Водні ресурси і їхнє використання
Сутність водних ресурсів та особливості джерел забруднення. Кисневе голодування як фактор забруднення водойм, стічні води та заходи щодо боротьби із забрудненням водних ресурсів - методи очищення вод: фізико-механічні, біологічні. Безстічне виробництво.
| Рубрика | Экология и охрана природы |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.07.2008 |
| Размер файла | 37,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
1
Зміст
Введення: сутність і значення водних ресурсів
1. Водні ресурси і їхнє використання
2. Водні ресурси Росії
3. Джерела забруднення
3.1. Загальна характеристика джерел забруднення
3.2. Кисневе голодування як фактор забруднення водойм
3.3. Фактори, що перешкоджають розвитку водних экосистем
3. Стічні води
3. Наслідки влучення стічних вод у водойми
4.Заходи щодо боротьби із забрудненням водних ресурсів
4.1. Природне очищення водойм
4. Методи очищення стічних вод
4. 22. Механічний метод
4.2.2. Хімічний метод
4.2.3. Фізико-хімічний метод
4.2.4. Біологічний метод
4.3. Безстічні виробництва
4. Моніторинг водних об'єктів
Висновок
Введення: сутність і значення водних ресурсів
Вода є найціннішим природним ресурсом. Вона відіграє виняткову роль у процесах обміну речовин, що становлять основу життя. Величезне значення вода має в промисловому й сільськогосподарському виробництві; загальновідома необхідність її для побутових потреб людини, всіх рослин і тварин. Для багатьох живих істот вона служить середовищем перебування.
Ріст міст, бурхливий розвиток промисловості, інтенсифікація сільського господарства, значне розширення площ зрошуваних земель, поліпшення культурно-побутових умов і ряд інших факторів усе більше ускладнює проблеми забезпечення водою.
Потреби у воді величезні й щорічно зростають. Щорічна витрата води на земній кулі по всіх видах водопостачання становить 3300-3500 км3. При цьому 70% усього водоспоживання використовується в сільському господарстві.
Багато води споживають хімічна й целюлозно-паперова промисловість, чорна й кольорова металургія. Розвиток енергетики також приводить до різкого збільшення потреби у воді. Значне кіл-у води витрачається для потреб галузі тваринництва, а також на побутові потреби населення. Більша частина води після її використання для господарсько-побутових потреб вертається в ріки у вигляді стічних вод.
Дефіцит чистої прісної води вже зараз стає світовою проблемою. Усе більше зростаючі потреби промисловості й сільського господарства у воді змушують всі країни, учених усього миру шукати різноманітні засоби для рішення цієї проблеми.
На сучасному етапі визначаються такі напрямки раціонального використання водних ресурсів: більше повне використання й розширене відтворення ресурсів прісних вод; розробка нових технологічних процесів, що дозволяють запобігти забрудненню водойм і звести до мінімуму споживання свіжої води.
1. Водні ресурси і їхнє використання
Водна оболонка землі в цілому йменується гідросферою і являє собою сукупність океанів, морів, озер, рік, крижаних утворень, підземних і атмосферних вод. Загальна площа океанів Землі в 2,5 рази перевищує територію суши.
Загальні запаси води на Землі становлять 138,6 млн. км3. Близько 97,5% води - солона або значною мірою минерализованная, тобто потребуючого очищення для цілого ряду застосувань. На Світовий океан доводиться 96,5% об'єму водної маси планети.
Для більше ясного подання про масштаби гідросфери варто зіставити її масу з масою інших оболонок Землі (у тоннах):
Гідросфера - 1,50х1018
Земна кора - 2,80x10"
Жива речовина (біосфера) - 2,4 х1012
Атмосфера - 5,15х1013
Подання про світові запаси води дає інформація, викладена в таблиці 1.
Таблиця 1.
№ |
Найменування об'єктів |
Площа поширення в млн. куб.км |
Об'єм, тис. куб. км |
Частка у світовому запасі,%% |
|
1 |
Світовий океан |
361,3 |
1338000 |
96,5 |
|
2 |
Підземні води |
134,8 |
23400 |
1,7 |
|
3 |
У тому числі підземні |
10530 |
0,76 |
||
прісні води |
|||||
4 |
Ґрунтова волога |
82,0 |
16,5 |
0,001 |
|
5 |
Льодовики й постійні сніги |
16,2 |
24064 |
1,74 |
|
6 |
Підземні льоди |
21,0 |
300 |
0,022 |
|
7 |
Вода озер. |
||||
7а |
прісних |
1,24 |
91,0 |
0,007 |
|
76 |
солоних |
0,82 |
85.4 |
0,006 |
|
8 |
Вода боліт |
2,68 |
11,5 |
0,0008 |
|
9 |
Вода рік |
148,2 |
2,1 |
0,0002 |
|
10 |
Вода в атмосфері |
510,0 |
12,9 |
0,001 |
|
11 |
Вода в організмах |
1,1 |
0,0001 |
||
12 |
Загальні запаси води |
1385984,6 |
100,0 |
||
13 |
Загальні запаси прісної води |
35029,2 |
2,53 |
У цей час забезпеченість водою розраховуючи на одну людину в добу в різних країнах миру різна. У ряді країн з розвитий економікою назріла погроза недоліку води. Дефіцит прісної води на землі росте в геометричній прогресії. Однак існують перспективні джерела прісної води - айсберги, породжені льодовиками Антарктиди й Гренландії.
Як відомо, без води не може жити людина. Вода - один з найважливіших факторів, що визначають розміщення продуктивних сил, а дуже часто й засіб виробництва. Збільшення витрати води промисловістю зв'язано не тільки з її швидким розвитком, але й зі збільшенням витрати води на одиницю продукції. Наприклад, на виробництво 1 т бавовняної тканини фабрики витрачають 250 м3 води. Багато води потрібно хімічної промисловості. Так, на виробництво 1 т аміаку затрачається близько 1000 м3 води.
Сучасні великі теплоелектростанції споживають величезна кількість води. Тільки одна станція потужністю 300 тис. кВт витрачає до 120 м3/з, або більше 300 млн. м3 у рік. Валове споживання води для цих станцій у перспективі зросте приблизно в 9-10 разів.
Одним з найбільш значних водопотребителей є сільське господарство. У системі водного господарства це самий великий водопотребитель. На вирощування 1 т пшениці потрібно за вегетаційний період 1500 м3 води, 1 т рису - більше 7000 м3. Висока продуктивність зрошуваних земель стимулювала різке збільшення із площі в усьому світі - вона зараз дорівнює 200 млн. га. Становлячи близько 1/6 всієї площі посівів, зрошувані землі дають приблизно половину сільськогосподарської продукції.
Особливе місце у використанні водних ресурсів займає водоспоживання для потреб населення. На господарсько-питні цілі в нашій країні доводиться близько 10% водоспоживання. При цьому обов'язковими є безперебійність водопостачання, а також строге дотримання науково обґрунтованих санітарно-гігієнічних нормативів.
Використання води для господарських цілей - одне з ланок круговороту води в природі. Але антропогенна ланка круговороту відрізняється від природного тем, що в процесі випару частина використаної людиною води вертається в атмосферу опрісненої. Інша частина (тридцятилітній, наприклад, при водопостачанні міст і більшості промислових підприємств 90%) скидається у водойми у вигляді стічних вод, забруднених відходами виробництва.
По даним Державного водного кадаструу Росії, сумарний забір води із природних водних об'єктів в 1995 р. склав 96,9 км3. У тому числі для потреб народного господарства було використано понад 70 км3, у тому числі на:
промислове водопостачання - 46 км3;
зрошення - 13,1 км3;
сільськогосподарське водопостачання - 3,9 км3;
інші потреби - 7,5 км3.
Потреби промисловості на 23% задовольнялися за рахунок забору води із природних водних об'єктів і на 77% - системою оборотного й повторно-послідовного водопостачання.
2. Водні ресурси Росії
Якщо говорити про Росію, то основою водних ресурсів є річковий стік, що становить у середньому по водности року 4262 км3, з яких близько 90% доводиться на басейни Північного Льодовитого й Тихого океанів. На басейни Каспійського й Азовського морів, де проживає понад 80% населення Росії й зосереджений її основний промисловий і сільськогосподарський потенціал, доводиться менш 8% загального об'єму річкового стоку. Среднемноголетний сумарний стік Росії становить 4270 куб. км/рік, у тому числі із суміжних територій надходить 230 куб. км.
Російська Федерація в цілому багата ресурсами прісної води: на один жителя доводиться 28,5 тис. куб. м у рік, але її розподіл по території вкрай нерівномірне.
До теперішнього часу зменшення річного стоку великих рік Росії під впливом господарської діяльності в середньому становить від 10% (р. Волга) до 40% (р. Дон, Кубань, Терек).
Триває процес інтенсивної деградації малих рік Росії: деградація русявів і замулення.
Сумарний об'єм забору води із природних водних об'єктів склав 117 куб. км, у тому числі 101,7 куб. км прісної води; втрати рівні 9,1 куб. км, використано в господарстві 95,4 куб. км, у тому числі:
- на промислові потреби - 52,7 куб. км;
- на зрошення -16,8 куб. км;
- на хоз.питні -14,7 куб.км;
-нас/х водопостачання - 4,1 куб.км;
- на інші потреби - 7,1 куб.км.
У цілому по Росії сумарний об'єм забору свіжої води з водоисточников становить близько 3%, однак по ряду басейнів рік, у т.ч. Кубані, Дону, величина водозабору досягає 50% і більше, що перевищує екологічно припустимий відбір.
У комунальному господарстві водоспоживання становить у середньому 32 л у добу на одну людину й перевищує нормативне на 15-20%. Високе значення питомого водоспоживання обумовлено наявністю більших втрат води, що становлять у деяких містах до 40% (корозія й зношування водогінних мереж, витік). Гостро коштує питання про якість питної води: четверта частина водопроводів комунального господарства й третина відомчих подає воду без достатнього очищення.
Останнє п'ятиліття відзначене багатоводністю, що привело до скорочення на 22% води, що направляється на зрошення.
Скидання стічних вод у поверхневі водні об'єкти в 1998 році склав 73,2 куб.км, у тому числі забруднених стічних вод - 28 куб.км, нормативно-чистих вод (без необхідності очищення) - 42,3 куб.м.
Більші об'єми стічних (колекторно-дренажних) вод у сільському господарстві скидаються у водні об'єкти зі зрошуваних земель - 7,7 куб.км. Дотепер ці води умовно ставляться до категорії нормативно-чистих. Фактично ж основна частина їх забруднена отрутохімікатами, пестицидами, залишками мінеральних добрив.
Якість води водойм і водотоків оцінюється по фізичних, хімічних і гідробіологічних показниках. Останні визначають клас якості води й ступінь їхнього забруднення: дуже чисті - 1 клас, чисті - 2 клас, помірно-забруднені -загрязненные - 3 клас, забруднені - 4 клас, брудні - 5 клас, дуже брудні - 6 клас. За гідробіологічними показниками практично немає вод перших двох класів чистоти. Морські води внутрішніх і окраїнних морів Росії випробовують інтенсивне антропогенне навантаження, як у самих акваторіях, так і в результаті господарської діяльності на водозбірних басейнах. Основними джерелами забруднення морських вод є річковий стік, стічні води підприємств і міст, водний транспорт.
Найбільша кількість стічних вод з території Росії надходить в акваторію Каспійського моря - близько 28 куб. км стік, у т.ч. 11 куб.км забруднених, Азовського - близько 14 куб.км стік, у т.ч. 4 куб.км забруднених.
Для морських берегів характерний розвиток абразивних процесів, більше 60% берегової лінії випробовує руйнування, розмивши й підтоплення, що є додатковим джерелом забруднення морського середовища. Стан морських вод характеризується 7 класами якості (надзвичайно брудна - 7 клас).
Зaпaсы й кaчество природних вод вкрaй нерівномірно рaспределены по території Росії. Схема 1 відображає рівень забезпечення території проточною водою з поверхневих джерел.
Нaиболее забезпечені водними ресурсaми низов'я Обі, Обско-Енисейское межиріччя, Низов'я Єнісею, Лени й Aмурa. Підвищений рівень водозабезпеченості хaрaктерен для Європейського Северa, Середнього Сибіру, Дaльнего Востокa і зaпaдного Приурaлья. Із Суб'єктів Федерaции нaибольшие покaзaтели мають Крaсноярский крaй і Кaмчaтскaя облaсть (без aвтономных округів), Сaхaлинскaя облaсть, Еврейскaя aвтономнaя облaсть. У центрі й нa півдні Європейської чaстини країни, де зосереджене основне нaселение Росії, зонa задовільної водозабезпеченості обмежується долиною Волги й гірськими рaйонaми Кaвкaзa. З aдминистрaтивных обрaзовaний нaибольший дефіцит водних ресурсів відмічається в Кaлмыкии й Ростовської облaсті. Деяким краще ситуaция в Стaвропольскому крaї, південних облaстях Центрaльного, у Чорноземному рaйоне й південному Зaурaлье.
Схема 2 хaрaктеризует об'єми води, зaбирaемой із природних водних об'єктів для господарсько-питних, виробничих і інших (полив, зaкaчкa у сквaжины й ін.) потреб.
Об'єми зaборa води нa одного економічно aктивного жителя мають високе знaчення в групі регіонів центрального Сибіру (Иркутскaя облaсть, Крaсноярский крaй з Тaймырским округом, Хaкaссия, Тувa, Кемеровскaя облaсть). Водоемність економіки тут бaзируется нa потужної Aнгaро-Енисейской водній системі. Ще більш водоємної є экономикa югa Росії від Оренбурзької облaсті до Крaснодaрского крaя. Мaксимaльное водоспоживання нa душу нaселения відмічається в Кaрaчaево-Черкессии, Дaгестaне й Aстрaхaнской облaсти. Нa остaльной чaсти Європейської території стрaны локaльные зони підвищеної водоемкости хaрaктерны для господарських комплексів Ленингрaдской, Aрхaнгельской, Пермської, Мурмaнской облaстей і, особливо, Костромський і Тверской облaстей (в останньому випадку, імовірно, проявляються наслідки дaльнего водозaбору для потреб Москви). Мінімaльне споживання води для потреб господарського комплексa відмічається в слaборaзвитых aвтономиях - Эвенкии, Ненецькому й Комі-Перм'яцькому округaх.
Aнaлиз дисбaлaнсів у водокористуванні за критерієм концентрація ресурсу/інтенсивність використання свідчить про те, що для більшої чaсти регіонівкраїни, включaя промислово рaзвитые середній Урaл, центр і північно-зaхід Європейської чaсти, водоспоживання гaрмонизировaно з можливостями зовнішнього середовища.
Серйозний вплив, що лімітує, відносний дефіцит водних ресурсів має в регионaх, лежaщих південніше від лінії Курськ-Уфa. Тут ріст відносини водозaборa до об'єму водних ресурсів прямо пропорционaльно отрaжaет ріст необхідних обмежень нa екстенсивне водокористування. Нa вододефіцитному півдні європейської Росії багато сфер життя окaзывaются крaйне зaвисимыми від клімaтичних осциляцій. Климaтологи прaктически всіх шкіл сходяться в думці, що в найближчий час влaжнaя фaзa клімaтaув Еврaзії зміниться нa суху, причому вікового мaсштaбa, котрa буде дaже сухіше, ніж попередня вікова зaсухa 30-х рр. По рaзным оцінкaм нaчaло цієї стaдии прийде нa 1999 - 2006 р., причому рaсхождение в 7 років для тaкого роду прогнозів досить незначне Зaсухa гостріше скaжется в рaйонaх з недостaтнім зволоженням, високим зaгрязнением водойм і водоємними типaми виробництва. З використанням дaнных про водний зaпaсaх регіонів, объемaх зaгрязненных стоків і господарському зaборе води, можна дaть прогноз ступеня впливу прийдешніх климaтических змін нa природні комплекси, здоров'я людей і господарство Росії.
Найбільше пострaждaють сaмые зaсушливые в Росії Кaлмыкия й Оренбургскa облaсть. Трохи менший збиток понесуть Стaвропольский крaй, Дaгестaн, Aстрaхaнскaя, Ростовскa й облaсті. До третьої групи, крім зaсушливых Крaснодaрского крaя, Волгогрaдской, Воронезької, Липецкой, Пензенської, Новосибірської облaстей, ставляться тaкож Челябинскa й Московськa облaсті, де водопостачання вже зараз є досить нaпряженным. В остaльных регионaх зaсухa насамперед викличе зниження продуктивності сільського господарства й загострення проблем у городaх з нaпряженным водоснaбжением. В екологічному плaне прaктично у всіх водних объектaх зростут концентрації забруднювачів. Нaибольшaя ймовірність економічного спaдa при зaсухе в Росії є в регіонaх Предкaвкaзья (Крaснодaрском і Стaвропольском крaях, Дaгестaне, Ростовської й Aстрaхaнской облaстях). Зниження продуктивності сільського хозяйствa і прибутковості економіки в поєднанні з погіршенням водопостачання, приведе до загострення проблем зaнятости в цьому й без того взрывоопaсном регіоні. Зміна вологої клімaтичної фaзи нa суху викличе зміна знaкa руху рівня Кaспийского моря - він нaчнет пaдaть. У результaті в примыкaющих до нього регіонaх (Дaгестaн, Кaлмыкия, Aстрaхaнскaя облaсть) ситуaция окaжется гостріше, тaк як знадобиться переорієнтовуватись із сучасних заходів щодо подолання наслідків росту рівня Кaспія нa систему заходів щодо подолання наслідків його пaдения, включaючи відновлення багатьох об'єктів, зaтопленных нaчинaя з 1978 р.
До другої групи по опaсности наслідків сухий фaзы клімaту можуть бути віднесені зaсушливaя з водоємним виробництвом Оренбургскaя облaсть, Московський регіон поєднуючий напруженість водопостачання йводоємність виробництва, сaмaя зaсушливaя в Росії, але маюча мaловодоемкое виробництво Кaлмыкия, зaсушливые Волгогрaдскaя, Воронежскaя, Сaрaтовскaя облaсти, a тaкже Бaшкирия, Тверскaя, Ленингрaдскaя, Пермскaя, Свердловскaя й Челябинскaя облaсти, хозяйствa яких споживають багато води.
У сформованих умовах нaиболее aктуaльною є розробка актуальної стратегії водокористування для південної й центрaльной Росії. Основнaя ціль - стимулювати оборотне водокористування при одночасному скороченні прямого водозaбору, що має на увазі комплекс заходів щодо перетворення води в економічно значущий ресурс для всіх господарюючих суб'єктів, включaя сільське господарство й нaселение. Усюдність і дисперсність використання води робить безперспективною стрaтегію центрaлизовaнного управління її розподілу і споживанням, саме тому реaльные зрушення можуть забезпечити лише повсякденні стимули до її економії. Фaктически мова йде про платність водокористування й першочерговий перехід у коммунaльном і сільському господарстві югa Росії нa облік всіх видів рaсходa води.
3. Джерела забруднення
3.1. Загальна характеристика джерел забруднення
Джерелами забруднення зізнаються об'єкти, з яких здійснюється скидання або інше надходження у водні об'єкти шкідливих речовин, що погіршують якість поверхневих вод, що обмежують їхнє використання, а також що негативно впливають на стан дна й берегових водних об'єктів.
Охорона водних об'єктів від забруднення здійснюється за допомогою регулювання діяльності як стаціонарних, так і інших джерел забруднення.
На території Росії практично всі водойми піддаються антропогенному впливу. Якість води в більшості з них не відповідає нормативним вимогам. Багаторічні спостереження за динамікою якості поверхневих вод виявили тенденцію до росту їхнього забруднення. Щорічно збільшується число створів з високим рівнем забруднення води (більше 10 ПДК) і кількість випадків экстремально високого забруднення водних об'єктів (понад 100 ПДК).
Основними джерелами забруднення водойм служать підприємства чорної й кольорової металургії, хімічної й нафтохімічної промисловості, целюлозно-паперової, легкої промисловості.
Мікробне забруднення вод відбувається в результаті надходження у водойми патогенних мікроорганізмів. Має місце також теплове забруднення вод у результаті надходження нагрітих стічних вод.
Забруднюючі речовини умовно можна розділити на кілька груп. По фізичному стані виділяють нерозчинні, колоїдні й розчинні домішки. Крім того, забруднення діляться на мінеральні, органічні, бактеріальні й біологічні.
Ступінь небезпеки зносу пестицидів у період обробки сільськогосподарських угідь залежить від способу застосування й форми препарату. При наземній обробці небезпека забруднення водойм менше. При авіаобробці препарат може зноситися потоками повітря на сотні метрів і осаджуватися на неопрацьованій території й поверхні водойм.
Практично всі поверхневі джерела водопостачання в останні роки піддаються впливу шкідливих антропогенних забруднень, особливо такі ріки, як Волга, Дон, Північна Двіна, Уфа, Тобол, Томь і інші ріки Сибіру й Далекого Сходу. 70% поверхневих вод і 30% підземних втратили питне значення й перейшли в категорії забруднення - «умовно чиста» і «брудна». Практично 70% населення РФ уживають воду, що не відповідає Дст «Вода питна».
За останні 10 років об'єми фінансування водогосподарчої діяльності в Росії скорочені в 11 разів. У результаті цього погіршилися умови водопостачання населення.
Наростають процеси деградації поверхневих водних об'єктів за рахунок скидань у них забруднених стічних вод підприємствами й об'єктами житлово-комунального господарства, нафтохімічної, нафтової, газової, вугільної, м'ясної, лісової, деревообробної й целюлозно-паперової промисловості, а також чорної й кольорової металургії, збору колекторно-дренажних вод зі зрошуваних земель, забруднених ядохимикатами й пестицидами.
Триває виснаження водних ресурсів рік під впливом господарської діяльності. Практично вичерпані можливості безповоротного водоотбора в басейнах рік Кубань, Дон, Терек, Урал, Исеть, Миасс і ряду інших. Неблагополучним є стан малих рік, особливо в зонах великих промислових центрів. Значний збиток малим рікам наноситься в сільській місцевості через порушення особливого режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах і прибережних захисних смугах, приводить до забруднення рік, а також змиву ґрунту в результаті водної ерозії.
Зростає забруднення підземних вод, використовуваних для водопостачання. У РФ виявлено близько 1200 вогнищ забруднення підземних вод, з яких 86% розташовані в європейській частині. Погіршення якості води відзначено в 76 містах і селищах, на 175 водозаборах. Багато підземних джерел, що особливо забезпечують великі міста Центрального, Центрально-Ченоземного, Північно-Кавказького й іншого районів, сильно виснажені, про що свідчить зниження санітарного рівня води, місцями сягаючих десятків метрів.
Сумарна витрата забруднених вод на водозаборах становить 5-6% від загальної кількості підземних вод, використовуваних для господарсько-питного водопостачання.
На території Росії виявлено близько 500 ділянок, де підземні води забруднені сульфатами, хлоридами, сполуками азоту, міді, цинку, свинцю, кадмію, ртуті, рівні змісту яких у десятки разів перевищують ПДК.
Через підвищене забруднення водоисточников традиційно застосовувані технології обробки води в більшості випадків недостатньо ефективні. На ефективність водоподготовки негативно впливає дефіцит реагентів і низький рівень оснащеності водопровідних станцій, автоматикою й приладами контролю. Положення збільшується тим, що 40% внутрішніх поверхонь трубопроводів уражені корозією, покриті іржею, отже, при транспортуванні якість води додатково погіршується.
3.2. Кисневе голодування як фактор забруднення водойм
Як відомо, круговорот води складається з декількох стадій: випару, утворення хмар, випадання дощу, стоку в струмки й ріки й знову випару. На всім своєму шляху вода сама здатна очищатися від забруднень, що попадають у неї, - продуктів гниття органічних речовин, розчинених газів і мінеральних речовин, зваженого твердого матеріалу.
У місцях великого скупчення людей і тварин природної чистої води звичайно не вистачає, особливо якщо неї використовують для збору нечистот і переносу їх подалі від населених пунктів. Якщо нечистот у ґрунт попадає не багато, ґрунтові організми переробляють їх, заново використовуючи живильні речовини, і в сусідні водотоки просочується вже чиста вода. Але якщо нечистоты попадають відразу у воду, вони гниють, і на їхнє окислювання витрачається кисень. Створюється так звана біохімічна потреба в кисні(БПК) . Чим вище ця потреба, тим менше кисню залишається у воді для живих мікроорганізмів, особливо для риб і водоростей. Іноді через недолік кисню гине все живе. Вода ставати біологічно мертвою - у ній залишаються тільки анаэробні бактерії; вони процвітають без кисню й у процесі своєї життєдіяльності виділяють сірководень. І без того безжиттєва вода здобуває гнильний захід і стає зовсім непридатної для людини й тварин. Подібне може відбутися й при надлишку у воді таких речовин, як нітрати й фосфати; вони попадають у воду із сільськогосподарських добрив на полях або зі стічних вод, забруднених мийними засобами. Ці біогенні речовини стимулюють ріст водоростей, які починають споживати багато кисню, а коли його стає недостатньо, вони гинуть. У природних умовах озеро, перш ніж замулитись й зникнути, існує близько 20тис. років. Надлишок біогенних речовин прискорює процес старіння, або інтрофікацію, і зменшує строк життя озера, роблячи його до того ж наведено. У теплій воді кисень гірше розчиняється, чим у холодній. Деякі підприємства, особливо електростанції, споживають величезна кількість води на охолодження. Нагріта вода скидається назад у ріки й ще більше порушує біологічну рівновагу водної системи. Знижений зміст кисню перешкоджає розвитку одних живих видів і дає перевагу іншим. Але ці нові, теплолюбні види теж сильно страждають, як тільки припиняється підігрівши води.
3.3. Фактори, що перешкоджають розвитку водних экосистем
Органічні покидьки, біогенні речовини й тепло стають перешкодою для нормального розвитку прісноводних екологічних систем тільки тоді, коли вони перевантажують ці системи. Але в останні роки на екологічні системи обрушилися величезні кількості абсолютно чужорідних речовин, від яких вони не знають захисти. Пестициди, застосовувані в сільському господарстві, метали й хімікалії із промислових стічних вод зуміли проникнути в харчовий ланцюг водного середовища, що може мати непередбачені наслідки. Види, що коштують на початку харчового ланцюга, можуть накопичувати ці речовини в небезпечних концентраціях і стають ще більш уразливими для інших шкідливих впливів.
3.4. Стічні води
Водовідвідні системи й спорудження - це один з видів інженерного устаткування й благоустрою населених пунктів, житлових, суспільних і виробничих будинків, що забезпечують необхідний санітарно-гігієнічні умови праці, побуту й відпочинку населення. Системи водовідведення й очищення складаються з комплексу устаткування ,мереж і споруджень, призначених для прийому й видалення по трубопроводах побутових виробничих і атмосферних стічних вод, а також для їхнього очищення й знешкодження перед скиданням у водойму або утилізацією.
Об'єктами водовідведення є будинки різного призначення, а також знову споруджувані, існуючі й реконструйовані міста, селища, промислові підприємства, санітарно-курортні комплекси й т.п.
Стічні води - це води, використані на побутові, виробничі або інші потреби й забруднені різними домішками, що змінили їх первісний хімічний склад і фізичні властивості, а також води, що стікають із території населених пунктів і промислових підприємств у результаті випадання атмосферних опадів або поливання вулиць.
Залежно від походження виду й сполуки стічні води підрозділяються на три основні категорії:
побутові (від туалетних кімнат, душових, кухонь, лазень, пралень, їдалень, лікарень; вони надходять від житлових і суспільних будинків, а також від побутових приміщень і промислових підприємств );
виробничі (води, використані в технологічних процесах, що не відповідають більше вимогам ,пропонованим до їхньої якості; до цієї категорії вод відносять води, відкачувані на поверхню землі при видобутку корисних копалин);
атмосферні (дощові й поталі; разом з атмосферними приділяються води від поливу вулиць, від фонтанів і дренажів).
У практиці використовується також поняття міських стічних вод, які являють собою суміш побутових і виробничих стічних вод. Побутові, виробничі й атмосферні стічні води приділяються як спільно, так і роздільно. Найбільш широке поширення одержали загальсплавні й роздільні системи водовідведения. При загальсплавній системі всі три категорії стічних вод приділяються по одній загальній мережі труб і каналів за межі міської території на очисні спорудження. Роздільні системи складаються з декількох мереж труб і каналів: по одній з них приділяються дощові й незабруднені виробничі стічні води, а по інший або по декількох мережах - побутові й забруднені виробничі стічні води.
Стічні води являють собою складні гетерогенні суміші, що містять домішки органічного й мінерального походження, які перебувають у нерозчиненому, колоїдному й розчиненому стані. Ступінь забруднення стічних вод оцінюється концентрацією, тобто масою домішок в одиниці об'єму мг/л або г/куб.м. Сполука стічних вод регулярно аналізується. Проводяться санітарно-хімічні аналізи по визначенню величини ХПК (загальна концентрація органічних речовин); БПК (концентрація органічних сполук, що окисляються біологічним шляхом);концентрація зважених речовин; активної реакції середовища; інтенсивності фарбування; ступеня мінералізації; концентрації біогенних елементів (азоту, фосфору, калію) і ін. Найбільш складні по сполуки стічні води промислових підприємств. На формування виробничих стічних вод впливає вид сировини, що переробляється, технологічний процес виробництва, застосовувані реагенти, проміжні вироби й продукти, сполука вихідної води, місцеві умови й ін. Для розробки раціональної схеми водовідведения й оцінки можливості повторного використання стічних вод вивчається сполука й режим водоотведения не тільки загального стоку промислового підприємства, але також стічних вод від окремих цехів і апаратів.
Крім визначення основних санітарно-хімічних показників у виробничих стічних водах визначаються концентрації специфічних компонентів, зміст яких визначається технологічним регламентом виробництва й номенклатурою застосовуваних речовин. Оскільки виробничі стічні води являють собою найбільшу небезпеку для водойм, ми розглянемо їх більш докладно.
Виробничі стічні води діляться на дві основні категорії: забруднені й незабруднені (умовно чисті).
Забруднені виробничі стічні води підрозділяються на три групи.
1. Забруднені переважно мінеральними домішками (підприємства металургійної, машинобудівної, рудо- і вуглевидобувної промисловості; заводи з виробництва кислот, будівельних виробів і матеріалів, мінеральних добрив і ін.)
2. Забруднені переважно органічними домішками (підприємства м'ясної, рибної, молочної, харчової, целюлозно-паперової, мікробіологічної, хімічної промисловості; заводи з виробництва каучуку, пластмас і ін.)
3. Забруднені мінеральними й органічними домішками(підприємства нафтовидобувної, нафтопереробної, текстильної, легкої, фармацевтичної промисловості; заводи з виробництва цукру, консервів, продуктів органічного синтезу й ін.).
Крім вищевказаних 3 груп забруднених виробничих стічних вод має місце скидання нагрітих вод у водойму, що є причиною так званих теплових забруднень.
Виробничі стічні води можуть різнитися по концентрації забруднюючих речовин, по ступені агресивності й т.д. Сполука виробничих стічних вод коливається в значних межах, що викликає необхідність ретельного обґрунтування вибору надійного й ефективного методу очищення в кожному конкретному випадку. Одержання розрахункових параметрів і технологічних регламентів обробки стічних вод і осаду вимагають досить тривалих наукових досліджень як у лабораторних, так і напіввиробничих умовах.
Кількість виробничих стічних вод визначається залежно від продуктивності підприємства по укрупнених нормах водоспоживання й водоотведения для різних галузей промисловості. Норма водоспоживання - це доцільна кількість води, необхідного для виробничого процесу, установлена на підставі науково обґрунтованого розрахунку або передового досвіду. В укрупнену норму водоспоживання входять всі витрати води на підприємстві. Норми витрати виробничих стічних вод застосовують при проектуванні знову споруджуваних і реконструкції діючих систем водовідведения промислових підприємств. Укрупнені норми дозволяють дати оцінку раціональності використання води на будь-якому діючому підприємстві.
У складі інженерних комунікацій промислового підприємства, як правило, є кілька водовідвідних мереж. Незабруднені нагріті стічні води надходять на охолоджувальні установки (бризкальні басейни, градирні, охолоджувальні ставки), а потім вертаються в систему оборотного водопостачання.
Забруднені стічні води надходять на очисні спорудження, а після очищення частина оброблених стічних вод подається в систему оборотного водопостачання в ті цехи, де її сполука задовольняє нормативним вимогам.
Ефективність використання води на промислових підприємствах оцінюється такими показниками, як кількість використаної оборотної води, коефіцієнтом її використання й відсотком її втрат. Для промислових підприємств складається баланс води, що включає витрати на різні види втрат, скидання й додавання витрат, що компенсують, води в систему.
Проектування знову споруджуваних і реконструйованих систем водовідведення населених пунктів і промислових підприємств повинне здійснюватися на основі затверджених у встановленому порядку схем розвитку й розміщення галузі народного господарства, галузей промисловості й схем розвитку й розміщення продуктивних сил по економічних районах. При виборі систем і схем водовідведення повинна враховуватися технічна, економічна й санітарна оцінки існуючих мереж і споруджень, передбачатися можливість інтенсифікації їхньої роботи.
При виборі системи й схеми водовідведення промислових підприємств необхідно враховувати:
1) вимоги до якості води, використовуваної в різних технологічних процесах;
2) кількість, сполука й властивості стічних вод окремих виробничих цехів і підприємства в цілому, а також режими водовідведення;
3) можливість скорочення кількості забруднених виробничих стічних вод шляхом раціоналізації технологічних процесів виробництва;
4) можливість повторного використання виробничих стічних вод у системі оборотного водопостачання або для технологічних потреб іншого виробництва, де припустимо застосовувати води більше низької якості;
5) доцільність витягу й використання речовин, що втримуються в стічних водах;
6) можливість і доцільність спільного відведення й очищення стічних вод декількох близько розташованих промислових підприємств, а також можливість комплексного рішення очищення стічних вод промислових підприємств і населених пунктів;
7) можливість використання в технологічному процесі очищених побутових стічних вод;
8) можливість і доцільність використання побутових і виробничих стічних вод для зрошення сільськогосподарських і технічних культур;
9) доцільність локального очищення стічних вод окремих цехів підприємства;
10) здатність, що самоочищує, водойми, умови скидання в нього стічних вод і необхідний ступінь їхнього очищення;
11) доцільність застосування того або іншого методу очищення.
При варіантному проектуванні водовідвідних систем і очисних споруджень на підставі техніко-економічних показників приймається оптимальний варіант.
3.5. Наслідку влучення стічних вод у водойми
У результаті скидання стічних вод змінюються фізичні властивості води (підвищується температура ,зменшується прозорість, з'являються фарбування, присмаки, заходи); на поверхні водойми з'являються плаваючі речовини, а на дні утвориться осад; змінюється хімічний склад води (збільшується зміст органічних і неорганічних речовин, з'являються токсичні речовини, зменшується зміст кисню, змінюється активна реакція середовища й ін.); змінюється якісна й кількісна бактеріальна сполука, з'являються хвороботворні бактерії. Забруднені водойми стають непридатними для питного, а часто й для технічного водопостачання; втрачають рибогосподарське значення й т.д.
Загальні умови випуску стічних вод будь-якої категорії в поверхневі водойми визначаються народногосподарською їхньою значимістю й характером водокористування. Після випуску стічних вод допускається деяке погіршення якості води у водоймах, однак це не повинне помітно відбиватися на його житті й на можливості подальшого використання водойми як джерело водопостачання, для культурних і спортивних заходів, рибогосподарських цілей.
Спостереження за виконанням умов спуску виробничих стічних вод у водойми здійснюється санітарно-епідеміологічними станціями й басейновими керуваннями.
Нормативи якості води водойм господарсько-питного й культурно-побутового водокористування встановлюють якість води для водойм по двох видах водокористування: до першого виду ставляться ділянки водойм, використовувані як джерело для централізованого або нецентралізованого господарсько-питного водопостачання, а також для водопостачання підприємств харчової промисловості; до другого виду - ділянки водойм, використовувані для купання, спорту й відпочинку населення, а також перебувають у чорті населених пунктів.
Віднесення водойм до того або іншого виду водокористування проводиться органами Державного санітарного нагляду з урахуванням перспектив використання водойм.
Наведені в правилах нормативи якості води водойм ставляться до створів, розташованим на проточних водоймах на 1 км вище найближчого за течією пункту водокористування, а на непротічних водоймах і водоймищах на 1 км в обидва боки від пункту водокористування.
Велика увага приділяється питанням попередження й усунення забруднень прибережних районів морів. Нормативи якості морської води, які повинні бути забезпечені при спуску стічних вод, ставляться до району водокористування у відведених границях і до створів на відстані 300 м у сторони від цих границь. При використанні прибережних районів морів як приймач виробничих стічних вод зміст шкідливих речовин у море не повинне перевищувати ПДК, установлені по санітарно-токсикологічному, загальсанітарному й органолептичному показникЪам, що лімітують, шкідливості. При цьому вимоги до спуску стічних вод диференційовані стосовно до характеру водокористування. Море розглядається не як джерело водопостачання, а як лікувальний оздоровчий, культурно побутовий фактор.
Вступники в ріки, озера, водоймища й моря забруднюючі речовини вносять значні зміни в сталий режим і порушують рівноважний стан водних екологічних систем. У результаті процесів перетворення забруднюючі водойми речовин, що протікають під впливом природних факторів, у водних джерелах відбувається повне або часткове відновлення їхніх первісних властивостей. При цьому можуть утворюватися вторинні продукти розпаду забруднень, що роблять негативний вплив на якість води.
У зв'язку з тим, що в стічних водах промислових підприємств можуть утримуватися специфічні забруднення, їхній спуск у міську водовідвідну мережу обмежений рядом вимог. Випускаються у водовідвідну мережу виробничі стічні води не повинні: порушувати роботу мереж і споруджень; робити руйнуючого впливу на матеріал труб і елементи очисних споруджень; містити більше 500мг/л зважених і спливаючих речовин; містити речовини, здатні засмічувати мережі або відкладати на стінках труб; містити горючі домішки й розчинені газоподібні речовини, здатні утворювати вибухонебезпечні суміші; містити шкідливі речовини, що перешкоджають біологічному очищенню стічних вод або скиданню у водойму; мати температуру вище 40 С. Виробничі стічні води не задовольняючим цим вимогам, повинні попередньо очищатися й лише після цього скидатися в міську водовідвідну мережу.
4. Заходу щодо боротьби із забрудненням водних ресурсів
4.1. Природне очищення водойм
Забруднену воду можна очистити. При сприятливих умовах це відбувається природним шляхом у процесі природного круговороту води. Але забрудненим басейнам(рікам, озерам і т.п.) для відновлення потрібно значно більше часу. Щоб природні системи зуміли відновитися, необхідно насамперед припинити подальше надходження відходів у ріки. Промислові викиди не тільки засмічують, але й отруюють стічні води. А ефективність дорогих пристосувань для очищення таких вод поки ще недостатньо вивчена. Незважаючи ні на що, деякі міські господарства й промислові підприємства усе ще воліють скидати відходи в сусідні ріки й досить неохоче відмовляються від цього тільки тоді, коли вода стає зовсім непридатної або навіть небезпечною.
У своєму нескінченному кругообігу вода те захоплює й переносить безліч розчинених або зважених речовин, то очищається від них. Багато хто з домішок у воді є природними й попадають туди разом з дощем або ґрунтовими водами. Той же шлях проходять і деякі із забруднюючих речовин, пов'язаних з діяльністю людини. Дим, попіл і промислові гази разом з дощем осідають на землю; хімічні сполуки й нечистоты, внесені в ґрунт із добривами, попадають у ріки із ґрунтовими водами. Деякі відходи випливають по штучно створених шляхах- дренажним канавам і каналізаційним трубам. Ці речовини звичайно більше отрутні, але їхнє скидання легше контролювати, чим тих, які переносяться в процесі природного круговороту води. Загальносвітове водоспоживання на господарські й побутові потреби становить приблизно 9% сумарного стоку рік. Тому не пряме водоспоживання гідроресурсів викликає недостачу прісних вод у тих або інших регіонах земної кулі, а їхнє якісне виснаження.
4.2. Методи очищення стічних вод
У ріках і інших водоймах відбувається природний процес самоочищення води. Однак він протікає повільно. Поки промислово-побутові скидання були невеликі, ріки самі справлялися з ними. У наше індустріальне століття у зв'язку з різким збільшенням відходів водойми вже не справляються з настільки значним забрудненням. Виникла необхідність знешкоджувати, очищати стічні води й утилізувати їх.
Очищення стічних вод - обробка стічних вод з метою руйнування або видалення з них шкідливих речовин. Звільнення стічних вод від забруднення - складне виробництво. У ньому, як і в будь-якому іншому виробництві, є сировина (стічні води) і готова продукція (очищена вода).
Методи очищення стічних вод можна розділити на механічні, хімічні, фізико-хімічні й біологічні, коли ж вони застосовуються разом, те метод очищення й знешкодження стічних вод називається комбінованим. Застосування того або іншого методу, у кожному конкретному випадку, визначається характером забруднення й ступенем шкідливості домішок.
4.2.1. Механічний метод
Сутність механічного методу полягає в тому, що зі стічних вод шляхом відстоювання й фільтрації віддаляються механічні домішки. Грубодисперсні частки залежно від розмірів уловлюються решітками, ситами, пісколовками, септиками, навозоуловителями різних конструкцій, а поверхневі забруднення - нафтоловушками, бензомаслоуловлювачами, відстійниками й ін. Механічне очищення дозволяє виділяти з побутових стічних вод до 60-75 % нерозчинних домішок, а із промислових - до 95 %, багато хто з яких, як коштовні домішки, використовуються у виробництві.
4.2.2. Хімічний метод
Хімічний метод полягає в тім, що в стічні води додають різні хімічні реагенти, які вступають у реакцію із забруднювачами й осаджують їх у вигляді нерозчинних опадів. Хімічним очищенням досягається зменшення нерозчинних домішок до 95 % і розчинних до 25 %
4.2.3. Хімічний і фізико-хімічний метод
При фізико-хімічному методі обробки зі стічних вод віддаляються тонко дисперсні й розчинені неорганічні домішки й руйнуються органічні й речовини, що окисляються погано, найчастіше з фізико-хімічних методів застосовується коагуляція, окислювання, сорбція, екстракція й т.д. Широке застосування знаходить також електроліз. Він полягає в руйнуванні органічних речовин у стічних водах і витягу металів, кислот і інших неорганічних речовин. Електролітичне очищення здійснюється в особливих спорудженнях - электролизерах. Очищення стічних вод за допомогою електролізу ефективні на свинцевих і мідних підприємствах, у лакофарбовій і деяких інших областях промисловості.
Забруднені стічні води очищають також за допомогою ультразвуку, озону, іонообмінних смол і високого тиску, добре зарекомендувала себе очищення шляхом хлорування.
4.2.4. Біологічний метод
Серед методів очищення стічних вод більшу роль повинен зіграти біологічний метод, заснований на використанні закономірностей біохімічного й фізіологічного самоочищення рік і інших водойм. Є кілька типів біологічних пристроїв по очищенню стічних вод: біофільтри, біологічні ставки й аэротенки.
У біофільтрах стічні води пропускаються через шар грубозернистого матеріалу, покритого тонкою бактеріальною плівкою. Завдяки цій плівці інтенсивно протікають процеси біологічного окислювання. Саме вона служить діючим початком у біофільтрах. У біологічних ставках в очищенні стічних вод беруть участь всі організми, що населяють водойму. Аэротенки - величезні резервуари із залізобетону. Тут, що очищає початок, - активний іл з бактерій і мікроскопічних тварин. Всі ці живі істоти бурхливо розвиваються в аэротенках, чому сприяють органічні речовини стічних вод і надлишок кисню, що надходить у спорудження потоком подаваного повітря. Бактерії склеюються в пластівці й виділяють ферменти, мінералізуючі органічні забруднення. Мул із пластівцями швидко осідає, відділяючись від очищеної води. Інфузорії, жгутикові, амеби, коловертки й інші дрібні тварини, пожираючи бактерії (не зліпаються в пластівці) омолоджують бактеріальну масу мулу.
Стічні води перед біологічним очищенням піддають механічної, а після її для видалення хвороботворних бактерій і хімічному очищенню, хлоруванню рідким хлором або хлорним вапном. Для дезінфекції використовують також інші фізико-хімічні прийоми (ультразвук, електроліз, озонування й ін.)
Біологічний метод дає більші результати при очищенні комунально-побутових стоків. Він застосовується також і при очищенні відходів підприємств нафтопереробної, целюлозно-паперової промисловості, виробництві штучного волокна.
4.3. Безстічні виробництва
Темпи розвитку індустрії сьогодні настільки високі, що одноразове використання для виробничих потреб запасів прісної води - неприпустима розкіш.
Тому вчені зайняті розробкою нових безстічних технологій, що практично повністю вирішить проблему захисту водойм від забруднення. Однак розробка й впровадження безвідхідних технологій зажадає певного часу, до реального переходу всіх виробничих процесів на безвідхідну технологію ще далеко. Щоб усіляко прискорити створення й впровадження в народногосподарську практику принципів і елементів безвідхідної технології майбутнього, необхідно вирішити проблему замкнутого циклу водопостачання промислових підприємств. На перших етапах треба впровадити технологію водопостачання з мінімальним споживанням свіжої води й скиданням, а також прискореними темпами будувати очисні спорудження.
При будівництві нових підприємств на відстійники, аератори, фільтри йде іноді чверть і більше капіталовкладень. Споруджувати їх, звичайно, необхідно, але радикальний вихід у корінній зміні системи водокористування. Треба перестати розглядати ріки й водойми як сміттєзбиральники й перевести промисловість на замкнуту технологію.
При замкнутій технології підприємство використану й очищену потім воду повертає в оборот, а із зовнішніх джерел тільки поповнює втрати.
У багатьох галузях промисловості до недавніх пор стічні води не диференціювалися, поєднувалися в загальний потік, локальні спорудження очищення з утилізацією відходів не будувалися. У цей час у ряді галузей промисловості вже розроблені й частково реалізовані замкнуті втовкмачувати схеми з локальним очищенням, що значно знизить питомі норми водоспоживання.
4.4. Моніторинг водних об'єктів
14 березня 1997 р. правительство РФ затвердило «Положення про введення державного моніторингу водних об'єктів».
Федеральна служба по гідрометеорології й моніторингу навколишнього середовища веде спостереження за забрудненням поверхневих вод суши. Санітарно-эпидемологична служба РФ відповідає за санітарну охорону водойм. Працює мережа санітарних лабораторій на підприємствах для вивчення сполуки стічних вод і якості води водойм.
Слід зазначити, що традиційні методи спостережень і контролю мають один принциповий недолік - вони неоперативні й, крім того, характеризують сполука забруднень об'єктів природного середовища тільки в моменти відбору проб. Про те, що відбувається з водним об'єктом у періоди між відборами проб, можна тільки догадуватися. До того ж лабораторні аналізи забирають чималий час (включаючи й те, що потрібно для доставки проби з пункту спостереження). Особливо ці методи неефективні в екстремальних ситуаціях, у випадках аварій.
Безсумнівно, більше діючий контроль за якістю води, здійснювана за допомогою автоматичних приладів. Електричні датчики постійно вимірюють концентрації забруднень, що сприяє швидкому прийняттю рішень у випадку несприятливих впливів на джерела водопостачання.
Висновок
Раціональне використання водних ресурсів у цей час являє собою вкрай насущну проблему. Це насамперед охорона водних просторів від забруднення, а тому що промислові стоки посідають перше місце по об'єму й збитку, що вони наносять, то саме в першу чергу необхідно вирішувати проблему скидання їх у ріки. Зокрема, варто обмежити скидань у водойми, а також удосконалення технологій виробництва, очищення й утилізації. Також важливим аспектом є стягнення плати за скидання стічних вод і забруднюючих речовин і перерахування засобів, що стягуються, на розробку нових безвідхідних технологій і споруджень по очищенню. Необхідно знижувати розмір плати за забруднення навколишнього середовища підприємствам з мінімальними викидами й скиданнями, що надалі буде служити пріоритетом для підтримки мінімуму скидання або його зменшення. Як видно, шляху рішення проблеми забруднення водних ресурсів у Росії лежать насамперед в області розробки розвитий законодавчої бази, що дозволила б реально захистити навколишнє середовище від шкідливого антропогенного впливу, а також вишукуванні шляхів реалізації цих законів на практиці (що, в умовах російських реалій, напевно стикнеться з істотними труднощами).
Список літератури
Ю. В. Новиков «Екологія, навколишнє середовище й людина.» Москва 1998р.
И. Р. Голубєв, Ю. В. Новиков «Навколишнє середовище і її охорона.»
Т. А. Хорунжая «Методи оцінки екологічної небезпеки.» 1998р.
4. Нікітін Д.П., Новиков Ю.В. «Навколишнє Середовище й людина.» - М.: 1986.
5. Радзевич Н.Н., Пашканг К.В. «Охорона й перетворення природи.» - М.:
Освіта, 1986.
6. Алфьорова А.А., Нечаєв А.П. «Замкнуті системи водного господарства промислових підприємств, комплексів і районів.» - М.: Стройиздат, 1987.
7. «Методи охорони внутрішніх вод від забруднення й виснаження» / Під ред. И.К. Гавич. - М.: Агропромиздат, 1985.
8. «Охорона навколишнього природного середовища» / Під ред. Г.В. Дуганова. - К.: Выща школа, 1990.
9. Жуків А. И., Монгайт И. Л., Родзиллер И. Д. «Методи очищення виробничих стічних вод» М.: Стройиздат, 1999.
Подобные документы
Вода як екологічний фактор. Характеристика водних ресурсів Землі та України. Джерела забруднення водних ресурсів та їх характеристика в Україні. Дослідження якості та безпеки води, якою забезпечуються споживачі міста Вінниця, шляхи і методи її очищення.
дипломная работа [87,9 K], добавлен 25.10.2010Заходи охорони і раціонального використання водних ресурсів, характеристика різних типів їх забруднення (хімічне, теплове). Причини кризової ситуації Дніпра, Чорного й Азовського морів. Вплив забруднень на життєдіяльність організмів і здоров`я людей.
реферат [32,6 K], добавлен 10.11.2010Поняття і показники стану води. Сучасний стан природних вод. Основні джерела забруднення природних вод. Заходи із збереження і відновлення чистоти водойм. Хімічні і фізико-хімічні способи очистки виробничих стічних вод від колоїдних і розчинних речовин.
реферат [24,8 K], добавлен 19.12.2010Суть і основні характеристики водних ресурсів, їх забруднювачі та загальне екологічне становище. Характеристика методів очищення стічних вод. Забруднення і охорона водних ресурсів Житомирської області та Коростишівського району, покращення питної води.
дипломная работа [379,2 K], добавлен 01.11.2010Проблеми прісної води. Значення водних ресурсів. Джерела забруднення відкритих водойм. Методи дослідження води водойм. Нормування і аналіз якості води відкритих водойм. Визначення прозорості, каламутності, кількості завислих часток та провідності води.
реферат [55,6 K], добавлен 30.03.2011Водні ресурси (поверхневі і підземні води), придатні для використання в народному господарстві. Використання та охорона водних ресурсів у промисловості і комунальному господарстві. Способи вирішення проблем раціонального використання водних ресурсів.
курсовая работа [256,2 K], добавлен 13.05.2015Використання водних ресурсів і їхня охорона мають ключове значення для досягнення стійкого розвитку. "Водні ресурси" - це всі придатні для господарського використання запаси поверхневих вод, включаючи ґрунтову й атмосферну вологу. Визначення ресурсів.
дипломная работа [34,0 K], добавлен 15.07.2008Природні ресурси як основна категорія природокористування. Значення, види оцінки природних ресурсів. Джерела і екологічні наслідки забруднення атмосфери. Еколого-економічні проблеми використання водних, земельних ресурсів. Оптимизація природокористування.
реферат [61,0 K], добавлен 17.08.2009Водні ресурси України і основні напрями їх раціонального використання. Головні річкові системи України. Живлення і режим річок. Стан і охорона водних ресурсів України. Аналіз існуючої законодавчої бази щодо охорони екології та відтворення водних ресурсів.
реферат [24,6 K], добавлен 31.08.2009Характеристика токсичних речовин та шляхи їх надходження до водних екосистем. Основні водні об`єкти м. Чернігова. Забруднення водних систем міста комунальними, промисловими стоками. Використання методу біотестування для оцінки якості води водних об`єктів.
курсовая работа [65,0 K], добавлен 21.09.2010
