Правове забезпечення запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям та їх ліквідації

Реферат:

Правове забезпечення запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям та їх ліквідації

План

Вступ

1. Правове забезпечення запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям та їх ліквідації

Висновок

Література

Вступ

Запобігання і ліквідація НЕС являє собою комплекс визначених необхідних заходів різноманітної спрямованості.

З метою своєчасного проведення робіт, пов'язаних з НЕС, створена єдина державна система управління по запобіганню і реагуванню на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру. Вона являє собою систему центральних і місцевих органів виконавчої влади і управління, державних підприємств, установ і організацій з відповідними матеріальними і фінансовими коштами і повноваженнями. Дані органи здійснюють нагляд за дотриманням техногенної і природної безпеки, організують проведення робіт щодо запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного походження і реагування у разі їхнього виникнення з метою захисту населення і навколишнього природного середовища, зменшення матеріальних втрат. Система органів складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні масштабності управління: загальнодержавний, регіональний, місцевий і об'єктовий.

Кожен рівень має координаційні і постійні органи управління для вирішення поставлених задач, систему повсякденного управління, засоби, сили, резерви матеріальних і фінансових ресурсів, системи зв'язку та інформаційного забезпечення.

У Верховній Раді України функціонує Комітет Верховної Ради з питань екологічної політики природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Функції організаційно-методичного управління плануванням дій єдиної державної системи здійснює Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС). Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільної оборони, рятувальної справи, створення та функціонування систем страхового фонду документації, поводження з радіоактивними відходами, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання цим ситуаціям та реагування на них, ліквідації їх наслідків та наслідків Чорнобильської катастрофи, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління та несе відповідальність за її стан і розвиток. Міністерство з питань надзвичайних ситуацій здійснює державний нагляд і контроль за станом техногенної безпеки, готовністю дій при НЕС і проведенням заходів для їх запобігання, розробляє проекти програм і прогнозів по ліквідації наслідків, а також контролює виконання затверджених програм.

1. Правове забезпечення запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям та їх ліквідації

Постійно діючим органом, що координує діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов'язаних з безпекою і захистом населення і територій, реагування на надзвичайні ситуації природного (природничого) і техногенного походження є Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій.

Основними напрямками діяльності Комісії у сфері екології є: координація взаємодії органів, пов'язаних із створенням і функціонуванням Національної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації, безпосередня організація і проведення роботи по ліквідації наслідків надзвичайних екологічних ситуацій. Вона готує інформацію Президентові і Кабінету Міністрів України про застосовані засоби реагування на ситуацію, яка склалася, і причини її виникнення. Комісія взаємодіє з відповідними організаціями країн, територія яких піддалася негативному впливу в результаті надзвичайної ситуації, що виникла в Україні, визначає розмір збитку, заподіяного цією ситуацією.

Крім органів загальної і спеціальної компетенції, що забезпечують реагування на НЕС, у вирішенні питань беруть участь органи відомчої компетенції (наприклад, при визначенні класифікаційних ознак і інформуванні про НЕС можуть брати участь Мінтранс, Міністерство палива та енергетики, Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України та ін.), а також органи виконавчої влади і місцевого самоврядування, громадські утворення, громадяни.

Організація оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999 року «Про затвердження Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях». Оповіщення і зв'язок у надзвичайних ситуаціях забезпечується за допомогою єдиної національної системи зв'язку (ЄНСЗ).

Системи оповіщення (доведення сигналів і повідомлень органів цивільної оборони (ЦО) про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і населення) організовуються з урахуванням структури державного управління, характеру і рівня надзвичайних ситуацій, наявності і місця розташування сил, які можуть залучатися до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Оповіщення організовується відповідним органом ЦО та НС за схемою, яка затверджується начальником цивільної оборони відповідного рівня. Система оповіщення ЦО складається із загальнодержавних, регіональних і спеціальних систем централізованого оповіщення; локальних та об'єктових систем оповіщення, систем циркулярного виклику. На випадок загрози або виникнення надзвичайної ситуації загальнодержавного рівня створюється загальнодержавна система централізованого оповіщення центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

На випадок загрози або виникнення надзвичайної ситуації регіонального рівня в Автономній Республіці Крим, у кожній області, в містах Києві та Севастополі, а також у містах, віднесених до відповідних категорій і груп з ЦО, створюються регіональні системи централізованого оповіщення місцевих органів виконавчої влади і населення.

Система зв'язку цивільної оборони у разі загрози чи виникнення надзвичайної ситуації у мирний час, в особливий період і у воєнний час охоплює: мережу зв'язку МНС; канали і засоби зв'язку, радіомовлення та телебачення центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, мережі зв'язку яких є складовими ЄНСЗ.

Залежно від соціально-економічних та інших особливостей території, на якій виникла надзвичайна ситуація, визначаються види і мережі зв'язку, які належить створювати (використовувати) на цій території.

Інформація в галузі захисту населення і територій від НЕС, а також діяльність державних органів і органів місцевого самоврядування, виконавчої влади в цій галузі є відкритою і гласною, якщо інше не передбачено законодавством. Порядок збирання інформації й обмін нею визначається регламентом інформаційного обміну між користувачами Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Дану інформацію складають відомості про прогнозовані і виникаючі надзвичайні ситуації, їх наслідки, а також відомості про радіаційну, хімічну, медико-біологічну, вибухову, пожежну й екологічну безпеку на певних територіях.

Відповідні органи зобов'язані оперативно і достовірно інформувати населення через засоби масової інформації і по інших каналах про стан захисту населення і територій від НЕС та заходи, вжиті щодо забезпечення безпеки, про прогнозовані і такі, що виникли, надзвичайні ситуації, про прийоми і способи захисту від них. Приховання, невчасне подання або подання посадовими особами завідомо неправдивої інформації в галузі захисту населення і територій від НЕС тягне за собою відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру -- система організаційних, технічних, медико-біологічних, фінансово-економічних та інших заходів щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру і ліквідації їх наслідків, які реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відповідними силами та засобами підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і господарювання, добровільними формуваннями і спрямовані на захист населення і територій, а також матеріальних і культурних цінностей та довкілля.

Висновок

Запобігання виникненню надзвичайних екологічних ситуацій -- це підготовка і реалізація соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру на основі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію техногенного та природного характеру або пом'якшення її можливих наслідків.

При виникненні надзвичайних екологічних ситуацій проводяться аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, спрямовані на рятування життя і збереження здоров'я людей, зниження розмірів шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, і матеріальних втрат, а також дії, які локалізують зони НЕС, припиняють вплив характерних для них небезпечних факторів. При проведенні ліквідації НЕС здійснюються такі заходи (перелік яких не є вичерпним): припинення, зупинення, обмеження екологічно шкідливої діяльності підприємств, споруд та інших об'єктів, які розташовані на території зони або поза нею, але впливають на стан навколишнього природного середовища даного регіону; проведення відбудовних робіт (рекультивація земель, відтворення лісів, ліквідація місць поховання відходів тощо); компенсація шкоди, заподіяної здоров'ю громадян, шляхом видачі матеріальної компенсації і встановлення пільг, а також інші заходи залежно від виду НЕС, які не суперечать чинному міжнародному і національному законодавству України.

Література

Баб'як О. С, Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000.- 216 с.

Балюк Г.І. Екологічне право України. Конспект лекції у схемах (Загальна і Особлива частина): Навч. Посібник. - К.: Хрінком Інтер, 2006. - 192 с.

Екологічне право. Особлива частина Підручник. За редакцією академіка АПрН України, В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2001

Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги. - X., 2005.

Екологічне право України За редакцією професорів В. К. Попова і А. П. Гетьмани. Харків, «Право». 2001

Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. -- К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - 848 с/

Закон України “Про охорону навколишнього середовища”. - К., 1991.

Закон України «Про охорону атмосферного повітря». - К., 1992

Бринчук М. М. Правовая охрана атмосферного воздуха. -- М., 1986.

Габитов Р. X. Воздухоохранное право. -- Уфа, 1999.

Габитов Р. X Теоретические проблемы организации правовой охраны атмосферы Земли в современных условиях. -- Уфа, 2000.

Кузнецова О. К, Радчик О. Л. Загрязнение окружающей среды отходами и опасными веществами. -- М., 2001.

Роун Ш. Озоновый кризис. Пятнадцатилетняя эволюция неожиданной глобальной опасности. -- М., 1993.

Фомин Г. С, Фомина С. Н. Воздух: контроль загрязнений по международным стандартам. -- М., 1993.

Шемшученко Ю. С. Правовые проблемы экологии. -- К., 1989.