Екологічні проблеми глобалістики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Екологічні проблеми глобалістики

План

1) Введення. Глобалістика

2) Демографічна проблема

3) Проблема війни і світу

4) Продовольча проблема

5) Проблема здоров'я людей

6) Проблеми екології

7) Енергосировинна проблема

8) Проблеми Світового океану

9) Мирне освоєння Космосу

10) Висновок

1.Введення. Глобалістика

По ходу розвитку цивілізації перед людством неодноразово виникали складні проблеми, часом і планетарного характеру. Але все таки це була далека передісторія, свого роду “інкубаційний період” сучасних глобальних проблем. Повною мірою ці проблеми виявилися вже в другій половині і, особливо, в останній чверті XX століття, тобто на рубежі двох століть і, навіть, тисячоліть. Вони були викликані до життя цілим комплексом причин, що виразно виявилися саме в цей період.

Насправді, ніколи раніше само людство не зростало кількісно в 2,5 разу за життя лише одного покоління, нарощуючи тим самим силу “демографічного преса”. Ніколи до цього людство не вступало в період науковий - технічній революції, не доходило до постіндустріальної стадії розвитку, не відкривало дороги в космос. Ніколи раніше для його життєзабезпечення не вимагалося такої кількості природних ресурсів, і повертань їм в довкілля відходи теж не були настільки великі. Ніколи до цього не виникало такої глобалізації світової економіки, такої єдиної світової інформаційної системи. Нарешті, ніколи раніше холодна війна не підводила все людство так близько до рубежу самознищення.

Все це привернуло увагу до глобальних проблем не лише політики, але і науки. Сам термін глобалістика увійшов до наукового ужитку на рубежі 60-70 років, коли вийшли в світ перші доповіді Римському клубу . У СРСР глобалістика почала розвиватися в 80-і роки і, особливо, з початком періоду перебудови і переходу до пріоритету загальнолюдських цінностей. Тоді ж сформувалося і само поняття про глобальні проблеми, які:

по-перше, стосуються всього людства, зачіпаючи інтереси і долі всіх країн, народів і соціальних шарів;

по-друге, наводять до значних економічних і соціальних втрат, а у випадках загострення можуть загрожувати самому існуванню людської цивілізації;

по-третє, вимагають для свого вирішення співпраці в загальнопланетарному масштабі, спільних дій всіх країн і народів.

Це поняття навряд чи можна вважати досить чітким. І не випадково багато авторів по-різному трактують істоту глобалістики. Та і само кількість глобальних проблем варіює в дуже широких межах: від, приблизно, десяти до сорока і більш. Але якщо мати на увазі головні проблеми, то їх не більше десятка:

Проблема світу і роззброєння, запобігання новій світовій війні;

Екологічна проблема;

Демографічна проблема;

Енергетична проблема;

Сировинна проблема;

Продовольча проблема;

Проблема використання Світового океану;

Проблема мирного освоєння космосу.

Але якщо в межах екологічної проблеми окремо вичленувати, скажімо, проблеми збезлісення, запустинювання, забруднення атмосфери і гідросфери, в межах демографічної проблеми - аспекти демографічного вибуху і демографічної кризи, неконтрольованої урбанізації, переселення біженців, та ще додати до цього, як самостійні проблеми, проблема боротьби з наркоманією і наркобізнесом, з організованою злочинністю і тероризмом, ліквідації неписьменності, кризи культури і моральності і багато інших, то загальне число таких проблем зросте в три-чотири рази.

У 80-х роках російський учений Ю. Н. Гладков класифікував і виділив, досить цікавим способом, основні положення глобалістики:

Найбільш ”універсальні” проблеми політичного і соціально-економічного характеру ( запобігання ядерній війні і збереження світу, забезпечення стійкого розвитку світової спільноти і підвищення рівня організованості і керованості ним;

Проблеми переважно природно-економічного характеру ( екологічна, енергетична, сировинна, продовольча, Світового океану;

Проблеми переважно соціального характеру ( демографічна, міжнаціональних стосунків, кризи культури, моральності, дефіциту демократії і охорони здоров'я (а так само тероризму, в якійсь мірі);

Проблеми змішаного характеру, невирішеність яких, не зрідка наводить до масової загибелі людей ( регіональні конфлікти, злочинність, технологічні аварії, стихійні лиха і др.;

Проблеми чисто наукового характеру ( освоєння космосу, дослідження внутрішньої будови Землі, довгострокове прогнозування клімату і др.;

“Малі проблеми”, знову-таки “синтетичного характеру”, супроводжуючі весь розвиток людської цивілізації ( бюрократія, егоцентризм і тому подібне

Відповідно до такої класифікації була складена і схема взаємозв'язків глобальних проблем людства:

Глобальні проблеми людства сталі важливим об'єктом міждисциплінарних досліджень, в яких беруть участь і суспільні, і природні, і технічні науки. Серед окремих таких наук можна назвати філософію, економіку, соціологію, право, географію, біологію, екологію, фізику, хімію, океанологію і ін. науки.

Важливе місце серед них займає і географія, в структурі якої в 80-і роки виник новий напрям, що отримав назву геоглобалістики. Його організаційним початком слідує, вочевидь, рахувати спільну сесію Секції глобальних проблем Наукового радого з філософії і соціальних проблем науки і техніки при Президії АН СРСР, яка проходила в квітні 1984 року. Доповіді на цій сесії зробили академік І. П. Герасимов, Ст С. Преображенський, В. М. Котляков і інші видні учені академічного інституту. Це було перше осмислення єства геоглобалістики і основних напрямів її розвитку в нашій країні. Потім формування геоглобалістики продовжувалося, перш за все, в тому ж інституті. У другій половині 80-х років тут було проведено спеціальне дослідження ”Глобальні проблеми і географія”, що включало розробку методичних підходів до теми, розгляд всіх глобальних проблем в сукупності і визначення місця географії у вивченні небезпечних глобальних тенденцій і пошуку доріг їх дозволу.

Отже, виділимо, на мій погляд, найголовніші аспекти глобальних проблем і спробуємо розповісти про них детальніше:

Демографічна проблема;

Проблема війни і світу;

Продовольча проблема;

Проблема здоров'я людей;

Проблеми екології;

Енергосировинна проблема;

Проблеми Світового океану;

Мирне освоєння Космосу;

2. Демографічна проблема

Демографічний вибух у всьому світі вже явно пішов на спад, хоча в Африці таке зниження ще лише починає виявлятися. Якщо на початку 60-х рр. населення світу збільшувалося в середньому на 2% в рік, то в кінці 80-х - на 1,7%, в кінці 90-х - на 1,5%. На початку 21 ст воно продовжуватиме знижуватися. Проте, інерція демографічного вибуху, пов'язана в першу чергу з дуже високою долею молодих віків, позначатиметься ще довго.

Демографи ООН регулярно публікують свої прогнози зростання чисельності населення Землі. Згідно прогнозу початку 90-х рр., ця чисельність повинна була досягти: у 2010 р. - 7,2, в 2025 р. - 8,5, в 2050 р. - 9,5 млрд. чоловік. В кінці 90-х рр. він був переглянутий у бік деякого зменшення - до мало чим більше 8 млрд. чоловік в 2025 р. і 9 млрд. в 2050 р.

З метою вирішення демографічної проблеми ООН прийняла “Усесвітній план дій в області народонаселення”, в здійсненні якого беруть участь також географи і демографи. При цьому прогресивні сили виходять з того, що програми планерування сім'ї можуть сприяти поліпшенню відтворення населення. Але однієї демографічної політики недостатньо. Вона повинна супроводитися поліпшенням економічних і соціальних умов життя людей.

3. Проблема війни і світу

Впродовж декількох післявоєнних десятиліть проблема війни і світу, запобігання новій світовій війні була найважливішою глобальною проблемою людства. І для цього були всі підстави.

Відомо, що війни накладали свій відбиток на розвиток суспільства у всі попередні епохи розвитку людської цивілізації. Лише у XX столітті в двох світових і локальних війнах загинуло більше 100 млн. чоловік. А в другій половині цього століття з'явилася ядерна зброя і виникла реальна можливість знищення цілих країн і, навіть, континентів, тобто практично всій сучасній цивілізації. Досить сказати, що в одному ядерному заряді могла бути сконцентрована руйнівна сила, що у декілька разів перевищує силу всіх вибухових речовин, використаних у всіх попередніх війнах разом узятих. До того ж ядерні боєприпаси у поєднанні з балістичними ракетами, в разі їх вживання, могли б в лічені хвилини долати величезні відстані і завдавати ударів практично по будь-якій точці земної кулі. В такому разі потенційними об'єктами ядерної поразки неминуче повинні були стати не лише, і навіть не стільки, протиборчі озброєні сили, скільки вся територія тих, що воюють і інших країн. А сумарна потужність вже накопиченого в світі ядерної зброї більш ніж достатньо, аби не раз знищити все живе на Землі. В результаті світ підійшов до такої критичної крапки, коли знамените гамлетівське питання “Бути або не бути?” встав вже не перед окремими групами людей, а перед всім людством....

З таблиці витікає, що в 1987-1991 роках світова торгівля зброєю скоротилася більш ніж в два рази. Скоротилася вона і в більшості провідних країн-продавців, причому особливо в СРСР, який раніше був провідним світовим експортером зброї і військової техніки, і конкурував з США за лідерство на світовому ринку озброєнь.

Світова торгівля зброєю. (у цінах 1990г., млрд. дол.)

Світ, країни	1987р.	1988р.	1989р.	1990р.	1991р.
Весь світ	45,8	39,3	38,2	29,0	22,1
США	13,7	11,9	11,9	11,2	11,2
СРСР	17,7	15,1	14,9	9,6	3,9
ФРН	0,8	1,3	0,8	1,2	2,0
Китай	2,9	1,9	0,9	1,0	1,1
Великобританія	2,2	1,7	2,7	1,6	1,0
Франція	3,2	2,4	2,9	2,0	0,8

Ще більш вражаючими виявилися результати заборони хімічної зброї, виробництво якої Великобританія припинила в середині 50-х, Францію ( в середині 70-х, СРСР ( у 1987 році, а США ( у 1990 році. У січні 1992 року, після більш ніж двадцятирічних переговорів і обговорень, була прийнята Міжнародна конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і вживання хімічної зброї і його знищення, яку підписали відразу 130!!! країн.

Двадцяте століття, що принесло людству дві небачені, до цього, по масштабах світові війни, ще більш загострив значення проблеми війни і світу. У цей період розвивається пацифістський рух, що зародився в США і Великобританії після наполеонівських воєн. Воно відкидає всяке насильство і будь-які війни, у тому числі і оборонні. Деякі сучасні представники пацифізму вважають, що війни зникнуть тоді, коли населення на землі стане стабільним; інші розробляють такі заходи, на які можна було б перемкнути “войовничий інстинкт” людини. Таким “моральним еквівалентом”, на їх думку, може служити розвиток спорту, особливо змагань, зв'язаних з ризиком для життя.

Відомий дослідник Й. Галтунга спробував вийти за вузькі рамки пацифізму; його концепція виражається в “мінімізації насильства і несправедливості в світі”, тоді лише і зможуть жити вищі людські цінності. Вельми цікава позиція одного з найвпливовіших теоретиків Римського клубу А. Печчєї, який стверджує, що створений людиною науково-технічний комплекс “позбавив його орієнтирів і рівноваги, повергнувши в хаос всю людську систему”. Основну причину, що підриває засади світу, він бачить у вадах психології і моралі індивіда - пожадливості, егоїзмі, схильності до зла, насильству і так далі Тому головну роль в здійсненні гуманістичної переорієнтації людства, на його думку, грає “зміна людьми своїх звичок, вдач, поведінки”. “Питання зводиться до того, - пише він, - як переконати людей в різних куточках світу, що саме в удосконаленні їх людських якостей лежить ключ до вирішення проблем”.

4. Продовольча проблема

Кількість їжі, необхідної людині для нормального життя і діяльності, залежить від підлоги, віку, ваги, зростання, від характеру і умов праці, побуту, від кліматичних особливостей території. Учені вважають, що медична норма калорійності споживаної їжі має бути не менше 2300 - 2600 ккал. І 70 - 100 р. білка в добу. Але в даний час, за даними ООН, майже 2/3 людства проживає в країнах, де відчувається постійний брак продуктів. Ось чому продовольчу проблему слід вважати глобальною. Для її вирішення людство повинне повніше використовувати ресурси рослинництва, тваринництва і рибальства. При цьому воно може йти двома шляхами.

Екстенсивна дорога полягає в подальшому розширенні орних, пасовищних і рибопромислових угідь.

Проте, оскільки всі найродючіші і зручно розташовані землі практично вже освоєні, ця дорога вимагає дуже великих витрат.

Інтенсивна дорога полягає, перш за все, в підвищенні біологічної продуктивності існуючих угідь. Вирішальне значення для нього матимуть біотехнологія, використання нових, високоврожайних сортів і нових методів обробки ґрунту, подальший розвиток механізації, хімізації, а також меліорації, історія якої налічує вже декілька тисячоліть, починаючи з Месопотамії, Давнього Єгипту і Індії.

Учені підрахували, що для забезпечення населення Землі продовольством, потрібно в останній чверті 20 ст. збільшити обсяг сільськогосподарського виробництва в 2 рази, а до середини 21 ст. - в 5 разів. Розрахунки показують, що, якби досягнутий до теперішнього часу в багатьох розвинених країнах рівень сільського господарства був поширений на всі країни світу, можна було б повністю задовольнити потреби в продовольстві 10 млрд. чоловік і навіть більше. Отже, інтенсивна дорога є головною дорогою вирішення продовольчої проблеми людства. Вже тепер він забезпечує 9/10 всього приросту продукції землеробства.

5. Проблема здоров'я людей

У другій половині 20 ст. було досягнуто великі успіхи в боротьбі з багатьма захворюваннями - чумою, холерою, віспою, жовтою лихоманкою, поліомієлітом і ін.

Проте, багато хвороб ще продовжують загрожувати життю людей, частенько набуваючи воістину глобального поширення. Серед них можна назвати серцево-судинні захворювання, від яких щорік в світі вмирає 15 млн. чоловік, злоякісні пухлини, венеричні хвороби, наркоманія, малярія. Ще більшою загрозою для всього людства є СНІД.

При оцінці здоров'я людини не можна обмежуватися лише його фізіологічним здоров'ям. Це поняття включає також етичне (духовне), психічне здоров'я, з яким справа також йде неблагополучний, у тому числі і в Росії. Ось чому здоров'я людини продовжує залишатися одній з пріоритетних глобальних проблем.

6. Проблеми екології

На всіх стадіях свого розвитку людина була тісно пов'язана з навколишнім світом. Але з тих пір, як з'явилося високоіндустріальне суспільство, небезпечне втручання людини в природу різко посилилося, розширився об'єм цього втручання, воно стало розмаїтнішим і зараз загрожує стати глобальною небезпекою для людства. Витрата не поновних видів сировини підвищується, все більше орних земель вибуває з економіки, оскільки на них будуються міста і заводи. Людині доводиться все більше втручатися в господарство біосфери - тій частині нашої планети, в якій існує життя. Біосфера Землі в даний час піддається наростаючій антропогенній дії. При цьому можна виділити декілька найбільш істотних процесів, будь-який з яких не покращує екологічну ситуацію на планеті.

Найбільш масштабним і значним є хімічне забруднення середовища невластивими нею речовинами хімічної природи. Серед них - газоподібні і аерозольні забрудники промислово-побутового походження. Прогресує і накопичення вуглекислого газу в атмосфері. Подальший розвиток цього процесу підсилюватиме небажану тенденцію у бік підвищення середньорічної температури на планеті. Викликає тривогу у екологів і забруднення Світового океану нафтою і нафтопродуктами, що продовжується, що досягло вже 1/5 його загальній поверхні. Нафтове забруднення таких розмірів може викликати істотні порушення газообміну і водообміну між гідросферою і атмосферою. Не викликає сумнівів і значення хімічного забруднення ґрунту пестицидами і її підвищена кислотність, ведуча до розпаду екосистеми. В цілому, всі розглянуті чинники, яким можна приписати забруднюючий ефект, роблять помітний вплив на процеси, що відбуваються в біосфері.

Хімічне забруднення біосфери.

Огляд цієї теми я почну з розгляду тих чинників, які наводять до погіршення стану однієї з найважливіших складових біосфери - атмосфери. Людина забруднює атмосферу вже тисячоліттями, проте наслідки вживання вогню, яким він користувався весь цей період, були незначні. Доводилося миритися з тим, що дим заважав диханню, і що сажа лягала чорним покривом на стелі і стінах житла. Отримуване тепло було для людини важливіше, ніж чисте повітря і не закопчені стіни печери. Це початкове забруднення повітря не представляло проблеми, бо люди мешкали тоді невеликими групами, займаючи незмінно обширне незаймане природне середовище. І навіть значне зосередження людей на порівняно невеликій території, як це було в класичній старовині, не супроводилося ще серйозними наслідками.

Так було аж до початку дев'ятнадцятого століття. Лише за останні сто років розвиток промисловості “обдарував” нас такими виробничими процесами, наслідки яких спочатку чоловік ще не міг собі представити. Виникли міста-мільйонери, зростання яких зупинити не можна. Все це - результат великих винаходів і завоювань людини.

В основному існують три основні джерела забруднення атмосфери:

промисловість

побутові котельні

транспорт

Доля кожного з цих джерел в загальному забрудненні повітря сильно розрізняється залежно від місця. Зараз загальновизнано, що найсильніше забруднює повітря промислове виробництво. Джерела забруднень - теплоелектростанції, які разом з димом викидають в повітря сірчистий і вуглекислий газ; металургійні підприємства, особливо кольоровій металургії, які викидають в повітря оксиди азоту, сірководень, хлор, фтор, аміак, з'єднання фосфору, частки і з'єднання ртуті і миш'яку; хімічні і цементні заводи. Шкідливі гази потрапляють в повітря в результаті спалювання палива для потреб промисловості, опалювання житла, роботи транспорту, спалювання і переробки побутових і промислових відходів. Атмосферні забрудники розділяють на первинних, таких, що поступають безпосередньо в атмосферу, і вторинні перетворення останніх, що є результатом.

Аерозольне забруднення атмосфери.

Аерозолі - це тверді або рідкі частки, що знаходяться в зваженому стані в повітрі. Тверді компоненти аерозолів у ряді випадків особливо небезпечні для організмів, а у людей викликають специфічні захворювання. У атмосфері аерозольні забруднення сприймаються у вигляді диму, туману, мли або серпанку. Значна частина аерозолів утворюється в атмосфері при взаємодії твердих і рідких часток між собою або з водяною парою. Середній розмір аерозольних часток складає 1-5 мкм. У атмосферу Землі щорік поступає близько 1 куб. км. пилоподібних часток штучного походження. Велика кількість пилових часток утворюється також в ході виробничої діяльності людей.

Основними джерелами штучних аерозольних забруднень повітря є ТЕС, які споживають вугілля високої зольності, збагачувальні фабрики, металургійні, цементні, магнезитові і сажі заводи. Аерозольні частки від цих джерел відрізняються великою різноманітністю хімічного складу. Найчастіше в їх складі виявляються з'єднання кремнію, кальцію і вуглецю, рідше - оксиди металів: заліза, магнію, марганцю, цинку, міді, нікелю, свинцю, сурми, вісмуту, селену, миш'яку, берилію, кадмію, хрому, кобальту, молібдену, а також азбест. Ще більша різноманітність властива органічному пилу, що включає аліфатичні і ароматичні вуглеводні, солі кислот. Вона утворюється при спалюванні залишкових нафтопродуктів, в процесі піролізу на нафтопереробних, нафтохімічних і інших подібних підприємствах. Постійними джерелами аерозольного забруднення є промислові відвали - штучні насипи з перевідкладеного матеріалу, переважно вскришних порід, що утворюються при видобутку корисних копалин або ж з відходів підприємств переробної промисловості, ТЕС. Джерелом пилу і отруйних газів служать масові вибухові роботи. Так, в результаті одного середнього по масі вибуху (250-300 тонн вибухових речовин) в атмосферу викидається близько 2 тис. куб. м. умовного оксиду вуглецю і більше 150 т. пилу. Виробництво цементу і інших будівельних матеріалів також є джерелом забруднення атмосфери пилом. Основні технологічні процеси цих виробництв - подрібнення і хімічна обробка шихт, напівфабрикатів і отримуваних продуктів в потоках гарячих газів завжди супроводиться викидами пилу і інших шкідливих речовин в атмосферу. До атмосферних забрудників відносяться вуглеводні - насичені і ненасичені, включаючи від 11 до 13 атомів вуглецю. Вони піддаються різним перетворенням, окисленню, полімеризації, взаємодіючи з іншими атмосферними забрудниками після збудження сонячною радіацією. В результаті цих реакцій утворюються переокислені з'єднання, вільні радикали, з'єднання вуглеводнів з оксидами азоту і сірки часто у вигляді аерозольних часток. За деяких погодних умов можуть утворюватися особливо великі скупчення шкідливих газоподібних і аерозольних домішок в приземному шарі повітря. Зазвичай це відбувається в тих випадках, коли в шарі повітря безпосередньо над джерелами газопилової емісії існує інверсія - розташування шару холоднішого повітря під теплим, що перешкоджає руху повітряних мас і затримує перенесення домішок вгору. В результаті шкідливі викиди зосереджуються під шаром інверсії, вміст їх в землі різко зростає, що стає однією з причин освіти раніше невідомого в природі фотохімічного туману.

Фотохімічний туман (смог).

Фотохімічний туман є багатокомпонентною сумішшю газів і аерозольних часток первинного і вторинного походження. До складу основних компонентів смогу входять: озон, оксиди азоту і сірки, багаточисельні органічні сполуки переокислої природи, звані в сукупності фотооксидантами. Фотохімічний зміг виникає в результаті фотохімічних реакцій за певних умов: наявності в атмосфері високої концентрації оксидів азоту, вуглеводнів і інших забрудників, інтенсивної сонячної радіації і безвітря або дуже слабкого обміну повітря в приземному шарі при потужній і, в течію не менше доби, підвищеної інверсії. Стійка безвітряна погода, що зазвичай супроводжується інверсіями, необхідна для створення високої концентрації реагуючих речовин. Такі умови створюються частішим в червні, вересні і рідше взимку. При тривалій ясній погоді сонячна радіація викликає розщеплювання молекул діоксиду азоту з утворенням оксиду азоту і атомарного кисню. Атомарний кисень з молекулярним киснем дають озон. Здавалося б, останній, окислюючи оксид азоту, повинен знову перетворюватися на молекулярний кисень, а оксид азоту - в діоксид. Але цього не відбувається. Оксид азоту вступає в реакції з олефинами вихлопних газів, які при цьому розщеплюються по подвійному зв'язку і утворюють осколки молекул і надлишок озону. В результаті дисоціації, що продовжується, нові маси діоксиду азоту розщеплюються і дають додаткові кількості озону. Виникає циклічна реакція, у результаті якою в атмосфері поступово накопичується озон. Цей процес в нічний час припиняється. У свою чергу озон вступає в реакцію з олефинами. У атмосфері концентруються різні перекиси, які в сумі і утворюють характерні для фотохімічного туману оксиданти. Останні є джерелом так званих вільних радикалів, що відрізняються особливою реакційною здатністю. Такі зможи - нерідке явище над Лондоном, Парижем, Лос-Анджелесом, Нью-Йорком і іншими містами Європи і Америки. По своїй фізіологічній дії на організм людини вони украй небезпечні для дихальної і кровоносної системи і часто бувають причиною передчасної смерті міських жителів з ослабленим здоров'ям.

Хімічне забруднення природних вод.

Всяке водоймище або водне джерело пов'язане з тією, що оточує його зовнішнім середовищем. На нього надають вплив умови формування поверхневого або підземного водного стоку, всілякі природні явища, індустрія, промислове і комунальне будівництво, транспорт, господарська і побутова діяльність людини. Наслідком цих впливів є внесення до водного середовища нових, невластивих нею речовин - забрудників, погіршуючих якість води. Забруднення, що поступають у водне середовище, класифікують по-різному, залежно від підходів, критеріїв і завдань. Так, зазвичай виділяють хімічне, фізичне і біологічні забруднення. Хімічне забруднення є зміною природних хімічних властивостей води за рахунок збільшення вмісту в ній шкідливих домішок, як неорганічної (мінеральні солі, кислоти, луги, глинисті частки), так і органічної природи (нафта і нафтопродукти, органічні залишки, поверхнево-активні речовини, пестициди).

Неорганічне забруднення.

Основними неорганічними (мінеральними) забрудниками прісних і морських вод є всілякі хімічні сполуки, токсичні для мешканців водного середовища. Це з'єднання миш'яку, свинцю, кадмію, ртуті, хрому, міді, фтору. Більшість з них потрапляє у воду в результаті людської діяльності. Важкі метали поглинаються фітопланктоном, а потім передаються по харчовому ланцюгу більш високоорганізованим організмам. Токсичний ефект деяких найбільш поширених забрудників гідросфери представлений в таблиці:

Речовина	Планктон	Ракоподібні	Молюски	Риби
Мідь	+++	+++	+++	+++
Цинк	+	++	++	++
Свинець	-	+	+	+++
Ртуть	++++	+++	+++	+++
Кадмій	-	++	++	++++
Хлор	-	+++	++	+++
Роданіт	-	++	+	++++
Ціанид	-	+++	++	++++
Фтор	-	-	+	++
Сульфід	-	++	+	+++

Міра токсичності (примітка):

- - відсутній.

+ - дуже слабка.

++ - слабка.

+++ - сильна.

++++ - дуже сильна.

Окрім перерахованих в таблиці речовин, до небезпечних заказникам водного середовища можна віднести неорганічні кислоти і підстави, зумовлюючи цим широкий діапазон рН промислових стоків (1,0 - 11,0) і здатних змінювати pН водного середовища до значень 5,0 або вище 18,0, тоді як риба в прісній і морській воді може існувати лише в інтервалі рН 5,0 - 8,5. Серед основних джерел забруднення гідросфери мінеральними речовинами і біогенними елементами слід згадати підприємства харчової промисловості і сільське господарство. Із зрошуваних земель щорік вимивається близько 6 млн. т. солей. До 2000 року можливе збільшення їх маси до 12 млн. т./год. Відходи, що містять ртуть, свинець, мідь локалізовані в окремих районах в берегів, проте деяка їх частина виноситься далеко за межі територіальних вод. Забруднення ртуттю значно знижує первинну продукцію морських екосистем, пригнічуючи розвиток фітопланктону. Відходи, що містять ртуть, зазвичай скупчуються в донних відкладеннях заток або естуаріях річок. Подальша її міграція супроводжується накопиченням метилової ртуті і її включенням в трофічні ланцюги водних організмів. Так, сумну популярність придбала хвороба Мінамата, вперше виявлену японськими ученими у людей, що споживали рибу, виловлену в затоці Мінамата, в яку безконтрольно скидали промислові стоки з техногенною ртуттю.

Органічне забруднення.

Серед тих, що вносяться до океану з суші розчинних речовин, велике значення для мешканців водного середовища мають не лише мінеральні, біогенні елементи, але і органічні залишки. Винесення в океан органічної речовини оцінюється в 300 - 380 млн. т./год. Стічні води, що містять суспензії органічного походження або розчинену органічну речовину, згубно впливають на стан водоймищ. Осідаючи, суспензії заливають дно і затримують розвиток або повністю припиняють життєдіяльність даних мікроорганізмів, що беруть участь в процесі самоочищення вод. При гнитті даних опадів можуть утворюватися шкідливі з'єднання і отруйливі речовини, такі як сірководень, які наводять до забруднення всієї води в річці. Наявність суспензій утрудняють також проникнення світла в глиб води, і уповільнює процеси фотосинтезу. Однією з основних санітарних вимог, що пред'являються до якості води, є вміст в ній необхідної кількості кисню. Шкідливу дію надають всі забруднення, які, так або інакше, сприяють зниженню вмісту кисню у воді. Поверхнево-активні речовини - жири, масла, змащувальні матеріали - утворюють на поверхні води плівку, яка перешкоджає газообміну між водою і атмосферою, що знижує міру насиченості води киснем. Значний об'єм органічних речовин, більшість з яких не властива природним водам, скидається в річки разом з промисловими і побутовими стоками. Наростаюче забруднення водоймищ і водостоків спостерігається у всіх промислових країнах.

У зв'язку з швидкими темпами урбанізації і декілька сповільненим будівництвом очисних споруд або їх незадовільною експлуатацією водні басейни і ґрунт забруднюються побутовими відходами. Особливо відчутно забруднення у водоймищах із сповільненою течією або непроточних (водосховища, озера). Розкладаючись у водному середовищі, органічні відходи можуть стати середовищем для патогенних організмів . Вода, забруднена органічними відходами, стає практично непридатною для пиття і інших потреб. Побутові відходи небезпечні не лише тим, що є джерелом деяких хвороб людини (черевний тиф, дизентерія, холера), але і тим, що вимагають для свого розкладання багато кисню. Якщо побутові стічні води поступають у водоймище в дуже великих кількостях, то вміст розчинного кисню може знизитися нижче за рівень, необхідний для життя морських і прісноводих організмів.

Забруднення ґрунту.

Ґрунтовий покрив Землі є найважливішим компонентом біосфери Землі. Саме ґрунтова оболонка визначає багато процесів, що відбуваються в біосфері.

Найважливіше значення ґрунтів полягає в акумуляції органічної речовини, різних хімічних елементів, а також енергії. Ґрунтовий покрив виконує функції біологічного поглинача, руйнівника і нейтралізатора різних забруднень. Якщо це ланка біосфери буде зруйнована, то функціонування біосфери, що склалося, безповоротно порушиться. Саме тому надзвичайно важливе вивчення глобального біохімічного значення грантового покриву, його сучасного стану і зміни під впливом антропогенної діяльності. Одним з видів антропогенної дії є забруднення пестицидами.

Пестициди як забруднюючий чинник.

Відкриття пестицидів - хімічних засобів захисту рослин і тварин від різних шкідників і хвороб - одне з найважливіших досягнень сучасної науки. Сьогодні в світі на 1 га. наноситься 300 кг хімічних засобів. Проте в результаті тривалого вживання пестицидів в сільському господарстві, медицині (боротьба з переносниками хвороб), майже повсюдно відбувається зниження ефективності, унаслідок розвитку резистентних шкідників і поширенню “нових” шкідливих організмів, природні вороги і конкуренти яких були знищені пестицидами. В той же час дія пестицидів стала виявлятися в глобальних масштабах. З величезної кількості комах шкідливими є лише 0,3% або 5 тис. видів. В 1250-ти видів виявлена резистентність до пестицидів. Це посилюється явищем перехресної резистенцій, що полягає в тому, що підвищена стійкість до дії одного препарату супроводжується стійкістю до з'єднань інших класів. Із загально-біологічних позицій резистентність можна розглядати як зміну популяцій в результаті переходу від чутливого штаму до стійкого штаму того ж вигляду унаслідок відбору, викликаного пестицидами. Це явище пов'язане з генетичними, фізіологічними і біохімічними перебудовами організмів.

Надмірне вживання пестицидів (гербіцидів, інсектицидів, дефоліантів) негативно впливає на якість ґрунту. У зв'язку з цим посилено вивчається доля пестицидів в грантах і можливості їх знешкоджувати хімічними і біологічними способами. Дуже поважно створювати і застосовувати лише препарати з невеликою тривалістю життя, вимірюваного тижнями або місяцями. У цій справі вже досягнуті певні успіхи і упроваджуються препарати з великою швидкістю деструкції, проте проблема в цілому ще не вирішена.

Кислі атмосферні випади на сушу.

Одна з щонайгостріших глобальних проблем сучасності і осяжного майбутнього - це проблема зростаючої кислотності атмосферних опадів і ґрунтового покриву. Райони кислих ґрунтів не знають засух, але їх природна родючість знижена і нестійкий; вони швидко виснажуються і урожаї на них низькі. Кислотні дощі викликають не лише підкислення поверхневих вод і верхніх горизонтів ґрунтів. Кислотність з низхідними потоками води поширюється на весь ґрунтовий профіль і викликає значне підкислення ґрунтових вод. Кислотні дощі виникають в результаті господарської діяльності людини, емісією колосальних кількостей оксидів сірки, азоту, вуглецю, що супроводжується. Ці оксиди, поступаючи в атмосферу, переносяться на великі відстані, взаємодіють з водою і перетворюються на розчини суміші сірчистою, сарною, азотистої, азотної і вугільної кислот, які випадають у вигляді кислотних дощів ” на сушу, взаємодіючи з рослинами, ґрунтами, водами. Головними джерелами в атмосфері є спалювання сланців, нафти, вугілля, газу в індустрії, в сільському господарстві, в побуті. Господарська діяльність людини майже удвічі збільшила вступ в атмосферу оксидів сірки, азоту, сірководню і оксиду вуглецю. Природно, що це позначилося на підвищенні кислотності атмосферних опадів, наземних і ґрунтових вод. Для вирішення цієї проблеми необхідно збільшити об'єм систематичних показних вимірів з'єднань речовин, що забруднюють атмосферу, на великих територіях.

Охорона природи - завдання нашого століття, проблема, що стала соціальною. Знову і знову ми чуємо про небезпеку, загрожуючи довкіллю, але і досі багато хто з нас вважає їх неприємним, але неминучим породженням цивілізації і вважає, що ми ще встигнемо впоратися зі всією скрутою, що виявилася . Проте, дія людини на довкілля прийняла загрозливі масштаби. Аби в корені поліпшити положення, знадобляться цілеспрямовані і продумані дії. Відповідальна і дієва політика по відношенню до довкілля буде можлива лише в тому випадку, якщо ми накопимо надійні дані про сучасний стан середовища, обґрунтовані знання про взаємодію важливих екологічних чинників, якщо розробить нові методи зменшення і запобігання шкоді, що наноситься природі Людиною.

7. Енерго-сировинні проблеми

глобалістика екологія забруднення смог

Історія розвитку людства найтіснішим чином пов'язана із здобуттям і використанням енергії. Вже на стародавньому світі люди використовували теплову енергію для обігріву житла, приготування їди, виготовлення з міді, бронзи, заліза і інших металів предметів побуту, інструментів і так далі

З прадавніх часів відомі вугілля і нафта - речовини, що дають при спалюванні велику кількість теплоти. Зараз формулювання “паливо” включає всі речовини, які дають при спалюванні велику кількість теплоти, широко поширені в природі і (або) добуваються промисловим способом. До палива відносяться нафта і нафтопродукти (гас, бензин, мазут, дизельне паливо), вугілля, природний горючий газ, деревина і рослинні відходи (солома, лушпиння і тому подібне), торф, горючі сланці, а в даний час і речовини, використовувані в ядерних реакторах на АЕС і ракетних двигунах.

Таким чином, класифікацію палива можна провести, наприклад, по його агрегатному стану: тверде (вугілля, торф, деревина, сланці), рідке (нафта і нафтопродукти) і газоподібне (природний газ). Також можна розділити види палива і по його походженню: рослинне, мінеральне і продукти промислової переробки.

Нафтова промисловість Росії.

В даний час нафтова промисловість Росії знаходиться в стані глибокої кризи, що зумовило різке падіння видобутку нафти. Лише у 1992г. вона зменшилася в порівнянні з попереднім роком більш ніж на 60 млн. т. і в 1993г. ще на 40-45 млн. т. Вихід з кризисного положення, що склалося, в нафтовій промисловості Уряд Російської Федерації і Мінпаленерго пов'язують не з додатковими державними інвестиціями, а з послідовним розвитком ринкових стосунків. Підприємства галузі повинні самостійно заробляти необхідні для їх галузі засоби, а Уряд - створювати їм для цього необхідні економічні умови.

У вказаному напрямі вже зроблені крупні заходи. Завдання по постачаннях нафти для державних потреб скорочено до 20% її видобутку, останні 80% підприємств мають право реалізувати самостійно. Обмежується лише вивіз її з Росії, аби не залишити російський ринок без нафтопродуктів в умовах існуючої невідповідності внутрішніх і світових цін на нафту. Практично знятий контроль за рівнем внутрішніх цін на нафту. Держава регулює лише гранично допустимий рівень рентабельності в ціні. Важливе значення для підвищення ефективності функціонування нафтового комплексу Росії має робота, що проводиться в даний час, по його акціонуванню і приватизації. В процесі акціонування принципові зміни відбуваються в організаційних формах. Державні підприємства по видобутку і транспорту нафти, її переробці і нафтопродуктооснащенню перетворяться в акціонерні суспільства відкритого типа. При цьому 38% акцій вказаних суспільств залишається в державній власності. Для комерційного управління пакетами акцій, що знаходяться в державній власності, утворено спеціальне Державне підприємство “Роснефть”, якому передаються пакети державних акцій близько 240 акціонерних суспільств, у тому числі по видобутку нафти і газу - 26, по нафтопереробці - 22, по нафтопродуктооснащенню - 59, а також по виробництву масел і мастил, переробці газу, бурінню свердловин, геофізиці, машинобудуванню, науці і іншим видам обслуговуючих виробництв. До складу “Роснефті” увійшли також різні асоціації, банки, біржі і інші організації.

Перспективи розвитку нафтової промисловості Росії.

Перспективи розвитку нафтової промисловості Росії на майбутній період у визначальній мірі залежать від стану її сировинної бази. Росія володіє крупними нерозвіданими ресурсами нафти, об'єм яких кратний перевищує розвідані запаси. Результати аналізу якісної структури нерозвіданих ресурсів нафти в Росії свідчить про не їх ідентичність розвіданим запасам. Очікується, що відкриття нових крупних родовищ можливе головним чином в регіонах з низькою розвіданою - на шельфах північного і східного Морея, в Східному Сибіру. Не виключена вірогідність відкриття подібних родовищ в Західному Сибіру. У цьому регіоні прогнозується відкриття ще декількох тисяч нафтових родовищ.

Впровадження нових методів і технологій підвищення нафтовіддачі пластів стримується високими капітальними вкладеннями і питомими експлуатаційними витратами на їх вживання в порівнянні з традиційними способами видобутку нафти.

У зв'язку з цим Мінпаленерго РФ розробляються пропозиції про прийняття в законодавчому порядку ряду заходів, направлених на економічне стимулювання вживання нових ефективних методів ( підвищення нафтовіддачі пластів. Ці заходи дозволять поліпшити фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт із створення нових технологій і технічних засобів, активніше розвивати матеріально-технічну базу інститутів, нових методів, що займаються розробкою, а головне - динамічніше нарощувати видобуток нафти з родовищ з запасами.

Співпраця з іноземними фірмами в області нафтогазовидобувної галузі набуває всіх великих масштабів. Це викликається як необхідністю залучення в економічних умовах, що створилися, іноземного капіталу, так і прагненням використання вживаних в світовій практиці найбільш прогресивних технологій і техніки розробки нафтогазових родовищ, які не отримали належного розвитку у вітчизняній промисловості.

Видобуток палива безперервно збільшується, що в майбутньому може привести до серйозної глобальної енергетичної кризи. З 1970-х рр. в світі стався перехід до інших принципів вжитку ресурсів взагалі і палива зокрема. Людство повинне переорієнтовуватися на інші енергоресурси, перш за все на величезні гідроресурси Землі. Всі процеси видобутку, переробки і транспортування палива охоплює паливна промисловість, яка є складовою частиною паливно-енергетичного комплексу (ПЕК). Всі галузі ПЕК взаємозв'язані. Аби враховувати пропорції у видобутку різних видів палива, його розподілі і використанні в країні, застосовують паливні баланси - таблиці, що виражають співвідношення видобутку різних видів палива і їх використанням в господарстві. Паливні баланси складаються, як правило, на основі одиниці умовного палива. У паливному балансі СРСР до 1990 р. лідирувала нафта, з 1990 р. на перше місце вийшов газ. Ця ситуація зберігається до цих пір, а газ є основним експортним продуктом Росії. Паливна промисловість нашої країни має рідку можливість спиратися виключно на власні запаси.

8. Проблеми Світового Океану

Вода... 2/3 поверхні Землі покриті водою! Вода - друга по важливості речовина на Землі, після кисню. Без води, людина може прожити всього три дні. У дорослій людині приблизно 78 % рідини. Вода необхідна для розвитку рослин, відтворюючих кисень, тварин, які цей кисень споживають і людей, яких всі псують. Одна з теорій про походження життя на Землі свідчить, що “життя вийшло з води” тобто прості організми, що утворилися саме у воді, в процесі еволюції сталі більш організованими істотами. Ця теорія викликає довіру у вчених різних країн, хоча деякі дотримуються інших думок.

Вода - основа життя на Землі.

Я думаю, що всім добре відомо, що рання стадія ембріона людини має зябра, що і доводить те, що людина раніше була дуже пов'язана з водою і що він має загального предка з багатьма морськими тваринами. Це також підтверджує надзвичайна схожість ембріонів різних тварин, у тому числі і людини. Взагалі всі тварини дуже зв'язані між собою, і ще вони дуже тісно пов'язані з водою, тому що вода - це життя, оскільки без води не може бути життя на Землі. Науці ще не відома така жива істота, яка могла б обходитися без води. Світовий океан, як колосальне скупчення води, сприяє життю на Землі. Тим паче, що основний відсоток кисню на Землі відтворюють не ліси, а синьо - зелені водорості - що мешкають в океані.

Що таке Світовий океан.

Судячи по фотографіях, зроблених з космосу, нашій планеті більше підійшла б назва “Океан”. Вище вже було сказано, що 70,8 % всій поверхні Землі покрито водою. Як відомо на Землі 3 основних океану ( Тихий, Атлантичний і Індійський, але антарктичні і арктичні води теж вважаються океанами. Причому Тихий океан за своєю площею перевершує всі материки разом узяті. Ці 5 океанів є не відособленими водними басейнами, а єдиним океанічним масивом з умовними кордонами.

Російський географ і океанограф Юрій Михайлович Шокальський назвав всю безперервну оболонку Землі - Світовим океаном. Це сучасне визначення. Але, крім того, що колись всі материки піднялися з води, в ту географічну епоху, коли всі континенти вже, в основному, склалися і мали контури, близькі до сучасних, Світовий океан опанував майже всю поверхню Землі. Це був Уселенський потоп. Свідоцтва про його достовірність не лише геологічні і біблейські. До нас дійшли письмові джерела - шумерські таблички, розшифровки записів жерців Давнього Єгипту. Вся поверхня Землі, за винятком деяких гірських вершин, була покрита водою. У Європейській частині нашого материка водяний покрив досягав двох метрів, а на території сучасного Китаю - близько 70 - 80 див.

Океан - годувальник людини.

Океан завжди годував людей, з незапам'ятних часів людина ловила рибу і ракоподібних, збирав водорості, молюсків. Про те, як вели промисел рибаки в давнину, розповідають нам наскальні зображення, малюнки і літературні джерела. Дивно, що в своїй основі методи і знаряддя прибережного лову майже не змінилося. Тепер, правда, з розвитком всіляких траулерів і методів збереження улову, видобуток риби ведеться не лише біля берегів. Так, в холодних водах північної Атлантики ведеться безперервний лов оселедця - одній з самих живильних риб. Тріска - другий по важливості об'єкт промислового рибальства в Північній Європі. Південніше - найбільш важливе значення мають риби: макрель (родинна тунцеві), морська мова і камбала. Це лише декілька риб з тієї безлічі морських тварин, яких ловить людина.

Але людина не зуміла зберегти невинність Світового океану, тому виникають різні проблеми, пов'язані зі Світовим океаном, ось деякі з них:

Нафта і нафтопродукти.

Нафта є в'язкою маслянистою рідиною, що має темно-коричневий колір і що володіє слабкою флуоресценцією. Нафта складається переважно з насичених алифвтичних і гідроароматичних вуглеводнів. Основні компоненти нафти - вуглеводні (до 98%) - підрозділяються на 4 класи:

а) Парафіни (алкени) (до 90% від загального складу) - стійкі речовини, молекули яких виражені прямим і розгалуженим ланцюгом атомів вуглецю. Легкі парафіни володіють максимальною летючістю і розчинністю у воді.

б) Циклопарафіни (30 - 60% від загального складу) - насичені циклічні з'єднання з 5-6 атомами вуглецю в кільці. Окрім циклопентану і циклогексану в нафті зустрічаються біциклічні і поліциклічні з'єднання цієї групи. Ці з'єднання дуже стійкі і погано піддаються біорозкладанню.

в) Ароматичні вуглеводні. - (20 - 40% від загального складу) ненасичені циклічні сполуки ряду бензолу, що містять в кільці на 6 атомів вуглецю менше, ніж циклопарафини. У нафті присутні леткі з'єднання з молекулою у вигляді одинарного кільця (бензол, толуол, ксилол), потім біциклічні (нафталін), напівциклічні (пирен).

г) Олефіни (алкени) (до 10% від загального складу) - ненасичені нециклічні сполуки з одним або двома атомами водню в кожного атома вуглецю в молекулі, що має прямий або розгалужений ланцюг.

Нафта і нафтопродукти є найбільш поширеними забруднюючими речовинами в Світовому океані. На початок 80-х років в океан щорік поступало близько 6 млн. т. нафти, що складало 0,23% світового видобутку. Найбільші втрати нафти пов'язані з її транспортуванням з районів видобутку. Аварійні ситуації злив за борт танкерами промивальних і баластних вод, - все це обумовлює присутність постійних полів забруднення на трасах морських доріг. У період за 1962-79 роки в результаті аварій в морське середовище поступили близько 2 млн. т. нафти. За останніх 30 років, починаючи з 1964года, пробурено близько 2000 свердловин в Світовому океані, з них лише в Північному морі 1000 і 350 промислових свердловин обладнано. Із-за незначних витоків щорік втрачається 0,1 млн. т. нафти. Великі маси нафти поступають в моря по річках, з побутовими і зливовими стоками. Об'єм забруднень з цього джерела складає 2,0 млн. т./год. Із стоками промисловості щорік потрапляє 0,5 млн. т. нафти. Потрапляючи в морське середовище, нафта спочатку розтікається у вигляді плівки, утворюючи шари різної потужності. За кольором плівки можна визначити її товщину:

Зовнішній вигляд:	Товщина, км.	Кількість нафти л./кв. метр
Ледве помітна	0,038	44
Сріблястий відблиск	0,076	88
Сліди забарвлення	0,152	176
Яскраво забарвлені розлучення	0,305	352
Тьмяно забарвлені	1,016	1170
Темно забарвлені	2,032	2310

Нафтова плівка змінює склад спектру і інтенсивність проникнення у воду світла. Пропускання світла тонкими плівками сирої нафти складає 1-10% (280 нм), 60-70% (400нм). Плівка товщиною 30-40 мкм повністю поглинає інфрачервоне випромінювання. Змішуючись з водою, нафта утворює емульсію двох типів: пряму ”нафту у воді” і зворотну ”вода в нафті”. Прямі емульсії, складені крапельками нафти діаметром до 0,5 мкм, менш стійкі і характерні для нафти, що містить поверхнево-активні речовини. При видаленні летких фракцій, нафта утворює в'язкі зворотні емульсії, які можуть зберігатися на поверхні, переноситися течією, викидатися на берег і осідати на дно.

Скидання відходів в морі з метою поховання (дампинг).

Багато країн, що мають вихід до моря, виробляють морське поховання різних матеріалів і речовин, зокрема ґрунту, вийнятого при днопоглиблювальних роботах, бурового шлаку, відходів промисловості, будівельного сміття, твердих відходів, вибухових і хімічних речовин, радіоактивних відходів. Об'єм поховань склав близько 10% від всієї маси забруднюючих речовин, що поступають в Світовий океан. Підставою для дампинга в морі служить можливість морського середовища до переробки великої кількості органічних і неорганічних речовин без особливого збитку води. Проте ця здатність не безмежна. Тому дампинг розглядається як вимушена міра, тимчасова дань суспільства недосконалості технології. У шлаках промислових виробництв присутні всілякі органічні речовини і з'єднання важких металів. Побутове сміття в середньому містить (на масу сухої речовини) 32-40% органічних речовин; 0,56% азоту; 0,44% фосфору; 0,155% цинку; 0,085% свинцю; 0,001% ртуті; 0,001% кадмію. Під час скидання проходження матеріалу крізь стовп води, частина забруднюючих речовин переходить в розчин, змінюючи якість води, інша сорбувала частками суспензії і переходить в донні відкладення. Одночасно підвищується каламутність води. Наявність органічних речовин часто наводить до швидкого витрачання кисню у воді і не їдко до його повного зникнення, розчинення суспензій, накопичення металів в розчиненій формі, появі сірководня. Присутність великої кількості органічних речовин створює в ґрунтах стійке відновне середовище, в якому виникає особливий тип вод мула, що містять сірководень, аміак, іони металів. Дії матеріалів, що скидаються, різною мірою піддаються організми бентоса і ін. В разі утворення поверхневих плівок, що містять нафтові вуглеводні і, СПАВ, порушується газообмін на кордоні повітря - вода. Забруднюючі речовини, що поступають в розчин, можуть акумулюватися в тканинах і органах гидробиантов і надавати токсичну дію на них. Скидання матеріалів дампинга на дно і тривала підвищена каламутність доданої води наводить до загибелі від задухи малорухливі форми бентоса. У риб, що вижили, молюсків і ракоподібних скорочується швидкість росту за рахунок погіршення умов живлення і дихання. Незрідка змінюється видовий склад даного співтовариства. При організації системи контролю за скиданнями відходів в морі вирішальне значення має визначення районів дампинга, визначення динаміки забруднення морської води і донних відкладень. Для виявлення можливих об'ємів скидання в морі необхідно проводити розрахунки всіх забруднюючих речовин у складі матеріального скидання.

9. Мирне освоєння Космосу

Космос є глобальним середовищем, загальним надбанням людства. Тепер, коли космічні програми істотно ускладнилися, їх виконання вимагає концентрації технічних, економічних, інтелектуальних зусиль багатьох країн і народів. Тому освоєння космосу стало однією з найважливіших міжнародних, глобальних проблем.

Мирне освоєння Космосу, що передбачає відмову від військових програм, базується на використанні новітніх досягнень науки і техніки, виробництва і управління. Воно вже забезпечує величезну космічну інформацію про Землю і її ресурси. Все виразніше проступають риси майбутньої космічної індустрії, космічної технології, вживання космічних енергоресурсів.

10. Висновок

Глобальні проблеми пов'язані з вирішенням ряду наукових, технічних, економічних і інших питань, але, перш за все це проблеми соціальні. В умовах світу і науково-технічної революції, здійснення стратегії стійкого розвитку людської цивілізації не загрожує загибель із-за перенаселення, недоліку ресурсів і забруднення довкілля.