Митна політика

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Зміст

1.Економічний зміст, принципи,функції та форми митної політики

2.Особливості митного регулювання в зарубіжних країнах

3.Митна політика та основні напрями її реалізації в країнах Євросоюзу(Німеччина)

митний політика регулювання тарифний

1.Економічний зміст, принципи,функції та форми митної політики

Митна політика є одним з дієвих інструментів державного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, в першу чергу - захисту внутрішнього ринку чи стимулювання виходу вітчизняних товарів на міжнародні ринки.

Поняття національних інтересів та національної безпеки в даному випадку виступає тією головною категорією, за якою можливе визначення ефективності та актуальності державного впливу на сферу зовнішньоекономічних відносин. Митна політика являє собою певний комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективного функціонування митних кордонів та забезпечення захисту національних інтересів та національної безпеки держави у зовнішньоекономічній сфері.

Митна політика нерозривно пов'язана з порядком переміщення товарів та транспортних засобів через державний кордон, оскільки вона, виходячи з конкретних цілей і завдань, що стоять перед нашою державою, визначає головні цілі і функції діяльності митних органів. До того ж, митна політика визначає роль митних органів конкретної держави в міжнародному співробітництві щодо вирішення деяких глобальних завдань, які постають перед світовим співтовариством. Додержання конкретних принципів формування митної політики при визначенні головних національних інтересів та напрямів державної політики є конче необхідним саме для молодої держави, якою є Україна, оскільки вона ще не має сталої політичної та правової системи, яка мала б забезпечити стабільність та спадкоємність її розвитку.

Митна політика - система орієнтирів (рамкових стандартів) митного регулювання, зорієнтована на забезпечення економічних інтересів і цілей держави. Механізм формування та реалізації митної політики працює таким чином. На етапі формування митної політики суспільні уявлення про митне регулювання та митну справу у взаємозв'язку та взаємозалежності з економічними інтересами і цілями держави впливають на визначення орієнтирів (рамкових стандартів) митного регулювання. У межах визначеної митної політики формується система митного регулювання, яка, окрім механізмів митно-тарифного та нетарифного регулювання, включає в себе митну систему. Механізм формування та реалізації митної політики працює таким чином. На етапі формування митної політики суспільні уявлення про митне регулювання та митну справу у взаємозв'язку та взаємозалежності з економічними інтересами і цілями держави впливають на визначення орієнтирів (Рамкових стандартів) митного регулювання. У межах визначеної митної політики формується система митного регулювання, яка, окрім механізмів митно-тарифного та нетарифного регулювання, включає в себе митну справу. Вплив держави в особі митних органів на інших суб'єктів митних відносин, причетних до переміщення товарів та транспортних засобів, з метою підпорядкування їхніх дій своїм економічним інтересам, запускає механізм митного регулювання, який реалізовується через митну справу.

Діалектична природа митної політики обумовлює наявність, крім національних інтересів і національної безпеки взагалі, певних динамічних принципів, які розкривають зміст національних інтересів держави на даному етапі, та якими керуються компетентні органи державної влади при розробці митної політики і упровадження її в державне регулювання (рис. 1.1). Такі принципи можна знайти в законодавчих актах з митних питань та певних програмних документах: посланнях Президента, програмах діяльності Кабінету Міністрів, інших концептуальних документах, програмах діяльності політичних партій і рухів.

Рис.1.1. Основні принципи митної політики

Охарактеризуємо головні з цих принципів.

Принцип єдності митної політики як складової зовнішньої політики України. Митна політика України є складовою державної зовнішньої політики і повинна формуватися у відповідності з цілями та принципами останньої, завданнями захисту національних інтересів та національної безпеки. Митна політика за своїм змістом є складовою зовнішньополітичних позицій держави і в деяких випадках політична частина останніх має пріоритет перед економічною. Таке має місце при забезпеченні виконання міжнародно-правових зобов'язань держави, наприклад, при приєднанні до міжнародних санкцій в рамках ООН, які вимагають припинення зовнішньоекономічних контактів з певними країнами, або виконання зобов'язань України в рамках договору щодо нерозповсюдження ядерної зброї. Задля виконання цих зобов'язань нехтуються можливі економічні переваги.

Принцип єдності державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та контролю за її здійсненням. Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" вiд 16.04.1991 р. № 959-XII., Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території. Система органів, що здійснюють регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні, до якої закон відносить Верховну Раду України, Кабінет Міністрів, Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, Державну Митну Службу України , інші міністерства та відомства, органи місцевого самоврядування, діє на основі єдиної законодавчої бази у відповідності до єдиних принципів та цілей.

Важливою складовою регулювання зовнішньоекономічної діяльності є система державного контролю. Згідно з Митним кодексом Українивід 1.07.2002 р. № 92- IV товари та інші предмети переміщуються через митний кордон України під митним контролем. Цей контроль здійснюється з метою забезпечення дотримання державними органами, підприємствами та їх службовими особами, а також громадянами порядку переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Принцип єдності тарифної політики України. Згідно зі ст. 3 Закону України "Про Єдиний митний тариф" від 05.02.1992 р. № 2097-XII на митній території України діє Єдиний митний тариф України, який являє собою систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами. Єдиний митний тариф України базується на міжнародно-визнаних нормах і розвивається у напрямі максимальної відповідності до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і правил митної справи.

Принцип єдності політики експортно-імпортного контролю. В Україні діють єдині правила щодо порядку переміщення через митий кордон товарів та інших предметів. Ч. 1 ст. 96 Митного кодексу України зокрема, встановлює, що ввезення в Україну, вивезення з України та транзит через її територію товарів та інших предметів, окремих видів може бути заборонено чи обмежено законодавством України. Подібні обмеження чи заборони вводяться задля забезпечення національної безпеки України, захисту національних інтересів, виконання міжнародно-правових зобов'язань нашої держави (наприклад, це може стосуватися вивозу зброї та військової техніки, технологій подвійного призначення, наркотичних речовин). Контроль за подібними операціями окрім митних органів здійснюють відповідні міністерства та відомства, правоохоронні органи України.

Принцип єдності митної території України. Він заснований на понятті територіальної юрисдикції держави, митна територія встановлює область дії митного суверенітету держави. Цей принцип є важливим для забезпечення сплати мит, митних платежів, застосування інших засобів митного регулювання. Принципу єдності митої території не протирічать правові норми, що встановлюють виключення певної території України із складу її митної території, як то територія вільних економічних (митних) зон, митних та вільних складів, яка вважається такою, що знаходиться за межами митної території України. Згідно зі ст. 5 Митного кодексу територія України, в тому числі території штучних островів, установок та споруд, що створюються в економічній (морській) зоні України, над якими Україна має виключну юрисдикцію щодо митної справи, становить єдину митну територію.

Принцип гармонізації та уніфікації митної діяльності України з загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами і стандартами. Цей принцип встановлено ч. 2 ст. 3 Митного кодексу України , його основою є намагання України інтегруватися до світової економічної системи, загальноєвропейських економічних процесів, приєднатися до Світової Організації Торгівлі (СОТ), для чого необхідно привести національні митні стандарти у відповідність з загальноприйнятими світовими принципами та вимогами, що, зокрема, включає недопущення застосування нетарифних обмежень, приведення митних тарифів у відповідність до рекомендацій СОТ і т. д.

Принцип захисту державою прав та законних інтересів учасників зовнішньоекономічної діяльності. Цей принцип закріплено в ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" і його зміст, згідно з цим Законом, полягає в тому, що Україна як держава забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України; здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права. Серед прикладів реалізації подібного захисту можна назвати введення певних економічних заходів проти держав, які порушують права та інтереси українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, виплати за рахунок бюджету або вимоги подібних виплат з боку інших держав компенсацій українським, що постраждали внаслідок певних дій інших держав.

Принцип юридичної рівності і недискримінації, виключення невиправданого втручання держави у зовнішньоекономічну діяльність. Цей принцип ґрунтується на ст. 42 Конституції Українивiд 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР, яка гарантує кожному право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом. Відповідно Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (ч. 4 ст. 2) визнає рівність перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Також забороняються будь-які, крім передбачених цим Законом, дії держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; визнається неприпустимість обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом. З принципом виключення невиправданого втручання з боку держави та її органів в зовнішньоекономічну діяльність пов'язане право суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на відшкодування за рахунок держави збитків, що заподіяні незаконними діями її органів. Це право ґрунтується на ст. 56 Конституції України та ст. 34 Закону України" Про зовнішньоекономічну діяльність".

Конкретні завдання, які вирішуються державою в процесі проведення митної політики, обумовлюють відповідні її, політики, функції (рис. 1.2).

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Рис. 1.2 Основні функції митної політики

Охарактеризуємо ці функції митної політики:

- фіскальна функція - наповнення державного бюджету за рахунок стягнення мит, податку на додану вартість, акцизного збору з товарів та інших предметів при переміщенні через митний кордон. Від перелічених вище стягнень слід відрізняти такі митні платежі, як: збір за митне оформлення, плата за зберігання товарів на митних складах, митне супроводження і т. д. Ці платежі не виконують фіскальної функції, а є платою за послуги митниці;

- регулятивна функція - передбачає вплив з боку держави та її компетентних органів на зовнішньоекономічні відносини за допомогою засобів економічного та адміністративного характеру з метою регулювання останніх в цілях забезпечення національних інтересів та інтересів національних товаровиробників та створення сприятливих для них умов, забезпечення виконання державної політики в сфері економіки, виконання міжнародно-правових зобов'язань держави. Подібне регулювання здійснюється за допомогою встановлення ставок мит та митних зборів, ліцензування, квотування та встановлення інших нетарифних обмежень;

- захисна функція - спрямована на захист держави від зовнішніх загроз: захист національної безпеки держави, підтримання миру та міжнародної безпеки, суспільного порядку, моральності, захист внутрішнього ринку, забезпечення екологічної безпеки, захист інтересів споживачів, створення умов для підтримання законності щодо порядку переміщення через митний кордон України товарів, ефективної боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, сприяння боротьбі з міжнародним тероризмом, злочинністю тощо. Велика частина подібних завдань реалізуються в процесі виконання митними органами своїх контрольних функцій, таких як: митний, валютний, екологічний, медико-санітарний та інші види контролю, а також при виконанні завдань по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил.

Основними історичними формами митної політики є політика державного протекціонізму та політика вільної торгівлі (лібералізація). Зміст протекціоністської політики полягає в створенні умов для розвитку національної економіки шляхом штучного обмеження конкуренції з боку інших держав та допомозі національним виробникам в освоєнні закордонних ринків збуту, використовуючи зовнішньополітичні позиції держави та державну підтримку експорту. Політика протекціонізму передбачає завищені ставки ввізних мит, застосування нетарифних, адміністративно-правових обмежень або повної заборони щодо імпорту певних видів товарів, державне субсидування, кредитування, надання податкових пільг національним виробникам-експортерам. На сьогоднішній день політика державного протекціонізму суперечить міжнародно-правовим актам з питань торгівлі та митного регулювання і в своєму чистому вигляді майже не зустрічається, поступившись місцем політиці вільної торгівлі.

Політика вільної торгівлі в своєму ідеальному варіанті ґрунтується на чотирьох базових свободах: вільному русі товарів, послуг, капіталів та людей, що, зокрема, передбачає створення рівних умов для національних та іноземних товарів, зменшення ставок імпортних мит та ліквідацію нетарифних обмежень і т. д. Саме принципи вільної торгівлі стали головними в розвитку міжнародного економічного співробітництва у XX ст. Слід ураховувати що розглянуті, так звані, класичні форми митної політики в чистому вигляді існують лише в теорії. Сучасна світова практика регулювання зовнішньоекономічних відносин іде шляхом поєднання протекціоністських та вільно-торговельних форм задля найбільш повного забезпечення національних інтересів держави, але загальною домінуючою тенденцією є політика лібералізації.

2.Особливості митного регулювання в зарубіжних країнах

На сучасному етапі розвитку багатополярного світу жодна країна не здатна розвиватися ізольовано. Посилення інтеграційних процесів на макро- та мікрорівні пояснюється зростаючою взаємозалежністю економік окремих країн і має прояв в укладанні двох- та багатосторонніх угод щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Світова практика в сфері міжнародної торгівлі свідчить, що основними інструментами регулювання експортно-імпортних операцій з початку 30-х років XX століття стають нетарифні методи, кількісні обмеження експорту та імпорту. В перші післявоєнні роки, як і раніше, центральне місце в регулюванні ЗЕД займають кількісні а також валютні обмеження. Вони домінували в сфері економічних відносин країн несоціалістичного світу. Проте інтереси розвитку економіки, консолідації спільних зусиль країн капіталістичного світу в умовах холодної війни вимагали лібералізації їх експортно-імпортних відносин. З 1948 року починає працювати міжнародна організація, покликана забезпечити зменшення бар'єрів на шляху міжнародної торгівлі - ГАТТ. Завдяки її функціонуванню, поступово, починаючи з 50-х років, промислове розвинуті країни стали скорочувати сферу застосування обмежень у зовнішній торгівлі. В рамках ГАТТ відбувалися постійні переговори з метою встановлення спільних принципів застосування обмежень на експортно-імпортні операції

У кінці 50-х років значно звузилась сфера застосування кількісних обмежень імпорту. До того ж у процесі поступового послаблення митно-тарифного тиску було повністю скасовано валютні обмеження в сфері ЗЕД. Домінанта митного регулювання промислово розвинутих країн поступово стала переміщуватись у сферу тарифних методів.

ГАТТ вимагав подальшого зниження рівня митних тарифів і відмови від застосування нетарифних інструментів. Безумовно, хоча й не дуже швидко, але ГАТТ за час свого існування досяг значних успіхів. Митні тарифи країн - членів ГАТТ у середньому за 40 років зменшились у 10 разів, досягнувши на початку 90-х років середнього рівня в 4 % замість 40 % на початку 50-х років. Поступова, але неухильна тенденція згортання кількісних методів і зниження рівня митних тарифів стимулювала пошук нових, незаборонених міжнародними угодами, інструментів обмеження імпорту. Дедалі ширше залучаються такі засоби, як внутрішня податкова система, субсидування окремих галузей (виробництв) у промисловості і сільському господарстві, різні адміністративні норми і формальності та ін. У результаті досить жорсткої позиції ГАТТ щодо необхідності невпинного зниження рівня митних тарифів країнами - членами ГАТТ з середини 60-х років намітилась тенденція активізації використання захисних інструментів нетарифного характеру. І вже на початку 70-х років нетарифні інструменти знову посіли провідне місце в арсеналі торговельно-політичних засобів капіталістичних країн.

Фінансові інструменти за сучасних умов регулювання зовнішньоторговельних відносин в економічно розвинутих країнах уже не відіграють такої значної ролі, як раніше. Дедалі більше країн відмовляється від практики обов'язкового продажу іноземної валюти державі. До початку 90-х років подібне спостерігалось тільки в деяких країнах ЄС: Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Ірландії, Данії, Бельгії, Люксембурзі.

Досить широко застосовується в світовій практиці автоматичне ліцензування і моніторинг.

Практика квотування стала найпоширенішим методом нетарифного регулювання ЗЕД майже в усіх країн світу, в тому числі і країнах-членах ГАТТ. Навіть після створення Світової організації торгівлі (СОТ) перелік товарів, імпорт яких квотується на постійній основі, залишається значним. Особливо широко вживаються квоти до сільськогосподарських продуктів.

Практика неавтоматичного ліцензування застосовується різними країнами не тільки щодо товарів, які квотуються. Як засіб захисту національного ринку поширені спеціальні дозволи на імпорт певного товару. Навіть така економічна супердержава, як

США, а також Канада ліцензують імпорт природного газу. Основним об'єктом їх ліцензування залишається продукція сільського господарства і харчової промисловості.

Як метод зовнішньоекономічного нетарифного регулювання застосовується і встановлення державної монополії на імпорт окремих товарів. Японія, наприклад, впровадила державну монополію на імпорт солі, рису, пшениці, ячменю, масла, молочного порошку, простокваші, молочних концентратів, етилового спирту, що має концентрацію понад 90 %, шовку-сирцю. Франція застосовує державну монополію на імпорт сірників, що надходять з-за меж ЄС. Греція робить те саме стосовно імпорту сірників з держав, що не входять до Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР).

Різними країнами застосовуються і технічні бар'єри щодо імпорту. ГАТТ/СОТ та інші міжнародні угоди вимагають спрощення технічних вимог та їх уніфікації з метою мінімізації негативного впливу на міжнародну торгівлю.

Розглянемо особливості митної політики країн, що є провідними суб'єктами світової торгівлі (Японія, США), та посткомуністичних країн, які, як і Україна, нещодавно почали самостійно визначати свою митну політику (Польща, Словенія та Словаччина), потужної країни, що стрімко розвивається, - Китаю, а також нашого найбільшого торговельного партнера - Російської Федерації. Ми спробуємо виокремити ефективні сучасні прийоми митно-тарифного регулювання в різних країнах та запропонувати використання деяких із них в Україні. Розглянемо табл.1.1 в якій наведено макроекономічні показники за країнами та показники щодо митно-тарифного регулювання. Насамперед, зазначимо, що середньоарифметичні ставки мита в усіх вищезазначених країнах є значно вищими за середньозважені, що може свідчити як про дієвість механізму тарифного регулювання (особливо для країн з розвиненою ринковою економікою), так і про декларування товарів не за своїм кодом задля уникнення оподаткування (частіше для країн з високим рівнем корупції та недостатньо ефективною організацією митного контролю).

Таблиця 1.1

Основні показники міжнародної торгівлі в розрізі країн за 2009 рік*

* Розраховано за даними річних звітів СОТ та офіційних веб-сторінок митних служб за 2008 та 2009 (Словенія) роки.

Також слід зазначити, що у промислово розвинених країнах митно-тарифна політика відіграє, насамперед, регулюючу, а не фіскальну роль і мито складає невелику частку ВВП. Так, у США, Японії, країнах Євросоюзу (окрім кількох нових) надходження від справляння ввізного мита складають не більше 0,3% ВВП. На відміну від них, в Україні, Росії, Китаї, Словаччині - від 0,7% до 1,3% ВВП. Словенія ж взагалі виділяється за цим показником - 3,2% ВВП і понад 14% державного бюджету (тарифи Євросоюзу в 2004 р. в країні ще не діяли).

Розглянемо структуру товарної номенклатури в різних країнах (табл.1.2). Зауважимо, що з усіх країн, які аналізуються, Україна має найбільш розгалужену номенклатуру, що, на жаль, дуже часто може викликати неоднозначне визначення коду товару та ризик декларування товару не за своїм кодом. Крім того, Україна до другої половини 2005 р. застосовувала багато специфічних та комбінованих ставок мита, що притаманно для країн з високим рівнем корумпованості і певною мірою захищає державу від заниження митної вартості (сьогодні ця частка не перевищує 5%).

Таблиця 1.2

Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності та доля адвалерних тарифів*

* Розраховано за даними річного звіту СОТ за 2004 р.

Японія до початку XX ст. мала дуже обмежені зовнішньоторговельні відносини. Ця країна була економічно відсталою і при цьому фактично закритою від імпорту. Сьогодні Японія - одна з найбільш відкритих у світі країн, середньозважена ставка мита становить 2%. Проте, при цьому встановлено фактично заборонні ставки на деякі види товарів: рис - 444%, пшеницю - 193%, також високі ставки встановлено на молочні, м'ясні та нафтопродукти.

Японія не є членом жодної міжнародної торговельної організації, крім СОТ, проте має договори про пільгове митне оподаткування з низкою країн, що розвиваються. Часто ставки за цими договорами навіть нижчі, ніж передбачені ГАТТ.95% тарифних ставок в Японії є адвалерними (тобто обчислюються як відсоток від вартості товару). При цьому багато ставок диференціюються залежно від застосованого методу визначення митної вартості.

Понад третина товарів при імпорті не обкладаються митом, переважно це сировина. Ще понад 45% товарних позицій оподатковуються за ставками менше 5%, і тільки 3% товарів оподатковуються ставками понад 30%, серед них текстильні товари, взуття та продукти харчування.

Американську митну політику можна вважати сталою із 1913 p., коли В. Вілсон провів значне зниження тарифних ставок. З тих пір американський уряд дотримувався лінії низьких тарифних ставок. Основна ідея в економіці була такою: якщо галузь потребує захисту, значить її не слід взагалі підтримувати, тоді відбудеться перерозподіл грошей до прибуткової галузі. Це призвело до величезного потоку імпорту товарів з Японії у 70-х роках XX ст., особливо потерпало від цього американське автомобілебудування, в результаті цього США вдалися до квотування окремих груп товарів. У 1994 р. за ініціативи США було створено зону вільної торгівлі з Канадою та Мексикою (NAFTA). В 2000 р. було надано преференційний торговельний статус Китаю.

У зв'язку з виведенням виробництва у країни з дешевою робочою силою та відсутністю тарифних бар'єрів для товарів із Китаю, в американських магазинах стає все менше і менше товарів із позначкою «зроблено в США». Для американців стало шоком виведення з країни виробництва джинсів «Леві Страус», продаж IBM торговельної марки портативних комп'ютерів «ThinkPad» чи винесення виробництва мікропроцесорів до Європи та Східної Азії. В результаті у 2005 р. Сполучені Штати Америки мали рекордне від'ємне сальдо торговельного балансу понад 740 млрд. дол. США.

Польща. Загалом митну політику Польщі можна охарактеризувати сполученням «поміркований протекціонізм». На початку 90-х років XX ст. Польщею було встановлено високі ставки мита на продукцію промислового виробництва та сільського господарства для забезпечення підтримки власного товаровиробника.

Сьогодні Польща є членом Європейського Союзу і не може самостійно визначати митну політику та встановлювати митні тарифи, крім того, значна частка зібраних митних зборів перераховуються до бюджету ЄС. Це було досить сильним ударом по польській легкій та харчовій промисловостях, адже митні ставки ЄС на момент їх встановлення в Польщі були в середньому нижчими на 6%. Так, значно зріс імпорт взуття та текстильної продукції з Китаю, а також продукції харчової промисловості з країн колишнього СРСР. Таким чином, значна лібералізація імпорту призвела до від'ємного сальдо торговельного балансу - 3 млрд. дол. США у торгівлі товарами і - 4 млрд. дол. США разом з послугами у 2005 р.

У Словенії імпорт складає понад 50% ВВП, а митні надходження у 2005 р. склали майже 3,9 млрд. дол. США, тобто 51% державного бюджету. Словенська митна служба має абсолютно безпрецедентну для розвинутих країн чисельність робітників - понад 2300 осіб, або 0,12% всього населення (для порівняння: в Україні всього 0,04%).

Митна політика Словаччини подібна до митної політики решти країн - нових членів Євросоюзу: протекціонізм у 90-х р. XX ст. і стрімка лібералізація ринку надалі. Проте країна застосовувала такий неординарний метод тарифного регулювання, як імпортна надбавка. Надбавку було введено додатково до ставок мита у 1999 р. у розмірі 7% з метою захисту національного товаровиробника та скасовано через неефективність та індиферентність на початку 2001 р. Зі вступом до ЄС Словаччина різко зменшила свої імпортні тарифи і сьогодні з середньозваженою ставкою мита 1% є однією з найбільш ліберальних для імпорту країн у світі.

Митно-тарифна політика посткомуністичних країн-нових членів Європейського Союзу має такі спільні риси:

застосування політики протекціонізму на етапі стрімкого зростання економіки з подальшим поступовим зниженням митних ставок;

жорсткі позиція на перемовинах при вступі до СОТ щодо зв'язування митних ставок на найбільш прийнятному для себе рівні;

режим найбільшого сприяння національному сільському господарству.

Китайська економіка демонструє надзвичайно високі темпи зростання протягом останніх 15 років. Це пояснюється багатьма економічними чинниками, серед яких важливе місце посідає грамотна митно-тарифна політика. Однією з головних рушійних сил зростання китайської економіки є експорт, і в країні було зроблено все на законодавчому та виконавчому рівнях для його підтримки та, відповідно, для захисту стратегічних галузей.

Митна служба Китаю (Державний комітет з митного оподаткування) є унікальною у світовій практиці. Ця структура не тільки повністю проводить митну політику держави, визначає основні напрямки її розвитку, але також має право на здійснення правоохоронних заходів. До того, у Китаї на законодавчому рівні заборонено надання будь-яких пільг імпортерам, окрім імпорту гуманітарної допомоги, а також офіційно введено додаткові тарифи за прискорене митне оформлення.

На відміну від більшості країн світу, де митне оформлення переважно відбувається за місцем призначення товару, в Китаї майже весь імпорт оформляється в кількох основних митницях, які працюють у найбільших портах. Для оформлення експорту були створені 15 бондових зон, які характеризуються найвищим ступенем відкритості і наданням зареєстрованим у них підприємствам пільг та сприяння при здійсненні експортних операцій.

Росія. Росія суттєво відрізняється від решти країн, представлених у аналізі, своєю експортно-орієнтованою економікою та великим позитивним сальдо торговельного балансу. В 2005 р. її експорт склав майже 32% ВВП. При цьому Росія дуже активно застосовує експортні митні тарифи, що є характерним для країн-експортерів необробленої сировини.

Росія майже одночасно з Україною запровадила надмірну лібералізацію внутрішнього ринку на початку 90-х р. XX сторіччя. Кілька місяців тарифні ставки на всю імпортовану продукцію були взагалі нульовими. Це призвело до значного занепаду промисловості, особливо легкої та харчової, а вже у 1993-1994 роках багато тарифних ставок було переглянуто, спершу введено зовсім примітивний митний тариф із мінімальною градацією, а згодом і складний.

Сьогодні митна політика Росії є надмірно політизованою, про що свідчать нещодавні негаразди з імпортом українських, грузинських та молдовських товарів, і, безперечно, орієнтованою на захист національного товаровиробника.

Росія має одну з найвищих середньоарифметичних ставок мита в Європі - 9,9% і, напевно, найбільш бюрократизовані правила для підприємств-ім-портерів. Крім того, часто застосовує антидемпінгові та тимчасові ставки мита.

Для України російська митно-тарифна політика може стати прикладом ефективного захисту національного товаровиробника.

Досвід свідчить, що існують країни, які змогли досягти значного зростання експорту за одночасного проведення протекціоністської політики, наприклад, Південна Корея і Тайвань. Проте вони змогли це зробити завдяки особливим політичним умовам і збігу обставин, які відтворити в Україні практично неможливо. У Південній Кореї і Тайвані авторитарні режими активно протидіяли діяльності з присвоєння ренти, яку розглядали як суперечну мету розвитку експорту. У цих країнах протекціоністська політика врівноважувалася також іншими заходами щодо стимулювання промисловості і торгівлі. Вжиття подібних заходів в Україні, є досить проблематичним, оскільки може призвести до корупції і зловживання. Крім того, час від часу ці заходи підкріплювалися експортними субсидіями, використання яких у даний час буде наштовхуватись на протидію економічно розвинутих країн.

3.Митна політика та основні напрями її реалізації в країнах Євросоюзу(Німеччина

У Німеччині діє надійна нормативно-правова база, що регулює її зовнішньоекономічні зв'язки і захищає інтереси країни на цьому напрямку.Згідно з Основним законом (Конституції) федеративної Республіки Німеччина від 23.05.1949 р. Федеральний уряд має виняткову законодавчою компетенцією в питаннях зовнішніх зносин, валютного регулювання, митного та торгового єдності території.У його компетенцію підпадають також договори про торгівлю і судноплавство, свобода товарного обігу, товарообіг і платіжні розрахунки з закордонними країнами, включаючи питання митної та прикордонної охорони.

Основою законодавства Німеччини, що регулює порядок здійснення митної політики, є:

Митний Кодекс (від 12.10.1992);

Постанова про виконання Митного Кодексу (липень, 1993);

Постанова про здійснення митного очищення (березень, 1983);

Єдиний Митний тариф Європейського Співтовариства;

Закон про митний управлінні від 21.12.;

Постанова про митницю від 12.10.1992, що регулює порядок застосування норм Митного Кодексу ЄС;

Закон про митний управлінні з 1 січня.1994 р., тобтоз дати, коли був введений в дію Митний кодекс і, відповідно, втратив чинність Митний закон від 14.06.1961 р., доповнює і конкретизує норми митного законодавства ЄС.Він визначає систему організації митних органів, їх компетенцію, а також систему контролю та обліку переміщення товарів.Закон покладає на митну службу, підпорядковану федеральному міністерству фінансів, не тільки фіскальні завдання, але і контрольні повноваження в галузі застосування експортно-імпортних обмежень і заборон, функцію держрегулювання внутрішнього ринку та забезпечення виконання санітарно-ветеринарних вимог.Митні органи ФРН, відіграють найважливішу роль у реалізації зовнішньоекономічної політики федерації, здійснювану як за допомогою митно-тарифного, так і нетарифного регулювання.

В умовах лібералізації європейського внутрішнього ринку та його розширення зовнішньоторговельний режим Німеччини спрямований на забезпечення захисту вітчизняних товаровиробників і експортерів, збереження старих і освоєння нових ринків за межами ЄС, створення сприятливих умов діяльності на німецькому ринку господарюючих суб'єктів з країн-партнерів по ЄС.

Важливу роль у функціонуванні німецького внутрішнього ринку відіграє створений державами-членами ЄС митний союз, який характеризує наявність загальної митної території, єдиного митного тарифу, уніфікованих правил митного оформлення та єдиного підходу до регулювання митних питань.

Митне регулювання окремих питань, безпосередньо діюче в Німеччині не на підставі постанов країн ЄС (в першу чергу стосовно товарів, що підпадають під Договір про утворення Європейського об'єднання вугілля, і сталі), засноване на національному тарифному регулюванні.Встановлені в тарифі мита застосовуються лише при імпорті товарів з третіх країн.При переміщенні товарів у вільному обігу з інших країн Європейського Союзу митні збори не стягуються.

Роль головного інструменту в митній політиці Німеччини належить до Митного тарифу, який грунтується на міжнародній угоді про гармонізовану систему позначення та кодування товарів, що містить товарні позначення з кодами і митними ставками.

ФРН належить до числа країн, які застосовують в основному (95% всіх ставок Митного тарифу) адвалорні мита, що нараховуються у відсотках до митної вартості, оподатковуваних товарів.Тільки в незначній кількості випадків застосовуються специфічні види ставок митних зборів, що нараховуються у встановленому розмірі за одиницю оподатковуваних товарів (маса, об'єм).

До числа економічних інструментів зовнішньоекономічної політики Німеччини поряд з митно-тарифною відноситься також податкове регулювання.Мова йде про внутрішні податки, що стягуються митними органами, а саме: акцизах і податок на ввезені предмети споживання, які становлять значну частку держбюджету ФРН.Питома вага акцизів у загальних податкових надходженнях 12%.

Дія антидемпінгових процедур спрямовано на зміну Митного тарифу.Однак введення процедур означає застосування нетарифних заходів регулювання.Відповідно до класифікації СОТ, умовно нетарифні заходи регулювання можна згрупувати в наступні категорії:

- Кількісні обмеження і аналогічні адміністративні обмеження (квотування, ліцензування, добровільне обмеження експорту, валютні обмеження та інші заходи валютного та фінансового контролю, заборони, вимоги про обов'язкове використання національних товарів і послуг при виробництві готової продукції);

- Нетарифні збори, податки, фінансові заходи (попередні імпортні депозити, ковзаючі податки, додаткові митні збори, антидемпінгові і компенсаційні мита, прикордонне оподаткування);

- Обмежувальна практика урядових органів (субсидії та інші дотації експортерам або імпортують галузям, пільгова для національних підприємств система розміщення державних замовлень, диференційований режим щодо іноземних вантажів і перевізників, пільги регіонами в рамках регіональної політики, підтримка науково-дослідної та конструкторської діяльності шляхом преференційного державного фінансування, дискримінаційна міграційна політика, дискримінаційні заходи відносно іноземних інвестицій, пов'язаних з торгівлею);

- Митні процедури і формальності, перетворені на бар'єри для торгівлі, перевищують нормальні і загальноприйняті норми і правила, включаючи практику їх застосування (процедури митної оцінки, громіздка бюрократична система товарної класифікації, митні формальності, пов'язані з завищеними вимогами до документів, фізичної інспекції товарів та іншими ускладненими формами митного оформлення;

- Технічні бар'єри в торгівлі (санітарно-ветеринарні, фітосанітарні, фармакологічні норми, якісні та екологічні стандарти, що ускладнюють експорт товарів, промислові стандарти і вимоги безпеки, вимоги до упаковки і маркування товарів, включаючи торгові знаки).

Предметні і суб'єктні межі заборон і обмежень експорту / імпорту товарів окреслені двома списками «Імпортним» і «Експортним».Імпортний список поданий містяться більш ніж на 400 аркушах додатком до Закону про зовнішніх економічних зв'язках і складається з трьох частин: інструкції із застосування, переліку країн і переліку товарів.Вказаний список визначає, чи є ввезення товарів вільним або зв'язаний з певними обмеженнями.Експортний список служить додатком до постанови про зовнішніх економічних зв'язках і містить перелік товарів, вивезення яких обмежено.Залежно від підстав, що викликають необхідність введення нових або скасування наявних обмежень, у зазначені списки вносяться відповідні зміни.

Поряд з уже названими заходами нетарифного регулювання в Німеччині застосовуються також:

- Сертифікація продукції, що представляє собою технічні бар'єри (у ряді випадків труднопреодолімие), що дозволяють контролювати імпортні поставки на предмет їх відповідності національним стандартам безпеки і якості;

- Вимоги, що встановлюються санітарно-ветеринарних і закладами охорони органами;

- Вимоги екологічного характеру;

- Вимоги до упаковки і маркування товарів;

- Контингентування (квотування) зовнішньоторговельних операцій, що означає обмеження експортних та / або імпортних поставок певною кількістю товарів або їх сумарною вартістю на встановлений період часу;

- Валютно-фінансове регулювання;

- Встановлення державної монополії на зовнішню торгівлю окремими товарами й інші обмеження.

Всі встановлені законодавством правила, включаючи можливі заборони і обмеження зовнішньоторговельних операцій, передбачені в Німеччині, повинні, безумовно, враховуватися господарюючими суб'єктами при плануванні та здійснення експортно-імпортних операцій.

Размещено на Allbest.ru