Визначення санітарно-захисної зони підприємства

2

Зміст

Вступ

1. Оцінка забруднення повітря і його впливу на людину

1.1 Нормативи ГДК

1.2 Нормативи допустимих викидів

1.3 Основні забруднювачі атмосфери

1.4 Заходи боротьби із забрудненням

1.5 Принципи очищення пилогазових викидів

1.5.1 Пиловловлювачі

1.5.2 Газо- і пароочисники

2. Хід рішення задачі

2.1 Умова завдання

2.2 Розрахунок санітарно-захисної зони

2.3 Уточнення санітарно-захисної зони згідно рози вітрів

2.4 Пояснення до креслення

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Промислова екологія - наука про аналіз дії галузей промисловості (гірською, металургійною, хімічною, харчовою і так далі), транспорту, комунального господарства, сфери послуг на природу, способах оптимізації і захисту навколишнього середовища від цієї дії.

Головним завданням промислової екології є вирішення проблеми, що невідворотно встає перед людством, - розумного, раціонального природокористування, що дозволяє задовольняти життєві потреби людей у поєднанні з охороною і відтворенням навколишнього природного середовища.

У наший країні визнано необхідним, щоб у кожного проекту, кожного підприємства, що знов вводиться, були екологічні обґрунтування і позитивна експертиза. Тому в ході роботи буде розроблена санітарно-захищена зона (далі СЗЗ) для проектованої ТЕЦ.

1. Оцінка забруднення повітря і його впливу на людину

1.1 Нормативи ГДК

До цих пір не існує державного стандарту, що обумовлює поняття «Чисте повітря». Умовимося вважати чистим таке повітря, в якому концентрація шкідливих домішок не перевищує допустимих нормативів. Для кожної з таких домішок встановлюється норматив гранично допустимій концентрації - ГДК, який при дії на організм людини протягом заданого проміжку часу не викликає необоротних змін в нім. Розрізняють нормативи граничних концентрацій для атмосферного повітря - Пдка (ними займається екологія, охорона середовища) і для робочої зони - Пдкр.з (їх досліджують фахівці з охорони праці). Останнім часом при визначенні Пдка враховують не тільки реакції організму людини, але і інших живих організмів.

Величини нормативів ГДК розробляються спеціально дозволеними державними органами. Встановлення ГДК - тривалий і складний процес, якому передують численні досліди на рослинах і тваринах, що проводяться в інститутах РАН. При появі перших ознак порушення обміну речовин, складу крові, кисневого обміну і тому подібне доза вважається передпатологічною. Вона виявляється при тривалому досвіді по фізіологічних, біохімічних, фізичних і іншим показникам. Зараз встановлені нормативи ГДК для більш ніж тисячі з'єднань в повітрі.

Для повітря розрізняють максимальну разову дозу - Пдкм.р і середньо-добову - Пдкс.с. максимальна разова концентрація встановлюється з умови відсутності рефлекторних реакцій в організмі при дії протягом 20 мін, середньодобова - при цілодобовій дії. По вели-чине ГДК розрізняють чотири класи небезпеки шкідливих речовин, найнебезпечніший - перший (для нього зазвичай немає відмінності в Пдкм.р і Пдкс.с). для третього і четвертого класів небезпеки ГДК істотно розрізняються (табл. 1).

Таблиця 1. Нормативи ГДК для повітря

Шкідлива домішка	Хімічна формула	Величина ГДК, мг/м3	Клас небезпеки
		максимальна разова	средньодобова
Пил	-	0,5	0,15	III
Сірчистий ангідрид	SO2	0,5	0,05	III
Сірководень	H2S	0,008	-	II
Свинець	Pb	0,0003	-	I
Бенз(а) пірен	С20р12	-	10-6	I

ГДК встановлюються з деяким запасом для середньостатистичної людини. Але ослаблені хворобою і іншими чинниками люди можуть відчути себе дискомфортно при концентраціях шкідливих речовин, менших ГДК.

1.2 Нормативи допустимих викидів

Науково обґрунтовані нормативи ГДК в приземному шарі атмосфери повинні забезпечуватися контролем для всіх джерел викидів - від стаціонарних до пересувних. Для них встановлюють нормативи допустимих викидів (раніше вони називалися гранично допустимими викидів - ПДВ). Нормативи ПДВ - це максимальні викиди в одиницю часу для даного природокористувача по даному компоненту, які створюють в приземному шарі атмосфери концентрацію цієї речовини Ci, що не перевищує ГДК, з урахуванням фонового забруднення Сфi і ефекту суммації речовин однонаправленої дії. Умова їх призначення має вигляд:

_n Cфi + Ci

• Пдвi >% Пдкi %1.
• ⁿ⁼¹
• Залежно від умов роботи, величини ПДВ перераховуються з грамів в секунду на тонни в квартал (рік). Розрахунок ПДВ проводиться або самим природокористувачем, або організацією, що має на це ліцензію. Вступають вони в дію після твердження спеціально належними організаціями, коректуються не рідше за один раз в п'ять років і служать основою для розрахунку виплат за забруднення середовища даним природокристувачем.
• Не призначаються нормативи ПДВ тільки для речовин, дія яких недостатньо вивчено і для яких замість ГДК тимчасово вводяться орієнтовні безпечні рівні дії - ВЗУВШИ.
• Норматив ПДВ для стаціонарних джерел залежить від правила: чим більше площа розсіювання речовини, тим більше і дозволена маса викидів. Тобто основний чинник - висота труби Н (мал. 1), на виході з якої концентрація шкідливої речовини рівна Стор. Вона при високій трубі Н1 на рівні приземного шару Нпс може знизитися до С1, а для низької труби Н2 - лише до С2. звідси і різниця в ПДВ, що призначаються. Крім того, чим легше за частинку, менше вертикальне перемішування шарів, рівніша місцевість і більше температура газів (або швидкість їх викиду), тим більше ПДВ.

Рис. 1 Залежність розсіювання викидів від висоти труби

Та все ж, маючи найжорсткіші вимоги по ГДК, Росія поки не завжди може технологічно і законодавчо підкріпити їх відповідними вимогами до викидів.

1.3 Основні забруднювачі атмосфери

Раніше основну частку забруднення атмосфери (до 75%) давали природні джерела. За даними Обнінського інституту експериментальної метеорології, в 1980 р. частка антропогенних чинників в емісії сірчистого газу складала 17,2%, оксиду вуглецю 23,1%. Проте навіть для таких звичайних компонентів частка антропогенних викидів продовжує збільшуватися. Що стосується найбільш шкідливих речовин, то їх джерелом майже на 100% є виробництво: для миш'яку - 87%, ртуть - 95,3%, а діоксину, хлорфторвуглеців і бенз(а) пірена - близько 100%.

Звичайно, в першу чергу локальна дія позначається в місці викиду. Тому коли говорять про забруднення, слід розрізняти локальні значення і середні. Доведено, що забруднення в атмосфері розподіляються украй нерівномірно:

86% - над промрайонами

12,9% - над містами, в сумі - 98,9%

1% - над сільською місцевістю

0,1% - над океанами.

Саме тому наслідки забруднення позначаються перш за все в містах, адже основна маса забруднювачів утворюється при спалюванні палива на ТЕЦ, заводах, що використовують рідке або тверде паливо для отримання енергії або тепла, хімічних і біологічних виробництвах, газо-турбінному дизельному і карбюраторному транспорті. Викиди цих джерел, окрім З, містять SO2_, HCl, HF, а також особливо шкідливі для здоровя, ароматичні вуглеці типу бенз(а) пірена, з'єднання свинцю, діоксини і ряд інших речовин, що володіють канцерогенною дією.

Частка основних промислових груп в забрудненні атмосфери з роками міняється. Так, у зв'язку з промислово-економічною кризою в Росії частка промпідприємств останніми роками дещо впала, зросла роль енергетики і автотранспорту.

Крім того, строгіше почали враховуватися викиди навіть від різних «інших» джерел - індивідуальних печей, локомотивів, літаків і ін. (табл. 2). Слід мати на увазі, що дані по 2002 р. були отримані після реформування екологічних наглядових органів (травень 2000 р.). Безумовно, це вплинуло на облік, в першу чергу, порівняно невеликих об'ємів викидів від так званих інших джерел. Але не викликає сумніви зростання викидів автотранспорту і промислових об'єктів.

Таблиця 2. Викиди від різних джерел

Джерело забруднення	Частка викидів шкідливих речовин%
	1987 р.	1999 г.	2002 р.
	Загальні світові викиди	з них:	РФ
		СРСР	США
Енергетика з паливодобуванням	44	31	25	25	22,6
Промисловість (без енергетики)	35	24	20	18	23,2
Автотранспорт	13	37	42	38	41,7
Інші (ж/д, авіа-, водний транспорт і ін.)	8	8	13	19	12,5

Як видно, за відносними показниками ми багато в чому близькі до США. Проте слід мати на увазі, що у нас майже на порядок менше автомобілів і промисловість, що працює не на повну потужність. Проте, частка РФ в загальному забрудненні атмосфери достатньо велика: останнім часом - близько 50 млн. т в рік. Це близько до 5% світових викидів!

1.4 Заходи боротьби із забрудненням

Основними заходами боротьби із забрудненням атмосфери є: грамотне застосування економічних санкцій (порядок плати за забруднення передбачає кратне підвищення виплат при перевищенні ПДВ або несанкціонованих викидах), строгий контроль викидів шкідливих речовин (зокрема експертами - державними і суспільними) і обґрунтоване регулярне фінансування природоохоронних заходів. Нормативною базою для цього служить введений з січня 1997 р. новий кодекс Кримінальний, в якому спеціальний розділ відводиться екологічним правопорушенням. Так, ст. 251 встановлює покарання за особливо небезпечні випадки забруднення атмосфери - позбавлення волі до 5 років. Гірше з фінансуванням. По цілком об'єктивних причинах частка фінансування всіх природоохоронних заходів (включаючи оплату праці працівників контрольних органів) в РФ не перевищує 0,5% від витрат бюджету. Вважається, що вона повинна складати не менше 3% (як в США) і навіть - 5% (як в Японії).

Окрім загальних заходів залежно від групи джерел існують і специфічні. Для промпідприємств основне - зниження всіх видів відходів за рахунок вдосконалення технології. Заміна токсичних продуктів на нетоксичних (відмова від фреонів, азбесту, хлороводороднх органічних з'єднань і тому подібне).

Перехід на замкнуті цикли, очищення від шкідливих викидів, перш за все газових (в даний час ступінь очищення викидів промпредприятий РФ від твердих частинок перевищує 90%, в той же час від газів - лише близько 30%). Тільки уловлювання пилу на металургійних підприємствах може дати додатково близько 11 млн. т металу в рік.

Свою роль грає оптимізація розміщення підприємств. Нераціонально розміщувати їх дуже далеко від джерел сировини або від місця мешкання працівників - це призводить до зростання викидів від транспорту. Але не можна і наближатися до зон рекреації і житлових районів. Необхідно витримати необхідні санітарно-захисні зони, які по нормах, що діють, складають від 2 км. до 100 м.

1.5 Принципи очищення пило газових викидів

1.5.1 Пиловловлювачі

Найбільш відпрацьовані в даний час очищувачі від пилу, золи і других твердих частинок. Причому чим дрібніше за частинку, тим важче забезпечується очищення. Клас пиловловлювачів для частинок діаметром більше 50 мкм - 5-й, такий, що найлегше забезпечує майже повне пиловловлювання. Значно складніше витягувати найдрібніші частинки з діаметрами від 2 до 0,3 мкм - потрібний очищувач 1-го класу.

Всі пиловловлювачі, крім того, підрозділяються на сухих і мокрих. До сухих відносяться циклони, пилоосаджувальні камери і пиловловлювачі, фільтри і електрофільтри, які найбільш відпрацьовані і відрізняються порівняно простим пристроєм. Проте для видалення мелкодисперсных і газових домішок їх застосування не завжди ефективно. Мокрі пиловловлювачі підрозділяються на скрубери форсунки, відцентрові і Вентурі, пінні барботажні апарати та інші, які працюють за принципом осадження частинок пилу на поверхні крапель, плівки або піни рідини.

З сухих пиловловлювачів найбільш застосовні апарати, що працюють на принципі відділення важких частинок від газів силами інерції (при розкручуванні газів або їх різкому повороті).

Для тонкого очищення широко використовуються фільтри із зернистими шарами (пісок, титан, стекло), гнучкими пористими перегородками (тканина, гума, поліуретан), напівжорсткими і жорсткими перегородками (в'язані сітки, кераміка, метал). Часто застосовують декілька ступенів очищення пилогазових викидів і майже завжди одним з них є електрофільтр.

Електричне очищення - один з найбільш доконаних видів очищення газів від зважених частинок пилу і туману. Цей процес заснований на ударній іонізації газів в зоні розряду, передачі заряду іонів частинкам домішок і осадженні останніх на осадкових і коронууючих електродах. Між ними створюється електричне поле високої напруги (30 - 100 кВ). оскільки коронізовані електроди виготовляються з щодо тонких стрижнів, то біля них створюється поле високої напруженості, що викликає інтенсивну іонізацію газових молекул. Цей процес і викликає освіту навколо електродів корони, що світиться. Під дією електричного поля, заряджені аерозольні частинки рухаються від коронізованого електроду до осадкового і прилипають до нього, віддаючи свій заряд.

Ударна іонізація газу протікає стійко лише в неоднорідному електричному полі, характерному для циліндрового конденсатора. У зазорі між коронуючим 1 і осадковим електродами 2 створюється поле убуваючої напруженості з силовими лініями 3, направленими від осадкового до коронізованого електроду або навпаки. Напруга до електродів подається від випрямляча 4.

Мокрі пиловловлювачі, як правило, застосовують для тонкого очищення, що вимагає систем водопідготовки і шламовидалення. Крім того, рідина повинна бути роздроблена на краплі або плівки для збільшення адсорбуючої поверхні. Конструктивно це досягається різними способами.

1.5.2 Газо- і пароочищувачі

Ці апарати за принципом дії можна підрозділити на п'ять груп. Найбільш поширені скрубберні газоочисники, які практично не відрізняються від скрубберних пиловловлювачів (часто вони виконують подвійну функцію пило- і газоуловлювачі).

Працюють вони за принципом абсорбції - поглинання речовин рідиною (абсорбентом). Як абсорбенти застосовують воду (для аміаку, хлорфторводорода і ін.), розчини сірчистої кислоти і суспензій в'язких масел (для хлора, сірчистого ангідриду), розчини винищити або їдкого натра (для оксидів азоту, хлорводорода).

Метод хемосорбції заснований на хімічній реакції при поглинанні газів і пари рідкими поглиначами з утворенням малолетючих і слаборозчинних з'єднань. Наприклад, для відділення сірководня застосовують лужні розчини, причому процес йде в скрубберних аппаратах того ж типу, що і для методу абсорбції.

Метод адсорбції (затримання, витягання) заснований на здатності деяких твердих пористих тіл селективно (вибірково) витягувати елементи. Адсорбентами найчастіше служать:

1) активоване вугілля, що має поверхню пір до 105 - 106 м²/кг і що добре адсорбує сірчисті з'єднання, органічні розчинники і др.;

2) оксиди прості і комплексні типу силикагеля, глинозему, цеолітів; вони володіють високою селективною здатністю, яка знижується при підвищенні вологості газів.

Іноді сорбенти обробляють реактивами для хемосорбції. Адсорбенти вимагають регенерації, яка найчастіше проводиться нагрівом, продуванням парою або спеціальним реагентом.

Три інших методу в даний час застосовуються значно рідше і лише для невеликих викидів: термічний (допалювання), каталітичний (реакція на каталізатори) і біохімічний (робота мікроорганізмів).

Пряме спалювання - різновид термічного методу - застосовується при утилізації горючих відходів, що насилу піддаються іншій обробці (наприклад, для лакофарбної промисловості).

Каталітична обробка економічніше термічною за часом процесу, але вимагає особливої уваги до активності каталізатора і його довговічності. У багатьох випадках каталізаторами служать благородні метали або їх з'єднання: платина, паладій, оксиди міді, марганцю, і ін. Ефективність методу підвищується із зростанням температури газів. Найширше застосовуються каталітичні нейтралізатори для відпрацьованих газів автомобілів.

Біохімічне очищення застосовується для очищення газів, склад яких слабо змінюється. Цей процес відбувається в біофільтрах або біоскруберах, де мікроорганізми знаходяться в насадці, що фільтрує, з ґрунту, торфу, компосту і тому подібне або у водній суспензії активного мула.

В цілому вибір системи очищення визначається багатьма чинниками, найважливіші з яких:

1) номенклатура і концентрація забруднювачів, їх шкідливість;

2) необхідний ступінь очищення (з урахуванням фонового забруднення);

3) об'єми викидів, їх температура і вологість;

4) наявність сорбентів і реагентів;

5) потреба в продуктах утилізації;

6) вартісні оцінки.

Сьогодні головне - забезпечити максимальне зниження викидів шкідливих речовин і теплоти, повернення їх в початковий технологічний процес. Для сучасного виробництва, як правило, потрібне багатоступінчате очищення, особливо якщо номенклатура домішок багатообразна. Так, при виробництві електронної апаратури кількість шкідливих речовин доходить до 20 - 30 найменувань: від вуглекислого газу і пилу до з'єднань міді і свинцю, формальдегіду і епіхлоргідрину. Тому необхідні сухі і мокрі апарати, адсорбенти і абсорбенти разом з електрофільтрами. Але і для цього виробництва основне завдання - зменшення об'єму і переліку відходів, їх рециклізація, створення замкнутих циклів.

2 Хід рішення задачі

2.1 Умова завдання

У рівнинній частині Свердловської області в районі станції Н на відстані 2 км. від селітебної зони проектується будівництво ТЕЦ, на якій як паливо використовуватиметься кам'яне вугілля. При цьому в газах, що відходять, міститимуться пил і сірчистий газ. Для очищення від газів і пилу передбачається пристрій спеціальних мультициклонів, експлуатаційний коефіцієнт очищення яких рівний 75%. Сумарний викид пилу до очищення рівний 500 г./с, сірчистого газу - 350 г./с. діаметр гирла труби 2 м. Температура газоповітряної суміші 130 °С, середня температура навколишнього повітря в найжаркіший місяць о 13 годині рівна 30 °С. Інші початкові дані проведені в таблицях 1 і 2. Розрахувати величину санітарно - захисної зони (СЗЗ), на підставі якої визначити клас шкідливості підприємства і уточнити конфігурацію СЗЗ згідно «рози вітрів». Накреслити уточнену СЗЗ.

Таблиця 3

Швидкість виходу газоповітряної суміші, м/с	Висота труби, Н, м	Коефіцієнт, що враховує швидкісні умови виходу суміші з труби, n	Коефіцієнт, що враховує умови виходу суміші з гирла джерела викиду, m
5.0	100	1.2	0.55

Таблиця 4

	Напрям вітру%
	З	СВ	У	ЮВ	Ю	ЮЗ	З	СЗ
	4	4	7	10	6	36	24	9
Відкоректована Сзз, м	640	640	1120	1600	960	5760	3840	1440

2.2 Розрахунок санітарно-захисної зони

Санітарно-захисна зона - упорядкована або озеленююча територія, що відокремлює майданчик підприємства, забруднення атмосфери, що є джерелом, шумових, радіаційних і інших дій, від житлової і суспільної забудови. Розміри її встановлюються з урахуванням санітарної класифікації підприємств, розрахунків забруднення атмосфери і інших чинників. Санітарна класифікація приведена а Санітарних правилах і нормах - Санпін 2.2.1/2.1.1.1200-03. нормами встановлено 5 класів підприємств і відповідно 5 розмірів нормативних СЗЗ: I клас -2000 м; II клас - 1000 м; III клас - 500 м; IV клас - 300 м; V клас - 100 м.

Розрахунки СЗЗ повинні перевірятися розрахунком забруднення атмосфери з урахуванням перспективи розвитку підприємства і фактичного забруднення атмосферного повітря. Отримані таким чином розміри розрахункової СЗЗ повинні уточнюватися окремо для різних напрямів вітру залежно від результатів розрахунку і середньорічної рози вітрів району.

Визначення розрахункової СЗЗ.

Приземна концентрація забруднюючих речовин в атмосфері, що створюється джерелом викидів на підприємстві розраховується по формулі:

З = Смs1 (1)

де См - максимальне значення приземної концентрації шкідливої речовини при викиді газоповітряної суміші з одиночного точкового джерела, мг/м3:

См = Амfmnз, мг/м3; (2)

Н2 ^{3 % QДT}

де А - коефіцієнт температурної стратифікації атмосфери (для Свердловській області А = 160);

М - потужність викиду, г/с;

F - коефіцієнт осідання речовин в атмосфері (для пилу F = 3, для газів F = 1)

m, n - коефіцієнти, що враховують умови виходу газоповітряної суміші з гирла джерела викиду (діаметр і висота гирла, температура і швидкість виходу газоповітряної суміші);

з - коефіцієнт рельєфу місцевості (для рівнини рівний 1);

Н - висота джерела, м;

Q - об'єм газоповітряної суміші, що викидається, м3/с;

Дt - різниця між температурою газоповітряної суміші, що викидається і температурою навколишнього повітря,°С;

S1 - безрозмірний коефіцієнт, визначуваний залежно від співвідношення х/хм і коефіцієнта F:

S1 = 1,13

0,13 (х/хм)² +1

де х - відстань від джерела викиду, м;

гм - відстань від джерела викидів, на якому приземна концентрація досягає максимального значення, м. Воно визначається по формулі:

гм = (5 - F) kH (4)

де до = 4,95 нм при нм% 2

до = 7% нм при нм > 2

нм = 0,65 ^3%(QДT/H) (5)

Q = хрd2/4 (6)

де х - швидкість виходу газоповітряної суміші, м/с;

d - діаметр гирла труби, м.

Q = 5*3,14*22/4 = 15,7 м³/с;

нм = 0,65*3v (15,7*(130-30) /100)= 1,63% 2

до = 4,95*1,63 = 8,06;

гм = (5 - 3)*8,06*100 = 403 - для пилу

гм = (5 - 1)*8,06*100 = 806 - для газів;

См = 160*0,25*500*3*1,2*0,55*1 = 0,34 мг/м3 для пилу;

1002 ^3v15,7*(130 - 30)

См = 160*0,25*350*1*1,2*0,55*1 = 0,08 мг/м3 для газів;

1002 ^3v15,7*(130 - 30)

0,15 = 0,34*S1;

S1 = 0,15/0,34 = 0,44 - для пилу

S1 = 0,05/0,08 =0,625 - для газів.

0,44 = 1,13,

0,13 (х/403)² +1

х = v((1,13/0,44-1)/0,13)*403 = 1400 м, для пилу;

0,625 = 1,13,

0,13 (х/806)² +1

х = v((1,13/0,625-1)/0,13)*806 = 2009 м, для газів;

На підставі отриманих даних робимо вивід про те, що дане підприємство є підприємством I-го класу, а СЗЗ повинна бути не менше 2000 м.

2.3 Уточнення санітарно - захисної зони згідно «рози вітрів»

Отримані розміри СЗЗ уточнюються окремо для різних напрямів вітру залежно від середньорічної рози вітрів району по формулі:

L = L0*P/P0

де L - уточнений розмір СЗЗ в напрямі протилежному розі вітрів, м;

L0 - нормативний розмір СЗЗ, отриманий на підставі проведених розрахунків, 2000 м;

P - середньорічна повторюваність даного напряму ветра, %

приведена в таблиці 2;

P0 - повторюваність напрямів вітрів при круговій розі вітрів (при восьмирумбовій розі вітрів P0 = 100/8 = 12,5%).

LC = 2000*4/12.5 = 640 м,

LЮ = 2000*6/12.5 =960 м

LCВ = 2000*4/12.5 = 640 м

LЮЗ = 2000*36/12.5 =5760 м

LВ = 2000*7/12.5 = 1120 м

LЗ = 2000*24/12.5 =3840 м

LЮВ = 2000*10/12.5 = 1600 м

LСЗ = 2000*9/12.5 = 1440 м.

2.4 Пояснення до креслення

В ході роботи були розраховані дані для побудови уточненої СЗЗ підприємства згідно рози вітрів.

На графіку, який додається до даної роботи зображені роза вітрів (верхній графік) і безпосередньо сама уточнена СЗЗ підприємства.

На графіці «Роза вітрів» представлено 8 напрямів сторін світла: північ - З, південь - Ю, схід - В, захід - З, північний схід - СВ, північний захід - СЗ, південний схід - ЮВ, південний захід - ЮЗ. Уздовж цих напрямів відмічені напрями вітрів в процентних показниках в масштабі 1 см: 4%. По графіку видно, що в даному регіоні переважають південно-західні і західні вітру (36% і 24% відповідно).

На нижньому графіку представлена уточнена СЗЗ підприємства і хід її побудови. На тих же напрямах сторін світла в точці їх перетину (у центрі) знаходиться підприємство (затушований квадрат). Від центру пунктиром проведено коло радіусом 2 000 м в масштабі 1 см: 500 м (це масштаб всієї побудови) - це розрахункова СЗЗ. Потім відкладаються точки СЗЗ згідно рози вітрів по алгоритму: свідчення для півночі відкладаються на південь, а для заходу - на схід, і з'єднуються плавною пунктирною лінією. Далі проводиться основна плавна лінія уточненої СЗЗ підприємства: якщо лінія СЗЗ проходить усередині розрахункової СЗЗ, то уточнена СЗЗ проходить по лінії розрахункової СЗЗ, і навпаки, якщо розрахункова СЗЗ проходить усередині СЗЗ, то уточнена СЗЗ проходить по лінії СЗЗ.

Висновок

Антропогенний чинник може мати і позитивні, і негативні сторони. Головні негативні сторони - забруднення повітря, води, поверхні землі і виснаження її ресурсів, позитивні - запобігання всьому цьому в рамках біосфери. Перетворювану людиною біосферу називають, по В. Вернадському, «ноосферою» (або сферою розуму). Ця назва може бути виправдане тільки в тому випадку, якщо людина поводитиметься як «Гомо сапієнс» - людина розумна.

Список використаних джерел

1. В.М. Гарин, И.А. Кленова, В.И. Колесников, Промышленная экология, Маршрут, 2005 г.;

2. Ю.С. Рыбаков, Лекции по курсу «Промышленная экология», Екатеринберг, 2004 г.

3. Ю.С. Рыбаков, методическое пособие «Определение СЗЗ предприятия».