Міжнародне співробітництво в галузі збереження й відновлення довкілля

11

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара

Реферат на тему:

Міжнародне співробітництво в галузі збереження й відновлення довкілля

Виконала студентка

СП-08-1

Лелеко Вікторія

2008 р.

Зміст

Вступ

1 Міжнародні екологічні угоди

1.1 "Програма дій людства у ХХІ ст."

1.2 Провідна роль ООН. "Хартія морів"

1.3 Міжнародні екологічні організації

1.4 Участь України в роботі міжнародних організацій

1.5 Громадські "зелені" організації та рухи у світі

Висновки

Перелік використаних джерел

Вступ

Сьогодні людство стоїть на порозі екологічної катастрофи. Неконтрольоване зростання населення Землі, кількість якого вже перевищила критичну межу, дедалі більше забруднення атмосфери, гідросфери та літосфери, накопичення величезних об'ємів відходів людської діяльності при одночасному виснаженні майже всіх видів природних ресурсів призвели до розвитку глобальної екологічної кризи.

Ні одна держава світу сьогодні самостійно, ізольовано від інших країн не зможе позитивно вирішити свої екологічні, економічні та соціальні проблеми. Тільки спільними зусиллями всього людства можливе досягнення стійкого розвитку у майбутньому.

Для побудови ефективного й справедливого світового економічного порядку, створення сприятливих умов для майбутнього процвітання розвинених країн і розвитку відсталих країн, збереження природних ресурсів та біосфери необхідно активно налагоджувати відносини партнерства між всіма країнами світу, організовувати зусилля і можливості усіх народів світу, а також додержуватися міжнародних правил, угод, законів, стандартів, що регламентують діяльність людей в ХХІ ст.

Взявши за основу документи "Порядку денного на ХХІ століття", схваленого на останньому всесвітньому зібранні на найвищому рівні в 1992 р. в Ріо-де-Жанейро, уряди всіх країн повинні найближчим часом розробити свої національні програми, плани і концепції екологічної політики. Зусилля всіх країн повинні координуватись через відповідні міжнародні організації ООН та її структурні елементи.

Найширша участь громадськості у виконанні цих національних програм і планів буде запорукою їх успішного виконання.

Тільки нове і рівноправне співробітництво всіх країн з участю урядів, народів і основних громадських угруповань на основі прийнятих міжнародних угод про охорону біосфери і системи майбутнього розвитку зможуть привести до позитивного вирішення проблеми.

1. Міжнародні екологічні угоди

1.1 "Програма дій людства у ХХІ ст."

Останнім часом активно розгортається процес екологічної освіти населення у всьому світі, прийнято багато важливих міжнародних угод щодо охорони довкілля.

Найважливішим документом є прийняття представниками 179 країн світу на безпрецедентному за важливістю міжнародному екологічному форумі у Ріо-де-Жанейро "Програми дій людства у ХХІ ст". Ця, без перебільшення, подія епохального значення, закінчилась прийняттям великого пакету історичних документів, у яких висвітлені шляхи міжнародного співробітництва у ХХІ столітті, спрямованого на гармонійне досягнення високої якості навколишнього середовища і високого рівня життя населення планети.

Це - дуже важливий проект економічно-соціально-екологічного стійкого розвитку світового співтовариства, що включає в себе такі проблеми, як Концепція біологічного різноманіття, Концепція про зміни клімату, стан і використання лісів, а також Міжнародне законодавство у галузі охорони природи і Організаційні засоби стійкого розвитку локального, регіонального й глобального масштабу (роль науки, нові технології, фінансові питання, роль ділових, промислових кіл та урядів у вирішенні поставлених завдань, роль жінок, профспілок та інших громадських рухів, роль місцевих влад та молоті та ін.) [ 7 ]

1.2 Провідна роль ООН. "Хартія морів"

Міжнародне екологічне співробітництво в галузі охорони довкілля розпочалося в 50-60-х роках, коли були досягнуті і підписані перші угоди про охорону вод Світового океану від забруднень нафтопродуктами, про охорону природи і природних ресурсів. Протягом останніх 40 років під егідою ООН було створено десятки органів, центрів і програм з охорони довкілля: 1970 р. - Міжнародна програма МАБ (Людина і біосфера), яка вбирає близько 15 наукових проектів досліджень для 30 країн: 1972 - ЮНЕП (Програма міжнародного співробітництва з проблем природного середовища), ВОЗ (Всесвітня організація з охорони здоров'я), МКОСР(Міжнародна комісія з охорони здоров'я і розвитку), ЕФОС (Глобальний фонд навколишнього середовища, з 1990 р.); ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН); АМО (Всесвітня метеорологічна організація) та ін. В останні 20 років проведено кілька дуже важливих міжнародних конференцій, присвячених проблемі охорони довкілля (у Стокгольмі, Тбілісі, Москві) прийнято ряд конвенцій з охорони вод Світового океану, заборони розробки, виробництва і накопичення бактеріологічної зброї, заборони виконання ядерних випробувань, забруднень Балтійського і Чукотського морів.

Експерти ООН вважають, що сьогодні основні міжнародні зусилля у вирішенні глобальної екологічної кризи мають бути спрямовані на:

- дослідження першопричин кризи,

- боротьбу з її наслідками,

- оцінку глобального ризику,

- залучення широкої громадськості,

- забезпечення засобів правового регулювання,

- інвестування в наше майбутнє.

Одним із найважливіших є вирішення питань деморегуляції і впровадження ефективних біотехнологій [ 5 ]

Дуже важливою міжнародною угодою є конвенція ООН 1982 р. з морського права ("Хартія морів"), в обговоренні якої брало участь 156 країн, 20 міжурядових і понад 60 неурядових міжнародних організацій. За цією конвенцією держави, які підписали угоду, мають зберігати морське середовище та захищати його від забруднення. Це стосується всіх джерел забруднень незалежно від того, де вони розташовані - на суші або на морі. З метою запобігання забруднення морського середовища з джерел, що розташовані на суші, держави зобов'язалися розвивати своє національне господарство з урахуванням міжнародних стандартів і правил. Аналогічні вимоги поширюються і на морські судна, що плавають під прапорами цих країн [ 8 ]

Для захисту економічних інтересів прибережних держав конвенцією 1982 р. передбачено встановлення в Світовому океані 200-мильних економічних зон. Цим державам надано право на розвідку, розробку та збереження природних ресурсів, які належать до живої та неживої природи, зокрема тих, що знаходяться на дні, в надрах і водах океану, а також право на управління цими ресурсами. Положення конвенції регулюють експлуатацію окремих видів живих ресурсів у економічній зоні.

У "Хартії морів" визначено також вимоги щодо охорони морського середовища під час освоєння ресурсів морського дна поза зонами національної юрисдикції [ 8 ]

1.3 Міжнародні екологічні організації

Відомою в усьому світі є міжнародна організація Римський клуб, створений у 1968 р. з ініціативи італійського економіста Ауреліо Печчеї. Сьогодні в цю організацію входить близько 80 всесвітньовідомих вчених і діячів різних професій з 30 країн світу. Головною метою клубу є вивчення глобальних проблем цивілізації і вироблення шляхів подолання найбільших лихоліть людства: бідності, безробіття, глобальної екологічної кризи. Щорічно члени Римського клубу готують доповіді, які, як правило, привертають до себе увагу всього світу: "Межі зростання", "За межами зростання", "Людство на роздоріжжі", "Мета для глобального суспільства" та інші, що присвячені проблемам відходів, енергії, освіти, організації майбутнього суспільства. [ 1 ]

Велике значення для людства мала діяльність Конференції з роззброєння (1961 р.). Вона сприяла розробці й укладанню низки важливих угод в галузі обмеження гонки озброєнь і роззброєння, у підготовці Договорів про заборону ядерних випробувань, про нерозповсюдження ядерної зброї, ліквідацію бактеріологічної зброї.

З 1978 р. діє Конвенція щодо заборони військового негативного впливу на довкілля (підписало 67 держав).

1.4 Участь України в роботі міжнародних організацій

Україна завжди брала активну участь у роботі міжнародних організацій, пов'язаній з охороною довкілля. Сьогодні вона є учасником більше 20 міжнародних конвенцій, що пов'язані з охороною навколишнього середовища, а також понад 10 двосторонніх угод з цієї ж галузі.

Першочерговим завданням сьогодення в Україні є приведення національного законодавства у відповідність з існуючими нормами міжнародного права і забезпечення того,, щоб нові законодавчі акти узгоджувались з міжнародними вимогами.

Державна екологічна політика на майбутнє спрямована на розширення міжнародної діяльності у напрямі співробітництва з такими організаціями, як ЮНЕП, МАГАТЕ, Комісія Сталого Розвитку, Глобальний Екологічний фонд та ін., співпраці з виконання міжнародних програм з охорони Чорного моря, Дунаю, Карпат, з проблем утилізації відходів, водного та повітряного перенесення забруднення [ 6 ]

1.5 Громадські "зелені" організації та рухи у світі

Реалії останніх років показують, що в позитивному вирішенні екологічних проблем як локального, так і регіонального і глобального масштабів важливу роль стали відігравати громадські організації, рухи і окремі особи, які розпочали активну діяльність у галузі охорони довкілля. Значною мірою цьому сприяла гласність, поява в пресі об'єктивної інформації про причини розвитку глобальної екологічної кризи, про джерела забруднень і наслідки цих процесів.

Стривожене станом природного середовища своїх регіонів, населення в усьому світі почало шукати шляхи виходу з ситуації, що склалася.

У 1970 р. виникла незалежна міжнародна організація Грінпіс ("Зелений світ"). Її метою стала організація дій для запобігання деградації й руйнування екосистем як регіональних, так і глобальних, а девізом - "Діючи локально, мили глобально" [ ]

За 38 років існування ця організація зробила багато корисного для людства: вона довго, але успішно бореться за охорону морських тварин (китів, тюленів, черепах) і вод Світового океану, за припинення ядерних випробувань, збереження довкілля Антарктики, заборону міжнародної торгівлі відходами. Загальновідомі значні успіхи у її діяльності щодо заборони випробувань атомної зброї та подальшого розгортання атомної енергетики і закриття ЧАЕС, міжнародної торгівлі токсичними відходами й обнародування даних про збитки, завдані природі мілітаристичною діяльністю, заборони полювання на китів та дельфінів тощо.

На початку 90-х років в Італії була створена громадська екологічна організація Легамбьєнте ("Довкілля"), яка зокрема, значну увагу приділяє оздоровленню українських і білоруських дітей, що постраждали від ядерної аварії в Чорнобилі, організовує міжнародні форуми та різні природоохоронні акції; зокрема, цій організації належить організація та проведення цікавих і важливих екологічних фестивалів (Гроссето, з 19992 року - щорічно)

Великих успіхів досяг народний рух у Кенії - "Зелений пояс", що був започаткований у 1977 р. видатною кенійкою - професором Вангорі Маатхаї з метою збереження лісів Кенії. З того часу кенійські учасники руху висадили близько 10 млн. дерев, забезпечивши збереження екосистем, продуктів харчування, робочих місць. До цього руху було залучено понад мільйон школярів із 3000 навколишніх сіл, а також їхніх батьків, як результат у них всіх значно зріс рівень екологічної освіченості. Тепер там діє вже кілька "Зелених поясів" [ 8 ]

У 1989 році в Лондоні прем'єр-міністром Великобританії Маргарет Тетчер і виконавчим директором ЮНЕП Мостафою Толбою була організована Міжнародна конференція на захист озонового шару. На цій конференції були прийняті природоохоронні рішення й підписані угоди глобального значення [ 7 ]

Грецький громадський діяч Деніс Ятрас став ініціатором створення й виконання важливого Середземноморського плану дій проти забруднення морських вод і врятування екосистем Середземного моря.

У Австралії в 1991 році почала виконуватися грандіозна програма "зелених" - "Мільярд дерев", згідно з якою до 2010 року має бути відновлено понад 10 млн. га лісу на цьому континенті.

В Україні діють такі природоохоронні організації, як Товариство охорони природи, асоціація "Зелений світ", численні екологічні центри, асоціації і фонди локального і регіонального масштабу (Національний екологічний центр, Всеукраїнське товариство краєзнавців, спілка "Чорнобиль", "Зелений рух Буковини та інші"). Сприяють екологічній освіті й поширенню серед населення екологічної інформації такі газети й часописи, як "Зелений світ", "Екологія і здоров'я", "Вісник Чорнобиля", "Ойкумена", "Набат", "Екологічні дзвони", "Рідна природа".

Висновки

Незважаючи на величезні труднощі, які людство муситиме здолати у найближчі 20-30 років, спостерігається стабілізуючий процес запобігання екологічній кризі, з'являється надія на майбутні позитивні наслідки і перший позитивний досвід нової екополітики.

Останнім часом активно розгортається процес екологічної освіти населення у всьому світі, прийнято багато важливих міжнародних угод щодо охорони довкілля.

В усьому світі спостерігається високий сплеск природоохоронної активності за останні 10 років, залучення до цього матеріалів засобів масової інформації, народження різного ґатунку "зелених" рухів і організацій на всіх континентах.

Тільки нове і рівноправне співробітництво всіх країн з участю урядів, народів і основних громадських угруповань на основі прийнятих міжнародних угод про охорону біосфери і системи майбутнього розвитку зможуть привести до позитивного вирішення проблеми.

Жодна країна світу сьогодні самостійно, ізольовано від інших країн не зможе позитивно вирішити свої екологічні, економічні та соціальні проблеми. Тільки спільними зусиллями всього людства можливе досягнення стійкого розвитку у майбутньому.

Перелік використаних джерел

1. Андрейцев Ю.І., Пустовойт М.А. Екологічна експертиза, право і практика. К., 1992. 152 с.

2. Владимиров А.М., Ляхин Ю.И., Матвеев Л.Т. и др. Охрана окружающей среды. Л., 1991. 423 с.

3. Вавилов А.М. Экологические последствия гонки вооружений. М.,1984. 176 с.

4. Коммонер Б. Замыкающийся круг. Л., 1974. 134 с.

5. Фурдуй Р.С., Білявський Г.О. Основи екологічних знань. К., 1995. 290 с.

6. www.wikipedia.org

7. www.nauka-i-zizn.ru

8. nauka.relis.ru