Екологічні проблеми, викликані забрудненням

Зміни відбуваються в усі зростаючих масштабах у результаті вирубки лісів, оранки великих площ, гідротехнічних заходів, що впливають на річковий стік і режим ґрунтових вод, забору великої кількості річкових, підземних і озерних вод, і особливо їхнього забруднення. Відповідно із цим міняється рідкий, газоподібний і твердий стік у моря й океани. Морські води забруднюються в результаті поховання різних відходів, викиду сміття й нечистот з кораблів, на жаль, частих аварій. У Тихий океан щорічно скидається близько 9 млн. т відходів, у води Атлантики - понад 30 млн. т. Океани й море забруднюються такими шкідливими для них речовинами, як нафта, важкі метали, пестициди, радіоізотопи. У березні 1995 року в Каліфорнійській затоці були виявлено трупи 324 дельфінів і 8 китів. На думку фахівців, головною причиною трагедії став вплив саме цих речовин. Газоподібні токсичні речовини, як окис вуглецю, двоокис сірки, надходять у морську воду з атмосфери. По підрахунках Каліфорнійського технологічного інституту, у Світовий океан з дощами щорічно осаджується 50 тис. т свинцю, що попадає в повітря з вихлопними газами автомобілів. У містах біля берегової лінії в морській воді нерідко виявляється патогенна мікрофлора. Ступінь забруднення постійно росте. Здатності води до самоочищення часом виявляється недостатньої, щоб упоратися з постійно, що збільшується кількістю, що скидаються відходів. Під впливом плинів забруднення перемішуються й дуже швидко поширюються, впливаючи на зони, богатые тваринами й рослинністю, наносячи серйозний збиток стану морських экосистем. Людство губить саме себе.

Стурбованість громадськості нафтовим забрудненням обумовлено неухильним ростом економічних втрат у рибальстві, туризмі й інших сферах діяльності. Тільки 1 т нафти здатна покрити 12 куб. км поверхні моря. А нафтова плівка змінює всі фізико-хімічні процеси: підвищується температура поверхневого шару води, погіршується газообмін, риба йде або гине. Міняються гідробіологічні умови в океані, виявляється вплив на баланс кисню в атмосфері, а значить безпосередньо на клімат. Зменшується первинна продукція океану - фітопланктон - своєрідний харчовий фундамент всього його життя.

Дуже отрутні розчинні компоненти нафти. Вони нерідко стають причиною загибелі риби, морських птахів. Якщо запліднену ікру риби помістити в акваріум з досить незначною концентрацією нафтопродуктів, то більшість зародків загинуть, а багато хто з уцілілих виявляються виродками. Але ж саме на поверхні, куди й попадають ці отруйні речовини, розвивається найбагатше співтовариство разнообразнейших організмів - нейстон.

Не менше ніж нафта небезпечна забруднення важкими металами. Французькі дослідники встановили, що дно Атлантичного океану забруднено попадає із суши свинцем на відстані 160 км від берега й на глибині до 1610 м. Більше висока концентрація свинцю у верхньому шарі донних відкладень, чим у більше глибоких шарах, свідчать про те, що цей наслідок людської діяльності, а не природних процесів.

Пестициди виявлені в різних районах Балтійських, Північних, Ірландського морів, у Біскайській затоці, у західного узбережжя Англії, Ісландії, Португалії, Іспанії. На підставі аналізу сніжного покриву Антарктиди було визначено, що на поверхні цього, досить вилученого материка осіло близько 2300 тонн пестицидів, хоча вони там ніколи не застосовувалися.

У моря й океани через ріки, безпосередньо із суши, а також із судів і барж попадають рідкі й тверді побутові відходи. Частина цих забруднень осідає в прибережній зоні, а частина під впливом морських течій і вітру розсіюється в різних напрямках.

Побутові покидьки дуже небезпечні, тому що є переносниками хвороб людини: черевного тифу, дизентерії, холери. Вони також містять значну кількість кислородопоглощающих речовин. Тверді побутові покидьки є причиною аварій у судноплавстві, обплутуючи гребні гвинти судів, засмічуючи трубопроводи систем охолодження двигунів. Відомі випадки загибелі великих морських ссавців через механічну закупорку легенів шматками синтетичного впакування. Підраховано, що в прибережній зоні Гавайських островів, досить відвідуваних туристами місць, плаває кілька мільйонів усякого роду пластмасових пакетів.

Поховання рідких і твердих радіоактивних відходів у море в 60-е роки здійснювали багато країн, що мають атомний флот. В 1950-1992 р. Радянським Союзом у водах Льодовитого океану затоплені ядерні відходи сумарною активністю 2,5 млн. кюрі - у тому числі 15 реакторів і екранне складання атомного криголама «Ленін», 13 реакторів аварійних атомних підводних човнів (включаючи шість із невивантаженим ядерним паливом). Великобританія затоплювала радіоактивні відходи в Ірландському морі, а Франція - у Північному.

Міри боротьби із забрудненням

В 1954 році в Лондоні пройшла міжнародна конференція, що ставилася метою виробити погоджені дії по охороні морського середовища від забруднення нафтою. На ній була прийнята конвенція, що визначає обов'язки держав у цій області. Пізніше в 1958 році в Женеві були прийняті ще чотири документи: про відкрите море, про територіальне море й прилежащей зоні, про континентальний шельф, про рибальство й охорону живих ресурсів моря. Ці конвенції юридично закріпили принципи й норми морського права. Вони ставили за обов'язок кожній країні розробити й увести в дію закони, що забороняють забруднювати морське середовище нафтою, радиоотходами й іншими шкідливими речовинами. Минула в 1973 році в Лондоні конференція прийняла документи по запобіганню забруднення із судів. Відповідно до прийнятої конвенції, кожне судно повинне мати сертифікат - свідчення про те, що корпус, механізми й інше оснащення перебувають у справному положенні й не завдають шкоди морю. Відповідність сертифікатам перевіряється інспекцією при заході в порт.

Заборонено злив нефтесодержащих вод з танкерів, всі скидання з них повинні выкачиваться тільки на берегові приймальні пункти. Для очищення й знезаражування суднових стічних вод, у тому числі господарсько-побутових, створені електрохімічні установки. Інститут океанології РАН розробив емульсійний метод очищення морських танкерів, що повністю виключає влучення нафти в акваторію. Він укладуться в додаванні до промивної води декількох поверхнево-активних речовин (препарат МЛ), що дозволяє здійснити на самому судні очищення без скидання забрудненої води або залишків нафти, яку можна згодом регенерувати для подальшого використання. З кожного танкера вдається відмити до 300 т нафти.

З метою запобігання витоків нафти вдосконалюються конструкції нафтоналивних судів. Багато сучасних танкерів мають подвійне дно. При ушкодженні одного з них нафта не виллється, її затримає друга оболонка.

Капітани судів зобов'язані фіксувати в спеціальних журналах відомості про всі вантажні операції з нафтою й нафтопродуктами, відзначати місце й час здачі або зливу із судна забруднених стічних вод.

Для систематичного очищення акваторій від випадкових розливів застосовуються плавучі нефтесборщики й бічні загородження. Також з метою запобігання розтікання нафти використовуються фізико-хімічні методи. Створено препарат пенопластовой групи, що при зіткненні з нафтовою плямою повністю його обволікає. Після отжима пінопласт може використовуватися вдруге як сорбент. Такі препарати дуже зручні через простоту застосування й невисокої вартості, однак їхнє масове виробництво поки не налагоджене. Також існують сорбирующие засобу на основі рослинних, мінеральних і синтетичних речовин. Деякі з них можуть збирати до 90% розлитої нафти. Головна вимога, що до них пред'являється, - це непотоплюваність.

Після збору нафти сорбентами або механічними засобами на поверхні води завжди залишається тонка плівка, яку можна видалити шляхом розбризкування розкладницьких її хімічних препаратів. Але при цьому ці речовини повинні бути біологічно безпечні.

У Японії створена й апробована унікальна технологія, за допомогою якої можна в короткий термін ліквідувати гігантську пляму. Корпорація «Кансай санге» випустила реактив ASWW, основний компонент якого - спеціально оброблена рисова лушпайка. Распыленный по поверхні, препарат протягом напівгодини всмоктує в себе викид і перетворюється в густу масу, яку можна стягнути простою мережею.

Оригінальний спосіб очищення продемонстрований американськими вченими в Атлантичному океані. Під нафтову плівку на певну глибину опускається керамічна пластинка. До неї приєднується акустична пластинка. Під дією вібрації спочатку скапливается товстим шаром над місцем, де встановлена пластинка, а потім змішується з водою й починає фонтанировать. Електричний струм, підведений до пластинки, підпалює фонтан, і нафта повністю згоряє.

Для видалення з поверхні прибережних вод плям масел американські вчені створили модифікацію поліпропілену, що притягає жирові частки. На катері-катамарані між корпусами помістили своєрідну штору із цього матеріалу, кінці якої звисають у воду. Як тільки катер попадає на пляму, нафту міцно прилипає до «штори». Залишається лише пропустити полімер через валики спеціального пристрою, що віджимає нафта в приготовлену ємність.

З 1993 року було заборонене скидання рідких радіоактивних відходів (ЖРО), але число їх неухильно росте. Тому з метою захисту навколишнього середовища в 90-е роки стали розроблятися проекти очищення ЖРО.

В 1996 році представники японських, американських і російських фірм підписали контракт на створення установки по переробці ЖРО, що скопилися на Далекому Сході Росії. На реалізацію проекту правительство Японії виділило 25,2 млн. доларів.

Однак, незважаючи на деякі успіхи в пошуку ефективних засобів, що ліквідують забруднення, про рішення проблеми говорити рано. Тільки впровадженням нових методик очищень акваторій неможливо забезпечити чистоту морів і океанів. Центральне завдання, яку необхідно вирішувати всім країнам спільно, - запобігання забруднення.

Додаток

Додаток 1

Ступінь токсичності:

- - відсутній

+ - дуже слабка

++ - слабка

+++ - сильна

++++ - дуже сильна

Додаток 2

Додаток 3

Список використовуваної літератури

Авакян А.Б., Широков В.М.: Раціональне використання водних ресурсів: Підручник для геогр., біол. і строит. спец. вузів - Заїсти, изд-в «Віктор», 1994. - 320 с.

«Слухаючи Океану» Л.М.Бреховских «Радянська Росія», Москва, 1982

«За таємницями Нептуна», Серія ХХ вік: подорожі, відкриття, дослідження. Видавництво «Думка», Москва, 1976

Р.Кэррингтон; Біологія моря; Ленінград; 1966 рік

«Лабораторія на морському дні» П.Боровиків «Гидрометеоиздат», Ленінград, 1977

«Світовий океан» В.Н.Степанов «Знання», Москва, 1974