Ядерні відходи - отрутна спадщина для 12 тисяч майбутніх поколінь

1

Ядерні відходи - отрутна спадщина для 12 тисяч майбутніх поколінь.

Проблема Куди запроторювати ядерний "хвіст" атомної енергетики? В атомників є в ході слівце - "хвіст". Під ним мають на увазі те, що з'являється у виробничому процесі потім. Спочатку йдуть спорудження реакторних блоків і зірки героям-будівельникам, розрізування червоної стрічечки й важливих гостей, звуки оркестру й перша кіловат-година. А якийсь час через з'являється й "хвіст" - радіоактивні і ядерні відходи. Їхня маса починає повільно наростати, але вже в рутинній обстановці, без шуму й оплесків.

Сотні мільйонів тонн радіоактивних відходів, що утворяться в результаті діяльності атомних електростанцій (рідкі й тверді відходи й матеріали, що містять сліди урану) нагромадилися у світі за 50 років використання атомної енергії. При нинішньому рівні виробництва кількість відходів у найближчі кілька років може подвоїтися. При цьому жодна з 34 країн з атомною енергетикою не знає сьогодні рішення проблеми відходів. Справа в тому, що більша частина відходів зберігає свою радіоактивність до 240 000 років і повинна бути ізольована від біосфери на цей час. Сьогодні відходи втримуються в "тимчасових" сховищах, або забороняються неглибоко під землею. У багатьох місцях відходи безвідповідально скидаються на землю, в озера й океани. Що стосується глибокого підземного поховання - офіційно визнаного в цей час способу ізоляції відходів, то згодом зміни русла водних потоків, землетруси й інші геологічні фактори порушать ізоляцію поховання й приведуть до зараження води, ґрунту й повітря.

Поки людство не придумало нічого більше розумного, чим просте зберігання ядерного палива, що відробило (ОЯТ). Справа в тому, що коли АЕС із канальними реакторами тільки будувалися, планувалося, що використані паливні складання будуть вивозитися на переробку на спеціалізований завод. Такий завод передбачалося побудувати в закритому місті Красноярську-26. Почуваючи, що басейни витримки незабаром переповняться, а саме в басейни тимчасово містяться витягаються із РБМК використані касети, ЛАЭС зважилася на будівництво на своїй території сховища відпрацьованого ядерного палива (ХОЯТ). В 1983 році виросло величезний будинок, що вміщає цілих п'ять басейнів. Відпрацьоване ядерне складання являє собою високоактивну речовину, що несе смертельну небезпеку для всього живого. Навіть на відстані вона разить твердим рентгенівським випромінюванням. Але саме головне, у чому й полягає ахіллесова п'ята атомної енергетики, небезпечної вона буде залишатися ще протягом 100 тисяч років! Тобто весь цей період, із працею піддаючись уяві, ОЯТ потрібно буде зберігати так, щоб до нього не мала доступу ні те, що живаючи, але й нежива природа - ядерний бруд ні при яких умовах не повинна потрапити в навколишнє середовище. Сьогодні на Ленінградської атомної вужу й ХОЯТ заповнено під зав'язку. За 26 років експлуатації ядерний "хвіст" ЛАЭС склав 30 тисяч складань. З огляду на, що кожна важить ледве більше сотні кілограмів, загальна маса високотоксичних відходів досягає 3 тисяч тонн! І весь цей ядерний "арсенал" перебуває неподалік від першого блоку ЛАЭС, до того ж на самому березі Фінської затоки: 20 тисяч касет скопилося на Смоленської, приблизно стільки ж на Курської АЕС. Існуючі сьогодні технології переробки ОЯТ не вигідні з економічної точки зору й небезпечні з екологічної. Незважаючи на це атомники наполягають на необхідності будівництва об'єктів по переробці ОЯТ, у тому числі й у Росії. Існує план будівництва в Желєзногорську (Красноярську-26) другого російського заводу по регенерації ядерного палива, так званого РТ-2 (РТ-1 перебуває на території комбінату "Маяк" у Челябінській області й переробляє ядерне паливо з реакторів типу ВВЭР-400 і атомних підводних човнів). Передбачається, що РТ-2 буде приймати на зберігання й переробку ОЯТ у тому числі й з-за кордону, на засоби цих же країн планувалося здійснювати й фінансування проекту.

Багато ядерних держав намагаються сплавити низько- і високоактивні відходи в більше бідні країни, які вкрай мають потребу в іноземній валюті. Так, низко активні відходи звичайно продаються з Європи в Африку. Перекидання отрутних відходів у менш розвинені країни тим більше безвідповідальні, зважаючи на те, що в цих країнах немає підходящих умов для зберігання ОЯТ, не будуть дотримуватися необхідні заходи щодо забезпечення безпеки при зберіганні, не буде якісного контролю за ядерними відходами.

Ядерні відходи повинні втримуватися в місцях (країнах) їхнього виробництва в накопичувачах тривалого строку зберігання, - уважають фахівці, - вони повинні бути ізольовані від навколишнього середовища й контролюватися висококваліфікованим персоналом.

ПОВІДОМЛЕННЯ З ТОМСЬКА

У Томську у квітні підводили підсумки 5-літнього періоду після самої великої послу Чорнобиля аварії на Сибірському хімічному комбінаті, трапившийся у квітні 1993 року. На ліквідацію наслідків аварії вже витрачено 85,9 млрд. рублів.

Проте, незважаючи на вжиті заходи, що перевіряв нас недавно Рахункова палата зробила висновок, що Томська область не готова до великомасштабних дій у випадку надзвичайних ситуацій і практично відсутні шляхи й засоби евакуації населення. Потрібні величезні засоби для того, щоб закупити автобусний парк, побудувати дороги, об'їзний міст.

У зв'язку із цим, нас дуже турбують плани будівництва в Северске атомної станції теплопостачання, що ще не проходила промислового випробування й екологічної експертизи, а цей об'єкт уже включений у проект Програми розвитку атомної енергетики РФ до 2010 року як заміняючих потужності, що ставить під питання завершення будівництва ТЭЦ-3. А саме ТЭЦ-3 планувалася як заміняючих потужності після зупинки двох плутонієвих реакторів у Северске. Друге питання - плани створення високотемпературного газового реактора з гелієвою турбіною з метою утилізації енергетичного плутонію для одержання енергії. Минатом має намір спалити 15 т плутонію з демонтованих ядерних боєголовок. Ця технологія недостатньо пророблена ще навіть на стендах. Але в адміністрацію Томської області вже прийшов лист із проектом постанови уряда за підписом Черномирдіна, у якому запитувалася згода на розміщення цього об'єкта. Ще один проект - створення еремур виробництва палива зі збройового плутонію й сховища для довгострокового зберігання відпрацьованого палива. І четверта проблема - плани будівництва заводу по переробці відпрацьованого ядерного палива, що має вкрай брудну технологію.

Але ж не вирішені проблеми з рідкими радіоактивними відходами. Під землю заколисано 22 "Чорнобиля" по сумарній активності - і це на границі з підземним водозабором! Не вирішена проблема з тим, як надійти з 23 тисячами контейнерами з матеріалами, що діляться, від демонтованих ядерних боєголовок. Всі ці матеріали доставляються в місто залізницею. У безпосередній близькості від ядерного гіганта розташований гігант нафтохімії - Томський нафтохімічний комбінат, два закордонних аналоги якого вже вибухнули, та й на ТНХК уже був зривши, від якого вилітали скла в житлових будинках обласного центра. Більше того, весь півмільйонний Томськ попадає в зону спостереження Сибхимкомбината. Аналогів подібної ситуації в країні немає.

Тому що ж все-таки повинне зберігатися відпрацьоване ядерне паливо?

- Остаточної відповіді на це питання людство поки не знайшло, - пояснює зам. Начальника Північно-Європейського округу Держатомнагляду РФ Борис Орешкин. - И, насамперед тому, що ми маємо справу з таким проміжком часу, проти якого не встоїть ніщо - за сто тисяч років і камінь може перетворитися в пісок. На західних атомних станціях для тимчасового зберігання також використовують басейни витримки, але разом з тим ядерні відходи все- таки захоранивают. У Німеччині, наприклад, воліють старі соляні штольні, що славляться ідеально сухим повітрям - для токсичного "баласту" головну небезпеку представляють ґрунтові води. У Швеції - гроти в скельних породах. До слова, побувати в одному такому споруджуваному підземному сховищі довелось і мені. Прорубаний у скелі тунель ішов на глибину в полкилометра. Саме туди, у недоступні й сухі підземні печери шведські атомники збираються сховати бочки з попередньо остеклованными ядерними відходами. Доступ людині туди буде закритий - розставляти небезпечний вантаж будуть роботи. Зрозуміло, що цей проект - досить дороге задоволення, тому його спорудження шведи розтягли на 15 років - за цей час легше зібрати необхідні кошти. Росія - не Швеція, планувати загодя в нас не звикли, і про постійні сховища для ядерного мотлоху поки тільки мріють. У Минатоме обговорюють проекти його поховання в порожнечах, що залишилися після випробувань ядерної зброї на Новій Землі, у скельних ґрунтах Карелії, кембрійських глинах Північно-Західного регіону, самий свіжий варіант - будівництво вже не заводу, а сховища в Красноярську-26: Проектів безліч, чого не скажеш про засоби. А, може бути, і щирому прагненні атомного відомства узятися, нарешті, за кардинальне рішення проблеми.

Використано інформацію із книги Олексія Яблокова "Атомна міфологія",

Гринпис Инт. "Ядерна енергія: питання й відповіді", стаття журналіста Бориса

Некрасова