Використання природних ресурсів на умовах оренди

2

Реферат:

«Використання природних ресурсів на умовах оренди»

План

Вступ

1. Використання природних ресурсів на умовах оренди

Висновок

Література

Вступ

Екологічне законодавство передбачає можливість тимчасового використання природних ресурсів на договірній основі. Серед цих договорів Розрізняють договори на звичайне тимчасове користування природними ресурсами і орендні договори. У них є спільні ознаки (оренда -- це вид тимчасового користування), але є і певні особливості. Передусім договори на звичайне тимчасове користування природними ресурсами укладаються з приводу використання майже усіх основних природних ресурсів, між тим число природних ресурсів, які можуть бути орендовані, є обмеженим. Розрізняються також форми оплати: за звичайними договорами це, наприклад, земельний податок; при оренді -- це орендна плата за землю. Відмінності є і в строках, на які укладаються договори. Так, наприклад, при звичайному тимчасовому користуванні землею терміни встановлюються до 25 років, а при оренді -- до 50 років.

Необхідно підкреслити, що до останнього часу договір оренди природних ресурсів в екологічному законодавстві не передбачався, однак в умовах переходу до ринкових відносин така необхідність виникла. У сучасних умовах в екологічному законодавстві є певна правова основа орендного природокористування, вона передбачена відповідними статтями передусім кодексів України: Земельного -- ст. 8 та Лісового -- ст. 10 та ін.; Водного -- ст. 51; а також Закону України від 3 березня 1993 року «Про тваринний світ» (ст. 15) і Закону України «Про оренду землі» та іншими підзаконними нормативними актами.

1. Використання природних ресурсів на умовах оренди

Договірні орендні відносини виникають тільки з приводу деяких природних ресурсів, що знайшло своє відображення у певних нормативних актах. Так, в оренду надаються такі природні ресурси: земельні ділянки, ділянки лісового фонду, водні об'єкти (їх частини), а також мисливські угіддя.

За договором оренди природних ресурсів сторонами виступають орендодавці і орендарі. Орендодавці -- це або відповідні ради, до компетенції яких входить надання природних ресурсів у користування, або інші власники природних ресурсів. Орендарями виступають громадяни України, підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, релігійні установи, спільні підприємства, міжнародні об'єднання і установи за участю українських, іноземних юридичних осіб і громадян, а також іноземні держави, міжнародні установи, іноземні юридичні і фізичні особи, фізичні особи без громадянства.

Слід зазначити, що, на жаль, не завжди в нормативних актах чітко визначено коло осіб, які можуть виступати як сторони у договорі. Прикладом цього можуть бути положення Лісового та Водного кодексів України, а також Закону України «Про тваринний світ».

Згідно з договором оренди природних ресурсів орендодавець надає орендарю природні ресурси (їх частини) у тимчасове користування на умовах оренди для задоволення потреб орендаря, а останній зобов'язується використовувати природні ресурси, що орендуються, за цільовим призначенням з додержанням екологічних нормативів, своєчасно вносити орендну плату та виконувати інші умови договору.

Мета договору оренди природних ресурсів залежить від конкретного виду природного ресурсу, що орендується, строку договору та визначається відповідними нормами законодавства, а у певних випадках і договором. Для кожного виду природокористування передбачаються певні цілі користування. І, як правило, природні ресурси надаються в оренду для всіх цілей, характерних для даного виду природокористування (землекористування, лісокористування). Але є і винятки, коли природні ресурси надаються в оренду лише для деяких цілей використання. Так, водні об'єкти (їх частини) місцевого значення надаються в оренду тільки для риборозведення, виробництва сільськогосподарської продукції, промислової продукції, а також для лікувальних і оздоровчих цілей.

Права і обов'язки сторін у договорі визначаються передусім його умовами, оскільки природні ресурси за своїми природними характеристиками різні. Береться до уваги також мета договору. Права та обов'язки сторін різноманітні, але серед них можна виділити і такі, що притаманні усім видам договорів оренди. Основними правами орендаря є право користування орендованими природними ресурсами відповідно до умов договору; вимагати від орендодавця своєчасного повернення природного ресурсу; самостійно визначити напрямки своєї господарської діяльності та ін. Орендодавець має право вимагати своєчасного внесення орендної плати; перевіряти додержання орендарем умов договору; вимагати відшкодування спричинених йому збитків тощо.

До основних обов'язків орендаря належать цільове раціональне використання природного ресурсу; своєчасне внесення орендної плати; здійснення комплексу заходів з відтворення та охорони природних ресурсів; відшкодування спричинених їм збитків тощо. Основні обов'язки орендодавця: надання природного ресурсу в оренду відповідно до умов договору; створення необхідних умов для ефективного і раціонального використання природних ресурсів; відшкодування збитків, спричинених орендарю внаслідок порушення умов договору, та ін.

У вказаних нормативних актах, за винятком Закону України «Про оренду землі», відсутні статті або розділи, присвячені правам та обов'язкам суб'єктів орендних договорів. І тому для визначення конкретного комплексу прав та обов'язків сторін за договором необхідно керуватися приписами, які в цілому присвячені правам та обов'язкам користувачів даними природними об'єктами.

У певних випадках при укладанні договору оренди передбачається проведення аукціону (конкурсу), наприклад, у Законі України «Про оренду землі» (ст. 15), або здійснення інших юридичних актів. У лісовому та водному законодавстві передбачається обов'язкове попереднє узгодження договору оренди. При оренді водних об'єктів (їх частин) воно проводиться з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства; при оренді ділянок лісового фонду -- з постійними лісокористувачами (спеціалізованими лісогосподарськими підприємствами, іншими підприємствами, у яких є спеціалізовані підрозділи, та ін.).

Строки, на які укладаються договори оренди природних ресурсів, різні і залежать передусім від виду природного ресурсу, що орендується. У законодавстві встановлені граничні терміни договорів оренди: землі -- до 50 років; водних об'єктів -- до 25 років; ділянок лісового фонду -- до 25 років. Мисливські угіддя надаються в оренду на строк не менше 15 років. Оренда може бути довгостроковою або короткостроковою. Відповідно до законодавства орендарі (при оренді ділянок землі, лісового фонду, мисливських угідь) мають переважне право на поновлення договору оренди після закінчення строку його дії. Конкретні ж строки договору встановлюються самими сторонами, але в межах загальних, встановлених законом.

Оренда передбачає завжди платне користування у формі орендної плати, її розмір за загальним правилом встановлюється в договорі за згодою сторін. Але інколи мінімальні розміри орендної плати передбачаються: в законодавстві. Так, Лісовий кодекс України передбачає, що розмір орендної плати визначається сторонами в договорі, але не нижче від встановлених такс на лісові ресурси (ст. 90). А Закон України «Про оренду землі (ст. 19) передбачає, що орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути менше розміру земельного податку. Розмір такс на лісові ресурси і земельний податок встановлюються відповідними нормативними актами.

Висновок

У земельному законодавстві (ст. 9 Закону України «Про оренду ^: землі»), передбачено право орендаря за згодою власника на передачу земельної ділянки в суборенду, що оформляється відповідним договором. В іншому екологічному законодавстві суборенда природних ресурсів не передбачаться.

Договір оренди може бути припинено у таких випадках: у разі закінчення строку дії, на який було укладено договір, вилучення природного ресурсу у встановленому порядку, розірвання договору тощо.

За невиконання або неналежне виконання договору оренди сторони несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Закріплення у екологічному законодавстві використання природних ресурсів на умовах оренди слід визнати позитивним фактором, адже воно стимулює сторони договору до ефективного та раціонального використання природних ресурсів, сприяє більш визначеному правовому статусу природокористувачів.

Література

1. Баб'як О.С, Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000.- 216 с.

2. Балюк Г.І. Екологічне право України. Конспект лекції у схемах (Загальна і Особлива частина): Навч. Посібник. - К.: Хрінком Інтер, 2006. - 192 с.

3. Екологічне право. Особлива частина Підручник. Для студентів юридичних вузів і факультетів. За редакцією академіка АПрН України, В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2001

4. Екологічне право України За редакцією професорів В.К. Попова і А.П. Гетьмани. Харків, «Право». 2001

5. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. -- К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - 848 с

6. Закон України “Про охорону навколишнього середовища”. - К., 1991.

7. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. -Львів: “Новий Світ-2000”, 2003. - 248 с.