Концепції ноосфери В.І. Вернадського і П. Тейяра де Шардена як основа екологічної освіти

Концепції ноосфери В.І. Вернадського і П. Тейяра де Шардена як основа екологічної освіти

Ідея ноосфери простежувалась в роздумах учених усіх часів. Але осмислено вона була запропонована вже в нашому столітті трьома вченими. Це французький математик і філософ Е. Леруа, що у 1927 р. під впливом вчення В.І. Вернадського про біосферу ввів у науковий обіг термін «ноосфера» (від гр. «ноос» - розум і сфера, тобто сфера розуму), французький антрополог і релігійний мислитель П. Тейяр де Шарден і перший президент української академії наук В.І. Вернадський. «Поза всяким сумнівом, - писав Тейяр де Шарден, - матеріальна і духовна енергія чимось зв'язані між собою і продовжують одна одну. У самій основі якимсь чином повинна існувати і діяти у світі єдина енергія» [7]. На жаль, погляд Тейяра про єдність матеріального і духовного не був прийнятий багатьма вченими, особливо в нашій країні за радянських часів, піддавшись критиці як ідеалістична позиція вченого. В.І. Вернадський висунув і розвинув матеріалістичну сторону вчення про ноосферу, хоча в останні роки свого життя він, можливо, частково поділяв ті висновки, до яких прийшов Тейяр де Шарден [3; 4; 8].

К.Е.Ціолковський (1857-1935), В.І. Вернадський (1863-1945) і О.Л. Чижевський (1897-1964) створили вчення про місце і роль людства в біосфері і космосі, що стало науковою основою сучасної екологічної освіти у світовій громаді. З цього погляду, в усьому, що робиться на землі, треба вбачати «планетне явище космічного характеру». На думку В.І. Вернадського, «створення ноосфери з біосфери є природне явище, більш глибоке і могутнє у своїй основі, ніж людська історія». У статті «Кілька слів про ноосферу» вчений писав: «Ноосфера є нове геологічне явище на нашій планеті. У ній вперше людина стає найбільшою геологічною силою. Вона може і повинна перебудовувати своєю працею і думкою область свого життя, перебудовувати докорінно в порівнянні з тим, що було раніш. Перед людиною відкриваються все більш і більш широкі творчі можливості» [13].

В.І. Вернадський зробив вирішальний висновок про єдність людини і навколишнього середовища. Людина змінює хімію поверхні планети, як всі інші живі види і співдружності організмів, своєю життєдіяльністю, але діє під впливом розумного начала. Отже, розум не стороннє і не випадкове явище в біосфері, а природне, закономірне явище. Так Вернадський пов'язав властиву тільки людині якість, що навіть вважається «божественною», а саме - розум, із природним розвитком.

Його міркування Г.П. Аксьонов у книзі «Еволюція особистості в ноосфері» підсумовував таким чином: 1) Людство - не проста геологічна сила, а найбільш могутня на Землі геологічна сила, могутність якої росте з часом. 2) Джерела цього росту - наукова думка і розумна діяльність людства. 3) Двигун розвитку наукової думки і розумної діяльності - індивідуальна людська свідомість, що здійснюється тільки у формі особистої творчості. 4) Людина - перша розумна істота на Землі, але еволюція на цьому не зупиняється, вона йде в напрямку виділення з людини розумної істоти наступного покоління. [1]

Висновки В.І. Вернадського мають важливе значення для розуміння наукових основ екологічного виховання, що складають реальне уявлення про навколишнє середовище, закони, що у ній діють, явища, що відбуваються в тісному зв'язку з природоперетворювальною діяльністю людини.

Еволюційні погляди П. Тейяра де Шардена були мало відомі при його житті внаслідок заборони на їхню публікацію вищими інстанціями католицької церкви. Широку популярність вони набули тільки після смерті автора, коли почалася посмертна публікація збірки його творів. Тейярівську історію конфлікту між природознавством і релігією, на думку сучасних британських філософів, можна в ряді моментів зіставити зі зреченням Галілея в 1633 році і з боротьбою проти дарвінізму, яка велася під прапором християнства в другій половині XIX ст. [2]

Тейяр де Шарден, який був священнослужителем, а у світському житті - вченим-геологом і палеонтологом, у своїх роботах поєднав християнський світогляд з науковими узагальненнями. Духовне об'єднання людства - ось рушійна сила ноосфери. Але ноосфера - не завершення, а лише ступінь у розвитку планети. Любов до Бога і породжена нею любов до людей і всього існуючого приведуть до нового етапу розвитку еволюції ноосфери, коли відбудеться її входження у світ Божественної досконалості. Цю фазу світової еволюції Тейяр де Шарден називав «точкою Омега» [11; 12].

Тейяр де Шарден був переконаний, що в якийсь момент відбудеться злиття людства з Природою і Богом - це буде утвердженням ноосфери й одночасним фіналом еволюції й історії. Такий результат він вважав неминучим, і саме фінальний стан природи і суспільства він і називав ноосферою.

Популярність ідей Тейяра де Шардена була викликана тим, що в середині ХХ ст. була наявна орієнтація віруючих на реальні уявлення, почерпнуті зі швидко і докорінно змінюваного життя. Тейяр зумів замінити середньовічні догми, невідповідні сучасним науковим уявленням, практично мало прийнятні для сучасної людини, на релігійні принципи, засновані на гуманістичних ідеях і останніх даних науки. У сучасному католицькому світі поступово відбувається процес освоєння ідей П. Тейяра де Шардена, це пов'язано з необхідністю модернізації віровчення, пристосування його до реалій часу.

І В.І. Вернадський, і Тейяр де Шарден були впевнені, що природа людини протягом історії міняється, що людина здатна у земному світі (а не на небесах у царстві Божому) знайти зміст свого існування. П. Тейяр де Шарден визначив ноосферу як одну зі стадій еволюції світу, а рушійною силою еволюції він вважав цілеспрямовану свідомість. Вернадський же вважав свідомість лише закономірним результатом розвитку біосфери. Поза залежністю від того, чи вважати вплив свідомості на природу цілеспрямованим, чи виниклим у результаті закономірностей еволюції, один раз виникнувши, вона робить непереборний і все зростаючий вплив на біосферу внаслідок трудової діяльності людини. Уже на наших очах цей вплив стає вирішальним. Недарма питання екології й охорони навколишнього середовища сьогодні є найважливішими, не кажучи вже про те, що досягнення розуму привели до можливості практично миттєвого знищення життя на планеті. Основна теза Вернадського полягала у тому, що на визначеному етапі розвитку біосфери вона трансформується в ноосферу, і людська цивілізація повинна прийняти на себе відповідальність за подальший хід еволюції космічного типу: інтелект, а не природна стихія повинен керувати подальшою долею світу, у якому живе людина.

Велич ідей, настільки тісно зв'язаних з науково-філософською спадщиною Вернадського, Тейяра де Шардена, Леруа, повною мірою усвідомлено в наші дні, коли почали збуватися багато їхніх прогнозів, а ідеї і термінологія Вернадського стали науковим підґрунтям сучасного світобачення, спрямовуючими принципами в організації глобальних екологічних програм [15; 17].

Слід зазначити, що дотепер не вироблено єдиного розуміння сутності і майбутнього ноосфери. Багато учених вважають ноосферу скоріше епохою визначених, наближених до гармонічних, відносин між людським суспільством і Природою, ніж власне сферою, тобто простором планети, у якому активно живе людина, впливаючи на планетарні геологічні і біогеохімічні процеси [13]. У такому розумінні важко говорити про вступ у стадію ноосфери: адже природоперетворювальна діяльність людини продовжує руйнувати біосферу. Але про її наближення говорити необхідно і ще більш необхідно трудитися в ім'я цього, тому що, швидше за все, третього не дано: або людство вступить в етап ноосфери, або цивілізація просто загине.

Зрозуміло, задовільну відповідь на питання про те, що і як треба робити для прискорення переходу до стадії ноосфери, дати неможливо. Людство щодня вступає в мільйони найрізноманітніших взаємин із природою, і щоб внести гармонію в усі, потрібні мільйони різних заходів. Ю.Ф. Флорінська пропонує об'єднати їх у кілька груп [13].

Перша група дій та заходів пов'язана із запобіганням забруднення навколишнього середовища. Боротися з наслідками потрапляння токсичних речовин у біосферу незмірно складніше і дорожче, ніж його запобігти. Мова йде про заходи для розумного планування господарської діяльності, у тому числі на основі інтенсифікації виробництв.

Друга група містить у собі конкретні заходи для очищення вже забруднених стоків, утилізації відходів виробництв, перспективні заходи для скорочення відходів за рахунок переходу до виробництва більш довговічної продукції, зручної для повторного використання. Рішення перерахованих задач в основному знаходяться в технічній галузі - це розробки нових ресурсозберігаючих технологій, удосконалення переробки і вторинного використання відходів, будівництво очисних споруд, забезпечення надійності промислових установок тощо. Ці задачі хоча і складні, але зрозумілі за постановкою і виконанням. Але при цьому на перше місце виходить проблема визначення ступеня забруднення природи і негативних наслідків впливу господарської діяльності на навколишнє середовище.

Ці групи, за Ю.А. Флорінською, включають заходи, породжувані людським розумом і спрямовані на прискорення переходу до ноосфери. Але не завжди розумової діяльності досить для оптимізації взаємодії людини з природою. Ключ до досягнення гармонії лежить у формуванні нової свідомості, зокрема екосвідомості. Оволодіння природничо-науковими й етичними основами вчення про біосферу і ноосферу В.І. Вернадського і П. Тейяра де Шардена дає можливість усвідомити причини руйнування біосфери під впливом антропогенних факторів та зрозуміти сутність процесів гармонізації відносин людини з природою. Педагогічне осмислення ідей В.І. Вернадського і П. Тейяра де Шардена створює основи для розкриття глобальних екологічних проблем із соціальних і загальнонаукових позицій.

Таким чином, ноосферні концепції В.І. Вернадського і П. Тейяра де Шардена, що лежать в основі екологічної освіти, мають велике значення для усвідомлення глобального характеру екологічних проблем і необхідності перебудови життєдіяльності всього суспільства на основах ідей, закладених у вченні про ноосферу. Для цього необхідна якісна зміна відносин між людиною і природою, формування екологічної свідомості й екологічної культури особистості, що і є завданням екологічної освіти на сучасному етапі розвитку суспільства.