Проект установки очистки стічних вод від трубопрокатних цехів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Проблеми чистої води і охорони водних екосистем стають усе більш гострими по мірі історичного розвитку суспільства, нестримно збільшується вплив на природу, научно-, що викликається, технічним прогресом.

Вже зараз в багатьох районах земної кулі спостерігаються великі труднощі в забезпеченні водопостачання і водокористування в наслідок якісного і кількісного виснаження водних ресурсів, що пов'язано із забрудненням і нераціональним використанням води.

Забруднення води переважно відбувається внаслідок скидання в неї промислових, побутових і сільськогосподарських відходів. У деяких водоймищах забруднення настільки велике, що сталася їх повна деградація як джерел водопостачання.

Невелика кількість забруднень не може викликати значне погіршення стану водоймища, оскільки він має здатність біологічного очищення, але проблема полягає в тому, що як правило кількість забруднюючих речовин, що скидаються у воду, дуже велика і водоймище не може впоратися з їх знешкодженням.

Водопостачання і водокористування часто ускладнюється біологічними перешкодами: заростання каналів знижує їх пропускну спроможність, цвітіння водоростей погіршує якість води, її санітарний стан, обростання створює перешкоди в навігації і функціонування гідротехнічних споруд. Тому розробка заходів з біологічними перешкодами набуває великого практичного значення і стає однією з найважливіших проблем гідробіології.

Із-за порушення екологічної рівноваги у водоймищах створюється серйозна загроза значного погіршення екологічної обстановки в цілому. Тому перед людством стоїть величезне завдання охорони гідросфери і збереження біологічної рівноваги в біосфері.

Чорна металургія є важливою галуззю важкої промисловості, одній з основних частин фундаменту єдино народного господарства країни.

Чорна металургія впливає для розвиток всіх галузей народного господарства раптом справжній важливий клієнт палива і електроенергії і води. До її складу належать здобич, збагачення і агломерація залізних, марганцевих і хромитових рудий дія чавуну, стали, прокату, труб, метизу, випуску концентратів залізною і марганцевою рудий, електроферосплавів, окатишів, флюсових вапняків, вогнетривів, коксу раптом основного виду палива, феросплавів, вторинна переробка чорних металів всі ін.

Чорна металургія з повним технічним циклом виробництва є важливим районотворчим чинником, безпричинно раптом її супроводжують колона галузей промисловості, який використовують відходи, які утворюються в процесі виробництва металів. Найтиповішою з них є теплова електроенергетика і металовмісне машинобудування. Потреба раціонального використання праці жінок в металургійних районах зумовлює розвиток легкої і харчової промисловості. Крім того, розвиток чорної металургії зумовлює і стимулює скупчення виробництва у ряді галузей промисловості, особливо в залізорудній, в здобичі мінеральної сировини.

Значення чорної металургії для економіки України важко недооцінити. Це пояснюється тим, який чорна металургія не єдино впливає для розвиток всіх без виключення галузей народного господарства України і є базою їх формування, все і є важливою експортоутворюючею галуззю і значною мірою визначає експортний потенціал наший країни (на продукцію чорної металургії доводиться більше 40% експорту України). Враховуючи безвиїзно це сумніви, який в умовах економічної кризи чорна металургія може виступити в ролі потяга, який, відновивши, а може навіть і збільшивши свій виробничі об'єми, зможе “підняти з колін” промисловість, а тому і економіку наший країни.

1. Загальна частина

1.1 Технологічний процес виробництва в результаті якого виділяються забруднюючі речовини

Виробництво прокату на металургійному заводі проводиться двома способами. При першому початковим матеріалом слугують злитки, які переробляються в готовий прокат зазвичай в дві стадії. Спочатку злитки нагрівають і прокатують на обжимних станах в заготовку. Після огляду заготовки і видалення поверхневих дефектів(тріщин і т.п.) проводять повторне нагрівання і прокатку готової продукції спеціалізованих станах. Розміри і форма перетину залежать від її призначення:для прокату листової сталі полосового металу застосовують заготовки прямокутного перетину шириною 400 - 2500 мм и товщиною 75- 600 мм, називаються слябами; для сортового металу - заготовки квадратного перетину розміром від 60"60 см до 400"400 мм, а для цільнопрокатаних труб - круглого перетину діаметром 80 - 350 мм.

При другому способі, прокатка початкової заготовки замінюється неперервним литтям (розливкою) на спеціальних машинах. Після огляду і видалення дефектів заготовка, як и при першому способі, поступає на стани для прокатки готової продукції. Дякуючи застосуванню неперервного лиття заготовки підвищується якість прокату, та зменшуються витрати на обрізання головної частини злитку, в злитках міститься до 15 - 20% спокійної сталі.

Переваги застосування безперервного лиття заготівки у виробництві прокату стають ще значнішими при поєднанні процесів безперервного лиття і прокатування в одному нерозривному потоці. Для цієї мети створені ливарно-прокатні агрегати, в яких злиток на виході з кристалізатора не піддається розрізанню, проходить піч, де вирівнюється температура по перерізу, і потім поступає у валяння прокатного стану. Т. о. здійснюється процес кристалізації і прокатування нескінченного злитка, тобто неперервного виробництва прокату з рідкого металу. Процес набув широкого поширення при плющенні кольорових

металів; він застосовується також для виробництва сталевої заготівлі невеликих перерізів (приблизно менш ніж 150ґ150 мм) підвищеної якості. Основна трудність в розвитку цього процесу полягає у відносно низької швидкості виходу злитка з кристалізатора (1-6 м/мін), що не дозволяє повною мірою використовувати виробничі можливості безперервного прокатного стану.

Прокатування листового металу виробляється з катаних або безперервно-литих слябів і тільки листів завтовшки понад 50-100 мм - безпосередньо із злитків або кованих слябів. У технологічний процес входять наступні основні операції: подача слябів із складу до нагрівальних печей; нагріваючи; подача по рольгангу до робочої кліті стану і прокатування в декілька проходів (пропусків між валяннями), причому в перші проходи для отримання листів необхідної ширини сляб іноді подається у валяння упоперек або під кутом; правка на роликових правильних машинах; охолодження на холодильниках; контроль і розмітка; обрізання подовжніх кромок; обрізання кінців, розрізання на листи певної довжини; іноді термічна обробка і фарбування; відправка на склад готової продукції.

Листи завтовшки від 4 до 50 мм і плити завтовшки до 350 мм прокатуються на товстолистових або броньових станах, що складаються з однієї або двох робітників клітей, а листи завтовшки від 1,2 до 20 мм - на значно продуктивніших безперервних станах, на яких листи виходять у вигляді довгих (більше 500 м) смуг; при виході з останньої кліті стану смуги змотуються в рулон. Листи завтовшки менше 1,5-3 мм вигідніше прокатувати в холодному стані, тому подальше зменшення товщини листа здійснюється зазвичай на станах холодного прокатування. Для цього рулони після їх отримання на безперервних станах гарячого прокатування транспортуються в цех холодного прокатування, де з поверхні металу віддаляється окалина, потім обрізуються кінці і виробляється стикування (електричне контактне зварювання) для повної безперервності подальшого процесу. Труєні рулони розмотуються і в декілька проходів обтискаються до необхідної товщини (загальне обтискання для низьковуглецевої сталі доходить до 75-90%). Прокатування здійснюється на безперервних станах, що складаються з 4 або 6 чотиривалкових клітей, або на одноклітових реверсивних станах. Після холодного прокатування смугу відпалюють для усунення наклепання, потім піддають дресируванню, плавці, різанню на листи і упаковки.

Прокатування сортового металу включає наступні основні операції: нагріваючи до 1100-1250 °С; подачу нагрітої заготівлі до робочих клітей і прокатування в декілька проходів в калібрах, що поступово наближають переріз початкової заготівлі до перерізу готового профілю; різання прокату на пилах або ножицях на частини необхідної довжини або змотування в бунти; охолодження на холодильниках; правку на роликових правильних машинах; контроль і відправку на склад готової продукції.

Число проходів вибирається залежно від розмірів і форми перерізу початкової заготівлі і готового профілю і складає: для рейок зазвичай 9, балок 9-13, кутових і інших сортових профілів, наприклад зетообразного 5-12, дроту 15-21.

Виконання вказаних технологічних операцій виробляється на спеціалізованих сортових прокатних станах, що є потоковою автоматичною системою різних машин.

Прокатка (гаряча) труб складається з 3 основних і декількох допоміжних операцій. Перша операція (прошивка) - утворення отвору в заготівлі або злитку; в результаті виходить товстостінна труба, звана гільзою. Друга операція (розкочування) - подовження прошитої заготівлі і зменшення товщини її стінки приблизно до потрібних в готовій трубі розмірів. Обидві операції здійснюються з одного нагріву, але на різних прокатних станах, встановлених поруч і машин трубопрокатного агрегату, що входять в загальну систему. Перша операція виконується на прошивних станах гвинтового прокату між бочкоподібними або дисковими валяннями на короткому оправлянні, друга - на різних прокатних станах: безперервних, пилігримових, автоматичних і трьохвалкових станах гвинтового прокату. Третя операція - калібрування (чи редукування) труб після розкочування. Калібрування здійснюється на калібрувальних станах, потім труби охолоджуються, контролюються і розрізають на шматки певної довжини. Труби діаметром менше 65-70 мм піддаються додатковому гарячому плющенню на редукційних станах. З метою зменшення товщини стінки і діаметру, набуття вищих механічних властивостей, гладкої поверхні і точних розмірів труби після гарячого прокатування піддаються холодному плющенню на спеціальних станах, а також волочінню.

Прокатка заготівель деталей машин (штучних виробів) знаходить широке застосування головним чином у виробництві різних тіл обертання і профілів змінного перерізу: вагонних коліс, осей, бандажів, кілець для підшипників кочення, куль, зубчастих коліс, гвинтів, свердел. При цьому іноді прокатування використовується для виконання лише однієї операції в комбінації з куванням або штампуванням.

1.2 Характеристика забруднюючих речовин

Найкращі результати досягаються при змиві пилу компактним струменем води в місці її освіти. Вода подається на прокатуваний метал в місці виходу його з валків і відводиться по спеціальному жолобу. При прокаті листа завтовшки 2 мм міра знепилювання 98-99%. При цьому додаткового, небажаного охолодження листа практично не відбувається.

При гідрозмиві орієнтовна витрата води рівна, мі/ч: на блюмінгу 40, слябінгу 30, на одну кліть листового стану 6-10, безперервного сортопрокатного стану і на один прохід на стані гуркоту.

Підвищення продуктивності праці в машинобудівній промисловості спричинило до пошуку досконаліших. У зв'язку з цим виникла гостра необхідність в створенні методичних підходів до прискореної оцінки токсичності і небезпеки на стадії їх розробки. Лабораторією токсикології Інституту гігієни праці і профзахворювань була розроблена і апробована схема первинної оцінки токсичності і характеру шкідливої дії, що включає вивчення токсичності речовини при одноразовому вступі.

Проведена токсикологічна експертиза показала, що дія на шкіру є провідним показником, по якому необхідно виробляти відбір хімічних речовин цієї природи для виробничих випробувань за умови їх низької токсичності.

Для обґрунтування ГДК вимагається значно більше часу і економічних витрат. Справжня експертиза дозволяє скоротити терміни своєчасного відбору речовин, для яких потрібна розробка ГДК.

Проте застосування у ряді виробництв супроводжується високими температурними режимами, що може вести до деструкції мастил і утворення багатокомпонентних сумішей. Останнє вимагає спеціального вивчення в плані гігієнічної оцінки застосування.

Проведені дослідження свідчать про низьку токсичність вивчених, незважаючи на відмінності в їх хімічному складі.

1.3 Вимоги до якості очистки води

Оборотне водопостачання може бути застосоване і при нагрітій і забрудненій стічній воді, якщо вона після обробки (зазвичай після відстоювання і охолодження) може бути використана знову для тих же технологічних цілей. Так, наприклад, часто застосовується оборотне водопостачання цехів водоочищення на металургійних заводах.

Основними забрудниками стічних вод конверторних водоочисток є зважені речовини мінерального походження.

Концентрація зважених речовин змінювалася в загальному стоці водоочисток від 2,5 до 18 г./л.

По своєму гранулометричному складу зважені речовини складаються з дуже дрібних часток - більше 90% складають частки розміром менше 50 мкм; щільність зважених речовин завдяки великому змісту заліза висока і змінюється від 4,5 до 5 г/смі.

Основною очисною спорудою в оборотних циклах прокатних водоочисток є вертикальні відстійники.

Після відстоювання стічних вод в циклі оборотного водопостачання прокатних цехів утворюється значна кількість шламів до 70-90 т/добу. Ці шлами є цінною сировиною для металургійної промисловості, оскільки містять до 67% заліза. Після обезводнення, сушки і брикетування вони мають бути використані у виробництві.

Очищені стічні води використовуються в оборотному циклі на ті ж виробничі операції, де вони утворилися; вони можуть бути використані також і іншими споживачами, які не пред'являють особливих вимог до якості води, тобто може бути застосоване так зване послідовне використання стічних вод.

Великий економічний ефект від послідовного використання води може бути отриманий, наприклад, на нафтопереробних заводах. На нових великих атмосферно-вакуумних трубчастих установках по прямій перегонці нафти є цілий ряд конденсаторів, які розташовані на високих відмітках. Вода, що виходить з них, має температуру 35°, що дозволяє використовувати її для охолодження в холодильниках, що знаходяться на нижчих відмітках, в яких допускається вищий нагрів води (до 50°С).

За рахунок послідовного використання води можна значно зменшити її витрату (на 20-30%).

У стічних водах промислових підприємств можуть знаходитися речовини (нафта, жири, хімічні продукти, хром та ін.), які представляють велику технічну цінність, і їх необхідно виділяти і повертати для використання на цих же (чи інших) підприємствах. Витягання хімічних речовин і повторне використання води з успіхом застосовується в металургійній, харчовій і особливо хімічній промисловості.

Стічні води після очистки мають малий вміст зважених речовин та масел. А саме зважених речовин - 15.5 мг/л, масел - 18,3 мг/л.

2. Спеціальна частина

забруднюючий очистка вода негативний

2.1 Огляд можливих методів очистки стічних вод даного виробництва

Принцип тонкошарового відстоювання використовується при проектуванні багатоярусних поличних відстійників. Їх робочий об'єм розділений по висоті похилими пластинами на ряд зон відстоювання. Відстоювання забруднень в тонких шарах потоку рідини протікає швидко, оскільки шлях руху осідаючих часток в 10-50 разів коротший, ніж у відстійниках місткостей. Тонкошарові відстійники є значно компактнішими очисними спорудами, що вимагають меншої площі розміщення. Перевагою цих очисних споруд є також те, що введення паралельних пластин в переріз відстійника дозволяє рівномірно розподілити потік води на початку відстійної частини і зберегти цей розподіл по довжині. Тому в багатоярусних відстійниках коефіцієнт використання об'єму набагато вищий, ніж в звичайних.

Схема тонкошарового відстійника показана на мал. 1. Основні характеристики тонкошарових відстійників: відстійник ділиться похилими пластинами на яруси завглибшки 45-110 мм; нахил пластин в 45-60° до горизонту забезпечує сповзання осаду з ярусів в осадкоутрамбовувача, а нафтопродуктів на поверхню води. Пристрій ярусів в відстійнику одночасно із зменшенням її об'єму забезпечує стабільність потоку рідини і допомагає виникненню течій щільності і температурних течій.

Порівняльні випробування місткості і тонкошарової одного об'єму з концентрацією нафтопродуктів на вході 100 міліграм/л показали, що концентрація на виході з багатоярусної очисної споруди досягає 10-15 міліграм/л, а з відстійника звичайної конструкції - 43-50 міліграм/л. Отже, застосування тонкошарових відстійників замість місткостей дозволяє підвищити ефективність попереднього очищення стічних вод від нафтопродуктів з 55% до 85%.

Рис. 1. Схема багатоярусного відстійника

Фільтр

Речовини з питомою вагою, більше питомої ваги води (пісок, окалина, паперове і целюлозне волокно і тому подібне) при відстоюванні осідають на дно відстійника, а речовини з питомою вагою менше питомої ваги води (нафта, нафтопродукти, жири, масла і тому подібне) підіймаються на поверхню.

Для затримання випадаючих речовин застосовують відстійники різних конструкцій (горизонтальні, радіальні, вертикальні), з розподільно-збірним пристроєм, що обертається, з периферичним впусканням води. Спливаючі речовини затримуються в жироловках і тому подібне.

Якщо в стічних водах знаходяться нерозчинені речовини, частки яких мають питому вагу як більше, так і менше питомої ваги води, наприклад в стічних водах прокатних цехів (окалина, масла), домішки можуть виділятися в одній споруді (нафтовловлювачі, відстійнику).

Самостійний вид освітлення стічної води - фільтрація її в освітлювачах через зважений шар осаду. Шар, що фільтрує, складається з механічних домішок, що забруднюють стічну воду, і пластівців коагулянту (при коагуляції води). Освітлювачів доцільно застосовувати для стічних вод, витрата і температура яких не мають значних коливань.

Для очищення води від зважених речовин використовують також контактних освітлювачів, в яких зважений шар осаду замінений шаром нерухомого крупнозернистого піску.

Значна перевага контактних освітлювачів - різке скорочення витрати коагулянту (у 5…10 разів) в порівнянні з його витратою при коагуляції і освітленні стічної рідини в освітлювачах із зваженим осадом. Ці освітлювачі дають високу міру очищення, оскільки практично поєднують роботу двох споруд - освітлювача і фільтру. Велике поширення для очищення стічних вод від нафти, масел і смол отримує фільтрація їх через піщані фільтри.

2.2 Опис обґрунтованої та прийнятої очистки

На основі аналізу вихідних даних та технологічних умов роботи водоочисного обладнання було обрано найбільш раціональну, ефективну та економічно обґрунтовану схему очистки води з використанням усереднювача, первинного та вторичного відстійника.

Рис. 2 - Усереднювач

Винахід відноситься до технології очищення стічних вод в анаеробних і аеробних умовах, зокрема до біохімічного очищення від органічних, азотвмісних речовин, і може бути використано для біохімічного очищення і глибокої доочистки промислових стічних вод. Пристрій містить камеру гасіння натиску води, розташовану в усереднювачі потоку води, виконаному у вигляді анаеробного реактора, пов'язаного за допомогою регульованого зворотного першого перетікання через першу перегородку з денітрифікатором. Денітрифікатор пов'язаний через регульоване пряме друге перетікання в другій перегородці з вертикальним відстійником першого ступеня, який через пряме третє перетікання в третій перегородці пов'язаний з вертикальним відстійником другого ступеня.

Рис. 3 - Вертикальний відстійник з камерою утворення пластівців

Конструкція змішувача стічних вод із коагулянтом залежить від конкретних умов прив'язки проекту та приймається згідно діючих типових проектів для станцій водопідготовлення.

Для реагентного відстоювання стічних вод передбачено застосування модифікованого вертикального відстійника, що обладнується вбудованою камерою утворення реагентних пластівців та тонкошаровими блоками.

Для доочищення стічних вод, що пройшли реагентну обробку, пропонується біореактор, який працює в режимі аеробного біофільтрування стічних вод крізь затоплений шар полімерного завантажувального матеріалу з низьким опором фільтрації.

Потім стічні води йдуть на доочистку у вторичний відстійник.

Рис. 4 - Вертикальний відстійник

Відстійники являють собою резервуари, у які вода надходить по вузькій трубі. Надходячи з вузького русла труби в широкий простір резервуара, вона настільки сповільнює свій рух (з 1 м до декількох міліметрів в 1 с), що майже наближається до стану спокою. У результаті зважені речовини під дією сили ваги осідають на дно відстійника у вигляді осаду. На швидкість осідання зважених часток впливають температура води, а також розміри й форма часток. Залежність між розмірами зважених часток і їх швидкістю осідання.

Звільнення відстійників від осаду, що нагромадився, відбувається за допомогою брандспойта (струменями води) або механічним шляхом (шкребками). Вертикальні відстійники мають округлу або прямокутну форму з конічним дном. У центрі такого відстійника перебуває труба. Відстійник зі зваженим осадом частина якої надходить вода. Отже, вода рухається по цій трубі зверху вниз, потім надходить у властиво, де рухається нагору з дуже невеликою швидкістю. При цьому зважені частки осідають. Дійшовши до верхнього краю відстійника, вода переливається через кільцевий жолоб і направляється в трубу, що відводить. Час перебування води у відстійнику таке ж, як і в горизонтальному. осад, що скопився в нижній частині відстійника, періодично видаляють за допомогою випускної труби

2.3 Устрій та принцип дії водоочисного обладнання

Рис. 4 - Вертикальний відстійник

Вертикальний відстійник є круглим в плані резервуаром з конічним днищем.

Стічна вода підводиться до центральної труби і спускається по ній вниз. При виході з нижньої частини центральної труби вона міняє напрям руху і повільно піднімається вгору до зливного жолоба. При цьому із стічної води випадають грубо дисперсні домішки, щільність яких більше щільності стічної води. Для кращого розподілу води по усьому перерізу відстійника і запобігання осаду водою, що опускається, центральну трубу роблять з розтрубом, нижче за яке встановлюють відбивний щит.

Кожна частка нерозчинених домішок, що поступила у відстійник, прагне рухатися разом з шаром води вгору з тією ж швидкістю, з якою рухається вода; в той же час під дією сили тяжіння вона прагне вниз з певною швидкістю, залежною від розміру і форми часток, їх щільності і в'язкості рідини.

Стічна вода містить механічні домішки різної гідравлічної великості, тому при протоці її у відстійнику з якою-небудь постійною швидкістю частки цих домішок займатимуть самі різні положення. Одні з них швидко осідають на дно відстійника, інші знаходяться в зваженому стані, треті захоплюються вгору. Останні на своєму шляху зустрічають зону води з масою зважених часток, так званий зважений шар. Проходячи його і стикаючись з більшими частками, найдрібніші частки укрупнюються, що сприяє їх осадженню.

Рівень води у відстійнику визначається гребенем жолоба переливання (збірного), в який поступає вода. Звідси вона прямує на наступне очищення. Зважені речовини, що виділилися із стічної води, утворюють осад, що скупчується в частині мулу відстійника, місткість якої розраховують на дводобовий об'єм осаду.

Осад з вертикальних відстійників видаляють під дією гідростатичного тиску через трубу мулу, випуск якої розташований на 1,5-2 м нижче за рівень води у відстійнику. Вологість осаду 95%.

Вертикальні відстійники мають переваги в порівнянні з горизонтальними; до їх належать зручність видалення осаду і менша площа, займана спорудою. Проте вони мають і ряд недоліків, з яких можна відмітити,: а) велику глибину, що підвищує вартість їх будівництва, особливо за наявності ґрунтових вод; б) обмежену пропускну спроможність, оскільки діаметр їх не перевищує 9 м

2.4 Обґрунтування та вибір приладів стану води

Засоби вимірювань, призначені для визначення складу води, називають водоаналізаторами. Для вимірювання концентрації одного з компонентів водяного середовища використовується та чи інша фізико-хімічна властивість досліджуваної води, яка відрізняється від властивостей інших складових досліджуваної водяного середовища. Існують водоаналізатори, призначені для аналізу різних складових багатокомпонентних водових сумішей. Залежно від принципу дії газоаналізатори поділяють на іонізаційні, теплові, магнітні, оптичні, хроматографічні, мас-спектрометричні.

Принцип виміру коефіцієнта пропускання полягає в тому, що на фотоприймач прямують по черзі різні світлові потоки: повний і такий, що пройшов через досліджуване середовище, і визначається відношення цих потоків.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 5 - Оптична схема КФК-2

Підготовка до роботи

Колориметр включити в мережу за 15 хвилин до початку вимірів. Під час прогрівання кюветне відділення має бути відкрите (при цьому шторка перед фотоприймачами перекриває світловий пучок).

Ввести необхідний по роду виміру кольоровий світлофільтр.

Встановити мінімальну чутливість колориметра. Для цього ручку "ЧУТЛИВІСТЬ" необхідно встановити в положення 1, ручку "УСТАНОВКА 100 ГРУБО" - в крайнє ліве положення.

Перед вимірами і при перемиканні фотоприймачів перевірити установку стрілки колориметра на "0" за шкалою коефіцієнтів пропускання Т при відкритому кюветном відділенні. При зміщенні стрілки від нульового положення, її підводять до нуля за допомогою потенціометра "НУЛЬ", виведеного під шліц.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 6 - Зовнішній вигляд колориметра КФК-2

Вимір коефіцієнта пропускання

У світловий пучок помістити кювету з розчинником або контрольним розчином, по відношенню до якого виробляються виміри.

Закрити кришку кюветного відділення.

Ручками "ЧУТЛИВІСТЬ" і "УСТАНОВКА 100 ГРУБО" і "ТОЧНО" встановити відлік "100" за шкалою колориметра.

Потім, поворотом ручки кювету з розчинником або контрольним розчином замінити кюветою з досліджуваним розчином.

Зняти відлік за шкалою колориметра, відповідною коефіцієнту пропускання досліджуваного розчину у відсотках. Для реєструючого приладу типу M 907-10 відлік знімають за шкалою коефіцієнтів пропускання Т у відсотках, або за шкалою Д - в одиницях оптичної щільності. Абсолютна погрішність виміру коефіцієнта пропускання не перевищує 1%.

Вимір провести 3-5 разів і остаточне значення виміряної величини визначити як середнє арифметичне з набутих значень.

Визначення концентрації речовини в розчині

При визначенні концентрації речовини в розчині слід дотримувати наступну послідовність в роботі:

- вибір світлофільтру;

- вибір кювети;

- побудова градуювальної залежності для цієї речовини;

- вимір оптичної щільності досліджуваного розчину і визначення концентрації речовини в розчині.

Титриметричний метод аналізу

Титриметричний аналіз - метод визначення кількості речовини шляхом точного виміру об'єму розчинів речовин, вступаючих між собою в реакцію.

Титр - кількість речовини розчину, що міститься в 1 мл, або еквівалентне визначуваній речовині. Наприклад, якщо титр H2SO3 дорівнює 0,0049 г./мл, це означає, що кожен мл розчину містить 0,0049 р. сірчаної кислоти.

Розчин, титр якого відомий, називається таким, що титрує. Титрування - процес додавання до досліджуваного розчину або його аликвотной частини еквівалентної кількості розчину, що титрує. При цьому використовуються стандартні розчини - фиксанали - розчини з точною концентрацією речовини (Na2CO3, HCl).

Реакція титрування повинна відповідати наступним вимогам:

1) висока швидкість реакції;

2) реакція повинна протікати до кінця.

HCl + NaOH > NaCl + H2O

Головне завдання титриметричного аналізу - не лише використовувати розчин точно відомій концентрації (фиксанал), але і правильно визначити точку еквівалентності.

Існує декілька способів зафіксувати точку еквівалентності:

По власному забарвленню іонів визначуваного елементу, наприклад марганцю у вигляді аніона.

За допомогою індикаторів: наприклад, при реакції нейтралізації використовують кислотно-лужні індикатори: лакмус, фенолфталеїн, мітив оранж - органічні сполуки змінюють забарвлення при переході від кислої до лужного середовища.

Індикатори - органічні барвники, які міняють своє забарвлення при зміні кислотності середовища.

На область переходу забарвлення індикатора (положення і інтервал) впливають усі чинники, від яких залежить константа рівноваги (іонна сила, температура, сторонні речовини, розчинник), а також індикатора.

Література

1 Алиєв Г.М. Техника пылеулавливания и очистки промышленных газов

2 Бойчик І.М. «Про оплату праці», Львів: Сполом, 1998

3 Закон України Про оплату пріці // Відомості РВ України, 1995

4 Закон України Про підприємництво в Україні // Нове законодавство України, Випуск 3 к.., 1992

5 Кравченко В.С. Водопостачання та каналізація: Підручник.-К.: Кондор,2003. - 288 с

6 Покропивний С.Ф. Економіка підприємства, Київ: Наукова думка, 2000

7 Тугай А.М. Розрахунок і проектування споруд систем водопостачання: Навчальний посібник / А.М. Тугай, В.О. Терновцев, Я.А. Тугай. - к.: КНУБА, 2001. - 256 с

Размещено на Allbest.ru