Соціально-правовий статус працівників митних органів

Постановка проблеми

Визначення та правове регулювання соціально-правового статусу працівників митних органів є важливою складовою митної політики держави.

Проблема розроблення питання соціально-правового захисту державних службовців взагалі в умовах формування правової держави, поступового переходу до ринкової системи суспільних відносин стає все більш актуальною.

Адже недостатня розробленість правового положення працівників державних органів викликає невпевненість окремих працівників у правомірності, доцільності і раціональності своїх дій, призводить до соціальної і професійної байдужості. Справді, чим більш упевненим у правовому відношенні почуває себе суб'єкт права, тим активніше він діє [1, с. 70].

Ступінь розробленості проблеми

Про актуальність питання соціально-правового захисту взагалі свідчать також дослідження в наукових працях відомих українських та зарубіжних учених, а саме: В.С. Венедиктова, С.Д. Дубенка, О.Ю. Оболенського, В.С. Андреєва, В.Я. Бурака, Я.І. Безуглої, Л.К. Гусова, Н.Б. Болотіної, А.Д. Зайкіна, Р.І. Іванової, М.Л. Захарова, Р.І. Кондратьєва, П.Д. Пилипенка, С.М. Синчук, В.А. Тарасової та ін.

Виклад основного матеріалу

Соціальний захист розглядається як система державних гарантій для реалізації прав громадян на працю і допомогу на час безробіття, підтримання життєвого рівня населення через перегляд мінімальних розмірів основних соціальних гарантій за умов зростання цін на споживчі товари і послуги; надання необхідної державної допомоги та пільг, а також інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим громадянам і сім'ям, які виховують дітей; матеріальне забезпечення при досягненні пенсійного віку, тимчасової або постійної втрати працездатності, втрати годувальника [2, с. 604].

Право «соціального захисту» поширюється на всіх громадян держави, але є категорії громадян, які потребують найбільш повного захисту та соціального забезпечення у зв'язку зі своєю професійною діяльністю. До такої категорії відносяться і працівники митних органів, при цьому необхідно враховувати тяжкі й напружені умови їхньої праці, робота доволі часто проходить за будь-якої погоди на відкритому повітрі і в будь-який час доби, у складній криміногенній обстановці, під тиском різних осіб, у спекотних машинних відділеннях та в інших не сприятливих для здоров'я умовах, що вимагають значних затрат як моральних, так і фізичних сил.

Певним чином можна класифікувати напрямки соціально-правового захисту.

Так, А.О. Сіленко залежно від мети, яку має соціально-правовий захист, у літературі виокремлює такі його напрямки [3, с. 30]:

а)соціально-правовий захист найбільш уразливих верств населення;

б)заохочення та відзнаку громадян за особливі заслуги перед суспільством і державою;

в)стимулювання окремих видів суспільно корисної діяльності або праці у відповідних умовах;

г)гарантування відповідного матеріального рівня життя залежно від правового статусу особистості та від особливого виду їх службової діяльності.

Працівники митних органів постійно, а особливо в останні роки, перебувають під пресингом кримінальних елементів. Підвищення кримінальної активності, яка пов'язана з контрабандою, з одного боку, та завдання щодо підвищення ефективності заходів боротьби з цим явищем - з другого, обумовлюють особливу небезпечність умов праці працівників митної сфери.

Важливими основами ефективної діяльності митної служби є закріплені законодавством гарантії соціально-правового захисту її працівників. Однак тільки їх реальний характер, забезпечений відповідним механізмом реалізації, дає змогу створити достатні умови для незалежного і сумлінного виконання працівниками службових обов'язків [4, с. 20].

Рівень правового і соціального захисту суттєво впливає і на стан плинності кадрів у митній службі. Так, у сучасних умовах однією з проблем у митних органах є звільнення молодих фахівців зі служби або переведення на іншу роботу.

Серед причин звільнення або переведення з митних органів є: низький рівень заробітної плати, що не покриває зростаючого рівня споживання; ненормованість робочого дня, невпорядкованість праці та відпочинку; суттєвим психічним та фізичним перевантаженням на службі; неуважність до потреб працівників митної служби; незадовільні побутові умови (зокрема, відсутність житла та перспектив його отримання).

Тому ступінь престижності служби в митних органах, у свою чергу, залежить від рівня правового і соціального захисту персоналу, що на сьогодні існує певною мірою формально, на папері і не виконується, хоча передбачений різними нормативно-правовими актами.

Вирішення цих та інших проблем ускладнено тим, що соціально-економічна ситуації, яка склалася в нашій державі, не досить сприятлива для ефективного соціально-правового захисту працівників органів митної служби.

Варто зазначити, що заходи соціального захисту державних посадових осіб передбачені в ст. 36 Закону України «Про державну службу» [5], зокрема:

- державні службовці забезпечуються житлом у встановленому порядку із державного фонду;

- державні службовці, які обіймають посади першої-четвертої категорій, мають право на першочергове встановлення квартирних телефонів;

- державним службовцям, які відповідно до чинного законодавства потребують поліпшення житлових умов, на індивідуальне і кооперативне житлове будівництво або для придбання квартир чи індивідуальних житлових будинків, надається земельна ділянка та безвідсотковий кредит на строк до 20 років;

- державні службовці та члени їхніх сімей, які проживають разом з ними, користуються в установленому порядку безплатним медичним обслуговуванням у державних закладах охорони здоров'я.

Митний кодекс України визначає ст. 587, що посадові особи митної служби України та члени їхніх сімей, які проживають разом з ними, користуються правом на безоплатне медичне обслуговування у державних та комунальних закладах охорони здоров'я. Таке право зберігається за посадовими особами митної служби України після їх звільнення з митних органів, організацій у зв'язку з виходом на пенсію або у відставку.

Також Митним кодексом чітко прописано, що посадові особи митної служби України щорічно проходять профілактичний медичний огляд [13].

Гарантії оплати праці працівників митної служби України встановлює ст. 585 Митного кодексу України. Держава забезпечує достатній рівень оплати праці посадових осіб митної служби України з метою створення матеріальних умов для незалежного і сумлінного виконання ними службових обов'язків.

Заробітна плата посадової особи митної служби України складається з посадового окладу, надбавок до нього та премії, розмір та порядок встановлення яких визначаються Кабінетом Міністрів України [13].

На виконання положень ст. 585 Митного кодексу України щодо гарантій оплати праці працівників митної служби 7 серпня 2013 р. прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 597 «Деякі питання оплати праці працівників Міністерства доходів і зборів та його територіальних органів» [6], у якій визначено конкретні різновиди та розміри грошового забезпечення посадових осіб і оплати праці працівників митної служби.

Стаття 586 Митного кодексу України врегульовує питання житлового забезпечення працівників митних органів. У статті вказується, що посадовим особам митної служби України надається службове житло в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Посадовим особам митної служби України, які переводяться на роботу в іншу місцевість, а також випускникам вищих навчальних закладів, які одержали направлення на роботу до митних органів, організацій, розташованих в іншій місцевості, службове житло надається невідкладно [13].

Законодавство України встановлює ряд важливих юридичних гарантій соціального захисту працівників митних органів у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, старості та інших обставин.

Так, згідно зі статтею 590 Митного кодексу України визначаються гарантії у разі загибелі, каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, а саме:

1. Посадові особи та інші працівники митної служби України підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності, у порядку, встановленому законом.

2. У разі загибелі, каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку, який стався з посадовою особою чи іншим працівником митної служби України під час виконання ним службових (трудових) обов'язків або у зв'язку з їх виконанням, йому або його спадкоємцям центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, здійснює компенсаційну виплату в таких розмірах:

1) у разі загибелі - як різниця між 10-річною сумою середньомісячної заробітної плати постраждалого за останньою посадою на день нещасного випадку та сумою, виплаченою органами соціального страхування за цим нещасним випадком;

2) у разі інвалідності - залежно від ступеня втрати працездатності при встановленні інвалідності як різниця між 5-річною для I групи, 4-річною - для II групи, 3-річною - для III групи середньомісячною заробітною платою постраждалого за останньою посадою на день нещасного випадку та сумою, виплаченою органами соціального страхування за цим нещасним випадком;

3) у разі іншого ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку - як різниця між середньомісячною заробітною платою постраждалого на останній робочий день перед установленням втрати ним професійної працездатності за кожний відсоток втрати професійної працездатності та сумою, виплаченою органами соціального страхування за цим нещасним випадком.

Пенсійне забезпечення працівників митної служби України врегульоване ст. 588 Митного кодексу України, де чітко прописано, що:

1. Пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України «Про державну службу». Час служби зазначених осіб у митних органах зараховується до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії державного службовця.

Посадовим особам органів доходів і зборів у період роботи в таких органах пенсії, призначені відповідно до законодавства, не виплачуються

2. Пенсійне забезпечення працівників митних органів, організацій, які не є посадовими особами митної служби України, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення [13].

Важливою гарантією соціально-правового захисту працівників митних органів є забезпечення їх медичним обслуговуванням, оздоровленням та реабілітацією.

Перш за все слід зазначити, що Державна митна служба України немає власної системи закладів охорони здоров'я працівників митних органів. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р. [7] передбачають різновиди соціальних послуг та матеріального забезпечення, що надаються працівникам митних органів як громадянам України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 р.- №240-р «Про розроблення проектів нормативно-правових актів з питань підвищення престижу державної служби та забезпечення соціального захисту державних службовців, яких звільнено за станом здоров'я» [8] розроблено Положення про проведення щорічного профілактичного медичного огляду державних службовців, що затверджено спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України, Головного управління державної служби України та Державного управління справами від 18 лютого 2003 р. № 75/24/1 [9]. Це Положення встановлює єдиний порядок організації та проведення щорічних профілактичних медичних оглядів державних службовців у визначених закладах охорони здоров'я. Метою проведення медичного огляду є визначення стану здоров'я державних службовців та проведення профілактичних і лікувальних заходів.

Залишилася величезна кількість невирішених проблем у сфері правового регулювання режиму робочого часу працівників митної служби України. Працюючи на будь-якому підприємстві, в установі чи організації, працівнику важко захистити свої права. Роботодавець завжди мав і має більше прав порівняно з працівником.

Правове регулювання режиму робочого часу в митних органах є недосконалим також. У митників постійно збільшується трудова функція, а гарантії їх захисту залишаються без змін. Постійно збільшується попит на висококваліфікованих митників, а правовий захист даних працівників під час виконання трудової функції залишається беззмінним. Відомо, що митник зобов'язаний працювати задля блага усього народу, усієї держави. То й держава повинна його поважати і оцінювати його вклад належним чином.

Проблемою є те, що посадова особа митної служби не завжди фізично встигає виконати покладену на неї трудову функцію. І справа не в тому, що вона некваліфікована чи безвідповідальна, причиною є те, що розмір її трудової функції не відповідає тривалості робочого часу (8 годин на добу). Так наприклад, посадові особи, які працюють у відділі митного оформлення іноді працюють понад встановлену норму. Це пояснюється тим, що суб'єкти, які підлягають оформленню не завжди встигають вчасно отримати дозволи з різноманітних інстанцій для проведення оформлення. А тому митнику необхідно залишатися довше на робочому місці для того, щоб суб'єкт нарешті отримав відповідне оформлення. З часом, дану проблему вирішили таким чином: частина працівників працює з 9 до 18 години, а інша - з 11 до 20 години. Дана організація праці є більш ефективна порівняно з попередньою за умови, що працівники виходитимуть на роботу о 9 та 11 годині почергово.

У Західній Європі розвивається тенденція до індивідуалізації режимів роботи. У перспективі сформується зовсім новий режим робочого часу - «індивідуальний робочий час», котрий буде враховувати як потреби виробництва, так і специфічні потреби особистості [10]. Гнучкий графік роботи -- форма організації робочого часу, при якій для окремих працівників або колективів підрозділів допускається саморегулювання початку, закінчення і загальної тривалості робочого дня. При цьому вимагається повне відпрацювання сумарної кількості робочих годин протягом облікового періоду (робочого дня, робочого тижня, робочого місяця). Неодмінною умовою має бути дотримання річного балансу робочого часу, максимальна тривалість робочого часу -- не більше 10 годин, а час перебування на підприємстві -- не більше 12 годин, включаючи перерви [11].

Гнучкий графік роботи є ефективним режимом робочого часу, який враховує інтереси як працівника, так і роботодавця, і може бути рекомендований для широкого кола застосування. Гнучкий графік роботи встановлюється за погодженням між власником і працівником як при прийнятті на роботу, так і в процесі роботи, за погодженням з виборним органом профспілки, що діє на підприємстві, або іншим представником трудового колективу [ 12].

Підводячи підсумки, варто зазначити, що з роками незалежності нашої держави законодавство щодо регулювання соціально-правового захисту працівників митних органів наблизилось до Європейських стандартів, але на практиці це майже не знайшло свого відображення. Ненормований робочий час, низький рівень заробітних плат та майже практична відсутність соціальних гарантій працівників митних органів не приваблюють молодих спеціалістів та навпаки сприяють розвитку корупційних схем у цій сфері. Питання соціально-правового захисту працівників митних органів є проблемним та неодноразово привертало увагу видатних вчених. Досвід Європейських країн державного регулювання митної сфери, а також державної підтримки кадрів митних органів слід взяти до уваги, адже митна сфера - це один з ключових напрямів державної політики. На нашу думку, вкрай необхідно врегулювати на законодавчому рівні питання формування відомчого житлового фонду митної служби для реалізації положень Митного кодексу України. Для цього доцільно прийняти постанову Кабінету Міністрів України, в якій передбачити механізм надання та погашення передбаченої Митним кодексом України безпроцентної позики на індивідуальне або кооперативне житлове будівництво та ведення домашнім господарством.

право митний працівник пенсійний

Література

1. Матузов Н.И. Правовая система и личность / Матузов Н.И. - Саратов: Изд- во Саратов. ун-та, 1987. - 293 c.

2. Юридичний словник-довідник / за ред. Ю.С. Шемшученка. - К.: Аконіт, 1996. 809 с.

3. Сіленко А.О. Політично-правові аспекти розвитку соціальної сфери: забезпечення прав людини / А.О. Сіленко // Право України. - 1999. - № 1. - С. 30-33.

4. Щербина В.І. Правові проблеми соціального захисту працівників митної служби України / В.І. Щербина, Н.В. Фролова, Н.О. Валуєва // Митна справа. - 2010. - № 5 (71). - С. 20-25.

5. Про державну службу: Закон України від 16 груд. 1993 р. № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 52. - Ст. 490.

6. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування : Закон України від 14.01.1998 р. № 16/98 // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 23. - Ст. 121.

7. Про розроблення проектів нормативно-правових актів з питань підвищення престижу державної служби та забезпечення соціального захисту державних службовців, яких звільнено за станом здоров'я: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 квіт. 2002 р. № 240-р.

8. Про проведення щорічного профілактичного медичного огляду державних службовців: Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Головного управління державної служби України, Державного управління справами 18 лют. 2003 р. № 75/24/1.

9. И.Я. Киселев «Сравнительное трудовое право», М.: «Проспект», 2005г, С.193-200.

10. И.Я. Киселев. «Новый облик трудового права. Стан Запада», М.: ЗАО «Бизнес- школа «Интел-Синтез», 2003г, С. 80-83.

Размещено на Allbest.ru