Екологічне регулювання та методи управління станом довкілля

8

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

"Екологічне регулювання та методи управління станом довкілля, ISO 14 000"

Вступ

Механізм керування ПОД у країнах Європи і США виник у кінці минулого століття й продовжує вдосконалюватися. Існують його моделі, специфічні для США, Японії, країн Західної Європи. Цей механізм передбачає правове забезпечення, а також адміністративні та економічні методи керування якістю стану НПС. У Західній Європі, починаючи з 1973 p., створюють спеціальні програми охорони природи. На рівні ЄС визначаються цілі, розробляють принципи й основи законодавчих актів у сфері охорони природи, а впроваджує їх кожна країна самостійно, спираючись на існуючі наявні традиції й досвід [1].

Пряме адміністративне регулювання припускає встановлення лімітів викидів для кожного джерела забруднення, за якими стежать державні служби. Якщо викиди підприємства не перевищують ліміту, плата за квоту все рівно стягується. Для встановлення нормативів визначаються стандарти якості НПС. Виходячи з того стану НПС, межі якого порушувати не можна, місцева влада визначає ліміти для підприємств і видає відповідні «ліцензії на забруднення».

Економічні заходи керування якістю НПС також різноманітні: податки, на продукти, споживання яких неминуче викликає забруднення, НПС (податок на бензин, що містить свинець), цільові субсидії (спрямовані на реалізацію спеціальної програми, установку природоохоронного устаткування), податкові пільги тощо. Нині одержав значне поширення метод ступінчастого призначення платежів, що ефективніше, ніж призначення граничного значення викидів.

Методи охорони НПС зведені в три групи:

1. Нефіскальні методи: запровадження природоохоронних обов'язкових умов; зміна правових умов з урахуванням екологічного фактора; кооперація діяльності на широкій основі; непримусове спонукання природокористувачів до сумісних дій; надання переваг тим природокористувачам, що застосовують природозберігаючі продукти й способи виробництва.

2. Методи, пов'язані з державними доходами: ліцензування природокористування; податки на забруднення НПС.

3. Методи, що вимагають державних витрат: природоохоронні цільові інвестиції; держбюджете фінансування заходів, що непрямо причетні до охорони НПС; екологоспрямована політика зайнятості населення; безпосереднє стимулювання екологоспрямованої приватної господарської ініціативи; державна підтримка екологічних напрямків (дослідно-конструкторські розробки, державне фінансування установ охорони НПС).

1. Методи керування станом навколишнього природного середовища

1.1 Нефіскальні методи охорони НПС

Уведення природоохоронних (екологічних) обов'язкових регламентацій і обмежень господарської діяльності має фундаментальне значення і поширюється в даний час на різні види забруднення НПС, режим використання територій, обсяг і процеси виробництва, застосування у виробництві шкідливих сировини й матеріалів. До недоліків методу належать нечіткість впливу, складність контролю за дотриманням встановлених обмежень, труднощі, пов'язані з визначенням припустимого рівня впливу на НПС, суб'єктивізм при ухваленні рішень працівниками державних органів.

Зміна правових умов з урахуванням екологічного фактора широко застосовується в США, Німеччини, Голландії, оскільки має універсальний характер для державного регулювання діяльності всіх природокористувачів. Для його ефективного застосування необхідні спеціальні підзаконні акти. Існують труднощі у виробленні єдиного екосистемного підходу при законотворчій діяльності.

Непримусове спонукання природокористувачів до приородосумісних дій реалізується шляхом впливу на становище природокористувачів на ринку за рахунок нефінансової державної: підтримки природозберігаючих дій (інформованість виробників і споживачів про екологічну небезпеку, присвоєння екологічних товарних знаків та інше). Ці методи достатньо поширені в західних країнах зі стабільним економічним становищем, дозволяють підвищити роль громадськості у вирішенні екологічних проблем і перешкоджають монополізації влади й розвитку корупції. До недоліків методу належать складність організації, неповнота прав держави у вживанні заходів до порушників угод, невисокий природоохоронний ефект.

Надання переваг виробникам, що використовують природозберігаючі продукти і способи виробництва, спрямоване на підвищення споживчих властивостей природи та на зміну пріоритетів при ухваленні господарських рішень. Унаслідок цього діяльність з охорони природи стає вигідною. Недоліком методу є імовірність підкупу окремих соціальних груп і маніпулювання суспільною думкою в політичних або конкурентних цілях.

Територіальне планування заборон - планування того, чого не можна робити в конкретних, сформованих умовах. Метод достатньо поширений у світовій практиці природокористування, оскільки встановлює межі необхідного державного захисту НПС, дозволяє погодити інтереси населення і СГ. Проте зазначений метод неефективний у разі роботи на зовнішній ринок. Метод можна використовувати в умовах стабільної й ефективної економіки [1].

охорона середовище екологічний регулювання

1.2 Методи, пов'язані з державними доходами і витратами

Ліцензування (сертифікація) природокористувачів припускає продаж ліцензій на різні види впливу на НПС і ресурсовикористання. Переваги методу полягають у фіксуванні максимального навантаження на НПС, приведенні техногенних навантажень у відповідність екологічним можливостям території; можливості визначеного регулювання ринку; відносній простоті; наданні природокористувачу можливості вибору в зниженні емісії або купівлі ліцензій; можливості посилення екологічних стандартів шляхом купівлі ліцензій. Метод вимагає високих витрат на контроль і не припускає врахування транскордонного перенесення. Підприємці, що не беруть участь у первісному розпродажі ліцензій, мають великі витрати, а інтереси дрібних і середніх підприємств не враховуються. Податки на забруднення НПС ґрунтуються на гнучкій податковій політиці і стимулюють природокористувачів до спільної природоохоронної діяльності. Недоліком методу є складність у визначенні наслідків здійснюваної податкової політики. Метод достатньо поширений у світовій практиці.

Природоохоронні цільові інвестиції - довготермінове інвестування засобів для поліпшення стану НПС при будівництві й експлуатації важливих природоохоронних об'єктів. Метод широко застосовується в усьому світі, оскільки дозволяє фінансувати великі природоохоронні об'єкти, що мають важливе значення, коли залучення коштів з інших джерел неможливе. Недоліком методу є те, що фінансування охорони НПС перекладається на платників податків і порушується принцип «забруднювач платить», а інтерес природокористувачів до зниження шкідливого впливу падає. Держбюджетне фінансування заходів, що непрямостосуються НПС, сприяє залученню додаткових коштів для вирішення екологічних проблем і збалансованого розвитку територій з урахуванням екологічного фактора. Недоліками методу є труднощі виокремлення екологічної складової й обґрунтування частки фінансування з державного бюджету.

Екологоспрямована державна політика зайнятості населення припускає реалізацію заходів щодо збільшення обсягів робіт з охорони природи, що фінансуються державою. Звичайно це спеціальні програми зі збереження існуючих і створення нових робочих місць. При цьому скорочується безробіття і вирішуються екологічні проблеми. Недолік - складність вибору об'єктів робіт, а також необхідність значних державних коштів.

Безпосереднє стимулювання екологоспрямованої приватної господарської ініціативи ~ фінансові компенсації додаткових витрат при виготовленні й використанні в процесі виробництва екологічних продуктів і процесів одержали досить значне поширення у світі. Недоліками є збільшення бюрократичного апарату й небезпека корупції.

Державна підтримка екологічних напрямків науково-дослідних і конструкторських розробок (НДКР) (наукових досліджень у сфері захисту і реабілітації природи, вивчення територій тощо) має велике значення для розвитку фундаментальної науки й досить поширена у всіх країнах.

Державне фінансування установ охорони НПС - єдине джерело фінансування державних природоохоронних структур. Недолік - загроза перетворення державних природоохоронних структур у галузь господарства з вузьковідомчими інтересами. Метод широко застосовується в усьому світі, оскільки дозволяє фінансувати великі природоохоронні об'єкти, що мають важливе значення, коли залучення коштів з інших джерел неможливе. Недоліком методу також є те, що фінансування охорони НПС перекладається на платників податків і порушується принцип «забруднювач платить», унаслідок чого інтерес природокористувачів до зниження шкідливого впливу падає.

1.3 Економічні методи керування охороною навколишнього природного середовища

Економічні методи дають підприємцеві волю в здійсненні природоохоронних заходів відповідно до його вигоди й спрямовують його діяльність на поліпшення стану НПС відповідно до вимог суспільства. Економічні методи впливають на співвідношення цін на продукцію, активно застосовуються в ринкових відносинах, ґрунтуючись на своєрідних цінах. Правильне встановлення таких цін визначає успіх або невдачу використання відповідного економічного методу. Наприклад, платежі виконують загалом перерозподільні функції, оскільки їх рівень відносно низький для безпосереднього впливу на поводження природокористувачів, а засоби, що перелічуються, звичайно використовуються для будівництва ОС, наукових досліджень тощо. Правильно визначені платежі можуть істотно вплинути на витрати СГ-виробника та на його конкурентоспроможність. Плата за забруднення визначається з урахуванням обсягу та складу викидів (склад - викиди в атмосферу, скидання забруднених стоків, тверді відходи). її застосування відповідає принципові «забруднювач платить», але використовується рідко, оскільки не має достатнього стимулюючого ефекту для СГ-забруднювача. Це пояснюється тим, що якщо вдається визначити справедливу щодо конкретного СГ-забруднювача плату за забруднення, то вона виявляється дуже складною для використання (значна кількість застережень і обмежень, для яких мають виконуватись систематичні дослідження). Спрощення ж розрахунку призводить до відхилення від справедливих цін. У Франції, наприклад, суми від надходження плати за забруднення НПС становлять лише 0,03% ВНП, тобто в розрахунку на одного жителя 4 екю/рік; у Німеччині -0,015% ВНП (2 екю/рік). До великих СГ-забруднювачів застосовується плата для користувачів ОС суспільного користування (плата за послуги місцевої влади). Цей метод відповідає принципу «забруднювач платить» і знижує витрати на моніторинг.

Метод плати за продукцію являє собою надбавку до ціни продукції, яка в процесі виробництва або в процесі споживання забруднює НПС. До такого виду продукції можна віднести, наприклад, моторні мастила. Тут відсутні критерії чіткого розмежування виробників і споживачів, оскільки й ті й інші забруднюють НПС. Очевидне й протиріччя - чим більше виробництво небезпечних продуктів, тим більше коштів одержує суспільство. Цей метод використовується поки що лише у Фінляндії й Норвегії, але має великі перспективи.

Адміністративні податки є платою за контроль місцевих природоохоронних органів, мають характер перерозподілу засобів і вважаються неефективними. Диференціація податків припускає використання пільгових податків для СГ, що роблять «чисту» продукцію, і завищення нормативів податку для СГ, що випускають «брудну» продукцію. Недоліком методу є те, що його застосування веде до нейтралізації надходжень у бюджет. Метод відповідає принципові «забруднювач платить» і простий у реалізації на практиці.

Субсидії - це тимчасова або безоплатна державна грошова допомога природокористувачам під час уведення нових екологічних вимог. Субсидії можуть одержувати тільки ті СГ, продукція яких є необхідною для суспільства, забезпечує його життєдіяльність або безпеку держави. Існує кілька варіантів субсидій: гранти (стипендії), м'які позички, цільові низьковідсоткові кредити, застосування пільг в оподатковуванні СГ. Гранти застосовуються, якщо СГ-забруднювач збирається (але не зобов'язаний) реалізувати важливі ПОЗ, що мають загальнодержавне або регіональне значення. М'які позички й цільові низьковідсоткові кредити надаються СГ для реалізації визначених ПОЗ. Пільги в оподатковуванні стимулюють СГ-забруднювачів до реалізації ПОЗ.

Система застав являє собою систему страхових внесків, що є складовими ціни на потенційно небезпечну продукцію При зборі і передачі для утилізації сміттєпереробними підприємствами страхова сума (застава) повертається споживачеві. Такий метод широко застосовується для стимулювання збору тари, акумуляторів, електричних батарейок тощо. Спосіб широко використовується для обмеженого кола видів продукції. Звичайно, виробники не зацікавлені в застосуванні системи застав, оскільки сумарні витрати на збір, транспортування й переробку відходів вищі за суми додаткових доходів.

Застосування ринкових принципів являє собою вільний продаж і купівлю права на фактичне або потенційне забруднення НПС. На цих умовах ґрунтується принцип «міхура». До таких методів належать і диференційовані умови з укладання страхових угод.

2. Методологічні аспекти комплексного оцінювання ефективності реалізації екологічно орієнтованих стабілізаційних рішень

2.1 Механізм екологічного регулювання як система екологічно орієнтованих стабілізаційних рішень

Екологізація народногосподарського комплексу має здійснюватися інтегровано в двох напрямках: комплексна екологізація всього виробництва, що припускає застосувати екологічно чисті види палива, технології, ефективне природоохоронне устаткування; екологізація всієї системи керування ВГД з урахуванням екологічного фактора в її структурних елементах. Механізми й інструменти ЕРГ різноманітні й охоплюють правове забезпечення, адміністративні й економічні методи керування якістю НПС.

Таким чином, для забезпечення екологічно сталого стану системи необхідна цілеспрямована діяльність, яку можна назвати комплексом екологічно орієнтованих СТР, під якими, згідно [2], розуміють комплекс технологічних і організаційно-управлінських заходів, погоджене здійснення яких або цілком усуває вплив ДФ на об'єкти й системи народногосподарського комплексу, або істотно обмежує погіршення показників їх функціонування. СТР можна розглядати як упорядковану доцільну систему взаємозалежних дій (заходів), об'єднаних єдиним задумом і спрямованих на досягнення визначеної мети. Поняття СТР має містити три визначальні моменти: 1) керуючу діяльність суб'єкта управління (органу керування, особи, яка приймає рішення), що організує захід на основі вибору раціонального способу використання активних засобів для досягнення мети рішення; 2) активні засоби (технічні або організаційні системи чи ресурси), що є в розпорядженні керуючого органу і використовуються відповідно до обраної стратегії керування; 3) інші засоби (системи), які безпосередньо взаємодіють з активними засобами, що є в розпорядженні інших суб'єктів керування.

Під механізмом, ЕРГ пропонується розглядати комплексну взаємопогоджувану реалізацію системи економічних, організаційно-управлінських, правових СТР зі створенням умов для наступної реалізації технологічних дій, спрямованих на забезпечення екологічно збалансованого сталого розвитку держави і її регіонів. Структуру і зміст системи екологічно орієнтованих СТР подано на рис. 2.1

З огляду на необхідність системного застосування науково-технічних і управлінських екологічно орієнтованих СТР і багатоаспектність проблематики ЕРГ, розглянемо їх склад, ураховуючи розходження в змісті, призначенні і рівні функціонування. Основним елементом системи екологічно орієнтованих СТР є УПР. У практиці світового співтовариства використовуються два можливих механізми реалізації УПР: 1) пряме регулювання, пов'язане із впливом держави - нормативно-правові, адміністративно-контрольні заходи тощо; 2) економічне стимулювання, пов'язане з розвитком ринкових механізмів. При цьому слід зазначити, що співвідношення адміністративно-контрольних і економічних важелів ЕРГ (склад і зміст яких подано на рис. 2.2) залишаються питанням дискусійним, і їх поєднання багато в чому залежить від економічної ситуації, тих типів технологій, виробництв, видів діяльності, що застосовуються.

Адміністративне регулювання припускає, як було зазначено вище, уведення відповідних нормативних стандартів і обмежень, а також прямий контроль і ліцензування процесів природокористування, визначають ті межі, яких виробник повинний дотримуватися.

Економічні інструменти, як зазначає В.О. Юнь [3], впливають на ринкову кон'юнктуру шляхом змінення відносних цін (наприклад, оподаткування деяких продуктів) і (або) приведення в дію фінансових інструментів (ставок платежів). Таким чином, реалізація управлінських екологічно орієнтованих СТР спрямована на: інтерналізацію зовнішніх (екстернальних) збитків; стимулювання СГ до реалізації екологічних технологічних інновацій, ресурсозбереження й використання екологічно безпечних виробничих процесів та споживання виробленої ними продукції; формування фондів фінансування ПОЗ, підвищення бюджетних доходів, прямий вплив на ціни продукції СГ-забруднювачів, стимулювання інвестицій у розвиток громадського транспорту тощо.

Рисунок 2.1. - Склад і зміст система екологічних СТР [4].

Рисунок 2.2 - Склад і зміст управлінських екологічно орієнтованих СТР[4].

Одним з діючих економічних інструментів ЕРГ у розвинутих країнах є ЕПЛ, запровадження яких супроводжується пропорційним зниженням податкового тягаря, пов'язаного із соціальними виплатами (тобто податку на доходи), що потенційно дозволяє стимулювати зростання зайнятості й підтримувати конкурентоспроможність національного виробника. Відповідно до вимог чинного законодавства основами економічного механізму природокористування і ПОД в Україні є: плата за спеціальне використання ПР і шкідливий вплив на НПС; цільове використання коштів, отриманих як збір за спеціальне використання ПР і забруднення НПС, на ліквідацію джерел забруднення, відновлення й утримання ПР у належному стані. Основними принципами формування системи інструментів ЕП України, сформульованими в [5], є: трансформування зовнішніх негативних екологічних ефектів у внутрішні (екологічні витрати); інтеграція обов'язкових інструментів ЕП з добровільними; інтеграція інструментів ЕП з інструментами інших політик; пріоритетність інструментів ЕП, застосовуваних для забезпечення національної ЕЛБ; ранжирування інструментів ЕП, трансформування інструментів економічної політики в інструменти ЕП.

2.2 Вихідні положення комплексної оцінки ефективності реалізації екологічних стабілізаційних рішень

Комплексна оцінка ефективності застосування екологічно орієнтованих СТР ґрунтується на застосуванні методів, які з деяким ступенем умовності відповідно до загального підходу до оцінювання інвестиційного проекту можна об'єднати в три групи:

1) розраховування вартості реалізації виробничо-технологічного СТР;

2) визначення економічної ефективності або ефекту від реалізації

ПОЗ;

3) оцінювання стабільності стану системи або території.

Перша група охоплює методи, що ґрунтуються на розраховуванні вартості реалізації виробничо-технологічних ПОЗ (наприклад, BTj, BT₂), що передбачає визначення одноразових витрат (капіталовкладення) і поточних експлуатаційних витрат, необхідних, щоб забезпечити функціонування об'єкта, щодо якого застосувуються СТР. У нинішній час немає необхідності в детальному науковому вивченні даного підходу.

Сутність методів другої групи традиційно ґрунтується на визначенні економічної ефективності від застосування окремо реалізованого виробничо-технологічного або науково-дослідного екологічно, орієнтованих СТР, а також на визначенні екосоціального ефекту від його реалізації. Основними складовими економічної ефективності є: ефективність капітальних вкладень, ефективність споживання благ, ефективність виробництва, ефективність економічних заходів і ефективність економічного розвитку.

Усі методи оцінювання ефективності класифікують у двох площинах: за їх новизною у вітчизняній практиці - традиційні й сучасні; за фактором часу - без урахування й з урахуванням фактора часу. За цими класифікаційними ознаками розрізняють такі групи [6]:

1) традиційні методи визначення порівняльної ефективності капіталовкладень (інвестицій) без урахування фактора часу, до складу яких належать: метод визначення терміну окупності додаткових капіталовкладень (інвестицій) у більш капіталомісткий варіант порівняно із менш капіталомістким і експлуатаційними витратами, які скуповуються завдяки економії річних витрат, що досягається за рахунок зазначених додаткових капіталовкладень; метод оцінки за коефіцієнтом ефективності додаткових капіталовкладень (інвестицій); метод приведених витрат для різних варіантів капіталовкладень; метод оцінювання економічного ефекту, що одержують від передбачуваних вкладень капіталу (інвестицій);

2) традиційні методи оцінювання загальної (абсолютної) ефективності без урахування фактора часу, які передбачають такі варіанти: метод оцінки за абсолютним (загальним) терміном окупності капіталовкладень (інвестицій) за рахунок прибутку; оцінювання за рентабельністю ОВФ і виробництва; оцінювання за показниками фондовіддачі, фондоємності і фондоозброєності. Методи оцінювання порівняльної ефективності застосовуються на передпроектній і проектній стадіях інвестування, а методи абсолютних оцінок - на діючих виробництвах. Сутність цих методів однакова, а відмінність їх полягає в застосуванні різних нормативних показників.

3) традиційні методи першої і другої групи з урахуванням фактора часу або збитку від заморожування капіталу;

4) сучасні методи економічної оцінки ефективності інвестицій без урахування фактора часу, які охоплюють: метод оцінки ефективності інвестицій за показником «поточні витрати»; метод оцінки ефективності інвестицій за показником прибутку або за порогом прибутковості;

5) сучасні методи економічної оцінки ефективності інвестицій з урахуванням фактора часу, що охоплюють: метод економічної оцінки ефективності інвестицій за початковим фінансовим станом (метод капіталізованої ренти); метод економічної оцінки ефективності інвестицій за кінцевим фінансовим станом; метод економічного оцінювання ефективності інвестицій за динамічним терміном окупності; метод економічної оцінки ефективності інвестицій за показником внутрішньої рентабельності (внутрішньої прибутковості, внутрішньої відсоткової ставки).

Методи оцінювання екологічного ефекту від ПОЗ ґрунтуються на зіставленні витрат на їхнє здійснення з екологічним результатом, досягнутим завдяки реалізації відповідного ПОЗ. Екологічний результат від реалізації екологічно орієнтованих СТР визначається за відверненим унаслідок нього екологічним збитком. Аналіз економічної ефективності може здійснюватися на мікро-рівні (з погляду СГ - підприємства або приватного інвестора), на мезо- і макрорівні (з погляду суспільства).

На мікрорівні оцінювання являє собою характеристику техніко-організаційного рівня підприємства, яку отримують шляхом одночасного й погодженого вивчення сукупності еколого-економічних показників, і слугує інструментом обліку, аналізу, регулювання, а також показником ефективності УПР.

При аналізі ефективності екологічно орієнтованих СТР з погляду суспільства враховуються екологічні і соціальні вигоди й витрати (наприклад, збиток через ерозію ґрунту), фактори виробництва, які не використали або недовикористали, втрата капіталу здоров'я. Протягом останніх десятиріч були розроблені безліч різних варіантів методичних рекомендацій у сфері економічного обґрунтування реалізації виробничо-технічних і науково-дослідних СТР. Однак, як було зазначено вище, оцінювання ефективності ПОЗ ґрунтується на традиційному підході з погляду всебічної характеристики окремо реалізованого нововведення з позиції інвестора й суспільства. При цьому природоохоронна й основна ВГД розглядаються у взаємозв'язку й мають оцінюватися на основі взаємозалежних комплексних показників. З огляду на комплексність застосування екологічно орієнтованих СТР, у нинішній час актуалізувалася проблема розроблення таких оцінок. Таке оцінювання може здійснюватися за рекомендаціями Міжнародного економічного комітету Економічного союзу СНД і рекомендацій Всесвітнього Банку за методологією проективного аналізу, що використовуються, наприклад у [7].

3. Ефективність застосування механізмів екологічного регулювання

3.1 Економічний збиток від підвищеного рівня захворюваності, інвалідності та смертності населення України

Оцінювання величини можливого збитку здоров'ю людини дозволяє забезпечувати компенсацію збитків від забруднення НПС і реалізацію стратегії інтерналізації екстерналій. Нижче наводиться розрахований ЕКЗ від захворюваності, інвалідності та смертності в Україні за даними 2002 р. для найбільш значущої економічно активної групи населення - зайнятої в економіці. При розраховуванні використовується метод оцінювання ЕКЗ від втрати капіталу здоров'я. Соціологічні та статистичні дослідження свідчать, що оцінки людьми вартості свого життя часто відповідають розміру річних заробітків, кратному величині середньої тривалості життя. Виходячи з цього показник ВСЖ для України розрахований для п'яти років (табл. 3.1). Узявши оцінки за 1998-2002 pp., одержимо середню за 5 років величину ВСЖ, яка дорівнює 203,27 тис. грн (40,73 тис. дол.).

Оскільки відсутні всі необхідні дані про розподіл уперше визнаних інвалідами за віком і групою інвалідності, не можна визначити розмір збитку через недовироблення ВВП протягом наступного життя інвалідів і розмір витрат на виплату пенсій. Тому умовно вважають, що кожний з числа зайнятих в економіці, уперше визнаний інвалідом у 2002 р., вибув з виробництва на один рік, тобто не виробляв ВВП на одного зайнятого. Усереднена вартість одного року статистичного життя в 2002 р. дорівнює 2994 грн.

Захворюваність з тимчасовою втратою працездатності. У 2002 р. унаслідок тимчасової втрати працездатності через хворобу економіка України в розрахунку на кожних 100 працюючих «втратила» приблизно 908 календарних днів, а працююче населення -171 млн календарних днів, що відповідає невиходу на роботу протягом року приблизно 468,4 тис. працюючих. Виплати із соціального страхування на 468,4 тис. осіб при рівні середньомісячної зарплати 376 грн 2002 р. становили приблизно 1 млрд грн ВВП, а на одного працівника працездатного віку, зайнятого в економіці в 2002 р., дорівнювали 11,74 тис. грн.

Таблиця 3.1 - Вартість статистичного життя в Україні в 1998-2002 р.

Звідси упущена вигода у виробництві ВВП за рік у розрахунку на 468,4 тис. осіб дорівнює 5,5 млрд грн. Витрати на лікування однієї середньостатистичної хворої людини протягом року, виходячи з витрат бюджету, приблизно становлять 227,7 грн, а в розрахунку на 468,4 тис. осіб - близько 106,65 млн грн. Припустимо, що особисті витрати громадян на медичне обслуговування і ліки (з огляду на мізерні витрати з держбюджету) становлять 20% середньомісячної зарплати, що у розрахунку на одну особу за рік дорівнюють 902 грн, а на 468,4 тис. осіб - близько 422,5 млн грн. Таким чином, ЕКЗ (з урахуванням упущеної вигоди у ВВП) у цілому по Україні через захворюваність з тимчасовою втратою працездатності в 2002 р. дорівнює 8,13 млрд грн.

При розраховуванні ЕКЗ від інвалідності й смертності кількісні показники інвалідів і померлих за статистичною інформацією приймалися на рівні 2000 р. [8]. Чисельність дітей-інвалідів до 16 років на початок 2001 р. становила 153,93 тис. осіб. Якщо розмір щомісячної пенсії на дитину до досягнення нею повноліття становить 0,037 тис. грн, то виплати за рік на 153,93 тис. осіб дорівнюють приблизно 68,3 млн грн. Витрати на лікування середньостатистичної хворої дитини протягом року, виходячи з витрат бюджету, приблизно становили 227,7 грн., а в розрахунку на 153,93 тис. осіб - близько 35,01 млн. грн. Припустимо, що мінімальні витрати батьків на медичне обслуговування й ліки для дитини також складають 20% середньомісячної зарплати одного з батьків, що у розрахунку на 1 людину за рік дорівнює 902 грн., на 153,93 тис. осіб-близько ~) 38,84 млн грн. Припустимо, що 50% цих дітей мають найбільш важкий випадок інвалідності - повну втрату працездатності, у такому разі упущена вигода у виробництві ВВП протягом майбутнього трудового періоду однієї дитини становить близько 469,8 тис. грн. (при допущенні, що ВВП на одну зайняту в економіці особу працездатного віку протягом усього трудового періоду залишиться на рівні 2002 p.), а для 76,97 тис. осіб - 36,16 млрд. грн. Кількість осіб, уперше визнаних інвалідами (населення віку 16 років і більше), у працездатному віці становило 149,28 тис. При середньому розмірі мінімальної річної пенсії по інвалідності 100 грн., виплати за рік 149,28 тис. особам можна оцінити дуже приблизно в 14,93 млн. грн. Упущена вигода у виробництві ВВП за рік дорівнює 1,75 млрд. грн., а витрати на лікування -168,64 млн. грн., ЕКЗ від інвалідності зайнятого в економіці України населення в 2002 р. може становити 2,18 млрд. грн.

Оцінка ЕКЗ, спричиненого смертністю (без соціальних виплат родинам) населення молодшого та працездатного віку України, наведена в табл. 3.2. Середній розмір соціальних виплат на поховання на одну родину складає 0,15 тис. грн у рік. На 150 997,8 осіб за рік ці виплати дорівнюватимуть 22,71 млн грн. Вартість 151 тис. загублених років життя через смерть може становити 12,6 млрд грн, за рік -0,45 млрд грн. Упущена вигода у виробництві ВВП 140 тис. осіб (працездатного віку) за рік дорівнює 1,64 млрд грн. Сумарний ЕКЗ (з урахуванням втрат недовироблення наступних років) у результаті смертності зайнятого в економіці населення в 2002 р. може становити 2,11 млрд грн.

Таблиця 3.2 - Оцінка економічного збитку внаслідок смертності населення України за віковими групами (2002 р.) [4].

Примітка:

*за працездатний період;

** розрахований згідно зі статистичними даними [9].

4. Система міжнародних стандартів

охорона середовище екологічний регулювання

4.1 Стандарт ISO 14 000

Поява ISO 14000 - серії міжнародних стандартів систем екологічного менеджменту на підприємствах і в компаніях - називають однією з найбільш значних міжнародних природоохоронних ініціатив. У справжній статті коротко описується система стандартів ISO 14000, розглядується необхідність і передумови її впровадження, а також основні джерела інформації з проблеми.

Система стандартів ISO 14000, на відміну від багатьох інших природоохоронних стандартів, орієнтована не на кількісні параметри (об'єм викидів, концентрації речовини і тому подібне) і не на технології (вимога використовувати або не використовувати певні технології, вимогу використовувати «якнайкращу доступну технологію»). Основним предметом ISO 14000 є система екологічного менеджменту - environmental management system, EMS). Типові положення цих стандартів полягають в тому, що в організації мають бути введені і дотримуватися певні процедури, мають бути підготовлені певні документи, має бути призначений відповідальний за певну область. Основний документ серії - ISO 14001 не містить жодних «абсолютних» вимог до дії організації на навколишнє середовище, за винятком того, що організація в спеціальному документі повинна оголосити про своє прагнення відповідати національним стандартам. Такий характер стандартів обумовлений, з одного боку, тим, що ISO 14000, як міжнародні стандарти, не повинні вторгатися в сферу дій національних нормативів. З іншого боку, попередником ISO є «організаційні» підходи до якості продукції (наприклад, концепція «глобального управління якістю» - total quality management), згідно яким ключем до досягнення якості є вибудовування належної організаційної структури і розподіл відповідальності за якість продукції.

Вирішення про розробку ISO 14000 з'явилося результатом Уругвайського раунду переговорів за Усесвітньою торгівельною угодою і зустрічі на вищому рівні по навколишньому середовищу і розвитку в Ріо-де-Жанейро в 1992 році. Стандарти ISO 14000 розробляються Технічним комітетом 207 (TC 207) Міжнародній Організації Стандартизації (ISO). Моделлю для стандартів послужили британські стандарти BS 7750, опубліковані в 1992 році, в здійсненні яких зараз добровільно беруть участь близько 500 компаній. Система стандартів ISO 14000 також використовувала модель міжнародних стандартів, що зарекомендувала себе, по системах контролю якості продукції (ISO 9000) відповідно до яких зараз сертифіковано більше 70000 підприємств і компаній по всьому світу. Перші стандарти з серії ISO 14000 були офіційно прийняті опубліковані в кінці 1996 року.

Передбачається, що система стандартів забезпечуватиме зменшення несприятливих дій на навколишнє середовище на трьох рівнях:

1. Організаційний - через поліпшення екологічної «поведінки» корпорацій.

2. Національний - через створення істотного доповнення до національної нормативної бази і компоненту державної екологічної політики.

3. Міжнародний - через поліпшення умов міжнародної торгівлі.

Система стандартів ISO 14000

Документів, що входять в систему, можна умовно розділити на три основні групи:

* принципи створення і використання систем екологічного менеджменту (EMS);

* інструменти екологічного контролю і оцінки;

* стандарти, орієнтовані на продукцію.

Висновки

Введення природоохоронних обов'язкових регламентацій і обмежень господарської діяльності має фундаментальне значення і поширюється в даний час на різні види забруднення НПС, режим використання територій, обсяг і процеси виробництва, застосування у виробництві шкідливих сировини й матеріалів. До недоліків методу належать нечіткість впливу, складність контролю за дотриманням встановлених обмежень, труднощі, пов'язані з визначенням припустимого рівня впливу на НПС, суб'єктивізм при ухваленні рішень працівниками державних органів.

Екологізація народногосподарського комплексу має здійснюватися інтегровано в двох напрямках: комплексна екологізація всього виробництва, що припускає застосувати екологічно чисті види палива, технології, ефективне природоохоронне устаткування; екологізація всієї системи керування ВГД з урахуванням екологічного фактора в її структурних елементах.

Рішення про розробку ISO 14000 з'явилося результатом Уругвайського раунду переговорів за Усесвітньою торгівельною угодою і зустрічі на вищому рівні по навколишньому середовищу і розвитку в Ріо-де-Жанейро в 1992 році. Стандарти ISO 14000 розробляються Технічним комітетом 207 (TC 207) Міжнародній Організації Стандартизації (ISO). Моделлю для стандартів послужили британські стандарти BS 7750, опубліковані в 1992 році, в здійсненні яких зараз добровільно беруть участь близько 500 компаній. Система стандартів ISO 14000, на відміну від багатьох інших природоохоронних стандартів, орієнтована не на кількісні параметри (об'єм викидів, концентрації речовини і тому подібне) і не на технології (вимога використовувати або не використовувати певні технології, вимогу використовувати «якнайкращу доступну технологію»). Основним предметом ISO 14000 є система екологічного менеджменту - environmental management system, EMS).

Список використаних джерел

1. Рыночные методы управления окружающей средой: Учеб. пособ./ Под ред. А.А. Голуба. - М.: ГУ ВШЭ, 2002. - 287 с.

2. Синявский Р.В. Инвестиционный потенциал экологической деятельности и экономическая безопасность. - К.: Знание Украины, 2002.-58 с.

3. Юнь В.О. Возможные направления реорганизации природоохраны в России (опыт применения экономических инструментов в развитых странах) // Проблемы прогнозирования. - 1993. - №3. - С. 160-169.

4. Сталий розвиток: еколого-економічна оптимізація територіально - С. 80 виробничих систем: Навчальний посібник/Н.В. Караєва, Р.В. Корпан, Т.А. Коцко та ін. / За заг. ред. LB. Недіна. - Јуми: ВТД «Університетська книга», 2008. - 384 с.

5. Синякевич І. Концепція щодо формування системи інструментів національної екологічної політики // Економіка України. - 2002. - №7. - С. 70 - 78.

6. Самсонов B.C., Вяткин М.А. Экономика предприятий энергетического комплекса: Учеб. для вузов. - М.: Высш. шк., 2001. - 416 с.

7. Оценка последствий чрезвычайных ситуаций / Г.Л. Кофф, А.А. Гусев, Ю.Л. Воробьев, С.Н. Козьменко - М.: Издательско-полиграфический комплекс РЭФИА, 1997. - С. 347-353.

8. Кулик М., Дупак О., Дубовський Є. Електроенергетика України: сучасний стан, проблеми та перспективи: Інформаційно-аналітична доповідь. - К.: НТСЕУ, 1999, - 99 с.

9. Оценка последствий чрезвычайных ситуаций / Г.Л. Кофф, А.А. Гусев, Ю.Л. Воробьев, С.Н. Козьменко - М.: Издательско-полиграфический комплекс РЭФИА, 1997. - С. 347-353.

Размещено на Allbest.ru