Проблема Чорнобиля в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

На тему: «Проблема Чорнобиля в Україні»

Загальні характеристики Чорнобильської атомної електростанції

Чорнобильська АЕС (ЧАЕС)- перша на території України атомна електростанція.

орнобильська АЕС розташована в східній частині великого географічного регіону, іменованого білорусько-українським Поліссям, на березі ріки Прип'яті, що впадає в Дніпро, у 18 км від районного центра - м. Чорнобиль.До аварії в місті Прип'ять проживало 12,5 тисяч чоловік. У 112 кілометрах південніше Київ, а в 100 км на схід -місто Чернігів. Безпосереднє місце, де знаходиться станція і містечко обслуговуючого персоналу називається місто Прип'ять.

До весни 1986 року на Чорнобильскої АЕС діяли чотири енергоблоки. Кожен енергоблок складається з ядерного реактора і двох парових турбін. Місцевість тут відрізняється відносно плоским рельєфом. Роботи зі спорудження станції були початі в 1970 році.

Щільність населення в 30-ти кілометровій зоні навколо станції складала близько 100 тисяч чоловік.

Будівництво Чорнобильської АЕС велося чергами. Кожна з них уключала 2 енергоблоки, що мали загальні системи спеціального водоочищення і допоміжні спорудження на площадці. У їхній склад входять: сховище рідких і твердих радіоактивних відходів, відкриті розподільні пристрої, газове господарство, резервні дизель-генераторні електростанції, гідротехнічні й інші спорудження. Джерелом технічного водопостачання перших чотирьох енергоблоків є наливний ставок-охолоджувач площею 22 квадратних кілометра. Передбачені також окремі насосні станції для 3-го і 4-го блоків. Мається резервне електропостачання від дизель - генераторів. Навіть неповне перерахування споруджень ЧАЕС говорить про тім, наскільки це був великий енергетичний об'єкт. 28 вересня 1977 року включений в електричну мережу 1-й турбогенератор. Чорнобильська АЕС дала країні першу електричну енергію. 24 січня 1978 року на електростанції вироблений перший мільярд кіловат-годин електроенергії. 21 грудня 1978 року здійснений пуск 2-го енергоблоку. 22 квітня 1979 року ЧАЕС виробила перші 10 мільярдів кіловат-годин електроенергії. 3 грудня 1981 року здійснений пуск 3-го блоку електростанції. 31 грудня 1983 року дав першу електроенергію 4-й енергоблок. 21 серпня 1984 року Чорнобильська АЕС виробила 100 мільярдів кіловат-годин електроенергії. Таким чином, на 1 січня 1986 року потужність чотирьох блоків станції складала 4 мільйони кіловатів, що відповідало її проектної потужності. Енергоблок № 1зупинений у 1996 році у зв'язку з постановою уряду України.

Енергоблок № 2 зупинений в жовтні 1991 року в зв'язку з займанням турбогенератора.

Енергоблок № 3 який знаходився в режимі експлуатації до 2000 року.

Енергоблок № 4 зупинений 26 квітня 1986 року.

чорнобильський атомний електростанція аварія

Принцип роботи ЧАЕС

На Чорнобильської АЕС були встановлені ядерні реактори РБМК-1000. Теплова потужність кожного реактора складає 3200 Мвт. Мається два турбогенератори електричною потужністю по 500 Мвт кожний (загальна електрична потужність енергоблоку - 1000 Мвт). Паливом для РМБК-1000 служить слабко збагачена по урані-235 двоокис урану. У вихідному для початку процесу стані кожна її тонна містить приблизно 20 кг ядерного пального - урану-235. Стаціонарне завантаження двоокису урану в один реактор дорівнює 180 тонн. Ядерне пальне засипається в реактор не навалом, а міститься у виді тепловиділяючих елементів - твелів. Твел являє собою трубку з цирконієвого сплаву, куди містяться таблетки циліндричної форми двоокису урану. Твели розміщають в активній зоні реактора у виді так званих тепловиділяючих зборок, що поєднують по 18 твелів. Ці зборки, а їх близько 1700 шт., містяться в графітову кладку, для чого в ній зроблені технологічні канали. По них же циркулює і теплоносій. У РМБК це вода, що у результаті теплового впливу від ланцюгової реакції, що відбувається в реакторі, доводиться до кипіння, і пара, через технологічні магістралі подається на турбогенератори, що безпосередньо виробляють електроенергію. Круговорот води в реакторі здійснюється головними циркуляційними насосами. Їх вісім - шість працюючих і два резервних. Сам реактор поміщений усередині бетонної шахти, що є засобом біологічного захисту. Графітова кладка укладена в циліндричний корпус товщиною 30 мм. Розмір активної зони реактора - 7м. по висоті і 12 м. у діаметрі. Весь апарат спирається на бетонну підставу, під яким розташовується басейн-барботер системи локалізації аварії. Ланцюгова реакція і тепловиділення в реакторній зоні загалом протікають у такий спосіб: ядро урану під впливом нейтрона поділяється на два осколкових ядра. При цьому виділяються нові нейтрони. Вони у свою чергу викликають розподіл інших ядер урану. Але не всі нейтрони беруть участь у ланцюговій реакції. Деякі з них поглинаються матеріалами конструкції чи реактора виходять за межі активної зони. Ланцюгова реакція починається тільки тоді, коли хоча б один з нейтронів, що утворилися, бере участь у наступному розподілі атомних ядер. Ця умова характеризується коефіцієнтом ефективності розмноження (Кеф), що визначається як відношення числа нейтронів даного покоління до числа нейтронів попереднього покоління. При значенні цього коефіцієнта рівному 1 у реакторі відбувається ланцюгова реакція розподілу, що самопідтримується, постійної інтенсивності. Такий стан реактора називається критичним. При значенні Кеф менше 1 процес розподілу ядер урану буде загасаючим (підкритичний стан), а при Кеф більше 1 інтенсивність розподілу і потужність реактора будуть наростати (надкритичний стан). Осколки атомних ядер, розлітаючись з великою швидкістю, взаємодіють з іншими ядрами і гальмуються у своєму русі. При втрати кінетичної енергії осколків і відбувається виділення тепла. При перебуванні реактора в надкритичному стані наростання ланцюгової реакції відбувається некерованому режимі, що може привести до ядерного вибуху. Для регулювання швидкості протікання ланцюгової реакції застосовуються стрижні з матеріалів поглинаючих нейтрони - бористої чи сталі карбіду бора. Вони вводяться (чи виводяться) з активної зони реактора чи збільшуючи зменшуючи кількість нейтронів і відповідно чи прискорюючи сповільнюючи плин ланцюгової реакції. Конструкторами РМБК-1000 передбачалося, що реактор повинний мати ряд проти аварійних систем. Це система керування і захисту реактора, що включає в себе 211 твердих стрижнів-поглиначів і апаратура контролю за рівнем і розподілом нейтронного потоку. Вона забезпечує пуск, ручне й автоматичне регулювання потужності, планову й аварійній зупинці реактора. Остання автоматично здійснюється по сигналах аварійного чи захисту при натисканні кнопки. Крім того, на ЧАЕС передбачені захисні системи на випадок якщо аварія усе-таки відбудеться. У випадку розриву труб контуру циркуляції теплоносія, уключалася система аварійного охолодження реактора (САОР), яка подавала воду з гідравлічних ємністей у технологічні канали для екстреного охолодження робочої зони реактора. Конструктори і засоби інформації затверджували, що система аварійного захисту РМБК на Чорнобильської АЕС така, що в стані без утручання людини, тобто автоматично запобігти серйозні наслідки передбачених проектом відмовлень. Отже, будь-яка велика аварія, на їхню думку могла бути локалізована не приносячи відчутної шкоди здоров'ю людей, навколишньому середовищу. Однак подальші події довели неспроможність подібних тверджень.

Хронолигія подій у день катастрофи

День 25 квітня 1986 року на 4-ому енергоблоці ЧАЕС планувався не зовсім як звичайний. Передбачалося зупинити реактор на планово-попереджувальний ремонт. Але перед заглушенням ядерної установці керівництво ЧАЕС планувало провести деякі експерименти. Перед зупинкою були заплановані іспити одного з турбогенераторів станції в режимі вибігу з навантаженням власних нестатків блоку. Суть цього експерименту полягає в моделюванні ситуації, коли турбогенератор може залишитися без своєї рушійної сили, тобто без подачі пари. Для цього був розроблений спеціальний режим, відповідно до якого, при відключенні пари за рахунок інерційного обертання ротора генератор якийсь час продовжував виробляти електроенергію, необхідну для власних нестатків, зокрема для харчування головних циркуляційних насосів.

25 квітня 1986 року

1ч. 00 хв. - відповідно до графіка зупинки реактора на планово-попереджувальний ремонт персонал приступив до зниження потужності апарата працюючего на номінальних параметрах. 13ч. 05 хв. - при тепловій потужності 1600 Мвт. відключений від мережі турбогенератор №7, що входить у систему 4-го енергоблоку. Електроживлення власних нестатків перевели на турбогенератор №8 14ч. 00 хв. - відповідно до програми іспитів відключається система аварійного охолодження реактора. Оскільки реактор не може експлуатуватися без системи аварійного охолодження, його необхідно було зупинити. Але дозвіл на глушіння апарата не було дано. І реактор продовжував працювати без системи аварійного охолодження (САОР). 23ч. 10 хв. - отриманий дозвіл на зупинку реактора. Почалося зниження його теплової потужності до 1000-700 МВТ відповідно до програми іспитів. Але оператор не справився з керуванням, у результаті чого потужність апарата упала майже до 0. У таких випадках реактор повинний глушитися. Але персонал не порахувався з цією вимогою. Почали підйом потужності.

26 квітня 1986 року

1ч. 00 хв. персоналу удалося підняти потужність до рівня 200 Мвт (теплових) замість покладених 1000-700. 1ч. 03 хв. - До шести працюючих насосів підключили ще два, для підвищення надійності охолодження реактора після іспитів. 1ч. 20 хв. - Для утримання потужності реактора з нього були виведені стрижні автоматичного регулювання, порушивши найсуворішу заборону працювати на реакторі без визначеного запасу стрижнів - поглиначів нейтронів. У той момент у реакторі знаходилося тільки шість стрижнів, що приблизно вдвічі менше гранично припустимої величини. 1ч. 23 хв. - Оператор закрив клапана турбогенератора. Подача пари припинилася. Почався вибіг турбіни. У момент відключення другого турбогенератора повинна була спрацювати ще одна система захисту по зупинці реактора. Але персонал відключив її, щоб повторити іспиту якщо перша спроба не удасться. У результаті виниклої ситуації реактор потрапив у хитливий стан, що привело до появи позитивної радіоактивності і розігріву реактора. 1ч. 23 хв. 40 сек. - керівник зміни 4-го енергоблоку зрозумівши небезпеку ситуації дав команду натиснути кнопку найефективнішого аварійного захисту. Поглинаючі стрижні пішли вниз, але через кілька секунд зупинилися. Спроби ввести їх у реакторну зону не були вдалими. Реактор вийшов з-під контролю. 1ч. 23 хв. 44 сек. Потужність реактора різко збільшилася і приблизно в 100 разів перевищила проектну. 1ч. 23 хв. 45 сек. ТВЕЛи почали руйнуватися. У паливних каналах створився високий тиск.

1ч. 23 хв. Відбулося два вибухи. Перший - через небезпечну суміш, що утворилася в результаті розкладання водяної пари. Щодо природи другого вибуху, що повністю зруйнував реактор, немає об'єктивних зареєстрованих даних і можливі лише гіпотези. По одній з них, це був вибух хімічної природи, тобто вибух водню, який утворився в реакторі при високій температурі в результаті пароцирконієвої реакції і ряду інших процесів. По іншій гіпотезі, це вибух ядерної природи, тобто тепловий вибух реактора в результаті його розгону на миттєвих нейтронах, викликаного повним зневодненням активної зони. Великий позитивний паровий коефіцієнт реактивності робить таку версію аварії цілком вірогідною. Нарешті, існує версія, що другий вибух - теж паровий, тобто продовження першого; за цією версією всі руйнування викликав потік пари, викинувши з шахти значну частину графіту і палива. А піротехнічні ефекти у вигляді «феєрверку» вилітаючих, розпечених фрагментів, які спостерігали очевидці, це результат «виникнення пароцирконієвою і інших хімічних екзотермічних реакцій».

Екзотермічна реакція - хімічна або ядерна реакція, яка супроводжується виділенням тепла (наприклад, горіння).

Вибухи викинули палі даху четвертого блоку. У реактор проникло повітря. Повітря реагувало з графітовими стрижнями, утворюючи оксид вуглецю II (чадний газ). Цей газ спалахнув, почалася пожежа. Покрівля машинного залу зроблена з матеріалів, що легко пломеніють. (З тих самих, котрі використовувалися на ткацькій фабриці в Бухарі, що цілком згоріла на початку 70-х років. І хоча деякі працівники після випадку в Бухарі були віддані під суд, ці ж матеріали використовувалися при будівництві АЕС.) 8 з 140 тонн ядерного палива, що містять плутоній і інші надзвичайно радіоактивні матеріали (продукти розподілу), а також осколки графітового сповільнювача, теж радіоактивні, були викинуті вибухом в атмосферу. Крім того, пари радіоактивних ізотопів йоду і цезію були викинуті не тільки під час вибуху, але і поширювалися під час пожежі. У результаті аварії була цілком зруйнована активна зона реактора, ушкоджене реакторне відділення, деаераторна етажерка, машинний зал і ряд інших споруджень. Були знищені бар'єри і системи безпеки, що захищають навколишнє середовище від радіонуклідів, що містяться в опроміненому паливі, і відбувся викид активності з реактора. Цей викид на рівні мільйонів кюрі в добу, продовжувався протягом 10 днів з 26.04.86. по 06.05.86., після чого упав у тисячі разів і надалі поступово зменшувався.

Дні після аварії

Після аварії утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише сучасну Україну, Білорусь та Росію, які знаходилися поблизу ЧАЕС, але й і Східну Фракію, Македонію, Сербію, Хорватію, Болгарію, Грецію, Румунію, Литву, Естонію, Латвію, Фінляндію, Данію, Норвегію, Швецію, Австрію, Угорщину, Чехію, Словаччину, Нідерланди, Бельгію, Словенію, Польщу, Швейцарію, Німеччину, Італію, Ірландію, Францію (разом з Корсикою), Велику Британію та острів Мен.

Після оцінки масштабів радіоактивного забруднення стало зрозуміло, що буде потрібно робити евакуацію міста Прип'ять. Евакуація була запланована на 26 квітня, але вона була затримана за рішенням уряду СРСР та ЦК КПРС і почалася лише 27 квітня1986 року в 14:00. Це було явною помилкою, оскільки в цей день вітер дув в напрямі Прип'яті, яка знаходилася за 4 кілометри від ЧАЕС. Сосновий бір, який знаходився між містом і ЧАЕС під дією радіації перетворився на «Рудий ліс». Сосна гине при дозі в 10 Гр, 50 % летальність в людини наступає при дозі в 4 Гр. Щоб зменшити обсяг багажу, жителям сказали, що евакуація тимчасова (близько трьох днів). В результаті чого в 30 кілометровій зоні і досі є особисті речі місцевих мешканців. Станом на 28 квітня евакуація Прип'яті була майже повністю завершена. Було евакуйовано більше 44,5 тисяч чоловік в Іванківський та Поліський райони, близько 1000 виїхало до родичів та знайомих в інші області. В Прип'яті залишилося близько 5000 осіб, для проведення невідкладних робіт. Рівень радіації коливався від 30 до 2600 мкР/сек.

Не дивлячись на це, ні 26, ні 27 квітня населення не попередили про існуючу небезпеку і не надали жодних рекомендацій про те, як слід поводитися, щоб зменшити вплив радіоактивного випромінювання. Керівництво УРСР та СРСР намагалося приховати масштаби трагедії, але після повідомлень з Швеції, де на Фоксмаркській АЕС були знайдені радіоактивні частинки, які були принесені з східної частини СРСР та оцінки масштабів зараження, розпочалася евакуація близько 130 000 мешканців Київської області із забруднених районів. Перше офіційне повідомлення було зроблене по телебаченню лише 28 квітня під тиском обставин, але і воно містило дуже мало інформації про те, що сталося: «На Чорнобильській атомній станції сталася аварія, пошкоджено один з атомних реакторів. Приймаються міри по ліквідації наслідків аварії. Постраждалим надається допомога. Створена урядова комісія».

В той час, коли всі іноземні засоби масової інформації говорили про загрозу для життя людей, а на екранах телевізорів демонструвалася карта повітряних потоків в Центральній і Східній Європі, в Києві і інших містах України та Білорусі проводилися демонстрації і гуляння, які були присвячені Дню міжнародної солідарності трудящих. Особи, відповідальні за приховування інформації, пояснювали згодом своє рішення необхідністю запобігти паніці серед населення. Хоча рівень радіації, наприклад в Києві, згідно даних розсекречених документів СБУ перевищував фоновий в декілька десятків разів. В перші дні травня вітер дув в напрямку Києва. 1 травня в 11:00 гаммафон АН УРСР зафіксував значення близько 2500 мкР/год, можливо саме в цей час на Хрещатику відбувався парад. Протягом дня значення коливалися від 400 до 2500 мкР/год при середньому фоновому значені в місті - 15 мкР/год.

У перші дні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС основні зусилля були направлені на зниження радіоактивних викидів із зруйнованого реактора і запобігання ще більш серйозним наслідкам. Наприклад, існували побоювання, що через залишкове тепловиділення в паливі, що залишається в реакторі, станеться розплавлення активної зони. Розплавлена речовина могла б проникнути в затоплене приміщення під реактором і викликати ще один вибух з великим викидом радіоактивності. Вода з цих приміщень була відкачана. Також були прийняті заходи для того, щоб запобігти проникненню розплавленої речовини в ґрунт під реактором.

Герої Чорнобиля Вони знаходилися на верху 15-20 хвилин: Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Павлович Правик Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Миколайович Кібенок Сержант Микола Васильович Ващук Старший сержант Василь Іванович Ігнатенко Старший сержант Микола Іванович Тітенок Сержант Володимир Іванович Тащура - Шість портретів у чорних рамках, шестеро прекрасних молодих хлопців дивляться на нас зі стіни пожежної частини Чорнобиля, і здається, що погляди їх скорботні, що застигли в них і гіркота, і докір, і німе запитання: як могло таке статися?

Першими сигнал тривоги почули пожежники. У варті лейтенанта Правика було 17 чоловік. Караул Правика перший час перебував на машинному залі. Всі відчували напругу, відчували відповідальність, але всі розуміли: потрібно, і жоден не здригнувся. Там загасили, і відділення залишили на чергування під його керівництвом, бо машинний зал залишався в небезпеці. Горів дах в декількох місцях на третьому блоці. Третій блок ще працював, дах треба гасити, інакше сталося б обвалення. Якщо хоч одна плита впаде на реактор, може відбутися додаткова розгерметизація. Сюди й попрямував, караул лейтенанта Кибенка (СВ ПЧ-6 г. Пріпяті), який приїхав пізніше. Правик потім навіть свій караул залишив, побіг на допомогу міської частини. О 2 годині 23 хвилин Правик був відправлений до лікарні.

Радіоактивного ураження зазнали близько 600 000 осіб. Навколо ЧАЕС створена 30-кілометрова зона відчуження.

Наслідки аварії на ЧАЕС

У перші години після аварії, багато хто, мабуть, не усвідомлював, наскільки сильно зруйнований реактор, тому було прийнято помилкове рішення забезпечити подачу води в активну зону реактора для її охолоджування. Ці зусилля були даремними, оскільки і трубопроводи і сама активна зона були зруйновані, але вони вимагали ведення робіт в зонах з високою радіацією, які персонал виконував без захисного одягу.

Безпосередньо в період радіоактивних випадінь існувало три шляхи опромінення - внутрішнє інгаляційне, внутрішнє і зовнішнє опромінення (рис. 1).

Рис. 1

Саме в ранній період відбувалося переважне опромінення щитовидної залози за рахунок накопичення в ній радіонуклідів йоду, що надходили з продуктами харчування і за рахунок інгаляції. У силу фізіологічних особливостей найбільші дози опромінення щитовидної залози отримували діти молодших віків. В окремих випадках дози у дітей досягали 1 Р. діючі в той час нормативи допускали опромінення щитовидної залози дітей в дозах до 0,03 Р. Рівень радіації в деяких місцях після аварії був на рівні 5.6 Р/сек, тобто близько 20 000 Р/год. Смертельною вважається доза, яка дорівнює 500 Рентген за 5 годин. Тобто в деяких місцях незахищені працівники могли отримати смертельну дозу радіації за декілька хвилин.

На момент аварії на ЧАЕС було 2 дозиметра, кожен на 1000 Рентген. Але внаслідок аварії один був зруйнований, а інший після ввімкнення виявився не робочим. Всі інші дозиметри мали ліміт в 0.001 Р/сек. Тому працівники могли визначити максимальний рівень радіації в 3.6 Р/год, справді ж рівень радіації в окремих місцях перевищували даний в 5600 разів.

Найбільші дози отримали приблизно 1000 чоловік, що знаходилися поряд з реактором у момент вибуху і що брали участь в аварійних роботах в перші дні після нього (рис. 2).

Рис. 2

Число ліквідаторів, які отримали дози більше лімітованих є незначною. Реконструкція доз опромінення щитовидної залози серйозно ускладнена відсутністю багатьох даних по раннього періоду опромінення і до теперішнього часу не завершено. Треба враховувати те, що радіоактивний викид після вибуху на ЧАЕС мав таку особливість: в повітря піднялися частки і осіли на землю не тільки ті нукліди, що утворюються в процесі нормальної роботи реактора, але й саме уранове паливо, його частинки. Якщо одна така частка потрапить у легені людини, вважається, що за цим з ймовірністю 100% піде онкозахворювання. Кожна частинка виділяє 100000 Р в мікрообласті легких (для порівняння: при роботі на АЕС в нормальних умовах людині, що отримав 25 Р, забороняється рік працювати на станції), при цьому лічильники імпульсів нічого не зареєструють - зовні все буде виглядати нормально. Як показали дослідження на тваринах, постійна присутність в організмі цезію-137 веде до серйозних порушень обміну речовин, ослаблення імунної системи. Під постійним впливом що виділяється їм енергією руйнуються мембрани клітин м'яких тканин, змінюється їх структура, включаючи ядро, а, отже, і функції. Причому не в кращий бік.

Гостра променева хвороба

Було зареєстровано 134 випадки гострої променевої хвороби серед людей, що виконували аварійні роботи на четвертому енергоблоці. У багатьох випадках променева хвороба ускладнювалася променевими опіками шкіри, викликаними в-випромінюванням. Протягом 1986 року від променевої хвороби померло 28 чоловік.

Онкологічні захворювання

Щитовидна залоза - один з органів, найбільш схильних до ризику виникнення раку в результаті радіоактивного забруднення, оскільки вона накопичує йод-131; особливо високий ризик для дітей. У 1990-1998 роках було зареєстровано більше 4000 випадків захворювання раком щитовидної залози серед тих, кому у момент аварії було менше 18 років. Враховуючи низьку вірогідність захворювання в такому віці, частину з цих випадків вважають прямим наслідком радіації. Експерти Чорнобильського форуму ООН вважають, що кількість захворювань раком щитовидної залози буде зростати ще протягом багатьох років. Деякі дослідження вказують на збільшення числа випадків лейкемії і інших видів раку (окрім лейкемії і раку щитовидної залози) як у ліквідаторів, так і у жителів забруднених районів.

Інші хвороби

Кількість дітей, які народжувались із синдромом Дауна в Україні та Білорусії, дуже зросла.

Також спостерігались дуже великі мутації живих організмів (зокрема дуже багато дітей було народжено з аномаліями) (рис. 3).

Рис. 3

Інші наслідки

Трагедія на Чорнобильській АЕС продемонструвала неспроможність влади України,на той час радянської влади,забезпечити гідні умови праці,а також те,що,розробляючи плани економічного розвитку країни,влада не намагалась прорахувати наслідки.

ООН допоможе тримати руку на пульсі Чорнобиля

ООН створить в Україні міжнародну науково-інформаційну мережу з питань Чорнобиля. На її функціонування виділено 2,5 млн. доларів. В українських селах, розташованих поряд з забрудненою зоною, планують створити інтернет-центр для інформування людей про екологічну ситуацію на їхній території. Фінансуватиме створення міжнародної науково-інформаційної мережі з питань Чорнобиля Фонд людської безпеки ООН, куди входять Японія, Таїланд та Словенія. Протягом трьох років в населених пунктах, які знаходяться неподалік від Чорнобиля, мають з'явитися сучасні ресурсні центри. В них працюватиме переважно сільська молодь, каже спеціаліст Чорнобильської програми відродження та розвитку Програми Розвитку ООН ПРООН) Дзвінка Качур.

Чорнобильської аварії на здоров'я людей. У ньому повідомляється, що в трьох країнах, які найбільш постраждали від катастрофи, до теперішнього часу діагностовано близько 5 тисяч випадків раку щитовидної залози у людей, що були під час аварії дітьми і підлітками. На думку експертів ВООЗ в найближче десятиліття в Україні, Білорусі і Росії спостерігатиметься подальше зростання захворюваності раком щитовидної залози. ВООЗ побоюється, що найближчими роками в цих трьох країнах від раку помруть ще приблизно 9 тисяч ліквідаторів, евакуйованих і жителів заражених районів. У доповіді наголошується, що сьогодні більше п'яти мільйонів людей проживає в районах, все ще заражених радіоактивними речовинами. У багатьох з них спостерігаються підвищена збудливість, численні нез'ясовні симптоми і погане самопочуття в цілому.

Чорнобильська аварія мала великий вплив на свідомість та психологічний стан людей.Зокрема на солдат,молодих юнаків,яких влада відрядили ліквідовувати наслідки аварії.За декілька хвилин на даху енергоблока №4 їх звільняли від строкової служби.Але посилаючи цих солдатів до електростанції влада навіть не забезпечила їх достатньою кількістю захисних костюмів та не проінформула про небезпеку,яка їм загрожувала.

Майже одразу до місця аварії, прибули пожежні. Першими до ЧАЕС приїхала бригада під командуванням підполковника Володимира Правіка, який помер 9 травня від гострої променевої хвороби. Їм не повідомлено про небезпеку радіоактивного диму і уламків, вони не знали, що ця аварія була чимось більшим чим звичайна пожежа. Ми не знали, що це реактор. Ніхто не сказав нам.

Григорій Хмель, водій однієї з пожежних машин пізніше описав те, що трапилося:

Після аварії на Чорнобильській АЕС з постраждалих районів було евакуйовано 116 тисяч чоловік. Ще 230 тисяч чоловік було переселено із зараженої зони. ВООЗ звертає увагу на те, що переселення також було свого роду психологічною травмою для людей. Вони були позбавлені соціальних зв'язків і своїх будинків. Крім того, автори доповіді вважають, що усвідомлення того, що вони стали "людьми, що піддалися дії радіації" дуже негативно позначилося на стані здоров'я потерпілих. «Постраждалі люди були віднесені до категорії "жертв Чорнобильської аварії". Не дивлячись на урядові компенсації і пільги, що надаються евакуйованим і жителям заражених територій, деякі люди сприймали себе скоріше "жертвами", чим "людьми, що вижили після аварії", з обмеженою можливістю контролювати своє власне майбутнє», - наголошується в доповіді ВООЗ.

За рішенням МАГАТЕ після 1989 року в СРСР активно вивчались конкретні питання,пов'язані з конструкцією реакторів РБМК і з того часу в ці реактори і в їх режими експлуатації були внесені певні зміни.

Колись влада знехтувала вимогами до безпеки побудови та використання атомних електростанцій,але це призвело до загибелі людей,втрати родючих земель,що зараз знаходяться у зоні відчудження,великих витрат на ліквідацію аварії,а особливо на побудову саркофагу.

Не дивлячись на допомогу фінансову допомогу інших країн світу та на саркофаг,який побудований навколо енергоблока №4,Чорнобиль і надалі шкодить жителям України та Білорусії,оскільки все ж таки продовжує випромінювати радіацію,оскільки під саркофагом у самому реакторі і досі протікають хімічні реакції.

Висновок

26 квітня-чорний день в історії нашої країни.В цей день вся країна віддає належне людям,героям,які рятували життя інших ціною свого.Але цей випадок дав людству чітко освідомити,що воно не може повністю контролювати атомну енергію і при її використанні треба бути дуже обережним і звертати увагу на застереження спеціалістів та умови безпечної експлуатації електростанцій.

Перелік використаної літератури

1. http://uk.wikipedia.org

2. http://ru.wikipedia.org

3. http://history.vn.ua

4. http://www.ronl.ru

5. http://www.rv.gov.ua

6. http://new-chernobil.narod.ru

7. http://www.helsinki.org.ua

8. http://ru.christiantoday.com

9. «Чернобільская радиация в вопросах и ответах» Абалкина И.Л. Марченко Т.А. Панченко С.В.

10. Чернобыльская авария, дополнение к INSAG-1.

11. Гуманитарные последствия аварии на Чернобыльской АЭС. Стратегия реабилитации.

Размещено на Allbest.ru