Реферат

на тему: Стихійні лиха

План

1. Введення.

2. Характеристика стих. нещасть

або природних небезпек.

3. Висновок.

4. Література.

Введення

Стихійні лиха - це різні явища природи, що викликають раптові порушення нормальної життєдіяльності населення, а також руйнування й знищення матеріальних цінностей. Вони нерідко впливають на навколишню природу.

До стихійних лих звичайно ставляться землетруси, повені, селеві потоки, зсуви, сніжні замети, виверження вулканів, обвали, посухи, урагани, бури. До таких нещасть у ряді випадків можуть бути віднесені також пожежі, особливо масові лісові й торф'яні.

Небезпечними нещастями є, крім того, виробничі аварії. Особливу небезпеку представляють аварії на підприємствах нафтової, газової й хімічної промисловості.

Стихійні лиха, пожежі, аварії... По різному можна зустріти їх. Розгублено, навіть приречено, як століттями зустрічали люди різні нещастя, або спокійно, з непохитною вірою у власні сили, з надією на їхнє приборкування. Але впевнено прийняти виклик нещасть можуть тільки ті, хто, знаючи, як діяти в тій або іншій обстановці, прийме єдино правильне рішення: урятує себе, надасть допомогу іншим, запобіжить, наскільки зможе, що руйнує дія стихійних сил.

Характеристика стихійних лих або природних небезпек

Глибина вогнища землетрусу звичайно перебуває в межах від 10 до 30 км, у ряді випадків вона може бути значно більше.

Магнитуда характеризує загальну енергію землетрусу і являє собою логарифм максимальної амплітуди зсуву ґрунту в мікронах, обмірюваної по сейсмограмі на відстані 100 км від епіцентру. Магнитуда (М) по Ріхтерові змінюється від 0 до 9 (найдужчий землетрус). Збільшення її на одиницю означає десятикратне зростання амплітуди коливань у ґрунті (або зсув ґрунту) і збільшення енергії землетрусу в 30 разів. Так, амплітуда зсуву ґрунту землетрусу з М=7 в 100 разів більше, ніж з М=5, при цьому загальна енергія землетрусу збільшується в 900 разів.

Інтенсивність енергії на поверхні землі виміряється в балах. Вона залежить від глибини вогнища, магнитуды, відстані від епіцентру, геологічної будови ґрунтів і інших факторів. Для виміру інтенсивності енергії землетрусів у нашій країні прийнята 12-бальна шкала Ріхтера.

Деякі дані про землетруси наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Землетрусу наносять великий матеріальний збиток і несуть тисячі людських життів. Так, наприклад, у результаті катастрофічного землетрусу інтенсивністю 8 балів у шкалі Ріхтера 21 червня 1990 р. на півночі Ірану в провінції Гилян загинуло понад 50 тис. чоловік і близько 1 млн. чоловік виявилися пораненими й позбавленими даху. (Масштаби землетрусу у Вірменії показані на форзаці.)

Зруйновано півтори тисячі сіл. Значно постраждали 12 міст, 3 з яких повністю знищені.

Землетрусу викликають і інші стихійні лиха, такі, як зсуви, лавини, селі, цунамі, повені (через прорив гребель), пожежі (при ушкодженні нафтосховищ і розриву газопроводів), ушкодження комунікацій, ліній энерго-, водопостачання й каналізації, аварії на хімічних підприємствах з витіканням (розливом) СДЯВ, а також на АЕС із витоком (викидом) РВ в атмосферу й ін.

У цей час відсутні досить надійні методи прогнозування землетрусів і їхніх наслідків. Однак по зміні характерних властивостей землі, а також незвичайному поводженню живих організмів перед землетрусом (їх називають провісниками) ученим найчастіше вдається становити прогнози. Провісниками землетрусів є: швидкий ріст частоти слабких поштовхів (форшоков); деформація земної кори, обумовлена спостереженням із супутників з космосу або зйомкою на поверхні землі за допомогою лазерних джерел світла; зміна відносини швидкостей поширення поздовжніх і поперечних хвиль напередодні землетрусу; зміна электросопротивления гірських порід, рівня ґрунтових вод у шпарах; зміст радону у воді й ін.

Незвичайне поводження тварин напередодні землетрусу виражається в тім, що, наприклад, кішки залишають селища й переносять кошеняти в луги, а птаха в клітках за 10-15 хв до початку землетрусу починають літати; перед поштовхом чуються незвичайні лементи птахів; свійські тварина в хлівах панікують і ін. Найбільш імовірною причиною такого поводження тварин уважають аномалії електромагнітного поля перед землетрусом.

Для захисту від землетрусів завчасно виявляються сейсмічно небезпечні зони в різних регіонах країни, тобто проводиться так зване сейсмічне районування. На картах сейсмічного районування звичайно виділяються області, яким загрожують землетрусу інтенсивністю вище VII-VIII балів по шкалі Ріхтера. У сейсмічно небезпечних районах передбачаються різні міри захисту, починаючи з неухильного виконання вимоги норм і правил при зведенні й реконструкції будинків, споруджень і інших об'єктів до припинення дії небезпечних виробництв (хімічних заводів, АЕС і т.п.).

Повені-Це значні затоплення місцевості в результаті підйому рівня води в ріці, озері, водоймищі, викликуваного різними причинами (весняне сніготанення, випадання рясних зливових і дощових опадів, затори льоду на ріках, проривши гребель, завальних озер і дамб, що обгороджують, вітровий нагін води й т.п.). Повені на носять величезні й матеріальний збиток і приводять до людських жертв.

Безпосередній матеріальний збиток від повеней полягає в ушкодженні й руйнуванні житлових і виробничих будинків, автомобільних і залізниць, ліній електропередач і зв'язку, меліоративних систем, загибелі худоби й урожаю сільськогосподарських культур, псуванню й знищенні сировини, палива, продуктів харчування, кормів, добрив і т.п.

У результаті зливових дощів, що пройшли в Забайкалье на початку липня 1990 р., виникли небувалі в цих місцях паводки. Знесено більше 400 мостів. По даним обласній надзвичайній паводковій комісії, народному господарству Читинской області нанесений збиток в 400 млн. рублів. Тисячі людей залишилися без даху. Не обійшлося й без людських жертв.

Повені можуть супроводжуватися пожежами внаслідок обривів і короткого замикання електрокабелів і проводів, а також розривами водопровідних і каналізаційних труб, електричних, телевізійних і телеграфних кабелів, що перебувають у землі, через наступне нерівномірне осідання ґрунту.

Основний напрямок боротьби з повенями складається в зменшенні максимальної витрати води в ріці шляхом перерозподілу стоку в часі (посадка лісозахисних смуг, оранка землі поперек схилів, збереження прибережних водо-охоронних смуг рослинності, терасування схилів і т.д.).

Певний ефект дає також пристрій ставків, запаней і інших ємностей у балках, балках і ярах для перехоплення поталих і дощових вод. Для середніх і великих рік єдиний радикальний засіб-це регулювання паводочного стоку за допомогою водоймищ.

Крім того, для захисту від повені широко застосовується давно відомий спосіб-пристрій дамб. Для ліквідації небезпеки утворення заторів виробляється випрямлення, розчищення й поглиблення окремих ділянок русла ріки, а також руйнування льоду вибухами за 10-15 днів до її розкриття. Найбільший ефект досягається при закладці зарядів під лід на глибину, в 2,5 рази перевищуючу його товщину. Той же результат дає посипання крижаного покриву меленими шлаками з добавкою солі (звичайно за 15-25 днів до розкриття ріки).

Затори льоду при товщині його скупчень не більше 3-4 м також ліквідуються за допомогою річкових криголамів.

Зсуви - це ковзні зсуви мас гірських порід долілиць по схилі, що виникають через порушення рівноваги, викликуваної різними причинами (подмывом порід водою, ослабленням їхньої міцності внаслідок вивітрювання або перезволоження опадами й підземними водами, систематичними поштовхами, нерозумною господарською діяльністю людини й ін.).

Зсуви можуть бути на всіх схилах із крутістю 20° і більше й у будь-який час року. Вони різняться не тільки швидкістю зсуву порід (повільними, середніми й швидкі), але й своїми масштабами. Швидкість повільних зсувів порід становить кілька десятків сантиметрів у рік, середніх - кілька метрів у годину або в добу й швидких-десятки кілометрів у годину й більше.

До швидких зсувів ставляться зсуви-потоки, коли твердий матеріал змішується з водою, а також сніжні й сніжно^-кам'яні лавини. Варто підкреслити, що тільки швидкі зсуви можуть стати причиною катастроф з людськими жертвами.

Об'єм порід, що зміщаються при зсувах, перебуває в межах від кількох сотень до багатьох мільйонів і навіть мільярдів кубометрів.

Зсуви можуть руйнувати населені пункти, знищувати сільськогосподарські вгіддя, створювати небезпека при експлуатації кар'єрів і видобутку корисних копалин, ушкоджувати комунікації, тунелі, трубопроводи, телефонні й електричні мережі, водогосподарчі спорудження, головним чином греблі. Крім того, вони можуть перегородити долину, утворити завальне озеро й сприяти повеням. Таким чином, наносимый ними народногосподарський збиток може бути значним.

Наприклад, в 1911 р. на Памірі на території нашої країни сильний землетрус (М==7,4) викликало гігантський зсув. Обповзло близько 2,5 млрд. м³ пухкого матеріалу. Був завалений кишлак Усой з його 54 жителями. Зсув перегородив долину р. Мургаб і утворив завальне озеро, що затопило кишлак Сараз. Висота цієї природної греблі досягала 300 м, максимальна глибина озера-284 м, довжина-53 км.

Найбільш діючим захистом від зсувів є їхнє попередження. З комплексу попереджувальних заходів слід зазначити збирання й відведення поверхневих вод, штучне перетворення рельєфу (у зоні можливого відриву землі зменшують навантаження на схили), фіксацію схилу за допомогою паль і будівництва підпірних стінок.

Сніжні лавини також ставляться до зсувів і виникають так само, як і інші зсувні зсуви. Сили зчеплення снігу переходять певну границю, і гравітація викликає зсув сніжних мас по схилі. Сніжна лавина являє собою суміш кристаликів снігу й повітря. Великі лавини виникають на схилах 25--60°. Гладкі трав'янисті схили є найбільш лавинонебезпечними. Чагарники, більші камені й інші перешкоди стримують виникнення лавин. У лісі лавини утворяться дуже рідко.

Сніжні лавини наносять величезний матеріальний збиток і супроводжуються загибеллю людей. Так, 13 липня 1990 р. на піку Леніна на Памірі в результаті землетрусу й сходу зі схилу великої сніжної лавини був знесений табір альпіністів, що розташовувався на висоті 5300 м. Загинуло 40 чоловік. Подібної трагедії ще не було в історії вітчизняного альпінізму.

Захист від лавин може бути пасивної й активної. При пасивному захисті уникають використання лавинонебезпечних схилів або ставлять на них загороджувальні щити. При активному захисті роблять обстріл лавинонебезпечних схилів, викликаючи схід невеликих безпечних лавин і перешкоджаючи в такий спосіб нагромадженню критичних мас снігу.

Сіли-Це паводки з дуже великою концентрацією мінеральних часток, каменів і уламків гірських порід (від 10-15 до 75% об'єму потоку), що виникають у басейнах невеликих гірських рік і сухих балок і викликані, як правило, зливовими опадами, рідше інтенсивним таненням снігів, а також проривом моренних і завальних озер, обвалом, зсувом, землетрусом.

Небезпека селів не тільки в їхній руйнуючій силі, але й у раптовості їхньої появи.

Селям піддається приблизно 10% території нашої країни. Усього зареєстровано близько 6000 селевих водотоків, з них більше половини доводиться на Середню Азію й Казахстан.

По сполуці стерпного твердого матеріалу селеві потоки можуть бути грязьовими (суміш води з мелкоземом при невеликій концентрації каменів, об'ємна вага в=1,5--2 т/м³), грязекаменными (суміш води, гальки, гравію, невеликих каменів, в==2,1--2,5 т/м³) і водокаменные (суміш води з переважно великими каменями, в==1,1--1,5 т/м³).

Многим гірським районам властива перевага того або іншого виду селю по сполуці стерпної їм твердої маси. Так, у Карпатах найчастіше зустрічаються водокаменные селеві потоки порівняно невеликої потужності, на Північному Кавказі-Переважно грязекаменные, у Середній Азії-Грязьові потоки.

Швидкість плину селевого потоку звичайно становить 2,5- 4,0 м/с, але при прориві заторів вона може досягати 8-10 м/с і більше.

Наслідку селів бувають катастрофічними. Так, 8 липня 1921 р. в 21 год на м. Алма-Ату з боку гір обрушилася маса землі, мулу, каменів, снігу, піску, що підганяється могутнім потоком води. Цим патьоком були знесені дачні будовЪи, що перебували в підніжжя гір, разом з людьми, тваринними й фруктовими садами. Страшний потік увірвався в місто, звернув вулиці його в бурхливі ріки із крутими берегами зі зруйнованих будинків.

Жах катастрофи збільшувався темрявою ночі. Чулися лементи про допомогу, що майже неможливо було сказати. Удома зривалися з фундаментів і разом з людьми неслися бурхливим потоком.

До ранку наступного дня стихія заспокоїлася. Матеріальний збиток і людські жертви виявилися значними.

Сель був викликаний найсильнішими зливами у верхній частині басейну р. Малої Алмаатинки. Загальний об'єм грязекаменной маси склав близько 2 млн. м³. Потік перерізував місто позначок-рів,ой смугою.

Способи боротьби із селевими потоками досить різноманітні. Це зведення різних гребель для затримки твердого стоку й пропуску суміші води й дрібні фракції порід, каскаду загат для руйнування селевого потоку й звільнення його від твердого матеріалу, підпірних стінок для зміцнення укосів, нагорних стокоперехватывающих і водозбірних канав для відводу стоку в найближчі водотоки й ін.

Методів прогнозу селів у цей час не існує. Разом з тим для деяких селевих районів установлені певні критерії, що дозволяють оцінити ймовірність виникнення селів. Так, для районів з великою ймовірністю селів зливового походження визначається критична сума опадів за 1-3 доби, селів гляциалъного походження (тобто льодовикових озер, що утворяться при проривах, і внутрільодовикових водойм) -критична середня температура повітря за 10-15 доби або сполучення цих двох критеріїв.

Урагани-Це вітри силою 12 балів по шкалі Бофорта, тобто вітри, швидкість яких перевищує 32,6 м/с (117,3 км/ч).

Ураганами називають також тропічні циклони, що виникають у Тихому океані поблизу берегів Центральної Америки; на Далекому Сході й у районах Індійського океану урагани (циклони) звуться тайфунів. Під час тропічних циклонів швидкість вітру часто перевищує 50 м/с. Циклони й тайфуни супроводжуються звичайно інтенсивними зливовими дощами.

Ураган на суші руйнує будови, лінії зв'язку й електропередач, ушкоджує транспортні комунікації й мости, ламає й вириває з коренем дерева; при поширенні над морем викликає величезні хвилі висотою 10-12 м і більше, ушкоджує або навіть приводить до загибелі суду.

Так наприклад, у грудні 1944 р. в 300 милях на схід о. Лусон (Філіппіни) кораблі 3-го флоти США виявилися в районі біля центра тайфуну. У результаті 3 есмінці затонуло, 28 інших кораблів одержали ушкодження, 146 літаків на авіаносцях і 19 гідролітаків на лінкорах і крейсерах були розбиті, ушкоджені й змиті за борт, загинуло понад 800 чоловік.

Урагани й штормові вітри (швидкість їх по шкалі Бофорта від 20,8 до 32,6 м/с) узимку можуть піднімати в повітря величезні маси снігу й викликати сніжні бури, що приводить до заметів, припиненню руху автомобільного й залізничного транспорту, порушенню систем водо-, газо-, електропостачання й зв'язку.

Так, від ураганних вітрів небувалої сили й гігантських хвиль, що обрушилися 13 листопада 1970 р. на прибережні райони Східного Пакистану, постраждало в цілому близько 10 млн. чоловік, у тому числі приблизно 0,5 млн. чоловік загинули й пропали без звістки.

Сучасні методи прогнозу погоди дозволяють за кілька годин і навіть доби попередити населення міста або цілого прибережного району про ураган, що насувається (штормі), а служба ГО може надати необхідну інформацію про можливу обстановку й необхідні дії в сформованих умовах.

Найбільш надійним захистом населення від ураганів є використання захисних споруджень (метро, притулків, підземних переходів, підвалів будинків і т.п.). При цьому в прибережних районах необхідно враховувати можливе затоплення низинних ділянок і вибирати захисні вкриття на піднесених ділянках місцевості.

Пожежі - це неконтрольований процес горіння, що тягне за собою загибель людей і знищення матеріальних цінностей.

Причинами виникнення пожеж є необережне, поводження з вогнем, порушення правил пожежної безпеки, таке явище природи, як блискавка, самозаймання сухої рослинності й торфу. Відомо, що 90% пожеж виникають із вини людини й тільки 7-8% від блискавок.

Основними видами пожеж як стихійних лих, що охоплюють, як правило, великі території в кілька сотень, тисяч і навіть мільйонів гектарів, є ландшафтні пожежі-лісові (низові, верхівкові, підземні) і степові (польові).

Так, наприклад, лісові пожежі в Західному Сибірі в 1913 р. за літо знищили близько 15 млн. га. Улітку 1921 р. при тривалій посусі й ураганних вітрах пожежами було знищено більше 200 тис. га найціннішої марійської сосни. Улітку 1972 р. у Підмосков'я розвинені при тривалій посусі торф'яні й лісові пожежі охопили значні площі лісів, знищивши при цьому деякого родовища торфу.

Лісові пожежі по інтенсивності горіння підрозділяються на слабкі, середньому й сильні, а по характері горіння низові й верхівкові пожежі - на швидкі й стійкі.

Лісові низові пожежі характеризуються горінням лісової підстилки, приґрунтового покриву й підліска без захоплення крон дерев. Швидкість руху фронту низової пожежі становить від 0,3--1 м/хв (при слабкій пожежі) до 16 м/хв (1 км/ч) (при сильній пожежі), висота полум'я--1--2 м, максимальна температура на крайці пожежі досягає 900° С.

Лісові верхівкові пожежі розвиваються, як правило, з низових і характеризуються горінням крон дерев. При швидкій верхівковій пожежі полум'я поширюється головним чином із крони на крону з великою швидкістю, що досягає 8-25 км/год, залишаючи іноді цілі ділянки недоторканого вогнем лісу. При стійкій верхівковій пожежі вогнем охоплені не тільки крони, але й стовбури дерев. Полум'я поширюється зі швидкістю 5-8 км/год, охоплюючи весь ліс від ґрунтового покриву й до вершин дерев.

Підземні пожежі виникають як продовження низових або верхівкових лісових пожеж і поширюються по торф'яному шарі, що перебуває в землі, на глибину до 50 див і більше. Горіння йде повільно, майже без доступу повітря, зі швидкістю 0,1-0,5 м/хв із виділенням великої кількості диму й утворенням вигорілих порожнеч (прогарів). Тому підходити до вогнищу підземної пожежі треба з великою обережністю, постійно прощупуючи ґрунт шостому або щупом. Горіння може тривати тривалий час навіть узимку під шаром снігу.

Степові (польові ) пожежі виникають на відкритій місцевості при наявності сухої трави або дозрілих хлібів. Вони носять сезонний характер і частіше бувають улітку в міру дозрівання трав (хлібів), рідше навесні й практично відсутні взимку. Швидкість їхнього поширення може досягати 20- 30 км/ч.

Основними способами боротьби з лісовими низовими пожежами є: захлестывание крайки вогню, засипання його землею, заливання водою (хімікатами), створення загороджувальних і минерализованных смуг, пуск зустрічного вогню (отжиг).

Отжиг частіше застосовується при великих пожежах і недоліку сил і засобів для пожежогасіння. Він починається з опорної смуги (ріки, струмка, дороги, просіки), на краю якої, зверненому до пожежі, створюють вал з горючих матеріалів (суків труску, сухої трави). Коли почне відчуватися тяга повітря убік пожежі, вал підпалюють спочатку напроти центра фронту пожежі на ділянці 20-30 м, а потім після просування вогню на 2-3 м і сусідні ділянки. Ширина випалюваної смуги повинна бути не менш 10-20 м, а при сильній низовій пожежі- 100 м.

Гасіння лісової верхівкової пожежі здійснювати складніше. Його гасять шляхом створення загороджувальних смуг, застосовуючи отжиг і використовуючи воду. При цьому ширина загороджувальної смуги повинна бути не менш висоти дерев, а випалюваної перед фронтом верхівкової пожежі-не менш 150-200 м, перед флангами-не менш 50 м. Степові (польові) пожежі гасять тими ж способами, що й лісові.

Гасіння підземних пожеж здійснюється в основному двома способами. При першому способі навколо торф'яної пожежі на відстані 8-10 м від його крайки риють траншею (канаву) глибиною до минерализованного шару ґрунту або до рівня ґрунтових вод і заповнюють її водою.

Другий спосіб полягає в пристрої навколо пожежі смуги, насиченої розчинами хімікатів. Для цього за допомогою мотопомп, оснащених спеціальними стовбурами-піками (голками) довжиною до 2 м, у шар торфу зверху нагнітається водяний розчин хімічно активних речовин-смачивателей (суль-фанол, пральний порошок і ін.), які в сотні разів прискорюють процес проникнення вологи в торф. Нагнітання здійснюють на відстані 5-8 м від передбачуваної крайки підземної пожежі й через 25-30 див друг від друга.

Цей спосіб з метою підвищення продуктивності, очевидно, можна вдосконалити, проклавши на ділянці 100- 200 м спеціальний пожежний рукав з відводами для підключення живильних шлангів-голок, попередньо встановлених у ґрунті. Одна пожежна машина з комплектом голок (300- 500 шт.) і рукавів може переміщатися уздовж крайки підземної пожежі й нагнітати розчин.

Спроби заливати підземна пожежа водою успіху не мали.

При гасінні пожеж особовий склад формувань піддається впливу диму, а також оксиду (окису) вуглецю. Тому при високій концентрації оксиду вуглецю (більше 0,02 мг/л, що визначається за допомогою газосигналізатора) роботи повинні проводитися в ізолюючих протигазах або фільтруючих з гопкалитовыми патронами.

ВИСНОВОК

Поверхня Землі буде безупинно змінюватися під дією природних процесів. Зсуви будуть відбуватися на нестійких гірських схилах, як і раніше буде чергуватися більша й мала вода в ріках, а штормові припливи стануть час від часу затопляти морські узбережжя, не обійдеться й без пожеж. Людина неспроможна запобігти самим природним процесам, але в його силах уникнути жертв і збитку.

Як і раніше в пресі будуть з'являтися повідомлення про стихійні лиха, але будемо сподіватися, що пройде короткий час, і ці повідомлення стануть виглядати інакше, чим це було раніше.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алтунин А. Т. Формування цивільної оборони в боротьбі зі стихійними лихами. Москвва, 1996

2. Дворжак Й. Земля, люди, катастрофи. Київ, 1999

3. Цивільна оборона. Посібник для підготовки населення. Москва,1980

4. Цивільна оборона (під ред. Шубіна). Москва, 2000

5. Знай і вмій. Пам'ятка для населення ( 2-е видання). Москва, 1990

6. Кукал З. Природні катастрофи. Москва, 1985

7. Порфирьев Б. Н. Державне керування в надзвичайних ситуаціях. Москва, 1991

8. Щетников Н. А. Цунамі. Москва, 1991

9. Це повинен знати й уміти кожний. Москва, 1983