Екологічні аспекти застосування мінеральних добрив та хімічних препаратів у сільському господарстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Хімічний факультет

Реферат на тему:

«Екологічні аспекти застосування мінеральних добрив та хімічних препаратів у сільському господарстві»

Підготував

студент групи ХМХ-43

Горон Роман

Львів-2010

План

Вступ

Мінеральні добрива та їх класифікація

Вплив на довкілля та застосування мінеральних добрив

Пестициди. Класифікація пестицидів

Хімізація пестицидами та їх вплив на довкілля, людей, тварин

Ефективна біологічна або органічна система землеробства

Висновок

Використана література

Вступ

Впровадження промислових технологій вирощування сільськогосподарських культур неможливо без застосування гербіцидів, інсектицидів, фунгіцидів та інших пестицидів - діючих засобів в боротьбі з бур'янами і шкідниками, звільнюючи людину від малопродуктивної ручної праці. Десиканти і дефоліанти, стимулятори і інгібітори росту - все це продукти хімічної промисловості, які використовуються у сільському господарстві. Мінеральні добрива, які вміщують макро- і мікроелементи, поряд з іншими факторами життєзабезпечення рослин дозволяє одержати високі врожаї, підвищити ефективність використання землі. В зв'язку з чим у всіх інших розвинутих країнах світу широкого розвитку набули хімічна промисловість, яка виробляє для сільського господарства добрива та хімічні препарати в необхідному асортименті. Але хімізація сільського господарства супроводжується процесами забруднення природного середовища продуктами небезпечними для життя живих організмів, включаючи людину.

Небезпека полягає в тому, що при недотриманні техніки безпеки можливе пряме отруєння хімічними препаратами. Крім того, потрапляючи в ґрунт, воду і атмосферне повітря вони можуть отруювати природне середовище, вносити суттєві зміни в біотипи і організми, що їх населяють. Деякі речовини, особливо ті, що слабо розкладаються, можуть поступово накопичуватись у концентраціях, що перебільшують допустимі норми, і стають небезпечними для життя.

В зв'язку з цим, процесом хімізації треба керувати, щоб не погіршувати екологічну ситуацію.

Мінеральні добрива та їх класифікація

Добривами називають речовини, які вносять у ґрунт для поліпшення його властивостей і умов живлення рослин. Добрива підвищують не тільки урожай, а і його якість, стійкість рослин проти хвороб, сприяють їх швидшому росту і розвитку, збільшують ефективність використання вологи тощо.

За хімічним складом добрива є органічні (гній, компости, торф, сеча та ін.), мінеральні (аміачна селітра, суперфосфат, калійна сіль і ін.), бактеріальні (нітрагін, азотобактерин, фосфоробактерин і ін.).

За конструкцією мінеральні добрива поділяють на прості, комплексні і мікродобрива.

Прості добрива -- це добрива, які містять у своєму складі один поживний елемент (прості азотні, фосфорні, калійні добрива).

Комплексні -- містять кілька елементів живлення в складових частинках: повні, або потрійної дії, - містять NPK; неповні, або подвійної дії, - містять два елементи, і частіше всього це N і P. Крім того, комплексні добрива поділяються на комплексні складні - поживні елементи входять до складу однієї хімічної сполуки (амофос, калійна селітра) та комплексні складнозмішані -- добрива, які містять один або два основних елементи живлення, не в одній сполуці, але в одній гранулі (нітрофос, нітрофоска, нітроамофоска та ін.).

Мікродобрива - добрива, які містять мікроелементи і застосовуються у невеликих кількостях (борна кислота, бура, мідний і цинковий купороси тощо).

За характером дії добрива є прямої та опосередкованої дії.

Мінеральні добрива належать до добрив прямої дії, тобто з ними в ґрунт безпосередньо вносяться поживні елементи.

У сучасному сільському господарстві з мінеральних добрив використовуються прості азотні, фосфорні і калійні добрива, а також комплексні та мікродобрива.

Азотні добрива. Значення цих добрив зумовлене тим, що азот входить до складу рослинних білків, амінокислот, нуклеїнових кислот та інших життєво важливих сполук. Рослини засвоюють лише мінеральний азот у формі іонів амонію (NH4+) та нітрат-іонів (NO3-). За нестачі азоту спостерігається гальмування росту рослин, послаблюється утворення бокових пагонів і коренів, спостерігається дрібнолистковість тощо. Основною зовнішньою ознакою дефіциту азоту є блідо-зелене забарвлення листків, поява некрозів, висихань і відмирань тканин. Для оптимізації азотного живлення рослин у сільському господарстві широко використовуються азотні мінеральні добрива. Майже всі вони, за виключенням натрієвої і кальцієвої селітри, є фізіологічно кислими. Залежно від форми сполуки азоту азотні добрива поділяються на нітратні, амонійні, аміачні, амонійно-нітратні та амідні. У нітратних азотних добривах азот міститься у вигляді аніону азотної кислоти. До таких добрив відносяться натрієва і кальцієва селітри. До амонійних азотних добрив належать хлористий амоній, сульфат амонію, аміачна вода, безводний аміак, аміакати, які містять азот у формі катіону амонію і аміаку. Основним амонійно-нітратним азотним добривом є аміачна селітра, яка містить азот у формі іонів амонію та нітрат-іонів. Амідні добрива містять азот в амідо- та аміносполуках. До них відносяться сечовина та ціанамід кальцію. Окрему групу азотних добрив складають карбідо-аміачні суміші (КАС) та вуглеамонійні солі (ВАС). Найбільш поширеними азотними добривами в сучасному сільськогосподарському виробництві є аміачна вода, аміачна селітра та інші. За багаторазового внесення може підкислюватись ґрунт.

Фосфор, як і азот, -- важливий елемент живлення рослин, який засвоюється ними у формі фосфат-іонів (PO43-) та ортофосфату H2PO4-. Більша ж частина сполук фосфору знаходиться у важкорозчинній формі, що обмежує їх засвоєння рослинами. Фосфор у рослинному організмі входить до складу білків, нуклеїнових кислот, фосфоліпідів, фосфорних ефірів цукрів, нуклеотидів (АТФ, НАДФ), вітамінів тощо. Зовнішніми ознаками нестачі фосфору є синювато-зелене з бронзовим відтінком забарвлення листків, які стають дрібними та вузькими, гальмується ріст та дозрівання урожаю. За ступенем розчинності фосфорні добрива поділяють на три групи: водорозчинні (суперфосфати); нерозчинні у воді і добре розчинні в слабких кислотах і лугах (фосфатшлак, знефторений фосфат, преципітат); нерозчинні у воді і важкорозчинні в слабких кислотах (фосфоритне та кісткове борошно). Найбільш поширеними з цих добрив у сучасному сільському господарстві є простий суперфосфат(Ca(H2PO4)2)- містить 14-20% засвоюваного фосфору, подвійний суперфосфат(містить 42-49%. засвоюваного фосфору, фосфоритне борошно(Ca3(PO4)2)тощо. Суперфосфат (Ca(H2PO4)2).

У сільськогосподарському виробництві використовуються сирі калійні добрива -- сильвініт(KCl + NaCl)- вміст діючої речовини 12-18%, каїніт та концентровані - хлористий калій (містить від 54 до 62,5% калію), калійна сіль(KCl з домішкою NaCl), сірчанокислий калій, калімагнезія та ін.

Промисловість випускає і комплексні добрива (містять NPK) (нітрофоска, нітроамофоска), неповні (містять два поживних елементи - переважно NP (амофос(NH4H2PO4), нітрофос, нітроамофос), а також рідкі комплексні добрива, які можуть бути як повними, так і неповними та пресовані -- найчастіше фосфорно-калійні.

В зв'язку з широким використанням мінеральних добрив порушуються питання про забруднення оточуючого середовища.

Вплив на довкілля та застосування мінеральних добрив

Найбільшу небезпеку викликають азотні добрива внаслідок великої рухомості нітратного азоту. Головною проблемою тут є збагачення водоймищ зв'язаним азотом і забруднення ним ґрунтових вод. За багатьма даними на долю сільськогосподарського виробництва припадає половина зв'язаного азоту, що потрапляє у водойми. Так дослідження водних систем штату Вісконсин (США) показали, що 42% азоту потрапляє у водойми з ґрунтовими водами, 10% - з поверхневим стоком із сільськогосподарських угідь, 30% - із каналізаційних систем і 9% - із атмосферними опадами. Збагачення води зв'язаним азотом приводить до надмірного росту водоростей, які вмираючи піддаються анаеробному розкладу, що призводить до дефіциту кисню і загибелі риби. Нітрати накопичуються вище допустимих норм не тільки у воді, а і в урожаї. Самі по собі нітрати не викликають особливої небезпеки для здоров'я людини і тварини, небезпечними є кислоти, які з них утворюються (солі азотистої кислоти NaNO₂, KNO₂), вони викликають тяжке захворювання крові у дітей.

Меншу загрозу представляють фосфорні добрива. Фосфат - іон мало рухомий і сильно закріплюється в ґрунті, а ортофосфат (Ca₃ (PO₄)₂) практично не токсичний для людей і тварин. Дослідження показали, що вимивання фосфору, внесеного з добривами в ґрунт, практично “не проходить”. Відомий термін “зафосфачення” чорноземів вказує на те, що скільки не вноситься його в ґрунт, він поглинається майже на 50%. Тому фосфорні добрива постійно вносяться при вирощуванні рослин. За даними більшості дослідників, доля сільського господарства у забрудненні води фосфором не перевищує 10-15%. Специфічна особливість фосфатних добрив полягає в тому, що застосування їх у великих дозах призводить до небажаного накопичення в ґрунті ряду інших елементів: стабільного стронцію, фтору, природних радіоактивних сполук урану, радію, торію. Забруднюючи ґрунт, фтор спричиняє зниження урожаю не лише завдяки прямій токсичній дії, але і змінюючи співвідношення живильних речовин в ґрунті. Найбільша адсорбція фтору відбувається в ґрунтах з добре розвиненим ґрунтовим поглинаючим комплексом. Розчинні фтористі сполуки переміщаються у ґрунтовому профілю із низхідним струмом ґрунтових розчинів і можуть потрапляти в ґрунтові води. Забруднення ґрунту фтористими сполуками руйнує ґрунтову структуру і знижує водопроникність ґрунтів. З 3 ц суперфосфату може бути внесено в ґрунт від 1,5 до 10 кг стронцію.

Третій основний елемент мінеральних добрив - калій. Він не надає суттєвої шкідливої дії на оточуюче середовище. Однак разом з калійними добривами вноситься багато хлору. Останній, проникаючи в ґрунтові води може викликати ряд небажаних явищ.

Застосування великих доз добрив може погіршити якість продукції, ґрунтових вод, що зумовлює забруднення близьких річок і водойм. Використання мінеральних добрив дало змогу певною мірою підвищити врожайність культур, однак подальше збільшення їх доз уже не сприяло її зростанню, що пов'язано із зменшенням запасів гумусу в ґрунті. Зростання врожайності неможливе без удосконалення технології внесення добрив. Безконтрольне їх застосування призводить до забруднення навколишнього середовища, що загрожує здоров'ю людини.

Пестициди. Класифікація пестицидів

добриво пестицид гербіцид фунгіцид

Друга половина ХХ століття та початок ХХІ характеризуються різким посиленням хімізації сільського господарства. В ґрунт вносяться величезні дози мінеральних добрив і фізіологічно активних речовин, до яких слід віднести засоби захисту рослин. Пестициди є одним із важливих елементів інтенсивних технологій, без яких неможливе одержання високих і стабільних урожаїв практично жодної сільськогосподарської культури.

Пестициди - хімічні сполуки, які впливають на пригнічення розвитку певної групи рослин або інших шкідливих організмів, не завдаючи особливої шкоди корисним культурам. Але хімічні засоби надають лише тимчасову допомогу, оскільки з часом сприяють виробленню стійкості до постійно застосовуваних засобів. Це викликає необхідність використання нових, ще сильніших речовин, які паралельно посилюють негативний вплив на грунт, воду, повітря, якість продукції, на корисну флору і фауну, тим самим прискорюючи процес порушення біологічної рівноваги в природному середовищі. Дослідження показують, що в посівах кукурудзи майже 30 видів бур'янів, раніше чутливих до гербіцидів, набули до них стійкості. Виживаючи навіть після посиленого обробітку посіву кукурудзи гербіцидами, вони спричиняють значні втрати врожаю. Зараз налічується понад 400 видів комах і 7 видів гризунів, включаючи щурів, нечутливих до пестицидів. За сучасною класифікацією пестициди поділяються на такі групи: за об`єктами застосування, способами проникнення в організм шкідників та хімічною будовою.

За об`єктами застосування пестициди розподіляють на:

· інсектициди - засоби боротьби зі шкідливими комахами;

· акарициди - з кліщами;

· нематоциди - з нематодами;

· родентициди - з гризунами;

· фунгіциди - з фітопатогенними грибами;

· бактерициди - з бактеріями;

· вірусоциди - з вірусами;

· гербіциди - з бур`янами.

До комплексних препаратів відносять речовини, які використовуються для боротьби з різними шкідливими організмами - інсектоакарициди, інсектофунгіциди.

Препарати за способами проникнення до організму шкідників поділяються на такі групи:

· кишкові, що діють, потрапляючи в рот та кишечник;

· контактні, що проникають крізь шкіру;

· фуміганти - через органи дихання.

Хімізація пестицидами та їх вплив на довкілля, людей, тварин

В класифікації за хімічним складом виділяють групи пестицидів залежно від певних елементів, функціональних груп або радикалів, що входять до цих речовин, наприклад: мідь і сірковмісні, хлорорганічні, фосфорорганічні, галогенопохідні циклічних вуглеводів, похідні карбамінової кислоти, фенолу, фталіміду, хлоровані терпени, тразини, феноксикислоти, дитіокарбаміди, гетероциклічні сполуки тощо.

Розповсюдження пестицидів у навколишньому середовищі відбувається як фізичним, так і біологічним шляхом. Перший спосіб -- розсіювання з допомогою вітру в атмосфері та поширення через водотоки. Другий -- перенесення живими організмами по шляху харчування. Із просуванням організмів до вищих ланок харчового ланцюга концентрації шкідливих речовин зростають, нагромаджуючись у внутрішніх органах, переважно в печінці та нирках.

Отже, хімізацію, що інтенсивно розвивається в сільському господарстві, можна оцінювати з двох позицій -- як економічно вигідну і як екологічно небезпечну для навколишнього середовища і для самої людини. Отруйні речовини, які знаходяться у мінеральних добривах, хімічних меліорантах й отрутохімікатах, проникають в організми людей, викликаючи їх захворювання.

Особливо небезпечне неправильне або надмірне використання пестицидів. Причому деяка їх частина трансформується, тобто виникають нові токсичні речовини (вторинна токсикація). Дати оцінку всіх наслідків впливу пестицидів неможливо через недосконалість методів дослідження. Усі без винятку пестициди при ретельному вивченні виявляли або мутагенну, або інші негативні дії на Живу природу і людину. Навіть разові контакти людини з такими пестицидами, як діелдрін, паратіон, призводять до зміни біотоків головного мозку (енцефалограми). А вплив сучасних органофосфатних пестицидів, які швидко розкладаються, загрожує розвитком депресій, роздратування, розладом пам'яті, іншими нейропсихологічними порушеннями. Близько 90% усіх фунгіцидів, 60% гербіцидів і 30% інсектицидів є канцерогенними. Учені ще десятиріччя тому попереджали про неминучість зараження пестицидами ґрунтових і підземних вод. Їх тривозі тоді не надали значення, а нині в різних штатах США близько третини артезіанських свердловин закрито для питного водозабезпечення через забруднення пестицидами. У нашій країні вміст пестицидів в артезіанських водах не контролюється. Підраховано, що 98% інсектицидів (проти комах) і фунгіцидів (проти грибкових захворювань), 60--95% гербіцидів (проти бур'янів) не досягають об'єктів пригнічення, а потрапляють у воду і в повітря. Крім того, застосовують ще й зооциди (проти гризунів), які створюють у ґрунті мертве середовище.

Застосування пестицидів призводить до пригнічення біологічної активності ґрунтів і перешкоджає природному відновленню родючості, викликає втрату харчової цінності та смакових якостей сільськогосподарської продукції, збільшує втрати і скорочує термін збереження продукції, знижує урожайність багатьох культур внаслідок загибелі комах-опилювачів. Очевидними є негативні наслідки застосування пестицидів для здоров'я людини, причому спостерігається тенденція до їх зростання, водночас у об'єктів, які пригнічуються пестицидами, спостерігається певна пристосованість до них. Сьогодні близько 500 видів комах вже стійкі до інсектицидів. Пристосованість до пестицидів виникає протягом 10--30 поколінь, підтверджуючи справедливість теорії еволюції Ч. Дарвіна: в процесі мікроеволюції виробляється нова властивість. Помічено, наприклад, що в колорадського жука виробляється імунітет до отрутохімікатів. Знаючи це, господарства в 10 разів перевищують концентрацію розчину, що згубно позначається на багатьох інших організмах

Потенційна небезпека забруднення навколишнього середовища при обробці сільськогосподарських угідь визначається екотоксикологічним оцінювальним балом (ЕОБ) інтегральним показником, який враховує такі властивості пестициду:

· клас отруйності;

· стійкість у природних середовищах (ґрунті, воді, рослинах);

· вплив на ґрунтові ферментативні процеси;

· ґрунтову фауну та мікроорганізми;

· здатність надходити з ґрунту в рослини;

· допустимі залишкові кількості у продуктах урожаю;

· вплив на поживність і смакові якості продуктів.

Залежно від рівня небезпеки можливого забруднення природних ландшафтів і рослинної продукції пестициди поділено на три групи: препарати, оцінювальний бал яких менше 13, відносять до малонебезпечних; від 13 до 21- середньонебезпечних, понад 21 - до дуже небезпечних.

Як показують результати спостережень і досліджень, ефективність використання хімічних препаратів проти таких шкідливих організмів, як бур`яни, комахи (колорадський жук), фітопатогени (фітофтороз картоплі, пероноспороз цибулі, різних гнилей, плямистості) в наш час знижується. Це пов`язано з тим, що широке застосування пестицидів та інших хімічних засобів сприяло появі резистентних популяцій шкідників, хвороб і бур`янів, які адаптувалися до технологій впливу і засобів захисту сільськогосподарських культур. Крім того, до складу багатьох пестицидів входять важкі метали, які є одними з найнебезпечніших чинників забруднення довкілля. Потрапляючи в ґрунт, вони накопичуються в ньому в значних кількостях і негативно впливають на ґрунтову біоту, сільськогосподарські тварини, рослини і на організм самої людини.

Хімічні засоби захисту рослин є небезпечними речовинами для людей і тварин і їх використання вимагає суворого дотримання науково обґрунтованих регламентів. Потенційна можливість негативних наслідків обумовлюється, насамперед, здатністю пестицидів викликати гострі отруєння та вірогідністю забруднення біосфери шкідливими хімічними сполуками. Дія пестицидів через харчові ланцюги являє для людини набагато більшу небезпеку, ніж радіоактивність, тому що небезпека радіоізотопів встановлена, а про токсичність пестицидів відомо ще дуже мало. Крім того, існує проблема „субтоксичності”, коли немає гострого отруєння організму, а порушується окремий біологічний механізм, що може в кінцевому результаті бути не менш загрозливим. Це обумовлено тим, що хімічна обробка рослин пестицидами застосовується з врахуванням недосконалих економічних порогів токсичності шкідників, хвороб і бур`янів, які для умов України за багатьма параметрами навіть не розроблені.

Характерним є те, що розроблені рекомендації по застосуванню пестицидів при дії на сільськогосподарські культури не враховують сортових імунологічних особливостей культур, жорсткості води при інкрустації насіння і обприскуванні рослин, залишкової кількості пестицидів в отриманій продукції і ґрунті. Все це виступає не на користь застосування хімічного захисту рослин, а призводить, в більшості випадків, до серйозних забруднень оточуючого середовища і ґрунту цими шкідливими речовинами, а отже й опосередковано становить загрозу здоров'ю людини.

Критерієм отруйності препарату, який використовується, є доза (чисельність речовини, що надходить в організм), яка викликає загибель 50% піддослідних тварин (ЛД₅₀) і вимірюється в мг/кг маси тіла. Небезпека забруднення навколишнього середовища і продуктів харчування залежить від стійкості хімікату, що характеризується періодом його піврозпаду (Т50) - часом за який чисельність отруйної речовини у досліджуваному об`єкті зменшується на 50% .

Установлено, що стійкі пестициди, які відіграють позитивну роль у захисті рослин і тварин від хвороб, бур'янів, шкідників, водночас негативно впливають на чисельність і активність ґрунтової фауни і мікроорганізмів. Залишки пестицидів або продукти їхнього перетворення у вигляді домішок потрапляють до природних вод і досить часто стають шкідливими для людини.

При суцільних хімічних обробках полів пестицидами з широким спектром дії у масі гинуть також багатоїдні членистоногі й павукоподібні. Найбільш негативно впливають на весняну фауну корисних хижих комах дво- і трикомпонентні бакові суміші (інсектицид+фунгіцид, інсектицид), (фунгіцид + гербіцид). Ця проблема є досить актуальною й для України. Загальний обсяг використання пестицидів на полях нашої країни дуже великий: на початку 90-х р. він становив близько 200 тис. т. Обмежений асортимент сучасних хімічних засобів захисту рослин, порушення норм і строків їх використання, слабкий контроль за використанням цих засобів. У рослинницькій і тваринницькій продукції накопичується надлишкова кількість гербіцидів, нітратів, які негативно впливають на організм людини. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я все це призводить до збільшення онкологічних захворювань, частота виникнення яких на 80-90 % пов'язана із забруднення навколишнього середовища.

Пестициди мають різний рівень токсичності. Хлорорганічні сполуки можуть викликати гострі й хронічні отруєння з ураженням печінки, центральної і периферичної нервової системи. Вони мають кумулетивні властивості і можуть зберігатись у грунті протягом 8-12 років після застосування.

Пестициди негативно впливають насамперед на здоров'я дітей. У молоці матері-годувальниці, а також у плаценті концентруються всі хімічні речовини, які потрапляють у материнський організм з їжею, водою, повітрям і через шкіру. Цим пояснюється встановлений прямий зв'язок між рівнем застосування пестицидів і загальною захворюваністю новонароджених. Більшість пестицидів виявилася канцерогенною для тварин і для людини.

В даний час світовий асортимент пестицидів нараховує більше 100 тис. препаратів на основі, приблизно 1000 хімічних сполук. Зараз, щорічно виробляється біля 2,0 млн. т засобів захисту рослин. Світове виробництво хімікатів складає понад 100 млн. т.

Більш широке застосування мають хлорорганічні та фосфорорганічні сполуки, які використовуються для боротьби з хворобами та шкідниками. Серед них дуже відомі карбофос, метатіон, хлорофос. Всі вони дуже добре розчиняються у воді і дуже небезпечні для мешканців водоймищ. Біологам і працівникам сільського господарства відомо, що карбофос і хлорофос викликають масову загибель бджіл, джмелів з якими пов'язана врожайність насіння конюшини і люцерни. До хімічних сполук, що забруднюють ґрунт, відносяться і канцерогени, які виявляються в ґрунті повсюдно, проте інтенсивність забруднення ними коливається в значних межах. По своїй небезпеці для тварин і людини вони дуже токсичні. Саме з цієї причини був заборонений для використання препарат ДДТ (дихлор-дифеніл-трихлорметилметан), який є не лише високотоксичною сполукою, але і володіє значною хімічною стійкістю, не розкладаючись протягом десятків років. Сліди ДДТ були виявлені дослідниками навіть в Антарктиді! Пестициди згубно діють на ґрунтову мікрофлору: бактерії, актиноміцети, гриби, водорості.

Пестициди становлять менше як 3 % від загальної кількості забруднювачів. Разом зі шкідливою дією пестицидів на організм людини вони допомагають зберегти близько 18-20% урожаю. Однак у майбутньому можливою стає відмова від використання пестицидів і впровадження у практику сільського господарського виробництва більш екологічно чистих методів боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур. Недостатня ефективність і небезпечність застосування хімічного методу випливає з недосконалих наукових розробок, порушень технології, недостатньо обґрунтованих принципів застосування хімічних засобів у боротьбі з шкідниками і хворобами рослин, недостатнього матеріально-технічного оснащення та ін. Ось чому провідні спеціалісти в галузі захисту рослин вважають за потрібне ставити питання не про відмову від хімічного методу захисту рослин, а про його удосконалення і науково обґрунтоване застосування.

Ефективна біологічна або органічна система землеробства

В основу хімічного захисту повинен бути покладений біоценологічний принцип. Суть його не в максимальному знищенні чисельності шкідливих організмів, а в регулюванні її на екологічно і економічно доцільному рівні. Керуючись цим, не скрізь і не завжди для захисту рослин необхідний буде хімічний метод.

Все більшої популярності за кордоном набувають біологічна, або органічна система землеробства, заснована на вилученні чи значному скороченні застосування мінеральних добрив і пестицидів. Головні її переваги -- висока якість сільськогосподарської продукції, зменшення забруднення навколишнього середовища, зберігання і навіть підвищення родючості ґрунту. Фермерські господарства, які переходять на цю систему на Заході, все частіше називають її екологічною. Вони обробляють ґрунт і розводять худобу без використання штучних добрив, засобів для обприскування чи добавок до корму.

Висновок

Сільське господарство розвивається, активно використовуючи досягнення різних галузей науки та техніки. Одним з основних факторів, що призводить до все більшої деградації природного середовища, є хімізація сільського господарства. Внесення високих доз мінеральних добрив, численні обробки хімічними засобами захисту рослин, в багатьох випадках з порушенням технології їх застосування, інтенсивна розробка ґрунту та глибоке орання призвели до порушення саморегуляції в природі, послаблення захисних сил рослин, тварин та людини.

Сучасний етап розвитку сільського господарства потребує зниження антропогенного навантаження, дотримання системи впливу на природні ресурси, орієнтованої на підтримку гармонії між діяльністю людини та довкіллям, розробки та розвитку різноманітних альтернативних методів сільськогосподарського виробництва, які ґрунтуються на глибшому розумінні процесів, що відбуваються в природі; спрямовані на поліпшення структури ґрунтів; відтворення їхньої природної родючості і сприяють утворенню екологічно стійких агроландшафтів та краще відповідають життєвим інтересам суспільства.

Інтенсивне забруднення природного середовища значною мірою є наслідком нераціонального сільськогосподарського виробництва.

Використана література

1.Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп. Київ - 2004 р.

2. Агрохімія / І.М.Карасюк , О.М.Геркіял, Г.М.Господаренко та інші / За ред. І.М.Карасюка. - К.: Вища школа, 1995. - 471с.

3. Гончар М.Т. Экологические проблемы сельскохозяйственного производства. - Львов. - 1986 г.

4.Джигарей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. Київ. - Знання. - 2000 р.

Размещено на Allbest.ru