Теоретико-методичні підходи до оцінювання ефективності діяльності органів митного контролю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретико-методичні підходи до оцінювання ефективності діяльності органів митного контролю

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

митний контроль податок

В умовах реформування вітчизняної економіки особливої актуальності набувають питання забезпечення ефективності функціонування органів державної влади, зокрема, митної та податкової служб, функції яких покладено на новостворене Міністерство доходів та зборів України. Таке об'єднання вимагає переосмислення структури та системи управління, яка використовувалась попередньо. А тому на цьому етапі розвитку особливо гострим є не лише питання уніфікації діяльності зазначених державних структур, а й вироблення єдиних підходів до організації їх функціонування та оцінювання ефективності роботи, що, у свою чергу, обумовлює необхідність вироблення адаптованих до вітчизняної практики господарювання відповідних методичних підходів.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ

Аналізуючи наукові дослідження обраної тематики, слід зазначити, що в роботах С. В. Мочерного, Г. В. Атаманчука, С. І. Ожегова, Б. А. Райзберга, А. І. Кредісова, О. С. Козака наведено теоретичні підходи до визначення категорій „ефективність” та „результативність”, окреслено фактори, що на них впливають, та резерви підвищення. Наукові ж роботи І. Г. Бережнюка, П. В. Пашка та В. В. Суворова присвячені висвітленню питань, що стосуються ефективності митної справи та ефективності діяльності митних органів. Окрім того, В. В. Суворовим запропоновано коефіцієнт для оцінювання ефективность діяльності органів митної сфери. Також слід зазначити, що на сьогодні практично відсутні дослідження щодо ефективності та результативності функціонування органів доходів і зборів України.

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІ

Метою написання статті є систематизація методичних підходів до оцінювання ефективності здійснення митної справи в Україні та вироблення пропозицій щодо їх удосконалення.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ ДОСЛІДЖЕННЯ

В економічній літературі виділяють декілька підходів до визначення сутності поняття „ефективність”. Зокрема, С. І. Ожегов категорію „ефективність” розглядає як ефект, дієвість. Б. А. Райзберг трактує її як відносний ефект, результативність процесу, операції, проекту, що визначається співвідношенням ефекту, результату до видатків, витрат, які обумовили, забезпечили результат. С. В. Мочерний пропонує розрізняти економічну ефективність, економічну ефективність нових засобів виробництва, соціальну ефективність та ефективність суспільного виробництва.

Економічна ефективність розглядається як досягнення найбільших результатів при найменших витратах живої та уречевленої праці та як форма виявлення закону економії часу. Під економічною ефективністю нових засобів виробництва пропонується розуміти співвідношення між витратами на виробництво і впровадженням нових засобів виробництва та отриманими від цього економічними результатами, які виражаються через збільшення обсягів виробництва, підвищення якості товарів та послуг, зниженні собівартості тощо.

Соціальна ефективність трактується, здебільшого, як відповідність результатів господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства, інтегруючим показником якої є виробництво товарів народного споживання в загальному обсязі виробництва за певний період часу.

Ефективність суспільного виробництва розглядається як відношення величини створених товарів і наданих послуг до витрат суспільної праці.

У роботі Й. С. Завадського, Г. В. Осовської та О. О. Юшкевича поняття „ефективність” розглядається, по-перше, як співвідношення між результатами виробничо- господарської діяльності самостійного суб'єкта господарювання і використаними для їх одержання матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами; по-друге, в економіці та менеджменті ефективність розглядається як максимізація результату при мінімальних витратах; по-третє, як здатність обрати правильну мету, ціль, на якій зосереджено енергію організації [1].

У своїй праці О. С. Козак зазначає, що поняття „ефективність” стало загальнонауковим, відноситься до всіх сфер знань, але в кожній із них воно має конкретне значення і пропонує розглядати його як оцінку категорій, що обумовлена системою дій, спрямованих на виявлення якісних ознак предмета та вказує на його позитивну властивість.

Отже, узагальнюючи наведені трактування, доцільно зазначити, що: ефективність є досить складною багатоплановою категорією, для оцінювання якої використовується система взаємопов'язаних показників; завжди передбачає аналіз зрушень певних показників, тобто пов'язана із результатом, тенденцією розвитку.

Досить часто в літературі поряд із поняттям „ефективність” використовують і таку категорію, як „результативність”, ототожнюючи їх. Проте, як показує етимологічний аналіз зазначених дефініцій, між ними існує низка відмінностей.

Відомо, що про ефективність господарювання можна говорити у випадку досягнення певного успіху, збільшення показників прибутковості та продуктивності, розширення обсягів виробництва та власної частки на ринку, інших позитивних аналітичних показників. Але відсутність позитивного результату діяльності - також результат, який так само потребує аналізу.

Поняття результативності розглядається в плані більш повної характеристики діяльності підприємства, що свідчить не тільки про оптимальне співвідношення між прибутком і витратами, а й про такі параметри, як виконання зобов'язань, адаптивність, ступінь розвитку. Незалежно від галузі функціонування підприємство вважається успішним, якщо воно досягло поставленої мети, яка передбачає не тільки підґрунтя для майбутніх досягнень, але і певну поведінку, місце на ринку, характер використання необхідних для цього ресурсів - цілу низку характеристик, що не можуть бути висвітлені лише показниками економічної ефективності.

Друкер П. вважає, що результативність є наслідком певних процесів, виконання функцій, завдань, досягнення цілей, а ефективність - наслідком правильності таких дій, проте як перше, так і друге поняття є однаково важливим. Якщо мету підприємства визначено правильно, то діяльність організації спрямована на задоволення конкретної важливої потреби, тобто створення тих товарів та послуг, на які існує реальний та потенційний попит. Результативність у такому ракурсі є чимось невідчутним, ефективність, навпаки, можна кількісно виміряти [2]. Ковальов В. В. визначив ефективність як відносний показник, що порівнює отриманий ефект з ресурсами, що були використані для досягнення цього ефекту; один із показників оцінки фінансово- господарської діяльності, а результативність як величину, що відображає прибутковість, динамічність діяльності, ефективність використання економічного потенціалу, положення на ринку.

На думку А. Н. Тищенко, Н. А. Кизима, Л. В. Догадайло, для характеристики ці дві категорії варто об'єднати в одну. Отже, ця сукупність відображатиме спроможність підприємства встановлювати точні, конкретні, реальні релевантні цілі з врахуванням впливу факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ та досягати їх з мінімальними витратами. При цьому науковці допускають трактування таких категорій, як ефективність і результативність, з чим важко не погодитись, оскільки ці два явища не є тотожними, а взаємодоповнюючі, незважаючи на те, що результативність як явище частково охоплює показники економічної ефективності з метою визначення ступеня досягнення цілей підприємства [1]. Окрім того, вони вважають, що вимір результативності функціонування підприємства з урахуванням її багатоелементності можливий за рахунок модельного представлення, що формується, виходячи з набору визначених критеріїв. Із цього погляду, результативність підприємства є узагальнюючим кількісним явищем, що виникає внаслідок ефективного здійснення діяльності і об'єднує більш конкретні кількісні явища, які відображають підсумкові показники роботи підприємства.

Поршнєв А. Г. у своїй праці визначає такі показники результативності: рівень досягнення цілей (співвідношення остаточного результату до запланованої величини); рівень задоволення потреб (співвідношення остаточного результату до величини існуючої потреби); величина потенційної потреби з врахуванням незадоволеної потреби чи потреби, яка щойно виникла і прогнозується; визначення частки продукції на ринку; стійкість конкурентної переваги; потенційні можливості розвитку підприємств [3]. На думку І. В. Ковальчук, визначення загальної ефективності діяльності підприємства потребує врахування багатьох чинників. Можливим варіантом є розроблення показників ефективності використання для кожного виду ресурсів або спільно для всіх ресурсів та їх порівняння з показниками за попередній період. Автор вважає, що можливим є використання двох методичних підходів до оцінювання економічної ефективності підприємства [4], а саме:

- традиційний підхід, що базується на класичній моделі Дюпона «Рентабельність капіталу» та передбачає оцінювання ефективності на основі двох груп показників: узагальнюючих показників першого рівня, які характеризують ефективність діяльності підприємства загалом, порівнюючи результативні показники з витратами усіх ресурсів, та показників другого рівня, які оцінюють ефективність використання окремих видів ресурсів підприємства;

- багаточинниковий підхід, який передбачає використання агрегованих індексів ефективності, що є складними для інтерпретації, а тому і не стали загальновизнаними. Оцінювання ефективності діяльності за цим підходом базується на основі концепції «Performance Management» (управління результативністю) передбачає використання збалансованої системи індикаторів (Balanced Scorecard (BSC), що охоплює різні фінансові й нефінансові показники, що дають змогу комплексно оцінити вартість підприємства й ефективність його діяльності. Показники рентабельності в цій системі використовують як другорядні, а основною є економічна додана вартість (EVA) тощо.

Оцінюючи ефективність, необхідно використовувати показники економічної ефективності організації загалом та показники, що характеризують ефективність процесів. Останні, своєю чергою, відображають складність внутрішніх і зовнішніх відносин/зв'язків, що існують у керуючій системі, зв'язків між нею і керованою системою та зовнішнім середовищем. Така система показників повинна давати об'єктивну оцінку ефективності процесів загалом і ефективності функціонування її окремих складників.

Отже, ефективність як явище характеризується безпосередніми результатами діяльності, результативність натомість - наслідками діяльності, тобто явищами, спричиненими продуктами діяльності, і передбачає порівняння досягнутих результатів із цілями, зіставленими з використаними для досягнення цих цілей ресурсами.

Шеремет А. Д., Сайфулін Р. С. визначають ефективність як складне поняття, що характеризує успішність роботи підприємства в плані рентабельності його капіталу, ресурсів та виробництва, а результативність - як категорію, що вказує на ступінь ділової активності підприємства [1]. Перевалов Ю. В., Гімаді І. Є., Добродєй В. В. вважають, що ефективність потребує розгляду в аспектах результативності і економічності, а результативність - ступінь досягнення стратегічної мети, що характеризується кількісними показниками без урахування економічності їх виконання [1]. Хан Д. ефективність вважає вмінням правильно виконувати намічене, а результативність діяльності - умінням правильно визначити доцільність виконання певних кроків [1].

Деякі з авторів, а саме М. Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі вважають, що ефективність характеризується співвідношенням між обсягом виробництва продукції і необхідними для її виготовлення ресурсами, тобто визначається як внутрішній параметр функціонування підприємства, віддзеркалюючи ефективність використання ресурсів. Натомість, результативність вони визначають не лише як співвідношення між обсягом та затратами, але й як таку, що передбачає врахування додаткових параметрів - виконання обов'язків, адаптивність та розвиток, тобто більш повноцінно характеризує діяльність підприємства [5].

У результаті зіставлень категорій «результативність» та «ефективність» можна дійти висновку, що термін «результативність» є більш загальним і містить багато критеріїв, серед яких значне місце займає «ефективність».

На основі наведених підходів до трактування поняття «результативність» та «ефективність» можна зробити висновок, про те, що ефективність є кількісним, а результативність якісним вимірником діяльності підприємства.

Окрім того, в літературних джерелах використовують й такі поняття, як „ефективність митної справи” та „ефективність діяльності митних органів”. Проте із створенням Міністерства доходів і зборів України поняття „ефективність діяльності митних органів” повинно розглядатись у контексті ефективності діяльності органів доходів і зборів України.

Так, І. Г. Бережнюк під ефективністю митної справи розуміє повноту реалізації економічної та правоохоронної функцій митної справи [6]. Суворов В. В. ефективність діяльності митних органів розглядає як показник, який відображає співвідношення результатів діяльності у відповідній сфері та залучених для досягнення таких результатів ресурсів [5].

Узагальнюючи теоретичні підходи до трактування поняття „ефективність здійснення митної справи”, доцільно запропонувати таке визначення. Ефективність здійснення митної справи - економічний та соціальний ефект, що виникає внаслідок реалізації функцій органами доходів і зборів, зокрема: встановлення порядку і умов переміщення товарів через митний кордон України та пов'язаних із ним митних формальностей.

Досить актуальним сьогодні є питання дослідження методик оцінювання ефективності здійснення митної справи. Найбільш поширеним підходом, що використовується у вітчизняній практиці, є порівняння витрачених коштів на утримання органів доходів і зборів та надходжень від митних податків і зборів до Держбюджету [7]. При цьому проводиться розрахунок сум, витрачених на утримання митної системи та кожного працівника органів доходів і зборів та надходжень до бюджету держави від роботи середньостатистичного працівника цих органів та системи в цілому. Окрім того, досить поширеним на практиці є використання багатокритеріального підходу до оцінювання ефективності роботи органів митної сфери, згідно з яким у 2001 р. було розроблено Методику системного аналізу завантаження митниць та раціоналізації розподілу особового складу в Держмитслужбі України [4], автори якої ставили перед собою завдання забезпечити раціональний розподіл особового складу, коли навантаження на одного інспектора в кожній митниці наближене до середнього у митній системі, а також визначення ефективності роботи кожної митниці. Методика дає змогу розрахувати навантаження та вирівняти його між митницями, після чого перейти до визначення показників ефективності роботи митниць. Критерієм ефективності обрано суму податків, що перераховуються до бюджету окремою митницею від кожного виду роботи в перерахунку на одиниці виміру цієї роботи. Отже, кінцевою метою методики є розподіл митних платежів, які заплановані для надходження до бюджету, пропорційно до обсягів робіт кожної конкретної митниці. Порівняльне оцінювання ефективності роботи митниць здійснюється за результатами виконання розподілених планових фіскальних показників.

На думку О. К. Ткачова, дослідження ефективності діяльності органів митної сфери має включати такі напрями: аналіз показників діяльності цих органів; визначення резервів на різних організаційних рівнях забезпечення наповнення Державного бюджету; оцінювання ефективності управління трудовими ресурсами органів митної сфери;

аналіз окремих факторів у ЗЕД, які негативно впливають на рівень надходжень до Державного бюджету, розроблення механізмів їх подолання; перегляд та вдосконалення схем митного контролю і митного оформлення експортно-імпортних операцій.

При оцінюванні ефективності митної справи слід використовувати комбінацію різних методів моделювання: аналітичний, статистичний, евристичний тощо; кількісного та якісного оцінювання; системи показників і узагальнюючих критеріїв [4].

Досить цікавим є підхід, наведений у роботі В. В. Суворова, який пропонує ефективність діяльності органів митної сфери оцінювати шляхом розрахунку показника, що вказує на масштаб здійснення митного контролю (кількості товарів, які було піддано контролю при перетині митного кордону за відповідний період). Запропонований коефіцієнт слід розраховувати як відношення обсягу імпорту товарів за відповідний рік до загальної кількості посадових осіб митної служби відповідної країни. Значення коефіцієнта характеризує спроможність митної служби ефективно функціонувати в умовах постійно зростаючих обсягів міжнародної торгівлі. Зростання значення коефіцієнта вказує на підвищення продуктивності праці діяльності працівників органів митного контролю, зниження ж його значення дає можливість робити висновки про екстенсивний підхід у організації роботи працівників митної сфери [5].

Окрім того, для більш детального аналізу ефективності функціонування діяльності органів митної сфери пропонується розглядати й такі показники, як: середній обсяг імпорту у кількісному вираженні в розрахунку на одного працівника органів митного контролю; загальна кількість декларацій, оформлених митною службою за відповідний рік; коефіцієнт середньоденного завантаження однієї посадової особи та середній час на оформлення однієї декларації.

Незважаючи на досить багатоаспектний підхід, що пропонується В. В. Суворовим, ми вважаємо, що зазначені показники, здебільшого, відображають специфіку діяльності органів митної сфери, а не ефективність їх функціонування, оскільки повною мірою не враховують ступінь виконання функцій, покладених на них [1].

З метою більш детального аналізу результативності митної справи Т. В. Калінеску та І. В. Пономарьова пропонують використовувати збалансовану систему показників, що ґрунтується на показниках з урахуванням специфіки оцінюваної сфери. Запропонована збалансована система показників передбачає досягнення таких цілей:

1) підвищення рівня дотримання митного законодавства України, забезпечення повноти і своєчасності сплати митних зборів і платежів, при цьому доцільно розраховувати такі показники: частка заяв до органів митного контролю, за якими судами ухвалені рішення не на користь органів митної сфери, у загальному числі позовів, заяв, розглянутих судами; частка митних платежів, перерахованих учасниками ЗЕД з порушенням встановлених нормативними документами термінів, у загальній сумі перерахованих митних платежів до державного бюджету; рівень виконання закону про державний бюджет у частині перерахування митних платежів; рівень утримання митних платежів; рівень нелегального ввезення товарів; сума недоотриманих митних платежів у зв'язку з нелегальним ввезенням товарів.

2) Підвищення якості надання послуг митними органами, скорочення витрат учасників ЗЕД і держави, пов'язаних з митним оформленням і митним контролем. Досягнення запропонованої цілі, на думку авторів, передбачає визначення таких показників: частка учасників ЗЕД, в цілому органів митної сфери, що позитивно оцінюють роботу, в загальній чисельності респондентів; час на виконання митних процедур в автомобільних пунктах пропуску через Державний кордон України; частка державних послуг і функцій, що надаються і виконуються органами митного контролю відповідно до адміністративних регламентів, у загальному обсязі державних послуг і функцій митної служби України; частка товарів, за якими виявлені порушення в результаті контрольних заходів, що проводяться після митного оформлення, до загального обсягу оформлених товарів; показник середньозваженої частки витрат учасників ЗЕД на митні процедури в загальній собівартості товарів, що переміщуються через митний кордон України [3].

ВИСНОВКИ І ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Отже, узагальнюючи результати дослідження, слід зробити висновки про те, що сьогодні з метою оцінювання ефективності діяльності органів митної сфери пропонується використовувати низку методик та критеріїв, що враховують різні аспекти функціонування органів митного контролю, проте, здебільшого, вони мають теоретичний, індикативний характер і, не дають дієвих результатів. Окрім того, слід зазначити, що запропоновані методики є орієнтованими на специфіку діяльності органів митного контролю, тому сьогодні досить гострим є питання формування універсальної системи показників, яка дала б змогу комплексно оцінити ефективність функціонування органів новоствореного міністерства.

Виходячи із цього, на нашу думку, доцільним є вироблення методики, яка б ґрунтувалась на оцінюванні потенціалу кожного окремого органу доходів і зборів і, таким чином, дала б можливість визначати ступінь виконання визначених для них функцій.

ЛІТЕРАТУРА

митний контроль податок

1. Тищенко А. Н. Экономическая результативность деятельности предприятий : монография /Н. Тищенко, Н. А. Кизим, Л. В. Догадайло. -- Х. : ИД „ИНЖЕК”, 2005. -- 168 с.

2. Друкер П. Эффективное управление / П. Друкер ; пер. с англ. М. Котельниковой. -- М. : Астрель, 2004. -- 284 с.

3. Суворов В. В. Окремі аспекти оцінки ефективності здійснення митної справи в Україні /В. Суворов // Митна безпека. Серія : Економіка : наук. журн. -- 2010. -- № 2. -- С. 107--115.

4. Ткачова О. К. Методологічні аспекти оцінювання ефективності діяльності митних органів за допомогою економіко-математичних методів / О. К. Ткачова // Держава та регіони. Сер. : Економіка та підприємництво : наук.-вироб. журн. -- 2010. -- № 1. -- C. 185--189.

5. Суворов В. В. Порівняльний аналіз ефективності здійснення митної справи в Україні та інших країнах / В. В. Суворов // Вісник Академії митної служби України. Сер. : Економіка : наук. журн. -- 2011. -- Т. 1. -- С. 40--46.

6. Бережнюк І. Г. Митне регулювання України: національні та міжнародні аспекти : монографія /

І.Г. Бережнюк. -- Дніпропетровськ : Академія митної служби України, 2009. -- 453 с.

7. Середкина Г. С. Анализ подходов к оценке эффективности деятельности таможенных органов [Електронний ресурс] / Г. С. Середкина. -- Режим доступа : www.donrta.ru/joomla/images/stories/files/nio_trud.../Seredkina.doc.

8. Калінеску Т. В. Застосування збалансованої системи показників для оцінювання митної діяльності [Електронний ресурс] / Т. В. Калінеску, І. В. Пономарьова // Наукові вісті Далівського університету. -- 2010. -- №1 . -- Режим доступу : http://dspace.snu.edu.ua:8080/jspui/handle/123456789/811.

REFERENCES

1. Tishchenko, A.N., Kizim, N.A. аМ Dogadailo, L.V. (2005), Ekonomicheskaya rezultativnost' deyatel'nostipredpriyatii [Economic efficiency of activity of enterprises], ID „Inzhek”, Kharkiv, Ukraine.

2. Druker, P. (2004), Effektivnoe upravlenie [Effective management], Translated by Kotelnikovа, M., Astre', Moskow, Russia.

3. Suvorov, V.V. (2010), ”Some aspects of assessing the effectiveness of customs affairs in Ukraine”, Mitna bezpeka, SerIya : Ekonomlka : nauk. zhurn., no. 2, pp. 107-115.

4. Tkachova, O.K. (2010), “Methodological aspects of the evaluation of the efficiency of the customs authorities with the help of economic-mathematical methods”, Derzhava ta regioni, Ekonomika ta pidpriemnitstvo : nauk.-virob. zhurn., no. 1, pp. 185-189.

5. Suvorov, V.V. (2011), “Comparative analysis of the efficiency of customs business in Ukraine and elsewhere”, VisnikAkademii mitnoi sluzhbi Ukraini, vol. 1, pp. 40-46.

6. Berezhnyuk, I.G. (2009), Mitne regulyuvannya v Ukraini: natsional'ni ta mizhnarodni aspekti [Customs Regulations in Ukraine: national and international aspects], monograph, Akadem^a mitnoi sluzhbi Ukraini, Dnepropetrovsk, Ukraine.

7. Seredkina, G.S. “Analysis of approaches to evaluating the effectiveness of customs operations”, available at: www.donrta.m/joomla/images/stories/files/mo_tmd..VSeredkma.doc (access January 20, 2014).

8. Kalmesku, T.V. (2010),“The use of a balanced scorecard for the evaluation of customs activities”,NaukovivistiDalivskogouniversitetu,no. 1,availableat:http://dspace.snu.edu.ua:8080/jspui/handle/123456789/811 (access January 20, 2014).

Размещено на Allbest.ru