Екосистема Карпат

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Екосистема Карпат

Вступ

Взаємовідносини людини і природи споконвіку були непростими. Але особливого загострення вони набули наприкінці ХХ століття, коли господарська діяльність людини стала загрожувати не тільки самій людині, а й флорі та фауні нашої планети, а також поставила під сумнів існування багатьох екосистем планети. Усі природні екосистеми (атмосфера, гідросфера, літосфера і біосфера) зазнали потужного антропогенного тиску. У своїй роботі ми розглянемо стан лісів Карпат. Це питання сьогодні є надзвичайно важливим і актуальним.

Поставлені питання розкриті з опорою на праці таких науковців як Гетьман В.І., Джигерей В.С., Салюк А.І., ЗубикС.В., Крисаченко В.С.

1. Карпати - зелена перлина України

Історія нас вчить, що мудрість будь-якого народу проявляється в тому, як зберігаються природні умови, його існування та використовуються ресурси, добробут сучасних і майбутніх поколінь.

Питання охорони життєвого середовища та раціонального його використання, збереження й збагачення природних ресурсів з кожним роком все більше й більше турбує людство.

У 1991 році Верховна Рада України оголосила всю територію України зоною екологічного лиха. За 2 роки до цього спеціалістами-географами Української Академії наук була вперше розроблена й складена карта стану навколишнього середовища України, за окремими компонентами природи.

Вирішення проблеми поліпшення екологічного стану території України у першу чергу слід починати з впровадження системи природоохоронних заходів у тих регіонах, де сьогодні екологічна ситуація найбільш напружена і які мають найбільше соціально-економічне значення для нашої держави.

Такими регіонами уряд визнав: Донецько-Придніпровський; Поліський, Карпатський, Азово-Чорноморський.

Серед основних природоохоронних проблем на Україні охорона природи Карпат привертає до себе постійну увагу спеціалістів різних галузей.

Карпати належать до порівняно молодих гірських систем. Вони виникли в альпійській геосинклінальній зоні в період рухів мезозойської ери. Головна роль у геологічній будові Карпат належить кайнозойським відкладам. Палеогенові верстви цієї ери складають власне Карпати, а неогенові - Прикарпаття і Закарпаття.

У Карпатах знаходиться понад 40 % лісів України, пор.: у Поліссі - 26,1%, у Степу - 3,8 %, Криму - 9,8% [2,146].

Ліси мають надзвичайно важливе значення для екологічного стану, життя і здоров'я людини, збереження флори і фауни, кліматичних умов не тільки окремого регіону, але й континенту в цілому.

Ліс - це важливий гігантський акумулятор сонячної енергії, основний постачальник кисню. Деревна рослинність відіграє важливу роль у вирівнюванні балансу кисню і вуглекислого газу в повітрі.

Природотворча функція лісів і лісових насаджень зумовлена водоохоронними, стокорегулюючими та клімаорегулююючими властивостями. Ліс і лісонасадження забезпечують рівномірне постачання рік і водойм протягом року. Знищення лісів зумовлює різке обміління річок і навіть повне їх пересихання.

Ліси Карпат за народногосподарським значенням, географічним місцезнаходженням та виконуваними функціями, належать до групи, яка включає ліси заповідників, національних і природних парків, лісопарків, заповідників, заказників, лісонасаджень навколо санаторіїв і курортів, зелені зони навколо міст і населених пунктів [4,49]. Ліси цієї групи виконують важливу екологічну роль і тому не повинні експлуатуватися.

На великій території Карпат зростає більше половини усіх видів нижчих і вищих рослин. Тут ростуть 2110 видів квіткових рослин, багато цінних видів дерев і лікарських рослин. Видовий склад рослинності надзвичайно різноманітний. Тут росте близько двох тисяч видів вищих рослин.

Флора складається в основному з видів середньоєвропейських широколистих лісів, які становлять близько 35% усієї флори. Це бук лісовий, або звичайний, граб звичайний, дуб звичайний і скельний, липа серцелиста, клен, явір; з трав'яних: переліска багаторічна, арум плямистий, астранція велика, білоцвіт весняний та ін. Значну роль у флорі (близько 30%) відіграють тайгові євро-сибірські форми, наприклад, ялина європейська, ялина гірська, смерека біла, яловець сибірський та ін. Помітний вплив елементів аркто-альпійської високогірної флори (18%) - верба трав'яниста і туполиста, дріада восьмипелюсткова, гірчак живородний, осока волосовидна, анемона нарцисоцвіта, нечуйвітер альпійський. На недоступних скелястих обривах розпускаються сріблясті зірочки едельвейса альпійського. Зустрічаються представники понтичної (степової) флори: ковила периста, або волосиста, костриця борозниста, півники угорські; посланці північно-балканського (гвоздики скупчені, шафран Гейфеля та банатський, омег банатський) і кримсько-кавказького рослинного світу.

Більше 2% загального флористичного складу становлять ендемічні види, що ростуть лише в Східних Карпатах. Це рододендрон карпатський - чагарник з шкірястими овальними листочками і ясно-рожевими дрібними квіточками, з яких у Румунії варять напрочуд смачне варення, медунка Філярського, молочай карпатський, щавель карпатський та ін. Крім ендемічних, є цілий ряд рідкісних реліктів, що збереглися від найдавніших епох. Це тис ягідний, кедр європейський, сосна звичайна, модрина польська, бруслина карликова, вудсія ельбська.

Є в Українських Карпатах адвентивні (занесені) рослини - вихідці з Північної і Південної Америки.

Видовий склад рослинності надзвичайно різноманітний. Тут росте близько двох тисяч видів вищих рослин. Флора складається в основному з видів середньоєвропейських широколистих лісів, які становлять близько 35% усієї флори. Це бук лісовий, або звичайний, граб звичайний, дуб звичайний і скельний, липа серцелиста, клен, явір; з трав'яних: переліска багаторічна, арум плямистий, астранція велика, білоцвіт весняний та ін. Значну роль у флорі (близько 30%) відіграють тайгові євро-сибірські форми, наприклад, ялина європейська, ялина гірська, смерека біла, яловець сибірський та ін. Помітний вплив елементів аркто-альпійської високогірної флори (18%) - верба трав'яниста і туполиста, дріада восьмипелюсткова, гірчак живородний, осока волосовидна, анемона нарцисоцвіта, нечуйвітер альпійський. На недоступних скелястих обривах розпускаються сріблясті зірочки едельвейса альпійського. Зустрічаються представники понтичної (степової) флори: ковила периста, або волосиста, костриця борозниста, півники угорські; посланці північно-балканського (гвоздики скупчені, шафран Гейфеля та банатський, омег банатський) і кримсько-кавказького рослинного світу.

Більше 2% загального флористичного складу становлять ендемічні види, що ростуть лише в Східних Карпатах. Це рододендрон карпатський - чагарник з шкірястими овальними листочками і ясно-рожевими дрібними квіточками, з яких у Румунії варять напрочуд смачне варення, медунка Філярського, молочай карпатський, щавель карпатський та ін. Крім ендемічних, є цілий ряд рідкісних реліктів, що збереглися від найдавніших епох. Це тис ягідний, кедр європейський, сосна звичайна, модрина польська, бруслина карликова, вудсія ельбська.

Багатий і різноманітний тваринний світ Карпат. Лише фауна хребетних налічує 435 видів. Склад її надзвичайно строкатий. Ядро фауни становлять види мезофільних західних і середньоєвропейських широколистих лісів - олень благородний, козуля, черепаха болотна, вугор європейський. Дуже поширені представники Середземномор'я (саламандра плямиста, жаба зелена), мешканці хвойних лісів Східної Європи і сибірської тайги (глухар, тетерев). Зустрічаються елементи степової, пептичної, і альпійської (бурозубка альпійська, полівка снігова, тритон альпійський) фауни. Чимало тут і карпатських ендеміків (білка карпатська, тритон карпатський). Тепер у Карпатах акліматизуються нові види: ондатра, єнотовидний собака, палія американська, омуль байкальський та ін.

Багато зоогеографів виділяють Українські Карпати в самостійний зоогеографічний Карпатський округ. У Карпатах широко представлені всі основні класи тварин: ссавці (мамалофауна), птахи (орнітофауна), плазуни (герпетофауна), земноводні (амфібії), риби (іхтіофауна), комахи (ентомофауна). Розміщення тварин у Карпатах складне і мозаїчне. Більшість карпатських звірів - ведмідь бурий, олень, козуля, свиня дика, рись, білка карпатська, кіт лісовий, горностай, куниця лісова, соні та ін., багато видів амфібій, птахів і риб - мають широкий діапазон поширення. Вони заселяють територію від передгірних рівнин висотою в 200 м до зони субальпійських чагарників висотою 1600 і навіть 1850 м. Обмежене вертикальне поширення мають землерийки, білозубки, більшість рукокрилих, тхір степовий, видра, норка, ховрахи, хом'як, ондатра. Високо в гори вони не піднімаються. Типових високогірних видів лише два - бурозубка альпійська і полівка снігова, що мешкають на висотах 1650-2000 м. Нижче наведені фотографії представників фауни

2. Карпатський природно-заповідний фонд України

Українські Карпати є нині однією з найбільш перспективних зон для масового відпочинку та лікування людей. В Івано-Франківській області нараховується 147 об'єктів природно-заповідного фонду. Серед них: значні за площею гірсько-лісові резервати "Садки", "Джурджівський", "Княждвірський", "Скит Манявський", найбільший у реґіоні Карпатський НПП та НПП "Гуцульщина".

Карпатський НПП - це перший в Україні національний парк, утворений в 1980 р. Загальна площа парку - 50,3 тис. га. НПП розташований на північно-східному макросхилі Українських Карпат. Його протяжність з півночі на південь становить 55 км і з заходу на схід - 20 км.

Територія парку репрезентує райони середньогірських Скибових Ґорґан, Ясинсько-Верховинської міжгірної котловини та Чорногорського масиву з слідами давнього зледеніння.

Флора парку налічує понад 1100 видів рослин, зокрема 70 видів дерев і 110 видів чагарникових. У Чорногорському і Ґорґанському масивах зосереджено чимало ендемічних, реліктових та рідкісних видів рослин, з яких близько 20 видів занесено до Червоної книги України. Це сосна кедрова європейська, рододендрон східнокарпатський, аконіт жакена, дріара восьмипелюсткова, первоцвіт дрібний, радіола рожева, сон білий, чотири види тирличів (жовтий, крапчастий, роздільний, весняний), арніка гірська тощо. Близько 350 видів дикоростучих рослин мають лікувальне значення і використовуються в народній медицині.

На території парку живуть представники 46 видів ссавців та близько 180 видів птахів, плазунів, земноводних і риб. Найціннішими з них є ендемічні види, котрі за межами Карпат ніде не трапляються, а також реліктові, які вижили з минулих геологічних епох. Зокрема, серед ендеміків назвемо такі види, як тритон карпатський, глухар карпатський, білоспинний дятел, карпатська білка, снігова полівка, серед реліктів - бурий ведмідь, кедрівка, саламандра плямиста тощо. До Червоної книги України внесені зубр, кіт лісовий, беркут, змієїд, лелека чорний, снігова полівка, пугач, тритон гірський, саламандра. У 1987 р. у парку відтворено поголів'я рідкісної породи гуцульських коней. Жива природа НПП має характер "острівної" гірської тайги. Основне завдання парку полягає у збереженні природи східного макросхилу Українських Карпат, його гірських і долинно-річкових ландшафтів, цінних історичних, архітектурних та етнографічних пам'яток.

Карпатський національний парк є одним з основних рекреаційних районів Карпатського реґіону та України. Кліматичні і географічні умови парку сприятливі для відпочинку та оздоровлення. Щорічно Карпатський НПП відвідує близько 32-35 тис. туристів, що обліковуються адміністрацією парку на головній вхідній брамі до Говерли. Особливо проблематичними є питання, пов'язані зі сходженням на Говерлу і зумовлені ними рекреаційні навантаження (В. І. Гетьман, Ю. В. Зінько).

НПП "Гуцульщина" створений у 2002 р. на площі 32,271 тис. га (у тому числі 7606 га надані НПП у постійне користування). Національний парк розташований у Покутсько-Буковинських Карпатах на території Косівського адміністративного району, де найвиразніше і найповніше збереглися прадавні самобутні промисли, традиції і звичаї гуцулів. Ця територія відзначається великою історико-культурною цінністю, зокрема, тут щорічно відбувається всесвітній Гуцульський фестиваль.

Унікальні ландшафтні комплекси й гірські екосистеми (23 пам'ятки природи) тут органічно поєднані з колоритним етнокультурним середовищем. Територією парку протікають численні річки й потоки. Найбільші з них - Черемош, Рибниця, Лючка, Шостинька. У гірській місцевості та при виході з гір річки утворюють перекати і водоспади, які місцеве населення називає "гуками" через гуркіт, який вони створюють. Гірські водоспади та плеса річок виступають зонами масового відпочинку населення краю та численних рекреантів.

Переважаючим типом рослинності парку виступають лісові екосистеми, на них в горах припадає 60% , а в передгір'ях близько 24% території НПП. Основними лісоутворюючими породами в горах виступають бук, смерека (ялина), дуб, ялиця, граб. У низинній частині переважають листяні ліси, переважно дубові. Під горами Ґреґіт і Ігрець збереглися смерекові праліси, а на хребтах Сокільському і Каменистому - букові праліси з домішкою ялиці та явора. Загалом флора парку включає понад 950 видів судинних рослин, 10% яких належать до ендемічних, рідкісних і зникаючих видів. У лісах "Гуцульщини" водяться кабан дикий, олень благородний, козуля європейська, бурсук, куниця лісова, видра, кіт лісовий, ведмідь бурий, рись звичайна, бурозубка альпійська тощо, орнітофауна парку налічує близько 190 видів.

Державний заповідник "Ґорґани" створений у 1996 р. на площі 5344,2 га. У заповіднику під охороною знаходяться унікальні природні ландшафти та екосистеми Довбушанських Ґорґан - найнедоступніпіого, найвисокогірнішого й найбільш кам'янистого хребта Скибових Ґорґан. Пралісами вкрито 84 % площі заповідника. Найбільшу цінність мають реліктові, дуже рідкісні в Карпатах смереково-кедрові та кедрово-смерекові ліси. Вище смуги лісів (1000-1200 м) до висоти 1600-1700 м знаходяться субальпійське криволісся сосни гірської (жереп) та розлогі кам'яні розсипища. Флора наземних хребетних ссавців налічує 58 видів, 61 вид птахів, 6 видів плазунів та 10 видів земноводних.

Є у заповіднику "Ґорґани" унікальний потік Ситний, що зароджується на схилі гори Ведмежик і невдовзі в урочищі Нивка зникає під товщею кам'яного осипища й знову "виринає" на денну поверхню за 0,5 км нижче.

Карпатський біосферний заповідник створений у 1968 р., з 1992 р. входить до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО, з 2000 p. виступає українським партнером проекту WWF "Ініціатива Карпатського Екореґіону". Загальна площа заповідника становить 57 880 га.

У складі Карпатського біосферного заповідника налічується шість відокремлених масивів та ботанічні заказники державного значення "Чорна Гора" і "Юлівська Гора". Вони розміщені на території Рахівського, Тячівського, Хустського та Виноградівського районів Закарпатської області в межах висот від 180 до 2061 м. Така територіальна структура репрезентує практично все ландшафтне та біологічне різноманіття Українських Карпат. Тут представлені найкраще збережені карпатські екосистеми, які є сховищами для багатьох рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин.

У заповіднику відмічено 64 види рослин і 72 види тварин, занесених до Червоної книги України та до Європейського Червоного списку. Майже 90 % його території вкрито лісами. Тут представлений весь комплекс висотної поясності Українських Карпат - від ділянок передгірних луків і дібров до альпійського поясу з лучними, скельно-лишайниковими ландшафтами. На його території розгорнута мережа еколого-освітніх, науково-пізнавальних маршрутів та інформаційних центрів, працює єдиний в Україні Музей екології гір та історії природокористування Карпат (Рахів).

Кожен із заповідних масивів (Чорногірський, Марамороський, Свидовецький, Кузійський, Угольсько-Широколужанський і "Долина нарцисів"), що входять до складу Карпатського біосферного заповідника, вирізняється своїми характерними, неповторними природними об'єктами. Візитівкою Чорногірського масиву є найвища вершина України - Говерла.

Свидовецький заповідний масив охоплює найвищу частину Свидовця з вершинами Велика (1883 м) й Мала Близниці (1878 м), розлогими масивами пралісів і величними субальпійськими луками з розсипами едельвейсів, льодовиковими цирками і карами. За рейтингом туристичної популярності цей район поступається в Українських Карпатах тільки Чорногорі.

Кузійський заповідний масив охоплює південні відроги Свидовецького хребта з пануючими вершинами Кимпа (1091 м) і Полянський (1094 м). Тут на окремих скельних виходах збереглися осередки тиса ягідного - реліктової рослини, яка дійшла до нас з дольодовикової епохи.

Угольсько-Широколужанський заповідний масив - найбільша частина Карпатського біосферного заповідника й водночас найбільший осередок букових пралісів у Європі. Південна частина масиву знаходиться у Пенінській зоні вапнякових стрімчаків з добре розвинутим карстом. Тут представлені найрізноманітніші підземні карстові об'єкти: печери, гроти, шахти, колодязі тощо. Тільки на території заповідного масиву їх налічується понад тридцять.

Заповідний масив "Долина нарцисів" знаходиться у Хустсько-Солотвинській долині на терасі Тиси біля с.Кіреші (Хуст-ський район). Це унікальний ботанічний об'єкт, в якому охороняється останній в Європі рівнинний осередок нарцису вузьколистого.

Вулканічні Карпати представлені у Карпатському біосферному заповіднику двома невеликими за площею заказниками "Чорна гора" та "Юлівська гора", які отримали свою назву від однойменних вершин Гутинського хребта. Рослинність цих масивів сформована унікальними для Українських Карпат деревостанами з дубів скельного, багатоплідного, бургундського. Лише у цих масивах заповідника поширений ряд рідкісних видів тварин середземноморського походження. Завдяки близькому розміщенню значних населених пунктів, зокрема Виноградова, ці осередки дикої природи мають велике рекреаційне значення.

Біосферний заповідник "Східні Карпати" - це єдиний у світі цілісний тристоронній біосферний резерват у межах Польщі, Словаччини й України, утворений у 1992 р. (українську частину включено у 1998 р. спеціальним рішенням ЮНЕСКО).

Українська частина біосферного заповідника "Східні Карпати" має площу 58 587 га і складається із "Ужанського" НПП, що розташований у верхів'ях долини річки Уж, та РЛП "Надсянський".

Басейни трьох великих річок - Дністра, Сяну та Тиси - сходяться разом у межах території парку на Ужоцькому перевалі (855 м). Саме тут проходить Європейський вододіл між Балтійським та Чорним морями. У селах Ужок, Стужиця, Жорнава, Сіль є мінеральні джерела. Ця вода насичена діоксидом вуглецю з великою кількістю бору. Зазвичай, її широко використовують тутешні мешканці.

НПП "Синевир" створений у 1989 р. на площі 50,3 тис. га. Парк знаходиться у верхів'ях долини Тереблі з унікальними середньогірними ландшафтами Ґорґан, смерековими масивами, численними потічками та озерами на чолі з найкоштовнішою "перлиною" Українських Карпат - озером Синевир.

Недалеко знаходиться Синевирська Поляна - найвище розміщений населений пункт України. Не менш мальовничими заповідними урочищами парку є гірське озеро з назвою Озірце на північно-східному макросхилі Гропи, а також олігогрофні (з випукло-сферичною поверхнею) болота "Глуханя" та "Замшатка".

Рослинний і тваринний світ парку вражають своїм багатством - тут охороняється понад десять тисяч вищих судинних рослин, а також 43 види ссавців, 91 - птахів, 7 - плазунів, 12 - земноводних, 24 - риб, більше 10 000 видів безхребетних організмів.

Унікальним та єдиним в Європі є Музей лісосплаву, що знаходиться в парку на Чорній Ріці (Озерянці), лівій притоці Тереблі. Гребля (Клаузура) (утворене водосховище називається Клаузе), в якій знаходиться музей, була побудована ще в середині XIX ст. на цій річці для сплаву лісу з гір в долину. Під час повеней гребля зруйнувалась, зараз відновлюється.

До складу заказників державного значення входять також ландшафтні заказники у Лужках, Стебнику, Цецино, орнітологічний заказник Дарницький, лісові заказники Лунківський та Петровецький. До пам'яток природи державного значення відносяться урочище Білка, печери Буковинка, Попелюшка, Ба-ламутівська, Шилівський ліс, Тисовий яр.

Вижницъкий НПП створений у 1995 р. на площі 7928,4 га. Охоплює Вижницьке і Берегометське (частково) лісництва Берегометського держлісгоспу й створений з метою охорони низькогірних ландшафтів Буковинських Карпат. Парк лежить у межиріччі Черемошу й Сірету, басейни яких ділять його майже порівну, в адміністративних межах Вижницького району.

Східна, сіретська, частина парку має більш згладжені контури гірських пасем, ширші долини його приток - Сухого та Стебника, меншу кількість відшарувань геологічних відкладів та кам'янистість. При середніх для всього парку висотах пасом 750-1000 м над рівнем моря абсолютні висоти русла Сірету сягають 470-500 м, а русла Черемошу - 340-390 м. Західна, черемоська, частина парку в басейні річок Великої та Малої Виженки розчленована значно глибше й інтенсивніше. Тому тут більш поширені стрімкі схили з частими виходами на денну поверхню геологічних відкладів, мальовничі скелі, численні водоспади, ущелини.

Отже, наявність великої кількості національних парків, заповідників, заказників, які містять унікальні види тварин, реліктові й рідкісні види рослин, унікальні ландшафти, чисті річки й озера вказує на те, що до цих скарбів потрібно ставитися обережно, прикладаючи усіх зусиль для збереження й відновлення.

Як насправді господарюють у цих регіонах?

3. Актуальні питання збереження карпатських лісів

Карпати за винятком певної території високогір'я були до початку агрокультурного періоду повністю вкриті лісами. Внаслідок господарського впливу лісистість тут скоротилася у 3 рази.

Охорона лісу - це в першу чергу, турбота не про дерева, а про людей, їхній добробут і здоров'я. І потрібно все зробити для того, щоб кожен, хто приходить у ліс, був його другом. Отже, ліс вимагає любові й розуміння.

Карпати містять чи не половину лісових запасів України, лісистість цієї території - одна з найвищих в Україні. Проте протягом останніх десятиліть Карпати зазнають все більших втрат від людської діяльності.

У майбутньому планується прокласти нові автотранспортні магістралі (коридори), які несуть з собою не лише переваги та економічні вигоди, але й велику екологічну загрозу. Вже сьогодні через транспортні та енергетичні коридори погіршується екологічний стан Карпатського реґіону .

Екологія Карпат, крім того, потерпає через необдумане, а часом безвідповідальне господарювання людини. Згадаймо катастрофічні паводки минулих літ, кліматичні катаклізми, промислові викиди та техногенні катастрофи, хоч "у світовому вимірі Україну вважають країною помірних природних стихій, де практично відсутні екстремальні для життя людини умови" [3].

Найбільшої шкоди завдає господарська та побутова діяльність людей. Так, наприклад наприкінці січня 2000 р. сталася гідрохімічна катастрофа з викидом отрути (ціанідів) у р.Тиса. Аварія спричинила забруднення річкової системи (40 км. на тер. України; 800 км. - на тер. Угорщини; 150 км. - на території Югославії). Викид ціанідів у р. тиса призвів до екологічного забруднення, гибелі флори і фауни, з'ясування стосунків між державами [3, 5].

Великої шкоди завдають люди карпатським лісам. Якщо почитати звіти Держкомлісу, то природний приріст лісів складає біля 200 млн мі в рік, а вирубка - лише 800 тис мі. Слід зазначити, що "дозволяється (крім заповідників) проводити лише рубки догляду, вибіркові, санітарні та суцільні санітарні і лісовідновні рубки на тих ділянках, де насадження вже не можуть виконувати захисних функцій" [2, 147]. У паперах чиновників процес дозволеної нормованої вирубки лісів та їх відновлення виглядає досить пристойно в рамках закону. Що відбувається насправді?!

Цього літа ми відпочивали у одному з наймальовничіших куточків Карпат - Міжгірському районі Закарпаття, побували в долині нарцисів, на Синевирському озері, піднімалися на гірські хребти. Насправді можна побачити лисі підніжжя і навіть цілі верхи, про що свідчать світлини, зроблені в цьому регіоні.

Хвойні ліси залишились ще на окремих верхівках гір, але це, напевно тимчасово, поки туди не дібралася техніка, не прорили доріг для лісовозів. Масова вирубка, причому в варварський спосіб, коли залишаються гілки, непотрібні стовбури та пні, є очевидно. Місцеві жителі з сумом стверджують, що нічого подібного не бачили з післявоєнних часів, коли ліс вирубували такими варварськими темпами та способами (в економічно важкий післявоєнний період (1947-1957 р.) у Карпатах було заготовлено 70 млн. м3 деревини, унаслідок чого оголено 20% площ). Люди впевнені, що саме неконтрольована вирубка і залишені у величезних кількостях відходи, які заторюють і зупиняють, а при великих зливах проривають водні потоки, теж є однією з причин останніх паводків.

Протягом двох останніх сторіч лісистість у рівнинних районах і передгір'ях Карпат знизилася до 20,2%, а в гірських районах - до 53,5%. По підрахунках лісників В.Парпана, В.Олійника, найбільш сприятливим гідрологічним режимом відзначаються водозбори з лісистістю більш 60-70%. Незадовільний він при лісистості нижче 35%. Отже, для поліпшення гідрологічного режиму в гірських районах потрібно збільшити лісистість хоча б на 10%. У даний період у карпатських областях існує близько 60 тис. га чагарникових заростей і 113 тис. га безхазяйних земель антропогенного походження. Здебільшого вони знаходяться на території колишніх колгоспів. Отже, це той природний резерв, за рахунок якого можна збільшити лісистість.

Для відновлення порушеної природної рівноваги в Карпатах потрібна екологічно й економічно погоджена система ведення лісового господарства і використання лісосировинних ресурсів. При цьому необхідно керуватися Лісовим кодексом України (1994), у третій статті якого справедливо відзначено, що ліси за своїм призначенням виконують переважно екологічні і соціальні функції - водоохоронну, ґрунтозахисну, кліматорегулюючу, санітарно-гігієнічну, оздоровчу. Тому вони мають обмежене експлуатаційне значення. На жаль, не завжди дотримуються цього закону при розміщенні лісосічного фонду і способах вирубувань

Після паводка в 1998 році Верховна Рада прийняла (у 1999 р.) спеціальний закон "Про мораторії на проведення суцільних вирубувань на гірських схилах у смереково-букових лісах Карпатського регіону". Повторення паводка цього року свідчить про затребуваність застосування такого мораторію на всі листяні і частково ялинові ліси. В останніх площу суцільних вирубувань доцільно обмежити до мінімуму.

Масштаби вирубок і залишених відходів просто вражають. Це не потребує якогось окремого аналізу і дослідження, бо видно, як то кажуть, неозброєним оком. Навіть В.Ющенко, відвідуючи райони стихійного лиха, дав вказівку розібратися з незаконними лісозаготовками і перевірити діяльність лісових господарств і лісництв. Науковці теж б'ють на сполох: вирубки карпатських лісів за останні 3 роки стали причиною трагічних екологічно небезпечних паводків з людськими жертвами, мільярдними збитками катастрофічно руйнівної сили зруйнування дамб, будинків, мостів, як на Закарпатті так в Словаччині і в Угорщині. Незважаючи на екологічну катастрофу 1998 року, Карпати продовжують вирубувати. Тільки на Закарпатті з того часу по 2000 роки суцільно вирубано 72 тис. га лісу, або 11 % всієї вкритої лісом площі. Найбільше вражає те, що на площі 23 тис. га ліси зникли взагалі. Як показують дослідження, 90% дерев Карпат є цінними породами, такими як бук, граб і дуб. Останнього, наприклад залишилось кілька десятків видів, із яких 21 вид занесений до Червоної книга України. Саме дуб, а також бук є найпопулярнішими серед так званих чорних лісорубів. Справа в тому, що в Європі саджанців цих дерев залишилось мало, і вирубку цих дерев строго заборонено (за це передбачається навіть кримінальна відповідальність). У звітах наших чиновників відновлення цих порід проходить швидкими темпами й великими масштабами, що й дозволяє вивозити найцінніші породи за кордон (на чорному ринку 1мі дуба сягає як мінімум 400 $).

Лісозаготівельні пункти розмножилися сьогодні неймовірними темпами. Їх можна побачити чи не на кожному кроці: лише по дорозі з Міжгір'я до Синевирського озера ми нарахували 4. Виглядають вони як тимчасові склади, захаращені сміттям й відходами з дерева. Див. світлини:

Світова наука довела, що Карпатські ліси були впродовж тисяч років продуцентом кисню, чистого повітря, збільшення вологості повітря для створення запасів прісної води, не лише для Закарпаття, але і для всього Тисо-Дунайського басейну Угорщини і Східної та середньої Словаччини. Наші науковці, такі як професор доктор біологічних наук Василь Комендар та доктор біологічних наук Федір Гамор, директор Карпатського біосферного заповідника, та ряд інших неодноразово також зверталися із науковими публікаціями, щодо проблем суцільних рубок лісу та з проханням відповідного закону і про Мораторій на заборону нищівних рубок на гірських схилах Закарпатського регіону. Однак з боку держави до цього часу конкретно не зроблено нічого. Тоді було вирішено провести форум на території Уманського національного природного парку, що є частиною Міжнародного біосферного резервату "Західні Карпати". Понад 40 учасників, серед яких науковці, представники природоохоронних і громадських екологічних організацій, органів місцевого самоврядування, управлінь екології, журналісти ("Дзеркало тижня", "НТА", "Інтер", "За вільну Україну") із чотирьох областей України (Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької) після довгих дискусій та обговорень проблем Карпатського регіону реалій знайшли спільні погляди на їх розв'язання. Об'єднавшись у спільній меті - стабілізувати ситуацію в Карпатському регіоні - учасники створили нову організацію - Карпатський Екологічний Форум. , інформація про який є на сайті "Заповідні території Українських Карпат" (www.carpathians.org.ua). Переконати владу, що розвивати туризм значно прибутковіше і перспективніше, аніж вирубувати ліс - ось надмета створеної організації. Адже хто відвідуватиме лисі Карпати ?

Завжди лишається надія .Екологічні проблеми Карпат, зумовлені інертністю населення. Неосвіченість чиновників. Інформаційна блокада екологічних проблем. Це все - причини головного болю учасників Карпатського Екологічного Форуму "Майбутнє Карпат в наших руках".

Висновки

Під час написання цієї роботи, я весь час замислювалася над одним питанням: що ж буде далі, в якому світі житимуть наші діти? Що треба зробити, щоби ситуацію змінити на краще?

М. Ромащенко і Д.Савчук переконані, що ситуація з вирубуванням лісів абсолютно керована, що вирубування йде за державним планом, браконьєрське втручання хоч і має місце, але його не так багато, як здається журналістам і громадськості.

Тоді постає справедливе питання, чому паводки викликають такі жахливі наслідки? Чому постійно поповнюється тривожний список зникаючих, або вже зниклих видів тварин, рослин. І мова йде не про поодинокі випадки, а про цілі популяції. Чому вчені б'ють тривогу з приводу порушення балансу екосистеми не тільки Карпат, а й всієї України? Напевне тих законодавчих актів, прийнятих і ще законів, що розробляються недостатньо для покращення ситуації в цілому.

Мої переконання та побажання зводяться до того, що екологічно освічену людину треба виховувати з самого раннього віку. І починати треба не тільки з дитячих садків, а треба виховувати і батьків. Тому, що основний світогляд людини формується в родині.

Треба на державному рівні постійно, не шкодуючи ніяких грошей, залучати до просвітницької, роз'яснювальної, виховної роботи засоби масової інформації - газети, радіо, телебачення. Необхідно, щоби всі заходи, які відбуваються в Україні й в світі з природоохоронних питань ставали надбанням громадськості, а не тільки вузького кола спеціалістів.

В школах треба постійно проводити роз'яснювальну роботу, навіть можна створити декілька обов'язкових для відвідування годин, на яких би дітей вчили дбайливо ставитись до світу, що їх оточує. Перейматись не тільки сьогоденням, а й усвідомлювати, що їх діяльність може залишити нащадкам

Тому, що, наприклад, наше покоління вже повною мірою отримує наслідки, до яких призвела екологічна безграмотність і байдужість чиновників радянських і пострадянських часів. Від неї страждають не тільки Карпати. Це і варварське відношення до корисних копалин, до питної води, до чистого повітря.

Тому я закликаю всіх, кому не байдуже наше майбутнє, свідомо ставитись до наслідків, а не тільки перейматись сьогоденням. Перед тим, як зрубати дерево, зірвати квітку - подумай, що ти лишиш після себе.

Список використаної літератури

1. Барановський В. А. Екологічний атлас України. - К.: Гео-графіка, 2000. - 40 с

2. Верес В.Ф. "Земне намисто Карпат". - Ужгород, видавництво "Карпати", 1989 р.

3. Водні стихії в Україні (1991-2002 рр.) // Екологічний вісник. - 2002. -№9-10. - С.3-8.

4. Гетьман В. І. Туризм і збереження довкілля Українських Карпат // Географія та основи економіки в школі. - 2000. - №3. - С 48-52.

5. Джигерей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. - К.: Знання,2000. -204 с.

6. Заповідники і національні природні парки України. - К.: Вища школа, 1999.

7. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник. - К.: Вища школа, 2001. - 358с.

8. Зубик С.В. Техноекологія. Джерела забруднення і захист навколишнього середовища. - Львів: Оріяна-Нова, 2007. - 400 с.

9. Крисаченко В.С., Хилько М.І. Екологія. Культура. Політика: Концептуальні засади сучасного розвитку. - К.: Знання України,2002. - 598 с.

10. Крисаченко В.С. Стратегія виживання виду Homo sapiens // Філософська і соціологічна думка. - 1992. - № 10. - С. 12-50

11. Національна доповідь про стан навколишнього середовища в Україні, 1993 // Ойкумена. - 1999. -№3. - С.26 -48

12. Ромащенко М.І., Савчук Д.П. Причини повеней Екологічний вісник. - 2002. -№9-10. - С.8-12.

13. С.М.Стойко "Карпатам зеленіти вічно". - Ужгород, видавництво "Карпати", 1977 р.

Размещено на Allbest.ru