Біосфера та екосфера

Середовищем проживання та життєзабезпечення людини є планетарне утворення - біосфера, яка розташовується на земній поверхні, формується, функціонує та розвивається завдяки взаємообумовленості та взаємодії Сонця, Землі, Місяця та їх інтегральної енергії. Згідно з поглядами В.І. Вернадського, біосфера є природною сферою, що займає простір, який включає атмосферу (до озонового шару), гідросферу та літосферу, а також живу речовину: мікроорганізми, гриби, рослинний та тваринний світ. Характеристикою біосфери є постійний кругообіг енергії та речовин, який виник у процесах їх переміщення з одного організаційного рівня на інший. При цьому спостерігається безперервна трансформація енергії без утворення речовинних відходів.

У сучасній глобальній соціоекосистемі фіксують глобальні, швидкоплинні зміни у довкіллі, які загрожують цілісності біосфери і виживанню людства. Все більше спостерігаються ознаки змін клімату, складу повітря, руйнуванню озоносфери, порушення віковічних глобальних циклів (вуглецевого, водного, кисневого), посилення спустошення, деградації всіх природних систем. Це обумовлено тим, що зростання суспільних потреб збільшує об'єми забруднюючих речовин (канцерогенів, мутагенів, токсинів тощо), які викидаються у природну сферу, порушуючи закони саморегуляції біосфери, і які природа вже не здатна трансформувати до небезпечних. Тому, дуже важливого значення набуває оптимізація відношень людства з природою, в основі якої лежить пошук шляхів знешкодження негативних наслідків антропогенних змін природи.

Розділ 1. Загальна характеристика й структура біосфери

Біосфера є найбільш великою (глобальною) екосистемою Землі.

Це складна за складом, будовою й органісті оболонка, що охоплює нижню частину атмосфери, всю гідросферу та верхню частину літосфери, що населені живими організмами, "область існування живої речовини" (В.І.Вернадський).

Термін біосфера введений в 1875 р. австрійським ученим геологом Е. Зюсом.

Учення про біосферу, як про активну оболонку Землі, в якій сукупна діяльність живих організмів (у тому числі й людини) проявляється як геохімічний фактор планетарного масштабу та значення, створено В.І.Вернадським (1926).

«Межі біосфери зумовлені, передусім, полем існування життя» (Вернадський В.І. "Біосфера"). Це "поле існування життя", особливо активного, за новітніми даними, обмежено в прямовисній межі, головним чином, висотою майже 6 км над рівнем моря, до якої зберігаються позитивні температури у атмосфері і можуть жити хлорофілоносні рослини-продуценти (6.2 км у Гімалаях).

Вище мешкають лише павуки, ногохвістки і деякі кліщі, які споживають зерна рослинної пилки, спори рослин, мікроорганізми та ін. органічні частки, що заносяться вітром. Ще вище живі організми потрапляють лише випадково.

Нижня межа існування активного життя традиційно обмежується дном океану та ізотермою 100° С в літосфері, розташованими відповідно на відмітках майже 11 км та, за даними надглибокого буріння на Кольському півострові, майже 6 км (фактично життя розповсюджено в літосфері до глибини 3-4 км). Таким чином, прямовисна потужність біосфери в океанічній області Землі досягає понад 17 км, а в суходольній - 12 км.

Біосфера включає в себе всі живі організми (живу речовину), біогенні, біокосні і косні речовини, таким чином є областю системної взаємодії живої і косної речовини на планеті. До біосфери відноситься і людське суспільство з його виробництвом.

Жива речовина - сукупність тіл живих організмів, що населяють Землю поза залежністю від їх систематичної належності. Загальна маса живої речовини оцінюється величиною 2,4*10 т (в сухій масі).

За різними оцінками, в наш час на Землі існує майже 2 млн. видів організмів, з них на частку рослин припадає майже 500 тис. видів, а на частку тварин - 1,5 млн. видів.

Маса рослин - фото синтетиків на Землі складає 2,4*10 т, а вторинних організмів (тваринних) - 0,023*10 т. Біомаса мікроорганізмів не оцінена належним чином, але припускається, що вона значно менше біомаси вищих організмів.

В.І. Вернадський неодноразово зазначав, що жива речовина невіддільна від біосфери, є її функцією і, одночасно, "однією з самих могутніх геохімічних сил нашої планети". Жива речовина являє собою нерозривну молекулярно-біохімічну єдність, системне ціле з характерними для кожної геологічної епохи рисами. Знищення багатьох видів живої речовини людиною може порушити цю єдність, що призведе до різкої зміни молекулярно-біохімічних властивостей живої речовини і можливості існування багатьох високоорганізованих видів, що процвітають, і в тому числі, надто певно, і самої людини. Звідси випливає важливість збереження видів і в цілому живої речовини сучасного геологічного періоду.

Біогенна речовина - речовина що утворювалася або перероблялася організмами (нафта, газ, руда та ін.).

Біокосна речовина - речовина, "що утворюється одночасно живими організмами і косними процесами" і є "закономірною структурою з живої і косної речовини" (наприклад, грунт).

Косна речовина - речовина, "що утворюється процесами, в яких жива речовина не бере участь". (Вернадський В.І. "Хімічна будова біосфери Землі і її оточення"). Наприклад, вивержені гірські породи.

Розділ 2 Ноосфера

Надпотужна техногенна діяльність людства істотно змінює біосферу Земля, яка, за визначенням В.В.Вернадського перетворилася на ноосферу, тобто сферу розумного життя. Цей термін запропонував франц. філософ Е. Ларуа, а природознавець П. Тейяр де Шарден та В.І. Вернадський наповнили його змістом.

Особливо значний внесок у вчення про ноосферу зробив В.І.Вернадський. За сучасними уявленнями, ноосфера - це сфера гармонійної взаємодії природи і суспільства, у межах якої ним фактром розвитку біосферних процесів.

Особливу роль в усвідомленні свого значення на Землі відіграв вихід людини у відкритий Космос, коли вона побувала на Місяці, запитувала косм. апарати на Марс і до Сонця, оволоділа таємницями термоядер. енергії, побудувала косм. станції, навчилася штучно вирощувати організми і клону вати тварин. Могутність людини здається безмежною. Результати її діяльності у деяких випадках прирівнюються до геологічних сил.

У межах ноосфери нині виділяють антропосферу - сукупність людей як оргазмів і техносферу - сукупність штучних об'єктів атроп. діяльності та прир. об'єктів, змінених цією діяльністю. Крім того, виокремлюють ще соціосфери, під якою розуміють сферу сусп. Виробн. діяльності, охопленої лю. дс. працею. Якщо основою існування біосфери є живлення, головна її функція - забезпечення колообігу р-н, відносини між компонентами - трофічні то, для соціосфери цими показниками є відповідно праця, соціальний обмін р-н і суп. відносини.

Перехід до ноосфери слід вважати ідеальним варіантом майбутнього, в основі якого лежить складний процес гармонізації відносин між біосферою та господарською діяльністю людини.

Визначальним чинником має бути не стихія природи розвитку, а вис. інтелект людини. Розум і мудрість повинні стати гарантом подальшого розвитку.

Основою ноосферного процесу має стати перехід людства до соц. автотрофності, тобто самозабезпечення енергет. ресурсами й сировиною на азі цілісності суп. в-ва і біотехнології. Природні й синтезовані людиною р-ни та матеріали, потрібно багаторазово повторно використовувати і тільки незворотні втрати слід поповнювати за рахунок первинних природних ресурсів.

На превеликий жаль, нині наш споживацький підхід до природи, косерватизм мислення й існуючі технології в-в, поки що далекі від ноосферних принципів господарювання.

Однак іншої альтернативи, беручи до уваги кризовий стан довкілля, як перейти до розумного, рац. господарювання на своїй планеті, в людства немає. Люди прагнуть і повинні жити в світі без війн та соціал. Катаклізмів, у світі матеріального достатку, екологічно безпечних продуктів, незабрудненого НПС.

Висновки

Отже, щорічно чисельність людей на Землі зростає, а природні ресурси, за допомогою яких можна забезпечити життя цього населення, підвищити його якість, катастрофічно зменшуються. Невпинно збільшується кількість бідних і знедолених у світі, незважаючи на темпи розвитку економіки, відбувається катастрофічне виснаження всіх природних ресурсів.

Нині суспільство неспроможне вирішувати не лише глобальні, але й регіональні екологічні і соціальні проблеми.

Провідні вчені світу вважають, що головними заходами, які допоможуть зберегти нашу цивілізацію та біосферу, є відродження та збереження розмаїття природи й біоугруповань у обсягах, які забезпечують стійкість довкілля. Ми повинні прагнути до Гармонізації взаємовідносин людського суспільства та природи. А це можливо лише за умови зміни свідомості людства, вдосконалення соціоекологічного мислення.

Список використаних джерел

1. Аллен Р.Д. «Наука про життя», М. - 1981р.

2. Вернадський В.І. «Філософські думки натураліста», М.- 1988р.

3. Вернадский В.І. «Початок і вічність життя», М.- 1989р.

4. Кондратьев М.Н. лекції, M. - 1997р.

5. Лапо А.В. «Сліди колишніх біосфер», М. - 1979р.