Кіотський протокол і Україна

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Внаслідок економічного спаду 1990-х років фактичний рівень викидів парникових газів (ПГ) значно нижче міжнародних зобов'язань України по Кіотському протоколу. Оскільки невикористана частина встановленої в протоколі квоти на викиди може бути продана іншим країнам, Україна могла б продати значну частину невикористаної квоти. Як ми демонструємо в цій роботі, відповідні річні доходи від продажу невикористаної квоти можуть складати від 740 млн. дол. США до 2,9 млрд. дол. США у 2008-2010 роках. Більше того, спільні інвестиційні проекти українських та іноземних фірм, спрямовані на зменшення викидів, можуть стати джерелом додаткових доходів. Слід зауважити, що обидва механізми складні і досі не повністю оформлені. Тому більшість країн, які підписали протокол, наразі в переговорному процесі формують рішення згідно з їхніми, деколи протилежними, інтересами. Наприклад, домагаючись збереження вищого рівня ціни дозволів на викиди деякі країни виступають з наступною аргументацією: квота, яка вивільнилася в країнах з перехідними економіками, має бути блокована, адже вона була не результатом діяльності, спрямованої на зменшення викидів, а незалежного від них фактору - спаду промислового виробництва. Не зважаючи на подібні міжнародні дискусії, не кажучи про потенційні економічні вигоди, український Уряд не тільки не зайняв активної позиції в міжнародних переговорах, але й не докладав зусиль до процесу підготовки внутрішніх умов (наприклад, до створення реєстру викидів, необхідного для участі в торгах викидами). Цей «розслаблений» підхід може поставити під сумнів не тільки можливість участі українських фірм у вигідних проектах, спрямованих на зниження рівня викидів, а й призвести до обмеження прав перехідних економік розпоряджатися вільною часткою квоти викидів.

Базуючись на цих засадах, в нашій роботі наголошуються як економічні, так і екологічні вигоди від різних механізмів передбачених у Кіотському протоколі, а також висвітлюється необхідність більш активної участі України у внутрішній і зовнішній підготовці для того, щоб отримати повний спектр вигод від Кіотського протоколу.

1. Кіотський протокол і Україна

15 березня 1999 року Україна підписала Кіотський протокол, який є частиною Рамочної конвенції ООН зі зміни клімату (UNFCCC). Основна ціль UNFCCC досягнути «стабілізації концентрації парникових газів в атмосфері на рівні, який відвернув би шкідливе антропогенне втручання до системи клімату». В межах загальної конвенції, Кіотський протокол містить конкретні квоти викидів для країн, час досягнення визначеного рівня викидів та механізмів, які можуть зробити зменшення викидів найменш витратним.

Суть протоколу зводиться до того, що країни - основні забрудники отримали квоти викидів, у порівнянні з базовим 1990 роком, які вони мають задовольнити протягом 2008-2012 років.

Міжнародний процес зводиться до того, що країни демонструють своє бажання приєднатися до загальних зусиль по зменшенню викидів парникових газів (ПГ), підписуючи Кіотський протокол. Надалі вони починають підготовку до повної участі, що вимагає ратифікації договору. На цьому етапі - і трохи меншою мірою після ратифікації - детальна специфікація механізмів протоколу відкрита для переговорів між майбутніми сторонами протоколу, особливо до того, поки протокол ще не вступив у дію.

Країни ОЕСР (Організація Економічного Співробітництва та Розвитку) несуть найбільший тягар скорочення викидів ПГ. Аби полегшити тягар виконання вимог протоколу, для цих країн були розроблені положення про так звані гнучкі механізми, які мають знизити вартість досягнення зниження викидів аби зробити цей процес якомога ефективнішим. Україну можуть зацікавити два гнучких механізми:

· Торгівля викидами (механізм базується на кадастрі (інвентаризації) викидів). Кіотський протокол передбачає, що кожна країна отримає в своє розпорядження дозволену квоту викидів, розраховану відносно базового 1990 року. Квоту можна умовно виміряти в Одиницях встановленого обсягу (AAU). Коли протокол вступить в силу, країни мають продемонструвати зниження викидів до встановленого обсягу. Якщо викиди в країні нижчі за встановлений протоколом обсяг, певна кількість AAU може бути продана країнам, які перевищують рівень своєї квоти викидів.

· Спільне впровадження (СВ, механізм базується на проектах). Країна, яка ратифікувала Кіотський протокол і має проблеми з дотриманням встановленого обсягу, може придбати Одиниці зниження викидів (ERU). Аби ERU були дійсними, подібні проекти мають продемонструвати та підтвердити досягнення постійного зниження рівня викидів.

Основна різниця між цими двома механізмами заключається в тому, що Торгівля викидами полягає у продажі іншій країні своєї частки невикористаного встановленого обсягу викидів, а механізм Спільного впровадження (СВ) генерує додаткове зниження викидів ПГ за допомогою спільних інвестиційних проектів між двома компаніями. Наприклад, якщо країна A викидає в повітря на 10 млн. тонн ПГ менше, ніж її встановлений обсяг, в той час, як країна Б перевищує свій встановлений обсяг на 15 млн. тонн ПГ, тоді країна А може продати 10 млн. тонн своїх невикористаних AAU країні Б (Торгівля викидами). Однак тепер фірма в країні Б (для спрощення припустимо, що в країнах існує тільки одна фірма) має скоротити свої викиди ще на 5 млн. тонн. Оскільки в країні А дешевше досягти скорочення викидів, ніж в країні Б (наприклад тому, що в країні А використовуються застарілі технології), тоді фірма в країні Б створює проект спільного впровадження з фірмою в країні А, досягає необхідного зменшення викидів в країні А і зараховує 5 млн. тонн ERU для виконання своїх зобов'язань, які вона недовиконувала на 15 млн. тонн ПГ. Отож, якщо Торгівля викидами веде лише до перерозподілу між країнами історичного рівня витрат 1990 року економічно ефективним шляхом (але не веде до скорочення викидів у порівнянні з 1990 роком), то Спільне впровадження дійсно веде до скорочення викидів (в нашому прикладі - на 5 млн. тонн ПГ в країні А), там де витрати на це будуть найменшими.

2. Виграші від двох механізмів Кіотського протоколу для України

Україна, як і інші країни з перехідними економіками, має унікальну можливість отримати значні вигоди від Торгівлі викидами. Внаслідок значної економічної кризи 1990-х років кількість викидів CO₂ в повітря в 1998 році скоротилася до 55% у порівнянні з рівнем 1990 року. Це зменшення, яке принизливо називають «гаряче повітря», робить Україну, де викиди CO₂ скоротилися на 38,5% між 1990 та 1999 роками, найбільш потенційним продавцем AAU на ринку Торгівлі викидами. За деякими оцінками у 2010 році Україна досягне 84% використання свого встановленого обсягу, що означає наявність у країні приблизно 148 млн. тонн CO₂ щорічно, які можна продавати як AAUs (інші оцінки навіть більш оптимістичні).

Хоча основні принципи та механізми Кіотського протоколу, а також загальні вигоди для такої країни, як Україна, вже зрозумілі, багато конкретних деталей впровадження протоколу досі є об'єктом політичних дискусій, як на міжнародній, так і на українській арені. Отож українські урядовці мають докласти всіх зусиль аби ратифікація та форма конкретних механізмів протоколу давали якомога більше вигод Україні. Тому прискіпливий аналіз та квантифікація можливих вигод є необхідними як для ратифікації Кіотського протоколу у Верховній Раді, так і для подальшої розробки національних інституцій, необхідних для створення та впровадження політики у сфері зміни клімату. Ратифікація Кіотського протоколу не можлива без проведення детального економічного аналізу виграшів та видатків, який би був завірений українським Урядом. Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції - разом з Міністерством екології та природних ресурсів, а також з іншими міністерствами - відповідальне за проведення подібного дослідження, але ця робота знаходиться у «мертвій точці», бо за висновком Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції існує «невизначеність майбутньої структури виробництва та темпів її вдосконалення, що ускладнює визначення обсягу квот на перспективу… [інша причина] відсутність достатньо обґрунтованих прогнозів розвитку відповідних галузей, які мають бути основою розрахунків.

Переваги Торгівлі викидами:

Багато речей впливатимуть на майбутню ціну AAU. Сторони Кіотського протоколу мають досягти скорочення викидів, продемонструвавши його в середньому за певний період, який називається період дії зобов'язань (перший період дії зобов'язань простягається від 2008 до 2012 року). Якщо країна не повністью використовує свій встановлений обсяг в першому періоді, вона може або продати AAU іншій країні або накопичити їх для використання у другому періоді дії зобов'язань, якщо це необхідно. Отож передбачення точної кількості AAU, запропонованих до продажу в першому періоді дії зобов'язань, є доволі складним завданням, але необхідно зрозуміти, що завелика кількість AAU, які наразі потенційно можуть бути продані, не має однозначно приводити до зниження на них ціни, адже AAU представляють собою товар «тривкого зберігання». На цьому фоні зараз ціни на AAU передбачаються у проміжку від 5 до 20 дол. США за тонну CO₂. Якщо прийняти за вірну оцінку максимальної кількості AAU, які Україна зможе запропонувати на ринку Торгівлі викидами у 2008-2010 роках, тобто 148 млн. CO₂ тонн щорічно, тоді потенційні доходи від продажу AAU складуть від 740 млн. до 2,9 млдр. дол. США. Оскільки ратифікація Кіотського протоколу, скоріше за все, не потребуватиме від України зменшення фактичного викиду ПГ (на відміну від країн ОЕСР, яким це може дорого обійтися), загальні видатки складатимуться лише з видатків на підтримання інституцій, які б забезпечували можливість країни брати участь у Торгівлі викидами.

Переваги Спільного впровадження:

Крім продажу AAU, в Україні також є великий потенціал отримати переваги від проектів спільного впровадження (СВ). Питомі викиди вуглецю в Україні (які вимірюються в тоннах вуглецю на мільйон доларів США внутрішнього валового продукту) є найбільшими в Європі. У 1996 році Україна викидала 1,248 тонн вуглецю на 1 млн. дол. США ВВП, в той час як в країнах ЄС цей показник становить 142 тонни в середньому, а в Росії 903 тонни. З цього можна зробити висовок, що зменшення питомої ваги викидів вуглецю може відбуватися за рахунок порівняно менших видатків, ніж у інших країнах, приваблюючи інвесторів, зацікавлених у проведенні проектів СВ. Ці проекти, в свою чергу, є доволі позитивними для України, бо матимуть зовнішні позитивні ефекти, доповнюючи свої прямі ефекти. Адже відбуватиметься передача технологій, розвиватиметься людський потенціал, підвищиться енергоефективність економіки, поліпшиться якість повітря та здоров'я населення. Більше того, проекти СВ можуть бути стимулом для зацікавленості іноземних партнерів у подальших інвестиційних проектах не пов'язаних з екологічними цілями.

Зараз в Україні вже існує база розроблених проектів, які можуть бути виконані в рамках механізму СВ. Не тільки приватні компанії, але і інші організації можуть фінансувати проекти СВ. Наприклад, Прототипний вуглецевий Світового банку, Уряди Японії, Канади, а також Нідерландів (фонд ERUPT та інші) фінансують пілотні проекти СВ, а також ведуть роботи по знаходженню можливих партнерів у Торгівлі викидами. Незважаючи на широкі перспективи застосування механізму СВ, цей процес гальмується відсутністю в Україні СВ офісу, який би вибирав, затверджував та займався моніторингом проектів, а також доповідав про їх виконання до секретаріату UNFCCC.

кіотський протокол екологічний атмосфера

3. Впровадження гнучких механізмів кіотського протоколу в Україні

14 квітня 1999 року Уряд України сформував Міжвідомчу комісію із забезпечення виконання Рамкової конвенції 00Н про зміну клімату. До того ж Відділ проблем зміни клімату Міністерства екології та природних ресурсів України має підтримувати роботу Міжвідомчої комісії.

Декілька двосторонніх програм зі співробітництва у сфері зміни клімату є зараз активними в Україні, наприклад, Україно-Американська Ініціатива з питань зміни клімату19 та Канадсько-Українська Програма екологічного співробітництва. Цей досвід має використовуватися для підготовки методології, правил та законодавчої бази, а також і для створення СВ офісу в Україні аби приватні фірми могли нарешті почати брати участь у проектах СВ. Оскільки країнам не дозволяється продавати всі наявні AAU (тобто весь невикористаний встановлений обсяг викидів), і вони зобов'язані підтримувати резерв протягом періоду дії зобов'язань, для України білшь доцільним є спочатку відкрити офіс СВ, продаючи ERUs, зберігаючи надлишок AAU для більш пізнього вступу на ринок торгівлі викидами.

З часом наближення вступу Кіотського протоколу в дію, міжнародні переговори та дебати стосовно майбутнього впровадження інтенсифікуються. Україна має стати набагато більш активним учасником міжнародних переговорів, що потребує міжнародної координації дій, підготовки досліджень та позицій з питань, а також залучення маркетингових здібностей аби гідно представити Україну як країну, привабливу для проектів СВ, оскільки в Україні такі проекти можуть здійснюватися з порівняно невеликими видатками. Наприклад Зелена інвестиційна схема, розроблена Росією та ЄС, зробила б для України участь в торгівлі викидами простіше, оскільки вона дозволила б зняти з України певні інституційні вимоги (наприклад, необхідність ведення внутрішнього детального реєстру, в якому кожне підприємство наділялося б квотою на викиди, і могло вільно розпоряджатися незадіяними надлишками квоти на міжнародному ринку). Однак не варто чекати, поки подібні схеми будуть розроблені Росією, або запропоновані Україні іншими країнами - Україна має самостійно визначати та захищати свої інтереси.

Україна досягла одного з найкращих в світі положень стосовно обсягу викидів, визначеного в Кіотському протоколі, за рахунок економічного спаду, а не за рахунок втілення екологічних проектів або державної політики. Така ситуація, яку часто називають «гарячим повітрям» залишається на порядку денному, бо потенційно вона підриває цілі Кіотського протоколу. Чітка позиція України стосовно використання потенційних надходжень від торгівлі викидами дозволила б швидше вирішення остаточної форми гнучких механізмів протоколу.

Зобов'язання України використовувати такі надходження на екологічні проекти (які можуть бути і економічно вигідними), а також аргумент, що Україна дорого заплатила за зниження викидів, можуть покращити її позицію в міжнародних переговорах. Російська позиція з «гарячого питання» та розробки Зеленої інвестиційної схеми можуть слугувати приблизним прикладом того, що Україна могла б робити на міжнародній арені.

Крім завдань з трьох вище перерахованих категорій, Україна має зайняти більш активну позицію на міжнародних переговорах почасти аби гарантувати збереження ціни на дозволи на викиди. Доцільно розглянути координацію дій в цьому питанні з Росією. Адже після того, як США - найбільший потенційний покупець дозволів на викиди - заявила про вихід з Кіотського протоколу, всі вимоги цього протоколу можуть теоретично бути задоволені лише продажем AAU. Це піддає сумніву мету протоколу, яка полягає у зниженні антропогенних викидів, тому що в такому випадку будуть обмінюватися лише папірці та гроші, і ніяких зусиль по зменшенню викидів не знадобиться. Саме тому процес торгівлі викидами стане політично загостреним. Великі обсяги AAU, запропонованих до продажу, скоріше за все, зменшуватимуть ринки СВ та Чистого розвитку, а отже посилять опозицію зі сторони країн, які сподіваються залучити інвестицій в рамках цих двох механізмів. Більше того, некоординований продаж вільних частин російського та українського встановленого обсягу - які домінуватимуть ринок торгівлі викидами - скоріше за все знизить них ціну. Саме тому існує потреба координації між двома країнами. Політична та технічна складність процесу торгівлі викидами також потребують координації дій: якщо Україна та Росія не зможуть задовольнити вимог, необхідних для участи в торгах тоді Кіотський протокол може стати занадто дорогим для розвинених країн (цей аргумент також може використовуватися для того, щоб стимулювати Канаду, Японію та ЄС співпрацювати з Україною та надавати їй допомогу у процесі ратифікації та впровадження Кіотського протоколу

На даний час Національне агентство екологічних інвестицій України забезпечує супроводження 124 проектів спільного впровадження в різних секторах економіки України. Реалізація цих проектів призведе до сумарного скорочення викидів парникових газів у обсязі близько 130 млн. тонн еквіваленту двоокису вуглецю та суттєво розширить можливості вітчизняних підприємств щодо залучення іноземних інвестицій. Важливо також підкреслити, що кількість таких проектів неухильно зростає.

З 29 квітня 2008 року Україною виконано усі передумови відповідності за Кіотським протоколом щодо можливості здійснення проектів спільного впровадження за національною процедурою (шлях 1), а після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 року №718, якою впорядковуються взаємовідносини Сторін щодо підготовки та реалізації проектів, створено передумови для запровадження національної процедури щодо цих проектів.

Зважаючи на обсяг задекларованого кіотськими домовленостями надлишку одиниць (частин) установленої кількості, близько 1 млрд. тонн еквіваленту двоокису вуглецю, перед Національним агентством екологічних інвестицій України стоїть надзвичайно важливе завдання щодо реалізації потенціалу та існуючих передумов для підтримки національної економіки шляхом розширення доступу вітчизняних підприємств до фінансових ресурсів, які мають бути спрямовані на модернізацію та переоснащення виробництв.

У рамках цієї діяльності в умовах зниження світового попиту на ресурси, перспективні завдання Нацекоінвестагентства щодо організації співпраці між власниками проектів та міжнародними інвесторами, в т.ч. міжнародними фінансовими організаціями, набувають як ніколи актуального та пріоритетного значення.

Одним з найбільш значних результатів, досягнутих Національним агентством екологічних інвестицій України у минулому році, є підключення Національного електронного реєстру антропогенних викидів та абсорбції парникових газів до Міжнародного журналу трансакцій та реалізація проекту «Утилізація шахтного метану на шахті ім. О.Ф. Засядька», за яким Україною вперше в світі була здійснена передача 1,5 млн. одиниць (частин) установленої кількості з рахунка України в Національному електронному реєстрі антропогенних викидів та поглинання парникових газів до Національного реєстру Японії відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2008 року №1294-р.

Це в котрий раз підтверджує те, що Національне агентство екологічних інвестицій України сумлінно виконує покладені на нього обов'язки, доводячи, що Україна є надійним та бажаним партнером для держав усього світу.

Варто зазначити, що на сьогодні триває процес передачі:

- Національного електронного реєстру антропогенних викидів та абсорбції парникових газів;

- Національного центру кадастру антропогенних викидів та абсорбції парникових газів разом з програмно-апаратними комплексами та базами даних.

Висновки

Зараз Україна перебуває на зламному етапі щодо Кіотського протоколу, вона знаходиться у становищі, яке дозволяє їй отримати неабиякий зиск від ратифікації протоколу, в основному, від продажу вільної частки свого встановленого обсягу викидів, використовуючи гнучкі механізми, передбачені протоколом. Щорічні надходження від продажу дозволів на викиди у 2008-2010 роках можуть складати від 740 млн. дол. США до 2,9 млн. дол. США. До того ж гроші можуть надходити як інвестиції у проектах спільного впровадження у сферах лісонасадження, підвищення енергоефективності, заміни палива, та запобігання витоку газів.

Аби реалізувати цей потенціал, Україна має зайняти активну позицію та розпочати формування законодавчої та інституційної бази, яка дозволить брати повну участь у впровадженні Кіотського протоколу. Аби така участь була успішною, необхідно розвинути здатність України обліковувати зниження викидів, займатися моніторингом проектів, чітко визначати джерела зниження викидів, а також найдешевші методи його досягнення.

Досвід України у впровадженні двосторонніх екологічних програм, а також досвід інших країн має широко застосовуватися при розробці регулювання та створення офісу СВ, аби нарешті дозволити приватну ініціативу у цій сфері та почати роботу з іноземними партнерами, які цікавляться можливістю проводити проекти спільного впровадження в Україні.

Аби отримати повний спектр вигод від гнучких механізмів Кіотського протоколу, Україна має стати конкурентноздатним гравцем на ринку торгівлі викидами та проектів спільного впровадження. Становище із підготовкою до впровадження Кіотського протоколу в Україні далеко від нормального, в основному, із-за недорозвиненого інституційного середовища.

Чи надійдуть українські AAU та ERU на ринок взагалі і чи стануть вони привабливими для іноземних інвесторів залежить, в основному, від спроможності України швидко справитися із складним завданням підготовки до участі у гнучких механізмах Кіотського протоколу.

Проте якщо ця можливість буде втрачена, Україна може позбавитися, принаймні, часткової компенсації за спад свого промислового виробництва.

Аби забезпечити вигоди, які може принести торгівля викидами, Україна має зайняти чітку позицію у міжнародних переговорах і, можливо, надати гарантії використання отриманих коштів для впровадження екологічно-орієнтованих проектів (які при цьому можуть бути і економічно вигідними). Іншим завданням є підготовка національної здатності брати участь у торгівлі викидами до початку масивних торгів. Національна здатність брати участь у торгах та привабливі умови інвестування конче необхідні для залучення інвесторів, які бажатимуть брати участь у проектах спільного впровадження в Україні.

І наприкінці варто зауважити, що попри всі можливі економічні вигоди, які може принести Кіотський протокол Україні, неможливо недооцінювати його внесок у підвищення важливості екологічної політики в Україні, яка зазнала величезних втрат від екологічних катастроф та досі стикається із доволі проблематичною екологічною ситуацією.

Література

1. Звіт про результати діяльності Національного агентства екологічних інвестицій України за 2008. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.climategroup.org.ua. - Станом на 01.03.2010 р.

2. Логачова Л.М. Використання механізмів Кіотського протоколу для реалізації проектів / Л.М. Логачова // Геотехнології та управління виробництвом XXI сторіччя: монографія / за заг. ред. О.В. Мартякової. - Донецьк: Вид-во ДонНТУ, 2006. - Т. 2.

3. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про парникові гази»

4. http://ua.for-ua.com/ukraine/2010/07/30/141741.html

5. http://www.climatestrategies.org/

6. http://vkurse.ua/ua/analytics/kiotskaya-tochka-rosta

7. http://epl.org.ua/ljudina/prosvitnicka-dijalnist/konsultaciji/zmina-klimatu/stan-vprovadzhennja-rkoonzk-i-kiots kogo-protokolu-v-ukrajini/

Размещено на Allbest.ru