаткові спеціалізовані структури для здійснення екологічної експертизи, які інтегрують не тільки наукові ідеї, але й носіїв цих ідей, забезпечують реалізацію наукових досягнень в практичну діяльність. Такі структури надають послуги і сприяють проведенню державної екологічної експертизи, самі проводять складні екологічні експертизи по об'єктах, надзвичайно важливих для запровадження в життя, реалізують інші функції в галузі екології, близькі еколого-експертній діяльності. Вони діють у відносинах з іншими суб'єктами як самостійні і незалежні юридичні особи. На них поширюється чинність законодавчих актів про підприємства. Такий своєрідний статус спеціалізованих еколого-експертних структур забезпечує проведення ними об'єктивної, незалежної, науково-обгрунтованої екологічної експертизи по об'єктах, визначених їх статутами.

Однак спеціалізовані екологічні експертизи проводяться не тільки структурами, що створюються при державних органах в галузі екології. За останні роки особливого поширення набирає практика проведення спеціалізованих екологічних експертиз структурами, що утворюються громадськими організаціями та об'єднаннями в сфері науки і техніки, милосердя, сприяння сім'ї та дитинству тощо.

Основні напрями діяльності та особливості проведення екологічної експертизи доцільно висвітлювати на прикладі Центру науково-технічних послуг «Київексперт», Статут якого затверджено постановою Президії Київського обласного правління Союзу наукових і інженерних товариств в квітні 1989 р. На «Київексперт» покладено забезпечення послуг підприємствам, об'єднанням, установам, організаціям, органам державної влади і управлінням по проведенню експертиз проектів розвитку народногосподарського комплексу регіону зусиллями експертних груп, що створюються шляхом залучення вчених і спеціалістів НАН України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, науково-дослідних і учбових установ і організацій, міністерств, відомств, підприємств, об'єднань, членів наукових, науково-технічних, інженерних і економічних товариств і громадських організацій.

Центр «Київексперт» проводить систематизацію наукового і інженерно-технічного персоналу вчених і спеціалістів Київського регіону з метою активного використання їх як експертів, залучення до розробки найважливіших програм і проектів розвитку народно-господарського комплексу регіону, створення і комерційне використання для вказаних цілей відповідного автоматизованого банку даних, сприяє ефективному використанню резервів наукового і інженерно-технічного потенціалу вчених, спеціалістів промисловості, сільського господарства шляхом організації тимчасових творчих колективів для вирішення конкретних науково-технічних проблем.

Екологічна експертиза, що проводиться центром «Київекеперт», оцінює науково-технічний, економічний, соціальний і екологічний рівень об'єктів еколого-експертного дослідження, зокрема проектних матеріалів розвитку і розміщення продуктивних сил, проектів будівництва і технічного переоснащення діючих підприємств, завершених прикладних досліджень, технологічних і конструкторських розробок та інших об'єктів науково-технічного і соціально-економічного розвитку. Встановлено, що її проведення є обов'язковим для підприємств, організацій та установ, розміщених на відповідній території м. Києва та Київської області.

Безумовно, що якість проведення екологічної експертизи в значній, мірі залежить від керівника, який повинен забезпечувати її високий науково-технічний, екологічний рівень, повноту і об'єктивність вивчення і оцінки експертованих матеріалів з обов'язковим додержанням встановленого 30-денного строку та підготовки загального еколого-експертного висновку, що передається замовнику та іншим заінтересованим особам.

Оцінюючи діяльність центрів, що створюються з метою.проведення екологічної експертизи та споріднених видів діяльності, доцільно визначити правове положення та їх місце в системі суб'єктів еколого-експертних правовідносин, а також окреслити юридичну природу екологічних експертиз, що ними проводяться.

Екологічна експертиза, що проводиться центрами, має чіткий міжгалузевий, комплексний характер, оскільки вона здійснюється в органічному поєднанні з еколого-економічними, технологічними або науково-технічними експертизами чи реалізацією інформаційних та інших функцій, що покладаються на спеціалізовані організаційні структури.

Література

1. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій в схемах. Загальна частина. - К.: Вентурі, 1996.

2. Андрейцев В.І. Політика. Іновації. Приватизація. Екологічна безпека. Право. (Проблеми оптимізації законодавства України). - К., 1989.

3. Баб'як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000.

4. Дмитренко І.А. Екологічне право України. Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2001.

5. Екологічна експертиза: Право і практика / За ред. Андрейцева В.І., Пустовойта М.А. - К.: Урожай, 1992. - 208 с.

6. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х книгах / За ред. Андрейцева В.І. - К.: Юрінком, 1997.

7. Ільніцька Н.В. Основи екологічного права. - Львів, 1997.

Размещено на Allbest.ru