Міністерство Освіти та Науки України

Вінницький Національний Технічний Університет

ІнЕЕЕМ

Кафедра ХЕБ

РЕФЕРАТ

на тему:

"ЕКОСИСТЕМИ УРБАНІЗОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ"

з предмету:

"Урбоекологія"

Виконала:

студентка гр. АЕ-01

Баковська Т.О.

Перевірив:

викладач

Томчук Микола Антонович

Вінниця 2004

Зміст

Вступ

1. Історія урбанізації

2. Фактори урбанізованого середовища

3. Міська флора

4. Міська фауна

5. Загально-екологічні проблеми стану та розвитку урбанізованих територій. Масштаби урбанізації

6. Урбанізація в Україні

7. Санітарно-захисні смуги та охоронні ландшафти

8. Негативні наслідки урбанізації

Висновок

Вступ

Архітектори-проектувальники пишуть про урбоекологію, хоча не завжди зрозуміло, відноситься цей термін до екології міста чи до екології міського жителя.

У деякому наближенні місто можна порівняти з єдиним складно улаштованим організмом, що активно обмінюється речовиною й енергією з навколишніми його природними і сільськогосподарськими територіальними комплексами, і іншими містами.

Міста служать центрами притягання для людських і матеріальних ресурсів. У великих і найбільших містах концентруються висококваліфіковані фахівці і робітники, наукова і творча інтелігенція, зберігаються величезні матеріальні, культурні, історичні і наукові цінності. У міста надходять промислова сировина і напівфабрикати, готова продукція, плоди сільськогосподарського виробництва. Одночасно міста «експортують» промислову продукцію, викидають у навколишнє середовище величезну кількість відходів. Сировина, деталі, верстати і механізми, продукти харчування надходять у міста ( чи прямо, чи побічно) з різних регіонів і відправляються до багатьох країн світу. Хімічні речовини, що викидаються з заводських труб великих міст (наприклад, важкі метали), включаються в глобальний кругообіг і випадають на поверхню землі аж до льодовиків Антарктиди і Гренландії. Але найбільш істотний вплив міста чинять на своє безпосереднє оточення.

Будь-яке місто неповторне й оригінальне не тільки по своїй архітектурі і місцевому розташуванні, але і по особливостях виробництва, транспортно-економічним зв'язкам.

1. Історія урбанізації

Як у медицині анатомофізіологічні параметри кожного реального пацієнта порівнюють з абстрактною «нормою», отриманою в результаті усереднення інформації про величезну кількість вивчених хворих і здорових людей, так і в урбоекології необхідний еталон «міста взагалі». Робота над такою моделю була розпочата екологами Б.Б. Прохоровим і Ю.Н. Лапіном.

Спочатку як базову модель було обране умовне місто з чисельністю населення в 1 млн. жителів, багатофункціональне - у ньому представлені основні види промисловості. Для створення моделі еталонного міста використовувалися відомості про різні міста, що з відповідними виправленнями перераховувалися стосовно до обраної моделі. Модель складалася по принципу балансу: на вході - речовини, що надходять у місто у вигляді сировини, ресурсів, харчових продуктів, а на виході - викиди в атмосферу, промислові і побутові стоки, у природні води і відходи, що надходять на міські смітники.

2. Фактори урбанізованого середовища

Фізичні та хімічні фактори в урбанізованому середовищі.

Денатуралізація природи, яка пов`язана з урбанізацією, проявляється не тільки в хімічному забрудненні, а й у зміненні фізичних властивостей і стану оточуючого середовища.

Фізичні фактори зручно класифікувати за характером їх дії на організм. По цій ознаці вони поділяються на 7 класів: механічні, теплові, оптичні, електричні, магнітні, електромагнітні, іонізуючі.

Фізичні фактори, які є в сучасних урбоагломераціях, завжди були в природі, але раніше вони відзначалися стабільністю і не привертали до себе особливої уваги. В сучасних містах значення фізичних факторів оточуючого середовища постійно підвищується. Вони вийшли за межі чисто виробничих недоліків і перетворилися у фактори оточуючого середовища міст.

Механічні фактори.

За останні роки міський шум зростає в середньому на 0,5-1 дБ за рік. Головною причиною цього є зростання потужностей і швидкості пересування транспортних засобів, які обумовлюють щонайменше 60-80 % загального шуму, що діє на населення.

В умовах міста найбільший вплив на режим шуму мають транспортні магістралі.

Інтенсивним джерелом шуму у містах виступає і авіаційний транспорт.

У сучасних містах має місце шумове забруднення середовища міст. Шумове забруднення - це перевищення природного рівня шуму. Тому однією з важливих задач урбоекології є виявлення джерел шумового забруднення і розробка прийомів створення акустичної комфортності для населення при розробці проектів нових населених пунктів і реконструкції існуючих.

Електричні фактори. Електрика існує незалежно від атмосферного повітря, але її фактори - електростатичне поле, електричний струм - пов`язані з аеріонізацією. Іонізація повітря не байдужа для організму людини. Помірно підвищена іонізація повітря (до легких іонів на 1 ) нормально впливає на організм. Більш високі концентрації іонів (понад іонів в 1 ) викликають негативні біологічні ефекти. Тому суттєве підвищення концентрації іонів у повітрі розглядається як несприятливий фактор у гігієнічному відношенні.

При оцінці аероіонізації як фактора зовнішнього середовища необхідно враховувати рухомість іонів (важкі, легкі), загальну концентрацію, динамічність аеронних режимів. Зараз встановлені гранично допустимі концентрації іонів на рівні позитивних і негативних легких іонів в 1 повітря при аеродинамічному режимі і на порядок нижче () - при стабільному.

Радіоактивне випромінювання.

Небезпечними забруднювачами навколишнього середовища в останні роки стали радіоактивні речовини, кількість яких у біосфері помітно збільшується в результаті ядерних вибухів, розвитку атомної енергетики та промисловості, використання радіоактивних препаратів та ізотопів у медицині, господарській діяльності та у побуті.

Вплив радіоактивного випромінювання на живі організми може бути причиною променевої хвороби тварин та людей, мутацій. В оргпнізмах, які споживають забруднені радіоактивними речовинами продукти та воду, поступово зростає концентрація радіонуклідів, в тому числі таких небезпечних, як радіоактивні стронцій і цезій. Це зростання відбувається у харчових ланцюгах від продуцентів до консументів, оскільки основне забруднення відбувається у результаті харчування.

Хімічні фактори міського середовища.

У хімічному плані міське середовище забруднене через повітря, воду і грунт. Перш за все урбанізація діє на людину через забрудненість повітря. Головний забруднювач у містах - це пил.

Забрудненість пилом впливає на термічний режим повітряного басейну міського середовища. Майже усі міста, незалежно від їх топографії і розмірів представляють собою джерела перегрітого повітря.

Пряма сонячна радіація в великих містах літом зменшується до 20 %, а взимку до 50 %.

Таблиця 1

ГДК шкідливих речовин, які викидають ДВЗ (двигуни внутрішнього згорання), для населених пунктів,

Речовина	Максимальна разова доза	Середньодобова доза
Оксид вуглецю	5,0	3,0
Вуглеводні (у перерахунку на С)	5,0	1,5
Оксиди азоту (у перерахунку на )	0,085	0,04
Формальдегід	0,035	0,035
Акролеїн	0,03	0,03
Діоксид сірки	0,5	0,05
Свинець	-	0,003
Сажа	0,15	0,05
Бензапірен	-

Місто і вода.

В умовах урбанізації постійно збільшується потреба у воді і постійно збільшуються викиди відпрацьованої води. Цей прцес супроводжується постійним погіршенням якості води, якості водних джерел та зменшенням можливостей використання їх дл пиття, культурно-побутових та рекреаційних потреб, для риборозведення, зрошування і навіть для промислових потреб. Тому можливості подальшого розвитку науково-технічного прогресу і покращення умов життя людей залежить від забезпечення достатньою кількістю прісної води.

Місто і ландшафт.

Природній ландшафт є дуже важливим фактором міст. Це і територія для забудови та росту, це і вільні площі, без яких міста не могли б існувати. Проблема природного оточення особливо актуальна для густонаселених країн, для крупних урбанізованих районів, для окремих агломерацій, для яких характерні ріст населення, постійне підвищення концентрації виробництва, розвиток соціальної та інженерно-технічної інфраструктури.

3. Міська флора

Екологічні особливості міських рослин.

Світловий режим у містах залежить не тільки від географічної широти, але й від стану міської атмосфери. Забрудненість атмосфери міст і частіші тумани затримують частину сонячної радіації. Наприклад, у Токіо надходження сонячної радіації на 10-20 % нижче, ніж у сільській місцевості. Підраховано, що місто у середніх широтах взагалі недоотримує у середньому 15 % сонячної радіації. Крім того, в містах рослини відчувають нестачу світла у результаті прямого затемнення на вулицях і особливо в районах багатоповерхової забудови. Але є ще одна особливість світлового режиму у містах - це додаткове освітлення вулиць у вечірні та нічні години. Це штучне продовження світлового дня. Але змінюється не тільки кількість світла, а й його якість, тобто його спектральний склад. В містах сонячне світло містить не тільки менше ультрафіолетових променів, але - що особливо важлива - менше і фотосинтетично-активних променів. Тобто міські рослини відчувають нестачу фотосинтетично активної радіації (ФАР).

Нестача грунтової вологи, сухість повітря, перегрівання запилених листків створюють умови для порушення водного балансу. Перший сигнал такого порушення - зменшення вмісту води у тканинах. Так, якщо листя липи у лісі містять 70-80 % води, то на вулицях великого міста жарким літом її вміст падає до 50 %. Звідси часте зів`яння листя міських насаджень.

Результатом впливу міських умов на міські рослини є різке зменшення тривалості їх життя. Так, у середніх широтах у лісахлипа доживає до 400 років, ясен - до 300, у парках міст - відповідно 125-150, 60-80, а на вулицях - усього 50-80 і 40-50 років. Взагалі вважається, що межею довговічності дерев у місті при оптимальних умовах є 200 років.

4. Міська фауна

Міська фауна - суттєвий компонент санітарного і емоціонального середовища людини, тому елементи стихійності в її формуванні мають бути зведені до мінімума.

Досягнення гармонії у відношеннях городянина з його зоологічним оточенням - процес складний. Для цього потрібні грунтові дослідження, повсякденна робота екологічної служби, науково обгрунтована система біотехнічних засобів.

Розглядаючи екологічні та містобудівні аспекти середовища, в яке повинні "вписатися" дикі види тварин, не слід забувати і етносоціальну ситуацію, яка може бути визначальною для їх життя у містах, особливо для таких помітних видів, як ссавці, птахи, рептилії.

Наявність нових, не існуючих у природі екологічних ніш (особливо з точки зору харчування та структури займаного простору) разом з кліматичними особливостями привело до незвичайних сполучень факторів і формуванню специфічних угрупувань тварин, пов`язаних новими взаємовідносинами. Це відноситься як до міста у цілому, так і до окремих місцемешкань. Деякі параметри закономірно змінюються від периферії до центру міста. При цьому окраїна порушує у деяких відношеннях лінійність градієнтів.

Численні види і більш високі таксономічні групи, як і деякі життєві форми, потенційно виявляються особливо придатними для заселення міста. Міська флора самобутна і в кількісному, і в якісному відношенні, як і фауна сухих луків, верхових боліт та інших природних біотопів. Але суттєва своєрідність міста полягає у мозаїчності часто абсолютно протилежних по характеру місцемешкань.

5. Загально-екологічні проблеми стану та розвитку урбанізованих територій. Масштаби урбанізації

Надходження речовин у міста

Для нормального функціонування, міста мають потребу в найрізноманітніших продуктах і сировині. Більш за все місто споживає чистої води. Місто з населенням у 1 млн. жителів споживає в рік 470 млн. т.

Велика частина цієї води з міста надходить у природні водотоки, але вже у вигляді стічних вод, забруднених різними домішками. У містах постійно здійснюється спалювання палива, що супроводжується споживанням кисню, що йде в першу чергу на окислювання сполук водню і вуглецю. Підрахунки показують, що мільйонне місто споживає в рік близько 50,0 млн. т повітря.

Наступний по величині потік речовини, що надходить у місто - мінерально-будівельна сировина (до 10,0 млн. т/рік), що служить джерелом надходження пилу в атмосферу. Важливе місце серед техногенних потоків займають різні види палива (у млн. т/рік): вугілля - 3,8; сира нафта - 3,6; природний газ - 1,7 і рідке паливо - 1,6. Співвідношення видів палива може бути й іншим, але кожне місто-мільйонер одержує в рік до 7 - 8 млн.т умовного палива. У доцентрових потоках речовин, що надходять у місто, важливе місце займає сировина для промислових підприємств. У залежності від індустріальної спеціалізації міста, сировина може бути всілякою. В узагальненій моделі мільйонного міста надані відомості, наведені до полііндустріального центра, у якому є чорна металургія (3,5 млн. т сировини), кольорова металургія (1,0 млн. т сировини). Гірничо-хімічна сировина складає 1,5 млн.т, технічна рослинна сировина близько 1,0 млн.т, енерго-хімічна сировина знаходиться в межах 220 тис.т. Особливе місце займають продукти, які використовуються в харчовій промисловості і які потрапляють безпосередньо в продовольчі магазини, на ринки і на підприємства суспільного харчування. Жителі міста споживають за рік близько 1 млн.т харчових продуктів (з урахуванням відходів при обробці). Таким чином, у місто-мільйонер у рік надходить близько 29 млн. т (без обліку води і повітря) різних речовин, що при транспортуванні, переробці дають значну кількість відходів, частина з яких впливає на об'єкти навколишнього середовища. Частина забруднюючих речовин потрапляє в атмосферу, інша частина разом зі стічними водами - у водойми і підземні водоносні горизонти, ще одна частина у вигляді твердих відходів - у ґрунт.

Атмосферні викиди міста-мільйонера

Склад промислових і побутових викидів міста-мільйонера, що надходять у атмосферу, дуже різноманітний. Річна кількість газоподібних викидів і їх склад приведені в табл. 1.

Найбільша частка в складі атмосферних викидів належить воді (водяна пара і аерозолі) і вуглекислому газу, потім випливають сірчистий ангідрид, окис вуглецю і пил. Щільність викидів цих речовин у рік з 1 км площі міста-мільйонера (у моделі його усереднена площа - 300 км) складає для сірчистого ангідриду і окису вуглецю близько 800 т, пилу -- близько 500 т, а окислів азоту - близько 165 т.

Варто підкреслити, що внутрірічний розподіл цих викидів досить нерівномірний. Максимум надходжень в атмосферу відзначається в зимові місяці, коли на повну потужність працюють теплові електростанції і котельні. Ще один важливий компонент забруднень приземного шару атмосфери - вуглеводні, яких викидається щорічно до 108 тис. т.

Таблиця 2

Викиди (у тис. т/рік) в атмосферу міста з населенням1 млн. чоловік

Інгредієнти атмосферних викидів	Кількість
Вода (пара, аерозоль)	10800
Вуглекислий газ	1200
Сірчистий ангідрид	240
Окис вуглецю	240
Пил	180
Вуглеводні	108
Окисли азоту	60
Органічні речовини (феноли, бензол, спирти, розчинники, жирні кислоти...)	8
Хлор, аерозолі соляної кислоти	5
Сірководень	5
Аміак	1,4
Фториди (у перерахунку на фтор)	1,2
Сірковуглець	1,0
Ціаністий водень	0,3
З'єднання свинцю	0,5
Нікель (у складі пилу)	0,042
ПАУ (у тому числі бензопірен)	0,08
Миш'як	0,031
Уран (у складі пилу)	0,024
Кобальт (у складі пилу)	0,018
Ртуть	0,0084
Кадмій (у складі пилу)	0,0015
Берилій (у складі пилу)	0,0012

Наступна група речовин, що надходять у повітря міст, міститься в кількостях на 1-2 порядку менших, чим попередні. До цієї групи відносяться органічні речовини (феноли, спирти, розчинники, жирні кислоти, бензол), сумарна маса яких досягає 8 тис. т /рік. Приблизно в однакових кількостях (по 5 тис. т) викидаються в атмосферу сірководень і хлор у сполученні з аерозолями соляної кислоти. Щорічно в повітря надходить близько 1 тис. т сірковуглецю, трохи більше - фторидів і аміаку.

Кількість викидів групи найбільш токсичних для людини й об'єктів живої природи речовин - свинцю, ртуті, миш'яку, кадмію, бензопірену складає від сотень до декількох тонн у рік.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферу залишають свій слід на землі. Дані про ореоли забруднюючих речовин навколо міст і міських агломерацій представляють величезний інтерес, тому що наочно демонструють вплив міст на прилеглі до них території, у тому числі на сільськогосподарські угіддя, зони відпочинку городян, водойми, заповідні ландшафти і т.д.

Тверді та концентровані міські відходи

Щорічно місто-мільйонер «робить» і по перевазі накопичує на навколишніх його територіях близько 3,5 млн. т твердих і концентрованих відходів.

Концентровані відходи являють собою опади, що накопичуються в відстійниках, і концентрат рідких відходів (табл. 3).

Найбільшу масу серед міських відходів складають зола і шлаки теплових електростанцій і котелень - близько 16%. Разом зі шлаками підприємств чорної і кольорової металургії, горілою землею і піритними недогарками їхня питома вага досягає 30% усіх твердих відходів. Як приклад шкідливого впливу цього виду відходів можна охарактеризувати вплив піритних (колчеданних) недогарків, одержуваних у процесі виробництва сірчаної кислоти. Складування піритних недогарків вимагає відчуження великих площ коштовних земель. Атмосферні опади вимивають з відвалів недогарків ряд токсичних речовин (наприклад, миш'як), що забруднюють ґрунт і водойми. Велика частка і галітових відходів, що надходять головним чином від целюлозно-паперової і хімічної промисловості. Цей вид відходів досягає 400 тис. т, чи 11% усієї маси відходів. Приблизно така частка і деревних відходів. По 10% приходиться на тверді побутові відходи і відходи цукрових заводів. Харчова промисловість дає ще близько 4% відходів. Особливо несприятливо впливають на навколишнє середовище концентровані опади від стоків хімічних заводів у місті-мільйонері - приблизно 90 тис. т у рік.

Фосфогіпс і будівельне сміття складають близько 5,5% усіх відходів, хлорид кальцію - менш 1%, різні розчинники (спирти, бензол, толуол і ін.) - 2%.

Всі інші відходи, що місто-мільйонер «поставляє» у навколишнє середовище в твердому чи концентрованому стані, по своїй масі трохи перевищують 25%.

Дана частина відходів може дуже несприятливо впливати на середовище існування людей, коли вся ця гума, клейонка, полімерні відходи, шкіра, вовна й ін. спалюються на міських смітниках і в значній мірі перетворюються в атмосферні забруднення. Тверді побутові відходи складаються з: папір, картон - 35%, харчові відходи - 30%, скло - 6%, дерево - 3%, текстиль - 3,5%, чорні метали - 4%. Кістки - 2,5%, пластмаси - 2%, шкіра, гума - 1,5%, кольорові метали - 0,2%, інше - 13,5 %.

Міські стічні води

Місто з мільйонним населенням щорічно скидає через каналізаційну мережу і крізь неї до 350 млн.т забруднених стічних вод (включаючи зливові і поталі води з промислових площадок, міських смітників, стоянок автотранспорту і т.д.).

Таблиця 3

Стічні води (у тис. т) міста з населенням 1 млн. чоловік

Показник	Кількість
Забруднені стічні води	350000,0
У тому числі:
Зважені речовини	36,0
Фосфати	24,0
Азот	5.0
Нафтопродукти	2,5
Синтетичні поверхнево-активні речовини	0,6

Крім речовин, наведених у табл.2, у стічних водах мільйонного міста виявляються в невеликих кількостях дуже біологічно активні хімічні елементи. Так, вміст фтору може досягати 400 - 1000 т, цинку - 25 т, міді - 25 т, миш'яку - 14 т і т.п. Природно, що вміст цих речовин у стічних водах обумовлено промисловою спеціалізацією населеного пункту (повною мірою це, звичайно, відноситься до забруднення атмосферного повітря і твердих відходів).

Таким чином, стічні води міст відіграють важливу роль у загальному балансі речовин, які надходять у міста і видаляються з них. «Шлейф» водних забруднень від великих міст поширюється по природних водотоках на десятки і навіть сотню кілометрів і може негативно впливати на джерела питного водоспоживання, розташовані нижче за течією від місця випуску міських стічних вод.

Сумарне енергоспоживання

Міста служать величезними накопичувачами енергії. Концентруючи велику кількість енергії, частину її міста виділяють у навколишнє середовище. У місті температура повітря завжди вище, ніж на територіях довкола нього. Відбувається це як за рахунок техногенної діяльності, так і за рахунок нагрівання сонцем асфальтових, бетонних і кам'яних поверхонь вулиць, площ, стін і дахів будинків і т.д. У великих містах із щільною забудовою температура повітря може підвищуватися до 5°С у порівнянні з навколишньою місцевістю. При сильних морозах у центрі великого міста температура іноді буває на 9-10°С вище, ніж на його окраїні.

Концентрація населення навколо міст

Загальновідомо, що ріст кількості міст і їхньої чисельності істотно вплинули практично на всі соціальні, економічні й екологічні процеси, що відбуваються у світі. Існує виникнення ще одного соціального й екологічно значного явища - маятникових міграцій. Наприклад, у робочі дні по ранках місто утягує людські потоки з ближніх і навіть досить віддалених поселень приміської зони, а вечорами люди повертаються назад. По суботнім, недільним і святковим дням багато городян відправляються в ближні і далекі заміські райони на відпочинок, а жителі пригородів - у місто для зустрічей із друзями, розваг і т.д. Ці потоки населення роблять дуже істотний вплив як на життя міста, так і на прилеглі до міста території. Цей вплив можна розглядати в двох планах - в урбоекологічному та урбосоціальному. У першому випадку увага акцентується на взаємодії міста з прилеглою до нього територією, що складає з містом єдину систему. В другому - місто і його околиці розглядаються як середовище існування проживаючих там людей.

Механістичний висновок з урбоекологічного аналізу можна проілюструвати таким простим прикладом. Під впливом виробничої і рекреаційної діяльності городян (навіть якщо вона здійснюється на досить високому культурному рівні, що зустрічається не настільки часто) інтенсивно деградують найбільш привабливі природні комплекси - береги рік, озер, околиці історико-культурних пам'ятників, цікавих об'єктів культури. Однак набагато більш складний і важливий для функціонування міста соціальний аспект, пов'язаний з позитивними і негативними сторонами зіткнення усталених особливостей міського способу життя і рис міської культури (із усіма її плюсами і мінусами) з хиткими, часто маргінальними характеристиками способу життя і культурних традицій малих міст, селищ і сіл, що тяжіють до великого місту.

Таким чином, у рамках урбоекології місто було нами розглянуте як єдине ціле, як би з пташиного польоту. Але існує і зовсім інший погляд на місто - зсередини, з позицій міської екології людини, чи екології міського населення.

Екологія міського населення

Представляється дуже перспективною гіпотеза про те, що глобальний процес урбанізації, різним чином протікаючий у розвинутих країнах і країнах, що розвиваються, є, очевидно, одним з найбільш концентрованих проявів процесу переходу біосфери в ноосферу, із усіма випливаючими з цього численними проблемами і протиріччями. Для опису міста в якості специфічного і найважливішого елемента (осередку) ноосфери, що формується, у ньому може бути виділена сукупність фундаментальних компонентів. При цьому слід, певно, керуватися принципом історизму, оскільки сформовані міські зони в регіонах, традиційно освоєних людиною - результат тривалих і різноманітних природно-соціальних процесів, які взаємодіють між собою.

Місто складним чином формує багато сторін життєдіяльності людини. При оцінці ступеня екологічної комфортності міста маються на увазі такі, зокрема, сторони життєдіяльності городян, як рівень соціального благополуччя (бюджет сім'ї, забезпеченість житлом, використання сфери послуг, навчання дітей, стан здоров'я, якість медичного обслуговування і соціального забезпечення і т.д.), ступінь екологічної безпеки і правової захищеності, зайнятість і задоволеність своєю роботою (характером і сферою зайнятості, взаєминами на роботі, транспортною чи пішохідною доступністю місця роботи і т.д.), наявність умов для повноцінного відпочинку і відновлення сил, ступінь повноти інформаційного забезпечення й існування умов для наступності культурних традицій та ін.

Важливе місце в ряді таких характеристик належить стану суспільного здоров'я, яке можна охарактеризувати як рядом санітарно-демографічних параметрів (тривалість життя, загальна смертність, дитяча смертність, захворюваність, інвалідність і ін.), так і рядом функцій, що обумовлює їх.

Кожна функція, що нижче приводиться, їхня збалансованість визначаються соціально і історично розвиненими екосоціокультурними факторами (тривалість культурних традицій, їхня мобільність, ступінь адаптивності до сучасних умов, способи загального виховання і професійного навчання, специфіка розвитку компонентів творчої праці і т.д.). Представляється, що до числа фундаментальних функцій суспільного здоров'я можна віднести:

·відтворення наступних поколінь;

· конкретна жива праця, здійснювана людьми в різних професійно-спеціалізованих сферах суспільного виробництва;

·виховання і навчання наступних поколінь.

Зазначені функції здоров'я городян у високому ступені залежать від характеристик локального екосоціокультурного комплексу (чи комплексів), що склався в плин визначеного історичного часу і складаючого антропоекологічну систему міста. Сюди, з одного боку, відносяться всі зони міської забудови (архітектурні ансамблі, садово-паркові території, житлові зони, включаючи їх сучасні модифікації), що забезпечують повсякденну діяльність населення, а з іншого боку - об'єкти, обумовлені вимогами економіки, політики й іншими істотними нестатками. Це - виробничі, енергетичні, комунікаційні, управлінські й інші системи, що забезпечують функціонування міста як єдиної мегаструктури. Висока концентрація функцій усередині зазначених екосоціокультурних комплексів призводить до негативних впливів на суспільне здоров'я, знижує ефективність здійснення цих функцій, роблячи негативний вплив на функцію відтворення, особливо в зв'язку з можливим ростом забруднення середовища, збільшенням генетичних дефектів, захворюваності, особливостями функціонування і стабільності інституту сім'ї і т.д., вона заважає нормальній соціалізації поколінь і руйнує живу працю.

Місто являє собою макросередовище для всього міського населення, однак для кожного городянина існує не все макросередовище міста як цілого, а сформований у загальноміському просторі розподіл різних мікросередовищ, що відрізняються по характеру забруднення, нервово-психічним навантаженням на людину й іншими характеристиками, від яких залежить її самопочуття. У процесі реалізації своїх індивідуальних вітальних циклів (добового, тижневого, річного і т.д.) людина постійно переміщається. Так, протягом робочого дня вода з будинку, розташованого в периферійному районі великого міста, нерідко направляється на підприємство, що знаходиться на робочій окраїні, а після роботи - у центральну частину міста за чи покупками в театр, на концерт і т.д. У підсумку людина неодноразово перебуває в зовсім різних мікросферах.

6. Урбанізація в Україні

В Україні тільки столиця - Київ є багатомільйонним містом, населення якого сягнуло трьох мільйонів, а отже, його можна вважати еквівалентом трьох одномільйонних міст. Сім міст вже перевищили або сягають одномільйонного рубежу: Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Запоріжжя, Львів, Кривий Ріг. Десять міст, в яких зараз від 0,5 до 0,3 мільйона мешканців (Маріуполь, Миколаїв, Луганськ, Макіївка, Вінниця, Севастополь, Херсон, Сімферополь, Горлівка, Полтава), можуть ще в цьому столітті наблизитись до одномільйонного рівня, асимілювавши навколишні менші містечка. Нарешті ще десять міст, які можуть дорости до мільйона в першій половині ХХІ ст. - Чернігів, Чернівці, Суми, Дніпродзержинськ, Житомир, Івано-Франківськ, Хмельницький, Черкаси, Рівне, Луцьк) і які зараз налічують від 0,3 до 0,2 мільйона жителів. Отже, можна сподіватися, що невдовзі половина населення України проживатиме в містах. Переважна частина великих міст - це індустріальні комплекси і головна їх проблема - продукування виробничих відходів, сміття. Деградоване штучне міське середовище справляє комплексну шкідливу дію на здоров`я населення внаслідок забруднення атмосферного повітря, дефіциту сонячного проміння, води, а також стресових факторів, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченістю населення, нестачею зелених насаджень тощо.

Одночасно з розвитком міст збільшувався негативний тиск на біосферу. Проблеми урбанізації ретельно вивчаються у багатьох країнах світу, в тому числі і на Україні. Це соціальне явище досліджують екологи, економісти, соціологи і представники багатьох галузей науки, застосовуючи комплексний, системний аналіз.

7. Санітарно-захисні смуги та охоронні ландшафти

Отже, поряд з технічними та технологічними засобами боротьби із забрудненням оточуючого середовища і особливо повітряного басейну важливе значення мають зелені насадження. Особливе місце серед них мають санітарно-захисні зони - СЗЗ. Вони створюються між промисловою та селітебною зонами для захисту житлових масивів від шкідливого впливу промислових підприємств, теплоелектростанцій, залізничних ліній і станцій, автомагістралей, котелень, складських територій, портових зон тощо.

Території СЗЗ передбачають при виборі майданчиків для розміщення прмислових підприємств, житлових та інших об`єктів у поєднанні зі схемою районної планіровки промислового району та проектом генерального плану розвитку міста.

Сьогодні і питання охорони ландшафтів має більш широкий зміст: це не проста консервація з науковою метою (заповідники, заказники), а їх раціональне використання і цілеспрямоване формування. Рівень охорони ландшафтів визначається співвідношенням природоперетворювальної та природоохоронної діяльності. Тому стали широко застосовуватися терміни "території, що підлягають особливій охороні" і т.п. До особливо охоронних територій відносяться також пам`ятники садово-паркового мистецтва,. Культурно-історичні зони, архітектурно-ландшафтні заповідники. З метою зменшення негативного впливу урбанізації на такі території в містах введені охоронні зони та зони регуляції забудови навкруги як окремих пам`ятників, так і навколо груп історичних пам`ятників.

Особливу увагу слід приділяти створенню декоративно-захисних смуг, які об`єднували б декоративні якості і заходи по захисту доріг від піщаних та снігових заносів. Для степової зони рекомендується алейний тип таких смуг. Створюючи зімкнутий полог над дорогами, вони не тільки добре захищають їх від заносів, але й мають суттєве експлуатаційне значення, бо запобігають надмірному перегріванню та розм`якшенню полотна. В населенних пунктах ці алейні захисні насадження поступово переходять у вуличні рядові посадки, забезпечуючи плавність переходу від природного до урбанізованого ландшафту. Оформлення швидкісних доріг вимагає укрупненого розділення прстору, що виключає небажане для безпеки руху одноманітного миготіння. Сам прцес пересування по добре оформленій дорозі може також бути змістовним видом відпочинку.

8. Негативні наслідки урбанізації

Ступінь поширення багатьох хвороб у великих містах набагато більший, ніж у малих містах чи селах. Така хвороба, як рак легень, у великих містах нині реєструється в два-три рази частіше, ніж у сільських місцевостях. Тут набагато більше хворіють бронхітами, астмою, алергійними хворобами. Рівень інфекційних захворювань у містах також удвічі вищий.

Мешканці великих міст вже давно п`ють воду набагато гіршої якості, ніж у селах. Зокрема, в Україні в більшості міст якість питної води не відповідає санітарним нормам. Великі міста створюють свій мікроклімат, під ними змінюється фізичний стан порід.

Висновок

На підставі досягнень минулого і сучасності, збалансованого сполучення основних функцій суспільного здоров'я в різних груп населення необхідно усіляко домагатися підвищення рівня соціально-психологічного здоров'я (оптимуму) як кожної окремої людини, так і всього населення будь-якого міста (відповідно, звичайно, і сільської місцевості). При цьому необхідно враховувати концентровані, у сутності унікальні можливості розвитку психологічного здоров'я, що створює міське середовище. Але поряд з цим, важливо досліджувати і негативні фактори, обумовлені впливом деяких явищ масової культури, можливості творчої праці, що знижує, (культурно-фізичне здоров'я, самозамикання індивіда), аномалії соціального поводження, вплив моди, субкультурних тенденцій (зокрема, серед молоді). Тут же можуть виявлятися глибокі зв'язки з тіньовою економікою.

Розвиток психологічного здоров'я, збалансованість суспільного здоров'я в місті ґрунтуються на використанні нових досягнень науки і техніки.

Для міст дуже важлива проблема гнучкого сполучення різних типів антропоекологічних мікросистем (виробничих, інформаційних, соціально-культурних, ландшафтно-архітектурних і т.д.). Концентрувати і зосереджувати для виконання великих соціальних цілей матеріальні, енергетичні, інформаційні потоки, здійснюючи в той же час і визначене їхнє розосередження, необхідне для реалізації функцій суспільного здоров'я, вдасться лише за умови створення в містах маршрутів здоров'я, що включають різноманітні рекреаційні зони, що відповідають генофенотиповим особливостям визначених груп людей. Це означає, з одного боку, необхідність проведення локальних соціально-діагностичних досліджень, а з іншого - потреба в комплексному проектуванні, мінімізуючому спектрі антропоекологічних форм стомлення і напруги міської популяції. У вітчизняній науці уже формуються науково-практичні вистави, що дозволяють оптимізувати функції здоров'я населення в місті. Серед них може бути названа концепція природно-штучного поселення. Розробляється вистава про місто майбутнього як экополіс (метафорично обумовлений як місто-ліс і сад, тобто симбіоз першої, природно-біосферної, і другої, створеної людьми, штучної природи).

Список використаної літератури

1. Баранов А.В. Урбанізація і соціальні ліміти життя людини //Урбоекологія. М.,1990

2. Скарбников В.П. Проблеми екології міста й екології людини //Урбоекологія. М., 1990.

3.Чайка В.Є. Урбоекологія //В., 1999

4. Джигирей В.С. та ін. Вплив діяльності людини на довкілля //Основи екології та охорони навколишнього середовища., 2000

5. Інформація з Internet