25

ДП “ГОЛОВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ”

РЕФЕРАТ

на тему:

“ЕКОНОМІЧНІ ЗБИТКИ ВІД АНТРОПОГЕННОГО ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ ТА МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ”

Виконала:

Гребенюк Н.В.

Київ - 2009

ЗМІСТ

Вступ

1. Загальна класифікація порушень навколишнього природного середовища

2. Класифікація економічних збитків

3. Методи визначення економічних збитків

4. Особливості розрахунку економічних збитків від антропо-техногенного порушення довкілля в агропромисловому секторі

5. Плата за забруднення навколишнього природного середовища

Список використаних джерел

ВСТУП

Початок нинішнього тисячоліття людство зустрічає цілим спектром криз: ресурсних, економічних, фінансових, соціальних, екологічних. За всієї видимості їхньої автономності і не пов'язаності всі вони - наслідки одного й того самого явища, назва якому «вичерпання соціально-економічних форм розвитку суспільства в рамках існуючих природно-ресурсних і екологічних умов».

Це не перша і, можливо, не остання подібна криза в історії людства. У попередні епохи вихід з глухих кутів людство знаходило в технологічних і соціально-економічних революціях. Цілком імовірно, що й сьогодні людство знаходиться на порозі переходу до нової соціально-економічної формації. Разом з тим слід зазначити особливості, що відрізняють нинішні трансформаційні процеси від тих, які відбувалися раніше в історії людства. Вперше ресурсна й екологічна криза досягли меж глобальної системи, ставлячи під загрозу безпеку біологічного життя на планеті. Вперше людство вимушене шукати виходу із соціально-економічних криз, об'єднуючись в єдине глобальне співтовариство («глобальне село»), перетворюючись на єдиний екіпаж «космічного корабля» Земля. Вперше в економічних системах виявилися вичерпаними можливості нарощування матеріально-енергетичних потоків, щоб задовольнити потреби зростаючого населення, і людство змушене свої надії пов'язувати з виробництвом і споживанням ще малознайомої сутності за назвою «інформація», переходячи до принципово нових технологій, економічних відносин, соціального ладу. Саме це дає надію на реалізацію того напрямку суспільних трансформацій, який в офіційних міжнародних документах отримав назву «сталий розвиток».

Наприкінці минулого століття створилися передумови для принципово нових технологічних трансформацій, що можуть стати основою формування майбутньої виробничої системи. Основна особливість даного етапу може бути визначена ключовим словом «багатогранність».

Науково-технічна революція, що перейшла до нового етапу свого розвитку, значно змінила соціально-економічні передумови екологізацїї, серед яких безумовно важливими є:

* інформатизація економіки;

* збільшення варіантності вибору в сферах виробництва і споживання, завдяки чому в споживача значно збільшуються можливості вибору різних товарів для задоволення тих самих потреб; отже, створюються реальні передумови заміни екологічно неспроможних речовин і процесів на їх більш досконалі аналоги (наприклад, коли знадобилося замінити озоноруйнівні речовини, їм знайшлася заміна, те саме відбулося з пестицидами й іншими продуктами);

* збільшення функціональності економічних систем та їх складових; зокрема, сфери діяльності виробничих агрегатів і устаткування сільськогосподарських машин, побутової техніки значно розширюються, це дозволяє різко збільшити питому ефективність цих систем;

* поява значної кількості виробничих систем і споживчих товарів, що базуються на інформаційних принципах, запозичених у природи;

* як наслідок попереднього пункту - зниження питомої енергоємності, матеріаломісткості та ціни виробничих процесів, виробів і послуг;

* виникнення передумов для досягнення замкненого індустріального метаболізму, тобто формування замкнених інтегральних систем виробництва і споживання продукції, за аналогією з циклами кругообігу речовин і енергії в природі;

* насичення кількісного споживання матеріальних благ у розвинутих країнах світу, що дозволяє перейти до розвитку ринку духовних і інформаційних благ та послуг;

* розвиток територіального самоврядування і на цій основі збільшення можливостей урахування індивідуальних особливостей екосистем і соціальних спільнот в управлінні економічним розвитком;

* інтернаціоналізація процесів виробництва і споживання продукції.

Подібна ситуація створила передумови для суттєвого перетворення механізму управління інноваційними процесами в напрямку їх екологізації. При цьому слід урахувати такі явища. По-перше, швидка зміна продукції, що випускається (тобто прискорення біфуркаційних циклів), дозволяє здійснювати її поетапну екологізацію. По-друге, ці самі процеси змушують конструювати системи утилізації товарів після завершення періоду їх експлуатації.

Збільшення варіантності товарів і послуг обумовлює значне підвищення ролі керування процесами екологізації сфери споживання. Саме через вплив на попит і екологізацію мотиваційного механізму можна корегувати процеси виробництва і споживання продукції, додавати їм спрямованості та імпульсу до екологізації. Таким чином, значно розширюється сфера екологічного впливу і різноманіття мотиваційних інструментів. Крім виробничої сфери в царину мотиваційного впливу включається сфера споживання та інтерфейсна сфера, що пов'язує виробництво і споживання, тобто транспорт, торгівля, збут, збереження продукції тощо.

Говорячи про перехідний період, звичайно розуміють стан економіки тих країн, що взяли курс на перехід від командно-адміністративних методів керування до ринкових механізмів. Разом з тим про перехідний період доречно говорити і стосовно всієї світової економічної системи, що на межі століття вичерпала ресурс екстенсивних методів експлуатації природних систем планети і підійшла до розуміння необхідності переходу до нових форм взаємин із природою. Це обумовлює неминучість реформування економічних систем і суспільних відносин. Початок процесу поклала в 1992 році конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро, де була названа мета нового трансформування - перехід до сталого розвитку.

Перебудова економіки і соціальної сфери - це, насамперед, перебудова людей. Шлях до реформування наших економічних і технологічних систем починається з реформування людини: зміни її світогляду, модернізації знань, удосконалення навичок.

1. ЗАГАЛЬНА КЛАСИФІКАЦІЯ ПОРУШЕНЬ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Стрімке вторгнення людини у природні процеси, її вплив на навколишнє середовище в ході науково-технічного прогресу набули глобального характеру і можуть привести до незворотних наслідків, якщо не вживати заходів щодо їх знешкодження та ліквідації причин порушень навколишнього природного середовища. Розв'язуючи конкретні виробничі завдання по задоволенню своїх матеріальних і духовних потреб, людина активно змінює природу, в більшості випадків негативно впливає на її рівновагу, припускає надто багато порушень вимог і норм охорони довкілля. Проте і сама природа може негативно впливати на рівновагу компонентів навколишнього природного середовища, справляє зворотну дію, призводить до порушення стану еколого-економічних систем. Масштаби впливу досягли таких розмірів, що під загрозу поставлене саме життя на планеті.

Отже, за способом впливу на природу порушення навколишнього природного середовища можна класифікувати як:

- природні (природничі);

- антропогенні, техногенні.

Особливо небезпечні порушення - це антропогенні. Небезпека антропогенного впливу на стан навколишнього природного середовища полягає не стільки в масштабах цього впливу, скільки у концентрації діяльності, а відповідно і тих порушень, що виникають в навколишньому середовищі на обмеженій території з великою щільністю населення. І

За масштабами впливу порушення навколишнього природного середовища поділяються на:

- глобальні;

регіональні;

локальні.

По типу діяльності людини (антропогенний чинник) порушення навколишнього природного середовища класифікуються на:

організаційні недоліки;

технологічні недоліки;

експлуатаційні недоліки.

Приклади:

недисциплінованість, безвідповідальність керівників, спеціалістів та працівників підприємств різних галузей;

недосконалість технологій виробництва, відсутність захисних приладів та обладнання;

втрати при транспортуванні та переробці, низькій коефіцієнт використання добутих матеріалів і продуктів.

Основні причини порушень:

безгосподарне використання природних ресурсів (надрземлі, ґрунтів, лісових, водних, атмосферних);

забруднення ґрунтів і водойм стоками, атмосфери - викидами, розміщення виробничих відходів у навколишньому середовищі;

безграмотне застосування мінеральних добрив і пестицидів;

надзвичайно велике антропогенне навантаження на окремі території (зростання населення, невиправдана концентрація забруднюючих підприємств та інше), а також фактори, що наведені вище в прикладах.

Основні джерела порушень навколишнього природного середовища:

автомобільний транспорт;

підприємства чорної і кольорової промисловості;

ТЕЦ, атомна енергетика;

нафто-, газопереробна, хімічна промисловість;

сільське та лісове господарство (меліорація, хімізація,застосування енергоємної техніки);

промислові та комунально-побутові відходи.

Так, наприклад, обсяги забруднення атмосферного повітря від пересувних джерел (автотранспорт, залізничний транспорт тощо) сягають 34-67%; решта викидів поділяються таким чином:

енергетика - 33%;

металургія - 28% ;

вугільна промисловість - 18% ;

хімічна промисловість - 3% ;

інші галузі - 18%.

Споживацьке ставлення до природи дедалі більше переростає в нераціональне витрачання природних ресурсів, посилення надзвичайно негативного впливу на навколишнє природне середовище.

2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗБИТКІВ

Збитки виникають внаслідок:

1) зміни кількості та якості природних ресурсів та/або інших зовнішніх умов технологічних процесів і як наслідок - зменшення обсягів використання природних факторів у виробництві - екологічні збитки;

2) погіршення здоров'я фізичних осіб (громадян) або умов ведення особистого господарства при забрудненні навколишнього природного середовища чи інших несприятливих змін його стану - соціальні збитки;

3) наявністю витрат па запобігання та ліквідацію негативних наслідків - економічні збитки. Економічні збитки складають екологічні витрати виробника.

За характером дії, ступенем визначеності, проявом у часі еколого-економічні збитки поділяються на:

фактичні;

прогнозні;

попереджені.

Збитки, яких зазнає суспільство від порушень навколишнього природного середовища, можна класифікувати: За галузями народного господарства:

збитки промисловості;

збитки сільського господарства;

збитки комунальних підприємств;

збитки оздоровчих закладів, та інші.

За компонентами навколишнього природного середовища - водними, земельними, атмосферними, лісовими ресурсами.

За елементами процесу праці (предмети праці, знаряддя праці, самі робітники - трудові ресурси).

Межі між економічними збитками та їх формами дуже умовні. Проте в кінцевому підсумку, будь-якій формі порушень навколишнього природного середовища можна дати вартісну або принаймні матеріальну оцінку. Наприклад, втрати сільського господарства від забруднення навколишнього природного середовища можуть проявлятися в зниженні урожайності, продуктивності худоби тощо. На землях, забруднених пилом, урожайність основних сільськогосподарських культур знижується на 15-30%, а термін служби устаткування (техніки) скорочується на 20-30% .

Отже, економічні збитки проявляються в багатьох формах на всіх рівнях народного господарства.

3. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗБИТКІВ

Існує декілька підходів щодо визначення збитків (в основному пов'язаних із забрудненням) від порушень стану навколишнього природного середовища. В них із різним ступенем повноти враховуються витрати, що виникають внаслідок забруднення середовища та негативних змін його стану. Пропонуються способи і методи розрахунку в натуральному вираженні, наводяться деякі залежності між ступенем забруднення середовища і розміром шкоди, заподіяної цим явищем. Однак грошовий вираз збитків визначається досить суперечливо:

- одні пропонують визначати за витратами валової продукції; - інші - за приведеними витратами на заходи по ліквідаціїнаслідків забруднення і на відтворення продукції, що втрачається;

- треті - за зміною економічної оцінки ресурсу;

можна розраховувати також за балансовою вартістю пошкоджених фондів та об'єктів, здійснивши розрахунки за таксами та встановленими тарифами.

Проте майже в усіх випадках недостатньо уваги приділяється визначенню ефективності здійснення природоохоронних заходів. При визначенні економічних збитків треба пам'ятати, що не можна соціально-економічні збитки зводити лише до матеріальних, бо це не реальні матеріальні блага, не створена вартість, а матеріальні блага і вартість, які не можуть бути створені в результаті погіршення стану навколишнього природного середовища. Виходячи з цього, під еколого-економічними збитками слід розуміти різницю між сукупним суспільним продуктом, який міг би бути одержаний на основі раціонального використання природного середовища, і сукупним суспільним продуктом, одержаним при допущених порушеннях навколишнього природного середовища. Саме недоодержаний сукупний продукт суспільство змушене компенсувати.

Визначення еколого-економічних збитків може здійснюватись за такими напрямками:

прямі розрахунки втрат (метод контрольних районів);

непряма емпірична оцінка (за методиками, які затверджуються у встановленому порядку);

аналітичний (статистичний) метод.

Можна використовувати і комбіновані методи, однак слід мати на увазі, що отримані за різними методиками розрахункові дані не завжди порівнювані. Прямі розрахунки еколого-економічних збитків, наприклад у галузі рослинництва, можна у загальному вигляді здійснити за такою формулою:

Y_p = C_i * (Y_ui - Y_ki) * S_i,

де C_i, - показник, що слугує для переведення натуральних величин втрат врожаю і-ї культури у вартісне вираження, грн./ц;

Y_ui та Y_ki - урожайності і-ї культури відповідно в досліджуваному (забрудненому) районі та в контрольному (чистому), ц/га;

S_i, - посівна площа і-ї культури в досліджуваному районі.

Статистичні методи розрахунку збитків ґрунтуються на кореляційно-регресивному аналізі впливу різних чинників, в тому числі і забруднення навколишнього природного середовища, на досліджувані показники. Важливим аспектом цих розрахунків є інформаційне забезпечення.

Витрати, спрямовані на компенсацію збитків -непродуктивні, а спрямовані на попередження економіко-екологічних збитків - продуктивні. Перші витрати «пасивні», другі - «активні». Добре, якщо активні випереджають пасивні.

Відношення збитків (Y) від порушень навколишнього природного середовища у вартісному виразі до всього створюваного суспільного продукту (ССП) показує рівень розвитку охорони навколишнього природного середовища, а також обсяги негативного впливу виробничої діяльності на природу (К).

К = Y/ССП

В ідеалі К = 0. Це стане можливим, коли будуть створені принципово нові екологічні технології.

В основу методики визначення економічних збитків може бути покладена і економічна оцінка природних ресурсів. Отже, загальний розмір економічних збитків, його точний прогноз у майбутньому абсолютно необхідні для визначення коштів, необхідних для здійснення заходів з охорони навколишнього природного середовища як в цілому по країні, так і для оцінки Раціонального природокористування на окремо взятому підприємстві.

4. ОСОБЛИВОСТІ РОЗРАХУНКУ ЕКОНОМІЧНИХ ЗБИТКІВ ВІД АНТРОПОГЕННОГО ПОРУШЕННЯ ДОВКІЛЛЯ В АГРОПРОМИСЛОВОМУ СЕКТОРІ

Удосконалення системи природокористування і раціональне використання природних ресурсів у сільському господарстві неможливі без впровадження в цю сферу госпрозрахункових відносин. Вони потребують економічної (грошової, вартісної) оцінки сільськогосподарських природних ресурсів, особливо земельних, лісових і водних.

Під раціональним землекористуванням розуміють не тільки використання ґрунтів за прямим призначенням, але і їх охорону. Розрізняють дві основні проблеми охорони землі: перша проблема економічна - охорона від виснаження, друга

- екологічна - охорона від забруднення та деградації. Обидві проблеми тісно взаємопов'язані між собою.

Відмітними особливостями розрахунку економічних збитків від антропогенного порушення довкілля в агропромисловому секторі є такі:

1) земля є малорухомим середовищем і міграція в ній забруднених речовин відбувається повільніше, ніж в атмосфері і воді, а їх концентрації постійно зростають (акумулюються), особливо важких металів, радіонуклідів, деяких хлорорганічних речовин (діоксинів);

2) забруднення ґрунту на людину впливає не прямо, а опосередковано - через кількість і якість врожаю та вироблених з нього продуктів харчування;

3) використання землі супроводжується перетворенням і зміною її природних первісних властивостей, виникненням нових. Перетворення сільськогосподарських угідь в ріллю, зрошення в засушливих та осушення у зволожених регіонах нерідко мають небажані наслідки;

4) відсутність водоочисних споруд на тваринницьких комплексах та невисока ефективність їх роботи на підприємствах переробної промисловості;

5) безгосподарне використання мінеральних добрив та отрутохімікатів, які завдають значних пошкоджень земельним ресурсам та впливають на якість продукції АПК;

6) найбільшої шкоди завдає використання потужної техніки, що призводить до ущільнення ґрунтів, збитки від якого практично неможливо обрахувати;

7) диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію.

Відмінністю розрахунку збитків в сільському господарств: є і те, що їх можна оцінити за натуральними показниками (скільки втрачено продукції рослинництва і тваринництва). Проте така оцінка не може вирішити проблему вибору найбільш ефективного варіанту раціонального використання природних ресурсів в сільськогосподарському виробництві, тому що натуральні показники мають різні спрямованість і розмірність. Таким чином, впровадження узагальнюючого показника оцінки економічних збитків від антропогенного впливу на довкілля в агропромисловому секторі є необхідністю, яку треба ще вирішувати.

5. ПЛАТА ЗА ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Одним з основних принципів природокористування є плата за забруднення навколишнього природного середовища. В Україні з 1992 року за природоохоронним, бюджетним і податковим законодавством діють такі види плати за забруднення навколишнього природного середовища:

* плата за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами;

* плата за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти;

* плата за розміщення виробничих, побутових і інших відходів у навколишньому природному середовищі.

Головним призначенням платежів за викиди, скиди і розміщення відходів є компенсація народногосподарських збитків, нанесених забрудненнями атмосферного повітря, ґрунту, поверхневих і підземних вод. Ці платежі також здійснюють економічне стимулювання природоохоронних заходів, формування джерел їхнього фінансування.

Введення плати за забруднення навколишнього природного середовища дозволило сформувати на всій території України багаторівневу систему функціонування природоохоронних фондів.

Плата за забруднення навколишнього природного середовища Законом «Про систему оподатковування» віднесена до обов'язкових платежів і визначена під найменуванням «збір за забруднення навколишнього природного середовища» (стаття 14, пункт 1.14). Ця плата включена в структуру доходної частини Державного бюджету України.

В Україні порядок визначення плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища в практичну діяльність підприємств уперше був введений Постановою Кабінету Міністрів від 13.01.92 р. № 18. Спочатку були прийняті тимчасові, а з 1993 року - Базові нормативи плати за забруднення навколишнього природного середовища.

З березня 1999 р. діє нова Постанова Кабінету Міністрів №303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору».. Ця Постанова відміняє раніше існуючий Порядок від 13.01.92 р. № 18 і в значній мірі відрізняється від нього.

З 1 січня 1999 р. платниками збору є всі суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні і фізичні особи) незалежно від форм власності, бюджетні, громадські й інші підприємства, установи й організації, а також громадяни, що здійснюють на території України викиди, скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і в. Таке визначення кола платників встановлює рівність економічної відповідальності підприємств-забруднювачів і громадян перед державою, тобто ніхто не звільняється від сплати збору за забруднення навколишнього середовища в межах власних обсягів забруднення.

Даною Постановою не передбачене звільнення підприємств від плати за викиди і скиди забруднюючих речовин у межах припустимих норм, а також часткове або повне звільнення від сплати збору збитковими і низькорентабельними підприємствами, як це було раніше.

Новим Порядком №303 встановлені нормативи за викиди від стаціонарних джерел для 25 основних забруднюючих речовин (додаток 1). Для інших речовин, що не увійшли у їхнє число, застосовується диференційований норматив збору в залежності від класу небезпеки й орієнтовно безпечного рівня впливу (додаток 2).

Для речовин, у яких не встановлений клас небезпеки, використовуються нормативи збору в залежності від орієнтовно встановлених безпечних рівнів їхнього впливу (додаток 3).

Нормативи збору за викиди в атмосферу від пересувних джерел автотранспорту збільшені в 10 разів у порівнянні з раніше існуючими. Введені нові нормативи збору за викиди забруднюючих речовин річними і морськими судами і залізничним транспортом.

За скиди у водні об'єкти встановлені нормативи збору для 10 основних забруднюючих речовин (додаток 4). У випадку скидів забруднюючих речовин в озера, ставки й інші непротічні водні об'єкти норматив збору збільшується в 1,5 рази.

З огляду на місцеві умови, Рада Автономної республіки Крим, обласні і міські (міста Київ, Севастополь) ради за поданням органів Міністерствам екологічної безпеки України можуть збільшувати перелік забруднюючих речовин, на які встановлюється збір за викиди і скиди.

Наприклад, для умов Донецької області рішенням Донецької обласної ради затверджений перелік основних і додаткових (на викиди - 125, на скиди - 47) забруднюючих речовин, на які встановлюється збір.

Нормативи збору за розміщення відходів обчислюються в залежності від класу небезпеки відходів. На ті відходи, для яких клас небезпеки не встановлений, береться норматив збору як для відходів першого класу небезпеки.

Сума збору визначається шляхом розрахунків за нормативами з урахуванням умов, у яких здійснюється діяльність платників. У зв'язку з цим існує декілька типів коригувальних коефіцієнтів:

коефіцієнт, що встановлюється в залежності від чисельності жителів населених пунктів;

коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту;

регіональний (басейновий) коефіцієнт басейнів рік і морів, що враховує територіальні екологічні особливості, а також еколого-економічні умови функціонування водного транспорту;

коефіцієнт, що залежить від місця розміщення відходів: в адміністративних межах населеного пункту або на відстані від нього;

коефіцієнт, що враховує характер обладнання місця розміщення відходів.

Ліміти на викиди стаціонарними джерелами забруднення для речовин із додатку 1 встановлюється Міністерством екологічної безпеки терміном на п'ять років.

Для пересувних джерел забруднень ліміти викидів забруднюючих речовин не встановлюються, розрахунки проводяться з кількості фактично використаного пального та його виду.

Ліміти скидів у водні об'єкти державного значення визначаються у дозволах, що видають органи Мінекобезпеки, а у водні об'єкти місцевого значення - у дозволах, які видаються місцевими державними адміністраціями, а в обласних містах - виконавчими органами рад за поданням органів Мінекобезпеки.

Ліміти розміщення відходів визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Понадлімітні викиди і скиди і розміщення відходів - це різниця між фактичними обсягами забруднень і встановлених лімітів. Збір за понадлімітні забруднення обчислюється в п'ятикратному розмірі.

Сума збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення (Пвс) обчислюється на основі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів викидів за формулою

n

Пвс=У ( Н_бі * М_лі * К_нас *К_ф ) + (Н_бі * М_пі* К_нас * К_ф *К_п),

ⁱ⁼¹

де Н_бі - норматив збору за 1 тонну і-тої забруднюючої речовини в гривнях;

М_лі - обсяг викиду і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту в тоннах; К_нас - коефіцієнт, що враховує чисельність жителів населеного пункту;

К_ф - коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту;

М_пі - обсяг понадлімітного викиду і-тої забруднюючої речовини в тоннах;

К_п - коефіцієнт кратності збору за понадлімітний викид в атмосферу забруднюючих речовин, дорівнює 5;

і - порядковий номер забруднюючої речовини: 1, 2, 3 ...п...

Сума збору за викиди в атмосферу пересувними джерелами забруднення (П_вп) розраховується за формулою

_n

П_вп = У Н_бі * М_і - К_нас * К_ф,

ⁱ⁼¹

де Н_бі -норматив збору за тонну і-того виду пального в гривнях;

М_і - кількість використаного пального і-того виду в тоннах;

К_нас - коефіцієнт, що враховує численість жителів населеного пункту;

К_ф - коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту.

Сума збору, який справляється за скиди (Пс), обчислюється на основі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів скидів:

_n

П_с =У (Н_бі * М_лі * К_рб) + (Н_бі * М_пі * К_об * К_п),

ⁱ⁼¹

де Н_бі - норматив збору за тонну і-тої забруднюючої речовини в гривнях;

М_лі - обсяг скиду і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту в тоннах;

К_рб - регіональний (басейновий) коригувальний коефіцієнт;

М_пі - обсяг понадлімітного скиду і-|тої забруднюючої речовини в тоннах;

К_п - коефіцієнт кратності збору за понадлімітний викид в атмосферу забруднюючих речовин, дорівнює 5.

Суми збору за розміщення відходів (П_рв) нараховуються за формулою

_n

Прв = У (Н_бі * М_лі * К_т * К_о) + (Н_бі * М_пі * К_т * К_о * К_п),

ⁱ⁼¹

де Н_бі - норматив збору за тонну відходів і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту в гривнях;

М_лі - обсяг відходів і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту в тоннах;

К_т - коефіцієнт, що враховує місце розміщення відходів;

К_о - коефіцієнт, що враховує характер устаткування місця розміщення відходів;

М_пі - обсяг понадлімітного розміщення відходів і-тої забруднюючої речовини в тоннах;

К_п : - коефіцієнт кратності збору за понадлімітне розміщення відходів, дорівнює 5.

Збір за забруднення в межах лімітів зараховується на валові витрати виробництва, а збір за перевищення лімітів сплачується за рахунок прибутку.

Річні і щоквартальні розрахунки збору виконуються платниками самостійно. Щорічні розрахунки збору, що підлягає оплаті в наступному році, подаються платниками до органів державної податкової служби з попереднім узгодженням з органами Мінекобезпеки України до 1 липня поточного року.

Розрахунки збору, що підлягає щоквартальній сплаті, подаються платниками органам податкової служби без узгодження з органами Мінекобезпеки України до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом. Збір сплачується щоквартально до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом. Платники перераховують збір за забруднення навколишнього природного середовища платіжними дорученнями на окремі рахунки:

* 30% до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища;

* 50% до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища обласних бюджетів;

* 20% до місцевих (міських, селищних, сільських) фондів охорони навколишнього природного середовища.

Порядок і термін сплати зборів, як і інших обов'язкових платежів, регламентуються відповідними Законами і Декретами Кабінету Міністрів і Постановою верховної Ради України, Інструкціями і роз'ясненнями Міністерства фінансів і Державної податковою адміністрації.

Контроль за дотриманням чинного Порядку № 303, пов'язаного зі стягненням платежів за забруднення навколишнього середовища, здійснюється Міністерством фінансів України, Державною податковою адміністрацією і їхніми органами на місцях у межах наданої їм компетенції.

Навмисне ухилення від сплати зборів за забруднення, як і інших обов'язкових платежів, зроблене посадовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, або фізичною особою, якщо ці діяння вплинули на надходження в бюджети або в цільові фонди коштів у значних розмірах, відповідно до Статті 148-2 “Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів” Кримінального кодексу України карається грошовим штрафом, виправними роботами до 2 років або позбавленням волі від 5 до 10 років.

У випадку виявлення факту ухилення від сплати обов'язкових платежів податкові органи застосовують до підприємства штрафні санкції в розмірі донарахованої суми обов'язкового платежу і нараховують пеню.

Додаток 1

Нормативи збору, який справляється за викиди основних забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення

Назва забруднюючої речовини	Норматив збору, грн./т
Азоту оксиди	53
Аміак	10
Ангідрид сірчистий	53
Ацетон	20
Бенз(о)пірен	67871
Бутилацетат	12
Ванадію п'ятиокис	199
Водень хлористий	2
Вуглецю окис	2
Вуглеводні	3
Газоподібні фтористі сполуки	132
Тверді речовини	2
Кадмію сполуки	422
Марганець та його сполуки	1376
Нікель та його сполуки	2150
Озон	53
Ртуть та її сполуки	2260
Свинець та його сполуки	2260
Сірководень	171
Сірковуглець	111
Спирт н-бутиловий	53
Стирол	389
Фенол	242
Формальдегід	132
Хром та його сполуки	1431

Додаток 2

Нормативи збору, який справляється за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення в залежності від класу небезпечності

Клас небезпечності	Норматив збору, грн./т
І	381
II	87
III	13
IV	3

Додаток 3

Нормативи збору, який справляється за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення залежно від установлених орієнтовно безпечних рівнів впливу

Орієнтовно безпечні рівні впливу сполук, мг/м3	Норматив збору, грн./т
Менше 0,0001	16052
0,0001 -0,001 (включно)	1375
0,001 -0,01 (включно)	190
0,01 -0,1 (включно)	53
0,1 - більше 10	2

Додаток 4

Нормативи збору, який справляється за скиди основних забруднюючих речовин у водні об'єкти, в тому числі у морські води

Назва забруднюючої речовини	Норматив збору, грн./т
Азот амонійний	35
Органічні речовини	14
Завислі речовини	1
Нафтопродукти	206
Нітрати	3
Нітрити	172
Сульфати	1
Фосфати	28
Хлориди	1

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Сталий розвиток: стратегія, реальність (з виступу Президента України Леоніда Кучми на пленарному засіданні Всесвітнього саміту землі з питань сталого розвитку 3 вересня 2002 року у м. Йоганнесбурзі, ПАР) // Краєзнавство, географія, туризм. - 2002. - № 36 (281). - С. 1-2.

2. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 - 2011 рр. Послання Президента України до Верховної Ради України // Урядовий кур'єр. - 2002. - № 100. - С. 5 - 12.

3. Дробноход М.І. Стійкий екологічно безпечний розвиток: український контекст // Економічні реформи в Україні в контексті переходу до сталого розвитку / Матеріали двох конференцій та рекомендацій до проекту Національної стратегії сталого розвитку: Інститут сталого розвитку. - К.: Інтелсфера, 2001. - С. 20 - 32.

4. Данилишин Б.М., Шостак Л.Б. Устойчивое развитие в системе природно-ресурсных ограничений. - К.: СОПС Украины НАНУ, 1999 -324 с.

5. Куценко А.М., Писаренко В.Н. Охорона оточуючого середовища в сільському господарстві. - К.: Урожай, 1991.

6. Руснак П.П. Економіка природокористування. - К.: Вища школа, 1992.

7. Сахаєв В.Г., Щербицький Б.В. Економіка природокористування і охорона навколишнього середовища. - К.: Вища школа, 1995.