Екологія водних ресурсів

2

Зміст

1. Становлення екології як науки та її актуальність. Задачі, цілі, напрямки вивчення, об'єкти, розділи екології

2. Забруднення природних вод України та міста Запоріжжя

3. Інженерно-екологічна експертиза та її значення в охороні довкілля

Список використаної літератури

1. Становлення екології як науки та її актуальність. Задачі, цілі, напрямки вивчення, об'єкти, розділи екології

Термін «екологія» відомий кожній освіченій людині, тому що про екологію говорять усі: засоби масової інформації - радіо, телебачення, преса. Проблеми, пов'язані з охороною довкілля використовуються у боротьбі за владу під час передвиборчих компаній.

Становлення екології як науки відноситься до середини ХІХ ст. і пов'язується з ім'ям видатного німецького біолога-дарвініста Ернста Геккеля. У 1866 році Е. Геккель використав термін «екологія» в своїй роботі «Загальна морфологія». Термін «екологія» походить від грецького «oicos» - дім, помешкання, місце перебування та «logos» - наука. Тобто - це наука про дім, місце існування.

Актуальність екології визначається тим, що вона дає можливість синтезувати природознавчі, соціальні, економічні та технічні знання. Теоретичні узагальнення в галузі екології перш за все пов'язані з визначенням співвідношення живих та неживих компонентів у природних комплексах й оцінкою їхнього місця у виробничих процесах. Непростим є навіть розмежування біологічних і екологічних систем. Вважалось, що біологічні системи базуються на живій речовині і цим принципово відрізняються від екологічних систем.

Становлення екології як синтетичної науки є наслідком науково-технічного прогресу та якісні зміни місця людини в природі.

Важливу роль у диференціації екологічної науки мав ІІІ ботанічний конгрес, який відбувся 1910 року в Брюсселі. На цьому було вирішено поділити екологію рослин та екологію особин (аутекологію) та екологію угрупувань (синекологію). Цей поділ поширився також на екологію тварин та загальну екологію.

У ХХ ст. людина отримала можливість активно впливати на довкілля та користуватись раніше недоступними для неї ресурсами. Виникла ідея, що людина - хазяїн природи, а природа - невичерпне джерело потрібних їй ресурсів.

Розвинулась екологічна криза, яку спричинили:

а) стрімка зростаюча чисельність населення;

б) поява атомної енергетики;

в) розробка та створення озброєння нового типу, здатного знищити все живе;

г) супутникові та комп'ютерні технології.

Екологія першої половини нашого століття була наукою, що тільки пояснювала причини природних явищ та їх механізм. Микитюк О.М. та інш. Екологія людини: Підручник для студентів вищих навчальних закладів - Харків: ХДПУ "ОВС", 2000. - с.65

Сучасна екологія - наука, що прогнозує та конструює результати того чи іншого впливу людини на природу.

Сучасна екологія досить об'єктивно підходить до рішення питань щодо місця людського суспільства в природі. Людське суспільство взагалі не можна розглядати як частину біосфери, як її компонент. Це різні форми буття: біотична та соціальна. Сучасне людське суспільство до певної міри відчужене від природного середовища і виступає щодо нього як зовнішня перетворююча сила, що вносить до біосфери ті чи інші збурення.

Сучасна екологія розчленована на 4 взаємозв'язані розділи:

- аутекологія - вивчає фактори середовища та їх вплив на живі організми;

- демекологія - вивчає популяції та їх взаємозв'язок між собою і довкіллям;

- синекологія - вивчає співіснування організмів, їх угрупувань одне з одним і умовами існування;

- соціальна екологія - вивчає взаємодію людини та біосфери та місце людського суспільства у природі.

За думкою інших вчених (Г.Білявського та М.Падуна) екологія поділяється на: біоекологію; геоекологію; техноекологію; соціоекологію; космічну екологію.

Об'єктом екології є екологічні системи чи елементи екосистем планети.

Предмет дослідження - взаємозв'язки між живими і неживими компонентами екосистеми.

Найголовніша мета екології - сприяти позитивному розвитку екосистеми в цілому, вивчаючи наслідки змін природних умов, взаємозв'язок між живими тваринами, зупиняти деградації землі на Землі. Це дуже важко, особливо коли люди не до кінця розуміють, наскільки важлива їхня допомога.

Основними завданнями екології є:

а) вивчення загального стану сучасної біосфери; взаємозв'язку біологічних систем з атом-, гідро-, літосферами та техносферою;

б) розробка методів збору інформації та аналізу біосфери;

в) розробка пропозицій щодо створення заповідних та охоронних територій;

г) розробка пропозицій щодо законодавства з питань експлуатації природних ресурсів та охорони природного середовища;

д) прогнозування на основі екологічних знань епідемій і проведення заходів щодо локалізації захворювань людини, тварин та рослин. Дорогунцов С.І., Коценко К.Ф., Аблова О.К. та ін. Екологія: навчально-методичний посібник.-К.: КНЕУ,1999,-c.105.

Екосистема - природний комплекс живих організмів і середовища, які пов'язані обміном речовин, енергії та інформації.

Екосистемою може бути той комплекс, де відбувається внутрішній кругообіг речовин.

Живі організми представлені в екосистемах особинами («генетами»).

Виділяють:

а) мікроекосистеми (пеньок з грибами; болото);

б) мезоекосистеми (ділянка лісу, озеро, водосховище);

в) макроекосистеми (континент, океан).

Глобальною екосистемою є біосфера нашої планети (область існування живих організмів).

2. Забруднення природних вод України та міста Запоріжжя

Дніпро є третьою річкою на європейському континенті, після Дунаю та Волги, за площею басейну (509 тис. кв. км) та четвертою за довжиною (2200 км).

Водні ресурси української частини басейну Дніпра становлять близько 80 відсотків водних ресурсів України. Середній багаторічний об'єм стоку Дніпра в гирлі становить 53 куб. км. В маловодні роки стік Дніпра зменшується до 43,5 куб. км, а в надто маловодні (95 відсотків забезпеченості) - до 30 куб. км. Із середньорічного об'єму стоку Дніпра 32 відсотки формується на території Російської Федерації, близько 31 - на території Республіки Білорусь. Водні ресурси землі. Світові запаси води. Водні ресурси України. Екологічний стан річок України//Яцик А. В. Водогосподарська екологія. - К.,2003. - У 4 т., 7 кн. Т. 1, кн. 1, 2. - C. 38.

Басейн Дніпра відзначається високим ступенем зарегульованості водних об'єктів, зумовленим як потребами господарської діяльності, так і нерівномірною забезпеченістю ресурсами місцевого стоку території басейну. Стік малих і середніх річок зарегульований на 30-70 відсотків, на деяких річках - до 100 відсотків.

Розвиток промисловості, сільського господарства, прискорені темпи житлово-комунального будівництва у другій половині XX століття у нашій державі обумовили важливе значення забезпечення усіх споживачів народного господарства та населення водою у необхідній кількості і відповідної якості, що призвело до створення потужного водогосподарського комплексу.

Основні підгалузі водогосподарського комплексу - це водопостачання промисловості, населених пунктів, сільськогосподарського виробництва, зрошення земель та обводнення посушливих районів, гідроенергетика, водний транспорт, рибне господарство, рекреація і відпочинок.

За даними державної статистичної звітності про використання вод протягом останніх 10 років, у зв'язку зі спадом виробництва, зменшенням площ зрошуваних земель і інших причин, забір води з басейну Дніпра істотно зменшився. Якщо у 1993 році з поверхневих джерел басейну забиралося 16,3 куб. км води, то в 2002 році - всього 8,35 куб. км, тобто забір зменшився на 50 відсотків. Забір води з підземних джерел у басейні зменшився з 1,81 до 1,02 куб. км, тобто зниження обсягів забору підземних вод склало приблизно 44 відсотки. Григорова Н.В. Еколого-фізіологічні основи патології. - Запоріжжя: ЗНУ, 2008. - c.49.

Понад половину всіх забруднених стоків у басейні Дніпра скидають без очищення безпосередньо в Запорізьке (Дніпровське) і Каховське водосховища.

При загальному зменшенні забору і використанні водних ресурсів галузями промисловості, обсяг скиду зворотних вод без очищення за останнє десятиліття збільшився майже вдвічі - з 246,4 до 436,1 млн. куб. м. Скид недостатньо очищених зворотних вод зменшився в середньому на 30 відсотків.

Незадовільний стан очищення комунальних стічних вод ускладнюється аварійним станом обладнання і мереж: часті аварії призводять до скиду великих обсягів неочищених стічних вод у ріки басейну Дніпра. Лише 75 відсотків стічних вод басейну Дніпра в комунальному секторі скидаються очищеними.

В останнє десятиліття збільшилися неконтрольовані скиди неочищених і недостатньо очищених стічних вод з очисних споруд підприємств і організацій, накопичувачів промислових і сільськогосподарських стоків. Значна кількість забруднюючих речовин надходить у водні об'єкти з поверхневим змивом із сільгоспугідь, з ферм і тваринницьких комплексів, з територій населених пунктів.

Відсутність, у більшості випадків, очисних споруд на випусках та несанкціоноване підключення господарсько-фекальної каналізації перетворило зливову каналізацію в організований скид у водні об'єкти басейну неочищених стічних вод з високим вмістом забруднюючих речовин і збудників інфекційних хвороб.

На 10 відсотках площі басейну діють системи осушення та зрошення (53 великі зрошувальні системи на площі 1,5 млн. га і значна кількість ділянок "малого зрошення"). Дренажні води зрошувальних систем є потужним джерелом забруднення водних об'єктів отрутохімікатами та мінеральними солями.

Сільське господарство є одним з основних джерел надходження біогенних елементів. Значна розораність земель, їх меліоративне освоєння, ерозія тощо призводять до зростання надходження стоку із сільгоспугідь до водних об'єктів.

Істотним фактором забруднення природного середовища в басейні Дніпра є тваринницькі комплекси і ферми. Забруднюючими елементами тваринницьких стоків є азот, фосфор, калій, органічні речовини, метали, мікроорганізми. З відходами тваринництва передається понад 100 збудників хвороб тварин, небезпечних і для людини. Загальна кількість азоту, фосфору та калію, які надходять зі стоками тваринництва до Дніпра, становить відповідно: азоту - 9,7, фосфору - 4,9, калію - 10,9 тис. тонн за рік. Крім того, до водних об'єктів надходить значна кількість легко окислюваних органічних речовин. Небезпечним для водних об'єктів є те, що тваринництво розвинуте переважно в басейнах малих та середніх річок. Отже, навантаження вони витримують катастрофічно велике.

Таким чином дифузні джерела завдають не меншої, а подекуди навіть більшої шкоди, ніж точкові.

Згідно з даними Державної геологічної служби, прогнозні ресурси питних підземних вод басейну Дніпра складають 35595.7 тис. куб. куб. м/добу, що дорівнює майже 60% загальної суми (61689.2 тис. куб. м/добу) прогнозних ресурсів України. Основна частина ресурсів зосереджена у північних адміністративних областях. Найбільшу питому вагу в сумі прогнозних ресурсів займає Чернігівська область (8327 тис. куб. м/добу).

В басейні Дніпра відбирається 4137,2 тис. куб. м/добу, або 12% від суми прогнозних ресурсів.

Загальні природні гідрохімічні умови басейну р. Дніпро погіршуються з півночі, північного заходу на південь і південний схід. Мінералізація підземних вод в цьому напрямку збільшується від 0.2 - 0.5 до 1.5 - 3.0 і більше г/ куб. дм, хімічний склад вод змінюється від гідрокарбонатно-сульфатного, кальцієвого, кальцієво-натрієвого до сульфатного, хлоридно-сульфатного і хлоридно-натрієвого, кальцієво-натрієвого. Для ґрунтових вод характерна подібна закономірність.

В межах басейну Дніпра ґрунтові води за загальновизнаними критеріями не захищені від забруднення з поверхні і тому, в першу чергу, зазнають впливу техногенезу.

У межах басейну розташовано близько 1000 фільтруючих накопичувачів, 80 відсотків яких сконцентровано в південній частині басейну. Сумарний обсяг зібраних у них високомінералізованих вод досягає 1 куб. км, з них 77 відсотків припадає на Дніпропетровську область. З накопичувачів до підземних водоносних горизонтів переходять розчини солей, нафтопродукти, ароматичні речовини тощо.

Термінового розв'язання потребує проблема техногенно-екологічного забруднення деяких територій басейну, спричиненого антропогенною (військовою, промисловою тощо) діяльністю.

Таким чином, у басейні Дніпра сформувалися великі осередки забруднених підземних вод, зокрема в районах:

Дніпропетровська-Дніпродзержинська - стічними водами об'єктів хімічної і металургійної промисловості;

Новомосковська-Павлограду - шахтними водами і відходами тваринницьких комплексів;

Кривого Рогу - шахтними водами та стічними водами металургійних заводів;

Житомира-Рівного - стічними водами підприємств хімічної і легкої промисловості, а також господарсько-побутовими стічними водами.

За рівнем хімічного і бактеріального забруднення вода більшості річок басейну Дніпра класифікується як забруднена та брудна.

Забруднення води в басейні Дніпра призвело до порушення природних процесів самоочищення водних об'єктів і значно ускладнило проблему одержання якісної питної води на водопровідних станціях. Водопровідні очисні споруди вже не можуть перешкодити надходженню до питної води значної кількості неорганічних та органічних забруднюючих речовин, спільна дія яких на організм людини, особливо в умовах радіаційного навантаження, викликає загрозу здоров'ю населення.

Проблема загострюється тим, що існуючі технології підготовки питної води передбачають широке застосування хлору, зокрема для знешкодження продуктів розпаду фітопланктону, внаслідок чого в питній воді утворюється велика кількість токсичних канцерогенних хлорорганічних сполук, що мають кумулятивну дію. Неякісна вода є однією з причин того, що в останні роки в Україні спостерігається зростання рівня таких захворювань, як дизентерія, гепатит А, виразкова хвороба шлунку, жовчнокам'яна хвороба, хвороби органів дихання тощо.

Водний фонд Запорізької області складають ріка Дніпро, розташовані на ній Каховське та Дніпровське водосховища з об'ємами води в них відповідно 18,2 км³ і 3,3 км³, 118 малих та середніх річок (довжиною більше 10 км) загальною довжиною 2013 км, 28 водосховищ на них із загальним об'ємом води 97,6 млн. м3 та 916 ставків з об'ємом води 89,9 млн. м3. Середній багаторічний об'єм поверхневого стоку, що формується на території області, сягає 0,5 км³/рік, стік р. Дніпро - 53,0 км³/рік. Фактична водність малих і середніх річок області впродовж 2000-2006 років залишається близькою до норми .

Дані спостережень суб'єктів державного моніторингу вод свідчать, що показники якості води як р. Дніпро, Дніпровського і Каховського водосховищ, так середніх і малих водотоків залишались стабільними. Випадків надзвичайно високих рівнів забруднення не зафіксовано.

У 2007 році загальний забір води збільшився у порівнянні з 2006 р. на 354,6 млн. м3 та склав 1489,31 млн. м3.

У 2007 році в порівнянні з 2006 роком в області спостерігається збільшення загального обсягу скидання зворотних вод, в тому числі і забруднених. Загальний обсяг скидання зворотних вод у 2007 році склав 1172,5 млн. м3, що на 314,7 млн. м3 більше, ніж у 2006 році, в тому числі забруднених - відповідно 482,2 млн. м3, що на 25,1 млн. м3 більше, ніж у 2006 році. Збільшення загального обсягу скидання зворотних вод пояснюється збільшенням забору та використання води СП «Запорізька ТЕС» ВАТ «Дніпроенерго» та ВП «Запорізька АЕС».

Скидання забруднюючих речовин із зворотними водами до водних об'єктів у 2007 році склало 81,62 тис.т, що на 14,8 тис.т менше, ніж у 2006 році (табл. 4.4). Зменшення обсягів скидання забруднюючих речовин пов'язано зі скороченням обсягів скиду забруднених зворотних вод, покращанням роботи очисних споруд, завершенням будівельно-монтажних робіт по перший технологічній лінії лівобережних центральних очисних споруд (ЦОС-1) КП «Водоканал» м. Запоріжжя і проведенню на ній налагоджувальних робіт.

Дані спостережень суб'єктів державного моніторингу вод свідчать, що показники якості води як р. Дніпро, Дніпровського і Каховського водосховищ, так середніх і малих водотоків залишались стабільними. Випадків надзвичайно високих рівнів забруднення в минулому році не зафіксовано.

Головною екологічною проблемою водних ресурсів в області залишається забруднення природних водних об'єктів неочищеними і недостатньо очищеними стічними водами промислових підприємств, підприємств житлово-комунального комплексу, а також виправних колоній Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області.

Останнім часом загальний екологічний стан водних об'єктів Запорізької області покращився, що пояснюється реалізацією водоохоронних заходів, вдосконаленням дієвості економічних важелів регулювання водних відносин, а також сповільненням темпів росту промислового виробництва. Фінансування більшості водоохоронних заходів в основному проводилось за рахунок коштів підприємств, кредитних ресурсів, фондів охорони навколишнього природного середовища всіх рівнів, Державного та місцевих бюджетів. Позитивним є зростання долі державного фінансування та залучення іноземних інвестицій до виконання водоохоронних заходів на території області.

3. Інженерно-екологічна експертиза та її значення в охороні довкілля

Екологічна експертиза - вид науковопрактичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів та об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього середовища та здоров'я людей, і спрямована на підготовку висновків про відповідальність запланованої чи здійснюваної діяльності вимогам і нормам законодавства про охорону навколишнього природного середовища , раціональне використання і відтворення природних ресурсів , забезпечення екологічної безпеки.

Метою екологічної експертизи є запобігання негативного впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах.

Екологічна експертиза регулюється Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про екологічну експертизу» та іншими актами законодавства України. Здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.

Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України (Постанова КМУ від 27.07.1995 р. № 554).

Замовники екологічної експертизи об'єктів зобов'язані оголосити через засоби масової інформації про проведення екологічної експертизи у спеціальній Заяві про екологічні наслідки діяльності. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посібник - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. - 203 с.

Основними завданнями екологічної експертизи є:

1) визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

2) організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об'єктів екологічної експертизи;

3) встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарних норм, будівельних норм і правил;

4) оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, здоров'я людей і якість природних ресурсів;

5) оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього середовища і здоров'я людей;

6) підготовка об'єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.

Основними принципами екологічної експертизи є:

1) гарантування безпечного для життя та здоров'я людей навколишнього природного середовища;

2) збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки;

3) наукова обґрунтованість, незалежність, об'єктивність, комплексність, варіантність, превентивність, гласність;

4) екологічна безпека, територіально-галузева і економічна доцільність реалізації об'єктів екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної діяльності;

5) державне регулювання;

6) законність.

Об'єктами екологічної експертизи є: проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища, створення загрози здоров'ю людей.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Військові, оборонні та інші об'єкти, інформація про які становить державну таємницю, підлягають екологічній експертизі відповідно до закону та інших спеціальних законодавчих актів України.

До документації на об'єкти екологічної експертизи додаються обґрунтування щодо забезпечення екологічної безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності з комплексною еколого-економічною оцінкою існуючого чи передбачуваного впливу на стан навколишнього природного середовища, оцінкою екологічного ризику і небезпеки для здоров'я людей та з альтернативними прогнозними варіантами зменшення цих впливів.

Особи, які передають документацію на об'єкти екологічної експертизи, в разі необхідності організовують і фінансують проведення додаткових досліджень, пошукових та експертних робіт, забезпечують гласність і враховують громадську думку щодо запланованої чи здійснюваної діяльності, гарантують достовірність попередньої оцінки впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей, що відображається в Заяві про екологічні наслідки діяльності.

В Україні здійснюється державна, громадська та інші екологічні експертизи.

Висновки державної екологічної експертизи є обов'язковими для виконання. Приймаючи рішення щодо подальшої реалізації об'єктів екологічної експертизи, висновки державної екологічної експертизи враховуються керівні з іншими видами державних експертиз.

Висновки громадської та іншої екологічної експертизи мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані при проведенні державної екологічної експертизи, а також при прийнятті рішень щодо подальшої реалізації об'єкта екологічної експертизи.

Державна екологічна експертиза.

Державна екологічна експертиза організовується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створеними комітетами Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України, їх органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади.

Громадська екологічна експертиза може здійснюватися в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрунтування, за ініціативою громадських організацій чи інших громадських формувань.

Громадська екологічна експертиза може здійснюватися одночасно з державною екологічною експертизою шляхом створення на добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських формувань.

Інші екологічні експертизи можуть здійснюватись за ініціативою заінтересованих юридичних і фізичних осіб на договірній основі із спеціалізованими еколого-експертними органами і формуваннями.

Примірний договір про надання еколого-експертних послуг затверджується Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.

Список використаної літератури

1. Водні ресурси землі. Світові запаси води. Водні ресурси України. Екологічний стан річок України//Яцик А. В. Водогосподарська екологія. - К.,2003. - У 4 т., 7 кн. Т. 1, кн. 1, 2. - C. 35 - 41.

2. Григорова Н.В. Еколого-фізіологічні основи патології. - Запоріжжя: ЗНУ, 2008.

3. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посібник - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. - 203 с.

4. Дорогунцов С.І., Коценко К.Ф., Аблова О.К. та ін. Екологія: навчально-методичний посібник.-К.: КНЕУ,1999,-С.152.

5. Микитюк О.М. та інш. Екологія людини: Підручник для студентів вищих навчальних закладів - Харків: ХДПУ "ОВС", 2000. -208с.

6. Проблеми великих і малих річок: (Забруднення підземних вод. Способи водоочищення) //Гавриленко Б. Б. Соціальна екологія. - Запоріжжя, 2001. - C. 97 - 116.