Вплив міського середовища на здоров'я населення

36

Вплив міського середовища на здоров'я населення.

Зміст

Міське середовище - що це таке

Стан природи в містах - мільйонерах

Актуальність екологічних проблем у світі

Екологічна ситуація в нашій країні. “Екологічні хвороби

Думки перм'яків про стан навколишнього середовища міста

Деякі шляхи рішення екологічних проблем міста

Вплив атмосфери на організм людини

Вплив водних ресурсів на життєдіяльність людини

Ґрунт і людина

Людина й радіація

Вплив звуків на організм людини

Погода й самопочуття людини

Ландшафт як фактор здоров'я

Висновок

Список літератури

Міське середовище - що це таке ?

Поняття “навколишнє середовище”, “міське середовище” у різних їхніх модифікаціях останнім часом стали дуже розповсюдженими й придбали значення ключових. Дослідженням проблем середовища займаються багато наук, у тому числі й географія, різні її галузі - соціальна, медична, фізична, рекреаційна й ін. Складності явища відповідає й багатоаспектність досліджень. Зростаюча увага до вивчення проблем середовища - характерний прояв екологізації й гуманізації сучасної науки.

Термін “міське середовище” і взагалі “середовище” уживається в різних значеннях. Приймемо те, що найбільшою мірою орієнтовано на людину: міське середовище - сукупність умов життєдіяльності населення. Соціальна географія займається вивченням взаємодії населення й середовища в його просторовій диференціації, територіальній виразності.

У процесі розвитку людської цивілізації міста ставали середовищем життєдіяльності всезростаючого числа людей. У Росії 73% населення зосереджено в містах. У деяких країнах ця частка ще вище. І як загальна тенденція розвитку й росту міст - прогресуюче погіршення в них умов життя. Одна з найбільших трагедій міст у тім, що будучи вищим досягненням людської цивілізації, вони стають не тільки незручними, але й у значній мірі небезпечними для життя, навіть для життя майбутніх поколінь. |

Екологічне неблагополуччя міст стало найгострішою глобальною проблемою, що вимагає якнайшвидшого рішення.

“Міське середовище” -- фундаментальне поняття, що виражає глибинну сутність міста і як місця зосередження більших мас людей, і як функціонального утворення, що грає настільки важливу роль у житті й розвитку суспільства, у його територіальній організації.

Крім цього, міське середовище - важлива тридцятимільйонна частина потенціалу міста, завдяки якій він виконує свою історичну місію двигуна прогресу. Різноманітне й багато контактне міське середовище сприяє виникненню й розвитку нового в різних сферах людської діяльності.

Міське середовище - сукупність численних і різноманітних каналів масових комунікацій, форм і способів спілкування людей, їхнього підключення до джерел різноманітної інформації. Фундаментальною ознакою міського середовища філософи називають її наростаючу розмаїтість, що дозволяє людині прилучатися до миру культури: “Науково-технічний прогрес не може розвиватися без наростаючої розмаїтості зв'язків спілкування - діючого спілкування розвинених особистостей. Сьогодні, якщо судити по перевагах городян, розмаїтість місць додатка праці й способів проведення дозвілля переважує планувальні й екологічні недоліки міст”. Від якості міського середовища залежить ефективність міжособистісного спілкування, що підтверджується фактом триваючого росту великих центрів, зручних і багатих по можливостях ареалів спілкування.

Таким чином, можна говорити про дві взаємозалежні сторони міського середовища. Вона виступає як комплекс умов життя людей, “споживаючих” середовище, що задовольняють свої потреби, що перебуває в прямої залежності від якості середовища. Одночасно міське середовище є сукупністю умов для творчої діяльності, що формує нові напрямки в науці, мистецтві, культурі й т.д.

Поняття міського середовища може трактуватися дуже широко И саме місто при цьому розглядається як “особлива матеріально виробниче середовище, у якій з вищим ступенем концентрації протікає виробнича, побутова й суспільна діяльність людей. Відповідно й містобудування - це область, що комплексно вирішує функціонально-практичні, естетичні й екологічні завдання формування навколишнього середовища.

Ні для кого не секрет, що побудовані без належного дослідження троянд вітрів, інших географічних факторів, міста перебувають на грані екологічного нещастя. Міста буквально “тонуть” у викидах із промислових підприємств, комбінатів, причому, використовуючи елементарне проектування розраховуючи на майбутнє, цього можна було б легко уникнути.

Прогресивна ідея групових систем населених місць (ГСНМ), висунута вітчизняними містобудівниками в 1970-х рр., передбачала цілеспрямоване формування екологічно благополучних агломерацій, “очищених” від нинішніх їхніх недоліків. Однак вона практично не була реалізована.

Міське середовище - інтегральне явище. Вона створюється завдяки дії багатьох факторів і сама багатокомпонентна, маючи трохи тридцятилітніх. Матеріальна тридцятилітній міського середовища - це, з одного боку, природа, видозмінена самим містом, а також навколишня його. А з іншого боку - будинки й спорудження різного призначення, розподілені в ньому відповідно до планувальної структури й архітектурною композицією. Цяя матеріальна тридцятилітній має зримий образ, викликає певне сприйняття й оцінку.

Стан природи в містах -мільйонерах.

Стан компонентів природи - важливий індикатор стану і якості міського середовища. Перебуваючи під антропогенним пресом, піддаючись різноманітним навантаженням, природа здатна відновлюватися, рятуючи тим самим себе й захищаючи людини. Місто - ареал глибоко зміненої природи, особлива екосистема. Ступінь її зміни залежить від географічного положення, конкретної географічної ситуації, відповідальності влади й активності жителів. Гідрографічна мережа, форми рельєфу, розподіл природної рослинності створюють основу для формування в місті природного екологічного каркаса й функціонального зонувания.

Місто активно обмінюється речовиною й енергією з навколишнім його простором. Він використовує різні види палива й електроенергії, сировина й напівфабрикати, допоміжні матеріали для своїх підприємств, продовольство й товари народного споживання для населення, устаткування для промисловості, транспорту, житлово-комунального господарства. Використовуючи й переробляючи все це, місто випускає продукцію, робить послуги й викидають у навколишнє середовище величезну масу відходів у твердому, газоподібному й рідкому виді.

У місті з мільйонним населенням - великому промисловому центрі - щорічно споживаються (млн. т):

Вода - 470

Кисень - 50

Мінерально-будівельна сировина - 10

Вугілля - 4

Сира нафта - 4

Природний газ - 2

Рідке паливо - 1,9

Сировина для чорної металургії* - 1,2

Сировина для кольорової металургії* - 3,5

* - Якщо місто - центр цієї галузі

У місто-мільйонер щороку надходить у цілому - 29 млн. тонн (без води й повітря) різних речовин, у ньому споживається енергії більше, ніж надходить на його територію сонячної енергії. За рахунок техногенної діяльності, а також нагрівання асфальтових, бетонних і кам'яних поверхонь (вулиць, площ, дахів і стін будинків) температура повітря в більших містах із щільною забудовою може бути вище, ніж навколишньої місцевості на 5⁰, у сильні морози в центрі міста на 9 - 10° тепліше, ніж на його окраїнах. Викиди в атмосферу мають приблизно наступну сполуку (млн. т):

Вода (пара, аерозоль) - 10,8

Вуглекислий газ - 1,2

Сірчистий ангідрид - 0,2

Пил - 0,2

Вуглеводні - 0,1

Оксиди азоту - 0,06

Органічні речовини (феноли, бензол, спирти, розчинники, жирні кислоти й ін.) - 0,008

Хлор, аерозолі соляної кислоти - 0,005

Сірководень - 0,005

Багато елементів і сполуки надходять в атмосферу в невеликих кількостях - від декількох до сотень тонн у рік (миш'як, ртуть, кадмій, свинець і ін.), але вони найнебезпечніші для людини.

У каналізаційну мережу й крім її мільйонне місто скидає щорічно до 350 млн. т забруднених стічних вод, включаючи зливові й поталі води із промислових площадок, міських смітників, стоянок автотранспорту. У цих стоках утримується близько 36 тис. т зважених речовин, у тому числі фосфатів - 24 тис. т, азоту - 5 тис. т, нафтопродуктів - до ,5 тис. т.

Щорічно містом-мільйонером виробляється й в основному накопичується на навколишніх територіях близько 3,5 млн. т твердих і концентрованих відходів приблизно наступної сполуки (тис. т):

Зола й шлаки теплоелектроцентралей - 550

Тверді залишки із загальної каналізації - 420

Деревні відходи - 400

Тверді побутові відходи - 350

Будівельне сміття - 50

Автопокришки - 12

Папір - 9

Текстиль - 8

Скло бій - 3

Міські атмосферні викиди утворять навколо міст ареали забруднень, що простираються на відстані до 60 км від центра міста (дані, отримані за допомогою штучних супутників Землі “ Метеор-Природа” для міст РФ)

Шлейф водних забруднень від більших міст поширюється по ріках на десятки й навіть сотню кілометрів.

Геохімічні дослідження показали, що великі гори являють собою техногенні геохімічні провінції, які за рівнем нагромаджень хімічних елементів перевершують території розвитку рудних полів і родовищ . У містах неможливо створити екологічна рівновага, вона може бути досягнуто тільки в межах досить великого району.

Екологічна рівновага - стан природного середовища, при якому забезпечується її саморегуляція, належна охорона й відтворення основних її компонентів.

Актуальність екологічних проблем у світі.

У найбідніших регіонах миру приблизно кожна п'ята дитина не доживає до п'яти років. Основною причиною їхньої смерті є захворювання, пов'язані зі станом навколишнього середовища. Від них щорічно по усьому світі вмирають 11 млн. дітей, що дорівнює населенню Норвегії й Швейцарії разом узятих. До числа таких найпоширеніших захворювань ставляться інфекції й діарея, причому всі вони в значній мірі можуть бути відвернені.

Ці дані, а також безліч іншої інформації наведені в новій Доповіді про здоров'я й навколишнє середовище у світі, підготовленому спільними зусиллями Інституту світових ресурсів, ЮНЕП, ПРООН і Всесвітнього банку. В основному ці статистичні дані ставляться до країн, що розвиваються, але поганий стан навколишнього середовища загрожує й здоров'ю населення промислово розвинених країн. У більше благополучних країнах це пов'язане із забрудненнями - як промисловими, включаючи забруднення повітря й токсичні відходи, так і біологічними, наприклад, забрудненнями продуктів харчування. За даними Доповіді про світові ресурси в 1998 -1999 р., опублікованому в Oxford University Press:

Багатьох шкідливих наслідків впливу екологічних факторів на здоров'я людини можна уникнути, і тому у відповідному розділі вищезгаданої Доповіді особлива увага приділяється попередженню такого шкідливого впливу шляхом раціонального керування навколишнім середовищем, а не просто лікуванню, пов'язаних із цим захворюванням.

Найбільш характерною рисою сьогоднішнього дня є широке усвідомлення значимості екологічних проблем і усе більше зростаюча экологизация економіки, політики й громадського життя. Невипадково одним з головних положень "Повістки XX в.", прийнятої ще в 1992 році на Конференції ООН по навколишньому середовищу й розвитку в Ріо-де-Жанейро, стало визнання того факту, що триваючий економічний розвиток не повинне супроводжуватися погрозою погіршення умов життя й здоров'я нинішнього й майбутнього поколінь людей. Дане положення знайшло відбиття в наступних трьох тезах концепції стійкого розвитку.

1. Визнання того актуального факту, що в центрі уваги перебувають люди, які повинні мати право на здорове й плідне життя в гармонії із природою.

2. Охорона навколишнього середовища повинна стати невід'ємним компонентом процесу розвитку й не може розглядатися у відриві від нього.

3. Необхідно рівною мірою забезпечити задоволення потреб у розвитку й збереженні навколишнього середовища як нинішнього, так і майбутніх поколінь.

Екологічна ситуація в нашій країні .

“Екологічні хвороби”

Екологічна ситуація в нашій країні як і раніше залишається вкрай тривожної й супроводжується погіршенням основних показників здоров'я населення, включаючи здоров'я дітей раннього віку, ростом смертності й зниженням середньої тривалості життя. Досить сказати, що в цей час більше 100 великих міст і регіонів країни характеризуються несприятливої для здоров'я людини екологічною обстановкою . Населення , що проживає в середніх і малих містах Росії, що відрізняються не менш відсталими виробничими технологіями й містобудівною політикою, і населення сільськогосподарських територій, де безконтрольне застосування різних ядохімікатів і кормових добавок придбало загрозливі розміри. Проте при розробці політики й планів економічного розвитку регіонів як і раніше недостатня увага приділяється питанням впливу навколишнього середовища на здоров'я людей.

Життя людини тільки тоді повноцінна, коли він одержує радість від перебування на землі. Хвора людина концентрується тільки на проблемах свого організму й абсолютно втрачає інтерес до навколишнього світу. У цей час в умовах нестабільної економічної обстановки здоров'я стає ще й основною економічною силою. Хвора людина не може працювати й заробляти нормально. У нашій країні в цей час зложилася дуже складна демографічна обстановка, що близька до критичного:

Життя сучасного людського суспільства постійно супроводжується явними, а найчастіше - схованими впливами різноманітних потенційно шкідливих факторів, у тому числі, численних хімічних речовин. Погроза здоров'ю людини і його благополуччю, пов'язана з таким несприятливим впливом, викликає сьогодні зростаюче занепокоєння як у медичної громадськості, так і в широких верств населення й у правительства, які, у свою чергу, звертаються по допомогу до вчених і фахівців, що підвищує відповідальність останніх при поширенні інформації про щирі масштаби й рівні екологічної небезпеки.

Техногенне міське середовище впливає на головну соціальну якість людини - його здоров'я в широкому змісті слова. Такі фактори, як забруднення атмосфери й води викидами промисловості й транспорту, електромагнітні поля, вібрація й шум, хімізація побуту, а так само потоки надлишкової інформації, надмірне число соціальних проблем, дефіцит часу, гіподинамія, емоційні перевантаження, недоліки в харчуванні, шкідливі звички, - у тієї, або іншій мері й у різних сполученнях стають соматотропними й психотропними факторами етиоогії численних преднозологічних станів, а потім і хвороб.

Високі концентрації забруднюючих речовин у різних компонентах навколишнього середовища привели до появи так званих "екологічних захворювань". У їхньому числі описані:

- хімічна астма;

- киришский синдром (важка алергія, пов'язана з викидами від виробництва білково-вітамінних концентратів);

- синдром тиккерів, що розвивається в дітей у зонах нафтопереробних виробництв;

- загальна імунна депресія при інтоксикації важкими металами, діоксидами й ін.;

- хвороба Юшко, пов'язана з дією на організм дитини поліхлорованих біфенілів;

- на Уралі з'явилося захворювання, що одержала назва "картопляної хвороби" (симптом " стопи, що хлюпотить,");

- в Алтайському краї виявлене захворювання, що назвали "жовті діти".

По даним Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВІЗ), якість середовища перебування визначає 20% ризику виникнення захворювань населення. Однак це цифра, досить умовна й тим більше не відбиває оцінку ризику захворюваності в адміністративних округах. Для цієї оцінки повинна бути розроблена концепція соціально-гігієнічного моніторингу, що включає кліматичні особливості території. Аналіз впливу екологічної обстановки в межах усього міста на захворюваність населення вимагає окремої розробки за участю фахівців НДІ, санітарно-епідеміологічної служби й організацій, що здійснюють контроль за станом навколишнього природного середовища.

Реалізація принципів стійкого розвитку як пріоритетне завдання припускає забезпечення конституційних прав громадян на здорове й сприятливе навколишнє середовище, а також забезпечення населення необхідною екологічною інформацією.

Думки перм'яків про стан навколишнього середовища міста .

.На думку перм'яків, на погіршення стану їхнього здоров'я, насамперед, впливають забруднення повітря й неякісна питна вода. Це суб'єктивна думка городян часто корелюється з тим об'єктивним фактом, що в цей час для всіх вікових категорій жителів міста ведучими в структурі загальної захворюваності є хвороби органів подиху, органів травлення, нервової системи й органів почуттів.

Менша кількість городян указало на погану якість продуктів, як небезпечний для здоров'я фактор. Деякі вважають, що здоров'я може погіршитися внаслідок забруднення території району їхнього проживання , у числі факторів, що роблять шкідливий вплив на здоров'я населення, відзначили погані санітарно-гігієнічні умови проживання. Пермські жителі слабко інформовані про заходи щодо охорони навколишнього природного середовища в місті й про екологічну ситуацію в місцях їхнього проживання

Протягом останніх п'яти років практично не міняється ситуація з переліком найбільш гострих екологічних проблем, що хвилюють жителів міста. До них ставляться: поганий стан атмосферного повітря, якість питної води, забруднення ріки Ками і її припливів, антисанітарія дворів і вулиць, стан зелених насаджень, рівні шуму й радіації.

На думку городян, головними причинами несприятливого стану навколишнього середовища є:

Результати проведеного аналізу стану екологічних сфер у м. Пермі дозволили оцінити якість навколишнього природного середовища як незадовільне.

Наприклад, по основному показнику екологічного благополуччя - стану здоров'я населення були виявлені такий негативні наслідки

Деякі шляхи рішення екологічних проблем міста .

З одного боку, нам необхідно захищати середовище перебування й природу від натиску техногенних забруднень щоб уникнути повного знищення. З інший, - сама людина має потребу в захисті, тому що сама зроблена у світі людська природа теж уже не витримує навантажень. Соціально-екологічний захист міського населення повинна складатися з комплексу мер правового, економічного, технологічного характеру, а також механізму реалізації цих мір на всіх рівнях. Сьогодні глобальне екологічне завдання безпечного й стійкого розвитку змушує міські влада вирішувати проблеми очищення питної й стічної води, утилізації побутового сміття й промислових відходів, захисту повітряного середовища від автомобільних вихлопів і сотні інших, здавалося б, дрібних, часток завдань. Однак всі разом вони складаються в загальну систему боротьби за виживання, без якої наша цивілізація просто загине.

При цьому охорона навколишнього середовища розглядається не як окрема ізольована область діяльності, а повинна входити складовою частиною й інтегруватися в усі інші види діяльності (містобудування, виробництво, споживання, комерційна діяльність і т.д.). У цьому випадку розвиток економіки міста повинне вписуватися в екологічні можливості території. Забезпечення екологічної безпеки міста і його розвиток може бути досягнуто тільки в гармонічному сполученні двох тридцятилітніх - "високої якості навколишнього середовища й здорової економіки".

З метою охорони здоров'я населення, забезпечення екологічної безпеки навколишнього середовища, збереження генетичного фонду й рівноваги міських і природних екосистем, забезпечення раціонального використання й відтворення природних ресурсів виробляється нормування в області охорони навколишнього середовища. Нормативи якості навколишнього середовища й рівні впливу (шум, вібрація, електромагнітні випромінювання й т.д.), а також методи їхнього визначення встановлюються органами санітарно-епідеміологічного нагляду й спеціально вповноваженими державними органами по охороні навколишнього середовища на основі законодавства Російської Федерації. Об'єктами нормування якості навколишнього середовища є атмосферне повітря, водні об'єкти, ґрунти, рослинність і тваринний мир.

Дорослі перм'яки, що живуть поруч із великими автомагістралями, частіше хворіють на хронічний бронхіт і пневмонією, а діти - хронічними хворобами мигдалин і аденоїдів, бронхіальною астмою. Автомобілі в місті - основне джерело шуму. У сполученні з хімічними агентами він знижує імунітет, сприяє розвитку гіпертонії, ішемічної хвороби серця й інших захворювань. На жаль, рівень шуму на основних магістралях нашого міста високий і досягає 78-88 ДБА.

Здоров'я перм'яків досить слабке, хворіють багато й часто. У структурі захворювань перше місце займають хвороби органів кровообігу, серцево-судинні патології. Другими по частоті обігів дорослих займають хвороби органів подиху: ОРЗ, грипозні захворювання. На третім місці - стабільно хвороби органів травлення. У підлітків ситуація небагато інша: на першому - хворобі органів подиху, на другому - хворобі нервової системи й органів почуттів, на третьому - захворювання шлунково-кишкового тракту, в основному гастрити й дуоденіти.

Про що говорить ця статистика? Про те, що основні причини захворювань криються в нездоровому способі життя, неправильному харчуванні, недоліку рухової активності, а також у шкідливому впливі навколишнього середовища, соціально-культурній обстановці в суспільстві. Всесвітня організація охорони здоров'я свідчить, що від організації охорони здоров'я здоров'я людини залежить приблизно на 15%. Все інше - середовище, суспільство, сама людина і його родина.

Всесвітня організація охорони здоров'я рекомендувала направляти на потреби охорони здоров'я для підтримки його в робочому стані не менш 5% від валового національного продукту (ВНП). У США витрачають на ці мети 14% ВНП, або понад 1 трлн.дол. У рік, що перевищує весь річний бюджет Росії. Наша держава направляє охороні здоров'я всього 2,3% від ВНП - цей показник нижче, ніж у всіх країнах Західної Європи, у всіх країнах колишнього соціалістичного табору й у всіх країнах СНД. Реально ж охорона здоров'я одержує ще менше - 80% від запланованого. Це зайвий раз демонструє пріоритети російської державної політики.

Кожному перм'якові, що "дозрів" до турботи про себе, потрібно ще допомогти: дати йому спортмайданчик у дворі, басейн у мікрорайоні, екологічно чисту й здорову їжу, чисті повітря й воду, якісь домашні засоби й прилади контролю й діагностики, профілактики й т.д. і т.п. Місту потрібна якась комплексна міжгалузева міська система оздоровлення населення.

Амбулаторна, долікарняна медична допомога, що повинна забезпечити виявлення й своєчасне лікування захворювань і яка економічніш, чим лікування в стаціонарі, використовується явно недостатньо. У цьому напрямку потрібні термінові комплексні міри.

Владі міста необхідно вдосконалювати нормативно-законодавче забезпечення, розробити економічні механізми, провести нормування шкідливих викидів підприємств і автотранспорту. Це повинне сприяти поліпшенню несприятливої екологічної обстановки в Пермі й зниженню рівня багатьох пов'язаних з нею захворювань. У цьому допоможуть і комплексні медико-соціальні й екологічні програми, які разом з радикальними заходами щодо поліпшення екології міста стануть заставою зміцнення здоров'я перм'яків.

Вплив атмосфери на організм людини

Наявність атмосфери є однією з необхідних умов існування життя на Землі. Атмосфера регулює клімат Землі, добові коливання температури на планеті (без її вони б досягли 200^ос). У цей час середня температура поверхні Землі дорівнює 14^ос. Атмосфера пропускає теплове випромінювання Сонця й зберігає тепло, там утворяться хмари, дощ, сніг, вітер. Вона також відіграє роль переносника вологи на Землі, є середовищем поширення звуку (без повітря на землі панувала б німа тиша). Атмосфера служить джерелом кисневого подиху, сприймає газоподібні продукти обміну речовин, впливає на теплообмін і інші функції живих організмів. Основне значення для життєдіяльності організму мають кисень і азот, зміст яких у повітрі становить відповідно 21% і 78%.

За добу людина вдихає близько 12-15 м³ кисню, а виділяє приблизно 580 л вуглекислого газу. Тому атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишньої нас середовища.

Необхідно відзначити, що у видаленні від джерел забруднення його хімічний склад досить стабільний. Однак у результаті господарської діяльності людини з'явилися вогнища вираженого забруднення повітряного басейну в тих районах, де розміщені великі промислові центри. Тут в атмосфері відзначають наявність різних твердих і газоподібних речовин, що роблять несприятливий вплив на умови життя й здоров'я населення.

Двоокис кремнію й вільний кремній, що втримуються в летучій золі, є причиною важкого захворювання легенів, що розвивається в робітників “курних” професій, наприклад, у гірників, працівників коксохімічного, вугільного, цементних і ряду інших підприємств. Тканина легенів заміняється сполучною тканиною, і ці ділянки перестають функціонувати. У дітей, що проживають поблизу потужних електростанцій, не обладнаних пиловловлювачами, виявляють зміни в легенях, подібні з формами силікозу. Більше забруднення повітря димом і кіптявою, що триває протягом декількох днів, може викликати отруєння людей зі смертельним результатом.

Особливо згубно діє на людину забруднення атмосфери в тих випадках, коли метеорологічні умови сприяють застою повітря над містом.

шкідливі речовини, Що Втримуються в атмосфері, впливають на людський організм при контакті з поверхнею шкіри або слизуватою оболонкою. Поряд з органами подиху забруднювачі вражають органи зору й нюху, а впливаючи на слизувату оболонку гортані, можуть викликати спазми голосових зв'язувань. Вдихувані тверді й рідкі частки розмірами 0,6-1,0 напівтемних досягають альвеол і абсорбуються в крові, деякі накопичуються в лімфатичних вузлах.

Забруднене повітря дратує здебільшого дихальні шляхи, викликаючи бронхіт, емфізему, астму. До подразниками, що викликають ці хвороби, ставляться SO₂ і SO₃, азотисті пари, HCl, HNO₃, H₂SO₄, H₂S, фосфор і його сполуки. Пил, що містить окисли кремнію, викликає важке легеневе захворювання - силікоз

Вуличні очні травми, викликувані летучою золою й іншими забруднювачами атмосфери, у промислових центрах досягають 30-60% всіх випадків очних захворювань, які дуже часто супроводжуються різними ускладненнями.

Ознаки й наслідки дій забруднювачів повітря на організм людини проявляються здебільшого в погіршенні загального стану здоров'я: з'являються головні болі, нудота, почуття слабості, знижується або губиться працездатність. Окремі забруднюючі речовини викликають специфічні симптоми отруєння. Наприклад, хронічне отруєння фосфором спочатку проявляється болями в шлунково-кишковому тракті й пожовтінням шкірного покриву. Ці симптоми супроводжуються втратою апетиту й уповільненням обміну речовин. Надалі отруєння фосфором приводить до деформації костей, які стають усе більше тендітними. Знижується опірність організму в цілому.

Оксиди азоту. NO N₂O₃ NO₅ N₂O₄ .В атмосферу викидається в основному диоксид азоту NO₂ - безбарвний не отрутний газ, що має заходу, раздражающе діючий на органи подиху. Особливо небезпечні оксиди азоту в містах, де вони взаємодіють із вуглецями вихлопних газів і утворять фотохімічний туман - зміг. Отруєний оксидами азоту повітря починає діяти з легкого кашлю. При підвищенні концентрації NO, виникає сильний кашель, блювота, іноді головний біль. При контакті з вологою поверхнею слизуватої оболонки оксиди азоту утворять кислоти HNO₃ і HNO₂, які приводять до набряку легенів.

SO₂- безбарвний газ із гострим заходом, уже в малих концентраціях (20-30 мг/м3) створює неприємний смак у роті, дратує слизуваті оболонки очей і дихальних шляхів. Вдихання SO₂ викликає хворобливі явища в легких і дихальних шляхах, іноді виникають набряк легенів, ковтки й параліч подиху. Дія сірковуглецю супроводжується важкими нервовими розладами, порушенням розумової діяльності.

Вуглеводні (пари бензину, метану й т.д.) мають наркотичну дію, у малих концентраціях викликає головний біль, запаморочення й т.п. Так при вдиханні протягом 8 годин пар бензину в концентрації 600 мг/м³ виникають головні болі, кашель, неприємні відчуття в горлі.

Альдегіди. При тривалому впливі на людину альдегіди викликають роздратування слизуватих оболонок око й дихальні шляхи, а при підвищенні концентрації відзначається головний біль, слабість, втрата апетиту, безсоння.

Дисперсна сполука пилу й туманів визначає загальну проникаючу здатність в організм людини шкідливих речовин. Особливу небезпеку представляють токсичні тонкодисперсні порошини з розміром часток 0,5-1,0 напівтемних, які легко проникають в органи подиху.

Нарешті різні прояви дискомфорту у зв'язку із забрудненням повітря - неприємні заходи, зниження освітленості й інші психологічно негативно діють на людей.

Крім того, разом з викидами в атмосферне повітря, народне господарство втрачає багато коштовних продуктів. Деякі речовини, що викидаються, руйнують металеві конструкції, бетон, природні будівельні кам'яні матеріали, і т.д., наносячи тим самим шкода промисловим об'єктам і архітектурним пам'ятникам.

Вплив водних ресурсів на життєдіяльність людини.

Води, що перебувають на поверхні планети (материкові і океанічні), утворять геологічну оболонку, називану гідросферою. Водні простори - акваторії - займають значно більшу частину поверхні земної кулі в порівнянні із сушею. За сучасним даними, акваторія Світового океану становить 70,8%, однак 95% її зосереджено в морях і океанах, 4% - у льодах Арктики й Антарктики, 1% становить прісна вода рік і озер. Крім того, більші запаси води є в товщі землі - це так звані підземні води.

Вода постійно перебуває в русі, переміщаючись із плинами рік і морів, а також випаровуючись із поверхні водойм і випадаючи потім у вигляді атмосферних опадів. Вона акумулює тепло, впливає на розподіл сонячної енергії на землі й утворення різних по кліматичних особливостях районів. Вода водойм здатна самоочищатися й знезаражуватися. Це складний фізико-хімічний процес.

Вода життєво необхідна. Вона потрібна скрізь - у побуті, сільському господарстві й промисловості. Вода необхідна організму більшою мірою, чим все інше, за винятком кисню. Угодована людина може прожити без їжі 3-4 тижня, а без води - лише кілька днів.

Живій клітці вода потрібно як для збереження своєї структури, так і для нормального функціонування; вона становить приблизно 2/3 маси тіла. Вода допомагає регулювати температуру тіла, служить як змащення, що полегшує руху суглобів. Вона відіграє важливу роль у побудові й відновленні тканин тіла.

При різкому скороченні споживання води людина занедужує або його організм починає гірше функціонувати. Але вода потрібна, звичайно, не тільки для питва: вона допомагає також містити людині в гарному гігієнічному стані своє тіло, житло й середовище перебування.

Без води неможлива особиста гігієна, тобто комплекс практичних дій і навичок, що забезпечують захист організму від хвороб і підтримуюче здоров'я людини на високому рівні. Умивання, тепла ванна й плавання приносять відчуття бадьорості й спокою.

Ряд шкірних і очних захворювань може бути попереджений завдяки систематичному механічному видаленню з поверхні тіла й одягу за допомогою мила й води хвороботворних мікробів.

Вода, що ми споживаємо, повинна бути чистої. Хвороби, передані через забруднену воду, викликають погіршення стану здоров'я, інвалідність і загибель величезного числа людей, особливо дітей, переважно в менш розвинених країнах, звичайним для яких є низький рівень особистої й комунальної гігієни. Такі хвороби, як черевний тиф, дизентерія, холера, анкілостомоз, передаються насамперед людині в результаті забруднення вододжерел екскрементами, виділюваними з організму хворих.

Успіх у боротьбі із зазначеними хворобами або досягнення повної їхньої ліквідації залежить від того, як організована система видалення всіх продуктів обміну, що виділяються з організму людини, як поставлена справа забезпечення чистою водою всього населення.

Через воду можуть передаватися інфекційна жовтяниця, туляремія, водна лихоманка, бруцельоз, поліомієліт. Вода часом стає джерелом зараження людини тваринними паразитами - глистами. Із забрудненої фекаліями водою в організм людини можуть потрапити яйця деяких паразитичних хробаків. У кишечнику вони перетворюються в паразитів (такі аскариди, гостриці). Нарешті, через воду іноді відбувається зараження лямбліями, які вражають тонкий кишечник і печінку.

Якість води визначається також по наявності в ній хімічних включень, які раніше всього виявляють наші органи почуттів: нюх, зір. Так, мікрочастинки міді надають воді деяку мутність, заліза - червоність.

Присутність у воді заліза не загрожує нашому здоров'ю. Однак підвищений зміст солей заліза у воді надає їй неприємний болотистий смак. Якщо в такій воді випрати білизна, на ньому залишаться іржаві плями. Подібні ж плями з'являються на посуді, раковинах і ваннах.

Іноді в питній воді зустрічається багато солей соляний і сарною кислот (хлориди й сульфати). Вони надають воді солоний і гірко-солоний присмак. Уживання такої води приводить до порушення діяльності шлунково-кишкового тракту. Вода, в 1 л якій хлоридів більше 350 мг, а сульфатів більше 500 мг, уважається несприятливої для здоров'я.

А зі змістом солей кальцію й магнію тісно зв'язана інша властивість води - її твердість. Сильно насичена солями вода заподіює масу незручностей: у ній сутужніше розварюються овочі й м'ясо, при пранні збільшується витрата мила, накип псує чайники й казани, засмічує водопровідні труби. Дослідження вчених довели, що існує певний зв'язок між уживанням твердої води й поширеністю деяких хвороб.

Вода також відповідає за зуби людини. Від того скільки фтору втримується у воді залежить частота захворюваності карієсом. Уважається, що фторування води ефективно для профілактики карієсу, особливо в дітей.

Але крім корисних домішок у воді перебувають і інші, небезпечні для організму людини. За даними вітчизняних дослідників, уживання шахтної води, що містить 0,2-1 мг/л миш'яку, викликає розлад центральної, і особливо периферичної, нервової системи з наступним розвитком поліневритів. Нешкідливої визнана концентрація миш'яку 0,05 мг/л.

Про небезпеку для здоров'я змісту у воді свинцю гігіеністи вперше заговорили у зв'язку з масовими інтоксикаціями, які виникли при використанні на водопроводах свинцевих труб. Однак підвищені концентрації свинцю можуть зустрічатися в підземних водах. Вода вважається нешкідливої в тому випадку, якщо зміст у ній свинцю не більше 0,03 мг/л.

Стронцій широко розповсюджений у природних водах, при цьому його концентрації коливаються в широких межах (від 0,1 до 45 мг/л). Тривале його надходження в більших кількостях в організм приводить до функціональних змін печінки. Разом з тим тривале вживання питної води, що містить стронцій на рівні 7 мг/л, не викликає функціональних і морфологічних змін у тканинах, органах і в цілісному організмі людини. Ця величина прийнята як норматив змісту стронцію для питної води.

Згідно сучасним науковим даним, нітрати в кишечнику людини під впливом бактерій, що живуть там, відновлюються в нітрити. Усмоктування нітратів веде до утворення метгемоглобіну й до часткової втрати активності гемоглобіну в переносі кисню

Таким чином, в основі метгемоглобінемії лежить той або інший ступінь кисневого голодування, симптоми якого проявляються в першу чергу в дітей, особливо грудного віку. Вони занедужують переважно при штучному вигодовуванні, коли сухі молочні суміші розводяться водою, що містить нітрати, або при вживанні цієї води для питва. Діти старшого віку менш піддані цієї хвороби, а якщо занедужують, то менш важко, тому що в них сильніше розвинені компенсаторні механізми. Уживання води, що містить 2-11 мг/л нітратів, не викликає підвищення в крові рівня метгемоглобіну, тоді як використання води з концентрацією 50-100 мг/л різко збільшує цей рівень. Метгемоглобінемія проявляється ціанозом, збільшенням змісту в крові метгемоглобіну, зниженням артеріального тиску. Ці симптоми фахівці зареєстрували не тільки в дітей, але й у дорослих. Зміст нітратів у питній воді на рівні 10 мг/л є нешкідливим.

Уран - широко розповсюджений у природних водах радіоактивний елемент. Особливо більші його концентрації можуть зустрічатися в підземних водах. В основу нормування урану покладені не його радіоактивні властивості, а токсичний вплив як хімічного елемента. Припустимий зміст урану в питній воді дорівнює 1,7 мг/л.

Строго регламентується й гранично припустима концентрація у воді деяких добавок, застосовуваних для посвітління води (наприклад, поліакриламіду, сірчанокислого алюмінію).

Без усякого перебільшення можна сказати, що високоякісна вода, що відповідає санітарно-гігієнічним і епідеміологічним вимогам, є однією з неодмінних умов збереження здоров'я людей. Але щоб вона приносила користь, її необхідно очистити від усяких шкідливих домішок і доставити чистої людині.

За останні роки погляд на воду змінився. Про неї всі частіше стали говорити не тільки лікарі-гігієністи, але й біологи, інженери, будівельники, економісти, політичні діячі. Та й зрозуміло - бурхливий розвиток суспільного виробництва й містобудування, ріст матеріального добробуту, культурного рівня населення постійно збільшують потребу у воді, змушують більш раціонально неї використовувати.

Ґрунт і людина

Ґрунт - основний компонент будь-яких наземних екосистем, у ній протікають різноманітні фізичні, хімічні й біологічні процеси, неї населяє безліч живих організмів. На зміст у ній мінеральних і органічних речовин, а також мікроорганізмів впливають кліматичні умови того або іншого району, наявність промислових і сільськогосподарських об'єктів, пора року й кількість опадів, що випадають.

Фізико-хімічна сполука й санітарний стан ґрунту можуть вплинути на умови проживання й здоров'я населення.

Забруднення ґрунту, так само як і атмосферного повітря, пов'язане з виробничою діяльністю людини.

Джерелами забруднення ґрунту служать сільськогосподарські й промислові підприємства, а також житлові будинки. При цьому від промислових і сільськогосподарських об'єктів у ґрунт надходять хімічні (у тому числі й досить шкідливі для здоров'я: свинець, ртуть, миш'як і їхні сполуки), а також органічні сполуки.

Хімічні речовини, що попадають у ґрунт від промислових і сільськогосподарських об'єктів, на відміну від органічних, не піддаються розкладанню. Вона накопичуються в ній і можуть впливати на процес самоочищення. Із ґрунту шкідливі речовини (неорганічного й органічного походження) і хвороботворні бактерії можуть надходити з дощовими водами в поверхневі водойми й водоносні обрії, забруднюючи воду, використовувану для питва.

Деякі з хімічних сполук, у тому числі й канцерогенні вуглеводи, можуть поглинатися із ґрунту рослинами, а потім через молоко й м'ясо попадати в організм людини, викликаючи зміни в стані здоров'я.

З побутовими відходами й нечистотами в ґрунт попадають хвороботворні бактерії, які тривалий час зберігають свою життєздатність. Так, збудник дизентерії зберігає активність більше місяця, черевного тифу - до 1 року, а вірус поліомієліту в стічній воді й ґрунті не гине 2-3 місяця.

У ґрунті тривалий час зберігають життєздатність також яйця гельмінтів (бичачого ціп'яка - 8 місяців, власоглава - до 1 року, аскарид - до 10-13 років). Через ґрунт передаються такі захворювання, як сибірська виразка, сап, бруцельоз, правець і навіть газова гангрена.

Зараження людей кишковими інфекціями (дизентерія, черевний тиф) і яйцями гельмінтів можуть відбуватися як при прямому контакті з покидьками й відходами, так і при вживанні немитих овочів.

Людина й радіація.

Радіація по самій своїй природі шкідлива для життя. Малі дози опромінення можуть “запустити” не до кінця ще встановлений ланцюг подій, що приводить до раку або до генетичних ушкоджень. При більших дозах радіація може руйнувати клітки, ушкоджувати тканини органів і з'явитися причиною швидкої загибелі організму.

Ушкодження, викликувані більшими дозами опромінення, звичайно проявляються протягом декількох годин або днів. Ракові захворювання, однак, проявляються через багато років після опромінення - як правило, не раніше чим через одне-два десятиліть. А вроджені пороки розвитку й інші спадкоємні хвороби, викликувані ушкодженням генетичного апарата, проявляються лише в наступному або наступному поколіннях: це діти, онуки й більше віддалені нащадки індивідуума, що вдався до опромінення.

У той час як ідентифікація швидко проявляються (“гострих”) наслідків від дії більших доз опромінення не становить праці, виявити віддалені наслідки від малих доз опромінення майже завжди виявляється дуже важко. Частково це пояснюється тим, що для їхнього прояву повинне пройти дуже багато часу. Але навіть і виявивши якісь ефекти, потрібно ще довести, що вони пояснюються дією радіації, оскільки й рак, і ушкодження генетичного апарата можуть бути викликані не тільки радіацією, але й безліччю інших причин.

Щоб викликати гостра поразка організму, дози опромінення повинні перевищувати певний рівень, але немає ніяких підстав уважати, що це правило діє у випадку таких наслідків, як рак або ушкодження генетичного апарата. Принаймні, теоретично для цього досить найменшої дози. Однак у той же самий час ніяка доза опромінення не приводить до цих наслідків у всіх випадках. Навіть при відносно більших дозах опромінення далеко не всі люди приречені на ці хвороби: діючі в організмі людини репараційні механізми звичайно ліквідують всі ушкодження. Точно так само будь-яка людина, від дії радіації, зовсім не обов'язково повинен занедужати раком або стати носієм спадкоємних хвороб; однак імовірність, або ризик, настання таких наслідків у нього більше, ніж у людини, що не був опромінений. І ризик цей тим більше, чим більше доза опромінення.

Гостра поразка організму людини відбувається при більших дозах опромінення. Радіація робить подібну дію, лише починаючи з деякої мінімальної, або “граничної”, дози опромінення.

Велика кількість відомостей бути отримано при аналізі результатів застосування променевої терапії для лікування раку. Багаторічний досвід дозволив медикам одержати велику інформацію про реакцію тканин людини на опромінення. Ця реакція для різних органів і тканин виявилася неоднакової, причому розходження дуже великі.

Зрозуміло, якщо доза опромінення досить велика, опромінений людина загине. У всякому разі, дуже більші дози опромінення порядку 100 Гр викликають настільки серйозна поразка центральної нервової системи, що смерть, як правило, наступає протягом декількох годин або днів. При дозах опромінення від 10 до 50 Гр при опроміненні всього тіла поразка ЦНС може виявитися не настільки серйозним, щоб привести до летального результату, однак опромінена людина швидше за все однаково вмре через дві-двох-одну-дві тижнів від крововиливів у шлунково-кишковому тракті. При ще менших дозах може не відбутися серйозних ушкоджень шлунково-кишкового тракту або організм із ними впорається, і проте смерть може наступити через два-двох-один-два місяців з моменту опромінення головним чином через руйнування кліток червоного кісткового мозку-головного компонента кровотворної системи організму: від дози в 3-5 Гр при опроміненні всього тіла вмирає приблизно половина всіх опромінених.

Таким чином, у цьому діапазоні доз опромінення більші дози відрізняються від менших лише тем, що смерть у першому випадку наступає раніше, а в другому - пізніше. Зрозуміло, найчастіше людина вмирає в результаті одночасної дії всіх зазначених наслідку опромінення.

Діти також украй чутливі до дії радіації. Відносно невеликі дози при опроміненні хрящової тканини можуть сповільнити або зовсім зупинити в них ріст костей, що приводить до аномалій розвитку кістяка. Чим менше вік дитини, тим сильніше придушується ріст костей. Сумарної дози порядку 10 Гр, отриманої протягом декількох тижнів при щоденному опроміненні, буває досить, щоб викликати деякі аномалії розвитку кістяка. Очевидно, для такої дії радіації не існує ніякого граничного ефекту. Виявилося також, що опромінення мозку дитини при променевій терапії може викликати зміни в його характері, привести до втрати пам'яті, а в дуже маленьких дітей навіть до слабоумства й ідіотії. Кості й мозок дорослої людини здатні витримувати набагато більші дози.

Існують також генетичні наслідки опромінення. Їхнє вивчення пов'язане із ще більшими труднощами, чим у випадку раку. По-перше, дуже мало відомо про те, які ушкодження виникають у генетичному апарату людини при опроміненні; по-друге, повне виявлення всіх спадкоємних дефектів відбувається лише протягом багатьох поколінь; і, по-третє, як і у випадку раку, ці дефекти неможливо відрізнити від тих, які виникли зовсім з інших причин.

Близько 10% всіх живих немовлят мають ті або інші генетичні дефекти, починаючи від необтяжливих фізичних недоліків типу дальтонізму й кінчаючи такими важкими станами, як синдром Дауна й різні пороки розвитку. Багато хто з ембріонів і плодів з важкими спадкоємними порушеннями не доживають до народження; згідно з наявними даними, біля половини всіх випадків спонтанного аборту пов'язані з аномаліями в генетичному матеріалі. Але навіть якщо діти зі спадкоємними дефектами народжуються живими, імовірність для них дожити до свого першого дня народження в п'ять разів менше, ніж для нормальних дітей.

Вплив звуків на організм людини.

Людина завжди жила у світі звуків і шуму. Звуком називають такі механічні коливання зовнішнього середовища, які сприймаються слуховим апаратом людини (від 16 до 20 000 коливань у секунду). Коливання більшої частоти називають ультразвуком, меншої - інфразвуком. Шум - голосні звуки, що злилися в неструнке звучання.

Для всіх живих організмів, у тому числі й людини, звук є одним із впливів навколишнього середовища.

У природі голосні звуки рідкі, шум відносно слабкий і нетривалий. Сполучення звукових подразників дає час тваринам і людині, необхідне для оцінки їхнього характеру й формування відповідної реакції. Звуки й шуми великої потужності вражають слуховий апарат, нервові центри, можуть викликати болючі відчуття й шок. Так діє шумове забруднення.

Тихий шелест листя, дзюркіт струмка, пташині голоси, легкий плескіт води й шум прибою завжди приємні людині. Вони заспокоюють його, знімають стреси. Але природні звучання голосів природи стають усе більше рідкими, зникають зовсім або заглушаються промисловими транспортними й іншими шумами.

Тривалий шум несприятливо впливає на орган слуху, знижуючи чутливість до звуку.

Рівень шуму виміряється в одиницях, що виражають ступінь звукового тиску, - децибелах. Цей тиск сприймається не безмежно. Рівень шуму в 20-30 децибелов (ДБ) практично нешкідливий для людини, це природне шумове тло. Що ж стосується голосних звуків, те тут припустима границя становить приблизно 80 децибелов. Звук в 130 децибелов уже викликає в людини болюче відчуття, а 150 стає для нього нестерпним. Недарма в середні століття існувала страта “під дзвін”. Гул дзвона мучив і повільно вбивав засудженого.

Дуже високий рівень і промислові шуми. На багатьох роботах і гучних виробництвах він досягає 90-110 децибелів і більше. Не набагато тихіше й у нас будинку, де з'являються всі нові джерела шуму - так звана побутова техніка.

Кожна людина сприймає шум по-різному. Багато чого залежить від віку, темпераменту, стану здоров'я, що оточують умов.

Постійний вплив сильного шуму може не тільки негативно вплинути на слух, але й викликати інші шкідливі наслідки - дзенькіт у вухах, запаморочення, головний біль, підвищення утоми. Дуже гучна сучасна музика також притупляє слух, викликає нервові захворювання.

Шум підступний, його шкідливий вплив на організм відбувається незримо, непомітно. Порушення в організмі людини через шум стають помітними лише із часом.

У цей час лікарі говорять про шумову хворобу, що розвивається в результаті впливу шуму з переважною поразкою слуху й нервової системи.

Погода й самопочуття людини.

Клімат також впливає на самопочуття людини, впливаючи на нього через погодні фактори. Погодні умови містять у собі комплекс фізичних умов: атмосферний тиск, вологість, рух повітря, концентрацію кисню, ступінь обуреності магнітного поля Землі, рівень забруднення атмосфери.

При різкій зміні погоди знижується фізична й розумова працездатність, загострюються хвороби, збільшується число помилок, нещасних і навіть смертних випадків.

Більшість фізичних факторів зовнішнього середовища, у взаємодії з якими еволюціонував людський організм, мають електромагнітну природу.

Добре відомо, що біля швидко поточної води повітря освіжає й бадьорить. У ньому багато негативних іонів. По цій же причині нам представляється чистим і освіжаючим повітрям після грози.

Навпаки, повітря в тісних приміщеннях з достатком різного роду електромагнітних приладів насичений позитивними іонами. Навіть порівняно нетривале знаходження в такому приміщенні приводить до загальмованості, сонливості, запамороченням і головним болям. Аналогічна картина спостерігається у вітряну погоду, у курні й вологі дні. Фахівці в області екологічної медицини вважають, що негативні іони позитивно впливають на здоров'я, а позитивні - негативно.

Зміни погоди не однаково позначаються на самопочутті різних людей. У здорової людини при зміні погоди відбувається своєчасне підстроювання фізіологічних процесів в організмі до умов, що змінилися, зовнішнього середовища. У результаті підсилюється захисна реакція й здорові люди практично не відчувають негативного впливу погоди.

Ландшафт як фактор здоров'я

Людина завжди прагне в ліс, у гори, на берег моря, ріки або озера. Тут він почуває доливши сил, бадьорості. Недарма говорять, що найкраще відпочивати на лоні природи. Санаторії, будинку відпочинку будуються в найкрасивіших куточках. Це не випадковість. Виявляється, що навколишній ландшафт може впливати на психоемоційний стан. Споглядання крас природи стимулює життєвий тонус і заспокоює нервову систему. Рослинні біоценози, особливо лісу, роблять сильну оздоровчу дію.

Тяга до природних ландшафтів особливо сильна в жителів міста. Ще в середні століття було замічено, що тривалість життя городян менше, ніж у сільських жителів. Відсутність зелені, вузькі вулички, маленькі двори-колодязі, куди практично не проникав сонячне світло, створювали несприятливі умови для життя людини. З розвитком промислового виробництва в місті і його околицях з'явилася величезна кількість відходів, що забруднюють навколишнє середовище.

Різноманітні фактори, пов'язані з ростом міст, тією чи іншою мірою позначаються на формуванні людини, на його здоров'я. Це змушує вчених усе серйозніше вивчати вплив середовища перебування на жителів міст. Виявляється, від того, у яких умовах живе людина, яка висота стель у його квартирі й настільки звукопроникні її стіни, як людина добирається до місця роботи, з ким він повсякденно спілкується, як оточуючі люди ставляться друг до друга, залежить настрій людини, його працездатність, активність - все його життя.