Вступ

Глобальні екологічні проблеми. Згадуються прісні мляві заклики звідкись з початкових класів: не ламати дерев, не стріляти з рогатки в птахів, «берегти зеленого друга». З реальними екологічними проблемами стикаєшся потім - задихаючись від вихлопних газів центральних вулиць, отримуючи на вечерю рибу з відвертим бензиновим присмаком, знаходячи черговою навесні на місці улюбленого гайка латочки раскорчеванных дачних ділянок.

Сенс же слова «глобальні» хоч і розуміється розумом достатньо рано, найчастіше більшістю з нас так і не усвідомлюється до кінця ніколи. Що теж проблема .и теж екологічна.

Ну, а реальне значення глобальності екологічних проблем стає очевидним, зазвичай, лише тоді, коли свідомо або неусвідомлено пропускаєш через себе весь об'єм повідомлень про екологічне лихо, що щодня розгортається, під назвою «людська цивілізація».

Розділ I. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Цілі і завдання

Говорити про всі існуючі проблеми глобальної екології, мабуть, не має сенсу. І що буде це, як ні нескінченне перерахування наших щоденних справ і вчинків. Важливішим, швидше, здається визначити круг проблем найбільш актуальних - страшний круг, що душить планету і що позбавляє сенсу всі досягнення цивілізації.

Задаючись же першою частиною вічного питання: «Хто винен?», - як хочеться вдивитися в те, з чого починалася сьогоднішня екологічна вакханалія - в самий початок людської історії. І де, як ні там, слід шукати дійсне джерело такого відношення людини до природи, яке на десятки тисячоліть зробило екологічні проблеми актуальними, з погляду самого існування життя на Землі.

Як будь-яка історія знаходить своє продовження в сучасності, так і строката низка наших, найрізноманітніших, контактів з навколишнім середовищем впродовж минулих епох створила для нас той світ, в який ми занурюємося щодня, відриваючи голови від своїх подушок. Яка картина миру відкриється оку, якщо спробувати, нехай навіть достатньо схемний, позначити сучасний стан деяких з найбільш актуальних глобальних екологічних проблем? І чи не покажеться вона тим самим дзеркалом, на яке немає сенсу нарікати?..

Хоча, мабуть, людство не коштувало б свого високого звання «носія розумного життя на планеті», якби важливість збереження навколишнього середовища не розумілася стількома гідними його представниками і боротьба у сфері охорони природи не була б настільки запеклою. Тому спроба навіть невеликого огляду деяких напрямів природоохоронній діяльності мала б сенс навіть просто з погляду підтримки доброго імені «людини розумного».

2. Круг даних питань

Як вимагають того правила хорошого тону, будь-яку розмову слід починати з уточнення використовуваних термінів. В даному випадку це має особливий сенс. Так склалося, що в свідомості сучасного росіянина за словом «екологія» закріпилося значення «Охорона природи». У розмові на вулиці деколи навіть можна почути про якесь несприятливе для проживання місце: «Там така погана екологія!».

Беремо в руки філософський словник. Читаємо. «Екологія (греч. oikos - будинок, житло, місцеперебування і logos - слово, знання, наука) - наука про взаємини організмів з місцем їх існування. Під організмом в даному випадку розуміється все живе на Землі, таке, що володіє здатністю обмінювати речовини і відтворювати собі подібне, а місцем існування - все те, що оточує ці організми, все, з чим вони стикаються і взаємодіють».

Отже, вважатимемо, що, кажучи про «екологію», ми маємо на увазі не стільки проблеми природоохоронної діяльності, скільки все, що стосується існування людини (в даному випадку нас цікавить саме цей організм) в природному середовищі. А під «глобальними екологічними проблемами», відповідно, (виходячи із значення слова «глобальний») - ту частину проблем екології, яка здається важливою для взаємин людства в цілому з природою Землі і робить істотний вплив на умови життя і розвитку наший цивілізації.

Крім того, кажучи про взаємини людини з природою, пам'ятатимемо про те, що деякі учені дивляться на цю проблему не зовсім так, як багато журналістів і автори популярних брошур. Наприклад, комусь могло б показатися дивним, що у відеофільмі, присвяченому проблемам островів в Затоці Петра Великого на питання журналіста про те, чи бере природа верх у вічній битві «природа-людина», вчена острівній лабораторії ТІНРО емоційно помічає, що людина в принципі не в змозі перемогти природу, оскільки сам є її (природи) частью1¹ Видеофильм «На острове». Автор и режиссер - С. Сиденко, оператор - А. Максименко. - ТГТРК «Владивосток», 1998.. Тому, кажучи про природу, пам'ятатимемо про те, що вона завжди залишиться такій - незалежно від ступеня изгаженности. Наскільки ж природа ця придатна для життя в ній людини - тема іншої частини даної роботи.

3. Існуючі підходидо дослідження проблеми

Хоча в чем-чем, а в нерозумінні власної провини перед природою (якщо взагалі так можна ставити питання) людство звинуватити не можна. Тільки у цьому віку опублікована величезна кількість наукових, науково-популярних, публіцистичних і зовсім вже любительських досліджень по темі екзаменаційної роботи автора. Зняті сотні телепередач, документальних і художніх фільмів, підготовлені кілометри графіків і таблиць, бази даних об'ємом в тисячі гігабайт розміщені в міжнародній мережі Інтернет, майже кожен, хоч скільки-небудь помітний, літератор 20-го сторіччя визнав своїм боргом хай декількома словами, але все-таки обмовитися про усюдисущі екологічні проблеми.

Мало того, за десятиліття досліджень людством вироблена ціла система самих різних підходів до оцінки і вирішення екологічних проблем, як таких. Свої самостійні точки зору на екологічні проблеми мають, окрім екології, соціологія, медицина, політологія, економіка, психологія, етика і многие-многие наукові дисципліни. Крім того, в рамках самої екології сьогодні склалися ряд самостійних дисциплін: загальна екологія, глобальна, еволюційна, космічна, медична, сільськогосподарська, екологія тварин, рослин і тому подібне

На цьому фоні зовсім не просто в рамках екзаменаційної роботи спробувати висловити що-небудь нове на досліджувану тему. Хоча так завдання, в принципі, і не стоїть. Головне, до чого прагне автор, - вивчивши значний об'єм доступних матеріалів, сформулювати своє відчуття ступеня актуальності глобальних екологічних проблем, що стоять перед людством, а також своє розуміння глибинних причин їх (даних проблем) виникнення і загострення.

5. Матеріали, що додаються

Крім того, до роботи додається ряд таблиць і схем, що ілюструють дані питання, а також відеоматеріали (фрагменти відібраних автором телепередач і самостійно підготовлені на основі місцевих реалій відеоілюстрації освітлюваної теми).

Розділ II. ГЛОБАЛЬНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

1. Людина і навколишнє середовище:історія взаємодії

З якого боку ні дивися, але говорити про те, що всі серйозні зміни, події в природному середовищі за час існування планети, - справа рук людини, було б верхи самовпевненості. Ніхто сьогодні не сперечатиметься з тим, що дія людини на природу відбувається на тлі природних змін, масштаби яких деколи бувають дуже значительны.

Так за останні десятки тисячоліть одним з головних чинників подібних «фонових» перебудов ландшафтів був клімат: існування гігантських льодовиків на просторах Північної Євразії і Північної Америки спричиняло за собою серйозні кліматичні зміни практично по всій Землі. Дослідники також відзначають наявність певних циклів для цих самих перебудов.

Наприклад, для Європи або навіть, як вважають деякі учені, для всієї північної півкулі відмічено загальне потеплення і зволоження клімату, що почалося приблизно 11-12 тисячоліть тому, після танення льодовикового покриву (з хвилею загального похолодання - близько 9 тисячоліть тому). Так продовжувався до часу атлантичного потеплення між 8-5-м тисячоліттям тому, коли широко розповсюдилася теплолюбива рослинність. У подальший період із-за загального похолодання ландшафтні зони змістилися на південь. Нарешті, близько 2,5 тис. років назад почалося деяке потеплення клімату. Виділяється нерідко і так званий малий льодовиковий період - хвиля загального похолодання, що прокотилася порівняно недавно, декілька сторіч назад1¹ Мир географии. Природа и цивилизация. С. 14-15. [1]..

Хоча ніхто не почне сперечатися і з тим, що в останні десятки тисячоліть з антропогенною дією на природу планеті доводиться вважатися (мал. 1).

Цікаво, що багато дослідників сам факт появи і значного розповсюдження людини на Землі називають однією з найбільших екологічних катастроф старовини.

Вектор посилення антропогенного

Глобальна криза надійності Революція экологи-

екологічних систем ческого планування

Друга сельскохозяй-

Криза примітивного землеробства ственная революція

Криза (консументов, перепромысла) Сільськогосподарська революція

Криза збіднення ресурсів промислу і Біотехнічна революція

Мал. 1. Екологічні кризи і революції (масштаб умовний)1.

Так відомо, що формування і становлення людини кроманьйонця завершилося протягом лічених тисячоліть. Порівняно швидко ця подія викликала екологічні наслідки. І, перш за все - небувале в геологічній історії розповсюдження одного біологічного вигляду практично на всій жилій суші. Ніколи - за мільйони, мільярди років - жоден вигляд не мав такого распространения1¹ Мир географии. Природа и цивилизация. С. 24-25. [1]..

Саме тоді і зародилася нерозв'язна до цих пір суперечність між біологічним видом-споживачем природних ресурсів, що катастрофічно швидко розвивається, і найприроднішим середовищем - між людиною і природою, що породила його.

Все (якщо і не абсолютно все, то багато що) починалося, як і водиться, з вогню. Ні, не з міфічного вогню Прометея, що осяяв людську свідомість, а з самого, як там не є реального полум'я.

Докази варварського винищування лісів первісними племенами поступають навіть не з такого вже давнього минулого - що особливо цінно. Голландський мореплавець А. Я. Тасман і його команда, першими з європейців береги Тасманії, що побачили, аборигенів не виявили, хоча звернули увагу на клуби диму, що піднімалися в різних місцях над лісом. Подальші дослідники острова постійно стикалися з лісовими пожежами або з великою кількістю костриць, що розводяться аборигенами. І хоча тасманийцы займалися полюванням, рибальством, збирачем, головним «важелем», за допомогою якого вони «перевертали» свою землю, - перебудовували ландшафти радикально, - був вогонь.

В результаті подібної «природопреобразующей діяльності» на обширних просторах Тасманії відбулася зміна рослинності; відбулися зміни в характері ґрунту, змінився клімат.

Багато дослідників сходяться на тому, що до появи людини, зокрема, в Ісландії до 40% площі острова було зайнято березовими лісами з домішкою верби, горобини і ялівцю. З часу освоєння Ісландії вікінгами лісу стали швидко скорочуватися, і нині їх площа не перевищує 0,5%.

У інших регіонах до подібних же результатів привела система первісного землеробства, що припускало випалювання величезних лісових просторів регулярно, - раз в декілька землеробських сезонів.

Як не дивно сприймати це нам, звиклим бачити головну проблему природи в розвитку техногенної цивілізації, в числі перших екологічних катастроф, привнесених в життя планети молодим людством, називають і наслідки такого чистого і нешкідливого заняття, як найзвичайніше полювання. Саме результатом хижацького винищування цілих видів тварин (археологи, дійсно, знаходять гігантські скупчення кісток тварин на місцях минулих мисливських перемог), а також дії людини на природні комплекси в цілому стало те, що в багатьох регіонах миру створилися передумови для кризи мисливського господарства, що привласнює природні біологічні ресурси практично без свідомого їх відновлення.

Один з найбільших знавців льодовикового періоду американський географ і геолог Р. Флінт, писав про зникнення груп тварин: «вимирання в основному відбувалося 5000-10000 років тому. До вимерлих тварин належать всі верблюди, коні, лінивці, два роди мускусних биків, пекарі, винторогие антилопи, всі види бізонів (окрім одного). і окремі види кішок - деякі з них досягали розмірів лева. Зникли також два види мамонтів, які були більші за сучасних слонів і були поширені на території США майже повсеместно».1

На окремих ізольованих територіях (Австралія, Тасманія і ін.), де були відсутні придатні для ведення сільського господарства види тварин і рослин, первісне суспільство настільки підірвало ресурси існуючих природних комплексів, що вступило в смугу застою і навіть деякого технічного і соціального регресу. І хоча зберігся колишній рівень господарського розвитку, хижацька експлуатація природних біологічних ресурсів викликала послідовну деградацію навколишніх ландшафтів, зменшення або якісне погіршення використовуваних біологічних ресурсів. Суспільство - частина природи не могло залишатися поза цим процесом.

Цікавий той факт, що ученими доведена велика продуктивність незайманих людиною природних природних комплексів чим екосистем, штучно ним створених. І це актуально навіть для сьогоднішнього рівня розвитку сільського господарства. А, отже, і збирач і полювання на початковому етапі повинні були бути ефективніші, ніж землеробство і скотарство. Але тільки в тому, випадку, якщо природа, що оточувала людину, не переживала чергову екологічну катастрофу. Саме руйнуюча дія людини на навколишнє середовище стимулювала, як не дивно це звучить, розвиток цивілізації - у пошуках нових ресурсів людство поступово переходило від привласнюючого господарства до того, що проводить.

Проте услід за однією бідою поспішала інша. Створена примітивними способами нове природне середовище надзвичайно крихке, швидко виснажує грунт і нежиттєздатна в звичайних умовах (будучи залишеною людиною після виснаження). Випалювання рослинності, спушення поверхні землі у поєднанні із знищенням дерев і кущів завдає значного збитку грунту, приводить до ерозії. Тому освоювані первісною людиною ділянки землі незабаром приходили в повну непридатність і люди вимушені були шукати нові території. Слідами тих екологічних катастроф старовини, що виглядають сьогодні в наших очах, як одвічні степи і пустелі, планета покрита до цих пір.

Саме тому екологічні проблеми старовини не були і не могли бути стимулом тільки прогресу людства. Необхідність доступу до отримання ресурсів природи, що ускладнювалася, у тому числі і природоразрушающей діяльністю людини, штовхала племена до конфліктів із забезпеченішими сусідами. Хоча необхідність обороняти від сусідів багатства, отримані від природи, з іншого боку, примушувала первісні племена укріплювати свої поселення, вчитися зводити кріпосні вали і т. п., але це тема вже зовсім іншої розмови.

.Именно так людство пройшло з тією, що оточує його природним середовищем пліч-о-пліч крізь десятки, сотні тисячоліть - борючись зі світом за існування і створюючи собі перемогами в цій боротьбі тільки все нові і нові проблеми.

2. Глобальні екологічні проблеми сучасності

Новий час людство, з погляду відносин з природним середовищем, почало практично під тим же знаком, і всю свою історію - існування людської цивілізації як і раніше залишається найбільшою екологічною проблемою сучасності. Але оскільки екологія - це наука про взаємовідношення видів з середовищем, а в даному випадку нас більше інших цікавлять один конкретний вигляд - сама людина - те залишимо цю проблему без рішення і перейдемо до інших, хай менш глобальним, але таким, що все-таки набагато більш піддається рішенню.

За минулі тисячоліття цивілізація і технології зробили помітний стрибок в своєму розвитку. Змінився вид людських поселень, канули в Лету мови старовини, сам зовнішній вигляд «людини розумного» змінився до невпізнання. Але одне в житті людини залишилося незмінним: все, що цивілізація здатна зібрати в своїх коморах, складувати за високими огорожами спеціальних баз, розіпхати по полицях домашніх шаф і холодильників - все це узято з навколишнього середовища. І весь ритм життя людства, як в минулі епохи, так і сьогодні, визначався одним - можливістю доступу до тих або інших природних ресурсів.

За роки такого співіснування з природою запаси природних ресурсів помітно скоротилися. Правда, сама природа поклопоталася про те, щоб забезпечити людину, вічного утриманця, у тому числі і практично невичерпною ресурсною базою (мал. 2).

Але автор вважає, що природи, як і грошей, багато не буває. Не відомо, що із цього приводу думають всі жителі планети, але їх вплив на природу відчувається практично скрізь (рис.3). Далі автор спробує охарактеризувати поточні взаємини людини і всього світу, що оточує його (умовно кажучи, людина і земля, повітря, вода і брати наші менші.).

Як відомо, суша в даний час складає 1/6 планет - ту частину планети, на якій і мешкає людина. Саме тому автор спробує пояснити важливість охорони літосфери.

Охорона грунтів від людини є одному з найважливіших завдань людини, оскільки будь-які шкідливі з'єднання, що знаходяться в грунті, рано чи пізно потрапляють в організм людини.

По-перше, відбувається постійне вимивання забруднень у відкриті водоймища і грунтові води, які можуть використовуватися людиною для пиття і інших потреб.

По-друге, ці забруднення з грунтової вологи, грунтових вод і відкритих водоймищ потрапляють в організми тварин і рослин, що вживають цю воду, а потім по харчових ланцюжках знову-таки потрапляють в організм людини.

По-третє, багато шкідливих для людського організму з'єднань мають здатність акумулюватися в тканинах, і, перш за все, в кістках.

По оцінках дослідників, в біосферу поступає щорічно близько 20-30 млрд. т. твердих відходів, з них 50-60 % органічних сполук, а у вигляді кислотних агентів газового або аерозольного характеру - близько 1 млрд. т. І все це менше ніж на 6 млрд. чоловік!

Як же речовини-забруднювачі літосфери потрапляють в грунт? Різні ґрунтові забруднення, більшість з яких антропогенного характеру, можна розділити по джерелу над

Ріс.3. Десять головних забруднювачів біосфери (кур'єр ЮНЕСЬКО,

січень 1973 р.)11 География в школе. № 3. 1994 г. С. 23. [5].

З атмосферними осіданнями. Багато хімічних сполук (гази - оксиди

сірі і азоту), що потрапляють в атмосферу в результаті роботи підприємств, потім розчиняються в крапельках атмосферної вологи і з осіданнями потрапляють в грунт.

Що осідають у вигляді пилу і аерозолів. Тверді і рідкі з'єднання при сухій погоді зазвичай осідають безпосередньо у вигляді пилу і аерозолів.

При безпосередньому поглинанні грунтом газоподібних з'єднань. У суху погоду гази можуть безпосередньо поглинатися грунтом, особливо вологим.

З рослинним опадом. Різні шкідливі з'єднання, в будь-якому агрегатному стані, поглинаються листям через устьица або осідають на поверхні. Потім, коли листя обпадає, всі ці з'єднання поступають в грунт.

Забруднення грунту важко класифікуються, в різних джерелах їх ділення дається по-різному. Якщо узагальнити і виділити головне, то спостерігається наступна картина забруднення грунту:

сміттям, викидами, відвалами, відстійними породами;

важкими металами;

пестицидами;

мікотоксинами;

радіоактивними речовинами.

Існують природні ресурси, необхідні людству, як повітря. Але немає, мабуть, такого ресурсу, окрім самого повітря, відсутність якого ставала б проблемою, що не вирішила, для людини вже менш ніж через хвилину.

Відомо, що забруднення атмосфери відбувається в основному в результаті роботи промисловості, транспорту і т. п., які в сукупності викидають щорічно викидають «на вітер» більше мільярда твердих і газоподібних частинок.

Основними забруднювачами атмосфери на сьогоднішній день є окисел вуглецю і сірчистий газ (мал. 4). Але, звичайно, не можна забувати і про фреони, або хлорфторуглеводородах. Саме їх більшість учених вважають причиною утворення так званих озонових дірок в атмосфері. Фреони широко використовуються у виробництві і в побуті як хладореагентов, піноутворювачів, розчинників, а також в аерозольних упаковках. А саме з пониженням змісту озону у верхніх шарах атмосфери медики зв'язують зростання кількості ракових захворювань шкіри.

газ підсилює ефект

- газ ослабляє ефект

Мал. 4. Основні газові домішки в атмосфере.1¹ География в школе. № 2. 1991г. [3]

Відомо, що атмосферний озон утворюється в результаті складних фотохімічних реакцій під впливом ультрафіолетових випромінювань Сонця. Хоча його зміст невеликий, його значення для біосфери величезно. Озон, поглинаючи ультрафіолетове випромінювання, оберігає все живе на землі від загибелі. Фреони ж, потрапляючи в атмосферу, під дією сонячного випромінювання розпадаються на ряд з'єднань, з яких окисел хлора найінтенсивніше руйнує озон.

Благодатні краплі дощивши - ще один дар небес - завжди радували людину. Але в деяких районах земної кулі дощі перетворилися на серйозну небезпеку. Виникла складна і важка в своєму рішенні проблема кислотних дощів, яка на міжнародному рівні була вперше піднята Швецією на конференції ООН з навколишнього середовища. З тих пір вона перетворилася на одну з головних природоохоронних проблем людства.

Кислотні дожі згубно діють на природу водоймищ, завдають збитку лісової рослинності і сільськогосподарським культурам, нарешті, всі ці речовини представляють певну небезпеку для життя людини.

Третій, не менш важливий, чим небо над головою і земля під ногами, чинник існування цивілізації - водні ресурси планети.

На свої потреби людство використовує головним чином прісні води. Їх об'єм складає трохи більше 2% гідросфери, причому розподіл водних ресурсів по земній кулі украй нерівномірно. У Європі і Азії, де проживає 70% населення миру, зосереджено лише 39% річкових вод1¹ Природопользование. С. 84. [8].. Загальне ж споживання річкових вод зростає з року в рік у всіх районах миру. Відомо, наприклад, що з початку нинішнього століття споживання прісних вод зросло в 6 разів, а в найближчі декілька десятиліть зросте ще щонайменше в 1,5 разу.

Недолік води посилюється погіршенням її якості. Використовувані в промисловості, сільському господарстві і в побуті води поступають назад у водоймища у вигляді поганих очищених або взагалі неочищених стоків.

Таким чином, забруднення гідросфери відбувається, перш за все, в результаті скидання в річки, озера і моря промислових, сільськогосподарських і побутових стічних вод. Згідно розрахункам учених, в кінці ХХ століття для розбавлення цих самих стічних вод може потрібно 25 тис. кубічних км. прісної води (мал. 5), або практично всі реально доступні ресурси такого стоку! Неважко здогадатися, що саме в цьому, а не в зростанні безпосереднього водозабору - головна причина загострення проблеми прісної води.

В даний час до сильних забруднених належать багато річок - Рейн, Дунай, Сіно, Огайо, Волга, Дніпро, Дністер і ін. Росте забруднення світового океану. Причому тут істотну роль грає не тільки забруднення стоками, але і попадання у води Морея і океанів великої кількості нафтопродуктів (рис.6.). В цілому, найбільш забруднені внутрішні моря - Середземне, Північне, Балтійське, Внутрішнє Японське, Яванець, а також, Персидський і Мексиканський затоки Біськайський.

Крім того, чоловік здійснює перетворення вод гідросфери шляхом будівництва гідротехнічних споруд, зокрема водосховищ. Крупні водосховища і канали надають серйозну негативну дію на навколишнє середовище: змінюють режим грунтових вод в прибережній смузі, впливають на грунти і рослинні співтовариства, врешті-решт, їх акваторії займають великі ділянки родючих земель.

Змінюючи свій мир, чоловік, бажає він того чи ні, істотно втручається в життя своїх сусідів по планеті. За даними Міжнародного союзу охорони природи, з 1600 р. на Землі вимерли 94 види птахів і 63 види млекопитающих1¹ Основы учения о биосфере. С. 144. [2].. Крім того, зменшуються в кількості і зникають рідкісні комахи, що пов'язане як з реакцією на застосування різного роду пестицидів, так і із знищенням їх корінних жител.

Механізм загибелі вигляду набагато простіший, ніж його можна собі представити. Зоологи зрозуміли це, коли їм вдалося проаналізувати велике число невдалих випадків акліматизації тварин в угіддях, безумовно, відповідних для видів, що завозяться. Виявилось, що невдачами кінчалося завезення малих груп тварин. З'ясувалося, що 2-3 пари тварин за відсутності постійних, нехай навіть порівняно рідкісних контактів з собі подібними, не можуть обжити територію. В більшості випадків у них пригнічується здібність до розмноження або вони гинуть від так званого «стресу», або хвороби напруги. Подібне ж положення виникає при великій розрядці природної популяції. Абсолютно необов'язково знищувати всіх до одного тварин, щоб приректи вигляд на зникнення, достатньо сильно скоротити його чисельність, зменшити або розрізнити ділянки проживання, в чому людство, особливо в останні сторіччя, помітно досягає успіху.

Мал. 6. Розподіл втрат нафти (у %) від загальної суми світових втрат в океані за год1¹ Природопользование. С. 28. [8]..

3. Глобальні екологічні проблеми:перспективи розвитку і рішення

Кажучи про можливі варіанти розвитку екологічної ситуації на планеті, найвдячнішим і, само собою, найбільш осмисленим, здається розмова про деяких з напрямах природоохоронній діяльності, що існують сьогодні. Інакше довелося б говорити виключно про жахи виснаження природних ресурсів і тому подібне

Не дивлячись на те, що кожна з глобальних проблем, що обговорювалися тут, має свої варіанти часткового або повнішого рішення, існує якийсь набір загальних підходів до вирішення проблем що оточує середовища (мал. 7.). Крім того, за останнє сторіччя людство розробило ряд оригінальних способів боротьби з власними, такими, що гублять природу недоліками.

До таких способів (або можливих шляхів вирішення проблеми) можна віднести виникнення і діяльність різного роду «зелених» рухів і організацій. Окрім горезвісного «Green Peaсe'а», що відрізняється не тільки розмахом своєї діяльності, але і, деколи, помітним екстремізмом дій, а також аналогічних організацій, безпосередньо провідних природоохоронні акції, існує інший тип екологічних організацій - структури, природоохоронну діяльність стимулюючі і такі, що спонсорують - типу Фонду дикої природи, наприклад. Всі екологічні організації існують в одній з форм: суспільні, приватні державні або організації змішаного типу.

Окрім різного роду об'єднань, що відстоюють у цивілізації права поступово знищуваної нею природи, у сфері вирішення екологічних проблем існує цілий ряд державних або суспільних природоохоронних ініціатив. Наприклад, природоохоронне законодавство в Росії і інших країнах світу, різні міжнародні угоди або система «Червоних книг».

Міжнародна 'Червона книга» - список рідкісних видів тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення, - зараз включає 5 томів матеріалів. Крім того, існують національні і навіть регіональні «Червоні книги».

У числі найважливіших шляхів вирішення екологічних проблем більшість дослідників також виділяють впровадження екологічно чистих, мало- і безвідходних технологій, будівництво очисних споруд, раціональне розміщення виробництва і використання природних ресурсів.

Хоча, поза сумнівом, - і це доводить весь хід людської історії - найважливішим напрямом вирішення екологічних проблем, що стоять перед цивілізацією, варто назвати підвищення екологічної культури людини, серйозну екологічну освіту і виховання, все те, що

Мал. 7. Заходи поліпшення якості навколишнього середовища.

викорінює головний екологічний конфлікт - конфлікт між дикуном-споживачем і розумним мешканцем неміцного миру, що існує в свідомості людини.

ВИСНОВОК

Отже, до яких виводів ми прийшли?.. Підводячи підсумок даної роботи, що у жодному випадку не претендує на наукову глибину дослідження, але що все-таки прояснює ситуацію навколо поставленої проблеми хоч би для самого автора, слід зазначити:

Визначаючи круг найбільш актуальних екологічних проблем, не можна зупинитися окремо на декількох. Як найважливіші, можна виділити, мабуть, лише напрями, упускаючи з уваги які, людство ставить під загрозу сам факт свого існування. До таких груп можна віднести проблеми, пов'язані з найбільш життєво важливими природними ресурсами: повітря, вода, грунти.

Згадуючи історію нашого питання, можна зробити вивід, що екологічні проблеми - зовсім не явище Хiх-хх століть, а початкова суперечність між людиною і навколишнім його середовищем, що бере початок у самих витоків цивілізації і корениться в глибинах людської психології.

Кажучи про сучасний стан найбільш актуальних екологічних проблем, можна підкреслити той факт, що одночасно з їх серйозним загостренням, намітилося загальне прагнення шукати виходи з тієї, що складається, деколи критичною, ситуації.

А в зв'язку з цим, серед найбільш перспективних напрямів природоохоронній діяльності можна назвати різні суспільні рухи і міждержавні акції, через свою неофіційність що мають серйозне виховне значення.

В цілому, автор хоче відзначити, що головним підсумком виконаної роботи для нього стало нове, глибше і одночасне конкретніше розуміння гостроти проблем, що стоять перед людською цивілізацією.