Характеристика стану атомної енергетики в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

21

Зміст

1. Характеристика стану атомної енергетики в Україні

2. Правовий режим використання, відтворення та охорони надр

3. Тестове завдання

Література

1. Характеристика стану атомної енергетики в Україні

Україна має потужний промисловий комплекс, для роботи якого потрібна електроенергія, оскільки це невід'ємна частка без якої його розвиток значно гальмується, а подекуди взагалі неможливий. Зараз, для того, щоб вийти з економічної кризи, варто звернути увагу на енергетику, яка відіграє в житті країни не останню роль. Вона, як і більшість галузей промисловості потерпає від кризи. І не варто закривати на це очі, оскільки майбутнє України та її незалежність повністю залежать від енергетики.

Основа електроенергетики країни - Об'єднана Енергетична Система (ОЕС), яка здійснює централізоване електрозабезпечення споживачів. ОЕС взаємодіє з енергетичними системами суміжних країн та забезпечує експорт та імпорт електроенергії.

В міру обставин, які склалися на даний момент головне базове навантаження в енергопроблемі несуть АЕС. Це зумовлено тим, що більшість ТЕС простоюють по причині відсутності палива. Централізоване виробництво електроенергії в ОЕС виконують 14 ТЕС, 8 ГЕС та 4 АЕС, які входять до складу Національної Атомної Енергогенеруючої Компанії (НАЕК) "Енергоатом". Кількість АЕС становила п'ять, але в результаті виведення з експлуатації 15 грудня 2000 року ЧАЕС їхня кількість скоротилася до чотирьох.

Атомні електростанції.

Зараз в Україні діють 4 АЕС (Запорізька, Рівненська, Хмельницька та Південно-українська. В експлуатації на АЕС України 13 енергоблоків із встановленою потужністю - 11848 мВТ. За 2000 рік АЕС України було відпущено товарної продукції на суму 5,5 млрд. грн. Реально, станом на 1 січня 1999 роком виробництво електроенергії на АЕС України зросло на 7,4%. В 2000 році було відпущено 77405 млн., кВТ/год. е/е.

Співвідношення встановленої потужності з об'ємом виробництва е/е на АЕС України складає 26% до 44%. На 11 енергоблоках АЕС України встановлено реактори серії ВВЕГ - 1000 і на двох енергоблоках реактори серії ВВЕГ - 440, які за технічними характеристиками схожі до закордонних реакторів PWR. Проектний термін їх експлуатації 30 років. Через 10 - 20 років майже всі АЕС України відпрацюють свій термін.

З 1986 року на АЕС України здійснюється комплекс технічних заходів, спрямованих на підвищення безпеки та надійності ядерних енергоблоків. Досить велика кількість тепломеханічного та електротехнічного обладнання (від 2 до 5 одиниць на блок) вимагає заміни внаслідок закінчення терміну їх експлуатації. У зв'язку з високою вартістю заміни обладнання (близько 25 - 30 млн. доларів США для реакторного і турбінного відділень одного блока ВВЕТ - 1000) і відсутністю на Україні його виробника, вживаються заходи щодо продовження терміну служби обладнання. Це зумовлює необхідність збільшення виробітку електроенергії за рахунок підвищення якості виконання робіт і ефективності управління. Окрім того, на ситуацію, що склалася, суттєво впливають фінансові труднощі. Значні складнощі в роботі АЕС за останні роки викликані залежністю від імпорту ядерного палива (імпортується на 100% з-закордону). На 2001 рік всі 13 енергоблоків забезпечені паливом. Палива було поставлено на суму 210 млн. доларів США, на даний момент НАЕК "Енергоатом" сплатила за нього 180 млн. дол. США. Суму, яка залишилась планується сплатити до кінця 1-го кварталу 2001 року.

Великим недоліком залишається відсутність необхідної інфраструктури для забезпечення надійної і безпечної роботи АЕС, включаючи наукову та інженерну підтримку їх експлуатації, забезпечення запасними частинами, змінним обладнанням та матеріалами вітчизняного виробника, економічно доцільну систему паливо - забезпечення, заховання відпрацьованих ядерних паливних збірок і РАВ (радіоактивних відходів), особливо тих, що містять довго-живучі радіоактивні елементи.

Для забезпечення необхідного рівня безпеки при експлуатації АЕС та створення умов для підвищення ефективності роботи АЕС в єдиній системі енергопостачання народного господарства і населення держави створено НАЕК "Енергоатом".

Враховуючи виняткову важливість надійного функціонування АЕС, їх значний внесок в загальне виробництво е/е, існуючий дефіцит органічного палива в Україні необхідним є комплекс заходів щодо:

- підвищення безпеки функціонування енергоблоків;

- підвищення потужності діючих АЕС за рахунок їх модернізації;

- завершення будівництва енергоблоків №4 Рівненської та №2 Хмельницької АЕС з реактором ВВЕР - 1000, що можливо здійснити при наявності необхідних коштів;

- вирішення питання надійного та економічного забезпечення атомної енергетики ядерним паливом;

- вирішення питання про спорудження термінових сховищ ВЯП;

- вирішення проблеми надійного та безпечного зберігання РАВ;

Чи можна використовувати українські АЕС більш ефективно? На думку ген. Директора "Атомаудит" Н. Штейнберга, підвищення коефіцієнту використання встановленої потужності українських АЕС до проектного значення у 80% дозволило б виробляти значно більшу кількість е/е, стільки ж, скільки будуть виробляти блоки на ХАЕС і РАЕС після затвердження їх будівництва.

б) Паливозабезпечення.

Головна проблема паливозабезпечення АЕС криється в тому, що 100% паливних збірок доводиться імпортувати з Росії, тобто існує цілковита енергетична залежність в цьому питанні. Для забезпечення надійної роботи АЕС України і запобігання зупинки енергоблоків через непередбачені обставини при забезпеченні свіжим ядерним паливом, доцільно було створити державний запас свіжого ядерного палива.

Оскільки в Україні існує 5 підприємств по видобуванню і переробці уранової руди та деяких інших компонентів для виготовлення яд. палива, то для підвищення енергетичної безпеки держави бажано створити основні елементи власного яд. паливного циклу (ЯПЦ). Однак за нинішньої економічної кризи доводиться вести мову про створення в найближчому майбутньому лише виробництва власних тепловиділяючих збірок.

Проте при цьому повинна бути доведена економічна ефективність створення відповідного підприємства продуктивністю біля 300 т урану в рік. Доцільно при цьому розглянути можливість кооперування в його спорудженні з Чехією, Болгарією, Словаччиною й Угорщиною, що експлуатують АЕС радянської конструкції і відчувають ті ж труднощі, що й Україна.

Але найбільш реальним може стати розвиток тих ланок створення паливних збірок для реакторів ВВЕР, для яких в Україні існують об'єктивні передумови: власна урановидобувна промисловість, запаси якісних цирконієвих руд, металургійний потенціал. Розвиток цих компонентів та їх залучення у виробництво паливних збірок дозволить знизити вартість поставок яд. палива для АЕС та істотно скоротити валютні витрати. Найбільш актуальним з економічної та політичної точок зору є створення власних сховищ ВЯП. Таке сховище введене у дію 2000 року на Запорізькій АЕС.

Необхідно форсувати будівництво аналогічних сховищ на інших АЕС. Це не тільки дозволить щорічно заощаджувати біля 100 млн. доларів США, але й забезпечити енергетичну незалежність України.

Капітальне будівництво.

Що стосується капітального будівництва, та його стан в електроенергетичній галузі внаслідок нестачі коштів є критичним. Через нестачу коштів стримуються темпи проведення будівельно-монтажних робіт, закупівлі обладнання та матеріалів, виконання проектних робіт.

Але незважаючи на важкий фінансовий стан, за рахунок власних коштів енергопідприємств споруджувались лінії електропередач, теплові мережі реконструювались теплові станції, тривало будівництво житла та об'єктів соціальної сфери.

Перспективне капітальне будівництво в енергетиці, враховуючи специфіку галузі, має плануватися на довгостроковий період, Сьогодні воно визначається програмами розвитку країни та енергетики, в тому числі Програмою "Україна - 2010" і Національною енергетичною програмою (НЕП) України до 2010 року.

На сьогодні стало очевидним, що прогнози споживання електроенергії, які були покладені в основу діючої НЕП, суттєво завищені і потребують корегування. Відповідні оцінки змін тенденцій електроспоживання на перспективу виконувались вітчизняними та зарубіжними організаціями з застосуванням різних методик та підходів.

Великі розбіжності в оцінках попиту дозволяють розробляти лише орієнтовані плани капіталовкладень в галузь. Однак вони підтверджують те, що встановлені потужності існуючих електростанцій здатні забезпечити потреби країн до 2010 року.

За оцінками фахівців Міненерго, обсяг необхідних капіталовкладень для обумовленого вище розвитку електроенергетики до 2010 року, складає 47 млрд. дол. США, в тому числі на розвиток традиційної енергетики - 35 млрд. дол. США, атомної енергетики і промисловості - 12 млрд. дол. США.

За умови економічної нестабільності держава повинна брати участь в інвестуванні енергетики, як галузі з високою фондоємністю та тривалим інвестиційним циклом. У зв'язку з цим, доцільним є наступний розділ коштів за джерелами фінансування:

- для об'єктів традиційної енергетики :

50% - державний бюджет;

20% - власні кошти підприємств

30% - інші джерела;

- атомної енергетики та промисловості:

60% - державний бюджет;

40% - власні кошти;

Однак виходячи з економічної ситуації, що склалася, вірогідність одержання коштів з державного бюджету в необхідній кількості є сумнівною. Тому Міненерго працювало над питанням збільшення частки власних та залучених коштів на фінансування розвитку електроенергетики та відповідного скорочення частки держбюджету. Доцільно також розглянути питання щодо накопичення інвестиційних коштів та за рахунок відповідного збільшення тарифів на електричну та теплову енергію.

Екологічний стан.

Екологічний стан об'єктів атомної енергетики характеризується величинами газо-аерозольних викидів та рідких скидів радіоактивних речовин.

Стан радіаційного захисту на АЕС характеризується рівнем опромінення персоналу. Дані по індивідуальних та колективних дозах опромінення є основними показниками рівня оптимізації радіаційного захисту робітників. Середні індивідуальні дози опромінення персоналу АЕС України не перевищують гранично допустимих рівнів і мають загальну тенденцію до зниження. За показниками доз опромінення такі АЕС, як ЗАЕС, РАЕС, ХАЕС можуть конкурувати з закордонними. Однак Пд.-Українській АЕС слід вжити заходів щодо зниження індивідуальних доз опромінення. Що ж до величини викидів радіоактивних речовин у навколишнє середовище атомних станцій України, то на сьогодні вони не перевищують гранично - допустимих.

Радіоактивні відходи та їх переробка.

Україна входить до першої десятки країн світу з виробництва е/е на АЕС і є однією з провідних країн з видобутку та переробки уранових руд. При наявності розвинутої атомної промисловості вона внаслідок розпаду СРСР практично втратила інфраструктуру поводження з РАВ: проектні та технологічні інститути, заводи з переробки ВЯП, виробничі потужності, які забезпечували обладнанням, апаратурою, тощо, без чого не можливе нормальне функціонування основного виробництва.

Крім цього, в Україні відсутні ефективні технології поводження з РАВ, такі як сортування, спалення, цементування, плавлення та ін.

На території України знаходиться понад 5 тис. підприємств, організацій і закладів, які виробляють, застосовують, перевозять і зберігають РАВ, джерела іонізуючих випромінювань і таким чином здійснюють відповідальне поводження з РАВ. Основні об'єкти накопичення та зберігання РАВ - це АЕС, підприємства уранопереробної промисловості, спец комбінати державного об'єднання "Радон".

У загальному балансі РАВ, які утворюються в результаті господарської діяльності, 97-98% припадає на атомну енергетику та промисловість. Річний приріст обсягів залежить від багатьох експлуатаційних показників, однак в середньому на всіх АЕС України за рік утворюється близько 6 тис. куб. м твердих РАВ і біля 2,7 тис. куб. м рідких РАВ. Крім РАВ, що зберігаються на АЕС, атомна промисловість має РАВ активністю біля 1000 Кюрі у вигляді сховищ Східного гірничо-збагачувального комбінату та Придніпровського хімзаводу, які розташовані на площі 1,6 тис. га.

Ситуація, що склалася в ядерно-промисловому комплексі України з накопиченням РАВ і відсутність будь яких помітних практичних напрацювань в галузі переробки, транспортування та зберігання РАВ, примусила Державний комітет України з використання ядерної енергії на початку 90 років розробити і реалізувати комплекс першочергових невідкладних заходів з метою підготовки до створення підгалузі поводження з РАВ для вирішення внутрішньо - відомчих і міжнаціональних проблем поводження з РАВ. З цією метою на замовлення вже неіснуючого Державкоматому було виконано концептуальний і техніко-економічний аналіз ситуації, що склалася з РАВ в країні, визначені та економічно обґрунтовані основні напрямки створення галузі поводження з РАВ для ядерно-енергетичного і промислового комплексу України.

Основний стратегічний напрямок Державної програми - це створення централізованої системи із збирання, переробки, зберігання, транспортування та поховання РАВ. Реалізація цієї стратегії передбачається шляхом будівництва Центрального підприємства з переробки РАВ, будівництва тимчасових сховищ та об'єктів з поховання РАВ, контейнерів для їх пакування та транспортних засобів для перевезення. На сьогодні ведуться перед проектні роботи з будівництва Центрального підприємства переробки РАВ та комплексу "Вектор", на якому планується довгострокове зберігання та поховання РАВ.

Згідно з Міжнародними правилами ВЯП має повертатися до країни-виробника (Росія), де з нього вилучать всі корисні елементи, а рештки повертаються до країни споживача (Україна). Через відсутність власного сховища в Україні було досягнуто міждержавної угоди, за якою ВЯП зберігалося у Красноярську - 47. Вартість такої послуги складала біля 300 дол. за 1 кг урану, що становить біля 25% світового рівня тарифів.

У січні 1999 року було введено заборону на розміщення ВЯП на території Красноярського краю і проголошено про необхідність підвищення до світового рівня тарифів на складування і переробку відходів. Це, а також інші чинники, призвели до необхідності вишукувати можливості збереження ВЯП на території України. Для цього передбачається спорудження сухих сховищ при атомних електростанціях і спорудження центрального сухого сховища в Чорнобильській зоні.

На сьогоднішній день в експлуатацію введені ВЯП на ЗАЕС. Планується встановити 380 контейнерів, термін зберігання в яких складатиме 50 років. Вартість поховання ВЯП в металево - бетонних контейнерах оцінюється в 50 дол. за кілограм урану.

2. Правовий режим використання, відтворення та охорони надр

енергетичний атомна станція надра

Правова охорона надр - сукупність правових норм та виникаючих на основі їх застосування правовідношень, направлених на здійснення заходів по збереженню надр, їх раціональне використання та відтворення природних ресурсів, оздоровлення для задоволення екологічних, економічних, культурно-оздоровчих потреб суспільства інтересах теперішнього та майбутніх поколінь. Виникнення права користування надрами, права та обов'язки користувачів надр, припинення права користування надрами, рішення спорів, заходи по охороні надр, відповідальність за порушення законодавства закладені в Кодексі України - «Про надра» (введено в дію з 27.07.94), який складається з 9 розділів, 6 глав, 69 статей.

Цей кодекс носить яскраво виражену цільову направленість, основою якої є раціональне використання надр комплексність рішення багатьох питань. Види права користування надрами визначаються на основі різних ознак: цільового призначення, характеру використання надр, строків здійснення права експлуатації тощо.

Надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на надра через Верховну Раду України та місцеві органи самоврядування (ст. 13 Конституції України).

За своїм значенням корисні копалини поділяються на загальнодержавного та місцевого значення.

Компетенція органів управління.

Компетенція Верховної Ради України у сфері регулювання гірничих відносин.

До відання Верховної Ради належать:

* законодавче регулювання;

* визначення основних напрямів державної політики у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр;

* визначення повноважень органів державної виконавчої влади, місцевих Рад щодо використання та охорони надр тощо.

Компетенція Кабінету Міністрів України До компетенції Кабінету Міністрів належать:

* реалізація державної політики у сфері регулювання гірничих відносин;

* здійснення державного контролю за геологічним вивченням, використанням та охороною надр;

* визначення порядку діяльності органів державної виконавчої влади в галузі використання і охорони надр, координації їх діяльності;

* забезпечення розробки загальнодержавних та регіональних програм у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр;

* визначення порядку використання надр та їх охорони, розробки і затвердження відповідних стандартів, норм і правил;

* визначення нормативів плати за користування надрами та порядку її справляння тощо.

Компетенція Верховної Ради Республіки Крим, обласних рад у сфері регулювання гірничих відносин

* розробка, затвердження та реалізація місцевих програм розвитку мінерально-сировинної бази, раціонального використання і охорони надр;

* оголошення геологічних об'єктів, що становлять наукову або культурну цінність, об'єктами природно-заповідної о фонду місцевого значення;

* здійснення контролю за використанням та охороною надр тощо.

Компетенція сільських, селищних, міських і районних Рад у сфері регулювання гірничих відносин

* розробка, затвердження та реалізація місцевих програм розвитку мінерально-сировинної бази, раціонального використання і охорони надр;

* здійснення контролю за використанням та охороною надр тощо.

Органи, що здійснюють державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр

Державне управління здійснюють:

- Кабінет Міністрів України;

- Міністерство екології та природних ресурсів України;

- Держкомукраїни по геології та використанню надр;

- Держкомукраїни по нагляду за охороною праці;

- Рада Міністрів Автономної Республіки Крим;

- місцеві Ради на місцях та їх виконавчі органи.

Участь громадян та їх об'єднань у здійсненні заходів щодо раціонального використання та охорони надр, Громадяни та їх об'єднання сприяють місцевим Радам і спеціально уповноваженим органам державної виконавчої влади у здійсненні заходів щодо раціонального використання та охорони надр.

Надання надр у користування.

Користувачами надр можуть бути підприємства, Установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.

Надра надаються у постійне або тимчасове користування. Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 20 років).

Користування надрами з відповідною метою здійснюється на основі спеціального дозволу (ліцензії), який видається Держкомгеології за погодженням з Міністерством екології та природних ресурсів спеціалізованим установам, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію та матеріальні можливості для користування надрами. і Надра надаються в користування для:

* геологічного вивчення;

* видобування корисних копалин;

* будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин;

* створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне значення;

* задоволення інших потреб.

Земельні ділянки для користування надрами надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів (гірничим відводом є частина надр). Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.

Надра надаються у користування установам і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Для геологічного вивчення надра надаються у користування без надання гірничого відводу після одержання спеціального дозволу на геологічне вивчення надр.

Надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства екології та природних ресурсів, Мінохорони здоров'я.

Надання надр для захоронення відходів виробництва та інших шкідливих речовин, скидання стічних вод допускається у виняткових випадках при додержанні норм, правил та вимог, передбачених законодавством України.

Землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф. Застосування спеціальних технічних способів які можуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища, погоджується з місцевими органами самоврядування.

Права та обов'язки користувачів надр.

Землевласники та землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських та побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 м та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Права та обов'язки користувачів надр.

Користувачі мають право:

* розпоряджатися видобутими корисними копалинами;

* здійснювати на умовах спеціального дозволу консервацію наданого у користування родовища корисних копалин або його частини;

* на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами тощо.

Користувачі зобов'язані:

* використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;

* забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр;

* забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища;

* приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві;

* виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України.

Права користувачів надр охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України.

Право користування надрами припиняється у разі:

* якщо відпала потреба у користуванні надрами;

* закінчення встановленого строку користування на припинення діяльності користувачів надрами, яким їх було надано у користування;

* користування надрами з застосуванням методів і засобів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення;

* використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених дозволом на користування надрами;

* якщо користувач без поважних причин протягом двох років не приступив до користування надрами;

* вилучення у встановленому порядку наданої у користування ділянки надр.

Землевласники і землекористувачі можуть бути позбавлені права видобування корисних копалин місцевого значення, торфу і прісних підземних вод та права користування надрами для господарських і побутових потреб у разі порушення ними порядку і умов користування надрами на наданих їм у власність або користування земельних ділянках.

Право користування надрами припиняється органом, який видав ліцензію на користування надрами, або у судовому порядку.

Плата за користування надрами.

Користування надрами, крім землекористувачів та землевласників, установ та організацій, які проводять геолого-розвідувальні та наукові роботи, є платним.

Плата за користування надрами вноситься у вигляді:

* платежів;

* відрахувань за геолого-розвідувальні роботи, виконані за рахунок держбюджету;

* збору за видачу спеціальних дозволів;

* акцизного збору.

Платежі за користування надрами можуть стягуватися у вигляді разових внесків або регулярних платежів. які визначаються на основі відповідних еколого-економічних розрахунків. Платежі за користування надрами спрямовуються у такому відношенні:

1. За видобуток корисних копалин загальнодержавного значення: у держбюджет - 40%, у місцеві бюджети - 60%.

2. За видобуток корисних копалин місцевого значення та за користування надрами у цілях, не пов'язаних з видобутком корисних копалин: у місцеві бюджети -100%.

3 За пошук та розвідку корисних копалин: державний бюджет - 80%, у місцеві бюджети - 20%.

4 За користування надрами континентального шельфу - 100%.

Плата за користування надрами може сплачуватись як у вигляді грошей, так і у натуральному вигляді (частина видобутої мінеральної сировини).

Охорона надр.

Основними вимогами в галузі охорони надр є:

* забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;

* додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами;

* раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;

* недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд;

* охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших чинників, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку;

* запобігання необґрунтованій самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей;

* запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

* додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.

В разі порушення основних вимог у галузі охорони надр користування надрами може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або припинено.

Забороняється проектування і забудова населених пунктів без попереднього геологічного вивчення ділянок надр, що підлягають забудові, рідкісні геологічні відшарування мінеральні утворення, палеонтологічні об'єкти та інші ділянки надр, які становлять особливу наукову або культурну цінність, можуть бути оголошені у встановленому порядку об'єктами природно-заповідного фонду України.

Державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням і охороною.

Державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використання і охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями і громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов'язків щодо охорони надр, установлених законодавством України.

Органи, які здійснюють державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням і охороною:

* Державний комітет по геології та вивченню надр (за геологічним вивченням надр) перевіряють: виконання державних програм геологорозвідувальних робіт;

Виконання робіт з питань методичного забезпечення робіт по геологічному вивченню надр:

* Державний комітет по нагляду за охороною праці (за використанням та охороною надр, використанням та переробкою мінеральної сировини).

* Міністерство екології та природних ресурсів та місцеві органи самоврядування.

Відповідальність за порушення законодавства про надра.

Згідно зі ст. 65 Кодексу України «Про надра» відповідальність за порушення законодавства про надра особи, винні у:

* самовільному використанні надр;

* порушенні правил і вимог щодо проведення робіт по геологічному середовищу;

* над нормативних втратах і погіршенні якості корисних копалин при їх видобуванні;

* порушенні встановленого порядку забудови площ залягання корисних копалин;

* пошкодженні родовищ корисних копалин, які включають або суттєво обмежують можливість їх подальшої експлуатації;

* невиконанні правил охорони надр та вимог щодо безпеки людей, майна, навколишнього природного середовища від шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами, несуть цивільну, кримінальну відповідальність згідно із законодавством України.

Самовільне користування надрами та забудова площ залягання корисних копалин з порушенням установленого порядку припиняються без відшкодування понесених витрат.

3. Тестове завдання

1. Право на користування надрами засвідчується:

А. актом про надання гірничого відводу.

2. Надра є :

Б. виключною власністю народу України.

3. Гірничий відвід - це:

Д. Частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

4. Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення надаються:

А. Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

5. Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення надаються:

Д. Верховною Радою Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами народних депутатів і підлягають реєстрації в органах державного гірничого нагляду.

6. Об'єктами земельних відносин є : землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, права на земельні частки (паї).

Г. Всі відповіді вірні.

7. До сільськогосподарських угідь належать:

Б. сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

8. До несільськогосподарських угідь належать:

В. землі тимчасової консервації.

9. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям для:

А. ведення підсобного сільського господарства.

10. Форми власності на землю, визначені Земельним кодексом України:

А. державна, колективна і приватна.

Література

1. Юридична енциклопедія: У 6 т. - К.: Наукова думка, 1998. - Т 1. - 563 с.

2. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1991. - N 41. - С. 546.

3. Екологічне законодавство України: збірник нормативних актів та судової практики / За ред.. Погрібного О.О. - Х.: Одіссей, 2002. - 928 с.

4. Баб'як О.С, Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України. - К.: Кондор, 2000 - 465 с.

5. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології. - К.: Наука, 2001. - 322 с.

6. Яцюк Р.А. Основи екології і охорона навколишнього природного середовища. - Львів: Світоч, 2000. - 636 с.

7. Злобін Ю.А. Основи екології. К.: Лібра, 1998. - 456 с.

8. Хоружая Т.А. Методы оценки экологической опасности. - М.: ЭБМ-контур, 1998. - 603 с.

9. Плотнікова О. Співвідношення екологічного права та екологічного законодавства. - Одеса: Університет, 1997. - 321 с.

10. Андрейцев В.І. Екологічне право, проблеми удосконалення. - К.: Юринком, 1990. - 289 с.

Размещено на Allbest.ru