32

Зміст:

• Вступ
• І. Специфіка страхування в екологічній сфері
• 1.1. Екологічне страхування: поняття, юридична природа,
• 1.2. Правове регулювання екологічного страхування в Україні.
• 1.3. Договір екологічного страхування
• ІІ. Види екологічного страхування
• 2.1. Обов'язкове екологічне страхування в Україні
• 2.2. Особливості традиційних видів добровільного страхування в екологічній сфері
• ІІІ. Екологічне страхування в Україні: проблеми і тенденції розвитку
• Висновки
• Бібліографія

 Вступ

Перехід України на ринкові методи господарювання супроводжується кризою практично в усіх сферах суспільних відносин: політичній, економічній, соціальній, екологічній, що вимагає розробки нових організаційних і економічних механізмів їхнього регулювання.

Стратегія сталого соціально-економічного розвитку, перехід до якої не має для України альтернатив, може реалізовуватися тільки за умови використання принципу забезпечення екологічної безпеки всіх суб'єктів економічних відносин, що передбачає, в тому числі, забезпечення гарантій компенсації збитків, що виникають унаслідок порушення норм та правил раціонального природокористування та екологічної безпеки Сааджян І.А. Страхування в системі економічних механізмів забезпечення екологічної безпеки // Автореф. дис. к.ю.н. - Одеса, 2002 - ст. 2.

Економічна самостійність суб'єктів господарювання визначає потребу в  регулюванні взаємовідносин між ними на базі адекватного відображення існуючих реалій їхнього впливу на навколишнє природне середовище. В той же час методологічна незавершеність і відсутність повноцінної нормативно-законодавчої бази знижує ефективність і обмежує сферу застосування того чи іншого інструмента в загальній системі економічних регуляторів екологічної безпеки. В такому контексті правомірна постановка задачі про удосконалювання і розвиток механізмів і інструментів, що забезпечують екологічну безпеку, в тому числі, розробки  ринкових механізмів регулювання екологічного ризику і введення страхування екологічних ризиків у загальну систему таких механізмів.

На даний час можна констатувати зрушення в практичному рішенні проблеми екологічного страхування в Україні: розроблено проект Закону про екологічне страхування; уже діє цілий ряд законодавчих актів, що встановлюють відповідальність за забруднення навколишнього природного середовища, наприклад, що реалізують механізм обов'язкового страхування при транспортуванні небезпечних речовин і експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки.

В той же час  багатоплановість, складність і недостатність розробки проблеми страхування екологічних ризиків у системі економічних регуляторів екологічної безпеки в сучасних умовах, наявність ряду дискусійних питань у цій області підтверджують актуальність теми даної роботи.

Метою роботи є аналіз екологічного страхування як юридично-економічного способу забезпечення екологічної безпеки та ліквідації наслідків екологічних аварій та лих та формулювання теоретичних висновків з окресленої проблематики. Відповідно до визначеної мети було сформульовано наступні завдання роботи:

1. Визначити правову природу та зміст екологічного страхування;

2. Охарактеризувати чинну систему нормативно-правових актів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання відповідних відносин;

3. Дослідити договір екологічного страхування, як єдиний юридичний факт з якого випливають страхові правовідносини;

4. Проаналізувати систему обов'язкового та добровільного екологічного страхування в Україні;

5. Визначити основні проблеми ринку екологічного страхування в Україні та тенденції розвитку зазначеного ринку.

Об'єктом даного дослідження є організаційні й економічні відносини в сфері забезпечення екологічної безпеки, що визначають формування екологічних ризиків, побудову і функціонування механізмів їхнього зниження і компенсації відповідних збитків. Предметом дослідження є організаційно-економічні моделі  і методичні елементи страхування екологічних ризиків.

І. Специфіка страхування в екологічній сфері

1.1. Екологічне страхування: поняття, юридична природа,

Першопричинами росту екологічної небезпеки в сучасних умовах спаду виробництва в Україні є нагромадження екодеструктивного потенціалу, зниження надійності технічних систем, погіршення структури економіки на користь розвитку регресивних галузей, що мають негативну, особливо економічну і соціальну, обумовленість, у тому числі, через погіршення стану здоров'я і зниження рівня тривалості життя населення.

Науково-технічний прогрес впливає на розвиток людства як позитивно, так і негативно. Позитивні риси проявляються в задоволенні всіх духовних і матеріальних потреб людства, а негативний вплив - в погіршенні середовища життя і нехтуванні законів природи і космосу в цілому.

На сьогодні відносно чисті території в Україні складають лише 7% від загальної площі, умовно чисті - близько 8% земель, а мало забруднені - 15%. Понад 70% 0 це території з небезпечними для людини умовами життєдіяльності, а 1,7% загальної площі України віднесені до категорії "території екологічного лиха". Шлаконакопичувачі та звалища займають близько 0,3% території України, в той час коли на заповідники припадає 2,6% території Процюк В.А. Екологічне страхування як забезпечення принципу екологічної відповідальності в умовах аварійного забруднення довкілля // Матеріали 2-ї міжнародної конференції «Сотрудничество для решения проблемы отходов» - 9-10 февраля 2002 - Харьков // http://www.waste.com.ua/cooperation/2005/theses/protsyuk.html.

Принцип екологічної відповідальності передбачає запровадження відповідальності за будь-які порушення екологічного законодавства, за шкоду, завдану третім особам та довкіллю.

Екологічне страхування є одним із способів забезпечення принципу екологічної відповідальності в умовах ринкових відносин. Суть цього механізму полягає, з одного боку, у наданні гарантій компенсації шкоди, спричиненої життю та здоров'ю громадян, майну громадян і організацій, а також у відшкодуванні збитків від забруднення навколишнього природного середовища або погіршення якості природних ресурсів, яке виникло у зв'язку з виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, реалізацією та застосуванням небезпечних речовин. З іншого - це механізм захисту майнових інтересів суб'єктів підприємницької діяльності, що являють собою небезпеку для довкілля.

Увага науковців, що досліджують питання екологічного страхування, зосереджена в основному на страхуванні відповідальності власників потенційно небезпечних виробництв та об'єктів Решетник Л. Екологічне страхування як одна з форм відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права громадян на безпечне для їх життя та здоров`я довкілля // „Право України” - 2002 - №6 - ст. 78 . Особисте страхування життя і здоров`я людей від негативного впливу техногенних чинників і майнове страхування, пов'язане з володінням та користуванням майном, природними ресурсами, вирощеною сировиною більшість науковців та практиків хоча і визнають видами страхування, пов'язаними з ризиками екологічного характеру, однак безпосередньо до екологічного страхування їх не відносять.

Аналіз законодавчої міжнародно-правової практики та досвіду окремих зарубіжних країн дозволяє зробити висновок, що основним об'єктом екологічного страхування має визнаватись ризик заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Таке страхування здійснюється в багатьох країнах, наприклад, у Німеччині, Бельгії, Великобританії, Нідерландах, США, Швейцарії, Італії, Японії.

Отже, екологічне страхування - це страхування цивільно-правової відповідальності виробництв, джерел підвищеної небезпеки для довкілля, за заподіяну шкоду, яка може бути завдана громадянам та юридичним особам, внаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середовища Процюк В.А. Екологічне страхування як забезпечення принципу екологічної відповідальності в умовах аварійного забруднення довкілля // Матеріали 2-ї міжнародної конференції «Сотрудничество для решения проблемы отходов» - 9-10 февраля 2002 - Харьков // http://www.waste.com.ua/cooperation/2005/theses/protsyuk.html.

Захист від екологічних ризиків може здійснюватись не тільки через страхування відповідальності, а й через майнове страхування (страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ" (ст. 7.18 та ін.)) і особисте страхування (страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я за рахунок коштів ліцензіатів (ст. 7.21)) тощо.

Головною відмінною рисою саме екологічного страхування є те, що його об'єктом є ризик цивільної відповідальності і ризик пред'явлення власнику або користувачеві об'єкта підвищеної екологічної небезпеки (страхувальнику) майнових претензій щодо відшкодування збитків з боку фізичних або юридичних осіб згідно норм цивільного законодавства.

Суб'єктами ринку екологічного страхування є:

1. держава;

2. підприємства;

3. громадянин-власник;

4. населення;

5. страхові компанії.

Держава представлена на цьому ринку органами виконавчої, законодавчої та місцевої влади, котрі виступають головними замовниками, координаторами і контролерами екологічного страхування. Інтерес держави у запровадженні та розвитку екологічного страхування полягає в тому, що резерви держави перестають бути єдиним джерелом покриття збитків, пов'язаних з техногенними аваріями та катастрофами за шкоду, завдану життю та здоров'ю громадян, майну юридичних і фізичних осіб, стану довкілля тощо. Запровадження системи страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання на об'єктах підвищеної небезпеки, держава зменшує тиск на державний і місцевий бюджети, посилює відповідальність господарюючих суб'єктів на цих об'єктах за можливі негативні наслідки їх діяльності.

Підприємства та громадяни власники є страхувальниками на цьому ринку. Вони здійснюють сплату страхових внесків, забезпечують через страхування власну відповідальність за аварійне техногенне забруднення довкілля та захищають свої права власності та володіння.

Підприємства зацікавлені у цьому виді страхування тому, що у разі настання техногенних аварій, підприємства, які є об'єктами підвищеної небезпеки, не в змозі фінансово осилити своє власне виживання і відшкодувати збитки постраждалим. Екологічне страхування полегшує їм виконання цих завдань.

Громадяни-власники, будучи охоплені цим видом страхування, отримують гарантії захисту власного майна, а за умови настання страхової події -- забезпечення відновлення своїх прав.

Інтерес населення полягає у забезпеченні відносного збереження умов життєдіяльності та здоров'я людей.

Інтерес страховика полягає у здатності таким чином організувати страхування екологічних ризиків, щоб затрати на попередження настання страхових подій та виплати, пов'язані зі страховими подіями, не перевищували страхових премій за цим видом страхування. Оскільки збитки, спричинені техногенними аваріями і катастрофами, можуть бути непомірно великими, світова практика екологічного страхування використовує лімітування цивільної відповідальності за заподіяну шкоду.

1.2. Правове регулювання екологічного страхування в Україні.

Правовою основою здійснення екологічного страхування в Україні є Цивільний кодекс України (далі за текстом - ЦК України), та Закон України „Про страхування”.

Щодо обов'язкового екологічного страхування - то тут відносини також регулюються іншими законами України (наприклад, Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку») та відповідними постановами Кабінету Міністрів України. До останніх, зокрема, відносяться Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів у випадку настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів", "Про затвердження Порядку і Правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, що може бути заподіяна пожежами й аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежонебезпечні об'єкти й об'єкти, господарська діяльність яких може привести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру", "Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів", "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду".

Договори добровільного екологічного страхування укладаються відповідно до правил страхування. Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо та підлягають реєстрації в Міністерстві фінансів України під час видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Правила страхування повинні містити:

1. Перелік об`єктів страхування.

2. Порядок визначення розмірів страхових сум та страхових виплат.

3. Страхові ризики.

4. Винятки зі страхових випадків та обмеження страхування.

5. Строк та місце дії договору страхування.

6. Порядок укладення договору страхування.

7. Права та обов`язки сторін.

8. Дії страхувальника в разі настання страхового випадку.

9. Перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків.

10. Порядок і умови здійснення страхових виплат.

11. Строк прийняття рішення про здійснення або відмову в здійсненні страхових виплат.

12. Причини відмови у страховій виплаті.

13. Умови припинення договору страхування.

14. Порядок вирішення спорів.

15. Страхові тарифи зо договорами страхування, а також страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя.

16. Особливі умови.

У випадку, якщо страховик запроваджує нові правила страхування чи коли до правил страхування вносяться зміни або доповнення, страховик повинен подати ці правила, зміни та доповнення для реєстрації до Міністерства фінансів України. Міністерство фінансів України має право відмовити у видачі ліцензії та в реєстрації правил, змін та доповнень до них, якщо подані правила або зміни чи доповнення до них суперечать чинному законодавству, порушують чи суттєво обмежують права страхувальника.

Відносини, пов'язані із здійсненням екологічного страхування, мають регулюватися Законом України “Про екологічне страхування”. У ньому слід визначити екологічні ризики, встановити порядок здійснення обов'язкового екологічного страхування, передбачити добровільне екологічне страхування, встановити мінімальні розміри страхової компенсації цивільної відповідальності за екологічну шкоду, визначити особливості економічного регулювання діяльності, на яку поширюється обов'язкове екологічне страхування, визначити організаційні засади екологічного страхування, порядок отримання ліцензій на його здійснення, вирішити інші питання, пов'язані з організацією страхування цивільної відповідальності за екологічну шкоду Васильченко С. Проблеми формування законодавчої моделі екологічного страхування в Україні // „Юридичний журнал” - 2003 - № 12 - ст. 12

.

Закон має орієнтуватися на забезпечення конституційних прав громадян на безпечне для життя та здоров'я довкілля; виконання вимог чинного законодавства про відшкодування майнової шкоди, завданої фізичним та юридичним особам забрудненням довкілля; розмежування повноважень між відповідними органами державної влади та органами місцевого самоврядування; використання для проведення екологічного страхування капіталів комерційних структур, позабюджетних фондів та інших джерел фінансування природоохоронних заходів.

На сьогодні для розробки законодавчої моделі екологічного страхування слід ураховувати законодавчі новели щодо страхування, які містить Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. та відповідні законопроектні обґрунтування. Так, Кабінетом Міністрів України розроблено проект Закону України “Про екологічне страхування” від 21 травня 2002 р. № 1046, який регулює відносини у сфері екологічного страхування і спрямований на відшкодування шкоди, заподіяної юридичним і фізичним особам унаслідок аварійного забруднення довкілля.

Відповідно до нього під екологічним страхуванням пропонується розуміти один з видів обов'язкового страхування, що передбачає страхування відповідальності суб'єктів господарювання, діяльність яких становить підвищену екологічну небезпеку, у разі заподіяння ними шкоди третім особам внаслідок аварійного забруднення довкілля.

Чинність Закону пропонується поширити на суб'єктів господарювання, діяльність яких становить підвищену екологічну небезпеку, за винятком суб'єктів господарювання, у власності або у користуванні яких перебуває хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки. Перелік видів діяльності, що становлять підвищену екологічну небезпеку, має затверджуватися Кабінетом Міністрів України.

Суб'єктами екологічного страхування за цим Законом пропонується визнати cтраховиків, cтрахувальників та третіх осіб, яким заподіяно шкоду внаслідок аварійного забруднення довкілля. Страховою діяльністю у сфері екологічного страхування є діяльність страховиків з укладання договорів екологічного страхування, співстрахування чи перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням і розміщенням страхових резервів та управлінням ними згідно із законодавством, а також з виконанням узятих страхових зобов'язань. Факт укладання договору екологічного страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що оформлюється згідно із законодавством і є формою договору страхування. Форма типового договору, порядок проведення та особливі умови ліцензування обов'язкового екологічного страхування визначає Кабінет Міністрів України. Проектом вводиться поняття страхового ризику, тобто ймовірності заподіяння шкоди життю, здоров'ю людини, природним ресурсам, зокрема, територіям та об'єктам природно-заповідного фонду внаслідок аварійного забруднення довкілля.

Страхове відшкодування не може перевищувати розмір прямих збитків, заподіяних третім особам унаслідок аварійного забруднення довкілля, та ліміт відповідальності страховика у разі його встановлення у договорі страхування. Виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір шкоди. Відшкодуванню при екологічному страхуванні не підлягає шкода, пов'язана з генетичними наслідками, зумовленими аварійним забрудненням довкілля; заподіяна майну, життю та здоров'ю осіб, які працюють у страхувальника.

Якщо стосовно страхувальника на момент настання страхового випадку діяли інші договори екологічного страхування щодо одного ризику аварійного забруднення довкілля, то кожен страховик виплачує третім особам страхове відшкодування пропорційно частці страхової суми згідно з укладеним договором екологічного страхування у загальній страховій сумі у межах заподіяної шкоди.

У ст. 9 законопроекту визначаються права і обов'язки страховика. Зокрема, страховик зобов'язаний ознайомити страхувальника з умовами та правилами екологічного страхування; підготувати разом із страхувальником необхідну страхову документацію у разі настання страхового випадку; здійснити впродовж 72 годин після прийняття відповідного рішення виплату страхового відшкодування; переукласти із страхувальником договір за його заявою у разі здійснення ним природоохоронних заходів, що зумовили зменшення страхового ризику; забезпечити конфіденційність інформації з обмеженим доступом, що стала відомою в процесі страхування, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Прийняття окремого закону про екологічне страхування має сприяти удосконаленню екологічного законодавства України загалом та підвищити фінансові можливості для відшкодування збитків, заподіяних техногенними та екологічними інцидентами, зокрема Васильченко С. Проблеми формування законодавчої моделі екологічного страхування в Україні // „Юридичний журнал” - 2003 - № 12 - ст. 15.

1.3. Договір екологічного страхування

Договір екологічного страхування - це договір, за яким одна сторона зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні або іншій особі, визначеній в договорі, певну грошову суму, а друга сторона зобов`язується сплачувати страхові платежі, та виконувати інші умови договору.

Характерними ознаками договору страхування є:

1. Договір екологічного страхування є самостійним цивільно-правовим договором. Договір страхування є вільним від впливу інших договорів.

2. Договір страхування є двостороннім, і передбачає наявність у обох сторін зустрічних прав і обов`язків відносно одна одної. З одного боку виступає обов`язок страхувальника перед страховиком щодо сплати визначеного страхового внеску в установлені договором строки. Зустрічним є обов`язок страховика перед страхувальником щодо реалізації страхового інтересу, який виконується шляхом сплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку.

3. Договір страхування має оплатний характер, що полягає в праві кожної сторони договору вимагати від іншої певного майнового надання Мачуський В.В. Правові основи страхування. - К. - 2003 - ст. 108. За оплатним договором сторона повинна отримати плату за виконання свого обов`язку. Безоплатне страхування взагалі немає сенсу, оскільки в раз безвідплатності ризик і обов`язок відшкодування заздалегідь буде покладено на страховика.

4. Договір страхування є ризиковим (алеаторним). Поняття алеаторних договорів вийшло з французького законодавства. Сутність алеаторного договору полягає в тому, що за наявного договору існує сумнів, яка зі сторін договору виграє, а яка програє від настання певної події. Алеаторний характер договору страхування полягає в тому, що страховикові невідомо, чи буде він виконувати свої обов`язки за договором, а також коли саме і в якому обсязі. З іншого боку страхувальник на момент укладення договору не знає, чи будуть підстави для виплати відшкодування, а також співвідношення сплачених страхових внесків і розміру страхового відшкодування.

5. Договір страхування є строковим договором. Виконання обов`язків за страховим договором здійснюється сторонами протягом певного терміну. Строковий характер договору страхування також визначається тим, що страховий ризик безпосередньо засновано на теорії ймовірності. В абстрактному розумінні ризик являє собою середню величину можливої шкоди на одиницю часу. Страховое право: учеб. для вузов / Под ред. В.В. Шахова, В.Н. Григорьева, С.Л. Ефимова - М. "ЮНИТИ-ДАНА", 2004 - ст. 152 Таким чином, чим більший відрізок часу охоплюється договором, тим більшою буде ймовірність ризику (настання страхового випадку).

На сьогоднішній день загальновизнаним є те, що страховий договір являє собою письмовий документ, при цьому недодержання письмової форми тягне за собою його нікчемність (тобто недійсність в силу прямої вказівки закону). Законом передбачається два способи укладення договору страхування: обмін листами, підписаними стороною, яка їх надсилає, або складання одного документу, підписаного сторонами.

Зазвичай для укладення договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву. Факт укладення може посвідчуватися страховим свідоцтвом - полісом або сертифікатом. Ці документи розрізняються за змістом та обсягом. Страховий поліс - це документ, що включає всі умови договору - стандартні правила страхування, спеціальні і додаткові умови, тощо. Поліси поділяються на прості, що застосовуються при оформленні простих страхових операцій (з одним предметом) та генеральні, що поширюються на кілька однорідних страхових операцій (з групою предметів). Страхові сертифікати, як правило, містять лише істотні умови договору. Також в страховій практиці виділяють ряд інших документів, наприклад, коверноту. Цю назву мають два типи договорів - тимчасовий документ, що видається страховим брокером страхувальнику на підтвердження розміщення ризику, і підлягає обов`язковому обміну на поліс, а також одна з форм разових перестрахувальних договорів.

До істотних умов договору страхування відносять:

1. Предмет договору страхування. В ст. 980 ЦК України зазначається, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з:

а) життям, здоров`ям, працездатністю застрахованої особи (особисте страхування);

б) володінням, користуванням та (або) розпорядженням майном (майнове страхування);

в) відшкодуванням страхувальником нанесених ним збитків (страхування відповідальності).

Предметом договору екологічного страхування є саме відшкодуванням страхувальником нанесених ним збитків.

В ЗУ „Про страхування” предмет страхування не згадується, однак в деяких статтях цього Закону йдеться про об`єкт страхування, визначення якого є подібним до визначення предмета, зафіксованого в ЦК. Таким чином поняття „об`єкт” і „предмет” договору страхування в українському законодавстві мають однаковий зміст. Позиція законодавця щодо такого визначення обумовлена тим, що ні життя, ні здоров`я, ні навіть конкретне майно не можуть безпосередньо бути предметом страхування. Застрахувати можна лише майнові інтереси осіб, з ними пов`язані. Укладаючи будь-який договір страхування і сплачуючи страхові платежі, страхувальник має на меті забезпечити власний страховий інтерес - отримати грошову суму у формі страхової виплати в разі настання конкретних подій, передбачених страховим договором. Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар / ред. Я.М.Шевченко - К. - 2004 - ч.2 - ст. 456 ;

3. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, із настанням якої виникає зобов`язання страховика щодо виплати страхового відшкодування.

4. Страхова сума - грошова сума у межах якої страховик, відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

5. Розмір страхового платежу і термін його сплати.

6. Строк договору.

7. Франшиза.

ІІ. Види екологічного страхування

2.1. Обов'язкове екологічне страхування в Україні

В Україні, відповідно до ст. 7 Закону України «Про страхування» здійснюються такі види обов'язкового страхування:

1. Страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту. Оператор забезпечує страхування або інше фінансове забезпечення відшкодування за ядерну шкоду у розмірі та на умовах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Страховик - юридична особа - резидент України, яка отримала в установленому порядку ліцензію на проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду та є членом Ядерного страхового пулу. Страхувальник - оператор ядерної установки, призначений державою в установленому порядку.

Об'єкт обов'язкового страхування - майнові інтереси, що не суперечать законодавству та пов'язані з відшкодуванням страхувальником ядерної шкоди. Страховий ризик - подія, у разі настання якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання цивільної відповідальності страхувальника за ядерну шкоду. Страховий випадок - набрання законної сили судовим рішенням щодо відшкодування ядерної шкоди або укладення договору про відшкодування ядерної шкоди, стороною якого є страховик.

Якщо розміру страхування або іншого фінансового відшкодування
недостатньо, то в такому разі відшкодування шкоди за поданими
позовами забезпечується державою. Держава має право регресу до оператора, який не забезпечив відшкодування ядерної шкоди.

Відповідне страхування здійснюється на підставі Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» та Постановою Кабінету Міністрів України № 953 від 23.06.2003 "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду" .

2. Страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, що може бути заподіяна пожежами й аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, є страховики, страхувальники і треті особи, яким внаслідок пожеж і/або аварій на об'єктах підвищеної небезпеки заподіяна пряма шкода.

Об'єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси страхувальника, не суперечному законодавству, зв'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяного їм прямої шкоди третім особам унаслідок пожежі і/або аварії на об'єкті підвищеної небезпеки.

Страхування здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1788 від 16.11.2002 року "Про затвердження Порядку і Правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, що може бути заподіяна пожежами й аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежонебезпечні об'єкти й об'єкти, господарська діяльність яких може привести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру".

Страховим ризиком є аварія санітарно-епідеміологічного характеру -- аварія, внаслідок якої сталося неконтрольоване викидання або скидання в середовище життєдіяльності людини хімічних, біологічних (бактеріологічних) сполук, що послужило причиною загибелі людей або привело або може привести до шкідливого впливу на здоров'я людини, а також до проведення лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів серед населення або до негативних наслідків для середовища життєдіяльності людини.

3. Страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів. Обов'язкове страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів, проводиться з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу внаслідок виникнення страхових випадків.

Таке страхування проводиться на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1219 від 19.08.2002 р. "Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів".

Об'єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству та пов'язані з відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної третім особам і навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів.

Страховими ризиками, на випадок яких проводиться обов'язкове страхування, є шкода, заподіяна здоров'ю фізичних осіб, власності будь-яких суб'єктів, навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів.

4. Страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів. Суб'єктами страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів є страховики, страхувальники і треті особи, яким була заподіяна шкода під час перевезення небезпечних вантажів. Страхувальники - це суб'єкти перевезення небезпечних вантажів, а саме: відправник, перевізник, одержувач. Страхувальником може виступати особа, яка виконує експедиторські функції у випадку згоди на це перевізника.

Об'єктом страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної їм шкоди життю, здоров'ю фізичних осіб, оточуючому природному середовищу, майну фізичних і юридичних осіб під час перевезення небезпечних вантажів у порядку, визначеному законодавством.

Страхування здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 733 від 01.06.2002 р. "Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів у випадку настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів".

Страховими ризиками, з настанням яких виникає цивільно-правова відповідальність страхувальника, є шкода, заподіяна життю, здоров'ю фізичних осіб, оточуючому природному середовищу, майну фізичних і юридичних осіб під час перевезення небезпечних вантажів.

5. Страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров'ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів.

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

2.2. Особливості традиційних видів добровільного страхування в

екологічній сфері

Найбільш звичними, традиційними для страхового ринку України є наступні види добровільного екологічного страхування:

1. Страхування персоналу радіаційно-небезпечних об'єктів, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я. Об`єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані із життям, здоров`ям, працездатністю застрахованих осіб.

Страховий випадок - подія, що передбачається договором страхування, що сталася, і з настанням якої виникає обов'язок страховика відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю застрахованої особи внаслідок негативного впливу іонізуючого випромінювання в результаті аварії на радіаційно-небезпечному об'єкті з послідуючою тимчасовою втратою загальної працездатності, одержання інвалідності, смертю застрахованої особи.

2. Страхування відповідальності автоперевізника за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю третіх осіб внаслідок забруднення навколишнього природнього середовища. Аварійне забруднення навколишнього природнього середовища, за цим видом страхування, це - раптове, неупереджене порушення норм якості навколишнього середовища (встановлених відповідними органами по забезпеченню екологічної безпеки та охорони природи), що виникає через попадання в нього шкідливих для здоров'я людини речовин або елементів, пов'язане з експлуатацією транспортного засобу або вантажем, що ним перевозиться. Об'єктом страхування є майнові інтереси, що пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної третій особі, а саме її життю або здоров'ю, внаслідок забруднення навколишнього природнього середовища транспортними засобами Страхувальника або вантажами, що ними перевозяться.

На відміну від обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів тут по-перше, страхується відповідальність перевізника за порушення норм якості навколишнього середовища, що виникає через попадання в нього шкідливих для здоров'я людини речовин або елементів, пов'язане з експлуатацією транспортного засобу (а не лише вантажу); а, по-друге, сам вантаж не віднесено до категорії небезпечних, але за певних умов він може бути причиною аварійного забруднення навколишнього середовища.

3. Страхування від ризику радіаційного впливу під час використання ядерної енергії. Громадянам України, особам без громадянства, а також іноземним громадянам, які проживають на території України, забезпечується право укладання договору добровільного страхування особи та майна від ризику радіаційного впливу. Виплати по добровільному страхуванню особи та майна від ризику радіаційного впливу провадяться незалежно від виплат по державному соціальному страхуванню, соціальному забезпеченню та в порядку відшкодування шкоди від радіаційного впливу. Страховими випадками є:

1) загибель або смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку на виробництві, включаючи дію іонізуючого випромінювання;

2) травмування застрахованої особи внаслідок нещасного випадку на виробництві, включаючи дію іонізуючого випромінювання та встановлення йому інвалідності;

3) тимчасова втрата працездатності застрахованою особою внаслідок нещасного випадку на виробництві, включаючи дію іонізуючого випромінювання.

Ці види страхування пропонуються основними страховими компаніями України - такими, як НАСК „Оранта”, ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” (колишнє ВАТ УСК „Гарант-АВТО”), ЗАТ „Інго-Україна”, та деякими іншими. Звичайно, цей перелік не можна назвати ані вичерпним ані достатнім, однак інші види добровільного екологічного страхування традиційними в Україні назвати неможливо, враховуючи їх частку на страховому ринку та кількість й рівень страхових компаній, що пропонують на ринку відповідний страховий продукт.

ІІІ. Екологічне страхування в Україні: проблеми і тенденції

розвитку

Екологічне страхування - це порівняно нове явище в економічному житті України. В економічній історії екологічне страхування вперше визначило єдину до теперішнього часу форму взаємодії, в якій завдання охорони навколишнього та економічні інтереси виробників знаходять достатньо ємну точку зіткнення. Головний спонукальний мотив страхування - це ризиковий характер виробництва і життя людини.

Страхування поряд і одночасно з іншими інструментами регулювання ринкових взаємовідносин покликане забезпечити стабільність виробництва і споживання.

Останні 10-15 років у зарубіжних країнах запроваджується інститут екологічного страхування як економіко-правовий інструмент екологічної політики, здатний забезпечити захист від непередбачуваних та надзвичайних випадків.

У нашій державі запровадження цього інституту також є обґрунтованим й актуальним у зв'язку з високим рівнем ймовірності аварійного забруднення довкілля, низьким рівнем капіталовкладень у природоохоронну сферу і витрат на запобігання та ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій. Кошти страхових компаній можуть спрямовуватись на відшкодовування збитків, завданих третім особам екологічними аваріями, тим самим зменшуючи навантаження на держбюджет, а також можуть бути джерелом додаткового фінансування природоохоронних заходів із фонду превентивних заходів страховика і інвестування ним коштів у розвиток безвідходних та природоохоронних технологій.

Механізм екологічного страхування передбачає контроль за станом довкілля, здійснення превентивних природоохоронних заходів, гарантування компенсації за забруднення довкілля. Більше того, розвиток системи страхування екологічних та катастрофічних ризиків дозволяє зменшити витрати на підприємстві щодо задоволення претензій третіх осіб у зв'язку зі збитками, завданими їм при забрудненні довкілля; дати гарантію постраждалим в одержанні належних їм за законом сум відшкодування незалежно від фінансового стану підприємства-забруднювача; виконувати функцію контролю за здійснення підприємствами заходів безпеки; бути одним із джерел фінансування заходів щодо гарантування безпеки, та заходів з охорони довкілля Гейдюнас Ю., Іващенко А. Необхідність означає доцільність. Для чого потрібне екологічне страхування в Україні // «Юр.Газета» - №15 (27) 18.08.2004.

Основними функціями екологічного страхування є:

по-перше, превентизація негативних наслідків, спричинених аварійним забрудненням навколишнього природного середовища за допомогою економічного стимулювання;

по-друге, компенсація збитків третім особам.

Екологічне страхування покриває ризики, обумовлені як діяльністю підприємства, установи, організації - джерела підвищеної небезпеки для довкілля, так і незалежними від такої діяльності причинами.

Отже, поряд з розвитком класичних видів страхування, таких як страхування майна, медичне страхування, тощо, постала нагальна потреба у впровадженні системи екологічного в усіх галузях народного господарства, яка має стати ефективним інструментом вирішення еколого-економічних та соціальних проблем суспільства, повязаних із забрудненням навколишнього природного середовища та спричиненням шкоди здоровю, або майну третіх осіб.

Ефективність функціонування системи екологічного страхування обумовлена такими умовами: наявність великого числа обєктів страхування (широке страхове поле), випадкові витрати повинні бути точно визначені і за часом, і за місцем виникнення і виражені у грошовій формі, страхова сума (розмір відповідальності страховика) має ґрунтуватися на реальних, прогнозних розрахунках щодо величини можливих збитків, розмір страхового тарифу повинен мати гнучку форму та змінюватись залежно від імовірності настання страхової події (страхового внеску).

Різноманітність форм власності вимагає удосконалення економічного механізму охорони навколишнього середовища.

Одним із його елементів має стати обовязкове і добровільне екологічне страхування.

В Україні екологічне страхування знаходиться ще тільки у зародковому стані. Багато питань стосовно цієї проблеми вимагають законодавчого врегулювання. Фахівців, які б достеменно володіли навичками обчислення рівня ризиковості екологічно небезпечних об'єктів та обрахування тарифів, теж замало.

Значущість екологічного страхування для України особливо велика сьогодні, на етапі реалізації економічних реформ, які базуються на роздержавленні і реструктуризації підприємств, що є "критичними" з позицій екологічної безпеки. На вказаних підприємствах, зокрема, відмічається:

1. падіння виробництва і, відповідно, хронічний дефіцит коштів як в бюджеті, так і на самих підприємствах, переоснащення ресурсоємних і багатовідхідних виробництв;

2. припинення державного контролю за технічним станом і надійністю обладнання на підприємствах недержавної форми власності;

3. зниження рівня дотримання технологічної дисципліни на вказаних підприємствах.

В таких умовах екологічне страхування може стати додатковим стабілізуючим фактором під час проведення екологічної реконверсії суспільного виробництва. Стартовим джерелом для страхових фондів можуть стати як державний, так і місцеві бюджети, банки, галузеві організації і населення, що живе в районах розміщення "критичних" обєктів.

За кордоном, наприклад у США, страхування одна із засад, що націлена на підвищення безпеки для пересічного мешканця. В особливій мірі це стосується страхування відповідальності.

Прикладом може служити Федеральний закон про всебічну відповідальність за відновлення і збереження оточуючого середовища, відомий під назвою "Суперфонд". Завдяки цьому закону у США була реалізована повномасштабна робота по перезахороненню токсичних відходів з місць їх тимчасового зберігання і приведення до встановлених норм безпеки значна частина звалищ відходів.

Поряд з цим, в США існує ряд форм державної підтримки екологічного страхування. Допомога страховикам здійснюється в тих галузях, де приватні фірми не можуть надати в повній мірі необхідного страхового покриття збитків. Такою сферою страхування, наприклад, підтримуються ризики постраждати від повенів.

Тут Федеральний уряд виступає перестраховиком приватних страхових компаній, котрі заключають страхові договори, збирають внески та забезпечують виплати клієнтам. При цьому приватні компанії можуть використовувати лише 32 % внесків, інші надходять державі. Якщо сума страхових виплат дорівнює чи перевищує встановлений ліміт, кошти, що недостають, надає держава. Такий механізм може бути використаний і в Україні. Наприклад, в Закарпатті при страхуванні від повенів і зсуву ґрунту. Або при реалізації такої великої по масштабам програми, як створення в Україні замкненого ядерного циклу.

В Україні ще не визначені механізми страхування ризиків виникнення небезпечних екологічних інцидентів, зокрема, не передбачено застосування екологічного страхування Законом України “Про страхування”, Цивільним кодексом України. Не прийнятий досі спеціальний Закон “Про екологічне страхування”.

Натомість у міжнародному законодавстві використовується інститут відповідальності за екологічну шкоду, який передбачає її фінансове відшкодування, екологічне страхування. Зокрема, він міститься в Конвенції Ради Європи 1993 р. про цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну небезпечною для довкілля діяльністю. У ній встановлено, що кожна сторона страхує себе так, щоб у відповідних випадках ті, хто здійснює на власній території діяльність, пов'язану з ризиком, брали участь у встановленні режиму фінансового забезпечення екологічної безпеки, або ж мали і підтримували інші фінансові гарантії з метою відшкодування відповідальності, передбаченої Конвенцією. Таке страхування не призначене для компенсації витрат на ліквідацію наслідків шкоди від техногенних впливів на довкілля, заподіяної власним землям чи майну страхувальника Черчик Л.М. Доцільність запровадження екологічного страхування в Україні //Розвиток грошово-кредитних відносин в Україні : Зб.матеріалів Всеукр.наук.-практ.конф. 27 лют.2004р. / Київ.ін-т банк.справи.Промінвестбанк.За ред.В.П.Матвієнка. 2004 - ст. 211.

.

Страхові компанії, які б могли забезпечити надійний страховий захист із цього виду страхування, ще мають бути створені. Низький рівень платоспроможності страхувальників не може сприяти створенню стійкого, фінансово могутнього страховика. В цьому полягають проблеми розвитку екологічного страхування в нашій країні.

Висновки

Сучасне суспільство зазнає значних фінансових збитків від негативних наслідків впливу техногенної діяльності на стан довкілля. Це змушує різні країни посилювати еколого-правові вимоги до господарської діяльності та відповідальність за шкоду, що завдається в результаті порушення законодавства про охорону довкілля. Відповідно до ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища, особи, які володіють джерелом підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійного природного явища чи умисних дій потерпілого. Застосування цього положення може створити для власників таких джерел за певних обставин критичну фінансову ситуацію. У разі екологічної аварії, що станеться на їх виробництві, від них, незалежно від наявності чи відсутності вини, вимагатимуть грошових компенсацій, які значно перевищать їх фінансові можливості, що може спричинити банкрутство. Засобом уникнення такого небажаного сценарію розвитку подій може стати страхування ризиків виникнення екологічних аварій. Ідеться про екологічне страхування, призначене для створення резервів грошових ресурсів за рахунок власників підприємств з екологічно небезпечною діяльністю для компенсації збитків, яких зазнав хто-небудь з учасників створення цього фонду. Отже, збитки одного розподіляються між багатьма особами і стають не такими значними.

Екологічне страхування -- різновид страхування цивільної відповідальності власників або користувачів об'єктів підвищеної екологічної небезпеки у зв'язку з імовірним аварійним забрудненням ними довкілля та спричиненням шкоди життєво важливим інтересам третіх осіб, який передбачає часткову компенсацію збитків потерпілим.

Спираючись на законодавчі акти та програми, що регламентують необхідність екологічного страхування, можна виділити такі позитивні моменти екологічного страхування:

1. підвищення правової свідомості та екологічної культури громадян;

2. постійний моніторинг довкілля;

3. формування єдиної державної системи запобігання аваріям, катастрофам, надзвичайним ситуаціям;

4. стимулювання протиаварійних заходів за рахунок диференціації страхових тарифів підприємствам за безаварійну роботу;

5. забезпечення компенсаційних гарантій потерпілим;

6. забезпечення стабільності фінансового стану підприємств;

7. створення бази даних про техногенні аварії;

8. створення дієвого екологічного страхового фонду

Однією з основних екологічних функцій нашої держави є реалізація конституційного права громадян на безпечне для їх життя та здоровя довкілля (екологічну безпеку) і на відшкодування шкоди, заподіяної порушенням цього права, що передбачено в статті Закону України “Про охорону навколишнього середовища” Малишко М.І. Екологічне право України: Навч. посібник.- Київ, ВД “Юридична книга”, 2001 - ст.88

.

Екологічне страхування є одним з основних способів реалізації визначеного права. Його треба розглядати в сукупності з іншими елементами економічного механізму забезпечення охорони довкілля, закріпленого у Законі “Про охорону навколишнього середовища”. Отже, можна зробити висновок, що екологічне страхування - це одне з джерел фінансування заходів, спрямованих на охорону довкілля. Однак та обставина, що дане страхування виконує природоохоронну, превентивну та інвестиційну функції, дозволяє вбачати у ньому важливий елемент економічного стимулювання природоохоронної діяльності і раціонального природокористування. Кінцевою метою екологічного страхування є зменшення або запобігання забрудненню навколишнього природного середовища шкідливими речовинами під час діяльності об'єктів підвищеної небезпеки.

Бібліографія

1. Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 року № 85/96-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1996, N 18 (30.04.96), ст. 78 // зі змінами і доповненнями станом на 10.11.2007 року;