Катастрофи природного характеру

Размещено на http://www.allbest.ru/

Що ж таке катастрофа? Насамперед - подія, що відбувається швидко і зненацька. Адже якщо в кар'єрі підривають порожню породу для того, щоб добратися до руди, то цей вибух, навіть якщо він сильний і руйнівний, - зовсім не катастрофічний, а ретельно підготовлений і запланований. Будь-яка катастрофа обов'язково обертається лихом - руйнуваннями, загибеллю людей.

Катастрофи природного характеру -- це небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.

Зараз розглянемо найбільші з них.

Великий кантоський землетрус

катастрофа природний землетрус ураган

Великий кантоський землетрус -- сильний землетрус у 7,9 балів, що стався 1 вересня 1923 року, о 11:58:32 за японським часом, на півдні регіону Канто в Східній Японії. Тривав від 4 до 10 хвилин. Епіцентр землетрусу знаходився біля острова Ідзу-Осіма в Саґамській затоці. Шкода, завдана землетрусом мешканцям Японії, вважається найбільшою в історії країни.

Великий кантоський землетрус стався 1 вересня 1923 року на півночі Саґамської затоки, за координатами 35°2? північної широти і 139°3? східної довготи. Це був дуже сильний землетрус у 7,9 балів за шкалою Ріхтера. Він супроводжувався вибухами газових труб і короткими замиканнями в електромережі. Оскільки землетрус стався у обідній час, то спричинив одночасні пожежі у 134 точках, які остаточно вдалося погасити лише 3 вересня, о 2 годині дня. Через пожежі температура в Токіо протягом 1 -- 3 вересня сягнула 46 °C. Мешканці міста відчували 936 афтершоків аж до 6 години вечора 5 вересня. Прибережні райони постраждали від цунамі. В результаті землетрусу головні японські міста Токіо та Йокогама були зруйновані. Шкоди зазнали мешканці 7 префектур: Ібаракі, Сайтами, Тіби, Токіо, Канаґави, Сідзуоки й Яманасі

За підрахунками Токійської мерії 1926 року під час землетрусу постраждало близько 3,4 мільйонів осіб -- 29% населення зазначених префектур. З них особливих втрат зазнали 93% мешканців Йокогами і 75% мешканців Токіо. Від руйнувань, пожеж і цунамі загинуло 91 344 особи, пропало без вісти 13 275 осіб, важких поранень зазнали 16 514 особи, легких поранень -- 35 560 осіб. Згоріло 381 090 приватних будинків. 83 819 будівель були повністю зруйновані, а 91 232 -- напівзруйновані. Загальна кількість тогочасних втрат обраховувалася в 5,5 мільярдів єн, при тому, що державний бюджет Японії на 1922 рік становив лише 1,47 мільярдів єн.

Ураган Катріна

Ураган Катріна -- найбільш руйнівний ураган в історії США. Це був ураган 5 категорії за шкалою ураганів Саффіра-Сімпсона, шостий за силою ураган Атлантичного басейну за всю історію спостережень. Він сформувався 23 серпня 2005 року в районі Багамських островів, досяг свого піку 28 серпня і розсіявся 31 серпня 2005 року. Швидкість вітру (постійна за 1 хвилину) досягала 77 м/с. Найнижчий атмосферний тиск -- 902 мм рт. ст. Загальні збитки -- 81,2 млрд. доларів США (на 2005 рік) (найдорожчий атлантичний ураган за всю історії). 1836 смертельних випадків. Вражені території: Багамські острови, південна Флорида, Луїзіана (особливо Великий Новий Орлеан), Міссісіпі, Алабама, Флорида (північно-західна частина штату), велика частина сходу Північної Америки. Ураган Катріна був найдорожчим і одним з найсмертоносніших ураганів в історії Сполучених Штатів. Він був в шостим за силою серед зареєстрованих Атлантичних ураганів і третій за силою серед зареєстрованих ураганів, що обрушувалися на територію США. Катріна сформувалася в кінці серпня протягом 2005 Атлантичного ураганного сезону, і сильно спустошила північну узбережжя Мексиканської затоки Сполучених Штатів. Найбільше освіченою пресою був ефект урагана Катріна на Новий Орлеан і узбережжя річки Міссісіпі.

Територія, що постраждала від стихійного лиха становить близько 200 000 км2 (третина території України). Офіційно підтверджено смерть 1185 осіб. За оцінками експертів збитки завдані буревієм перевищили 26 мільярдів доларів. Це перевищує збитки від урагана Ендрю в 1992 році і навіть перевищує збитки завдані землетрусом в Індонезії в 2004. Більше ніж 2-мільйонне місто втратило більше 2/3 свого населення. Набільше число людей (300 тисяч) переїхало в сусідній Батон-Руж; 100 тисяч до Атланти (Джорджія); багато переїхало до Хьюстону (Техас) і Нью-Йорку.

Трагедія Армеро

Трагедія Армеро -- подія, що відбулася 13 листопада 1985 року, коли відносно невелике виверження вулкана Невадо-дель-Руїс в департаменті Толіма, Колумбія, призвело до численних жертв серед населення. Лава, що утворилася при виверженні, розтопила льодовик біля вершини та викликала зсуви та серію лахарів, що згодом накрили невелике місто Армеро, вбивши біля 25 тис. з його біля 30-тисячного населення (до трагедії Армеро був третім за розміром містом департаменту Толіма).До виверження вулкан був сплячим біля 150 років. Проте геологи помітили збільшення активності та попереджували уряд та пресу починаючи ще за кілька тижнів за трагедії. Проте в кількох інтерв'ю урядові посадовці стверджували про безпечне положення міста та нехтували попередженнями, ймовірно через кілька попередніх евакуацій, які виявилися непотрібними. Ввечері перед виверженням мер Армеро особисто звернувся до мешканців із заспокоєнням. Уночі на 13 листопада 1985 року розпочалося виверження вулкана, із викидами вулканічного попелу та з утворенням лахарів висотою до 60 м. Грязьові потоки швидко досягли міста, у якому загинула більша частина населення. Місто було цілком вкрито гряззю, а деякі його частини так і не розкопані, подібно до давньоримського міста Помпеї. Відеозйомки та фотографії Омайри Санчес, однієї з жертв трагедії, були опубліковані по всьому світу. Вулкан Невадо-дель-Руїс, виверження якого зруйнувало місто. Виверження було відносно невеликим, але до великого числа жертв привели попередні події. Річка Лагунілья була перегороджена в результаті невеликого виверження вулкану Аренас, через що за перешкодою утворилося невелике озеро. У ніч виверження пірокластичний потік -- маса скельних фрагментів та гарячих газів -- зійшов у річку, утворивши мегацунамі з грязі, попелу та води. Потоки мчалися зі швидкістю біля 500 км/год, коли вони досягли міста, прискорюючись у вузькій ущелині річки Лагунілья. Місто було повністю зруйноване вже через 15 хвилин після початку виверження. На додаток, потік вимив гігантські скелі уздовж русла річки, що почали котитися униз, руйнуючи все на своєму шляху. Нова хвиля досягла міста через кілька годин після початку виверження, продовжуючи руйнування. Наступного ранку пілот громадянської оборони, що пролітав над місто передав «Dios mio, Armero ha sido borrado del mapa» («Боже мій, Армеро стертий з мапи»).

Виверження коштувало Колумбії 7,7 млрд. доларів прямих та непрямих збитків або 20 % ВВП на той рік. Відсутність будь-якої підготовки до трагедії збільшило число її жертв. При цьому Армеро був збудований на залишках старих потоків, і було відомо про небезпеку лахарів в цій місцевості. Також мешканці залишалися у своїх домах, рятуючись від вулканічного попелу, як їх проінструктував уряд, але це привело до того, що грязєві потоки просто захоронили їх заживо. Трагедія привела до всесвітнього резонансу, не в останню чергу через публікацію французьким фотографом Франком Фурньєром фотографій дівчинки Омайри Санчес, що залишалася в напівзруйнованому домі протягом трьох днів після виверження, після чого вона вмерла, не дочекавшись допомоги. Два фотографи газети Miami Herald отримали Пулітцерівську премію за фотографії наслідків лахару. За словами вулканологв С. Вільямса з Луїзіанського університету «жодне виверження і Західній півкулі, можливо за виключенням Сент-Хеленс, не спостерігали настільки детально». У відповідь на це виверження була утворена Програма допомоги при вулканічних кризисах USGS та Програма допомоги при вулканічних катастрофах. Після цієї події вулкан вивергався ще кілька разів в 1985--1994 роках, після чого знов втратив активність.

Тунгуська катастрофа

Тунгуська катастрофа (Тунгуський метеорит, Тунгуський вибух) -- подія, що сталася 30 червня 1908 року в районі басейну річки Підкам'яна Тунгуска (Росія, Сибір). Причини, що викликали катастрофу, до кінця не з'ясовано. Найімовірнішою з них є Тунгумський метеорит -- гіпотетичне тіло, імовірно, кометного походження. Повалені дерева в районі тунгуської події, за матеріалами експедиції Л. Кулика, 1927 За свідченнями очевидців 30 червня 1908 року о 7 годині 14,5±0,8 хвилин за місцевим часом (0 год 14,5 хв за Грінвічем) над басейном Єнісею з південного сходу на північний захід пролетіла велика вогняна куля. Політ закінчився вибухом на висоті 7--10 км над незаселеним районом тайги. Потужність вибуху оцінюється у 10--40 мегатон, що відповідає енергії найпотужніших водневих бомб. Вибухова хвиля двічі обігнула земну кулю. Вона була зареєстрована в обсерваторії Ботавіа. Сейсмічні хвилі спостерігались в Іркутську, Ташкенті, Слуцьку, Ієні, Тбілісі. За повідомленнями А. В. Вознесенського акустичні явища поширилися в радіусі близько 800 км (на площу понад 1 млн. км2). В результаті вибуху було повалено дерева на території понад 2000 кмІ, вибито вікна в будівлях у радіусі кількох сотень кілометрів від епіцентру вибуху. Протягом кількох днів на території від Атлантики до центрального Сибіру спостерігалось інтенсивне світіння неба і хмар. Космічний ураган на багато років перетворив багату рослинністю тайгу на кладовище мертвого лісу. Пізніше в центрі вибуху було виявлено посилене зростання дерев, що говорить про радіаційний викид. У історії людства важко знайти грандіознішу і загадковішу подію за масштабами явищ, що спостерігалися. Перші дослідження цього явища розпочато лише в 20-х роках минулого століття. До місця падіння об'єкта було надіслано чотири експедиції, організовані АН СРСР, очолювані мінералогом Леонідом Куликом. Проте, і 100 років потому, таємниця тунгуського феномена залишається нерозгаданою. Речовини гіпотетичного Тунгуського метеороїда на місці події так і не знайдено.

Природні пожежі в Росії (2010рік)

Природні пожежі в Росії виникли наприкінці липня -- на початку серпня 2010 року в Росії і тривали до кінця серпня. На всій території Центрального федерального округу виникла складна пожежна обстановка через аномальну спеку і відсутність опадів. Торф'яні пожежі Підмосков'я супроводжувались запахом гару і сильним задимленням в Москві. Загалом в Росії пожежі охопили 20 регіонів, серед яких Центральна Росія і Поволжя, Чукотка, Дагестан. Торф'яні пожежі зафіксовані в Московській області, Свердловській, Кіровській, Тверській, Калузькій та Псковській областях. Можна виділити дві основні причини сильних пожеж. Перша -- аномальна спека в Росії, яка призвела до висихання рослинності. Через це лісова пожежа могла виникнути з найменшого джерела вогню і легко перерости в руйнівну верхову пожежа, яка охоплює дерева і рухається зі швидкістю до 30 км/год. Друга причина -- слабка робота державної лісової охорони, фактична безхазяйність та безпритульність великих ділянок лісу. Станом на 7 серпня 2010 зафіксована загибель 53 осіб[39], знищено понад 1200 будинків. Площа пожеж склала більше ніж 500 тисяч га. З небезпечних районів в Тольятті, Нижегородської області проводилася евакуація жителів[40]. За офіційними даними Міністерства регіонального розвитку РФ, на 6 серпня 2010 лісовими пожежами були повністю або частково знищені 127 населених пунктів.

Задимлення міст

Москва впродовж тижня була заповнена їдким димом від палаючих торф'яників. У зв'язку з задимленням посольства Німеччини, Австрії, Польщі і Канади евакуювали частину персоналу з Москви. Кілька днів дим підмосковних пожеж закривав Санкт-Петербург. Сильного задимлення піддалися Нижній Новгород, Рязань, Саратов, Тамбов, Твер, Владимир, Чебоксари, Новочебоксарськ та міста східного Підмосков'я.

Зростання числа захворювань і смертності в Москві

За даними голови Департаменту охорони здоров'я Москви Андрія Сельцовского на 9 серпня 2010, смертність в Москві досягла рівня приблизно 700 осіб на день, тоді як у звичайні дні вона становить 360--380 осіб на день. Виклики «швидкої допомоги» збільшилися до 10 тисяч на день (у звичайні дні -- 7,5-8 тисяч). Загальне число госпіталізації збільшилося на 10%, госпіталізацій дітей -- на 17%. Основні приводи звернень -- серцево-судинні патології, бронхіальна астма, гіпертонічна хвороба, проблеми з легенями. При цьому число інсультів зросла незначно, а число інфарктів скоротилася. У лікарнях заборонені планові хірургічні операції і будуть проводитися тільки екстрені. За відомостями першого заступника мера Володимира Ресіна, в лікарнях введено цілодобовий режим роботи без вихідних днів. Число звернень до лікарів збільшилася на 20%.

Виверження вулкану в Ісландії

Виверження вулкана Ейяф'яллаєкюль за 200 кілометрів на схід від столиці Ісландії Рейк'явіка почалося. В атмосферу було викинуто величезну хмару попелу, що призвело до закриття повітряного простору над значною частиною Європи.

Землетрус в Індонезії 2004 року

Землетрус в Індонезії 2004 -- потужний землетрус, попередньо оцінений в 6.8 балів за шкалою Ріхтера, пізніші, точніші оцінки для землетрусів такої сили за шкалою миттєвої магнитуди, це 9.0 балів. Епіцентр був розташований на дні Індійського Океану на захід від північного узбережжя Суматри, Індонезія, 26 грудня 2004 о 00:58:53 UTC (07:58:53 місцевого часу в Джакарті). Це найбільший землетрус з часу землетрусу 1964 року на Алясці, сила котрого становила 9.2 балів за шкалою Ріхтера. Понад 100,000 чоловік загинули внаслідок цунамі висота котрого місцями сягала 15 метрів.

Координати гіпоцентру: 3.298°N, 95.779°E, приблизно в 160 км на захід від Суматри, 30 км нижче середнього рівня моря. Землетрус був незвично значним з географічного погляду. Приблизно 1,200 км лінії геологічного розлому зсунулись в місці де Індійська тектонічна плита підходить під Бірманську плиту. Оцінюється, що дно океану над Бірманською плитою припіднялось на 10 м над Індійською плитою, створивши ударні хвилі в Індійському Океані, що поширювались із швидкістю до 800 км/год, формуючи цунамі коли досягали берега. Загальна енергія землетрусу оцінюють в 32 000 мегатон, або 1.33Ч10^20 Джоулів. Для порівняння, це приблизно 30% всієї енергії, що її споживають США протягом року, або цієї енергії достатньо щоб закип'ятити 10000 л води для кожної людини на Землі. Землетрус поблизу індонезійського острова Суматра 26 грудня 2004 року став найпотужніший за попередні 40 років і п'ятим за силою за останні 100 років. Землетрус призвів до утворення сильного цунамі, яке забрало життя більше 200 тисяч чоловік. Його магнітуда дорівнювала дев'яти балів за шкалою Ріхтера. Епіцентр катастрофи розташовувався на глибині близько 20 кілометрів під дном океану приблизно в 200 кілометрах на захід від північного краю індонезійського острова Суматра. Близько восьми годин на північний схід від острова був зафіксований ще один поштовх силою 7,3 бали. Потім протягом години була зафіксована серія поштовхів силою близько шести балів, що прямували хвилею від острова Суматра у напрямку до Андаманських островів (Індія). В результаті землетрусу в океані утворилася гігантська хвиля цунамі. Її висота у відкритому океані склала 0,8 метра, у прибережній зоні -- 15 метрів, а в зоні виплеску -- 30 метрів. Швидкість хвилі в відкритому океані досягла 720 кілометрів на годину, а в міру гальмування в прибережній зоні знизилася до 36 кілометрів на годину. Через 15 хвилин після першого поштовху хвиля досягла і змела північний край острова Суматра. Через півтори години вона обрушилася на узбережжя Таїланду, через дві години досягла Шрі-Ланки та Індії, за вісім годин пройшла Індійський океан, а за добу, вперше в історії спостереження хвиль, цунамі обігнув весь Світовий океан. Навіть на Тихоокеанському узбережжі Мексики висота хвилі склала 2,5 метра.

27 грудня 2004 в акваторії Бенгальської затоки поблизу узбережжя Андаманських і Нікобарських островів (Індія) була зафіксована нова серія підземних поштовхів силою близько шести балів за шкалою Ріхтера. Крім цього, у першій половині дня цунамі, що супроводжувалося шквальним вітром, досягло східного узбережжя Африки, завдавши руйнування на протязі від Африканського рогу до Танзанії. Особливо потужного удару зазнало східне узбережжя Сейшельських островів, де висота хвиль сягала 2,5-3 метрів. 29 грудня 2004 в акваторії Бенгальської затоки поблизу узбережжя Андаманських і Нікобарських островів була зафіксована ще одна серія підземних поштовхів силою 5-6 балів за шкалою Ріхтера. Найбільші руйнування цунамі принесло населеним пунктам, розташованим на узбережжі Індії, Індонезії (переважно в провінції Ачех) і Шрі-Ланки. Менш серйозними виявилися руйнування на східному узбережжі Африки. Загальна кількість жертв в постраждалих від цунамі країнах Азії і Африки точно не відома, однак, за різними даними, ця цифра становить приблизно 230 тисяч чоловік. Економіці постраждалих країн стихійне лихо завдало шкоди в 10,7 млрд доларів. Світова спільнота виділила понад 11 мільярдів доларів для ліквідації наслідків цунамі в країнах басейну Індійського океану. Найбільший внесок зробив уряд Японії -- 500 млн доларів, Світовий банк -- 250 млн доларів, ЮНІСЕФ направив 81 млн доларів на допомогу 1,5 млн дітей, які внаслідок стихії залишилися без батьків і отримали поранення.

Література

Вікіпедія. Великий кантоський землетрус // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. -- Токіо: Сьоґаккан, 1994--1997. (яп.).

"Reports of Missing and Deceased." Louisiana Department of Health and Hospitals. August 2, 2006. Retrieved on 2010-04-14.

Wright, T.L. Living with Volcanoes: The U. S. Geological Survey's Volcano Hazards Program: USGS Circular 1073, 1992, USGS.

Природные пожары лета 2010 года. Lenta.ru. 2 августа 2010. Николай Узлов (2 августа 2010).

«Задымление города». LookSmart - Цунамі та припливні хвилі. Yahoo! - Цунамі.

Размещено на Allbest.ru