Вступ

Одним з найбільш характерних процесів, властивих змінам в стані здоров'я населення в епоху сучасної науково-технічної революції, є зміна структури патології населення. Якщо ще на початку ХХ століття домінуюче положення в цій структурі займали різні інфекційні захворювання, то в даний час це місце зайняли хвороби неінфекційної природи (Е.Г.Гончарук и соавт., 1989; А.М.Вихерт, А.В.Чаклин, 1990; В.Г.Бардов, В.А.Барановский, 1991; А.М.Сердюк, 1991; М.П.Захарченко и соавт., 1993; Е.Н.Антипенко, 1996; А.М.Нагорная и соавт., 1996), а серед них одне з провідних місць за своїм медико-соціальним значенням належить алергічним захворюванням (А.Д.Адо, 1988; А.В.Богова, 1990; Е.И.Сидоренко, 1991; І.І.Екімова, 1995; WHO, 1996).

Така ситуація зумовлює необхідність здійснення адекватних і своєчасних профілактичних та лікувальних заходів стосовно цього захворювання, які потребують виявлення та вивчення всіх екзо- та ендогенних факторів, що впливають на його виникнення та перебіг (Б.М.Пухлик і співавт., 1994; А.А.Маевский, 1995; Ю.П.Харченко, 1995; Ю.И.Фещенко, 1997; MMWR, 1995).

Проведені в останні роки дослідження наводять переконливі докази того, що до числа причин, які суттєво погіршують перебіг та наслідки БА, відносяться і несприятливі клімато-погодні умови (Б.С.Арипов, 1988; А.Н.Зосимов, 1988; А.В.Мазурин, К.И.Григорьев, 1990; Е.В.Суманов и соавт., 1990; А.Н.Кокосов, В.С.Черемнов, 1995; D.Lalas, 1993 та інш.). Через це при розробці відповідних лікувально-профілактичних рекомендацій та заходів, як один з вагомих факторів ризику, необхідно враховувати і регіональні клімато-погодні фактори.

Протягом багатовікової історії людства на різних етапах розвитку суспільства вивченню проблем здоров'я завжди приділялася велика увага. Представники різних наук та фахів робили спроби проникнути в таємниці феномена здоров'я, визначити його сутність для того, щоб навчитися вміло керувати ним, економно використовувати здоров'я протягом усього життя та знаходити засоби для його збереження.

Вивчення різних аспектів здоров'я як якісної цінності людини та суспільства, вивчення складних взаємозв'язків між чинниками навколишнього середовища та здоров'ям людей є важливим завданням дисципліни “Безпека життєдіяльності”.

Здоров'я людей належить до числа як локальних, так і глобальних проблем, тобто тих, що мають життєво важливе значення як для кожної людини, кожної держави, так і для всього людства в цілому.

Поняття “здоров'я” належить до числа складних медико-філософських уявлень. Нині існує відносно велика кількість різноманітних за напрямом, структурою та змістом визначень поняття “здоров'я”. Т.І. Калью на основі вивчення світового інформаційного потоку документів склав перелік 79 визначень сутності здоров'я людини, але і він є далеко не повним.

Взагалі “здоров'я” - це природний стан організму, який характеризується його рівновагою з навколишнім середовищем і відсутністю будь-яких хворобливих змін. Здоров'я людини визначається комплексом біологічних (спадкових і набутих) і соціальних факторів. Останні мають настільки важливе значення в підтримці стану здоров'я або в появі і розвитку хвороби, що у преамбулі статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я записано: “Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад”. Таке визначення поняття “здоров'я” є найбільш чітким, зрозумілим, повним і вміщує, насамперед, біологічні, соціальні та психологічні аспекти даної проблеми.

РОЗДІЛ 1. ПРИРОДНІ ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ЛЮДИНУ

1.1 Погодно-кліматичні причини захворюваності населення

Кілька десятків років тому практично не було розроблено жодних теорій з приводу взаємозв'язку здатності, емоційного стану і самопочуття з активністю Сонця, з фазами Місяця, з магнітними бурями й іншими космічними явищами.

У будь-якому явищі оточуючої нас природи існує сувора повторюваність процесів: день і ніч, зима й літо. Ритмічність спостерігається не тільки в русі Землі, Сонця, Місяця й зірок, але і є невід'ємною й універсальною властивістю живої матерії, властивістю, що проникає в усі життєві явища - від молекулярного рівня до рівня цілого організму.

У ході історичного розвитку людина пристосувалася до певного ритму життя, обумовленого ритмічними змінами в природному середовищі й енергетичній динаміці обмінних процесів [39].

У цей час відомо безліч ритмічних процесів в організмі, названих біоритмами. До них відносяться ритми роботи серця, дихання, біоелектричної активності мозку. Все наше життя являє собою постійну зміну спокою й активної діяльності, сну й бадьорості, стомлення від напруженої праці й відпочинку.

Центральне місце серед всіх ритмічних процесів займають добові ритми, що мають найбільше значення для організму. Реакція організму на будь-який вплив залежить від фази добового ритму (тобто від часу доби). Ці знання викликали розвиток нових напрямків у медицині - хронодіагностики, хронотерапії, хронофармакології.

Виявилося, що вивчення змін у добових ритмах дозволяє виявити виникнення деяких захворювань на самих ранніх стадіях [39].

Клімат також впливає на самопочуття людини, впливаючи на нього через погодні фактори. Погодні умови містять у собі комплекс фізичних умов: атмосферний тиск, вологість, рух повітря, концентрацію кисню, ступінь обуреності магнітного поля Землі, рівень забруднення атмосфери.

Дотепер ще не вдалося до кінця встановити механізми реакцій організму людини на зміну погодних умов. А вона часто дається взнаки порушеннями серцевої діяльності, нервовими розладами. При різкій зміні погоди знижується фізична й розумова працездатність, загострюються хвороби, збільшується число помилок, нещасних і навіть смертельних випадків [6].

Більшість фізичних факторів зовнішнього середовища, у взаємодії з якими еволюціонував людський організм, мають електромагнітну природу.

Зміни погоди не однаково позначаються на самопочутті різних людей. У здорової людини при зміні погоди відбувається своєчасне підстроювання фізіологічних процесів в організмі до умов, що змінилися, зовнішнього середовища. У результаті підсилюється захисна реакція й здорові люди практично не відчувають негативного впливу погоди.

У хворої людини пристосувальні реакції ослаблені, тому організм втрачає здатність швидкої адаптації. Вплив погодних умов на самопочуття людини зв'язано також з віком і індивідуальною сприйнятливістю організму.

Метеопатологія - вивчення несприятливих реакцій організму, пов'язаних зі зміною кліматичних і погодних чинників, посідає особливе місце в геріатричній практиці.

Доведено, що перепади атмосферного тиску і температури, спричинені коливанням магнітного поля, негативно впливають на серцево-судинну систему, внаслідок чого збільшується кількість випадків інфаркту міокарда, інсульту, інших захворювань.

Частота метеопатичних реакцій з віком значно підвищується. Це зумовлене віковими змінами нейрогуморальної регуляції, розвитком хронічних захворювань, які істотно знижують пристосувальні можливості організму, що старіє, і адекватність його реакцій на зміни навколишнього середовища. Відповідно, у багатьох людей похилого віку розвиваються різноманітні прояви метеопатичних реакцій, причиною яких можуть бути зміни барометричного тиску, температури і вологості повітря, сильні вітри. Негаразди зі здоров'ям також нерідко пов'язані з переїздом хворих до інших кліматичних зон і необхідністю акліматизації.

Реакції організму на погодні чинники можуть бути загальними і проявлятися відчуттям слабкості, пригніченості, роздратування, безпричинного страху, безсонням. На тлі загальної зміни самопочуття з'являються більш конкретні появи болю у суглобах і м'язах, невралгія, головний біль, а також симптоми, характерні для недостатності кровообігу в коронарних судинах (біль у ділянці серця - стенокардія) або судинах мозку (запаморочення, нудота тощо) [39].

У людей старшого віку патологічні погодні реакції зазвичай проявляються порушенням діяльності серцево-судинної системи, яка в процесі старіння раніше за інші піддається структурним та функціональним змінам. У разі артеріальної гіпертензії - це підвищення артеріального тиску аж до появи гіпертонічних кризів, за коронарної недостатності, ішемічної хвороби серця - напади болю в ділянці серця, стенокардія, іноді з розвитком інфаркту міокарда.

Для хворих з гіпотонічною хворобою та ішемічною хворобою серця несприятливим є зниження атмосферного тиску і підвищенням вологості та температури повітря. При цьому метеопатичні реакції проявляються відчуттям слабкості, сонливістю, задишкою, болем різноманітної локалізації.

У хворих на бронхіальну астму, бронхіт, пневмосклероз, метеорологічні зміни спричинюють загострення основних симптомів захворювання - кашлю та задухи. Досить поширеною патологією в осіб похилого віку є зміни опорно-рухового апарату, насамперед у хребті та суглобах нижніх кінцівок - остеохондроз, спондилоартроз, артроз. У разі зміни погодних умов, особливо зниження температури повітря та атмосферного тиску, загострюються характерні для цих хвороб симптоми - невралгія, радикуліт різноманітної локалізації, артралгія, міалгія.

У період циклонів особливо часто спостерігаються загострення ішемічної хвороби серця, підвищення артеріального тиску.

Зміні погодних умов завжди передують електромагнітні зрушення (магнітні бурі). За даними кліматологів, саме вони є основною причиною змін у системах організму.

Як у виду, у людини здатність до акліматизації дуже висока: тільки людина зуміла розселитися в усіх кліматичних зонах Землі - від екватору до полюсів і на всіх висотах - від рівня моря до висоти 4500 м. Але у окремих осіб і, навіть, у цілих етнічних груп ця здатність значно нижче. Пристосування, або адаптація, людського організму до зовнішніх умов має дві форми: генетичну і набуту. Генетична форма адаптації виникла в процесі еволюції, на протязі життя багатьох поколінь. Набута форма адаптації виникає у продовж життя індивідуума, при переселенні в іншу кліматичну зону, наприклад. В дитинстві акліматизація відбувається легше, чим у зрілий вік, але у дітей до 1 року вона дуже обмежена. Після 10 років здатність до акліматизації різко підвищується, досягаючи максимуму між 20 і 40 роками. В похилому віці вона знов різко знижується [5].

Складніше з адаптацією до екстремальних кліматичних умов. Деякі люди виявляються неспроможні пристосуватися до таких умов, тобто рівень екстремальності перевищує адаптаційну здатність організму. Сподіватися на розвиток особової більш високої адаптаційної здатності, яка не закладена в генетичну програму даної людини, немає сенсу. Так, в усякому випадку, вважають спеціалісти-біометеорологі, які вивчають цю проблему.

Існує теорія, що жителям середніх широт важко жити в жаркому кліматі? Ряд дослідників вважають, що шкідливий вплив жаркого клімату на жителів середніх широт не настільки значний, як прийнято думати, однак сам по собі факт зниженої пристосовності європейців до жаркого клімату можна вважати встановленим. Багато європейців схильні до різноманітних теплових розладів (тепловий удар, циркулярна дистонія, порушення водного обміну, хронічна перевтома, тропічний лишай, обезводнення організму, сонячні опіки, тощо) [39].

Кліматичні умови також відіграють визначену роль на ріст і розвиток людини. В країнах з жарким кліматом статеве дозрівання наступає раніше, ніж в країнах з холодним кліматом. У мешканців рівнин, які переселилися в гірські райони де атмосферний тиск нижче, зменшується частота зачать і народжуваності.

Сезонність захворювання людей існує, але статистика захворювань і смертності має ще й соціальний, а також віковий аспекти. Так, у промислово розвинених країнах, енергетично добре забезпечених, у заможної частини населення сезонність захворювань виражена значно менше ніж у незаможних. У віковій групі від 1 до 25 років статистика захворювань не має сезонного характеру, зате він чітко проявляється у віковій групі людей старших 60 років і у дітей до 1 року, і менш чітко, але ж спостерігається у людей від 25 до 60 років.

В країнах де немає епідемій і передчасної смертності, з ними пов'язаної, найвищий показник смертності відмічається зимою і найнижчий - літом. Більша частина захворювань приходиться на холодні місяці року. Це передусім серцево-судинні захворювання, бронхіти, грип і пневмонія. Лише шлунково-кишкові вірусні захворювання переважають літом. Смертність від злоякісних пухлин не пов'язана із сезонними змінами погоди. В цілому ж захворюваність і смертність досягає максимума при дуже низьких і дуже високих температурах повітря і мінімума - в діапазоні температур, які відповідають “зоні комфорту” - від 21 до 23 °С. В спекотні періоди теплого півріччя зростає смертність серед людей похилого віку.

Клімат може впливати на схильність до специфічних захворювань. Це головним чином інфекційні захворювання, що передаются через воду і комах. У комах ізотермічний, температурно синхронізований організм, ріст і розвиток якого дуже сильно залежить від температури і вологості повітря. Так, малярія, жовта лихоманка, трипанозомоз переноситься комахами тропічної зони, для якої характерні високі температури і вологість повітря. Сипний тиф переноситься вошами, які заводяться в тяжкій теплій одежі в антисанітарних умовах. Таким чином, тиф - хвороба холодного клімату [29].

“Критична температура” - це найвищий і найнижчий ліміт діапазону значень температури, що складає так звану зону комфорту, тобто температур навколишнього середовища, при яких зберігається оптимальний тепловий баланс тіла людини. Іншими словами, за межами критичних значень температури у людини виникає відчуття дискомфорту, вона починає себе погано почувати. Терморегулювання людського організму - підтримка постійної температури тіла (гомеотермія) - при різній температурі навколишнього середовища і середній температурі тіла біля 37 °С відбувається різними шляхами (випаровування, випромінювання, конвекція, теплопровідність). Але терморегулювання виконується організмом автоматично, без додаткових зусиль і без неприємних відчуттів, тільки у визначених межах значень температури навколишнього повітря, тобто коли зберігається тепловий баланс організму. При досягненні критичних значень температури баланс порушується і виникає відчуття дискомфорту, яке сигналізує про необхідність поновити порушену рівновагу.

Значення критичної температури у різних людей можуть істотно відрізнятися. Середнє значення зони комфорту 21 - 24 °С, нижній ліміт критичної температури 18 °С, верхній 27 °С. Слід зазначити, що значення температури для зони комфорту можуть також змінюватися в залежності від вологості повітря і швидкості вітру.

Ефективна температура - це один з біометеорологічних індексів, що характеризує ефект впливу на людину комплексу метеоелементів (температура, вологість повітря і вітер) через єдиний показник - так звану ефективну температуру повітря. Таким чином, ефективна температура - це значення температури, яке повинно мати сухе повітря при штилі, щоб здійснювати на організм людини такий же вплив, як і повітря, що володіє деякою вологість при наявності вітру. В жарку погоду вологе повітря буде мати ефективну температуру вище тієї, що дійсно спостерігається, а при вітрі ефективна температура буде нижче тієї, що фактично спостерігається.

Протязом дуже короткого проміжку часу людина може знаходитися в сухому повітрі при дуже високій температурі. Температурна межа, яку може перенести людина - 160°С. Це було доведено англійськими фізиками Благденом і Чентрі шляхом автоексперементу. Температуру 104°С людина може терпіти 26 хвилин, 93°С - 33 хвилини, 82°С - 49 хвилин, а 71°С - 1 годину.

Відносно мінімальної температури, то це залежить від стану здоров'я людини і одежі, але головне - від швидкості вітру.

Мінімальна температура, при якій люди короткочасно бували на повітрі, складає - 88 °С.

1.2 Вплив окремих погодно-кліматичних факторів на стан здоров`я людини

Відомо, що природне середовище утворює визначені, найчастіше специфічні умови для зберігання та розвитку здоров'я. Зараз вже не викликає сумнівів такий причинно-наслідковий ланцюг: сонячна активність -- збурення магнітосфери та іоносфери -- зростання напруги електромагнітного поля Землі -- реакція організму. Головним збудником життєдіяльності на нашій планеті є сонячне випромінювання з усіма його електронними та іонними потоками і спектрами. Сонячна активність сприяє таким фізико-хімічним процесам, як коливання атмосферного тиску, температури, ступінь вологості повітря, та іншим, які позначаються на стані серцево-судинної та нервової систем, психіці та поведінкових реакціях людини [30].

Так, наприклад, встановлено, що існує тісний зв'язок між смертністю, народжуваністю та сонячною активністю. З виникненням плям на Сонці у людей псується настрій, знижується працездатність, порушується ритм життя. У цей період реєструють підвищення загострень хронічних хвороб, насамперед серцево-судинної системи та ЦНС, дорожнього травматизму. Відомо, що короткі хвилі ультрафіолетового випромінювання Сонця згубно впливають на живий організм, вони поглинаються нуклеїновими кислотами, що призводить до генетичних мутацій, водночас збільшується кількість злоякісних утворень -- раку, саркоми, лейкозу. З кліматичними чинниками, а саме: температурою, вологістю, вітрами, погодою і т.п., тісно пов'язані функціональні стани та захисті реакції організму, а також мотивація поведінки, що в свою чергу, може призвести до виникнення низки захворювань, в тому числі і психічних розладів,

З'ясовано, що погода по-різному впливає на людей Із однаковими захворюваннями, наприклад, деякі хворі на астму вважають, що на них повітря пустелі справляє дивовижний вплив, тоді як іншим воно не приносить полегшення, а причини таких розходжень до цього часу нез'ясовані. Інколи дуже важко визначити, яким чином погода впливає на поведінку та психологічний стан людини, проте такий вплив, безперечно, існує: наприклад, позитивні відчуття з настанням перших теплих сонячних днів навесні після довгої холодної зими. Водночас, найвищий показник смертності внаслідок захворювань реєструється взимку. Більша частина захворювань, особливо це стосується хвороб легень, припадає на зиму, Взимку збільшується кількість простудних захворювань і випадків грипу; в окремі роки грип набуває характеру епідемій. Метеочинники, що сприяють захворюванню на грип, точно не відомі. Деякі фахівці вважають, що розвиток цієї хвороби найбільш ймовірний за умови відносної вологості менше ніж 50% і слабких вітрів. Вони припускають, що низькі температури сприятливі для виживання і поширення вірусу [2].

Методика гігієнічної оцінки погоди заснована на визначенні та санітарній характеристиці основних чинників, які формують і характеризують погоду.

До чинників, які формують погоду, слід віднести природні (рівень сонячної радіації, характеристики ландшафту, особливості циркуляції повітряних мас) та антропогенні (забруднення атмосферного повітря, знищення лісів, утворення штучних водоймищ, меліорація, іригація) чинники. До чинників, які характеризують погоду, -- геліофізичні елементи (Інтенсивність сонячної радіації, сонячна активність), геофізичні елементи (напруга планетарного та аномального полів, геомагнітна активність), електричний стан атмосфери (напруга електричного поля, атмосферна іонізація, градієнт потенціалу, електропровідність повітря, електромагнітні коливання),метеорологічні елементи (температура та вологість повітря, швидкість та напрямок руху повітряних мас, атмосферний тиск тощо).

Для систематизації та оцінки різноманітності можливих поєднань погодоформуючих елементів у медицині застосовують спеціальні прикладні класифікації погоди. За класифікацією І.І. Григор'єва розрізняють 4 медичні типи погоди: дуже сприятливу, сприятливу, погоду, що потребує посиленого медичного контролю, та погоду, що потребує суворого медичного контролю.

Учені припускають, що реакція на зовнішні подразники, в тому числі й на погоду, залежить від конституції людини. Багато людей страждають від "фенної хвороби", яка звичайно проявляється за день--два до початку вітрів і триває, доки вони не минуть. Прояви симптомів хвороби збігаються з аномальним підвищенням вмісту в крові і тканинах біологічно активної речовини серотоніну, який впливає на передачу сигналів від нервових клітин до ЦНС. Це може бути пов'язане зі змінами екологічних властивостей повітря, часто із високим вмістом позитивних іонів. Відомо, що атмосферні іони являють собою молекули або атоми, які мають дуже мало електронів. В атмосфері завжди є велика кількість іонів -- близько 1000 негативних іонів і понад 1200 позитивних іонів на 1 см³ чистого зовнішнього повітря. Концентрації позитивних та негативних іонів дуже змінюються залежно від стану атмосфери і якраз є причинами захворювань. Одним із засобів уникнення фізичних та психологічних недуг, пов'язаних із погодою є спроба збільшення концентрації негативних іонів у навколишньому середовищі за рахунок різних типів генераторів негативних іонів [5].

Подібні відчуття можна пояснити наступним чином: в умовах впливу підвищеної температури і вологості повітря віддача тепла з організму в навколишнє середовище ускладнена і може відбуватися тільки при напружені механізмів фізичної терморегуляції (тобто посилення потовиділення, розширення периферійних судин). При підвищенні температури навколишнього середовища до 33°С, що відповідає температурі шкіри, віддача тепла за рахунок проведення стає неефективною і здійснюється лише за рахунок випаровування. Якщо є вологість повітря збільшується ускладнюється і цей шлях тепловіддачі -- внаслідок чого можливе перегрівання організму.

Вплив високої температури на організм супроводжується пониженням уваги, порушенням точності і координації рухів, змінами імунологічної реактивності організму (у крові утворюються особливі антитіла -- теплові агглютини і гемолізини, які викликають склеювання і загибель власних еритроцитів). Розвивається анемія, а також гіпоавитамінози по групам СІВ (вітаміни втрачаються з потом).

Вплив низької температури навколишнього середовища також приводить до напруження системи терморегуляції. При тривалій дії низьких температур спостерігається переохолодження (гіпотермія). У стані гіпотермії спостерігаються пригнічення ЦНС, що понижує чутливість нервових клітин до нестачі кисню і подальшого пониження температури; послаблюється обмін речовин, що зменшує потребу у кисню, організм при цьому стає менш чутливий до інфекції і інтоксикації, нормально не функціонує імунна система, що може призвести врешті до загибелі організму [16].

Ще одним із проявів впливу навколишнього середовища на організм людини може бути так звана гірська хвороба. Вона розвивається в умовах високогір'я внаслідок падіння парціального тиску атмосферних газів, насамперед кисню. На висоті близько 3 тис. м н.р.м. насиченість гемоглобіну киснем забезпечується на 85%. В основі гірської хвороби лежить гіпоксія -- нестача кисню у тканинах організму. При цьому виникає задишка, слабкість, запаморочення, головний біль, часто спостерігається і набряк легень, останнє може призвести до загибелі. На висоті 5 тис. м н.р.м. може настати коматозний стан: внаслідок гіпоксії мозку хворий непритомніє, порушується дихання та кровообіг, відбуваються глибокі зрушення в обміні речовин.

На людину впливає і зміна у атмосфері концентрації озону. Виснаження озонового шару призводить до підвищення рівня ультрафіолетового випромінювання і, як вже раніше вказувалось, може призвести до таких патологій, як рак шкіри, пригнічення імунної системи та катаракти. Великі концентрації озону в повітрі спричиняють отруєння людини (втома, роздратованість, задушливий кашель, запаморочення і т.п.).

Необхідно відмітити, що дія фізичних факторів навколишнього середовища не завжди є лише прямою, досить часто вони впливають на організм людини опосередковано. Наприклад, підвищення вмісту СО₂ у повітрі змінює характер теплового випромінювання з атмосфери у космос, спричинюючи так званий парниковий ефект. Аналіз впливу процесу глобального потепління, яке відбувається на планеті, засвідчив вірогідний його зв'язок із поширеністю паразитів та збудників інших інфекційних захворювань. Підвищення температури у результаті потепління посилює біологічну активність і сприяє розмноженню переносників інфекційних хвороб -- комарів, мух та ін.

Так, основою впливу навколишнього середовища на організм людини є геліофізична активність, яка проявляється на Землі як безпосередньо (радіовипромінювання, інфрачервоне випромінювання Сонця та видиме світло), так і опосередковано (зміна метеочинників). Зовнішнє середовище передусім впливає на нервову систему організму.

Таким чином, здоров'я людини залежить від багатьох факторів: кліматичних умов, стану навколишнього середовища, забезпечення продуктами харчування і їх цінності, соціально-економічних умов, а також стану медицини.

Негативно позначається на формуванні здоров'я і несприятлива екологічна обстановка, зокрема забруднення повітря, води, ґрунту, а також складні погодно-кліматичні умови (частка цих чинників -- до 20%).

Екологічні аспекти того чи іншого захворювання залежать від його причин, які поділяють на декілька категорій:

1. Безпосередньою причиною порушення нормальної життєдіяльності організму і виникнення патологічного процесу можуть бути абіотичні чинники навколишнього середовища. Очевидно те, що географічний розподіл низки захворювань, пов'язаний з клімато-географічними зонами, висотою місцевості, інтенсивністю інсоляції, переміщення повітря, атмосферним тиском тощо.

2. Біотичний компонент навколишнього середовища у вигляді продуктів метаболізму рослин та мікроорганізмів, патогенних мікроорганізмів, отруйних рослин, комах.

3. Відносять патологічні стани, пов'язані з антропогенними чинниками забруднення навколишнього середовища: повітря, ґрунт, вода, продукти промислового виробництва. Сюди також віднесено патологію, що пов'язана з біологічними забрудненнями від тваринництва, виробництва продуктів мікробіологічного синтезу (кормові дріжджі, амінокислоти, ферментні препарати, антибіотики, мікробні та антибактеріальні інсектициди тощо).

Вплив кліматичних умов на стан здоров'я людства відчувся протягом всієї його історії, але в наш час, на стан клімату почало впливати людство і відповідні антропогенні фактори, змінюючи клімат збільшують і негативний вплив погодно-кліматичних умов на стан здоров'я.

1.3 Основні шляхи вирішення проблем, пов`язаних з впливом погодно-кліматичних умов на стан здоров`я людини

2.1 Антропогенне забруднення повітряного басейну у Коропському районі