Джерела забруднення атмосфери

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Черкаський державний технологічний університет

Будівельний факультет

Кафедра загальної екології, педагогіки і психології

Контрольна робота

з основ екології

Тема: № 58.

1. Автотранспорт - як джерело забруднення біосфери

2. Вплив природної та штучної радіації на живі організми

Виконав:

Студент гр. ЗРТ - 73

Юрпольський І.О.

_____________________

Заліковка № 07191

м. Черкаси 2010

План

Вступ

1. Автотранспорт - як джерело забруднення біосфери

1.1. Джерела забруднення атмосфери

1.2. Автотранспорт

1.3. Літаки

1.4. Шуми

1.5. Вплив забруднення атмосфери на людину, рослинний і тваринний світ

2. Вплив природної та штучної радіації на живі організми

2.1. Введення

2.2. Поняття про радіоактивність, радіаційний фон

2.3. Біологічна дія іонізуючого випромінювання

2.4. Вплив радіоактивних речовин на рослинний і тваринний світ

Висновок

Використана література

Вступ

На всіх стадіях свого розвитку людина була тісно пов'язана з навколишнім світом. Але з тихий пір, як з'явилося високорозвинене суспільство, небезпечне втручання людини в природу різко посилилося, розширився об'єм цього втручання, воно стало великообразне і загроза загрожує стати глобальною проблемою для людства. Втрата невідновних видів сировини підвищується, все більше орних земель вибуває з економіки так на них будуються міста і затони. Людині доводитися все більше втручатися в господарство біосфери - тій частині нашій планети, в якій існує життя. Біосфера Землі в наш час піддається наростаючому антропогенному дійству. При цьому можна виділити дещо найістотніших процесів, будь-який з яких не покращує екологічну ситуацію на планеті. Наймасштабнішим і значним є хімічне забруднення середовища невластивими їй речовинами хімічної природа. Серед їх - газоподібні і аерозольні забруднювачі промислово-побутового походження. Прогресує і накопичення вуглекислого газу в атмосфері. Подальший розвиток цього процесу усилюватиме небажану тенденцію убік підвищення середньорічної температури на планеті. Викликає тривогу у екологів і забруднення Світового океану, що продовжується нафтою і нафтопродуктами, що досягло вже 11/5 його загальною поверхності. Нафтове забруднення таких розмірів може викликати велике порушення газо- і водообміну між гідросферою і атмосферою. Не викликає сумнівів і значення хімічного забруднення грунтів пестицидами і її підвищена кислотність, прямуюча до розпаду екосистеми. В цілому всі розглянуті чинники яким можна приписати забруднюючий ефект, надають замітний вплив на процеси, що відбуваються в біосфері.

1. Автотранспорт - як джерело забруднення біосфери.

1.1. Джерела забруднення атмосфери

Рисунок 1. Джерела забруднення атмосфери.

Продукти спалювання палива в усі зростаючих кількостях викидаються в атмосферу в результаті використання вугілля, нафти, газу для опалення житлових, суспільних і промислових будинків. При повному згорянні палива в атмосферу надходить ІЗ0₂ і пари води, при неповному тверді часточки, сажа, окисли сірі, вуглецю, азоту.

При спалюванні твердого палива, наприклад вугілля, утворюється летуча зола, яка на 55-77 % складається із дрібних твердих часточок розміром до 5 мкм. Кількість золи, що викидається з димовими газами, залежить від зольності палива - відсотка мінеральних домішок у всій масі палива, тобто відсотка баласту, не що брало участь у процесі горіння. Зольність вугіль різна. Наприклад, зольність донецького антрациту становить 4,5 %, а бурого підмосковного вугілля - 40 % Найменшу зольність мають дрова - 1 %, а саму більшу сланці - близько 50 %. Отже, чим більше зольність твердого палива, тем значніше викид золи в атмосферу. Зола містить у собі 42-49 % оксиду кремнію (IV), 23-37 % алюмосилікату, 9,8-16 % з'єднань заліза, кальцію, магнію.

Крім золи в димі завжди присутні тверді частки, що залежать від недожога палива, що й представляють собою частки незгорілого вуглецю. Недожог залежить від конструкції печі й режиму горіння. Так, при спалюванні твердого палива на колосникових ґратах основна частина золи переходить у велику кількість недожога й сажі. Дим при цьому способі спалювання має густе чорне фарбування. Якщо ж вугілля попередньо перетворити в пил і вдмухувати в топлення через форсунку, то разом з димом у повітря викидається більше золи, чому недожога.

У складі золи найбільше втримується оксиду кремнію (IV). Частки Si0₂ можуть глибоко проникати в легені й бути причиною виникнення силікозу. забруднення радіоактивний автотранспорт випромінювання

Сажа сама по собі не має токсичність, але через наявність у ній смолистих речовин (3, 4-бензпирен) здобуває властивості канцерогену, тривалий вплив якого може сприяти збільшенню захворюваності населення раком легенів. Серед забруднень атмосферного повітря продуктами спалювання палива найбільше значення мають оксиди сірки. Так, при спалюванні вугілля й нафти на кожну тонну палива утворюється відповідно 40 і 30 кг оксидів сірки в переусчете на оксид сірки (IV), що пояснюється високим змістом сірки в куті. Сірка може бути в паливі органічної, сульфатної й сульфідної. При горінні сульфатна сірка переходить у золу, а сульфідна й органічна згоряють, утворюючи оксид сірки (IV) ( з 1 г сірки утворюється 2 г оксиду сірки).

Оксид сірки (IV) (сірчистий ангідрид) - безбарвний, зі специфічним неприємним заходом газ, що вражає переважно органі подиху. При вдиханні повітря, забрудненого оксидом сірки, дивується й харчовий канал, порушуються окисно-відновні процеси, гнітиться ферментативна активність, знижується імунобіологічна реактивність організму й спостерігаються зрушення з боку вищої нервової діяльності. Гранично припустима середньодобова концентрація оксиду сірки (IV) в атмосфернім повітрі становить 0,05 мг/м³, а максі-.': мально разова - 0,5 мг/м³.

Оксид сірки - отрута зелених насаджень, але особливо чутливі до нього хвойні й фруктові дерева. Цей газ може також викликати корозію металевих покриттів (дахів, пам'ятників і ін.).

При спалюванні палива в атмосферу викидається також багато оксиду вуглецю (II) (вигарний газ) - продукту неповного згоряння ( при спалюванні 1 т палива утворюється 20 кг оксиду вуглецю). Цей газ є надзвичайно токсичним. Він не має кольори й заходу, не дратує слизувату оболонку, що підсилює небезпека отруєння ім. Володіючи підвищеною спорідненістю до гемоглобіну крові, в 200- 300 раз перевищуючим спорідненість гемоглобіну до кисню, оксид вуглецю зв'язує його, утворюючи карбоксигемоглобин, внаслідок чого в тканинах розвивається кисневе голодування. Із крові оксид вуглецю дифундує в тканині, порушуючи в них активність дихальних ферментів і, отже, тканинний подих. Особливо чутливі до кисневого голодування клітки нервової системи

У легких випадках отруєння спостерігається головний біль, вага в голові, слабість, запаморочення, нудота, блювота, у більш важких - втрата свідомості, судороги. Середньодобова ПДК оксиду вуглецю (II) в атмосфернім повітрі становить 1 мг/м³, максимально разова - 6 мг/м³.

При спалюванні палива у двигунах внутрішнього згоряння (автомобілі) в атмосферне повітря можливий вступ великої кількості оксиду вуглецю

Оксид вуглецю легше повітря, тому значна частина його несеться у верхні шари повітря й приземный шар атмосфери забруднюється порівняно мало. Однак іноді поблизу великих промислових підприємств можна виявити оксид вуглецю, концентрація якого рівна 100-300 т/и³.

Транспорт. У цей час забруднення атмосфери повітря вихлопними газами автотранспорту здобуває все більше значення. Вихлопні гази автомашин містять у своєму складі оксиди вуглецю, азоту, вуглеводні, з'єднання свинцю, сажу й хімічні речовини, кількість яких у цей час становить більш 200.

Залежно від якості пального і його домішок у вихлопних газах можуть утримуватися з'єднання сірки й свинцю. Кількість забруднюючих атмосферне повітря речовин залежить від інтенсивності руху автотранспорту, ширини вулиць, їх рельєфу і т.д. оксиди, Що Втримуються у вихлопних газах, азоту й вуглеводні під впливом ультрафіолетового випромінювання Сонця можуть утворювати нові з'єднання - фотооксиданты. При цьому спочатку утворюються озониды, потім комплекс оксидантов-органічних перекисів, альдегідів, кетонов, спиртів, фенолів, эпоксидов, вільних радикалів. Усі ці з'єднання прискорюють окиснення оксидів азоту й ведуть до збільшення змісту озону, а також до появи нітратів, нітритів і інших з'єднань

1.2 Автотранспорт

Вплив транспорту на атмосферне повітря. В промислово розвинутих країнах основним джерелом забруднення атмосфери є автотранспорт, парк якого безупинно росте. Якщо в 1900 р. на планеті нараховувалося біля 6 тис. автомобілів, то до 2000 р. чисельність світового парку автомашин досягла 500 млн. одиниць.

Частка автотранспорту в забрудненні атмосфери продуктами згоряння показана в табл.1.

Таблиця 1. Обсяги викидів продуктів згоряння, млн. т. рік -1

Продукти згоряння	Джерела продуктів згоряння продуктів згоряння
	автомобілі	електростанції, промисловість і т.д.
Оксид вуглецю	59,7	5,2
Вуглеводні й інші органічні речовини	10,9	6,4
Оксиди азоту	5,5	6,5
Сполуки , що містять сірку	1,0	22,4
Макрочастки	1,0	9,8

Викиди автомобільного транспорту істотно залежать від режиму роботи двигуна і якості використовуваного палива. Зразковий склад вихлопних газів автомобілів поданий у табл. 2

Наближений склад (% по обсягу) вихлопних газів автомобілів

Табл. 2.

Компоненти	Вміст компонентів у вихлопах
	карбюраторний двигун	дизельний двигун
N2	74-77	76-78
О2	0,3-8	2-18
Н2О	3,0 - 5,5	0,5 - 4.0
СО2	5,0-12,0	1,0-10,0
СО	5.0 - 10,0	0,01 - 0,5
Оксиди сірки	0-0,8	2* 10 -4 - 0,5
Вуглеводні	0,2 - 3,0	1 * 10 -3 - 0,5
Альдегіди	0-0,2	(1 - 9) * 10 -3
Сажа	0-0,4 г / м -3	0,01 -1,1 г / м -3
Бензапірен	(10-20) * 10-6 г/м -3	до 1 * 10 -5 г / м -3

Величезні автомобільні затори давно вже стали повсякденним явищем для великих українських міст. Київ - Кількість автомобілів в Україні щорічно зростає: за даними Державтоінспекції, цього року їх вже понад 10 мільйонів. Можна було б порадіти, що власним авто вже послуговується кожен четвертий українець. Проте в результаті автомобільні викиди стали основним джерелом забруднення повітря у великих містах. Навіть в індустріальних центрах Донбасу та Придніпров'я вони за обсягом зрівнялися із промисловими викидами, а в інших містах частка автотранспорту в забрудненні повітря взагалі перевищує 90%. Про це повідомив Радіо Свобода начальник Центральної геофізичної обсерваторії МНС України Олександр Косовець. Фахівці обсерваторії проводять дослідження повітря у 53-х містах і формують рейтинг їх забруднення.

Представник МНС Олександр Косовець розповів: «За перше півріччя в цілому по Україні в десятку найбільш забруднених міст входили Макіївка, Дніпродзержинськ, Одеса (потрапила сюди виключно завдяки автотранспорту), Донецьк, Горлівка, Дзержинськ, Єнакієве, Маріуполь, Дніпропетровськ і Лисичанськ. Дані свідчать про кількаразові перевищення гранично допустимих концентрацій. Зокрема, дуже високий був вміст бензпірену, пилу, формальдегіду,фенолу, фтористого водню, аміаку, діоксиду азоту. Вклад автотранспорту в Києві - відсотків 90». Київ, де зосереджена десята частина українських авто, цього року посів лише 27 місце. Все тому, що частину постів Центральної геофізичної обсерваторії у столиці відключили від електроенергії. «Із урахуванням їхніх показників, Київ увійшов би до другої десятки забруднених міст», - запевняє Олександр Косовець. Але міській владі вигідно показувати, що столиця стає чистішою.

Основній внесок в забруднення атмосфери вносять автомобілі, що працюють на бензині потім літаки (приблизно 5 % ), автомобілі з дизельними двигунами (близько 4 %), трактори і інші сільськогосподарські машини (близько 4 % ), залізничний і водний транспорт (приблизно 2 %). До основних забруднюючим атмосферу речовин, які викидають рухомі джерела (загальне число таких речовин перевищує 40), відносяться оксид вуглецю, вуглеводні (приблизно 19 % ) і оксиди азоту (близько 9 % ). Оксид вуглецю (CO) і оксиди азоту поступають в атмосферу тільки з вихлопними газами, тоді як не повністю згорілі вуглеводні поступають як разом з вихлопними газами , так і з картера , паливного бака і карбіратора тверді домішки поступають в основному з вихлопними газами і з картера .

Найбільша кількість забруднюючих речовин викидається при розгоні автомобіля, особено при швидкому, а також при русі з малою швидкістю . Відносна частка (від загальної маси викидів) вуглеводнів і оксиду вуглецю найбільш висока при гальмуванні і на холостому ходу, частка оксидів азоту при розгоні. З цих даних виходить, що автомобілі особливо сильно забруднюють повітряне середовище при частих зупинках і при русі з малою швидкістю.

Створювані в містах системи руху в режимі "зеленої хвилі", істотно скорочують число зупинок транспорту на перехрестях, покликані скоротити забруднення атмосферного повітря в містах. Великий вплив на якість і кількість викидів домішок надає режим роботи двигуна, зокрема співвідношення між масами палива і повітря, момент запалення, якість палива, відношення поверхні камери згоряє до її об'єму . При збільшенні відношення маси повітря і палива, що поступає в камеру згоряє, скорочуються викиди оксиду вуглецю і вуглеводнів, але зростає викид оксидів азоту

Не дивлячись на те що дизельні двигуни більш економні, таких речовин, як HnCm, NОx, викидають не більш, ніж бензинові, сморід істотно більше викидають диму (переважно незгорілого вуглецю), який до того ж володіє неприємним запахом створюваним деякими незгорілими вуглеводнями). В поєднанні ж із створюваним шумом дизельні двигуни не тільки сильніше забруднюють середовище, але і впливають на здоров'я людини набагато більшою мірою, ніж бензинові.

Робити якісний бензин в Україні ще не навчилися.На думку фахівців, кожна людина має змогу зменшити шкідливий вплив на своє здоров'я. «Не гуляти на проспектах Києва, які є найбільш забрудненими. Або обмежувати прогулянки у часі. А на рівні держави - необхідно завозити авто останнього покоління, а не ті, що на Заході виведені з експлуатації. Чесно кажучи, російські авто, навіть сучасні, не мають належної системи для захисту довкілля і органів дихання», - зазначає Володимир Шумейко.Отже, причини автомобільного смогу всеукраїнського масштабу не лише кількісні, але й якісні. Значна частина українських автомобілів не відповідають міжнародним екологічним вимогам. Щодо якісного пального, то виявляється, що в Україні такого взагалі не випускають! «Нафтопереробні заводи, що є в Україні, здебільшого випускають пальне, що не відповідає стандартам Євро-4 і Євро-3, - заявив Радіо Свобода директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Саприкін. - Ця галузь потребує реформування, модернізації та реконструкції. Використання пального невисокої якості шкодить здоров'ю населення України, навколишньому середовищу. Другий аспект - це негативний вплив та сучасні двигуни. Імпортне пальне, зокрема з Литви, Білорусі, Болгарії та Румунії, порівняно з українським - досить високої якості. Безумовно, водії мають вибирати. Краще пальне є й дорожчим».

1.3 Літаки

Хоча сумарний викид забруднюючих речовин двигунами літаків порівняно невеликий (для міста, країни), в районі аеропорту ці викиди вносять визначальний внесок в забруднення середовища. До того ж турбореактивні двигуни (так саме як дизельні) при посадці і зльоті викидають добрі помітний на око шлейф диму. Значну кількість домішок в аеропорту викидають і наземні пересувні засоби, під'їжджаючі і від'їжджаючі автомобілі.

В аеропорту Лос-Анджелеса в 1970 г емісія від літаків і наземних засобів склала:

Речовина Аерозоль Емісія Hn Cm Noх

Літаки 10250 18000 2500 3820

Наземні засоби 8980 1235 750 80

Згідно отриманим оцінкам, в середньому близько 42 % загальної витрати палива витрачається на вирулювання літака до злітно-посадочної смуги (ВПП) перед зльотом і на зарулювання з ВПП після посадки (за годиною в середньому близько 22 мін). При цьому частка незгорілого і викинутого в атмосферу палива при рулюванні набагато більше, ніж у польоті. Крім поліпшення роботи двигунів (розпиленість палива, збагачення суміші в зоні горіння, використовування присадок до палива, уприскування води і ін.), істотного зменшення викидів можна добитися шляхом скорочення години роботи двигунів на землі і числа працюючих двигунів при рулюванні (тільки за рахунок останнього досягається зниження викидів в 3 - 8 разів).

В останні 10 - 15 років велику увагу надається дослідженню таких ефектів, які можуть виникнути у зв'язку з польотами надзвукових літаків і космічних кораблів. Ці польоти супроводжуються забрудненням стратосфери оксидами азоту і сірчаною кислотою (надзвукові літаки), а також частинками оксиду алюмінію (транспортні космічні кораблі). Оскільки ці забруднюючі речовини руйнують озон, то спочатку створилася думка (підкріплене відповідними модельними розрахунками), що плановане зростання числа польотів надзвукових літаків і транспортних космічних кораблів приведе до істотного зменшення озону зі всіма подальшими згубними діями ультрафіолетової радіації на біосферу Землі. Проте більш глибокий підхід до цієї проблеми дозволивши зробити висновок про слабий вплив викиди надзвукових літаків на стан стратосфери. Так, при сучасному числі надзвукових літаків і викиді забруднюючих речовин на висоті близько 16 км відносне зменшення змісту О3 може скласти приблизно 0.60 ; якщо їх число зросте до 200 і висота польоту буде близька до 20 км, то відносне зменшення змісту О3 може піднятися до 17%. Глобальна приземна температура повітря за рахунок парникового ефекту, створюваного викидами надзвуковими літаками може підвищиться не більше ніж на 0,1C/

Більш сильну дію на озон і глобальну температуру повітря можуть надати хлорфторметани (ХФМ0 фреон-11 і фреон-12 гази, що утворюються зокрема, при випаровуванні аерозольних препаратів, які використовуються (переважно жінками) для фарбування волосся. Оскільки ХФМ дуже інертні, то сморід розповсюджуються і довго живуть не тільки в тропосфері, але і в стратосфері. Володіючи досить сильними смугами поглинання у вікні прозорості атмосфери (8-12 мкм), фреони усилюють парниковий ефект. Що намітилося в останні десятиріччя темпи зростання виробництва фреонів можуть привести до збільшення змісту фреону-11 і фреону-12 в 2030 р. до 0,8 і 2,3 млрд (при сучасних значеннях 0,1 і 0,2 млрд). Під впливом такої кількості фреонів загальний вміст озону в атмосфері зменшиться на 18%, а в нижній стратосфері навіть на 40; глобальна приземна температура зросте на 0,12-0,21.

На закінчення можна відзначити, що всі ці антропогенні ефекти перекриваються в глобальному масштабі природними чинниками, наприклад, забрудненням атмосфери вулканічними виверженнями.

1.4 Шуми

Шуми відносяться до числа шкідливих для людини забруднень атмосфери. Дратівлива дія звуку (шуму) на людину залежить від його інтенсивності, спектрального складу і тривалості дії. Шуми із ширшими спектрами менш дратівливі, ніж шуми вузького інтервалу частот. Найбільше роздратування викликає шум в діапазоні частот 3000-5000 Гц.

Робота в умовах підвищеного шуму по-перше викликає швидку стомлюваність, загострює слух на високих частотах. Потім людина як би звикає до шуму, чутливість до високих частот різко падає, починається погіршення слуху, яка поступово перетворується в глухоту. При інтенсивності шуму 145-140 дБ виникають вібрації в м'яких тканинах носа і горла, а також в кістках черепи і зубах; якщо інтенсивність перевищує 140 дБ, то починає вібрувати грудна клітка, м'яза рук і ніг, з'являються біль у вухах і голові, крайня утомленість і дратівливість; при рівні шуму понад 160 дБ відбутися розрив барабанних перетинок.

Проте шум згубно діє не тільки на слуховий апарат, але і на центральну нервову систему людини, роботу серця, служити причиною багатьох інших захворювань. Одним з наймогутніших джерел шуму є вертольоти і літаки особливо надзвукові.

При тихий високих вимогах до точності і надійності керування сучасним літаком, які пред'являються до екіпажа літального апарату, підвищені рівні шумів надають негативну дію на працездатність і швидкість ухвалення інформації екіпажем. Шуми, створювані літаками, викликають погіршення слуху і інші хворобливі явища у працівників наземних служб аэропортоа, а також у жителів населених пунктів, над якими пролітають літаки. Негативна дія на людей залежить не тільки від рівня максимального шуму, створюваного літаком при польоті, але і від тривалості дії, загального числа прольотів за добу і фонового рівня шумів. На інтенсивність шуму і площу розповсюдження істотний вплив надають метеорологічні умови: швидкість вітру, розподіл її і температури повітря по висоті, хмари і осідання.

Особливо гострий характер проблема шуму придбала у зв'язку з експлуатацією надзвукових літаків. З ними пов'язані шуми, звуковий удар і вібрація жител поблизу аеропортів. Сучасні надзвукові літаки породжують шуми, інтенсивність яких значно перевищує гранично допустимі норми.

1.5 Вплив забруднення атмосфери на людину, рослинний і тваринний світ

Всі забруднюючі атмосферного повітря речовини в більшому або меншому ступені роблять негативний вплив на здоров'я людини. Ці речовини потрапляють в організм людини переважно через систему дихання. Органи дихання страждають від забруднення безпосередньо, оскільки близько 50% частинок домішки радіусом 0,01-0.1 мкм, проникаючих в легені, осідають в них.

Проникаючі в організм частинки викликають токсичний ефект, оскільки сморід: а токсичні (отруйні) по своїй хімічній або фізичній природі; б) служать перешкодою для одного або декількох механізмів, за допомогою яких нормально очищається респіраторний (дихальний) тракт; в) служать носієм поглиненого організмом отруйної речовини.

В деяких випадках дія забруднюючих речовин в комбінації з іншими приводять до більш серйозних розладів здоров'я, ніж дія шкірного з їх окремо. Велику роль грає тривалість дії.

Статистичній аналіз дозволивши достатньо надійно встановити залежність між рівнем забруднення повітря і такими захворюваннями, як поразка верхніх дихальних шляхів, серцева недостатність, бронхіти, астма, пневмонія, емфізема легенів, а також хвороби очей. Різке підвищення концентрації домішок, що зберігається протягом декількох днів, збільшує смертність людей немолодого віку від респіраторних і серцево-судинних захворювань. В грудні 1930 р. в долині річки Маас (Бельгія) наголошувалося сильне забруднення повітря протягом 3 днів; в результаті сотні людей захворіли, а 60 чоловік померли - це більш ніж в 10 разів вище середній смертності. В січні 1931 р. в районі Манчестера (Великобританія) протягом 9 днів спостерігалося сильне задимлення повітря, яке стало причиною смерті 592 чоловік. Широку популярність здобули випадки сильного забруднення атмосфери Лондона, що супроводжувалися численними смертельними результатами. В 1873 р. в Лондоні було відзначено 268 непередбачених смертей. Сильне задимлення в поєднанні з туманом в період з 5 по 8 грудня 1852 р. привело до загибелі більше 4000 жителів Великого Лондона. В січні 1956 р. близько 1000 лондонців загинули в результаті тривалого задимлення. Велика частина, хто помер несподівано, страждали від бронхіту, емфіземи легенів або серцево-судинними захворюваннями.

Оксид вуглецю (З):

Концентрація, перевищуюча гранично допустиму, приводить до фізіологічних змін в організмі людини, а концентрація більше 750 млн до смерті. Пояснюється це тим, що З - виключно агресивний газ, легко що з'єднується з гемоглобіном ( червоними кров'яними тільцями). При з'єднанні утворюється карбоксигемоглобін, підвищення (понад норму, рівною 0.4%) вміст якого в крові супроводжується:

а) погіршенням гостроти зору і здатності оцінювати тривалість інтервалів годині

б) порушенням деяких психомоторних функцій головного мозку ( при змісті 2-5%)

в) змінами діяльності серця і легенів ( при змісті більше 5%)

г) головними болями, сонливістю, спазмами, порушеннями дихання і смертністю ( при змісті 10-80%).

Ступінь дії оксиду вуглецю на організм залежать не тільки від його концентрації, але і від годині перебування (експозиції) людини в загазованому З повітрі. Так, при концентрації З рівною 10-50 млн (нерідко спостережуваної в атмосфері площ і вулиць великих міст), при експозиції 50-60 мін наголошуються порушення, приведені в п. "а", 8-12 г - 6 тижнів - спостерігаються зміни, вказані в п.. "в". Порушення дихання, спазми. Втрата свідомості спостерігаються при концентрації З, рівної 200 млн, і експозиції 1-2 г при важкій роботі і 3-6 г - у спокої. На щастя, утворення карбоксигемоглобіна в крові - процес оборотний: після припинення вдихання З починається його поступовий висновок з крові; у здорової людини зміст З в крові кожні 3-4 г і зменшується в два рази. Оксид вуглецю - дуже стабільна речовина, годину його життя в атмосфері складає 2-4 міс. При щорічному надходженні 350 млн. т концентрація З в атмосфері повинна була б збільшуватися приблизно на 0,03 млн-1/год. Проте цього, на щастя, не спостерігається, чим ми зобов'язані в основному ґрунтовим грибам, дуже активно розкладаючим З (деяку роль грає також перехід З в СО2).

Діоксид сірки і сірчаний ангідрид:

Діоксид сірки (SO2) і сірчаний ангідрид (SO3) в комбінації із зваженими частинками і вологою надають найшкідливішій дію на людину, живі організми і матеріальні цінності SO2 - безбарвний і негорючий газ, запах якого починає відчуватися при його концентрації в повітрі 0,3-1,0 млн, а при концентрації понад 3 млн SO2 має гострий дратівливий запах. Діоксид сірки в суміші з твердими частинками і сірчаною кислотою (подразник більш сильний, ніж SO2) вже при середньорічному змісті 9,04-0,09 млн. і концентрація диму 150-200 мкг/м3 може приводити до збільшення симптомів утрудненого дихання і хвороб легких, а при середньодобовому змісті SO2 0,2-0,5 млн і концентрації диму 500-750 мкг/м3 спостерігається різке збільшення числа хворих і смертельних результатів. При концентрації SO2 0,3-0,5 млн протягом декількох днів наступає хронічна поразка листя рослин особливо шпинату, салату, виляску і люцерни.

Оксиді азоту і деякі інші речовини:

Оксиді азоту (перш за все, отруйні діоксид азоту NO2), що з'єднуються за участю ультрафіолетової сонячної радіації з вуглеводнями (серед найбільшої реакційною здатністю володіють олеофіни), утворюють пероксилацетилнитрат (ПАН) і інші фотохімічні окислювачі, у тому числі пероксибензоилнітрат (ПБН), озон (О3), перекис водню (Н 2О2), діоксид азоту. Ці окисники- основні складові фотохімічного смогу, повторюваність якого велика в сильно забруднених містах, розташованих в низьких широтах північної і південної півкулі (Лос-Анджелес, в якому близько 200 днів в році наголошується зміг, Чикаго, Нью-Йорк і інші міста США; ряд міст Японії, Туреччині, Франції, Іспанії, Італії, Африки і Південної Америки).

Оцінка швидкості фотохімічних реакцій, що приводять до вивчення ПАН, ПБН і озону, показує, що у ряді південних міст колишнього Радянського Союзу влітку близько півдня годинник (коли велика притоки ультрафіолетової радіації) ці швидкості перевершують значення, починаючи з якими наголошується утворення смогу. Так, в Алма-Аті, єреван, Тбілісі, Ашхабаді, Баку, Одесі і інших містах при спостережуваних рівнях забруднення повітря максимальна швидкість втрати О3 досягла 0,70-0,86 мг/(м3 ч), тоді як зміг виникає вже при швидкості 0,35 мг/(м3 ч).

Наявність в складі ПАН діоксиду азоту і йодистого калія додає смогу коричневий відтінок. При концентрації ПАН випадає на землю у вигляді клейкої рідини згубно діючій на рослинний покрив.

Всі окислювачі, ПАН і ПБН, сильно дратують і волають запалення очей, а в комбінації з озоном дратують носоглотку, приводять до спазмів грудної клітки, а при високій концентрації (понад 3-4 мг/м3) викликають сильний кашель і ослабляють можливість на чому або зосередитися.

Назвемо деякі інші забруднюючі повітря речовини, шкідливо діючі на людину. Встановлено, що у людей, професіонально мають справу з азбестом підвищена вірогідність ракових захворювань бронхів і діафрагм, що розділяють грудну клітку і черевну порожнину. Берилій надає шкідливу дію(аж до виникнення онкологічних захворювань) на дихальні шляхи, а також на шкіру і очі. Парі ртуті викликають порушення роботи центральної верхньої системи і нирок. Оскільки ртуть може нагромаджуватися в організмі людини, то зрештою її дія приводити до розладу розумових здібностей.

В містах унаслідок забруднення повітря, що постійно збільшується, неухильно зростанні число хворих, страждаючих такими захворюваннями, як хронічний бронхіт, емфізема легенів, різні алергічні захворювання і рак легких. У Великобританії 10% випадків смертельних результатів доводитися на хронічний бронхіт, при цьому 21; населення у віці 40-59 років страждає на це захворювання. В Японії у ряді міст до 60% жителів хворіють на хронічний бронхіт, симптомами якого є сухий кашель з частими відкашлюваннями, подалі прогресуюче утруднення дихання і серцева недостатність (у зв'язку з цим слід зазначити, що так зване японське економічне чудо 50-х - 60-х років супроводжувалося сильним забрудненням природного середовища одного з найкрасивіших районів земної кулі і серйозним збитком, заподіяним здоров'ю населення цієї країни). В останні десятиріччя з що викликає сильну заклопотаність швидкістю зростанні число хворих раком бронхів і легенів, виникненню яких сприяють канцерогенні вуглеводні.

2. Вплив природної та штучної радіації на живі організми

2.1 Введення

З давніх часів людина удосконалював себе, як фізично, так і розумово, постійно створюючи й удосконалюючи знаряддя праці. Постійна недостача енергії змушувала людини шукати й знаходити нові джерела, впроваджувати їх не піклуючись про майбутнє. Таких прикладів безліч: паровий двигун спонукала людину до створення величезних фабрик, що за собою спричинило миттєве погіршення екологи в містах. Іншим прикладом служить створення каскадів гідроелектростанцій, що затопили величезні території й змінили до невпізнанності екосистеми окремих районів. У пориві за відкриттями наприкінці XIX в. двома вченими: Пьером Кюрі й Марією Сладковской-Кюрі було відкрите явище радіоактивності. Саме це досягнення поставило існування всієї планети під погрозу. За 100 із зайвим років людин наробив стільки глупостей, скільки не робив за все своє існування. Давно вже пройшла Холодна війна, ми вже пережили Чорнобиль і багато засекречених аварій на полігонах, однак проблема радіаційної погрози нікуди не пішла й посій день служить головною погрозою біосфері.

Радіація відіграє величезну роль у розвитку цивілізації на даному історичному етапі. Завдяки явищу радіоактивності був зроблений істотний прорив в області медицини й у різних галузях промисловості, включаючи енергетикові. Але одночасно із цим сталі всі отчетливее проявлятися негативні сторони властивостей радіоактивних елементів: з'ясувалося, що вплив радіаційного випромінювання на організм може мати трагічні наслідки. Подібний факт не міг пройти повз увагу громадськості. І чим більше ставало відомо про дію радіації на людський організм і навколишнє середовище, тим суперечливіше ставали думки про те, наскільки більшу роль повинна грати радіація в різних сферах людської діяльності.

На жаль, відсутність достовірної інформації викликає неадекватне сприйняття даної проблеми. Газетні історії про шестиногих ягнят і двоголових дітей сіють паніку в широких колах. Проблема радіаційного забруднення стала однієї з найбільш актуальних. Тому необхідно прояснити обстановку й знайти вірний підхід. Радіоактивність варто розглядати як невід'ємну частину нашого життя, але без знання закономірностей процесів, пов'язаних з радіаційним випромінюванням, неможливо реально оцінити ситуацію.

Для цього створюються спеціальні міжнародні організації, що займаються проблемами радіації, у їхньому числі існуюча з кінця 1920-х років Міжнародна комісія з радіаційного захисту (МКРЗ), а також створений в 1955 році в рамках ООН Науковий Комітет з дії атомної радіації (НКДАР).

2.2 Поняття про радіоактивність, радіаційний фон

На кожного мешканця Землі постійно діє так званий природний радіаційний фон, який формується з космічної радіації та випромінювань радіоактивних речовин, що містяться в земній корі. Сумарна річна доза природного опромінення дорівнює 70--200 мілірентгенів (мР) і не становить загрози для здоров'я людини. Навіть додаткова доза опромінення, яку людина дістає під час медичних обстежень, цілком безпечна. Робота у специфічних умовах, наприклад на атомних електростанціях, хоч і пов'язана з деяким ризиком, але особливої небезпеки для здоров'я також не становить, оскільки суворо регламентована санітарно-гігієнічними вимогами.

Небезпека дії йонізуючого випромінювання виникає під час опромінень у набагато більших дозах. Подібні ситуації мають місце у випадку аварій на ядерних установках, коли відбувається забруднення води, ґрунту, повітря радіоактивними ізотопами, внаслідок ядерних вибухів під час випробувань ядерної зброї чи завдавання ядерного удару.

Радіоактивність -- це розпад ядер деяких елементів та ізотопів, що мають надлишок нейтронів або протонів. Природна радіоактивність є довільним процесом. На Землі чимало місць із підвищеним радіаційним фоном. Це, як правило, родовища урану, радіоактивних сланців, торієві піски, радонові мінеральні джерела. Ь У країні до таких місць належать міста Хмільник, Миронівка, Жовті Води.

Космічне випромінювання складається з галактичного та сонячного. Його досить мала енергія зростає в стратосфері та йоносфері Землі. Це випромінювання складається в основному з протонів і важких ядер. Потрапивши в атмосферу, вони, стикаючись з різними атомами і молекулами елементів повітря, спричиняють появу радіонуклідів (Тритій, Карбон-14, Берилій-7, Натрій-22 та ін.), що разом з опадами випадають на землю.

Штучна радіоактивність -- це радіоактивність, спричинена діяльністю людини. Зміст такої діяльності полягає в добуванні енергії під час ядерної реакції (взаємодії ядер з елементарними частинками, що супроводжується перетворенням ядер і виділенням величезної кількості енергії). Радіоактивний розпад не залежить від таких зовнішніх фізичних факторів, як тиск, температура, склад повітря тощо. Під час цього процесу і виникає радіація.

Радіація -- виділення елементарних частинок чи електромагнітної енергії атомними ядрами під час їх поділу. Нині широко використовують термін йонізуюче випромінювання, під яким розуміють промені різних типів і походження, які в результаті проходження крізь речовину йонізують атоми і молекули. Так, йонізація може бути спричинена електромагнітними коливаннями (рентгенівським, синхротронним, гамма-випромінюванням) та частинками (електронами, позитронами, протонами, альфа-частинками, р-мезо-нами, прискореними ядрами, нейтронами). Найважливішим для людини і в той же час небезпечним є а-, (3-і у-випромінювання.

б-промені -- це потік позитивно заряджених ядер Гелію. Вони мають найкоротший радіус дії (кілька сантиметрів у повітрі і 0,1 мм у живій тканині). Небезпечні тільки під час прямого контакту зі шкірою чи слизовими оболонками, але мають надзвичайну руйнівну силу, спричинюють сильні опіки.

в-промені складаються з негативно заряджених електронів, що рухаються з величезною швидкістю. В повітрі вони поширюються на кілька метрів, у живій тканині -- на кілька міліметрів.

г-промені мають електромагнітну природу і становлять найнебезпечніше явище. Діють на відстані сотень метрів.

Крім типу випромінювання, важливе значення має фізичний стан та хімічні властивості речовин, що містять радіоактивні ізотопи (радіонукліди). Це визначає їх надходження в організм людини і локалізацію в тканинах. З трьох шляхів надходження радіонуклідів у організм (через шкіру, повітря, їжу) найнебезпечнішим є потрапляння їх з їжею.

У тканинах організму радіонукліди розподіляються по-різному. У кістках накопичуються Стронцій, Кальцій, Барій, Радій, у печінці затримуються Церій, Лантан, Прометій, у м'язах залишаються Калій, Рубідій, Цезій, в селезінці та лімфатичних вузлах утримуються Ніобій, Рутеній, щитовидною залозою поглинається Іод. Рівномірно по всьому тілу розподіляються Тритій, Карбон, Ферум, Полоній.

Радіонукліди, що потрапили в організм людини, а також ті, що впливають ззовні, йонізують речовини, що входять до складу живих тканин, діючи на молекулярному рівні і спричинюючи різні зміни залежно від дози опромінення.

Доза опромінення є кількісною оцінкою йонізації. Визначається кількістю енергії радіації, поглинутої одиницею маси тіла. Одиницею виміру є грей (табл. 3). Користуються також поняттям ефективна еквівалентна доза (Зв), або біологічний еквівалент радіації (Бер).

Таблиця З. Одиниці вимірювання йонізуючого випромінювання

Фізичні величини	У системі СІ	Позасистемні	Співвідношення
Активність, С	Бк (беккерель)	Кі (кюрі)	ІБк -- 1 розпад за 1с = 2,7. 10 -11 1Кі; 1Кі = 3,7 . 1010Бк
Поглинута доза, Д	Гр (грей)	Рад (рад)	Ірад= 1 Дж/кг; 1рад = 10-2 Гр = = 100 ерг/г
Еквівалентна доза, Н	Зв (зіверт)	Бер (бер)	ІБер = 10-2 Зв = 10-2 Гр = 1 рад
Експозиційна доза,X	Кл/кг (кулон на кілограм)	Р (рентген)	ІКл/кг = 3,77 10-3Р; 1Р = 0,01Гр

Для вимірювання ступеня йонізації повітря, потужності дози рентгенівського та гамма-випромінювання, загального рівня радіації користуються старою одиницею вимірювання -- рентгеном. Кінцевий результат опромінення залежить перш за все від часу, протягом якого діяла радіація певної потужності.

2.3 Біологічна дія йонізуючого випромінювання

Розрізняють пряму дію радіації (наприклад, розрив молекули ДНК в результаті проходження елементарної частинки) та непряму, коли, наприклад, йонізується вода, що входить до складу клітин (відбувається радіоліз). Ці первинні фізнко-хімічні процеси діють паралельно й призводять до складних взаємопов'язаних змін, що порушують функціонування систем організму. У разі дії обох видів радіації головними об'єктами опромінення є великі білкові молекули.

Під час проходження елементарної частинки крізь живу клітину руйнуються хімічні зв'язки молекул (пряма дія). З утворених вільних радикалів виникають нові хімічні сполуки і непряма дія). Непряма дія йонізуючого випромінювання набагато більша, тому що утворені вільні радикали надзвичайно «агресивні», а під час проходження елементарних частинок крізь клітину утворюється цілий трек з таких радикалів.

Дуже небезпечний радіоліз води, під час якого утворюється супероксидний оксиген О₂, який завдає значних пошкоджень оточуючим органічним молекулам. Пошкоджуються також окремі ділянки ДНК внаслідок дезамінування основ амінокислот чи розривів карбонових зв'язків. Це призводить до генетичних та соматичних ефектів. Якщо радіація діє на білки, спостерігається їх часткова денатурація, вони втрачають свої функції. Таким чином, навіть дуже незначна кількість енергії, що потрапила в організм, призводить до значних змін у ньому. Це явище дістало назву радіобіологічного парадоксу -- невідповідності між експозиційною дозою та ефектом її дії.

Найвищою радіочутливістю характеризуються клітини, що мають велику швидкість поділу. До них належать клітини кісткового мозку, лімфоїдної тканини, статеві, епітелій шлунково-кишкового тракту. Найменш уразливі нервові волокна, кістки, хрящі. Неоднакова чутливість до радіації організмів різного віку. Чим молодший організм -- тим він чутливіший.

Виділяють три групи органів за їх чутливістю до дії радіації:

1) все тіло, статеві органи, червоний кістковий мозок;

2) м'язи, щитовидна залоза, жирові тканини, печінка, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик ока

3) кісткова тканина, шкіра, кисті, литки, стопи.

Сила впливу радіонуклідів, які потрапляють усередину тіла, визначається їх фізико-хімічними властивостями, способами й часом проникнення, швидкістю виведення. При цьому має значення розмір частинок, що містять радіонукліди. Наприклад, більші частинки затримуються у верхніх дихальних шляхах і можуть швидко видалитися. Також можуть бути швидко видалені, не потрапивши у кров, частинки, які надійшли з їжею. Ступінь видалення радіонуклідів з організму залежить від загальної швидкості метаболічних процесів (у молодшого організму вони швидші).

Клінічна картина радіаційного ураження.

Після опромінення організму людини під час зовнішнього чи внутрішнього впливу радіації може виникнути тяжке захворювання -- променева хвороба. В її розвитку виділяють ряд синдромів, що свідчать про радіоактивне ураження окремих фізіологічних систем організму людини.

Церебральний синдром виявляється у вигляді підвищеного психічного та рухового збудження, інколи супроводжується непритомністю. Ці симптоми виникають та прогресують внаслідок променевого пошкодження клітин та судин головного мозку. Збудження поступово змінюється апатією. З часом людина втрачає здатність координувати рухи, орієнтуватися у просторі та часі. Далі -- судоми, зупинка дихання і смерть.

Шлунково-кишковий синдром виникає внаслідок ураження епітелію, що вистилає внутрішню поверхню кишечника. Клітини кишечника відповідають за всмоктування поживних речовин та рідини. Крім того, вони є бар'єром, який перешкоджає "проникненню в кров різних мікроорганізмів. їх загибель порушує процеси всмоктування, що призводить до зневоднення організму і його інфікування кишковими бактеріями. Симптоми -- біль у шлунку та кишечнику, швидка втрата маси тіла, нудота, блювання, пронос, під час якого видаляється багато рідини. Порушується водно-сольовий баланс і настає смерть.

Кістково-мозковий синдром може бути в результаті різкого порушення кровотворення і кровообігу. Кістковий мозок відповідає за відтворення основних структурних компонентів крові -- еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів. Радіоактивне ураження спричинює різке зменшення кількості кров'яних клітин, внаслідок чого розвивається анемія, з'являються кровотечі.

Прояв та тяжкість перебігу променевої хвороби залежать від дози опромінення. Так, променева хвороба виникле при одноразовому опроміненні з експозиційною дозою 100 Р (1 грей). Найстрашніше те, що в момент опромінення людина нічого не відчуває і не знає, що зазнала тяжкої травми. Розрізняють чотири ступені тяжкості перебігу променевої хвороби, які залежать від отриманої дози.

І ступінь -- легкий. Виникає під час одноразового опромінення дозою в 1--2 грей. ІІ ступінь -- середній. Розвивається під дією радіації в 2--4 грей. ІІІ ступінь -- тяжкий. Спричинюється дією дози в 4--6 грей. Нарешті, IV ступінь -- вкрай тяжкий. Спричинюється одноразовим опроміненням понад 6 грей. У перебігу променевої хвороби кожного ступеня можна виділити чотири періоди.

Період первинної променевої реакції. Виникає відразу після опромінення або впродовж 1 --10 год і триває від кількох годин до кількох діб. Характеризується збудливістю, роздратованістю хворого. Потім настає загальна слабкість, нудота, блювання, головний біль, підвищення температури тіла. Після цього спостерігається пригнічення психічної діяльності.

Прихований період починається з моменту зникнення симптомів первинної реакції. Самопочуття хворого поліпшується, але він може скаржитися на загальну слабкість та зниження апетиту, неспокійний сон. Період прихованої дії триває кілька днів або тижнів. Чим коротший прихований період, тим важчі наслідки. В особливо важких випадках цей період відсутній.

Період загострення променевої хвороби характеризується проявом усіх ознак ураження: знову з'являються головний біль, безсоння, нудота, блювання, зростає загальна слабкість, виникають шлунково-кишкові розлади з сильним болем у животі, проноси, інколи з кров'ю. Температура тіла підвищується до 40 °С і довго тримається. На шкірі з'являються крововиливи та виразки. Спостерігаються кровотечі з внутрішніх органів, а через 2--3 тижні -- випадання волосся. У цей період часто виникають такі інфекційні ускладнення, як ангіна, запалення легенів, сепсис. При легкому та вкрай тяжкому ступенях ураження цей період триває недовго: у першому випадку швидко переходить у четвертий період, у другому -- настає смерть.

Період одужання. Першою його ознакою є зменшення кровотеч і підвищення апетиту. Нормалізується температура, поліпшується загальний стан, збільшується маса тіла.

Під час опромінень невеликими дозами зовнішньої радіації чи вживання з їжею великої кількості радіонуклідів може виникнути так звана хронічна променева хвороба. її перебіг залежить від сумарної дози опромінення та локалізації радіонуклідів у організмі. Першими симптомами є підвищена втомлюваність, роздратованість, зниження працездатності, погіршання пам'яті та порушення сну. Потім з'являються шлунково-кишкові розлади, кровотечі з ясен і носа, біль у кістках.

Смерть настає у випадку продовження споживання забрудненої радіонуклідами їжі чи перебування протягом тривалого часу на забрудненій місцевості. Зміна харчування і евакуація, як правило, сприяють одужанню.

Допомога населенню в разі радіоактивного забруднення місцевості

Характер захисних заходів залежить від часу, що минув з моменту виникнення небезпеки радіоактивного зараження. Основні методи захисту населення від зовнішнього опромінення та надходження радіонуклідів у організм з повітрям, водою та їжею зводяться до обмеження перебування людей на забрудненій місцевості. їх можна розмістити у тимчасових укриттях, герметизованих приміщеннях, евакуювати. Звичайно, потрібно виключити вживання продуктів і води, забруднених радіонуклідами. В ранній період (до однієї доби) необхідно приймати препарати, що містять Іод (наприклад, йодид калію), оскільки щитовидна залоза дуже швидко накопичує радіоактивний Іод-132 з періодом напіврозпаду 2 доби. Після цього терміну вживання препаратів Іоду недоцільне, у деяких випадках навіть шкідливе. Слід зазначити, що вживання спиртових розчинів йоду не допоможе, а тільки спричинить зайве подразнення слизових оболонок шлунка, тому що всі елементи потрапляють в організм лише у вигляді йонів.

Враховуючи можливість потрапляння радіоактивних речовин з повітрям у легені, для їх захисту слід використовувати респіратори. Дуже небезпечно палити у забрудненому повітрі, оскільки паління сприяє надходженню радіонуклідів у організм. Крім того, тютюн містить речовини, що посилюють дію радіації (радіосенсибілізатори).

На першому етапі після евакуації тіло людини необхідно промити струменем води протягом 15 хв з використанням мийних засобів. Рот, очі і ніс треба прополоскати 1 % -вим розчином соди. Всі губки і тампони, які застосовувалися для миття, слід зібрати, помістити у герметичні банки та направити на радіологічне дослідження. їх не можна закопувати і категорично забороняється спалювати. Обов'язковим є багаторазове промивання шлунка і кишечника волою.

Стронцій-90 набагато швидше видаляється з організму за умови частого вживання молока і продуктів, що містять Кальцій.

Рекомендується вживати речовини, що послаблюють чи перешкоджають впливу радіації на організм (радіопро-тектори). В основі дії радіопротекторів лежать різні механізми, наприклад, перехоплення вільних радикалів після проходження елементарної частинки, подовження періоду поділу кпітин тощо. До таких речовин належать цистеїн, що міститься у жовтку яєць, каротин А, токоферол Е, який накопичується багатьма овочами. Дуже добре зв'язує Цезій-137 у шлунку протектор-адсорбент берлінська лазур.

Радіоактивне опромінення має ще один бік своєї підступної дії -- так звані віддалені ефекти. До них належать:

* напрацювання та накопичення в організмі антитіл, що згодом починають «боротися» з білками організму;

* канцерогенез -- втрата контролю за ростом та поділом клітин, що призводить до виникнення та розвитку ракових пухлин.

Атомні та термоядерні боєголовки ракет і снарядів діють з величезною руйнівною силою. Вибух проявляється сліпучим спалахом -- вогненною кулею, яка перетворюється на грибоподібну хмару, гуркотом. У місці вибуху руйнування всіх споруд досягає майже 100 % . Ця територія називається епіцентром вибуху. Навколишня місцевість, яка також зазнала руйнування, пожеж, радіоактивного забруднення, називається осередком ядерного ураження.

Основними урахувальними факторами, що діють під час вибуху, є світлове випромінювання, ударна хвиля, електромагнітний імпульс, проникна радіація та слід радіоактивної хмари.

Світлове випромінювання -- це сильний потік світла, який має дуже широкий спектр променів і здатний у разі безпосередньої дії спричинити опіки різного ступеня, тяжкі ураження очей з тимчасовою чи повною сліпотою. Якщо під час спалаху очі прикриті, вірогідність їх ураження незначна. Опіки можуть виникати внаслідок займання одягу чи пожеж.

Електромагнітний імпульс безпосередньої небезпеки для здоров'я людини не становить. Можливий лише у деяких випадках тимчасовий розлад нервової і серцево-судинної систем у людей, які мають схильність до відповідних хвороб. Ураження можливе внаслідок виведення з ладу електричного обладнання і виникнення у зв'язку з цим пожеж або уражень електричним струмом, високовольтною дугою.

Ударна хвиля характеризується величиною надлишкового тиску від 20 до 100 кПа. Люди можуть дістати переломи кісток, вивихи, розриви тканин чи органів, кровотечі, струси мозку або ураження вторинного походження уламками різних споруд, осколками скла, іншими предметами, що рухаються з великою швидкістю. Тяжкість уражень зумовлюється віддаленістю від епіцентру вибуху.

Проникна радіація зумовлена дією потоку нейтронів та г -випромінювання, що діють у перші 10--15 с після вибуху. Відбувається йонізація живої тканини, що призводить до порушення функцій організму та розвитку променевої хвороби.

Слід радіоактивної хмари -- радіоактивне зараження місцевості продуктами ядерного вибуху. Небезпека полягає у зовнішньому опроміненні у-променями, що йдуть від усіх забруднених предметів, а також внутрішньому опроміненні г -променями у разі потрапляння забруднених частинок усередину організму з повітрям, водою, їжею. Це так само може призвести до розвитку гострої променевої хвороби.