Митні правила

Размещено на http://www.allbest.ru/

Митні правила

Зміст

Вступ

1. Види санкцій за порушення митних правил

2. Митні процедури щодо товарів подвійного призначення

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, митне регулювання, пов'язане з установленням мита та митних зборів, процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя митної політики становлять митну справу. Митна справа в Україні розвивається у напрямі гармонізації та уніфікації з загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами та стандартами.

Україна самостійно визначає митну політику, створює власну митну систему та здійснює митне регулювання на своїй території відповідно до Митного кодексу, законів України та міжнародних договорів за участю України. Митне регулювання здійснюється на основі принципів:

-- виключної юрисдикції України на її митній території;

-- виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;

-- законності;

-- єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

-- системності;

-- ефективності;

-- додержання прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, що охороняються законом;

-- гласності та прозорості.

1. Види санкцій за порушення митних правил

За порушення митних правил ст.388 МК України встановлені такі види стягнень, які накладаються на винних у скоєнні порушень митних правил:

1)попередження;

2)штраф;

3)конфіскація товарів.

До того ж попередження або штраф можуть застосовуватися тільки як основний вид стягнення за вчинене правопорушення. Конфіскація товарів -- безпосередніх предметів порушення вимог митного законодавства, товарів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення від митного контролю, а також транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушень через митний кордон України, застосовується як основний або як додатковий вид стягнення.

Варто зауважити, що за одне і те саме порушення митного законодавства може накладатися тільки основне або основне і додаткове стягнення. Якщо статтею, якою встановлюється відповідальність за порушення, передбачається основне і додаткове стягнення, застосування лише додаткового стягнення без основного не допускається. Виняток припускається, коли у разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення стягнення у вигляді попередження, штрафу може бути накладено не пізніше одного місяця з дня надходження до митного органу матеріалів про припинення кримінальної справи.

Одним з найбільш м'яких видів адміністративного стягнення, застосовуваного за порушення митних правил, є попередження. Воно безпосередньо спрямоване на особистість правопорушника, його застосування має в основному моральний характер і не пов'язане з обмеженням яких-небудь прав винної особи. На практиці попередження застосовується у випадку здійснення незначних митних порушень і щодо осіб, які їх здійснили вперше або з необережності. Попередження як стягнення за порушення вимог митного законодавства застосовується найчастіше і по своїй суті є офіційним попередженням правопорушника стосовно недопустимості таких діянь у подальшому. Рішення про попередження ухвалюється начальником митного органу або його заступником у формі постанови, що приймається з дотриманням встановлених вимог. Постанова оголошується правопорушникові. Відповідно винесення особі попередження фіксується митними органами і має у подальшому преюдиціальне значення.

Але найбільш поширеним засобом покарання порушників у митному праві є штраф. Більшість санкції статей, що установлюють відповідальність за порушення митних правил, передбачають штрафи. Нагадаємо, відповідно до ст. 27 Кодексу про адміністративну відповідальність штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і в розмірі, встановлених чинними законами України. Таке визначення відтворено і в МК України, де зазначено, що штраф є грошовим стягненням, що накладається на осіб за порушення вимог митного законодавства у визначених випадках і встановлених межах.

Штраф виражається в одержанні з порушника в дохід держави визначеної суми грошей в кратному до розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян. При встановлені видів штрафу і його розмірів митне законодавство враховує специфіку окремих видів порушення митних правил, особливість цих діянь з погляду всіх елементів складу правопорушень, особливість осіб, що заподіюють збиток економічним інтересам держави.

Конфіскація товарів і транспортних засобів, що с безпосередніми знаряддями порушення митних правил. Конфіскація як стягнення за порушення вимог митного законодавства полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів і безоплатній передачі їх у власність держави.

Це стосується товарів і транспортних засобів зі спеціально виготовленими схованками, що використовуються для переміщення через митний кордон України і слугують для приховання предметів чи товарів. Конфіскації підлягає лише предмет, який є в особистій власності порушника, якщо інше не передбачене чинним законодавством України.

Конфіскація провадиться незалежно від того, чи є ці товари та засоби власністю особи, що скоїла порушення митних правил, а також незалежно від того, встановлена ця особа чи ні. Наприклад, при контрабанді транспортом загального користування (залізницею) часом неможливо встановити особу, яка поклала контрабанду в тайник. Така контрабанді підлягає вилученню і конфіскації. Тобто конфіскувати можна тільки ті предмети, що ховалися від митного контролю, а не всі предмети, у тому числі і заявлені в поданих на їх вивезення документах. міжнародний кордон товар санкція

З метою підвищення гарантій законності конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, що визначаються МК та іншими законами України.

Ні до кого не може застосовуватися стягнення за порушення вимог митного законодавства інакше як на підставі та в порядку, встановленому законодавством України. Додержання вимог законодавства у разі застосування стягнень за порушення митного законодавства забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку митних органів вищого рівня та їх посадових осіб права оскарження та інших встановлених законодавством України заходів.

Стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніше двох місяців з дня вчинення порушення митного законодавства. У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення стягнення у вигляді попередження, штрафу, можуть бути накладені не пізніше одного місяця з дня надходження до митного органу матеріалів про припинення кримінальної справи.

У практичній діяльності нерідко при неможливості конфіскації застосовується стягнення вартості товарів і транспортних засобів, що є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, товарів і транспортних засобів зі спеціально виготовленими схованками, використаними для переміщення через митний кордон України з прихованням предметів порушення, що є безпосередніми об'єктами, митних правил. Цей вид стягнення є специфічним і характерним лише для митного законодавства. Він виражається в примусовому вилученні в дохід держави грошової суми, що складає вільну (ринкову) ціну товарів і транспортних засобів, які відповідають зазначеним вище вимогам на день виявлення правопорушення.

Згідно з чинним законодавством України при неможливості конфіскації товарів і транспортних засобів у зазначених випадках у процесі виконання постанови митного органа з осіб, що скоїли порушення митних правил, стягується вартість зазначених товарів і транспортних засобів. Однак у таких випадках мова йде не про заміну однієї міри стягнення іншою мірою, а про еквівалентну компенсацію реальної вартості конфіскації відповідних предметів і транспортних засобів.

2. Митні процедури щодо товарів подвійного призначення

Товари подвійного використання - окремі види виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, спеціально не призначені для військового використання, а також послуги (технічна допомога), пов'язані з ними, які, крім цивільного призначення, можуть бути використані у військових або терористичних цілях чи для розроблення, виробництва, використання товарів військового призначення, зброї масового знищення, засобів доставки зазначеної зброї чи ядерних вибухових пристроїв, у тому числі окремі види ядерних матеріалів, хімічних речовин, бактеріологічних, біологічних та токсичних препаратів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Загальний підхід до контролю товарів подвійного використання.

Основними елементами ефективного режиму експортного контролю держав ЄС за експортом товарів подвійного використання є спільні списки товарів подвійного використання та спільні правила такого контролю. У рамках спільної політики експортного контролю товарів подвійного використання та спільних правил такого контролю держави ЄС встановили також контроль за передачами програмного забезпечення і технології за допомогою електронних засобів зв'язку, факсу або телефону до місць призначення поза ЄС.

Держави ЄС вживають відповідних заходів з метою налагодження безпосередньої співпраці між їх відповідними органами, зокрема з метою усунення ризику того, щоб можливі розбіжності у застосування ними експортного контролю не призводили до порушень в торгівлі, які можуть викликати складнощі для одної або більше держав ЄС. Така співпраця включає обмін інформацією про експортерів, яких було позбавлено права використання національних чи комунітарних генеральних дозволів на експорт, про ненадійних (проблемних) кінцевих споживачів та інших суб'єктів, що викликають підозри, а також про сумнівні маршрути доставки товарів.

Під час розгляду заяв на експорт подвійних товарів особлива увага приділяється питанням кінцевого використання таких товарів та їх можливого реекспорту. Органи експортного контролю держав ЄС мають можливість забороняти транзит подвійних товарів до третіх держав, якщо ці органи мають достатні причини підозрювати, на підставі розвідувальних або інших джерел, що зазначені товари є або можуть бути призначеними, повністю або частково, для розповсюдження зброї масового знищення або засобів її доставки.

Коли це необхідно, держави ЄС перед видачею дозволу на експорт здійснюють консультації. Такі консультації є обов'язковими у випадках, коли відносно передбаченого до експорту подвійного товару існують відмови, які зроблені іншими державами ЄС відносно аналогічних по суті товарів. Перевагою такого підходу є врахування того, що суттєві безпекові інтереси окремих держав ЄС не будуть поставлені під загрозу внаслідок експорту з іншої держави.

Кожна держава ЄС самостійно визначає ефективні, пропорційні та стримуючі покарання, що накладаються у разі порушення правил та процедур експортного контролю.

Процедури контролю товарів подвійного використання. Експорт товарів подвійного використання (подвійних товарів), внесених до Списку товарів подвійного використання ЄС, завжди здійснюється за дозволами, що надаються органами експортного контролю держав ЄС на національних рівнях.

У деяких випадках експорт товарів, не внесених у Список подвійних товарів ЄС, може становити загрозу безпеці, міжнародному миру чи стабільності. Саме тому Регламент 428 передбачає необхідність застосування дозвільного порядку до таких товарів у випадках:

· коли експортера було проінформовано компетентними органами держави-експортера, що зазначені товари є або можуть бути призначеними (повністю або частково) для використання у зв'язку з розробленням, виробництвом, поводженням, експлуатацією, технічним обслуговуванням, зберіганням, виявленням, ідентифікацією або розповсюдженням хімічної, біологічної або ядерної зброї, або інших ядерних вибухових пристроїв, або розробленням, виробництвом, технічним обслуговуванням або зберіганням ракет, здатних доставляти таку зброю;

· якщо держава, яка здійснює покупку, або держава призначення підлягають дії ембарго ООН, ОБСЄ чи ЄС;

· якщо експортера було проінформовано компетентними органами держави-експортера, що згадані товари є або можуть бути призначеними (повністю або частково) для військового кінцевого використання;

· якщо експортера було проінформовано компетентними органами держави-експортера, що згадані товари є або можуть бути призначеними (повністю або частково) для використання у якості вузлів або компонентів товарів військового призначення, внесених у національний список товарів військового призначення, які було експортовано з території цієї держави-експортера без дозволу або у порушенні дозволу, передбаченого національним законодавством цієї держави.

Дозвільний порядок експорту товарів, не внесених у Список подвійних товарів ЄС, може бути застосовано також у випадках, коли експортеру відомо, що такі товари, призначені (повністю або частково) для будь-яких зазначених вище застосувань. У таких випадках експортер повинен повідомити про намір такого експорту компетентні органи держави-експортера, які мають право вирішить, чи є доцільною вимога щодо дозволу на цей експорт. В той же час, національне законодавство кожної держави ЄС надає право застосовувати норму щодо обов'язковості отримувати дозвіл у зазначеному вище випадку.

Держава-експортер, яка накладає вимогу щодо отримання дозволу на експорт товарів, не внесених у Список подвійних товарів ЄС, інформує про це у належних випадках інші держави ЄС, які належним чином розглядають цю інформацію й інформують свої митні адміністрації та інші відповідні національні органи.

Дозвільний порядок надання посередницьких послуг у відношенні товарів, внесених у Список подвійних товарів ЄС, застосовується у випадках, коли посередника було поінформовано компетентними органами держави ЄС, у якої він є резидентом або його засновано, що товари, про які йде мова, є або можуть бути призначеними (повністю або частково) для створення ЗМЗ, засобів її доставки або за наявності відповідного ембарго по відношенню до держави-споживача. Дозвільний порядок надання посередницьких послуг у відношенні товарів, внесених у Список подвійних товарів ЄС, може бути застосовано також у випадках, коли посередникові відомо, що такі товари є призначеними (повністю або частково) для створення ЗМЗ, засобів її доставки. У таких випадках посередник повинен повідомити про це компетентні органи, які вирішать, чи є доцільною вимога щодо дозволу на такі брокерські послуги. В той же час національне законодавство кожної держави ЄС надає право застосовувати норму щодо обов'язковості отримувати дозвіл у зазначеному вище випадку.

Держава ЄС, територією якої здійснюється транзит товарів подвійного використання, може постановити, що її компетентні органи мають право в окремих випадках запроваджувати вимогу щодо отримання дозволу у відношенні до конкретного транзиту таких товарів. До таких окремих випадків відносяться випадки, коли ці товари є або можуть бути призначеними (повністю або частково) для створення ЗМЗ, засобів її доставки або за наявності відповідного ембарго по відношенню до держави-споживача. Під час вирішення питання щодо дозвільного порядку чи заборон транзитна держава ЄС бере до уваги свої зобов'язання та домовленості, які вона узяла на себе як сторона міжнародних договорів або як член міжнародних режимів нерозповсюдження. Транзитна держава ЄС має право поширити застосування дозвільного порядку чи відмови відносно транзиту товарів, не внесених у Список подвійних товарів ЄС, якщо ці товари є або можуть бути призначеними (повністю або частково) для створення ЗМЗ, засобів її доставки, або якщо такі товари призначені для військового кінцевого використання, або за наявності відповідного ембарго по відношенню до держави-споживача.

Дозвільні документи. Дозвіл на експорт товарів надається компетентними органами держави ЄС, в якій засновано експортера. Цей дозвіл може бути індивідуальним, комунітарним генеральним, національним генеральним або глобальним.

Для отримання дозволів експортери подають до компетентних органів держави-експортера документи, що містять інформацію, необхідну для того, щоб компетентні національні органи мали вичерпні дані, що необхідні для прийняття відповідного рішення, зокрема про кінцевого користувача, державу призначення і кінцеве використання товару, що експортується. Якщо це доцільне, надання дозволу може залежати від обов'язкового попереднього надання сертифікату кінцевого споживача.

Дозвіл на посередницькі послуги надається компетентними органами держави ЄС, у якій брокер є резидентом або його засновано. Такий дозвіл видається на встановлену кількість конкретних товарів, які переміщуються між двома або більшою кількістю третіх держав. Під час прийняття рішення про надання дозволу на посередницькі послуги компетентні органи зазначеної вище держави ЄС однозначно визначають місцезнаходження товарів, відносно яких надаються послуги, у третій державі, яка є державою походження товарів, а також визначають кінцевого користувача таких товарів та його точне місцезнаходження.

Для отримання дозволу на посередницькі послуги посередники надають компетентним органам усю релевантну інформацію, необхідну для прийняття рішення про видачу дозволу, зокрема повну інформацію щодо місцезнаходження подвійних товарів у третій державі, яка є державою походження таких товарів, однозначний опис згаданих товарів та їх кількості, третіх сторін, які беруть участь у трансакції, третьої держави призначення, кінцевого користувача у зазначеній третій державі та його місцезнаходження.

Під час прийняття рішень про видачу або відмову у видачі дозвільного документу розглядають усю необхідну для прийняття такого рішення інформацію, у тому числі вони враховують:

· зобов'язання, які вони прийняли на себе як члени відповідних режимів нерозповсюдження, домовленостей в сфері експортного контролю та зобов'язання, що випливають з ратифікованих ними міжнародних договорів;

· зобов'язання згідно з санкціями, що накладені відповідно до спільної позиції чи спільних дій, ухваленими Радою ЄС або рішеннями ОБСЄ, а також санкціями, що накладені відповідно до юридично обов'язкових резолюцій РБ ООН;

· міркування, пов'язані з державною зовнішньою та безпековою політикою, у тому числі ті, що передбачені Спільною позицією відносно експорту зброї (Common Position of arms export 2008/944/CFSP) від 8 грудня 2008 року;

· міркування, пов'язані із заявленим кінцевим використанням товарів та ризиком відхилення від такого використання;

· відповідність процедур та засобів, які використовує експортер, для виконання ним вимог експортного контролю та умов конкретного дозвільного документу.

Якщо експорт міг би завдати шкоди суттєвим інтересам безпеки держави ЄС, вона може звернутися до іншої держави ЄС з проханням не надавати дозвіл на експорт, або, якщо такий дозвіл вже було надано, попросити про його анулювання, призупинення, зміну або відкликання. У такому разі держава ЄС, яка отримала таке прохання, негайно розпочинає консультації юридично необов'язкового характеру з державою, що звернулась з проханням. Консультації здійснюються у термін до 10 робочих днів. Якщо держава, до якої звернулись з проханням, вирішує надати дозвіл, вона повідомляє про таке рішення інші держави ЄС.

Перед тим як компетентні органи держави ЄС видадуть дозвіл на експорт або дозвіл на посередницькі послуги, або приймуть рішення з питання транзиту, вони аналізують усі чинні відмови або рішення стосовно заборони експорту чи транзиту подібних товарів. Метою такого аналізу є досягнення впевненості в тому, що інші держави ЄС не надавали відмов на видачу дозвільних документів або не забороняли транзит відносно фактично ідентичної трансакції (фактично ідентичної є трансакція з передачі виробу з фактично ідентичними параметрами або технічними характеристиками до одного й того ж кінцевого користувача або консигнатора). Під час таких процедур вони, перш за все, проводять консультації з компетентними органами держави або держав, які видали таку/такі відмову/відмови або прийняли рішення щодо заборони транзиту. Якщо після проведення таких консультацій компетентні органи держави ЄС приймають рішення видати дозвіл або дозволити транзит, вони інформують про це компетентні органи інших держав ЄС, а також надають усю релевантну інформацію для пояснення такого рішення.

Терміни, що необхідні для прийняття рішень відносно надання дозвільних документів, встановлюються національним законодавством держав ЄС. Усі надані дозволи мають юридичну силу на усій території ЄС.

Отримання суб'єктами здійснення міжнародних передач товарів дозволу (висновку) на експорт/імпорт, тимчасове вивезення/тимчасове ввезення товарів.

Для отримання дозволу (висновку) на експорт (тимчасове вивезення), імпорт (тимчасове ввезення) товарів, міжнародні передачі яких підлягають експортному контролю суб'єкт здійснення міжнародних передач товарів має звернутися з письмовою заявою до Держекспортконтролю України, разом з якою подати оригінали документів про гарантію та інші необхідні для проведення основної експертизи документи.

Перелік таких документів залежно від категорії товару визначено у:

-- Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 р. №1807;

-- Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 р. №86.

Строк розгляду заяв та прийняття рішення про видачу або відмову у видачі дозволів або висновків у разі, якщо не потрібне додаткове міжвідомче узгодження, встановлюється залежно від категорії товарів, але не може перевищувати з дня надходження всіх необхідних документів:

- 45 днів -- щодо експорту (реекспорту) товарів військового призначення;

- 30 днів -- щодо експорту (реекспорту) товарів подвійного використання та тимчасового вивезення (ввезення) будь-яких товарів;

- 15 днів -- щодо імпорту та транзиту товарів, а також тимчасового вивезення або ввезення товарів для демонстрування на виставках, ярмарках, з метою реклами, проведення випробувань та з іншою подібною метою, якщо це не передбачає передачу права власності на товар.

У разі виникнення потреби у проведенні міжвідомчого узгодження загальний строк розгляду заяв та прийняття рішення про видачу або відмову у видачі дозволів або висновків не може перевищувати 90 днів з дня надходження всіх необхідних документів.

До строку розгляду заяв та прийняття відповідних рішень не зараховується час, необхідний для надходження від суб'єктів всіх необхідних документів.

У разі якщо всі необхідні документи не надійшли протягом двох місяців, заява вважається відхиленою і розгляду не підлягає (витяг зі статті 15 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" від 20.02.2003 р. №549-ІV).

Форми заяв про отримання дозволу (висновку) та порядок їх заповнення наведено в Інструкції про порядок заповнення заяв щодо отримання дозвільних документів, документів про гарантії та інших документів, що надаються Держекспортконтролем України, затвердженій наказом Державної служби експортного контролю України від 09.01.2004 р. №5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21 січня 2004 р. за №90/8689.

Вищезазначені постанови Кабінету Міністрів України та наказ Державної служби експортного контролю України від 09.01.2004 р. №5 розміщено на веб-сайті Держекспортконтролю України.

.Обов'язковою умовою проведення основної експертизи є наявність у cуб'єкта посвідчення про його реєстрацію як суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів та відповідного роз'яснення Держекспортконтролю України про особливості здійснення таких передач заявлених товарів.

Висновок

Отже, адміністративні стягнення за порушення митних правил -- це заходи відповідальності за митні правопорушення, що передбачені санкцією норми митного права. Вони застосовуються митними органами (посадовими особами митних органів) і поряд із загальними мають ряд спеціальних характерних ознак. По-перше, адміністративні стягнення за порушення митних правил завжди відбивають реакцію держави на правопорушення у вигляді негативної оцінки як зробленого правопорушення, так і самого правопорушника. По-друге, адміністративно-правові стягнення за порушення митних правил за своєю соціальною сутністю є засобами примусу. По-третє, у МК України міститься вичерпний перелік стягнень за порушення митних правил. Інші стягнення, крім тих, що передбачені в МК України, посадові особи митних органів застосовувати не можуть.

Накладення стягнення за порушення митних правил окрім загальних спричиняє певні спеціальні правові наслідки. Особа, яка була піддана адміністративному стягненню за порушення митних правил, протягом року з дня закінчення виконання стягнення вважається покараною в адміністративному порядку. Повторне ж здійснення протягом року порушення митних правил визнається обставиною, що обтяжує відповідальність за порушення митних правил із усіма наслідками, що звідси випливають, у тому числі тягне застосування більш суворого адміністративного стягнення.

Щодо товарів подвійного використання, то вони (подвійні товари) підлягають ефективному контролю під час їх експорту з держав ЄС. Держави ЄС прагнуть досягти однакового та послідовного застосування експортного контролю по всьому ЄС, з метою сприяння безпеці ЄС та міжнародній безпеці, а також забезпеченню рівних умов для усіх експортерів ЄС. Спільна ефективна система експортного контролю за подвійними товарами є одним з елементів, що забезпечує виконання міжнародних зобов'язань прийнятих державами ЄС. Застосування спільних підходів держав ЄС до експортного контролю подвійних товарів є передумовою для встановлення вільного руху значної частини таких товарів всередині ЄС.

Відповідальність за прийняття рішень з питань надання дозволів на експорт (у тому числі дозволів на брокерські послуги), а також дозволів на право транзиту товарів подвійного використання до третіх держав, всередині ЄС покладається на національні органи експортного контролю держав-учасниць ЄС.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991р. № 959 - XII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/959-12. - Назва з екрану.

2. Митний кодекс України від 13 березня 2012р. № 4495-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4495%D0%B0-17. - Назва з екрану.

3. Мачуський В.В. Господарське законодавство. Навч. посіб. /В.В. Мачуський, В.Є. Постульга -- К.: КНЕУ, 2004. -- 275 с.

4. Новікова К.І. Світовий досвід митно-тарифного регулювання та можливості його застосування в Україні[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/3_SND_2010/Economics/57999.doc.htm. - Назва з екрану.

5. Вербицкий С.І. Япония в поисках новой роли в мировой политике. / С. Вербицкий. - РАН, Ин-т востоковедения. - М.: Наука, 1992. - 271 с.

6. Гребельник О.П. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 696 с.

Размещено на Allbest.ru