За рахунок збільшення обсягів зовнішньої торгівлі України щорічно збільшуються і надходження від митних платежів. Але згідно з Законом України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” митні збори, в тому числі і єдиний збір, що стягується при проведенні санітарного, фітосанітарного, радіологічного і екологічного контролю, не розподіляються між різними рівнями управління, а повністю перераховуються до Державного бюджету. Це обмежує можливості місцевих органів самоврядування у вирішенні проблем, пов'язаних з погіршенням стану навколишнього середовища прикордонних регіонів у результаті розвитку зовнішньоекономічної діяльності України.

Безсумнівно, виходом із ситуації, що склалася, є реформування міжбюджетних відносин, яке повинно торкатися не лише видаткової частини бюджету, а насамперед механізмів формування доходів місцевих бюджетів прикордонних регіонів, розширення їхньої ресурсної бази.

Так, наприклад, з метою відшкодування додаткових витрат (у тому числі екологічних) місцевого самоврядування, які пов'язані з прикордонним статусом регіонів, вважаємо необхідним перерозподілити фінансові потоки, що створюються за рахунок надходжень від мита чи запровадити додатковий екологічний збір, який стягувався б при перетині транспортом митної території України і мав би статус місцевого податку.

У зв'язку зі специфічними особливостями прикордонних регіонів повністю вирішити проблему безпечного переміщення транспорту можливо лише зусиллями міжнародної спільноти.

В умовах розвитку децентралізованого управління, розширення повноважень господарських суб'єктів господарювання і місцевих органів влади особливого значення набуває територіальне регулювання природокористування і техногенно-екологічної безпеки з урахуванням суміжних наслідків.

Співпраця суміжних областей сусідніх держав стала пріоритетним напрямком регіональної політики Європейського Союзу, яка є важливим самостійним компонентом процесу будівництва нового напряму інтеграційної політики - утворення “Європи регіонів”. Найвагомішим для розвитку регіональної інтеграції стало співробітництво між прикордонними регіонами з метою забезпечення прозорості внутрішньо європейських кордонів в інтересах вільного спілкування між людьми, що мешкають на суміжних територіях, та створення оптимальних умов для їхньої професійної діяльності, а також для економічного процвітання регіонів [4].

Прикордонні території мають специфічні фундаментальні риси - бар'єрність та контактність. З одного боку, прикордонні регіони сусідніх країн зі схожим географічним положенням і ресурсним потенціалом, розділені між собою державними кордонами, мають різний рівень соціально-економічного і науково-технічного розвитку. З другого ж боку, їх об'єднують спільні проблеми, які виникають у процесі взаємодії прикордонних регіонів [5].

Законодавчі та нормативно-методичні засади транскордонного співробітництва європейських країн були проголошені у 1980 році при прийнятті Рамкової конвенції загальних принципів транскордонного співробітництва. Фінансову підтримку отримували проекти, які реалізовували стратегічні напрямки розвитку не просто прикордонного, а транскордонного регіону. Таким чином, виникла необхідність у розробленні спільної концепції розвитку суміжних територій - транскордонного регіону, яка базувалася б на відповідних регіональних стратегіях і враховувала б загальноєвропейські та національні пріоритети. Все це привело до формування єврорегіонів.

За сприяння Ради Європи та Європейського Союзу урядами зацікавлених країн укладаються рамкові угоди про транскордонне співробітництво, на основі яких області або адміністративно-територіальні одиниці самі вступають у прямі договірні відносини між собою. Вищим рівнем розвитку прикордонних зв'язків є створення єврорегіонів, в яких формуються органи, що відповідають за вирішення спільних проблем. Основний наголос при цьому робиться на заохоченні ініціативи місцевих органів влади відповідних держав. Одночасно не допускаються дії, які б могли зашкодити загальнодержавним інтересам.

Значного розвитку транскордонне співробітництво набуло в Угорщині, Чехії, Словаччині, Польщі. На основі вирішення спільних проблем та узгодження інтересів країни-учасниці мають змогу максимально використовувати національний потенціал у соціально-економічному розвитку прикордонних територій. Нині в Європі налічується понад 120 єврорегіонів, а в Україні їх поки що тільки 6 [6, с. 38] Але, враховуючи стратегію нашої країни щодо прискорення всебічної міжнародної інтеграції України, вважаємо розвиток відносин між прикордонними регіонами і створення нових єврорегіонів дуже актуальним і перспективним напрямком зовнішньоекономічного розвитку.

Одним із найважливіших питань співробітництва прикордонних регіонів є формування спільного ефективного механізму управління природоохоронною діяльністю. Звичайно, локальні регіональні природоохоронні заходи відіграють певну роль у поліпшенні екологічної ситуації кожного окремого прикордонного регіону. Проте через транскордонний характер екологічних наслідків (насамперед, забруднення повітряного і водного басейнів) такі заходи можна розглядати як часткові. Екологічно небезпечні виробництва, що розташовані на прикордонній території, негативно впливають не тільки на навколишнє середовище країни їх знаходження, а й на суміжні прикордонні регіони.

Тому на сучасному етапі розвитку, якому притаманне подальше прискорення темпів науково-технічного прогресу, набирають сили нові тенденції та підходи до масштабів, способів і методів господарської діяльності прикордонних регіонів. Вони пов'язані не лише з інтенсифікацією та інтеграцією багатьох сфер і галузей виробництва, а й з необхідністю застосувати ефективний міжнародний моніторинг навколишнього середовища, дієві міжнародні економічні механізми вирішення екологічних проблем, всебічно раціоналізувати природокористування і поліпшити відтворення природних ресурсів та якість навколишнього середовища.

Залучення саме прикордонних територій сусідніх країн до динамізації економічних, екологічних та політичних відносин у європейській спільноті допомагає збагатити процес європейської інтеграції.