Соціально-екологічні наслідки забруднення земель

2

Факультет економіки та менеджменту

Кафедра: облік і аудит

Контрольна робота

з дисципліни

Екологія

Тема: "Соціально-екологічні наслідки забруднення земель"

Виконала: студентка ІІ курсу,

групи

Київ-2008

Зміст:

Вступ.

1. Основні джерела забруднення земель.

2. Наслідки забруднення земель.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Забруднення земель зумовлює не тільки екологічні проблеми, зумовлені потраплянням хімічних елементів у грунтовій воді, продукти харчування, які були вирощені на землі і т.п., але й на економіку та соціальні фактори суспільного життя.

Екологія завжди тісно пов'язана з соціально-економічною сферою суспільства: це і надмірна захворюваність людей, і низька продуктивність праці, зменшення якості природних ресурсів, які дають меншу економічну віддачу і т.п.

Зневажання екологічними законами зумовлює ланцюгову реакцію, яка своїми наслідками загрожує не тільки природі, але й самому людству у найрізноманітніших проявах.

1. Основні джерела забруднення земель.

Промислове забруднення токсичними елементами, в першу чергу важкими металами, спостерігається в південно-східних регіонах, тобто в промислових регіонах нашої країни. Якісний склад забруднюючих речовин залежить від виду промисловості. Скажімо, біля Дніпропетровська, Маріуполя вміст свинцю ГДК перевищує в 22 рази. Кривий Ріг, Запоріжжя, Одеса - тут спостерігається надлишок токсичних елементів нікелю, свинцю, кадмію, ртуті, марганцю. Не обійшла сільськогосподарські угіддя „таблиця Мендєлєєва” і західні регіони, особливо там, де видобувається вугілля: м. Червоноград, Закарпатський ртутний комбінат.

Локальні забруднення грунтів також відбуваються внаслідок сільськогосподарської діяльності, особливо в районах розташування великих тваринницьких комплексів: тут спостерігається надлишок сполук азоту, нітратний азот. До речі, нітратний азот має велику міграційну здатність. Він потрапляє в грунтові прошарки і може бути канцерогенним. На території України розташовано близько п'яти тисяч складів отрутохімікатів. Незважаючи на те, що ці склади не діють, тут накопичується велика кількість пестицидів, невикористані залишки мінеральних добрив.

Взагалі, якщо торкнутися теми застосування добрив і пестицидів, то на сьогодні в Україні склалася ситуація, яка визначає не рівень забруднення грунтів цими речовинами, а скоріше навпаки, деградацію грунтів від їх недостатньої кількості. Для порівняння: в Японії застосування мінеральних добрив коливається від 200 до 300 кг на 1гектар.У нашій країні на початку 90-х років рівень застосування мінеральних добрив азоту і калію на 1гектар складав 140 кг, а нині ця цифра становить 10-20 кг на 1гектар. Цього недостатньо для того, щоб підтримувати високу врожайність сільськогосподарських культур, родючість наших грунтів. Інститутом ґрунтознавства й агрохімії (м. Харків) встановлено, що близько 40 відсотків території України має недостатній вміст азоту, фосфору, калію і гумусу. Гумус, до речі, - це інтегральний показник родючості грунтів.

Крім хімічного забруднення, деградація грунтів відбувається і в результаті засолення, підкислення, передусім водної та вітрової ерозії. Шкодить збереженню агроландшафту й розорення чорноземів. 60 відсотків чорнозему знаходяться в активному сільськогосподарському використанні. Щоб попередити такі негативні явища держава прийняла закон „Про охорону земель”. У 2000 році була створена державна служба охорони грунтів.

Як відомо, 40 відсотків суші землі займають агроландшафти. Агроландшафти України мають свою особливість. Вони включають в себе три основні зони. Перш за все, це виробнича територія, на якій безпосередньо відбувається виробництво сільськогосподарської продукції як рослинного так і тваринного походження; потім - селітебна територія, яка включає в себе помешкання селян, а також господарські будівлі та присадибні ділянки. Ця територія займає від 12 до 18 відсотків в кожному окремо взятому ландшафті. Ще 12 відсотків ландшафту відноситься на природний біогеоценоз. Сюди входять полезахисті смуги, захисні смуги біля водоймищ, яри. Екологи, на жаль, мало уваги приділяють територіям, де безпосередньо проживає саме населення.

Екотоксилогічні території мають свої особливості. Вони зумовлені, перш за все, ментальністю нашого народу, історичними умовами, соціально-економічною специфікою, розвитком суспільства нашої країни. Населені пункти, як правило, зосереджувалися в найбільш акумулятивних точках ландшафту, тобто біля водоймищ, річок, озер. По-перше, це обумовлено біологічною умовою, потребою у воді; по-друге, ці землі були найбільш родючими та й водні артерії використовувалися як засіб пересування.

У 70-х роках починається активна хімізація земель, береться курс на меліорацію земель. На поля колгоспів і радгоспів вноситься необмежена кількість мінеральних добрив та біоцидів. Надлишок таких добрив, які не встигали всмоктуватися у землю, стікалися саме до селітебних територій. Там накопичувалися роками токсичні елементи. Біогенні елементи звідки могли вивозитися тільки з сільськогосподарською продукцією.

В цей же час виникає велика кількість потужних тваринницьких комплексів. Чомусь за традицією ферми будувались на пагорбах і відповідно стоки знову ж таки потрапляли до селітебних територій. Індикатором забруднення ландшафту вже в 70-х роках став „плачевний” стан природних вод. Почало спостерігатись цвітіння вод у ставках, озерах. Це негативно позначалось на питній воді.

За останні 10-15 років у зв'язку з економічними негараздами у країні, у грунти стали значно менше вносить мінеральних добрив. Здавалось би, певні ланки в екологічному ланцюжку повинні були б поновлюватись, але, на жаль, цього не відбувається. Ми спостерігаємо подальше погіршення стану грунту: накопичуються важкі метали, погіршується якість питної води і як наслідок - незадовільна якість сільськогосподарської продукції. Це переважно основні види овочевої продукції: картопля, буряк, морква, капуста. Не краща ситуація і з природними водами. Ми обстежили майже 90 відсотків криниць у Київській області - результати досить невтішні: перевищення гранично допустимих норм концентратів фосфату, магнію, цинку, свинцю, загальної кількості мінеральних солей.

2. Наслідки забруднення земель.

Турбота про екологію поки що є привілеєм заможних країн, які вступили в постіндустріальну фазу розвитку. Земельний фонд у вартісному співвідношенні відноситься до найдорожчого багатства, але у наших чиновників ставлення до землі як до пасинка. Своїм чорноземом ми могли б прогодувати понад 200 мільйонів людей. Натомість маємо сумну картину.

Селяни, отримавши свої паї, не в змозі обробляти землю: у них немає в достатній кількості техніки, не вистачає отрутохімікатів, добрив, гербіцидів та й потрібних знань. Взяти такий аспект: у грунт вносяться мінеральні добрива, так звана „тріада”. Здавалося б, при цьому рослина має рости і давати гарні врожаї, а натомість вона чахне і не виправдовує сподівань. Чому? Тому що, відбувається нераціональне використання мінеральних добрив. Що це означає?

Щоб отримати більшу біомасу, господар замість азоту підживлює грунт фосфором. Рослини беруть, умовно кажучи, 60 відсотків поживних речовин, решта всмоктується в грунт, далі вимивається підземними водами, відбувається ланцюгова реакція і той відомий всім водоворот води в природі робить свою справу. Звідси ми маємо кислотні дощі, перенасиченість грунту солями .Такі метаморфози завдають непоправної втрати: підривається коренева система і рослини, якщо не гинуть зовсім, то чахнуть - хворіють.

А використання надмірної кількості отрутохімікатів означає, що якість майбутнього врожаю під великим питанням. При цьому зафіксовано різке зростання кількості алергічних та виразкових захворювань у населення.

Держава видає акти на приватизацію землі без екологічних обмежень. Це свідчить про те, що в українському суспільстві ставлення до екології як до дуже важливого напрямку ще не сформувалось. З часом це може обернутись серйозними проблемами, тому що додержання норм щодо охорони навколишнього середовища, виконання міжнародних домовленостей стануть важливими стимулами бути конкурентноздатними на спільному ринку.

Грунти - органічно-мінеральний продукт багаторічної спільної діяльності живих організмів, води, повітря, сонячного тепла й світла. Ці природні утворення характеризуються родючістю, забезпечують рослини поживними речовинами (калієм, вуглецем, азотом, фосфором тощо) і всім необхідним для їхньої життєдіяльності.

Грунти виконують активну фільтруючу роль у очищенні природних і стічних вод.

Грунтово-рослинний покрив планети е регулятором водного балансу суходолу, оскільки він поглинає, утримує й перерозподіляє велику кількість атмосферної вологи. Це -- універсальний біологічний фільтр і нейтралізатор багатьох видів антропічних забруднень.

Наслідки антропогенних впливів на ґрунти:

Вид впливу:

Основні зміни ґрунтів;

Обробіток ґрунту.

Важкі механічні агрегати (при оранці, боронуванні, розпушуванні) ущільнюють структуру ґрунту, а отже, змінюють умови існування в ньому організмів; посилюється взаємодія з атмосферою, вітрова та водна ерозія.

Сінокоси, збирання врожаю.

Вилучення деяких хімічних елементів, збіднення ґрунтів, підвищення випаровування.

Випас худоби.

Ущільнення ґрунту, знищення рослинності, яка скріплює грунт, ерозія, збіднення ґрунтів рядом хімічних елементів, висушування, біологічне забруднення.

Випалювання старої трави.

Знищення ґрунтових організмів в поверхневих шарах, посилення випаровування.

Зрошення.

Заболочення та засолення ґрунтів, зміна водно-повітряного режиму, теплового і поживного режиму ґрунту; підняття рівня ґрунтових вод і зміни їх хімічного складу.

Осушення.

Зниження вологості, вітрова ерозія, зміна водно-повітряного режиму, теплового і поживного режиму ґрунту; зникнення боліт, міління річок.

Внесення добрив.

Підкислення земель і втрат ними гумусу.

Застосування отруто-хімікатів та гербіцидів.

Загибель ряду ґрунтових організмів, комах-запилювачів, накопичення небезпечних для живих організмів отрут, зміна складу ґрунту пригнічення біологічної активності ґрунтів.

Створення промислових та побутових звалищ.

Зниження площі придатної для сільського господарства землі, отруєння ґрунтових організмів на прилеглих ділянках.

Стічні води.

Зволоження, зміна складу ґрунтів, отруєння ґрунтових організмів, забруднення органічними та хімічними речовинами.

Знищення лісів.

Посилення вітрової та водної ерозії, випаровування.

Робота наземного транспорту.

Ущільнення ґрунту при руху поза дорогами, отруєння ґрунтів відпрацьованими газами та сипкими матеріалами.

Викиди в атмосферу.

Забруднення ґрунтів хімічними речовинами, зміна їх кислотності та складу.

Вивезення органічних відходів виробництва та фекалій на поля.

Забруднення ґрунтів небезпечними організмами, зміна їх складу.

Шум, вібрація, енерге-тичні випромінювання.

Сповільнення росту рослин, загибель живих організмів.

В Україні нараховують понад 38 типів грунтів. Вони відрізняються між собою структурою, мінеральним складом, вмістом гумусу та поживних елементів, фізичними й хімічними властивостями, родючістю, придатністю для сільськогосподарського використання.

З усіх видів грунтів найродючіші чорноземи. Родючість грунтів визначає такий компонент, як гумус (перегній). Це органічна речовина, що утворилася з решток відмерлих організмів, а також у результаті життєдіяльності організмів, які переробляють ці рештки, розкладають, збагачують вуглекислим газом, водою, аміаком та іншими речовинами. Процес утворення грунту (ґрунтоутворення) -- важлива частина біологічного кругообігу речовин й енергії. Грунт забезпечує рослини калієм, вуглецем, азотом, фосфором тощо.

Родючість грунту залежить від кількості цих речовин у гумусі, вмісту гумусу в грунті та товщини шару грунту. Кращі чорноземи містять до 70--90% гумусу (залежно від того, живий він чи мертвий).

Основні причини зниження агрономічних властивостей грунту - це, насамперед, багаторазовий обробіток його різними знаряддями за допомогою потужних і важких колісних тракторів і комбайнів; водна та вітрова ерозії (цей процес різко зростає внаслідок низької культури землеробства, застарілих методів обробітку грунту тощо); споживацьке ставлення до землі, намагання якнайбільше від неї взяти і якнайменше їй повернути, що призводить до виснаження гумусу; перехід на індустріальні та інтенсивні технології, тобто застосування високих доз мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин, яке супроводжується забрудненням грунту баластними речовинами (хлоридами, сульфатами), накопиченням отрутохімікатів у грунтах і підгрунтовних водах. Грунти забруднюються відпрацьованими газами тракторів, комбайнів, автомобілів, мастилами та пальним, які витікають з них під час роботи на полях, а також техногенними викидами промислових підприємств -сульфатами, оксидами азоту, важкими металами, радіонуклідами. Безповоротної шкоди завдає грунтам відведення сільськогосподарських земель, особливо ріллі, під будівництво фабрик, заводів, електростанцій, відкритих гірничих розробок, доріг та міст, військових полігонів тощо.

Висока розораність сільськогосподарських угідь, призвела до інтенсивних, наростаючих, ерозійних процесів.

Процес ерозії грунтів та інтенсивна експлуатація земель веде до пониження їхньої родючості, зменшення вмісту гумусу.

Однією з причин погіршення якості земель є нераціональне застосування засобів хімізації сільського господарства, що призводить до нагромадження в грунтах залишків мінеральних добрив і пестицидів.

Серйозну проблему забруднення ґрунтів становить техногенні викиди промислових підприємств. Землі забруднюються важкими металами та іншими компонентами промислових викидів.

Отже, катастрофічний стан наших земель вимагає невідкладних науково-обгрунтованих заходів, спрямованих на підвищення родючості ґрунтів та отримання екологічно чистих продуктів харчування.

Висновки.

Отже, головними соціально-економічними наслідками забруднення земель є, в першу чергу, зменшення родючості ґрунту, що призводить до отримання менших урожаїв, а місце - і виведення значних земельних угідь з нормального сільськогосподарського користування.

Потрапляння шкідливих (неприродних) хімічних сполук з землі в грунтові води, зумовлює потрапляння хімічних елементів у водяних коло обіг, випадання кислотних дощів тощо, що негативно позначується на здоров'ї населення, а це, в свою чергу, впливає на низьку продуктивність праці, великі обсяги загального часу на захворювання та неявки на робочих місцях тощо.

До інших негативних наслідків можна також віднести: підкислення земель і втрат ними гумусу, загибель ряду ґрунтових організмів, комах-запилювачів, накопичення небезпечних для живих організмів отрут, зміна складу ґрунту пригнічення біологічної активності ґрунтів, зниження площі придатної для сільського господарства землі, отруєння ґрунтових організмів на прилеглих ділянках, зволоження, зміна складу ґрунтів, отруєння ґрунтових організмів, забруднення органічними та хімічними речовинами.

Список використаної літератури:

1. Дуган О.М., Статюха Г.О. Екологія навч.посіб. для дистанц. Навчання: Університет Україна, 2004. - 176 с.

2. Корсак К.В. Плахотник О.В. Основи екології. К.: МАУП, 2000.

3. Білявський Г.О. Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань: Підручник. - К.: Либідь, 1997.

4. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природнього середовища. - К.: 2000.