Характеристика природо-заповідного фонду Полтавської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

23

Зміст

Вступ

1. Характеристика природо-заповідного фонду Полтавської області

2. Флора Полтавщини

3. Фауна Полтавщини

Висновки

Література

Додатки

Вступ

Увага всього світу прикута нині до охорони біорізноманіття, оскільки зникнення видів рослин і тварин відбувається з неабиякою швидкістю. Кожна країна прагне зберегти різноманіття видів рослин та тварин, рослинних угрупувань, тваринних комплексів. Для України, де збереглася лише третина природної рослинності, і то в дуже трансформованому стані, це завдання є надзвичайно важливим.

Сучасний стан природних багатств та оточуючого середовища нашої Полтавщини турбує кожну небайдужу людину. Формування в підростаючого покоління свідомого розуміння взаємодії людини з природою, потреби культурного спілкування з нею є однією з умов нормалізації і поліпшення екологічного стану нашого краю.

Географічне положення Полтавської області, її природні та кліматичні умови сприяли формуванню багатого видового, популяційного, ценотичного та генетичного фондів дикої флори та фауни. У зв'язку з посиленням впливу негативних антропогенних факторів на довкілля внаслідок провадження господарської діяльності, питання збереження рослинного і тваринного світустало надзвичайно актуальним для даного регіону.

Територія Полтавщини розташована в межах Дніпрово-Донецької западини, якій у сучасному рельєфі відповідає Придніпровська низовина, представлена на півдні Придніпровською терасою, а в центральній та північній частинах - Полтавською рівниною. Характерна особливість Дніпрово-Донецької за падини - наявність тектонічних порушень, які ускладнені соляно купальськими структурами.

Сучасний рельєф Полтавщини рівнинно-хвилястий і являє собою некруто-похилу до Дніпра рівнину, розчленовану долинами річок Сули, Псла, Ворскли, Орелі та їх при-токів на вододільні плато. Формування рельєфу відбувалося внаслідок діяльності льодовикових вод та ерозійно-акумулятивних процесів у долині Дніпра та його притоків. Тому плато та тераси перетинають не тільки долини сучасних річок, а й численні древні прохідні долини і балки, які, в свою чергу, обумовлюють у різних частинах регіону почленований характер рельєфу.

Вагомим показником сучасної флори і фауни є кількість рідкісних видів і угрупувань, які потребують охорони.

Полтавщина розташована на межі степової і лісостепової фізико-географічних зон, що зумовило багатство і різноманітність рослинного світу.

Полтавщина є одним з регіонів України з великим різноманіттям тваринного світу, який заслуговує на серйозне ставлення до нього. На території області створено природно-охоронні об'єкти різних категорій - заказники (лісові, ландшафтні, гідрологічні), заповідні урочища, тощо. У деяких природно-заповідних територіях представлені різні ландшафти з великою різноманітністю лісових формацій, наприклад, у ландшафтному заказнику загальнодержавного значення "Червонобережжя". У багатьох заказниках та заповідних урочищах ділянки лісової рослинності поєднуються з лучними, степовими, болотними ділянками, наприклад, у гідрологічному заказнику загальнодержавного значення "Гиряві Ісківці", заповідному урочищі "Сокільське", тощо.

1. Характеристика природо-заповідного фонду Полтавської області

фауна флора полтавщина

В Полтавській області 337 територій та об'єктів природо-заповідного фонду; 151 заповідник (18 державного значення), 117 пам'яток природи (1 державного значення), Устимівський дендропарк, 18 парків - пам'яток садово-паркового мистецтва (4 державного значення), 3 регіональних ландшафтних парки, 49 заповідних урочищ.

На всю Україну відомі такі куточки природи як : Велике болото біля села Мала Перещепина Новосанжарського району, урочище Яри - Поруби біля Пирятина, Парасоцький ліс під Диканькою, Устимівський дендропарк на Глобинщині.

Диканський регіональний ландшафтний парк створений у 1994 році на площі 11925 га з метою збереження та популяризації природних та історико-культурних цінностей в умовах раціонального господарювання. Це природоохоронний рекреаційний заклад місцевого значення, створений для збереження в природному стані типових унікальних комплексів з одного боку, та забезпечення організованого відпочинку населення - з іншого.

Неповторний історичний фон парку створюють пам'ятки природи: „Фесенкові горби", „Парасоцький ліс", „Кочубеїв-ські дуби", „Вихід піщаників", „Писарівщинський лісо-парк". Природну цінність Диканського регіонального ландшафтного парку складає ландшафтне та біологічне різноманіття. Тут добре збереглася природна рослинність, яка займає 50% від загальної площі парку.

Національний природний парк „Нижньоворсклянський" розташований у південно-східній частині Полтавської області, неподалік с. Лучки Кобеляцького району. Загальна площа - 23200 гектарів. Крім існування унікальних та рідкісних видів рослин і тварин, багатою і самобутньою є історико-культурна цінність спадщини території. Основу її складають історико-археологічні пам'ятки. Щосезону в околицях парку здійснюється понад 100 екскурсій з числа студентів та учнів Полтавської області, які проходять тут польові, еколого-натуралістичні практики та відпочивають в екологічних таборах.

Регіональний ландшафтний парк „Кременчуцькі плавні" розташований у верхів'ях Дніпродзержинського водосховища біля міста Кременчука. Парк займає 5080 га широкої заплави Дніпра та декілька островів, оточених протоками. Кременчуцькі плавні - це унікальна малотрансформована ділянка Середнього Дніпра, де зберігся недоторканий ландшафт, русло та заплави, тобто основні ознаки первісної річки.

Рослинний світ парку вирізняється багатством та різноманітністю. Серед унікальних представників природної флори можна виділити: очиток Борисової, занесений до Світового Червоного запису, козельці українські з Європейського Червоного запису, 3 види рослин, занесених до Червоної книги України, та ще 16 регіонально-рідкісних видів рослин.

Фауна ландшафтного парку формувалася під впливом регулювання русла річки. Але, разом з цим, фауністичні комплекси значною мірою зберегли риси, притаманні тваринному світу давнього Дніпра.

Регіон розташований в лісостеповій і степовій фізико-географічних зонах. Лісами зайнято 7,4% території; ґрунти - переважно чорнозем. Клімат області помірно - континентальний.

Ботанічна пам'ятка природи загальнодержавного значення "Парасоцький ліс"(див. рис. 3). Його цінність - в незайманості, в тривалому природному відборі дерев чагарників, трав, у багатстві тваринного світу.

Парасоцький ліс є еталонною ділянкою угрупувань корінних дібров із високими показниками флористичної, ценотичної, каустичної репрезентативності та унікальності і значною ресурсною цінністю, яка визначається запасами деревних, ягідних, грибних ресурсів та запасів лікарської сировини. Він є банком генофонду та генофонду біологічної різноманітності загальних для лівобережного лісостепу угрупувань широколистяних лісів із домінуванням дуба звичайного.

Заповідні території та об'єкти виконують функції скарбниць, унікальних та типових природних комплексів, генофонду рослинного та тваринного світу, збереження сприятливих екологічних умов на значних просторах. Вони сприяють відтворенню та збагаченню природних ресурсів. Заповідні території - це унікальні бази наукових досліджень природних комплексів та процесів, що проходять в них, з метою розробки наукових основ охорони природи та раціонального природокористування.

2. Флора Полтавщини

Серед рослин, що зростають па Полтавщині, майже п'ята частина є рідкісними. Багатьом рослинам загрожує зникнення внаслідок порушення умов місцезростання, що спричинено осушуванням боліт, розорюванням заплав та степових ділянок, вирубуванням лісів, відкритою розробкою корисних копалин.

Такі явища, як урбанізація і рекреаційне навантаження, неконтрольований туризм, викликають зменшення чисельності і загрозу зникнення деяких видів рослин. Від порушення умов місцезростання та масового знищення страждають у першу чергу лікарські та декоративні, гарно квітуючі рослини.

Масового знищення під час квітування зазнають, зокрема, регіонально рідкісні первоцвіти (Scilla sibirica Haw.,(див рис.1.) S. Bifolia Haw., Coridalis cava L., C. marshalliana Pers.). Поодинокі місцезростання мають в області деякі папороті, серед яких найбільш рідкісними є Botrychim lunaria l., Polipodium vulgare L., Ophioglossum vulgatum L.

Рис. 1 Scilla sibirica Haw.

На Полтавщині трапляється Desmatodon randii Kenn., один з видів мохів, занесених до Червоної книги України, серед лишайників: Coelocaulon steppae Savicz., (занесений до Червоної книги) та регіонально рідкісна Parmelia badiofusca Nyl. Понад 30 видів рідкісних рослин в області зростають тільки в одному місці. У складі лісової флори Полтавщини виявлено 53 рідкісних види, з яких 11 занесено до Червоної книги України, а 42 - є регіонально рідкісними.[5].

Найбагатшими у созологічному відношенні виявились широколистяні ліси, де відзначено 32 види рідкісних рослин. Ліси трапляються переважно на терасах річкових долин. їх поширенню, крім антропогенного впливу, заважає засолення грунтів, яке є характерним для нашого регіону. Ліси ж є однією із найважливіших складових природного багатства області та її природно-ресурсного потенціалу. Лісовий фонд зараз складає 27309 тис. га, а динаміка його зміни має стабільні тенденції щодо зростання. Зараз Полтавщина займає 14-те місце в Україні. Але тенденції останніх 5 років щодо збільшення прирічкових лісонасаджень в області (з 608 га у 2000 р. до 1791,2 га у 2005 р.) свідчать про можливість досягнення у 2010 р. ступеня лісис-тості території Полтавщини до 10 відсотків.

Рис. 2 Кочубеївські Дуби в Диканці.

Рис.3 Парасоцький ліс під Диканькою.

Середній вік лісів в області 35-40 років. Згідно з класифікацією, ліси Полтавщини відносяться до лісів І групи як такі, що мають природоохоронне та рекреаційне значення з особливим режимом ведення лісового господарства, при якому проводиться лише рубка догляду, санітарні та вибіркові лісовідновні рубки.

Ліси Полтавщини характеризуються середньою продуктивністю. Середній запас деревини становить 143 м кв./га.

Серед видів заплавних та соснових лісів відзначено по 8 рідкісних видів, в мішаних лісах - 6. До реліктових лісових видів належать: Scrophularia vernalis L., Allium ursinum L., Scutellaria altissima L., Еquisetum arvense L., Aconitum nemorosum Bieb., A. Lasiostomum Reichenb. В області виявлено місцезнаходження центрально-європейського виду - Aegonychon purpureo - caeruleum L.

Степова рослинність займає схили балок і річкових долин, нерозорані кургани, подекуди - смуги на межах агроценозів. Лучні степи області характеризуються найбільшою флористичною різноманітністю, незважаючи на найменші площі, зайняті їх ценозами.

Флора Полтавщини нараховує зараз 1500 видів квіткових рослин, голонасінних - 3 види (в природних умовах), папоротеподібних -16, хвощів - 9, плаунів - З, мохів - 159, лишайників -- 161 вид.[7].

У флорі вищих судинних рослин Полтавщини виявлено 169 рідкісних видів, у тому числі: 7 - занесених до Червоного Європейського списку, 48 - до Червоної книги України, 137 - регіонально-рідкісних, що мають обмежене поширення по Полтавській області, 52 - потребують регіональної охорони.

Кожної весни землі Полтавщини вкриваються зеленим килимом рослин. Всі вони розвиваються та ростуть на радість і користь людям. Та не завжди люди дбайливо і люб'язно відносяться до рослин, які почали зникати. Вони гинуть через розорювання степів, осушення боліт, вирубування лісів, забруднення води і повітря. Тому зараз не зустрічається півонія тонколиста, зникають орхідеї, тюльпани, проліски, півники. Зникають не тільки окремі види рослин і тварин, а все що оточує.

Рис. 4. Лілії лісові.

Це перш за все стосується знаменитих полтавських степів. Саме степи, з нашими славнозвісними чорноземами, зазнали нищівних змін від розорювання. На сьогодні воно досягло в області 85 %. Зараз зустрічаються на Полтавщині види занесені до Червоної книги України серед рослин : лілія лісова, зозуленці (плямистий, болотний), ковила пірчаста, косарики черепитчасті, горицвіт весняний, півники сибірські, синюха голуба (див.рис.5).

Рис. 5. Синюха голуба.

Синюха голуба - це багаторічна рослина, вона потребує найсуворішої охорони. Причиною зникнення на Полтавщині стали її цілющі властивості і китиці красивих синювато - блакитних квіток, величиною з квітку флокса, родичкою якого вона є. Піднімаючись на високому стеблі серед лучного різнотрав'я, вони ще здалеку приваблювали своїм яскравим кольором.

Півники сибірські - українська назва цього роду започаткована від подібності квіток до півнячого гребеня, а давня язичницька - перуники -від строку цвітіння у період літніх гроз. Саме в цю пору і зацвітають в широколистяних лісах, а часом і на відкритих схилах чудовими квітками півники сибірські. Сьогодні їх можна зустріти поодинокими групами на схилах балок і річкових долин всіх великих, та малих річок Полтавщини, як Удай, Хорол, Говтва, Орчик.[3].

3. Фауна Полтавщини

Незважаючи на багаторічне активне використання природних ресурсів, полтавська земля зберегла типові для Лісостепу і Степу фауністичні риси.

Завдяки значному ландшафтно-біологічному різноманіттю області, пов'язаному з її географічним положенням і непоганою збереженістю природних комплексів, особливо в долинах великих річок, тваринний світ Полтавщини донині залишається порівняно багатим і різноманітним. За показниками видового різноманіття, представленості рідкісних та чисельності фонових видів тварин він є чи не найбагатшим в українському Лісостепу. Фауна хребетних області нараховує близько 450 видів, в тому числі - ссавців -- близько 60, птахів - понад 300, плазунів - 11, амфібій -- 11, риб -- 46. Склад фауністичних комплексів, їх сезонні особливості та специфіка значною мірою обумовлені розташуванням області в межах Лісостепової і Степової природних зон.

Наслідком цього є переважання в фауністичних комплексах лісостепових елементів із значною участю степових. Слід відзначити, що саме серед типових "степняків" найбільшою є кількість зникаючих в області і рідкісних видів. Це пояснюється різким зменшенням площ степових ділянок під впливом господарської діяльності людини. Ще на початку XX століття майже зникли на Полтавщині степовий орел, степовий журавель, стрепет, був винищений байбак. В 50-60-ті роки різко скоротилася чисельність дрофи (див. рис.6, 6.1), сокола сапсана, степового тхора, земляного зайця великого. В останні десятиріччя майже зникли і мишівка степова, перегузня, різко скоротилася чисельність перепела, жайворонків і навіть ховрахів.

У лісовій фауні Полтавщини нараховується понад 100 видів рідкісних і зникаючих тварин, в тому числі 110 - занесених до Червоної книги України, 15 регіонально рідкісних (охороняються в області), 9 - малопоширених. Це досить високий показник, за яким Полтавська область посідає перше місце серед інших лісостепових областей України.

Рис.6. Дрофа

Рис.6.1. Дрофа.

Певною мірою цей показник характеризує і загальний стан збереженості природних комплексів Полтавщини. Серед тварин, які виявлені на Полтавщині і потребують охорони, особливу групу становлять види, занесені до Європейського Червоного списку. Це 7 видів безхребетних тварин: п'явка медична (Hirudo medicinalis L.), красотіл пахучий (Calosoma sycophanta L.), жук-самітник (Osmoderma eremita Sc.), вусач великий дубовий західний (Cerambux cerdocerdo L.), поліксена (Zerynthia polixena Sc.), мнемозина (Parnassius mnemsyne L.), бражник Прозерпіна (Proserpinus proserpina Pallas), 6 видів птахів: казарка червоновола (Brenta ruficol lis L.), орел-могильник (Aquila heliaca L.), орлан-білохвіст (Haliaёtus albicilla L.), боривітер степовий (Falco naumanni Fleischer.), дрохва (Otis tarda L.), деркач та 4 види ссавців: вечірниця велетенська (Nyctalus lasiopterus Sc.), перев'язка звичайна (Vormela peregusna G.), видра річкова (Lutra lutra L.). сліпак звичайний (S. mirophthalmus Guld.).

Групу червонокнижних тварин, що відзначені на території області, становлять безхребетні (в основному комахи) та хребетні - 2 види риб, 2 -плазунів, 38 - птахів, 12 - ссавців).

Відповідно з категоріями Міжнародного Союзу Охорони Природи серед тварин на Полтавщині є: зниклі (54 види), зникаючі (4), вразливі (31), рідкісні (31), невизначені (13). Серед хребетних тварин, що зникли з території Полтавщини, переважають птахи: степові дерихвіст луговий (Glareola nordmanni N.), хохітва (Tetrax tetrax L.), лісові: підорлик малий (Aquila pomarinaL.), орел-камрлик (Hieraaёtus pennatus G.,), а також водно-болотні: малий лебідь (Cygnus bewickii Yarrel). На території області є такі види, занесені до Червоної книги: борсук (Meles meles L.), видра річкова (Lutra lutra L.), горностай(Mustela erminea L.), журавель сірий (Grus grus L.). Деякі з цих видів чорноголовий хохотун (Larus ichthyaёtus P.), балабан (Falco cherrug Grey.) трапляються тільки в одному місці. Серед регіонально рідкісних тварин, що охороняються в області, а також серед малопоширених видів, що характеризуються зменшенням чисельності за останні роки, переважають водно-болотні птахи мала біла чапля (Garzetta garzettaL.), чернь чубата (Fuligula fuligula L.), Hydrocheligon hubrida L., білокрилий шишкар (H. Leucoptera L.) та степові тварини: крапчастий ховрах (Citellus pugmaeus Guld.), сліпак звичайний (Spalax microphthalmusGuld.) [1, 11, 12].

На Полтавщині найчисленнішим і найрізноманітнішим є населення тварин в заплавних лісах внаслідок їх біотопічної неоднорідності, із ссавців тут звичайні лось, свиня дика, козуля європейська, місцями трапляється реакліматизований олень європейський, а по Хоролу -- акліматизована лань.

Хижаки представлені нечисленним вовком, лисицею звичайною, собакою єнотовидним, тхорем чорним, куницею лісовою, горностаєм, ласкою, а на прибережних ділянках -- видрою річковою, рідше європейською і більш звичайною американською, норками.

З комахоїдних майже повсюдно мешкають їжак, землерийки - бурозубка звичайна і білозубка. Місцями трапляється кріт. Характерними для заплавних лісів є кажани, із яких найзвичайніші кажан пізній, вухань та нетопир Натузіуса. Численними серед гризунів є лісова та жовтогорла миші, полівка лісова, польова миша. Місцями по заліснених схилах заплав трапляється поселення полівки підземної. Зрідка зустрічається вовчок лісовий, а під час мандрівок -- білка (див. рис 7).

Рис. 7. Білка.

Найбіднішими у фауністичному відношенні лісами області є соснові. Постійним мешканцем цих лісів із ссавців є борсук. Багаторічні поселення цього рідкісного звіра нерідко можна зустріти в сосняках. Досить часто трапляється тут і білка (див. рис.7). Молоді соснові насадження приваблюють взимку лосів і свиней диких. Перші живляться верхівками соснового підросту, другі -- днюють в їх заростях.

Рис. 8. Лисиця.

В невеликій кількості в сосняках, особливо на ділянках, що межують з полями або листяним лісом, трапляються козулі, зайці сірі та лисиці (див.рис.8). Останні часто риють в таких місцях виводкові нори. Не відрізняється особливим різноманіттям орнітофауна сосняків - бідніша в молодих насадженнях і багатша в спілих та перестойних. Звичайними видами тут є зяблик, щеврик лісовий, мухоловка сіра, повзик, підкоришник, зеленяк. В старих сосняках гніздяться ворон, чеглок, канюк, сови сіра та вухата. Поселяються великі строкаті дятли і дремлюги, ковалик жовтобровий, синиця велика та інші. На узліссях і галявинах поселяється жайворонок лісовий. В старих сосняках можна зустріти дуже рідкісного гніздового птаха - орла-могильника; з рептилій - гадюку звичайну; по галявинах - ящірку прудку, а із земноводних - лише ропуху сіру.

Найцінніші у фауністичному відношенні водно-болотні угіддя сформувалися в придніпровській частині Полтавщини, що зазнала підтоплення внаслідок зарегулювання Дніпра. Особливо багаті комплекси гідрофільних тварин склалися в нижніх течіях дніпровських приток -- Сули, Псла і Ворскли. Саме тут мешкає основна маса рідкісних і малопоширених гідрофільних тварин, таких як видра річкова, норка європейська (див рис. 9), горностай; зосереджені на гніздуванні та зупиняються під час сезонних міграцій орлан-білохвіст, скопа, лелека чорний, чапля жовта, лежень, кулик-сорока, реготун чорноголовий, крячок білощокий, крячок малий, чернь білоока, гоголь та багато інших. Саме тут зосереджені основні нерестовища і місця нагулу молоді риб. В межах водосховищ розташовані головні місця зимівлі орлана-білохвоста і ряду видів водоплавних птахів, а також ями для зимівлі риб.

Рис. 9. Норка європейська.

Увага всього світу прикута нині до охорони біорізноманіття, оскільки зникнення видів рослин і тварин відбувається із небаченою раніше швидкістю. Хоча в багатьох країнах проводиться робота по складанню національних списків рідкісних видів (Червоних книг), вона має бути доповнена заходами міжнародного співробітництва. В Європі, у зв'язку із необхідністю досягнення мети збереження загальної спадщини дикої природи Європи, особливо видів тварин та рослин, які знаходяться під загрозою, у 1992 р. було складено і схвалено Європейською Економічною Комісією (ЄЕК) Європейський Червоний список тварин і рослин. До нього увійшли види, що знаходяться під загрозою у всесвітньому масштабі. До Європейського Червоного списку занесено 60 видів ссавців, 28 видів птахів, 37 видів рептилій, 19 -- амфібій, 38 -- прісноводних риб. 238 - безхребетних та близько 4500 видів судинних рослин.

Країни Європи враховують цей Червоний список при формулюванні та проведенні в дію пріоритетів і стратегій в області збереження природи па національному та міжнародному рівнях. В цій книзі прийнято міжнародні категорії ступеня загрози для видів. Вони були прийняті Міжнародним Союзом Охорони Природи (МСОП).

Від стану збереженості лісів, степів, лук, водойм та боліт значною мірою залежить і різноманіття тваринного світу будь-якої місцевості. Більше того, наявність у фауні рідкісних видів, особливо тих, що зникли па прилеглих територіях, є надійним показником того, що в даній місцевості вціліли біотопи, що зазнали знищення в іншій місцевості. Це обумовлено тим, що для більшості рідкісних тварин характерна стенобіотопність, тобто прив'язаність до певних, суворо обмежених умов середовища. Зміна цих умов, трансформація біотопів викликає відповідну реакцію -- зменшення чисельності виду, міграцію та зникнення.

Занесені до Червоної книги України тварини, які живуть на Полтавщині. Це такі : олень благородний, лань, єнотовидний собак, жук - олень, лелека - чорний, орел - могильник, скопа, шуліка рудий, дрофа.

Шуліка рудий - в нашу область прилітає в другій половині березня. Поселюється в лісах, переважно в тих, які межують з відкритими територіями. Особливістю цього виду є й те, що одне гніздо він може використовувати протягом багатьох років. Наприкінці квітня, а іноді й на початку травня, самка відкладає два - три яйця, які насиджує близько місяця. Після цього з 'являються молоді пташенята, вони швидко ростуть і вже у другій половині літа починають літати. Основною причиною зменшення чисельності виду є скорочення плош лісових масивів придатних для гніздування, та винищення птахів через помилкове уявлення про їх шкідливість. На Полтавщині відмічено гніздування в лісах по берегах Кременчуцького водосховища, та у Чутівському, Котелевському і Карлівському районах.

Дрофа - ставши рідкісним екземпляром природи, вона віддає перевагу не цілинним землям, а колгоспній ріллі, підписуючи собі у такий спосіб остаточний вирок. Зловживання пестицидами й хімічними добривами призвели не тільки до масових отруєнь дроф, а й знищили колись багатющу ентомофауну, яка віками була її основним кормом.

Скопа - в природі цих хижих птахів досить легко розрізнити за білим кольором нижньої частини тіла з бурими плямами, або ж за своєрідною поведінкою в час полювання. При цьому, коли скопа вгледить здобич, вона каменем кидається у воду, а після піднімається у повітря з рибиною в кігтях. Значно раніше вона може живитися дрібними ссавцями та водяними птахами. Скопа заселяє старі листяні та мішані ліси біля водойм. Гнізда будує на високих деревах з відмерлою верхівкою. У нас птахи цього виду з'являються у квітні, а вже на початку травня відкладаються яйця. З них, через 35 днів появляються пташенята. Вони підростають в гніздах, які лишають у серпні, але до самого відльоту на зиму тримаються батьків.

До категорії зникаючих належать 2 види птахів - луні степовий та польовий; із комах -- вусач земляний, хрестоносець і пістрянка весела.

Група вразливих та рідкісних тварин в області представлена комахами -- переважно великими яскраво забарвленими метеликами (махаон, подалірій, поліксена, ведмедиця Гера, бражник дубовий), жуками (жук-олень, вусач мускусний та ін.) та птахами. В широколистяних лісах (найчастіше заплавних) зрідка зустрічаються балобан, підорлик великий, змієїд. Значна кількість червонокнижних птахів гніздиться у Придніпровській смузі (скопа, гоголь, орлан-білохвіст, кулик-сорока). Надійною домівкою із сприятливими умовами існування, що забезпечує заповідний режим охорони, є система островів у гирлі р. Ворскли ("Вишняки", "Новоорлицькі кучугури", "Вільховатський", "Крамареве"), а також "Петренкові острови" у Глобинському районі, де створено орнітологічний заказник загальнодержавного значення.

Найчисельнішими на території області є такі види, занесені до Червоної книги України: борсук, видра річкова, горностай, журавель сірий. Деякі з цих видів (реготун чорноголовий, чапля жовта (див. рис.10), балобан) вказуються лише в одному місці.

Рис. 10. Чапля жовта.

Серед регіональне рідкісних тварин, що охороняються в області, а також серед малопоширених видів, що характеризуються зменшенням чисельності за останні роки, переважають водно-болотні птахи (чапля мала біла, чернь чубата, крячки білощокий та світлокрилий, очеретянка індійська) та степові тварини (ховрахи малий та крапчастий, сліпак звичайний).

Чубата чернь. Часто її називають чорнушкою. Качка середніх розмірів масою 0,6--0,9 кг. У селезня у весняному оперенні на голові добре видний довгий чуб із чорного пір'я із зеленкувато-фіолетовим відтінком. Спина, груди і шия чорні, а боки і черевце білі. Такої ж форми забарвлення має і самка, але чорний колір замінений бурим.

Очеретянка індійська буроваті птахи, що мешкають на болотах та в інших вологих районах. Деякі мають смужки, ніші однорідне забарвлення. Деякі очеретянки дуже дрібні, інші можуть досягати розмірів шпака. Всі вони мають подовжене тіло, похилий лоб, що надає голові загострену форму (звідти наукова родова назва), і ступінчастий хвіст. Співають ці птахи сидячи на високій травичці, верхівці очерету або вітці, що стирчить. Спів включає гучний грубий тріск.

Гніздяться на траві, в очереті, на кущах. Гніздо -- глибокий конус між стеблами трави, очерету або в глибині куща

Рис. 11. Очеретянка індійська.

Раритети тваринного світу Полтавщини охороняються перш за все па території орнітологічних та загальнозоологічних заказників, а також в заповідних урочищах, ландшафтних та гідрологічних заказниках, комплексних пам'ятках природи.

Сучасна фауна Полтавщини характеризується переважанням лісостепових тварин при значній участі неморальних і синантропних видів. Наприклад, ядро орнітофауни області утворюють грак, сіра ворона, сорока, зеленяк, щиглик, коноплянка, вівсянка звичайна, щеврик лісовий, сорокопути -- жулан і чорнолобий, припутень, горлиця звичайна, дремлюга, одуд, сова вухата, канюк звичайний, лелека білий, які є типовими мешканцями Лісостепу. Із неморальних видів птахів в області досить звичайні яструб великий, сова сіра, крутиголовка, дятел великий строкатий, сойка, кропивник (волове очко), повзик, костогриз та інші.

Рис. 12. Дятел великий.

В цілому лісостепова та степова частини області не мають різкої відмінності у фауністичному відношенні. Певні особливості відрізняють лише північно-східну частину області від південної. В першому випадку значною є участь у фауністичних комплексах мешканців широколистяних лісів, а в другому -- степових ділянок. Дещо вищим є різноманіття тварин на екотонній смузі, тобто на межі Лісостепу і Степу.

Непоганою є забезпеченість охороною лісових тварин -- в області створено понад 100 лісових, ботанічних, ландшафтних заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ, в яких зберігаються лісові формації.

Висновки

Полтавщина відзначається багатим видовим, популяційним, ценотичним та генетичним біорізноманіттям флори і фауни. У зв'язку з посиленням впливу негативних антропогенних факторів на довкілля внаслідок провадження господарської діяльності, з'явилася загроза існуванню окремих видів та екосистем.

Основними причинами зменшення чисельності рідкісних тварин в області є: розорювання степів, вирубування лісів, інтенсивне випасання худоби, осушення боліт, застосування пестицидів, різкі коливання рівня води у водосховищах, збіднення кормової бази дикої фауни, браконьєрство тощо.

Основні фактори, що привели до значного скорочення чисельності тварин: це руйнування гнізд, вирубування дерев, забруднення водоймів, відстріл птахів

Існуюча природно-заповідна мережа області має острівний локалізований характер, і тому не забезпечує належної охорони репрезентативності всього спектру місцезростань даного регіону.

Пріоритетною задачею є створення екомережі, яка при мінімумі території і витрат на створення вирішує максимум проблем для населення і найкраще забезпечує збереження біорізноманіття.

Збереження біорізноманіття є основою для функціонування біосфери та підтримання її рівноваги, а також необхідною умовою сталого розвитку не тільки даного регіону, але й держави в цілому.

Отже, найефективнішим напрямком охорони рослинного і тваринного світу, який забезпечує індивідуальну охорону видів, є організація природно-заповідних територій. Адже тільки за умови охорони всієї різноманітності й багатства всередині природного виду можливе дійсно повноцінне у біологічному та екологічному відношеннях збереження всього багатства генофонду.

Перелік посилань на джерела

1. Андрієнко Т.Л., Байрак О.М., Залудяк М.І. Заповідна краса Полтавщини. - Полтава.: Астрея, 1996. - 188 с.

2. Байрак М., М.І. Проскурня, Н.О. Стецюк. Еталони природи Полтавщини. Полтава. - 2003.

3. Булава Л.М. Географія Полтавської області. Полтава. 1996.

4. Давиденко Я.І. Перлини Полтавщини: путівник по заповідникам і пам'яткам природи. - Харків: Прапор, 1982. - 128 с.

5. Іллічевський С.О. Флора околиць Полтави з повним списком дикої рослинності. - Полтава. 1927.

6. Збереження біорозманіття: традиції та сучасність/ Відповідальний редактор Гардащук Т., Товариство "Зелена Україна". - К.: Хімджест, 2003.

7. Малишева Н.Р., Олещенко В.І., Кузнецова С.В., Красіліч Н.Д., Карамушка В.І. Правові засади впровадження в Україні Конвенції про біорізноманіття. - К., Хімджест. 2003. - 176 с.

8. Перспективи використання, збереження та відтворення агробіорізноманіття в Украіні/ Відповідальні редактори акад. УААН, проф. Патика В.П., д-р біол. наук, проф. Соломаха В.А. - К.: Хімджест, 2003. - 255

9. Полтавська область. Природа. Населення. Господарство та історико-економічний нарис. Видання 2-ге, доповнене і перероблене. За редакцією К.О. Маца. Полтава. «Полтавський літератор». 1998 р. 334 с.

10. Полтавщина. Енциклопедичний довідник. К.: 1992.

11. Природничо-заповідний фонд України. К.: Урожай. 1986.

12. Червона книга України. Вони чекають на нашу допомогу/ Упорядники О.Ю. Шапаренко, С.О. Шапаренко - Х.: Торсінг, 2002-336 с.

13. Щербак М.М. Тваринний світ: Червона книга України. - К.: "Українська енциклопедія" імені М.П. Бажана, 1994. - 464 с.

14. Яршева Н.Ф. Природа України. -- К.: Вища школа, 1995. - 125 с.

Размещено на Allbest.ru