Забезпечення екологічної безпеки у військових з’єднаннях

Аналіз сучасних досліджень показує, що проблеми екології постійно загострюються. В цілому ситуацію можна характеризувати: надмірним забрудненням і деградацією середовища мешкання людини; обмеженістю життєво-важливих природних ресурсів (води, повітря, ґрунту); зростанням екологічної свідомості та тривоги мирної спільноти за своє майбутнє.

В сучасних умовах питання організації екологічної безпеки і охорони навколишнього природного середовища в Збройних силах України піднімаються на новий більш значний і суттєвий рівень вимог і завдань.

Аналіз джерел забруднення навколишнього природного середовища в розташуванні військового з'єднання показує, що основними об'єктами забруднення атмосферного повітря є: котельні, технічні засоби озброєння, автотранспорт; ґрунту і водоймищ: автопарки, склади ПММ, комунальні об'єкти, склади палива, майданчики збору твердих відходів, сміття та інші. Все це виникає внаслідок діяльності особового складу підрозділів, командирів та штабів.

Виходячи з проведеного аналізу джерел можливого забруднення, виявлено ряд недоліків в роботі посадових осіб, які зумовлені суб'єктивними факторами. Це насамперед природоохоронна бездіяльність окремих командирів і штабів, їх неосвіченість в екологічній обстановці, низький рівень відповідальності за стан навколишнього природного середовища і природокористування. Окрім цього, суттєвим недоліком є відсутність належного фінансування і матеріального забезпечення екологічної безпеки у військах. Таким чином, ми можемо стверджувати, що екологічна обстановка на цих об'єктах все більше наближається до кризової.

Отже, військова діяльність і військове виробництво “доповнюють” проблеми екології. З одного боку, світ має справу з постійним розвитком і поновленням озброєнь та військової техніки, що, у свою чергу, призводить до необхідності знищення (утилізації) великої кількості застарілих зразків техніки і озброєння. З іншого боку, світова спільнота націлена взяти під контроль військову діяльність. Це ставить на порядок денний специфічні екологічні проблеми: необхідність оптимального поєднання екологічних і військових інтересів кожної держави; зростання потужності звичайних видів зброї та екологічні наслідки їх застосування навіть у локальних війнах; знищення військової техніки у великих масштабах відповідно до міжнародних домовленостей; рекультивація територій, вивільнених при виведенні військ та розформуванні з'єднань (частин); ліквідація екологічних наслідків аварій і знешкодження шкідливих викидів на військових об'єктах.

Тому стають необхідними пошук і розробка методик з удосконалення спеціальної підготовки та освіти посадових осіб і особового складу військових з'єднань щодо забезпечення екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.

Під військово-екологічною безпекою розуміється стан нормативно- правових актів і відповідно розвиток систем озброєння, військової техніки і їх застосування (експлуатації), який гарантує відсутність нанесення фізичного збитку природі, людині, суспільству і державі в процесі повсякденної військової діяльності військ.

Розглянемо вплив екологічної обстановки на забезпечення екологічної безпеки у військових з'єднаннях.

Досвід ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції (АЕС) може розглядатися як модел. масштабів і наслідків одиночного зруйнування об'єкта з ядерними компонентами. Пошкодження будівлі і реактора енергоблоку № 4 відповідають зруйнуванням, які можуть бути отримані при застосуванні по АЕС звичайного боєприпасу потужністю 1000 кг. В цілому наслідки цієї аварії носять комплексний характер і містять: безповоротні екологічні навантаження на природне середовище; зміни в демографічній структурі населення регіону, пошкодження здоров'ю; значні витрати природних і матеріальних ресурсів та компенсаційні затрати; відволікання військових сил на ліквідацію наслідків аварії, а також зашкодження здоров'ю особовому складу залучених військових частин; прямий вплив радіаційної обстановки на функціонування військових об'єктів у зоні зараження; організаційні заходи щодо підтримання екологічної безпеки військових частин та населення військових містечок. Наслідки проявляються як на здоров'ї особового складу, так і на умовах їх життєдіяльності в комплексі.

Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС повною мірою можуть бути поширені на інші потенційно небезпечні об'єкти при оцінці масштабів їх зруйнування. Найбільш суттєві зміни властивостей місцевості виникнуть у результаті зруйнувань гідротехнічних споруд у зонах дії хвилі, де можуть бути зруйновані переправи, мости, військові об'єкти на берегах та інше.

Характерною особливістю обстановки в районі масових зруйнувань стануть пожежі і вибухи обладнання, які будуть супроводжуватися обширним задимленням повітряного простору. Все це в поєднані з зараженням і затопленням у значній мірі ускладнить як тактичну, так і екологічну обстановку в районі дислокації військового з'єднання. Тривалість процесу зруйнування об'єктів може складати декілька місяців.

Тривале радіоактивне забруднення при зруйнуванні більшості АЕС регіону може охопити площу, на якій проживає понад 4 - 4,5 млн. чол. Неприйняття відповідних заходів може призвести до того, що вже протягом першого місяця населення регіону отримає дозу опромінення більше 30 бер. Найближчі серйозні наслідки, які впливають на виконання завдань військами і викличуть збої в роботі економіки і транспорту, можуть виникнути на площі понад 25000 кв. км.

Хімічне зараження при зруйнуванні приблизно 100 промислових комплексів, в яких зосереджено до 2000 потенційних джерел сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), характеризується дією вражаючих концентрацій на площі близько 55000 кв. км.

Аналіз масштабів і наслідків аварій та зруйнувань потенційно небезпечних об'єктів показує, що вирішальний вплив на боєздатність військового з'єднання будуть мати в основному як екологічний фактор, так і радіаційний та хімічний.

Розглядаючи вплив метеорологічних, кліматичних, погодних умов на забезпечення екологічної безпеки у військовому з'єднані, було виявлено, що окремі метеорологічні елементи мають істотний вплив на поведінку різних домішок, які вводяться в атмосферу. Особливий інтерес становлять вплив метеоумов, пора року, час доби на зміну поведінки в атмосфері радіоактивних і сильнодіючих отруйних речовин, біологічних засобів.

Метеорологічні, кліматичні умови впливають на висоту підйому і формування радіоактивної хмари при наземному (підземному) вибуху, на випадання з нього радіоактивних речовин, положення і розміри радіоактивного сліду на місцевості, на характер зараження місцевості, техніки і особового складу.

Під впливом всіх факторів форма радіоактивного сліду і характер зараження місцевості можуть бути дуже складними. Вітер на різних висотах має сильний вплив на радіоактивну хмару і сильно деформує її. Зі збільшенням швидкості вітру радіоактивні частинки, які будуть випадати, будуть віднесені вітром на великі відстані, і тому розміри сліду будуть збільшуватися.

Значний вплив на вражаючі властивості хімічних речовин мають опади, хмарність і сніговий покрив. Вертикальна стійкість повітря основний вплив має на інтенсивність розсіювання концентрації парів або тонкодисперсних аерозолів СДОР. При інверсії цей процес проходять помірно повільно, а хмара зараженого повітря розповсюджується на велику відстань. При конвекції, навпаки, концентрація парів і аерозолів СДОР швидко зменшується, а хмари зараженого повітря розповсюджуються на велику глибину.

Дощі сприяють інтенсивному розсіюванню концентрації парів (аерозолю) СДОР за рахунок їх вимивання з повітря. Найбільш сильно впливають зливи, при яких глибина розповсюдження хмари зараженого повітря істотно скорочується. Кількісних характеристик обліку впливу опадів на зменшення концентрації парів (аерозолів) СДОР в повітрі і глибину розповсюдження зараженого повітря ще не розроблено, тому їх облік здійснюється тільки якісно.

З температурою повітря пов'язана температура поверхні ґрунту, яка в основному визначає стійкість СДОР на місцевості. При збільшенні температури поверхні ґрунту стійкість СДОР зберігається і може змінюватися в широкому інтервалі. Температура ґрунту не прогнозується. Так, в похмуру погоду, коли спостерігається ізотермія, температура повітря і ґрунту приблизно однакова. В ясну ніч при інверсії температура ґрунту на 3-5 С нижче від температури повітря. В ясну погоду вдень, в теплу пору року, коли спостерігається конвекція, грунт на 5-15 С тепліше за повітря. В умовах різко континентального клімату пустель ця різниця в обідню пору може досягати 20-30 С. В ясну погоду влітку, коли температура поверхні ґрунту має різко виражений добовий характер, необхідно враховувати і його вплив на стійкість отруйних речовин. Ось чому, в якісному плані, вплив зміни температури ґрунту протягом доби слід враховувати.

Таким чином, екологічна обстановка, яка утвориться в районі дислокації військового з'єднання, буде впливати на організацію забезпечення екологічної безпеки, вона буде постійно змінюватися, вимагаючи від командира і штабу швидко приймати обґрунтовані та доцільні рішення.

Перспективними напрямками удосконалення забезпечення екологічної безпеки в мирний час є застосування розроблених методик щодо оцінки екологічної обстановки в районі розташування військового з'єднання, а саме прогнозування і визначення концентрацій шкідливих речовин в атмосферному повітрі, у воді та ґрунті.

Втілення даних рекомендацій дозволить значно підвищити ефективність оцінки екологічної обстановки.

Командири і штаби з'єднань будуть мати змогу на основі даних оцінки практично організовувати та здійснювати завдання і заходи екологічної безпеки в своїй діяльності.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України. - К., 1996.

2. Наказ Міністра оборони України 1995 р. № 171 “Про заходи щодо організації екологічного забезпечення Збройних сил України”.

3. Наказ Міністра оборони України 1996 р. № 65 “Про стан екологічної безпеки Збройних сил України та заходи щодо його покращення”.

4. Костенко Ю. Національна безпека. Екологічний аспект // Народна армія.- К. - 1993. - С. 1-2.

5. Підлісна та інші. Екологічна безпека військ.- К., 1998. - С. 16-65.

6. Сергеев В. Война и экология // Зарубежное военное обозрение.- М. - 1997. - № 4. - С. 8-12.

7. Охорона природного середовища у Збройних силах України: Посібник. - К., 1998.

8. Статут Збройних сил України. - К., 1999.