Зміст

• Розділ 1. Загальні положення про рослинний світ
• 1.1 Рослинний світ як об'єкт правового регулювання
• 1.2 Правові форми та види використання і відтворення рослинних ресурсів
• Розділ 2. Охорона і відповідальність у сфері рослинного світу
• 2.1 Охорона, захист, контроль та інші напрями державного регулювання режиму рослинного світу
• 2.2 Державна політика у сфері захисту рослин
• 2.3 Юридична відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ
• Висновки
• Список використаних джерел
• Вступ
• В екологічних правовідносинах превалюють відносини, що виникають з приводу охорони навколишнього природного середовища, основою виникнення і розвитку яких є ынтереси теперішнього і майбутніх поколінь людей, їхні потреби в чистому і здоровому навколишньому природному середовищі.
• Охорона навколишнього природного середовища відноситься до глобальних проблем, життєво важливих для всього людства. В період науково-технічного прогресу вплив людини на природу набув величезної сили і глобальних масштабів. Вже немає жодного місця на Землі, де б людина тією чи іншою мірою не впливала на природу. Відповідно зростає роль охорони природи, яка є єдиним джерелом існування громадського суспільства. Природа має величезне соціальне, виробниче, економічне, наукове й оздоровче значення.
• Особливо гострою є проблема охорони навколишнього природного середовища в Україні. Винятковою особливістю екологічного стану є ускладнення екологічно небезпечних локальних ситуації після аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
• Основоположне значення для розвитку всієї системи законодавства про охорону навколишнього природного середовища має Конституція України, у ст. 16 якої записано: “Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання Чорнобильської катастрофи -- катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави”.
• Саме тому дослідження питаня еколого-правової охорони рослинного світу є актуальним напрямком сучасної правової науки. Сукупність зазначених чинників й зумовила вибір даної теми дослідження.
• В спеціальній літературі розгляд питання охорони рослинного світу, зокрема поняття охорони, порядок ії здійснення, відповідальність за порушення законодавства у сфері рослинного світу тощо проводився у пряцях таких дослідників як Андрейцев В.І., Баб'як О.С., Біленчук П.Д., Боголюбов С.А., Бринчук М.М., Дмитренко І.А., Колбасов О.С., Малишко М.І., Тищенко П.В., Чирва Ю.О., Янчук В.З. та інших.
• Основна мета курсової роботи полягає у визначенні правової природи хорони рослинного світу.
• Визначена мета дослідження зумовила постановку і розв'язання таких основних завдань:
• 1) узагальнити поняття охорони рослинного світу;
• проаналізувати відповідальність у галузі рослинного світу;

2) визначити спеціальне та загальне користування рослинними ресурсами;

3) визначити органи, які здійснюють контроль за охороною рослинного світу;

Об'єктом дослідження є правове регулювання у сфері рослинного світу.

Методологічною основою є наукові методи, що ґрунтуються на вимогах об'єктивного та всебічного аналізу суспільних явищ політико - правового характеру. В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні принципи і підходи щодо визначення питання охорони рослинного світу.

У процесі розроблення питання правового регулювання мисливства та полювання використовувалися порівняльно - правовий, формально - логічний, системного підходу, структурно - функціональний та інші методи дослідження.

Структура курсової роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, два розділи, висновки і список використаних джерел.

Розділ 1. Загальні положення про рослинний світ

1.1 Рослинний світ як об'єкт правового регулювання

У законодавстві України поряд з землею, надрами, водами, лісами, атмосферним повітрям та тваринним світом закріплено правовий режим такого найбільш поширеного природного ресурсу (об'єкта), як рослинний світ.

Рослинний світ як природний об'єкт визначається як сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території.

Правовий режим рослинного світу поділяється на два види суспільних відносин, які регулюються різними нормативно-правовими актами.

Так, правові відносини у сфері охорони, використання і відтворення рослинного світу, який існує у вільному природному стані, регулюється Законом України “Про рослинний світ” від 9 квітня 1999 р. Закон України “Про рослинний світ” від 09.04.1999 р. // ВВР. - 1999.- № 22-23. - ст.19. та відповідними нормами Конституції України, законів України “Про охорону навколишнього природного середовища”, Закон України “ Про охорону природнього навколишнього середовища” від 26.06.1991 р. // ВВРУ. - 1991. - №41. - ст. 546. “Про природно-заповідний фонд”, Закон України “Про природо - заповідний фонд” від 16.05.1992 р. // ВВР. - 1992. - №34. - ст.502. Лісовим кодексом України, іншими нормативно-правовими актами.

Друга група правових відносин у сфері охорони, використання та відтворення рослин та багаторічних насаджень сільськогосподарського призначення регулюється законами України “Про захист рослин”, Закон України “Про захист рослин” від 14.10.1998 р. // ВВРУ. - 1998. - №50-51. - ст. 310. “Про карантин рослин” та іншими нормативно-правовими актами.

Для екологічного права більшою мірою має значення законодавство про рослинний світ, яке регулює суспільні відносини у сфері охорони, використання і відтворення таких об'єктів, якими є дикорослі та інші сільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, їх угруповання і місце зростання. Дикорослими рослинами вважаються рослини, що природно зростають на певній території.

Об'єкти рослинного світу, що використовуються або можуть бути використані населенням для потреб виробництва та інших потреб, вважаються природними рослинними ресурсами. Вони поділяються за своєю екологічною, господарською, науковою, оздоровчою, рекреаційною цінністю та іншими ознаками на природні рослинні ресурси загальнодержавного та місцевого значення.

Законодавством України про рослинний світ до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення віднесено: по-перше, об'єкти рослинного світу в межах:

- внутрішніх морських вод і територіального моря, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України;

- поверхневих вод (озер, водосховищ, річок, каналів), що розташовані й використовуються на території більш ніж однієї області, а також їх притоків усіх порядків;

- природних та біосферних заповідників, національних природних парків, а також заказників, пам'яток природи, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення;

по-друге, лісові ресурси державного значення;

по-третє, рідкісні і такі, що перебувають під загрозою знищення, судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, види яких занесені до Червоної книги України;

по-четверте, рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні угруповання, занесені до Зеленої книги України. Малишко М.І. Екологічне право . - К: “Видавничий Дім”. - 2001 р. - ст. 292.

Крім того, до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення законодавством України можуть бути віднесені й інші об'єкти рослинного світу.

До природних рослинних ресурсів місцевого значення законодавством України віднесені дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, не віднесені до природних ресурсів загальнодержавного значення.

1.2 Правові форми та види використання і відтворення рослинних ресурсів

Використання природних рослинних ресурсів в Україні здійснюється в двох основних формах: в порядку загального використання і в порядку спеціального використання.

Загальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється громадянами з додержанням встановлених вимог без отримання відповідних дозволів. У порядку загального використання природних рослинних ресурсів громадяни можуть збирати лікарську і технічну сировину, квіти, ягоди, плоди, гриби та інші харчові продукти для задоволення власних потреб, а також використовувати ці ресурси в рекреаційних, оздоровчих, культурно-освітніх та виховних цілях.

Загальне використання природних рослинних ресурсів може бути обмежене в ряді випадків, зокрема у разі їх виснаження, різкого зменшення популяційної та ценотичної різноманітності тощо. Рішення про таке обмеження можуть приймати місцеві органи влади, а також спеціально уповноважені органи виконавчої влади.

У той же час забороняється збирання у порядку загального використання дикорослих рослин, віднесених до переліку наркотиковмісних рослин, їх плодів, насіння, післяжнивних залишків, відходів сировини тощо. Забороняється також торгівля лікарськими і декоративними видами рослин та їх частинами (корені, стебла, плоди тощо), зібраними в порядку загального користування природних рослинних ресурсів.

Збирання у порядку загального використання дикорослих рослин, віднесених до переліку наркотиковмісних рослин, їх плодів, насіння, післяжнивних залишків, відходів сировини тощо, забороняється.

Торгівля лікарськими і декоративними видами рослин та їх частинами (корені, стебла, плоди тощо), зібраними в порядку загального використання природних рослинних ресурсів, забороняється.

Загальне використання природних рослинних ресурсів у разі їх виснаження, різкого зменшення популяційної та ценотичної різноманітності тощо може бути обмежене Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

Загальне використання природних рослинних ресурсів на всій території України здійснюється безоплатно.

Законодавством України передбачені умови і види спеціального використання природних рослинних ресурсів, яке здійснюється за дозволом фізичними та юридичними особами для задоволення їх потреб.

За умов дотримання встановлених вимог можуть здійснюванні, такі види спеціального використання природних рослинних ресурсів: збирання лікарських рослин; заготівля деревини під час рубок головного користування; заготівля живиці; заготівля кори дуба, деревної зелені, деревних соків тощо: збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, лісової підстилки, очерету тощо; заготівля сіна, випасання худоби. Закон України “Про рослинний світ” від 09.04.1999 р. // ВВР. - 1999.- № 22-23. - ст.19.

Не потребують дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів власники земельних ділянок, на яких знаходиться об'єкти рослинного світу, крім тих, що занесені до Червоної книги України та Зеленої книги України, а також користувачі (в тому числі орендарі) земельних ділянок, які їм надано для використання.

Особливість здійснення спеціального використання природних рослинних ресурсів полягає в тому, що воно є платним і здійснюється у межах встановлених у дозволах лімітів їх використання. Боголюбов С.А. Экологическое право Украины. Учебник. - М. - 1998 г. - ст. 238.

Законодавством України визначаються також мета використання природних рослинних ресурсів. Так, використання природних рослинних ресурсів з природоохоронною, рекреаційною, оздоровчою, культурно-освітньою та виховною метою здійснюється в порядку загального використання.

Крім того, використання природних рослинних ресурсів здійснюватись з науково-дослідною та господарською метою для забезпечення потреб населення та виробництва у технічній, лікарській, пряно-ароматичній, харчовій сировині з дикорослих рослин, для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва, для потреб бджільництва, для потреб мисливського та рибного господарства.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Заготівля деревини під час рубок головного користування, живиці на земельних ділянках лісового фонду здійснюється в порядку, що встановлюється Лісовим кодексом України. Інші види спеціального використання рослинних ресурсів на земельних ділянках лісового фонду здійснюються в порядку, що встановлюється цим Законом, Лісовим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Реалізація лікарської та технічної сировини дикорослих рослин юридичними або фізичними особами, які не мають дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів, забороняється.

Не потребують дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів:

- власники земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти рослинного світу, крім тих, що занесені до Червоної книги України та Зеленої книги України;

- користувачі (в тому числі орендарі) земельних ділянок, які їм надано для цільового призначення (ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, колективного садівництва, городництва, сінокосіння, випасання худоби), за винятком використання ними дикорослих судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, види яких занесені до Червоної книги України, та природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України.

Форма дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Видача дозволів на спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється у межах лімітів їх використання. Андрейцев В.І. Екологічне право. Особлива частина. К:Видавництво “Істина”. - 2001 р. ст. 324.

Ліміти спеціального використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення встановлюються на підставі науково обґрунтованих нормативів спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Порядок встановлення лімітів спеціального використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок встановлення лімітів спеціального використання природних рослинних ресурсів місцевого значення визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування за поданням спеціально уповноважених місцевих органів виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Розмір збору за спеціальне використання природних рослинних ресурсів визначається з урахуванням природних запасів, поширення, цінності, можливості відтворення, продуктивності цих ресурсів.

Від збору за спеціальне використання природних рослинних ресурсів звільняються:

- науково-дослідні установи, навчальні та освітні заклади, що проводять наукові дослідження об'єктів рослинного світу з метою їх охорони, невиснажливого використання та відтворення, за винятком використання ними дикорослих судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, види яких занесені до Червоної книги України, та природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України;

- власники земельних ділянок;

- користувачі (в тому числі орендарі) земельних ділянок, за винятком використання ними дикорослих судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, види яких занесені до Червоної книги України, та природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, для задоволення природними рослинними ресурсами власних потреб без права їх реалізації.

Відтворення природних рослинних ресурсів здійснюється власниками та користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти рослинного світу.

Відтворення рослинних ресурсів забезпечується і здійснюється шляхом:

1) сприяння природному відновленню рослинного покрову;

2) штучного поповнення природних рослинних ресурсів;

3) запобігання небажаним змінам природних рослинних угруповань та негативному впливу на них господарської діяльності;

4) тимчасове зупинення господарської діяльності з метою створення умов для відновлення деградованих рослинних угруповань.

Обсяги робіт з відтворення природних рослинних ресурсів і способи їх проведення визначаються проектами, що затверджуються спеціально уповноваженими органами.

Роботи, пов'язані з відтворенням природних рослинних ресурсів, здійснюються способами, що забезпечують їх відтворення в найкоротші терміни та не суперечать чинному законодавству і не завдають шкоди здоров'ю людини та довкіллю.

Правила відтворення природних рослинних ресурсів затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Розділ 2. Охорона і відповідальність у сфері рослинного світу

2.1 Охорона, захист, контроль та інші напрями державного регулювання режиму рослинного світу

Охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, які спрямовані на збереження просторової, видової, популяційної різноманітності і цілісності об'єктів рослинного світу, охорону їх місцезнаходження, збереження від знищення чи пошкодження, захист від шкідників та хвороб, а також невиснажливе використання. Закон України “Про рослинний світ” від 09.04.1999 р. // ВВР. - 1999.- № 22-23. - ст.19.

Охорона рослинного світу забезпечується:

1) встановленням правил і норм охорони, використання та відтворення об'єктів рослинного світу;

2) забороною та обмеженням використання природних рослинних ресурсів у разі необхідності;

3) проведенням екологічної експертизи та інших заходів з метою запобігання загибелі об'єктів рослинного світу в результаті господарської діяльності;

4) захистом земель, зайнятих об'єктами рослинного світу, від ерозії, селів, підтоплення, затоплення, заболочення, засолення, висушення, ущільнення, засмічення, забруднення промисловими і побутовими відходами і стоками, хімічними й радіоактивними речовинами та від іншого несприятливого впливу;

5) створенням та оголошенням територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

6) організацією наукових досліджень, спрямованих на забезпечення здійснення заходів щодо охорони та відтворення об'єктів рослинного світу;

7) розвитком системи інформування про об'єкти рослинного світу та вихованням у громадян дбайливого ставлення до них;

8) створенням системи державного обліку та здійсненням державного контролю за охороною, використанням та відтворенням рослинного світу;

9) занесенням рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин до Червоної книги України, та рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань -- до Зеленої книги України;

10) встановленням юридичної відповідальності за порушення порядку охорони та використання природних рослинних ресурсів;

11) здійсненням інших заходів і встановленням законодавством інших вимог щодо охорони рослинного світу.

Під час здійснення діяльності, яка впливає на стан охорони, використання та відтворення рослинного світу, необхідно дотримуватися таких основних вимог: Баб”як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України. - К: “Атіка”. - 2000 р.

- збереження природної просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності об'єктів рослинного світу;

- збереження умов місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань;

- науково обґрунтованого, невиснажливого використання природних рослинних ресурсів;

- здійснення заходів щодо запобігання негативному впливу господарської діяльності на рослинний світ;

- охорони об'єктів рослинного світу від пожеж, захист від шкідників і хвороб;

- здійснення заходів щодо відтворення об'єктів рослинного світу;

- регулювання поширення та чисельності дикорослих рослин і використання їх запасів з врахуванням інтересів охорони здоров'я населення.

Вказані вимоги враховуються під час розробки проектів законодавчих актів, загальнодержавних, міждержавних, регіональних програм та здійснення заходів з охорони, використання та відтворення рослинного світу.

Підприємства, установи, організації та громадяни, діяльність яких пов'язана з розміщенням, проектуванням, реконструкцією, забудовою населених пунктів, підприємств, споруд та інших об'єктів, а також введенням їх в експлуатацію, повинні передбачати і здійснювати заходи щодо збереження умов місцезростання об'єктів рослинного світу.

Будівництво, введення в експлуатацію підприємств, споруд та інших об'єктів і застосування технологій, що викликають порушення стану та умов місцезростання об'єктів рослинного світу, засмічення, а також забруднення хімічними та іншими токсичними речовинами територій, зайнятих ними, забороняється.

Випалювання сухої природної рослинності або її залишків без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища забороняється.

З територій, відведених під забудову населених пунктів, підприємств, споруд та інших об'єктів, будівництво доріг, трубопроводів, ліній електропередачі і зв'язку, а також з тих земель, що підлягають затопленню, рідкісні рослини і такі, що перебувають під загрозою зникнення, повинні бути пересаджені на ділянки з однотипними умовами місцезростання. Пересаджувати такі рослини зобов'язані юридичні або фізичні особи, які здійснюють цю забудову.

Під час проведення екологічної експертизи проектів схем розвитку і розміщення продуктивних сил, генеральних планів розвитку населених пунктів, схем районного планування та іншої документації, а також розрахунків, проектів будівництва і реконструкції (розширення, технічного переоснащення) підприємств, споруд та інших об'єктів, впровадження нової техніки, технології обов'язково повинен враховуватися їх вплив на стан рослинного світу та умови його місцезростання.

Під час розробки і встановлення екологічних нормативів повинні враховуватися вимоги щодо охорони об'єктів рослинного світу, передбачені цим Законом.

Рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, види рослин, що зростають в природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, підлягають особливій охороні і заносяться до Червоної книги України.

Види рослин, які не занесені до Червоної книги України, але є рідкісними або такими, що перебувають під загрозою зникнення на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, можуть заноситися до Переліку видів рослин, що підлягають особливій охороні на цих територіях.

Рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання підлягають охороні на всій території України і заносяться до Зеленої книги України. Малишко М.І. Основи екологічного права України. - К: МАУП. - 1999 р. - ст. 145.

Ввезення в Україну і вивезення за її межі об'єктів рослинного світу здійснюється за правилами, що встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного Спеціальним напрямом державного регулювання правового режиму рослинного світу є захист, який врегульовується Законом України “Про захист рослин”. Цим законодавчим актом передбачена система (комплекс) заходів, які спрямовані на запобігання та погіршення стану рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, цінності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби і бур'яни.

Законодавством передбачається розробка і здійснення загальнодержавних, міжнародних та регіональних цільових програм захисту рослин, здійснення державного контролю у сфері захисту рослин, створення державних станцій захисту рослин та надзвичайних комісій із боротьби з особливо небезпечними шкідливими організмами, запровадження особливого режиму захисту рослин тощо.

Важливим напрямом державного регулювання правового режиму рослинного світу є державний облік, кадастр і моніторинг рослинного світу, контроль у галузі охорони, використання і відтворення рослинного світу.

Державний облік і кадастр рослинного світу містять систему відомостей і документів про розподіл об'єктів рослинного світу власниками і користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, кількісні та якісні характеристики народногосподарської і наукової цінності рослинних ресурсів, поділ природних рослинних угруповань на категорії, економічну оцінку технічних, кормових, лікарських, харчових та інших властивостей природних рослинних ресурсів, інші дані про рослинні природні ресурси, необхідні для їх охорони, використання та відтворення. Порядок ведення державного обліку і кадастру рослинного світу визначається Кабінетом Міністрів України.

Моніторинг рослинного світу є складовою частиною системи моніторингу довкілля України і здійснюється відповідно до Положення про державну систему моніторингу довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р.

Контроль у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу поділяється на державний і громадський.

Державний контроль у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими державними адміністраціями, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі екології та природних ресурсів та його органами на місцях, іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади.

Спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері захисту рослин є Головне управління державної служби захисту рослин (Головна державна інспекція захисту рослин) Міністерства аграрної політики України, державні станції захисту рослин Автономної Республіки Крим, областей і районів. Бринчук М.М. Экологическое право. - М. - 1998 г. - ст. 145.

Громадський контроль у галузі охорони, використання та відтворення рослинного світу здійснюється громадськими Інспекторами з охорони навколишнього природного середовища, повноваження яких визначаються згідно з Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”.

Державне управління у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

Громадяни та їх об'єднання відповідно до законодавства мають право брати участь у розгляді центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування питань, пов'язаних з охороною, використанням та відтворенням рослинного світу, сприяти цим органам у здійсненні заходів щодо охорони, невиснажливого використання та відтворення об'єктів рослинного світу, а також ініціювати відповідні заходи.

2.2 Державна політика у сфері захисту рослин

Основними принципами державної політики у сфері захисту рослин є: Закон України “Про захист рослин” від 14.10.1998 р. // ВВРУ. - 1998. - №50-51. - ст. 310.

- формування єдиної державної політики у сфері захисту рослин;

- здійснення державного контролю за захистом рослин;

- визначення доцільності здійснення заходів щодо захисту рослин;

- пріоритетність застосування інтегрованих та інших екологічно безпечних заходів щодо захисту рослин;

- гарантування безпеки здоров'я людини та охорони довкілля при здійсненні заходів щодо захисту рослин.

Основними вимогами щодо захисту рослин є:

- додержання технології вирощування рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту;

- екологічне та економічне обґрунтування доцільності захисту рослин від шкідливих організмів;

- обов'язковість здійснення заходів щодо захисту рослин підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами, діяльність яких пов'язана з користуванням землею, лісом, водними об'єктами, вирощуванням рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, а також реалізацією, переробкою, зберіганням і використанням рослин та продукції рослинного походження;

- суворе додержання регламентів зберігання, транспортування та застосування засобів захисту рослин;

- збереження корисної флори і фауни;

- недопущення пошкодження рослин, погіршення їх стану та забруднення продукції рослинного походження і довкілля засобами захисту рослин.

Фітосанітарна діагностика та нагляд за розвитком, поширенням і шкодочинністю шкідливих організмів здійснюється спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері захисту рослин.

Нагляд за фітосанітарним станом угідь, посівів, насаджень, рослинності закритого ґрунту здійснюють підприємства, установи, організації усіх форм власності та громадяни, діяльність яких пов'язана з користуванням землею, лісом, водними об'єктами, вирощуванням рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, а також реалізацією, переробкою, зберіганням і використанням рослин та продукції рослинного походження;

Прогноз розвитку і поширення шкідливих організмів здійснюється спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері захисту рослин разом із науково-дослідними установами.

Основними завданнями державного контролю у сфері захисту рослин є:

- організація обстеження сільськогосподарських та інших угідь, посівів, насаджень, рослинності закритого ґрунту, розробка прогнозів, виявлення і своєчасне інформування про наявність і розвиток шкідників та хвороб рослин, а також бур'янів;

- проведення підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами, діяльність яких пов'язана із захистом рослин, систематичних обстежень угідь, посівів, насаджень, рослинності закритого ґрунту, а також продукції рослинного походження на заселеність та зараження їх шкідливими організмами;

- запобігання масовому розмноженню та поширенню шкідливих організмів;

- своєчасне здійснення рекомендованих заходів щодо захисту рослин, додержання підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами встановлених регламентів застосування засобів захисту рослин;

- своєчасне проведення профілактичних та винищувальних заходів щодо боротьби з шкідниками у місцях зберігання запасів продукції рослинного походження.

Державна політика у сфері захисту рослин здійснюється Кабінетом Міністрів України, Урядом Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері захисту рослин.

Особливий режим захисту рослин вводиться на території населеного пункту, району, області, декількох областей у разі масового розвитку і поширення особливо небезпечних шкідливих організмів і потреби в додаткових заходах та ресурсах щодо їх локалізації і ліквідації.

У разі масового розвитку і поширення особливо небезпечних шкідливих організмів головні державні інспектори (або їх заступники) захисту рослин України, Автономної Республіки Крим, областей, районів упродовж однієї доби після виявлення масового поширення особливо небезпечних шкідливих організмів вносять подання про запровадження особливого режиму захисту рослин до відповідного органу місцевого самоврядування, місцевого органу виконавчої влади або Кабінету Міністрів України.

Територія особливого режиму захисту рослин встановлюється у межах населеного пункту, району, області відповідним органом місцевого самоврядування чи місцевим органом виконавчої влади, а в межах кількох областей -- Кабінетом Міністрів України.

Орган, який прийняв рішення про запровадження або зняття особливого режиму захисту рослин, негайно повідомляє про це підприємства, установи та організації, розташовані на відповідній території, і громадян, які проживають на цій території. Дмитренко І.А. Екологічне право України. 2-ге видання. - К: Юрінком Інтер. - 2001 р.ст. 156.

У рішенні про запровадження особливого режиму захисту рослин зазначаються:

- обставини, що спричинили запровадження особливого режиму захисту рослин;

- межі території, на якій запроваджується особливий режим захисту рослин;

- період, на який запроваджується особливий режим захисту рослин;

- перелік особливо небезпечних шкідливих організмів та заходи щодо їх локалізації і ліквідації.

На території з особливим режимом захисту рослин здійснюються такі заходи:

- знешкодження особливо небезпечних шкідливих організмів;

- залучення та використання державних ресурсів (наукових, матеріальних тощо), а також ресурсів підприємств, установ, організацій усіх форм власності та громадян для локалізації і ліквідації особливо небезпечних шкідливих організмів з попереднім відшкодуванням їм понесених ними витрат;

- інші заходи.

Посадові особи спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері захисту рослин мають право:

- вимагати від підприємств, установ, організацій усіх форм власності та громадян, діяльність яких пов'язана із захистом рослин, додержання законодавства про захист рослин;

- відвідувати підприємства, установи, організації усіх форм власності, діяльність яких пов'язана з користуванням землею, лісом, водними об'єктами, вирощуванням рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, а також реалізацією, переробкою, зберіганням і використанням рослин та продукції рослинного походження, з метою перевірки додержання законодавства про захист рослин та відбирати зразки ґрунту, води, насіння, рослин, продукції рослинного походження та інших матеріалів для проведення фітосанітарної діагностики;

- обмежувати, тимчасово забороняти або припиняти діяльність підприємств, установ, організацій усіх форм власності та громадян у разі порушення ними вимог технології та нормативно-правових актів з питань захисту рослин, що можуть спричинити загрозу життю і здоров'ю людей та довкіллю;

- визначати і регулювати обсяги робіт, пов'язаних із захистом рослин, відповідно до фітосанітарного стану;

- забороняти реалізацію засобів захисту рослин, які не відповідають вимогам щодо їх якості;

- одержувати від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та громадян необхідну інформацію з питань захисту рослин;

- давати обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про проведення підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами профілактичних і винищувальних заходів щодо захисту рослин;

- накладати адміністративні штрафи на осіб, винних у порушенні законодавства про захист рослин, а саме:

2.3 Юридична відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ

Особи, винні у порушенні законодавства про рослинний світ, можуть притягуватися до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної або цивільно-правової відповідальності відповідно до законодавства України.

До порушень у сфері охорони, використання і відтворення рослинного світу Законом України “Про рослинний світ” (ст. 40) віднесені такі види правопорушень: Закон України “Про рослинний світ” від 09.04.1999 р. // ВВР. - 1999.- № 22-23. - ст.19.

- самовільне спеціальне використання природних рослинних ресурсів;

- порушення правил загального використання природних рослинних ресурсів;

- протиправне знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу;

- порушення вимог щодо охорони умов місцерозташування об'єктів рослинного світу;

- реалізація лікарської та технічної сировини дикорослих рослин, зібраної без дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів та ряд інших.

Законом України “Про захист рослин” (розділ III, ст. 21) встановлені види правопорушень:

- додержання вимог нормативно-правових актів з питань захисту рослин, що призвело до пошкодження, погіршення стану рослин та якості продукції рослинного походження, а також забруднення довкілля;

- екологічно не обґрунтоване здійснення захисту рослин.

Відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства про захист рослин, передбачено ст. 22 Закону України “Про захист рослин”.

Кримінальна відповідальність встановлена за порушення правил боротьби з хворобами і шкідниками рослин (ст. 158 Кримінального кодексу України). Предметом цього виду злочину є рослини, незалежно від їх народногосподарського та іншого значення, а також їх плоди (зерно, насіння, коренеплоди, цибулини, овочі тощо).

Об'єктивна сторона злочину характеризується наявністю трьох ознак: діяння у вигляді порушення правил, встановлених для боротьби з хворобами і шкідниками рослин; тяжких наслідків; причинного зв'язку між діянням і наслідками. Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережною виною щодо наслідків, порушення правил може бути вчинене і умисно.

Кримінальна відповідальність встановлена за потраву посівів і пошкодження насаджень (ст. 159 Кримінального кодексу України). Предметом злочину є посіви і насадження сільськогосподарських культур, незалежно від їх виду, і плодово-ягідні насадження, інші насадження. З об'єктивної сторони злочин характеризується потравою посівів або пошкодженням насаджень та причинним зв'язком між діянням і наслідками. Суб'єктивна сторона злочину характеризується лише умисною виною, мотив і вина, як правило, на кваліфікацію не впливають. Екологічне і земельне право України. - К: Юрінком Інтер. - 1998 р. - ст. 156.

Адміністративна відповідальність за порушення вимог законодавства про рослинний світ передбачена рядом статей Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. 83¹, 85¹, 88². 105, 106, 188¹², 238⁴).

Ст. 83¹ передбачає порушення законодавства про захист рослин, зокрема: а) поширення шкідливих організмів внаслідок порушення технології вирощування рослин сільськогосподарського та іншого призначення; б) екологічно не обґрунтоване здійснення захисту рослин; в) неповідомлення (приховування) або надання неправдивої інформації про загрозу посівам; г) недодержання вимог нормативно-правових актів з питань захисту рослин, що призвело до пошкодження, погіршення стану рослин та якості продукції рослинного походження, а також забруднення довкілля, -- тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян та посадових осіб.

Виготовлення та збут заборонених знарядь добування об'єктів рослинного світу, а також збут незаконно добутої продукції передбачають накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих знарядь, матеріалів та засобів їх виготовлення (ст. 85¹ КУпАП).

Незаконне вивезення з України і ввезення на її територію об'єктів рослинного світу, в тому числі ботанічних колекцій, відповідно до ст. 88 КУпАП тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п'яти, а на посадових осіб від п'яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих об'єктів або без такої. Якщо ці правопорушення стосуються рослин, занесених до Червоної книги України, або охорона і використання яких регулюється відповідними міжнародними договорами України, то розмір штрафу передбачено підвищений. Порушення правил створення, поповнення, зберігання, використання або державного обліку ботанічних колекцій та торгівлі ними тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією колекції або без такої (ст. 88² КУпАП).

Порушення порядку придбання чи збуту об'єктів рослинного світу тягне за собою накладення штрафу від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією об'єктів рослинного світу чи без такої (ст. 88¹ КУпАП). Підвищена відповідальність (від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів) настає у разі вчинення дій щодо об'єктів рослинного світу, які знаходяться в межах території та об'єктів природно-заповідного фонду, занесених до Червоної книги України, або які охороняються відповідно до міжнародних договорів України. Адміністративна відповідальність за порушення вимог щодо охорони видів рослин, занесених до Червоної книги України, передбачена в ст. 90 Кодексу України про адміністративні правопорушення (накладення штрафу на громадян від трьох до семи, і посадових осіб -- від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно добутого).

Адміністративна відповідальність, яка стосується адміністративних правопорушень щодо рослинного світу сільськогосподарського призначення, передбачена за потраву посівів, пошкодження насаджень державних і громадських господарств (ст. 140), порушення правил щодо боротьби з карантинними шкідниками і хворобами рослин та бур'янами (ст. 105), виведення матеріалів, що не пройшли карантинну перевірку або відповідну обробку (ст. 106). Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12. 1984 р. // ВВРУ. - 1984. - додоток до № 51. - ст. 1122.

Ст. 153 КУпАП передбачає відповідальність за знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об'єктів озеленення населених пунктів. Передбачено, що знищення або пошкодження зелених насаджень, окремих дерев, чагарників, газонів, квітників та інших об'єктів озеленення в населених пунктах, невжиття заходів для їх охорони, а також самовільне перенесення в інші місця під час забудови окремих ділянок, зайнятих об'єктами озеленення, -- тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб -- від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, КУпАП передбачає відповідальність за:

- самовільне спалювання сухої рослинності або її залишків (ст. 77¹);

- незаконне вивезення з України і ввезення на її територію об'єктів тваринного і рослинного світу (ст. 88);

- порушення правил боротьби з карантинними шкідниками і хворобами рослин та бур'янами (ст. 105);

- невиконання законних вимог посадових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист рослин (ст. 188¹²).

Право притягувати до адміністративної відповідальності за зазначені екологічні правопорушення надано органам Міністерства екології та природних ресурсів (ст. 242¹ КУпАП)_; органам державної служби з карантину рослин (ст. 238² КУпАП) та органам захисту рослин (ст. 238⁴ КУпАП).

Матеріальна відповідальність за порушення законодавства про
рослинний світ регулюється як загальними нормами цивільного права (ст. 440 Цивільного кодексу України), так і спеціальними нормативно-правовими актами.

Так, такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1999 р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1993 р. затверджено розміри компенсації за добування (збирання) та шкоду, заподіяну видам тварин та рослин, занесених до Червоної книги України.

Відшкодування матеріальних збитків, завданих рослинному світу, здійснюється добровільно або в судовому порядку примусово за нормами, передбаченими Цивільним кодексом України (ст. 440 та інші).

Висновки

Під час написання курсової роботи були розглянуті такі основні питання:

1) поняття рослинного світу як об'єкт правового регулювання;

2) характеристика охорони рослинного світу;

3) органи, які здійснюють контроль за охороною рослинного світу;

4) відповідальність у сфері охорони рослинного світу.

Таким чином, на сьогодні охорона рослинного світу є однією з головних завдань держави.

Техногенний тиск території України у шість-сім разів перевищує рівень розвинутих європейських держав. Це результат того, що довгий час за умови розміщення виробничих сил зовсім не враховувалися потреби охорони навколишнього природного середовища, не запроваджувалися запобіжні заходи щодо недопущення тієї складної екологічної ситуації, в якій опинилась Україна.

Забезпечення охорони навколишнього природного середовища життєво важливе для всіх галузей народного господарства і всіх об'єктів природи: земель, вод, рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, надр і природно-заповідного фонду України.

У правовій державі законодавству належить визначальна роль у вирішенні масштабних завдань, зокрема в охороні навколишнього природного середовища.

Екологічне законодавство передбачає певні пріоритети щодо забезпечення охорони навколишнього природного середовища. Зокрема, надається перевага в охороні рідкісних видів рослин і тварин.

В екологічному законодавстві передбачено юридичну відповідальність за екологічні правопорушення і злочини, заходи щодо стимулювання бережливого ставлення до природи. Законодавче закріплення відповідальності й стимулювання та застосування їх на практиці посилює охорону навколишнього природного середовища.

Низький рівень екологічної культури і свідомості суспільства -- одна з вагомих причин кризового екологічного стану, в якому опинилась Україна. Вийти з нього допоможе екологічне право, яке передбачає певні приписи і вимоги до всіх учасників екологічних відносин, формує їх моральне та духовна обличчя.

Отже, наша держава має розробити чітку політику та програму дій, спрямовані на збереження і відродження довкілля, забезпечення екологічної безпеки України і насамперед рослинного світу.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії ВРУ 28.06.96 р. // ВВР. - 1996. - №30. - ст.141.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12. 1984 р. // ВВРУ. - 1984. - додаток до № 51. - ст. 1122.

3. Закон України “Про охорону природного навколишнього середовища” від 26.06.1991 р. // ВВРУ. - 1991. - №41. - ст. 546.

4. Закон України “Про природо - заповідний фонд” від 16.05.1992 р. // ВВР. - 1992. - №34. - ст.502.

5. Закон України “Про карантин рослин” від 30.06.1993 р. // ВВРУ. - 1993. - №34. - ст.352.

6. Закон України “Про захист рослин” від 14.10.1998 р. // ВВРУ. - 1998. - №50-51. - ст. 310.

7. Закон України “Про рослинний світ” від 09.04.1999 р. // ВВР. - 1999.- № 22-23. - ст.19.

8. Постанова Пленуму Верховного Суду України “ Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. // Екологічне законодавство України. Збірник нормативних актів по судовій практиці. - Х: “Одіссей”. - 2002 р.

9. Андрейцев В.І. Екологічне право. - К. - 1996 р.

10. Андрейцев В.І. Екологічне право. Особлива частина. К:Видавництво “Істина”. - 2001 р. ст. 413.

11. Баб”як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України. - К: “Атіка”. - 2000 р.

12. Боголюбов С.А. Экологическое право Украины. Учебник. - М. - 1998 г. - ст. 448.

13. Бринчук М.М. Экологическое право. - М. - 1998 г.

14. Дмитренко І.А. Екологічне право України. 2-ге видання. - К: Юрінком Інтер. - 2001 р.ст. 245.

15. Екологія і закон: Екологічне законодавство України у 2-х книгах. - К: Юрінком Інтер. - 1997 р.

16. Екологічне і земельне право України. - К: Юрінком Інтер. - 1998 р.

17. Екологічне законодавство України. Збірник нормативних актів по судовій практиці. - Х: “Одіссей”. - 2002 р.

18. Ерофеев Б.В. Экологическое право. Учебник. - М. - « Новый Юрист». - 1998 г.

19. Колбасов О.С. Экология, политика и право. - М. - 1981 г. ст.226.

20. Малишко М.І. Екологічне законодавство України. Система і основні джерела. К: МАУП. - 1997 р. - ст.27.

21. Малишко М.І. Основи екологічного права України. - К: МАУП. - 1999 р.

22. Малишко М.І. Екологічне право . - К: “Видавничий Дім”. - 2001 р. - ст. 392.

23. Марченко П.О. Теория государства и права. Московский госуд. университет.- 1987 г.

24. Матузова М.А. Теория государства и права. М.-1997 г.

25. Тищенко П.В. Екологічне право. - К: НОМА. - 1999 р. - ст. 456.