Мікробіологічні властивості води рекреаційних зон Києва

Оскільки S. faecalis постійно живе тільки в кишках людини і теплокровних тварин, її кількість також обчислюють, поряд з колі-титром і колі-індексом, для визначення ступеня біологічного забруднення питної води, стічних вод, ґрунту та інших об'єктів.

Очистка питних вод. При використанні поверхневих вод на комунальних водогінних станціях першим етапом є механічна очистка від грубих домішок, іноді з попереднім хлоруванням. Далі для повнішого освітлення застосовують коагуляцію води солями алюмінію і заліза з наступним відстоюванням. Після цього її фільтрують крізь кварцовий пісок або подрібнений антрацит. Проте і після фільтрування у воді залишається незначна кількість мікробів, серед яких можуть бути і патогенні, а тому профільтровану воду знезаражують -- дезинфікують хлоруванням. У практику водозабезпечення ввійшли також і нові методи дезинфекції води -- озонування і опромінення. [10, C. 14]

Очистка стічних вод. Крім промислового, чималу частку забруднення стічних вод становить їх забруднення в результаті використання населенням чистої води для господарсько-побутових потреб (приблизно від 125 до 420 л на одну людину за добу). Стічні води очищають фізичним, хімічним і біологічним методами. Очистка в природних умовах здійснюється шляхом фільтрації стічних вод через ґрунт на спеціальних полях фільтрації і полях зрошення.

Широко застосовується біологічна очистка стічних вод у штучних умовах на спеціальних очисних спорудах -- біологічних фільтрах і аеротенках. Після біофільтра і аеротенка вода надходить у відстійники. На багатьох каналізаційних станціях воду після відстоювання дезинфікують (хлором або хлорним вапном).

Роль мікробів у продуктивності і самоочищенні водойми. Водне середовище і організми, які населяють його, тісно взаємозв'язані. Найрізноманітніша мікрофлора спостерігається в неглибоких водах поблизу берегів різних водойм, що пояснюється скупченням великої кількості поживних речовин. Мікробів знаходять у морях і океанах на різних глибинах. У товщі води на глибині 3500 м, у районі Північного полюса, кількість сапрофітних бактерій у 1 л води становила 350, а після витримування проби води протягом 60 днів при температурі 18--22°С кількість сапрофітних бактерій зросла до 5 млн. [32, C. 20-21]

Велике значення для розвитку як водоростей, найпростіших, так і вищих рослин і тварин різних водойм мають представники бактеріопланктону, і насамперед сапрофіти. Рештки водних рослин і тварин розкладаються ними до мінеральних сполук, які знову включаються в кругообіг речовин. Крім того, бактеріями живляться багато представників зоопланктону: Amoeba proteus, Daphnia simocephalus, Claims finmarchicus, Cyclops stremus, які своєю чергою є цінним кормом для багатьох організмів, що живуть у воді.

Дослідження, проведені в нашій країні, дали змогу докладно вивчити мікрофлору різних водойм, зокрема світового океану, і приступити до розв'язання важливого питання про різну продуктивність річок, озер, морів і океанів та роль мікробів в її підвищенні. [2, C. 8]

Поряд зі збільшенням продуктивності, сапрофітні мікроорганізми відіграють дуже важливу роль у самоочищенні водойм. Вони поступово окислюють органічні речовини, які потрапляють у водойми або утворилися там. Із зменшенням вмісту цих речовин зменшується кількість сапрофітних бактерій. У водоймах поступово відновлюються нормальні екологічні умови, фауна і флора. Такий процес очищення водойм від органічних забруднень і бактерій називається природним самоочищенням.

Значну роль у самоочищенні води відіграє також вища водна рослинність. На її органах розвиваються численні організми, які мають здатність здійснювати мінералізацію органічних речовин. Води різного ступеня забрудненості, що містять різною мірою мінералізовані органічні речовини, населені певним комплексом мікроорганізмів, водних рослин і тварин.

Природні водойми здатні до самоочищення. Однак при скиданні в них великої кількості забруднених стічних вод вони не можуть швидко переробляти цю величезну масу різних забруднень. У зв'язку з цим спускання стічних вод у ріки та інші водойми без попередньої обробки не дозволяється. В глобальній проблемі охорони природи важливе значення має охорона водних ресурсів. Постійний санітарний нагляд і бактеріологічний контроль за якістю джерел водозабезпечення, який має систематично повсюдно проводитися, має велике значення для профілактики багатьох інфекційних захворювань і забезпечення доброякісною питною водою. [17, C. 223-224]

Одночасний комплексний бактеріологічний і вірусологічний аналіз води різного ступеня забрудненості є необхідним не тільки для забезпечення населення чистою питною водою, а й для безпечного використання відкритих водойм, а також охорони їх від надходження забруднень. Вивчення і облік мікрофлори води проводять методом Ісаченка, методом агарових пластинок, методом мембранних фільтрів, бродильним методом, застосовують люмінесцентно-серологічний метод, капілярну мікроскопію тощо.

РОЗДІЛ 2. Дослідження мікробіологічних властивостей рекреаційний зон м.Києва

2.1. Методика дослідження колі-титрів

Колі-титр в питній воді, згідно тому, що діє ГОСТ 17.1.5.02-80, визначається методом мембранних фільтрів і двофазним бродильним методом, запропонованим М.Р.Киченко, або трифазним бродильним методом. Вибір методу визначається якістю досліджуваної води. Наприклад, при дослідженні чистої води, що добре фільтрується, зручніше користуватися методикою мембранних фільтрів. При дослідженні води, що містить колоїдні речовини і сторонні домішки, що утрудняють процес фільтрування, користуються бродильним методом.

Визначення титру кишкової палички методом мембранних фільтрів.

Перший день. 1. Підготовка мембранних фільтрів. Для фільтрування води відбирають мембранні фільтри № 3 (без вад), поміщають їх в підігріту до 50-60° воду, що дистилює, і ставлять на слабкий вогонь до закипання. Кип'ячення фільтрів проводять тричі по 15 хвилин. Після першого і другого кип'ячення воду зливають. Після останнього кип'ячення вода не зливається, і фільтри залишаються в ній до вживання.

2. Підготовка фільтрованого апарату Зейтца стерилізують кип'яченням або обпаленням. На охолоджений столик апарату прожареним на вогні і остудженим пінцетом з гладкими кінчиками поміщають мембранний фільтр. Щоб уникнути пошкоджень фільтру під нього підкладають кружок стерильного фільтрованого паперу. На фільтр встановлюють і закріплюють верхню частину приладу - воронку.

3. Фільтрування води і вирощування посівів. У воронку фільтрованого приладу стерильно наливають досліджуваний об'єм води і за допомогою водоструминного або масляного насоса створюють вакуум в приймальній судині. Кількість фільтрованої води повинна бути таке, щоб на фільтрі зростало не більше 50 колоній.

Водопровідну воду Києва яка подається в мережу, і воду артезіанських свердловин засівають в об'ємі 500 мл, водопровідну воду інших міст і оду нецентрализированных джерел питного водопостачання - в об'ємі 300 мл.

При аналізі води грунтових колодязів унаслідок великих коливань кількості кишкової палички фільтрують в об'ємах 300, 30, 3 і 0,3 мл (колонії, що виросли на фільтрах, не підраховують, обмежуючись вказівкою про наявність або відсутність зростання кишкової палички в кожному відфільтрованому об'ємі).

Після закінчення фільтрації знімають воронку приладу, фільтр захоплюють обпаленим пінцетом і накладають на поверхню середовища Ендо в чашки Петрі. Чашки поміщають в термостат при 37° на 24 години.

Другий день. 1. Після 18--24 годин інкубації посівів в термостаті виявляють на поверхні фільтрів колонії, характерні для групи кишкової палички (червоні з металевим блиском і без нього, рожеві, безбарвні і безбарвні з рожевим центром).

З 2--3 колоній кожної групи роблять мазання, забарвлюють їх по Граму.

При виявленні в мазаннях грамнегативних, морфологічно схожих з кишковою паличкою бактерій колонії підраховують і пересівають з середовища Ендо в пробірки з глюкезо-пептонной середовищем (рецепт 80) для ідентифікації виділених бактерій з кишковою паличкою. Посіви поміщають в термостат при 43° на 18--24 години.

Третій день. 1. Проглядають посіви, зроблені на глюкозо-пептонную середовище. Відсутність газоутворення дозволяє дати остаточну негативну відповідь про присутність кишкової палички, наявність газообразования-- остаточна позитивна відповідь.

2. Для визначення коли-титра об'єм профільтрованої води ділять на число колоній, підрахованих на мембранних фільтрах, з ознаками, типовими для кишкової палички (грамнегативні бактерії, створюючі газ в глюкозо-пептонной середовищі).

У тому випадку, коли кількість колоній, що виросли на поверхні мембранних фільтрів, підрахувати неможливо.

Визначення титру кишкової палички двофазним бродильним методом по М. Р. Киченко.

Перший день (перший етап). Для встановлення титру кишкової палички двофазним бродильним Методом досліджувану воду в об'ємі 300--500 мл (залежно від характеру вододжерела) засівають в глюкозо-пептонную середовище (ГПС). Посів 300 мл води проводять таким чином: два об'єми води по 100 мл засівають в два флакони з 10 мл концентрованої ГПС (рецепт 80). 10 об'ємів по 10 мл засівають і 10 пробірок, що містять по 1 мл тон же середовища. При посіві 500 мл води 4 об'єми засівають по 100 мл (у флакони) і 10 об'ємів по 10 мл -- в пробірки з тим же середовищем. Судини з посівами води поміщають в термостат при 43°. Такий температурний режим пригнічує розмноження сапрофітної мікрофлори і не надає дії, що затримує зростання, на кишкову паличку.

У той же день через 7-12 годин або пізніше (другий етап). Через 7--12 годин з посівів з ГПС, незалежно від наявності в ній ознак мікробного зростання (помутніння, газоутворення), робиться пересівання в пробірки з скошеним стовпчиком розолового диференціального агару (РДА) (рецепт 81). Матеріал для посіву беруть з бродильної судини бактерійною петлею великого діаметру, переносять в пробірку з РДА, злегка розтирають в конденсаційній воді, роблять укол в стовпчик, не доводячи петлі до дна пробірки, і потім, вийнявши петлю, проводять нею штрих по скошеній поверхні середовища. Посіви, зроблені на РДА, перешкодять в термостат при 37° на добу. Первинний посів води, зроблений на ГПС, продовжують витримувати в термостаті - при 43° до наступного дня.

Другий день. Результат дослідження вважають позитивним, якщо в ГПС (посіви, які витримують в термостаті протягом 24 годин) з'являються ознаки зростання кишкової палички: помутніння і газоутворення, а на РДА розвиваються характерні жовті колонії або жовтий наліт; середовище в стовпчику і на скошеній поверхні -- жовтого кольору, в стовпчику бульбашки газу, конденсаційна рідина вспенена. Кишкова паличка, виділена з хлорованої води утворює на поверхні РДА сірі колонії, що не змінюють кольору середовища і не утворюючі газу. Для підтвердження наявності зростання кишкової палички з РДА говорять мазання для фарбування їх по Граму.

Титр кишкової галочки при двофазному методі дослідження визначають за допомогою стандартних таблиць розрахунку (Додаток).

Для визначення титру необхідно вибрати таблицю, відповідну об'ємам води, що засіває. Встановлення колі-титра по стандартних таблицях уніфікує облік отримуваних результатів.

Методика визначення титру кишкової палички трифазним бродильним методом. Трифазний бродильний метод належить до нестандартних методів дослідження. Їм користуються зазвичай при визначенні титру кишкової палички в забруднених водах річок, ставків, при дослідженні морських і стічних вод.

Перший день (перший етап) (перша бродильна проба) нічим не відрізняється від першого етапу двофазного бродильного методу. Чотири що десятиразово убувають об'єму досліджуваної води, наприклад 100; 10; 1 і 0,1 мл або 10; 1; 0,1 і 0,01 мл (залежно від передбачуваного ступеня забруднення досліджуваної води) засівають в середу накопичення Ейкмана (ГПС).

Великі об'єми води -- 100 і 10 мл -- засівають в концентроване середовище Ейкмана (рецепт 80а), розлите відповідно по 10 і 1 мл в колби і пробірки. 1 мл і менші об'єми води засівають в пробірки, що містять по 10 мл розведеного середовища Ейкмана (рецепт 80 би).

Річкову воду засівають зазвичай від 10 мл до 0,0001-- 0,00001 мл (по 1 мл з відповідних розведень). Стічну воду засівають, починаючи від 1 і кінчаючи розведенням 0,00001--0,000001 мл, з відповідних розведень. Посіви в середовищі Ейкмана інкубують в термостаті при 43° протягом 18--24 годин.

Другий день (другий етап). З судин з ознаками мікробного зростання (помутніння або помутніння і газоутворення) проводять висів петлею на середовище Ендо в чашки Петрі. Матеріал, що засівається, наносять на поверхню середовища у вигляді густих пересічних штрихів або втирають в середу шпателем для отримання ізольованих колоній. Посіви вирощують при 37° перебіг 24 годин.

Третій день (третій етап). 1. Проглядають посіви, зроблені на середовищі Ендо. За відсутності на середовищі Ендо колоній, характерних для кишкової палички, дають остаточну негативну відповідь, перетворюючи подальше дослідження.

2. З колоній з ознаками, типовими для групи бактерій кишкової палички, роблять мазання, забарвлюють їх по Граму і мікроскопируют. Наявність в мазаннях грамнегативних паличок без спор указує на можливість наявності кишкових паличок.

3. З колоній, по культуральних і морфологічних ознаках типовим для кишкової палички, проводять висів в розведене середовище Ейкмана (друга бродильна проба). Посіви вирощують при 43° протягом 20--24 годин.

Четвертий день. Враховують результати другої бродильної проби. Помутніння вмісту пробірок без газоутворення дає право на остаточну негативну відповідь.

Грамнегативні неспороносні палички, що не зброджують глюкозу при 43°, походять від холоднокровних тварин і при визначенні колі-титра не враховуються За наявності кислото- і газоутворення в тому або іншому об'ємі води, що засіває, дають позитивну відповідь на присутність бактерії кишкової палички. Ступінь забруднення води виражають у вигляді колі-титра за допомогою стандартних таблиць (Додаток).

Метод прямого посіву, або метод Марманна. Цей метод придатний лише для дослідження нехлорованої стічної води і води сильно забруднених відкритих водоймищ. По 1 мл відповідних розведень випробовуваної води рівномірно розподіляють по поверхні середовища Ендо, розлитого в чашки Петрі. Чашки залишають відкритими для випаровувань води в стерильному боксі або ж не повністю закритими в термостаті на 1 годині Після підсушування закриті чашки дном вгору поміщають при 37° на 24 години. Після закінчення цього терміну підраховують типові колонії кишкової палички і встановлюють коли-титр шляхом ділення посіяною об'єму води на кількість підрахованих колоній.

Очищену і хлоровану стічну воду досліджують бродильним методом.

Метод Марманна не володіє особливою точністю і розриви в титрах різних разведенний бувають великими. Цей недолік методу вдасться усунути шляхом скрупульозно точного приготування розведень випробовуваної води для посіву.

Вода централізованого водоаабжения. У вимогах ГОСТ 17.1.5.02-80, що розповсюджуються на воду, що подається господарськопітьєві водопроводами і водопроводами, використовуваними для технічних і для питних і господарсько-побутових цілей, указується, що а) проби води відбираються в годинник найбільшої її витрати; б) загальне число бактерій при посіві 1 мл нерозбавленої води, визначуване числом колоній після 24-годинного вирощування при 37°, повинно бути не більше 100; у) кількість кишкових паличок в 1 л води, визначуване числом колоній на фуксин-сульфитном агарі (середовищу Ендо) із застосуванням концентрації бактерій на мембранних фільтрах, повинно бути не більше 3, а при використанні бродильних проб титр кишкової палички повинен бути не менше 300 мл.

Вода децентрализованного водопостачання (колодязів, джерел). Для такого роду води відсутній ГОСТ і відповідні бактеріологічні норми, тобто немає показників загальної кількості колонії або мікробів в 1 мл води і колі-титра або колі-індексу.

Практично число бактерій в 1 мл колодязної води може бути допущене в межах декількох сотів, а титр кишкової палички -- 100 мл. У санітарних правилах планування, забудови і впорядкування сільських місцевостей, затверджених головним санітарним інспектором також указується, що у воді шахтних колодязів і джерел коли-титр повинен бути не менше 100 мл.

Відбір проб води для дослідження проводять в стерильні склянки за допомогою батометрів різного пристрою. Вирощування, посів і визначення загального числа колонії проводять по раніше описаному методу.

Вода відкритих водоймищ (озер, праць і річок) і стоки. Дослідження води відкритих водоймищ в більшості випадків проводять при необхідності встановлення ступеню забруднення води цих водоймищ або ж при вивченні питань самоочищення води.

При дослідженні стічної води встановлюють ступінь ефективності роботи водоочисних споруд (при здійсненні контролю за водою, що спускається у відкриті водоймища).

У нині чинних стандартах для води відкритих водоймищ відсутні вказівки про допустимі норми вмісту в ній кишкової палички. Стічні води вважають достатньо знешкоджуваними, якщо колі-титр в них при спуску їх у відкриті водоймища не менше 1 мл. Колі-титр для води повинен бути не менше 0,1 мл.

Забір проб води проводять за допомогою батометрів. Проби відбирають з водоймищ на рівні 10--15 см від поверхні, а при малій глибині -- на рівні 10--15 см від дна. Для посіву користуються наступними кількостями води: а) з відкритих водоймищ -- 0,1; 0,01 і 0,001 мл; би) із стоків до очищення -- 0,01; 0,001; 0,0001 мл; у) із стоків після очищення --0,1; 0,01 і 0,001 мл.

Кожен об'єм води з відкритих водоймищ засівають на 2 чашки Петрі з м'ясо-пептонным агаром. По одній чашці з кожним об'ємом поміщають при 37° на 24 години, а другі чашки всіх об'ємів залишають при 20° на 48 годин.

Середню кількість колоній в 1 мл води встановлюють шляхом складання числа колоній, що виросли, на чашках з посівами всіх об'ємів води і ділення цієї суми на кількість об'ємів. Якщо між кількісними показниками різних розведень випробовуваної води виявляється різкий розрив, то за загальне число колоній в 1 мл приймають ту кількість, яка виявлена в найбільшому об'ємі.

Результати аналізів заносять в протокол дослідження згідно вказівкам табл. 2.1.

Колі-титр або колі-індекс встановлюють за допомогою таблиць ГОСТ 17.1.5.02-80 (Додаток).

Таблиця 2.1.

Облік колоній

При кількості колоній в 1 мл.	Результат записують
Від	1	до	100	Як було підраховано
»	101	»	1000	Округляє до найближчих	-	10
»	1001	»	10000	»	»	»	-	100
»	10001	»	100000	»	»	»	-	1000
»	100001	»	1000000	»	»	»	-	10000

Вода плавальних басейнів. Бактеріологічні показники для цієї води повинні задовольняти тим вимогам, які встановлені для води нейтралізованого водопостачання (до 100 колоній в 1 мл і коли-титр більше 300 мл). Ці вимоги встановлені санітарними правилами, затвердженими головним санітарним інспектором.

У цих же правилах указується, що виїмка проб води повинна проводитися в двох крапках: після фільтрів і безпосередньо і басейні. Аналіз води рекомендується проводити двічі в день: до початку роботи басейну і до кінця дня.

Мінеральні води. Бактеріологічні показники для цих вод ті ж що і для води централізованого водопостачання: загальне число мікробів в 1 мл не повинне бути більше 100 колоній, а коли-титр більше 300 мл. При визначенні цих показовий повинні застосовуватися методи, передбачені ГОСТ 17.1.5.02-80.

При проведенні дослідження мінеральних вод в пляшках з фабричним закупорюванням повинні бути дотримані всі заходи, що запобігають посівам від забруднення їх мікрофлорою зовнішнього середовища.

Для видалення з води вуглекислоти рекомендується перед посівом кронен-пробку замінити ватяно-марлевою і після цього пляшку помістити на 1 годину в термостат при 43°.

Дослідження питної води на присутність збудників тифу, паратифов і дизентерія. Відбір, зберігання і транспортування проб води проводять в повній відповідності з вимогами. Для дослідження слід на кожній крапці відібрати по 1--3 л води, обмежившись при цьому нечисленними пробами.

З метою виявлення збудників кишкових інфекцій використовують мембранні фільтри (№ 3). Для фільтрації використовують 0,5 л води порціями по 25-50 мл на одних фільтр. На один аналіз витрачають 10--20 фільтрів. Фільтри накладають на поверхню щільних диференціальних середовищ для кишкових мікробів (Плоськирева, Льовіна, Ендо, Вільсона -- Блер і т. п.), розлитих в чашки Петрі. Крім того, частину фільтрів поміщають в середовища збагачення: селенитовую, Мюллера, 10% жовчний бульйон і так далі Всі посіви до подальшого дня витримують при 37°.

Для дослідження води на присутність збудників черевного тифу, паратифов, і дизентерії може бути рекомендований точніший, але і громіздкіший метод дослідження.

Для дослідження використовують 20--40 фільтрів, через які було профільтровано 1 л води (але 25--50 мл через 1 фільтр). 10--20 фільтрів використовують для посіву на 2 щільних диференціальних середовищах (висмут-сульфит-агар і середовище Плоськирева). Кожен з фільтрів після фільтрації, як завжди, поміщають на 1 чашку з середовищем і скляним шпателем розмазують всю мікробну масу, що осіла на цьому фільтрі, по всій поверхні середовища. Потім цей же фільтр захоплюють пінцетом і прикладають (відбитки) до 4 ділянок на поверхні другої чашки з цим середовищем. Після цього фільтр укладають на третю чашку з тим же середовищем. На цій чашці поміщають інші 3 фільтри, отримані після описаних маніпуляцій.

Другу частину фільтрів (10--20 шт.), через які було також профільтровано 500 мл води, поміщають в середовища накопичення.

2.2. Екотоксичний моніторинг поверхневих вод ставка та питної води підземних джерел Феофанівської зеленої зони м.Києва

З розвитком містобудування, діяльності промисловості та транспорту, створенням звалищ відбувалось хронічне забруднення екосистем лісопаркових зон м. Києва полютантами, до яких відносяться важкі метали (ВМ), пестициди, хлоровані біфеніли, нітрати, нітрити. Одними з найбільш поширених полютантів у територіальному та номенклатурному аспектах є важкі метали (Cu, Zn, Cd, Pb, Co, Ni), які не тільки мають безпосередній токсичний вплив на біооб'єкт, але й викликають віддалені тератогенні, мутагенні, ембріотоксичні, імунодепресивні, канцерогенні ефекти [1]. Надходження цих токсикантів до біогеохімічних циклів спричиняє порушення функціонування гідрологічного режиму джерел і ставків та погіршує якість питної води. З метою визначення основних факторів забруднення джерельної води та поверхневих вод ставків рекреаційних зон м. Києва з 2001 року проводиться екотоксикологічний моніторинг Феофанівської лісопаркової зони в рамках державної програми №0102U002960. Досліджувана територія відома не тільки своїми історико-релігійними, етнографічними особливостями, флористичним складом, але й відноситься до унікальних зон розташування підземних джерел води з лікувальними властивостями. Останнім часом де далі актуальнішим стає питання про погіршення якості водопровідної питної води. В зв'язку з цим використання населенням великих міст питної джерельної води та води бювет інтенсивно зростає. [20, C. 290]

Мета роботи полягала у проведенні екотоксикологічної оцінки джерельної води та поверхневих вод ставків Феофаніївської лісопаркової зони за вмістом важких металів (Cd, Pb, Cu, Zn, Cu, Ni).

Відбір зразків води проводився згідно до загально прийнятих методик [2]. Вміст важких металів (Cu, Zn, Cd, Pb, Co, Ni) у воді озер та джерел визначався методом хроматографії у тонкому шарі сорбенту (метод, затверджений Держхімкомісією за № 50-97 від 19.06.97, та погоджений Мінздоров'я України). Екотоксикологічна оцінка води проводилась, базуючись на існуючих нормативах ГДК. Аналіз одержаних результатів супроводжувався дисперсійним статистичним методом обробки результатів. Довірча ймовірність становила 0,95.

Об'єктами досліджень були джерела, що у місцевих мешканців мають назву "Святого Пантелеймона" (СП), "Святого Михаїла Архангела" (СМА), "Сльози Божої Матері" (СБМ), "Пантелеймонівська копанка" (ПК) та Паладінський ставок, розташовані у Феофанівському урочищі м.Києва, рельєф якого характеризується наявністю ярів та балок з крутими схилами з напрямком в долину р. Дніпра із наявністю струмків із постійним дебетом води, за рахунок чого відбувається поповнення ставків Феофанівського урочища.

Джерела знаходяться на різних мікроформах рельєфу та характеризуються такими показниками якості води: безбарвні, прозорі, без запаху, вода - тверда, температура не більше +8° С, утворює осад у вигляді білого піску. Мають різні смакові якості: джерела СП, ПК, АМ є прісними, СБМ - гірко-солонуватий.

Для дослідження динаміки вмісту ВМ у воді перший відбір зразків був проведений у березні з врахуванням особливостей весняної фільтрації.

В зв'язку з тим, що досліджувані джерела формуються в різних водоносних горизонтах вміст ВМ у воді кількісно відрізняється (табл. 2.2.).

Так, кількість Cu у джерелі СБМ у весняну фільтрацію становила 5?10 -3 мг/л, а у решти джерел відповідно менше 5?10 -5 мг/л.

В літню фільтрацію вміст міді у воді всіх джерел підвищився за винятком джерела СБМ. Вміст Zn у воді джерел збільшився у літню фільтрацію порівняно до весняної, що пояснюється, очевидно, зростанням концентрації даних мікроелементів у воді в результаті зміни режиму зволоження ґрунту та вертикальною фільтрацією їх солей. Кількість Ni та Co у літній період зменшився, що може бути пов'язано із здатністю даних елементів до активного зв'язування органічною частиною ґрунту з утворенням нерухомих комплексних сполук [3].

Поверхневі води характеризуються певними особливостями сезонної динаміки вмісту ВМ.

У Паладінському ставку концентрація Cu, Zn, Co у літній період збільшилась, на відміну від Ni, який формує із фульвокислотами, за даних умов стійкі сполуки хелатного типу (що очевидно, пов'язано із домінуванням у грунті та поверхневих водах на території широколистяних лісів серед органічних кислот фульвокислот) та співвідношенням їх вмісту і концентрації іонів металів [3].

Вміст Cd та Pb у воді джерел та Паладінського ставка складав

З метою встановлення закономірностей сезонної динаміки вмісту ВМ у воді, дослідження в подальшому будуть продовжені.

Таблиця 2.2.

Динаміка вмісту важких металів у воді джерел та Паладінського ставка Феофанівського урочища, мг/л

Водний об'єкт	Метали, мг/л Cu, Zn, Ni, Co
	Cu	Zn	Cd	Pb	Co	Ni
Паладінський ставок	0,0048	0,0100	0,0133	0,0010	0,0001	0,0012
Джерело Михаїла Архангела	0,0035	0,0200	0,0250	0,0005	0,0200	0,0025
Джерело Святого Пантелеймона	0,0050	0,0100	0,0150	0,0150	0,0005	0,0005
Джерело "Сльози Божої матері"	0,0050	0,0035	0,0175	0,0005	0,0050	0,0005
Джерело “Пантелеймонівська копанка”	0,0035	0,0150	0,0200	0,0005	0,0100	0,0025
ГДК для господарчо-побутового використання	1,0000	1,0000	0,1000	0,1000	-	-

Нижче, у таблиці 2.3., наведені дані впливу токсичних забруднень водних ресурсів на здоров'я людини

Таблиця 2.3.

Вплив токсичних забруднень водних ресурсів на здоров'я людини

Забруднення	Клінічний прояв
Свинець (Pb)	Біль голови, анемія,нервові розлади, пологові дефекти, затримка розвитку, дебільність, зниження слуху
Ртуть (Hg)	Ушкодження нервової системи і нирок.велике підвищення концентрації вздовж трофічного ланцюга
Миш'як (As)	Рак;ушкодження нирок, крові, нервової системи
Кадмій (Cd)	Ушкодження нирок, анемія, хвороба легенів, підвищений кров'яний тиск; можливий також рак
Хром (Cr)	Деякі концероґенні сполуки хрому
Нітрати	Утруднення дихання і підвищення смертності; при хімічних перетвореннях породжують концероґенні сполуки
ДДТ, пестициди	Рак, ушкодження печінки, ембріонів
Бензол	Анемія, ушкодження крові і лейкемія, хромосомні зміни
Діоксін	Рак, ушкодження шкіри, ґенні мутації
Тетрахлорид вуглецю	Рак, ушкодження печінки, нирок легенів, центральної нервової системи
Хлороформ	Ушкодження печінки і нирок; кон- цероґен
Вінілхлориди	Ушкодження печінки, нирок і легенів, системи кровообігу і травлення

Слід відмітити, що Паладінський ставок характеризувався найменшим вмістом Zn серед досліджуваних водних об'єктів. Так, у літній період вміст цього металу в ставку становив 0,0133 мг/л, а у джерелі МА, СП, ПК, СБМ відповідно 0,0150; 0,0150; 0,020; 0,0175 мг/л. Найбільша кількість Со відмічалась у джерелі МА та ПК; найбільший вміст Cu був у Паладінському ставку та джерелі СП. Загалом вміст важких металів у воді джерел та ставка не перевищував встановлених нормативів ГДК. [20, C. 290-293]

Таким чином, для води джерел та ставка Феофанівської зеленої зони м. Києва характерна сезонна динаміка вмісту важких металів (Cu, Zn, Cd, Pb, Co, Ni). За попередніми даними встановлено, що кількість важких металів у воді досліджуваних водних об'єктів знаходиться в межах встановлених допустимих нормативів, що дає підставу стверджувати про придатність її для господарчо-побутового використання.

2.3. Аналіз результатів (дані лабораторій)

Дослідження проводилось у трьох місцях: ДП Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» ДУС Сансаїв Став (19.01.08 р.), Санаторій «Конча-Заспа» вода із озера (пішохідний міст) (01.02.08 р.), Б/в «Конча-Заспа» вода із озера (експлуатаційний перехід) (03.02.08 р.). Дані оброблялись на санітарно-епідеміологічній станції при клінічній лікарні Феофанії (вул. акад. Заболотного, 120).

Таблиця 2.4.

Дані проведеного дослідження

№	Дата	Збір проби	Поч. досл.	Найм. проб води, мета досл.	Місце збору зразківводи	МАФАМ
						при 37°С КУО/см3	при 20°С КУО/см3	Індекс ЛКП КУО/дм3	S. aureus
1.	19.01.	1000	1030	Вода водоймища, пляж, колі-титр	ДП Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» ДУС Сансаїв Став	0	33	<30	<30
2.	01.02.	1000	1030	Вода водоймища, пляж, колі-титр	Санаторій «Конча-Заспа» вода із озера (пішохідний міст)	0	0	<30	<30
3.	03.02.	1000	1030	Вода водоймища, пляж, колі-титр	Б/в «Конча-Заспа» вода із озера (експлуатаційний перехід)	0	0	<30	<30

Дослідження проводились згідно даної вище методики. Результат роботи подано в табл. 2.4.

З таблиці 2.4. видно, що колі-титр: ДП Санаторний комплекс «Пуща-Озерна», Санаторій «Конча-Заспа» вода із озера (пішохідний міст), Б/в «Конча-Заспа» вода із озера (експлуатаційний перехід) відповідає нормам. Отже, можна констатувати, що мікробіологічні показники цих зон в межах норми.

РОЗДІЛ 3. Рекомендації з поліпшення стану мікробіологічних показників

3.1. Шляхи поліпшення стану поверхневих вод

Водні об'єкти, які розташовані на території міста Києва, відіграють значну кліматоутворюючу роль, пом'якшуючи погодні умови; переважне використання водойм - рекреаційне (купання, рибальство), що висуває серйозні вимоги до їх санітарно-гігієнічного стану. Останнім часом це благо, надане місту самою природою, стало для києвлян і влади значною проблемою.

На сьогодні спеціалісти і мешканці міста відзначають стрімке погіршення якісних та кількісних показників поверхневих водних ресурсів міста. Водойми потерпають від зростаючого антропогенного навантаження, недбалого господарювання, низької культури відпочиваючих. Малі річки поступово перетворююся у водотоки дощового живлення, прибережні смуги розорюються, засмічуються будівельними відходами та побутовим сміттям, збільшуються зони активного підтоплення житлової забудови міста. [27, C. 364]

Основною бідою для акваторій і прибережних смуг водних об'єктів стало побутове сміття та будівельні відходи. Наприклад, за орієнтовними оцінками спеціалістів районних у місті Києві адміністрацій для ліквідації несанкціонованих звалищ сміття, аварійних дерев, необхідно 1465019,0 грн.

З метою усунення та попередження подібних порушень, до настання сезону масового відпочинку населення на водоймах міста, визначення першочергових заходів по збереженню водних об'єктів, міський голова видав розпорядження від 26.11.07 № 957-Р «Про розробку заходів по благоустрою, поліпшенню санітарно-екологічного стану та гідрологічного режиму водних об'єктів м. Києва».

Управлінню соціально-економічного розвитку міської ради відповідно до цього розпорядження доручено сформувати комплексні заходи з охорони та збереження поверхневих водних об'єктів обласного центру.

Проблемою на сьогодні є наявність на водоймах міста об'єктів (гідроспоруд, систем збору та відведення зливових/талих вод, сміттєзбірників та ін.), що не мають юридично визначеного власника і через це не утримуються в належному стані.

Крім того, поки що відсутня база даних про землі водного фонду, порушені землі, не оцінені масштаби підтоплення території міста, відсутній прогноз розвитку активності підтоплення та інтенсивних грунтово-ерозійних процесів у прибережних смугах, що не дозволяє сформувати дієві комплексні заходи попередження цих негативних явищ.

А ще міській владі важко достукатись до сердець багатьох києвлян, які своїми діями просто знищують водні артерії міста.

Перед розробкою заходів по відтворенню і охороні водних ресурсів слід, перш за все, уяснити, що розуміється під поліпшенням екологічного стану річок та водойм. Благополучний стан ріки, водоймища - це основа для оцінки результатів здійснення тих заходів, що пропонуються. Мабуть під ним слід розуміти такий стан, який мають природні непорушені діяльністю людини і не видозмінені річкові екосистеми. Оскільки таких ділянок основні річки області практично не мають, відсутні нормативні показники і критерії ( до їх розробки науковці і проектувальники з ініціативи Держводгоспу тільки приступають), то критерії ефективності пропонованих заходів повинні базуватись на деяких загальноприйнятих положеннях, стандартах.

Такими слід прийняти стандарти якості води, стан руслової мережі, запобігання (зменшення) збитків від затоплення чи підтоплення земель і населених пунктів при повенях і паводках та при будівництві водойм для перерозподілу річного стоку для потреб населення і господарства, раціональне використання стоку, наявність прибережних водоохоронних смуг, інтенсифікацію процесів біологічного і фізичного самоочищення в річках та водоймах, запобігання (обмеження) змиву з території водозбору, поліпшення умов функціонування флори та фауни річок та водойм. [21, C. 18]

Не дивлячись на складність річкових систем, стан кожної річки зумовлюється одними і тими ж основними факторами, їх сумарною дією - природними геологічними, гідрогеологічними і географічними факторами, а також антропогенним впливом. Тому, перш за все, слід направити зусилля на:

- в найближчі роки припинити скид в ріки і водойми неочищених стічних вод;

- припинити нове промислове будівництво, не пов'язане безпосередньо з задоволенням потреб населення у містах і населених пунктах з підвищеним рівнем забруднення природного середовища, першочергово здійснити в них реконструкцію і технічне переозброєння діючих виробництв із застосуванням новітніх технологічних процесів;

- здійснювати контроль за вибором видів, норм, термінів та методів внесення отрутохімікатів і добрив, обробкою зерна і посівів ядохімікатами, за термінами проведення поливів культур в ув'язці з термінами внесення добрив і обробки посівів отрутохімікатів;

- послідовно впроваджувати контурно - меліоративну організацію територій сільськогосподарських підприємств незалежно від форм власності. Комплексне здійснення цих заходів потребує диференціації сільськогосподарських угідь за еколого-технологічними групами залежно від крутості схилів, припинення використання у складі орних земель схилових, піщаних, кам'янистих та інших малопродуктивних земель. Слід залужити ці землі з подальшим використанням їх, як сіножатей та пасовищ, а найбільш еродовані землі відвести під суцільне заліснення;

- здійснити перехід до економічних методів управління природокористуванням, економічно стимулювати раціональне використання водних ресурсів, екологічно чисті виробництва, підприємства по переробці промислових та побутових відходів;

- забезпечити невідворотність відповідальності та відшкодування збитків, заподіяних діяльністю, що супроводжувалась порушенням чинного законодавства;

- забезпечити поступову реабілітацію сільськогосподарських угідь, забруднених радіонуклідами внаслідок аварії на ЧАЕС. [27, C. 365-366]

Керуючись чинним законодавством терміново необхідно розпочати виділення земель водного фонду і здійснювати в їх межах відповідну водоохоронну діяльність. Прибережні захисні смуги річок і водойм стануть надійним захистом від замулення і забруднення.

Враховуючи стан енергопостачання доцільно розпочати реконструкцію і відновлення малих гідроелектростанцій на річках області, а також використання перепадів на існуючих гідротехнічних спорудах.

Для забезпечення якісною питною водою населення в ряді міст і населених пунктів області необхідно впровадити сучасні методи до очистки підземних вод від заліза

3.2. Пропозиції щодо стратегії нових рекреаційних зон туристичного призначення в м. Києві

Туристсько-рекреаційна діяльність як масове соціально-економічне явище світового масштабу перетворюється у важливий стимул регіонального розвитку. Досвід останніх років свідчить про те, що в умовах всезагальної стагнації галузей матеріального виробництва рекреація і туризм залишаються високорентабельними галузями, які функціонують стабільно і ефективно.

Масштаби та результативність розвитку туристсько-рекреаційного комплексу регіону залежить від раціонального поєднання господарської автономності, самоуправління господарських структур з координуючою управлінською діяльністю на державному і регіональному рівнях. У цьому контексті галузь може стати своєрідним „полюсом росту” у господарстві регіону, джерелом наповнення місцевого бюджету, стимулом розвитку соціальної та ринкової інфраструктури, потенційним об'єктом іноземного інвестування та засобом досягнення реальних структурних зрушень в економіці регіону. [12, C. 134-135]

Враховуючи вплив рекреаційного фактору на майбутній економічний профіль столиці, зазначимо, що з економічної точки зору функціонування даної галузі прискорюватиме розвиток інших галузей господарства, розширятиме сферу докладання праці. Рекреація і туризм справляють суттєвий вплив на структуру балансу грошових доходів і витрат населення, стимулюють притік у регіон іноземної валюти.

Важко переоцінити роль рекреаційної діяльності для подальшого розвитку туризму в столиці у реалізації сучасної соціальної парадигми економічного розвитку, кінцевою метою якої є поліпшення умов життєдіяльності людини, задоволення її матеріальних і духовних потреб.

Для забезпечення раціонального використання рекреаційних ресурсів м. Києва та його приміської зони ми пропонуємо провести такий комплекс природоохоронних та екологічних заходів:

· проводити та постійно актуалізувати комплексну оцінку рекреаційного фонду Київської агломерації з визначенням тієї його частини, яка може підлягати сертифікації за міжнародними вимогами і використовується для вітчизняного та іноземного туризму;

· визначити території земель історико-культурного призначення, цінних джерел мінеральних вод, тропи озер та покладів лікувальних грязей, цінних ландшафтів, інші цінні природні території та об'єкти (встановлювати та забезпечувати відповідний режими їхнього використання);

· створювати округи санітарної охорони в межах приміських київських курортів для забезпечення збереження курортологічних ресурсів, їхньої охорони від забруднення, пошкодження та передчасного виснаження;

· розширювати систему приміських природоохоронних територій з подвійною функцією: як легенів міста та зон короткочасного відпочинку;

· враховувати вимоги та умови щодо розвитку і охорони рекреаційних ресурсів під час планування і забудови м. Києва та населених пунктів приміської зони;

· раціонально використовувати природно-ландшафтні комплекси м. Києва та його приміських територій, проводити роботи щодо їхнього збереження та відтворення. [49, C. 34-35]

Успіх справи туризму передбачає вирішення конфлікту між необхідністю для людини незабрудненого повітря, води, незайманого ландшафту і посяганням на їх чистоту й первинність з боку підприємств і самих людей. Отже розвиток туризму залежить від стану довкілля та ефективності природоохоронної діяльності.

На мою думку, екологічний туризм повинен ґрунтуватися на таких засадах:

· мінімізація негативного впливу туристів на природне середовище та на його компоненти при максимальному рекреаційному використанні;

· гармонійне поєднання людини, природного середовища та рекреаційної інфраструктури;

· відвідування рекреаційних природно-заповідних територій та об'єктів;

· науково-пізнавальне освоєння природного (біотичного, ландшафтного, пейзажного) різноманіття і гуманістичного потенціалу рекреаційних територій;

· гарантія довготривалого збереження природних та культурних ресурсів рекреаційних територій.

До основних завдань розвитку екотуризму на рекреаційних природно-заповідних територіях м. Києва, на нашу думку, належить:

· законодавче і нормативно-правове оформлення екотуристичної діяльності, що проводиться в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) України;

· розробка механізму надання платних рекреаційних (туристичних) послуг, встановлення нормативів плати і розмірів платежів за надання таких послуг, створення на засадах самозабезпечення, самофінансування та самоокупності госпрозрахункових рекреаційних структурних підрозділів ПЗФ України;

· фінансове та організаційне забезпечення відповідно до світових зразків соціальною та рекреаційно-господарською (сервісною) інфраструктурою природно-заповідних територій та об'єктів, використовуваних для цілей туризму;

· розробка та облаштування науково-пізнавальних туристських маршрутів та екологічних освітньо-пізнавальних екскурсійних стежок відповідно до параметрів внутрішнього та зовнішнього пейзажного різноманіття природних ландшафтів;

· обґрунтування і механізм визначення допустимих величин рекреаційних навантажень на ландшафтні комплекси природно-заповідних територій, використовуваних у цілях відпочинку, туризму і лікування;

· інвентаризація та кількісно-якісна оцінка наявних на природно-заповідних територіях рекреаційних природних (бальнеологічні, кліматичні, лісові, пейзажні) та історико-культурних (музеї, пам'ятки архітектури, фортифікаційні споруди) ресурсів;

· формування у туристів і відпочиваючих інтелектуально-гуманістичного світобачення та патріотичного ставлення до природної і культурної спадщини своєї країни. [50, C. 137-138]

Розвиток екологічного туризму може відбуватися при активній співпраці з рекреаційними природно-заповідними установами, оскільки одним з видів використання територій та об'єктів ПЗФ України відповідно до ст.9 до Закону України „Про природно-заповідний фонд України” за умови дотримання природоохоронного режиму, встановленого цим законом та іншими актами законодавства України, є використання їх в оздоровчих та інших рекреаційних цілях. Матеріальною основою такої співпраці може стати економічний механізм раціонального та екологічно збалансованого використання природного та історико-культурного ресурсного потенціалу ПЗФ м. Києва.

Туризм для Києва представляє собою сферу економіки, яка дозволяє при відносно невеликих капіталовкладеннях забезпечити економічно рентабельне використання місцевих ресурсів - історико-культурної спадщини, традицій, природи. Тому для умов Києва доцільним є вибір туристського розвитку міста в якості пріоритетного напрямку по відношенню до його промислового розвитку.

Сьогодні Київ - це розвинене європейське місто з легендарним минулим. До столиці України звідусіль їдуть люди, щоб побачити всесвітньо відомі пам'ятки: Софійський собор, Андріївську церкву, Києво-Печерську лавру, відвідати Києво-Могилянську академію - найдавніший університет Східної Європи; місця, пов'язані з діяльністю Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Івана Мазепи; здійснити мандрівки Подолом, Китаєвим, Пироговим, Феофанією.

Впровадження нових інформаційних технологій в туристську сферу - необхідна передумова не тільки її розвитку та створення нових місць туристичного призначення, але й нормального існування та реалізації туристичного продукту. Туристський продукт розробляється, пропонується, замовляється, продається в вигляді інформації, тобто купуються права на туристські послуги. При цьому важливим є об'єктивність інформації, легкість доступу і оперативність її отримання, повнота, наочність, можливість інтерактивного оформлення замовлень і оплати послуг. [50, C. 140]

Сучасні інформаційні мережі та системи дозволяють ефективно реалізовувати такі функціональні напрямки діяльності в сфері туризму і гостинності:

· довідкова діяльність;

· реклама туристичних можливостей;

· маркетинг послуг і тур продукту;

· замовлення і продаж тур продукту і послуг;

· моніторинг, аналіз та планування туристичної діяльності;

· розробка турпродукту;

· автоматизація роботи суб'єктів туристичної діяльності.

Перші п'ять напрямків можуть бути ефективно реалізовані з використанням глобальних інформаційних мереж (дистриб'юторних мереж, мережі Інтернет) та технологій електронного маркетингу. На поточний момент в світі більше ніж 90% туристських продуктів і послуг можна замовити та придбати в режимі он-лайн (інтерактивному діалоговому режимі) через агентів або безпосередньо самими споживачами. Біля 30% туристських послуг (номери в готелях, тури подорожей, екскурсії, квитки на культурно-розважальні заходи тощо) і більше 50% квитків на пасажирські перевезення продаються через глобальні мережі [13, c.159]. І технології електронного маркетингу розповсюджуються стрімкими темпами. До того ж впровадження нових інформаційних технологій не потребує дуже великих інвестицій, котрі необхідні для капітального будівництва, промисловості, транспорту. [36, C. 43]

За даними ТІА (Travel Industry Association) у 2000 р. більше 59 млн. американців використовували мережу Інтернет для планування та замовлення подорожей або отримання довідкової інформації про ціни і розклад руху транспортних засобів, що на 400% більше ніж у попередні три роки. З цієї групи 25 млн. фактично купили турпослуги у 2000 р. (збільшення на 382% в порівнянні з 1997 р.)

В країнах розвиненого туристичного бізнесу практично вся туристична, довідкова і рекламна інформація представлена на серверах і сайтах в мережі Інтернет з реалізацією можливостей контекстного та варіантного пошуку, бронювання та купівлі. Практично всі країни (крім аматорських) мають високий рівень актуалізації, тобто інформація постійно поновлюється, а дані по замовленню послуг поновлюються в реальному часі. По всіх країнах присутні сайти таких категорій:

· національні туристичні портали;

· державні та приватні пошукові туристичні і довідкові сервери;

· регіональні та міські (муніципальні) туристичні і довідкові сервери;

· сайти асоціацій та громадських організацій сфери туризму і гостинності;

· спеціалізовані довідкові сервери та сайти (регіональна і міська інформація, транспорт, історія, культура, дозвілля, харчування тощо);

· сайти об'єктів надання послуг (готелі, пансіонати, ресторани тощо);

· агентські сервери і сайти пошуку та замовлення послуг;

· сайти туроператорів і агенцій

Практично всі реально працюючі сервери і сайти представлені в найбільших міжнародних пошукових серверах Yahoo та Google, мають можливості замовлення або посилання автоматичного виходу на засоби замовлення. Кожен суб'єкт туристичної діяльності має можливості представлення своєї бази продуктів і послуг в глобальних дистриб'юторних мережах або безпосереднім підключенням, або через спеціалізовані представницькі (світчінгові) організації.

В Україні впровадження нових інформаційних технологій значно відстає від рівня розвинутих країн світу ( а саме ці країни є найбільшими замовниками туристських послуг), а також від рівня країн Східної Європи, Азії і навіть Росії. Поки що не більше половини туристських фірм ефективно використовує електронну пошту. А кількість тур фірм, що використовують глобальні мережі для пропозицій, замовлення та продажу послуг, не більше 10%. Серед готелів, пансіонатів, санаторіїв, закладів харчування ці показники значно гірші. Тільки послуги бронювання авіаквитків, особливо на міжнародні рейси та рейси провідних зарубіжних авіакомпаній, автоматизовані на рівні, близькому до сучасного, але рівень функцій оплати замовлень далекий від сучасного [13, c.211].

На провідному українському пошуковому сервері UAportal.com є більш ніж 600 посилань на сервери і сайти, пов'язані з туризмом, приблизно 120 по Києву. Це непогані кількісні показники, але якість та ефективність сайтів дуже низькі. Реально працює з них приблизно 20%. Функції замовлення (і то не повні) реалізовані не більше, ніж в 10% сайтів. Довідкові сервери та сайти працюють надто повільно, інформація, що представлена на них, недостатньо повна і актуалізована. На міжнародних пошукових серверах Yahoo та Google представлено тільки біля 40 сайтів. Тобто іноземні замовники українські, і в тому числі київські, туристські ресурси практично „не бачать”. У суб'єктів туристичної діяльності практично відсутні бази даних, доступні з зовнішніх мереж для їх замовлення. В Україні нема жодної представницької організації для підключення до глобальних дистриб'юторних мереж, а зарубіжні вимагають дуже значних комісійних виплат. За цих обставин київські тур оператори і готелі представлені в глобальних дистриб'юторних системах (Amadeus, Galileo) в незначній кількості (4-5 організацій). Це дуже низькі показники, якщо врахувати, що кожна з цих систем забезпечує бронювання більш ніж в 50 000 готелів по всьому світу [17, c.27].