Митна політика України на сучасному етапі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Полтавська державна аграрна академія

Кафедра Фінансів і кредиту

Міждисциплінарна курсова робота

на тему: «Митна політика України на сучасному етапі»

Полтава - 2011

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади здійснення митної політики в Україні

1.1 Сутність державного мита

1.2 Законодавче регулювання імпортно-експортних операцій

Розділ 2. Сучасний стан експортно-імпортних операцій в Україні

2.1 Аналіз динаміки розвитку експортних операцій

2.2 Аналіз динаміки розвитку імпортних операцій

Розділ 3. Шляхи вдосконалення митної політики України

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

митний економіка імпортний експортний

Актуальність митної політики України полягає в тому, що мито є складовою податкової податкової системи, яка наповнює державний бюджет. Оскільки зараз набули поширення експортно-імпортні операції то регулювання митної політики відіграє велику роль у формуванні бюджету.

За останні роки в економіці і митній політиці України відбулися зміни, обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності і переходом до розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки. На сучасному етапі розвитку економіки України проведення ефективної митної політики є одним з основних засобів регулювання зовнішньоекономічної діяльності з огляду на важливість інтеграції у світовий торгівельний простір.

Митна політика є одним з дієвих інструментів державного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, в першу чергу - захисту внутрішнього ринку чи стимулювання виходу вітчизняних товарів на міжнародні ринки.

Поняття національних інтересів та національної безпеки в даному випадку виступає тією головною категорією, за якою можливе визначення ефективності та актуальності державного впливу на сферу зовнішньоекономічних відносин.

Митна політика являє собою певний комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективного функціонування митних кордонів та забезпечення захисту національних інтересів та національної безпеки держави у зовнішньоекономічній сфері.

Митна політика нерозривно пов'язана з порядком переміщення товарів та транспортних засобів через державний кордон, оскільки вона, виходячи з конкретних цілей і завдань, що стоять перед нашою державою, визначає головні цілі і функції діяльності митних органів. До того ж, митна політика визначає роль митних органів конкретної держави в міжнародному співробітництві щодо вирішення деяких глобальних завдань, які постають перед світовим співтовариством.

Додержання конкретних принципів формування митної політики при визначенні головних національних інтересів та напрямів державної політики є конче необхідним саме для молодої держави, якою є Україна, оскільки вона ще не має сталої політичної та правової системи, яка мала б забезпечити стабільність та спадкоємність її розвитку.

Метою даної роботи є теоретичне обґрунтування та аналіз митної політики України, а також пошук напрямків удосконалення митної політики на основі систематизації існуючих пропозицій.

Для досягнення поставленої мети:

· розглянуто мито як один із важливих інструментів регулювання зовнішньоекономічної діяльності в умовах глобалізації економіки та роль митного оподаткування в регулюванні економічних і соціальних процесів у державі,

· досліджено історичні аспекти митного оподаткування в Україні,

· досліджено механізм реалізації в Україні митної політики в частині надання пільг, обґрунтовано доцільність звуження кола митних пільг в Україні,

· розглянуто можливості інтеграції України в СОТ.

Завдання: Визначити недоліки митної політики та сформулювати пропозиції щодо їх вирішення. Порівняти митну політику України на сучасному етапі розвитку з минулими роками та з іншими країнами.

Об'єктом дослідження є митна політика України на сучасному етапі.

Предметом дослідження є експортно-імпортні операції та їх роль у формуванні бюджету.

Розділ 1. Теоретичні засади здійснення митної політики в Україні

1.1 Сутність державного мита

Держамвне ммито -- грошова сума, що стягується у нотаріальних конторах, органах МЗС, МВС, відділах державної реєстрації актів цивільного стану, міських, сільських, селищних радах та інших уповноважених на те органах за вчиненням ними дій з об'єктами нерухомого майна і видачу документів, що мають юридичне значення.

Мито -- непрямий податок, який накладається на товари, що переміщуються через митний кордон, тобто ввіз/вивіз чи транзит і який включається до ціни товарів та сплачується за рахунок кінцевого споживача.

Державне мито за своєю суттю є не винятково податковим платежем, а скоріше судовим або цивільним більш детально воно регулюється не тільки податковим законодавством, а й цивільним, процесуальним, господарсько-процесуальним.

Державне мито являє собою плату, що стягують за здійснення юридичне значущих дій в інтересах юридичних і фізичних осіб уповноважені на це компетентні органи і видають відповідні документи, що мають правове значення.

Зі становленням України як незалежної держави, розкріпаченням економічної активності населення та міграційної політики особливого значення набуло забезпечення її економічної самостійності, невід'ємним елементом якої є митна система. Відповідно до розділу УІ Декларації про державний суверенітет Україна самостійно створює банківську (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет. Отже, самостійний розвиток України визначально пов'язувався з її суверенітетом у зовнішньоекономічній діяльності, де особливого значення набуває митна справа, основу якої складає митне законодавство.

Митна справа має тисячолітню історію і на всіх етапах свого розвитку була одним з атрибутів держави.

Мито виникло внаслідок зборів, якими феодали обкладали торгівців, які проїздили через їхні землі. В обмін на тканини, вино, зброю греки отримували хліб, рибу, рабів. Зовнішня торгівля з найдавніших часів підлягала певній примусовій регламентації. Це в першу чергу, митна справа, дорожній примус. Влада запроваджувала певний торгівельний протекціонізм на користь місцевого купецтва.

Торгівельні обмеження сприяли економічному піднесенню міст, які стояли на основних транспортних магістралях, створювали структуру для економічних зв'язків і вибудовували цілісну систему організації митної справи на правових засадах. Про це свідчить протекційний універсал Володимирського князя Андрія Юрійовича, краківським купцям на гарантію торгової безпеки та зменшення митного збору [3].

На початку ХХ століття почалось різке зниження митних тарифів, ослабла їх роль у формуванні доходів держави, тобто почала домінувати регулятивна функція. При цьому відчувалася значна потреба в більш деталізованій диференціації митних ставок залежно від товарних груп і конкретних виробів з врахуванням потреби в імпорті, рівні національних і світових цін. Така диференціація митних тарифів потребувала наукового обґрунтування, дослідження об'єктивних визначальних факторів. Одним із об'єктивних факторів, який почав відігравати домінуючу роль, став розвиток міжнародного поділу праці, що потребував послаблення протекціоністських заходів, які перешкоджали розширенню світогосподарських зв'язків [1].

На рубежі 20 - 30-х років ХХ століття в СРСР складаються командно-бюрократичні методи управління, а в основу зовнішньої торгівлі знову, після періоду НЕПу, було покладено принцип державної монополії. В таких умовах митні органи почали поступово втрачати свої найістотніші функції - зупинили виконання фіскальної політики. Під час проведення наприкінці 80-х років ХХ століття зовнішньоекономічної діяльності реформи значній кількості підприємств та організацій було надано право самостійно здійснювати експортно-імпортні операції [2].

Але наявний, вкрай обмежений, набір засобів митного регулювання був серйозним гальмом на шляху формування нових зовнішньоекономічних відносин та зв'язків із закордонними контрагентами і партнерами. На початку митної системи України такі питання роботи митних органів, як справляння митних платежів, набули важливого значення. За понад десятирічну історію розвитку Україна має розгалужену систему митного оподаткування.

Усі податки та збори, що справляються митними органами відповідно до чинного законодавства, перераховуються до Державного бюджету України.

Формування сучасної митної політики України враховує стан її економіки, геополітичне становище та необхідність залучення іноземних інвестиції, що неможливо зробити без політики фритредерства. Це пояснюється тим, що через країну проходять великі міжнародні транспортні артерії й Україна по суті є великим транспортним коридором. Усякі спроби ускладнити пересування товарів по цих транспортних коридорах можуть призвести до важких наслідків в економіці. У той же час простежується тенденція до протекціонізму й захисту інтересів національного товаровиробника. На митну політику України впливають суб'єктивні фактори. На митну політику впливають і геополітичні тенденції, які заставляють ураховувати національні інтереси в митній політиці, захищати економічні інтереси як країни у цілому, так і її окремих регіонів.

Митна політика України зводиться до необхідності забезпечення її єдності на всій території, координації зусиль усіх митних органів на виконання її приоритетних напрямків, удосконалення нормативно-правової бази, взаємодії та тісної співпраці з митними органами інших країн. Митна політика включає в себе елементи гуманітарної, економічної (зовнішньоекономічної), торгової, фінансової, науково-технічної, інвестиційної, природоохоронної та інших видів політики.

Питання сучасної митної політики України залишаються актуальними в наш час, тому відповідно до Програми діяльності уряду України поступово проводяться заходи, які спрямовані на розробку нової редакції Єдиного митного тарифу України, в якому передбачається: введення диференційованого підходу до рівня митного оподаткування залежно від того, виробляється в країні на недостатньому, достатньому чи надлишковому рівні, застосування односторонніх обмежень імпорту, включаючи підвищення ставок ввізного мита; широке застосування специфічних та комбінованих ставок мита на товари так званого некритичного імпорту; введення заходів митно-тарифного захисту сільськогосподарського виробництва України, в тому числі шляхом застосування сезонних ставок; скорочення переліку країн, які користуються пільгами; введення єдиного порядку сплати акцизів та ПДВ для товарів як вітчизняного, так й імпортного виробництва зміна механізму начислення акцизу та ПДВ на імпортні товари.

Всі ці заходи спрямовані на адаптацію законодавства України в області митно-тарифної політики з нормами і правилами.[11]

Отже,забезпечення здійснення митної політики України відповідно до законів України та координація діяльності міністерств, державних комітетів тавідомств України з питань митної справи забезпечується Кабінетом Міністрів України. До того ж, Кабінет Міністрів України встановлює розміри мита та зборів, плати за митні процедури; проводить переговори та укладає міжнародні договори України з митних питань у випадках, передбачених законами України; подає на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо вдосконалення системи митних органів України.

1.2 Законодавче регулювання імпортно-експортних операцій

Правове регулювання експортно-імпортних операцій суб'єктів господарювання здійснюється державою шляхом використання певних заходів, які залежно від характеру та різновиду застосованих прийомів, відповідно до Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, можуть бути поділенні на:

o тарифні - засновані на використанні митного тарифу;

o нетарифні - регулювання адміністративного характеру, які не пов'язані з використанням митного тарифу (квоти, ліцензії, субсидії, антидемпінгові заходи, торгові договори тощо).

Застосування тарифних заходів ґрунтується на нормативних положеннях вже згаданих нормативно-правових актів, що регулюють порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності, а також Закону України від 15 лютого 1992 року “Про єдиний митний тариф” та Гармонізованої системи опису та кодування товарів, введеною Брюссельською конвенцією в 1983 році, яка являє собою номенклатуру, що включає товарні позиції і субпозиції та цифрові коди, що до них належать, згруповані за певними ознаками за групами та розділами.

Щодо заходів нетарифного регулювання в наш час існує не менше п'ятдесяти форм та методів нетарифних обмежень.

Регулювання експортно-імпортних операцій спеціальними нормативно-правовими актами пов'язані із впливом цих операцій на економіку держави і повинно бути спрямоване на забезпечення активного зовнішньоекономічного балансу України. Для обмеження або заохочення експорту або імпорту окремих груп товарів, захисту вітчизняних товаровиробників в Україні запроваджено режим ліцензування, передбачений ст.16 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, а також, запроваджені механізми захисту національного товаровиробника від субсидованого та демпінгового імпорту. Так, Верховною Радою України від 22 грудня 1998 року були прийняті Закони “Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту”,”Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту”, “Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну”. [6]

Ліцензія -- це оформлений належним чином дозвіл на експорт-імпорт певної продукції, товару, іншого майна протягом певного періоду. Залежно від терміну дії, характеру та обсягу товару, щодо якого встановлюється режим ліцензування, експортні (імпортні) ліцензії поділяються на:

o генеральні та індивідуальні,

o разові та відкриті.

Серед імпортних ліцензій розрізняються також:

o антидемпінгові;

o компенсаційні;

o спеціальні.

Митне регулювання -- це регулювання питань, пов'язаних з установленням мита і митних зборів, процедурами митного контролю зовнішньоекономічної діяльності та організацією діяльності органів митного контролю України. Митні правила, які включають порядок декларування товарів, сплати мит і митних зборів, надання митних пільг та інші умови проходження митного контролю, встановлюються законами України про митне регулювання, Єдиним митним тарифом України та міжнародними договорами.

Єдиний митний тариф України -- це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України, вивозяться за межі цієї території або переміщуються транзитом. Ставки Єдиного митного тарифу є однаковими для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності і територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та міжнародними договорами. Єдиним митним тарифом передбачено застосування таких видів мита:

o адвалерне, що нараховується у процентах до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

o специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

o комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

Переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню. Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності у разі необхідності здійснювати митне оформлення будь-яких вантажів до моменту здійснення такого оформлення повинен звернутись до митного органу (вантажного відділу або митного поста) за місцем своєї державної реєстрації і стати на облік. Відсутність облікової картки суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності є підставою для відмови у митному оформленні вантажів. [4]

Порядок митного оформлення товарів працівниками митних органів такий:

1. Перевіряється наявність усіх документів, необхідних для митного оформлення товарів.

2. Перевіряється відповідність заповнення декларації вимогам, передбаченим у чинних нормативних актах, що регулюють порядок заповнення вантажної митної декларації.

3. Перевіряється правильність нарахування і сплати митних платежів і податків.

4. При перевірці правильності заповнення декларації використовуються відомості, що містяться в супровідних, транспортних, комерційних та інших документах, а також результати митного огляду.

5. По закінченні митного оформлення митний орган реєструє декларацію та додаткові аркуші і присвоює їй відповідний номер, який проставляється в декларації.

6. За результатами митного оформлення працівник митного органу проставляє штамп у декларації і засвідчує її особистою номерною печаткою.

Митне оформлення відбувається після декларування товарів і майна та їх пред'явлення декларантом або транспортною організацією до митного оформлення. Декларування товарів підприємствами здійснюється самостійно або на договірній основі через організації, визнані митницями як декларанти. Для митного оформлення товарів необхідні такі документи:

o декларація;

o належним чином посвідчені копії ліцензій;

o дозволи інших державних органів, якщо товари підлягають контролю цих органів;

o зовнішньоекономічні контракти;

o документи, що підтверджують внесення відповідних митних платежів;

o супровідні документи (транспортні накладні, рахунки-фактури тощо);

o інші документи, зазначені в декларації.

Основним документом, на підставі якого здійснюється митне оформлення експортно-імпортних операцій, є вантажна митна декларація (ВМД). Вантажна митна декларація -- це заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.

Випуск товарів і майна здійснюється митними органами після сплати сум усіх належних податків і митних платежів. До таких податків та платежів належать:

o плата за проведення митних процедур (митне оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, а також за перебування їх під митним контролем);

o мито (відповідно до Єдиного митного тарифу України);

o акцизний збір (у випадках, передбачених чинним законодавством);

o податок на додану вартість (у випадках, передбачених чинним законодавством).

Основою нарахування податків і платежів, які сплачуються в процесі митного оформлення вантажів, є:

при нарахуванні митних зборів -- загальна митна вартість товару;

при нарахуванні мита -- митна вартість товару чи кількість товару (залежно від виду основи для нарахування мита);

при нарахуванні акцизного збору -- митна вартість товару з урахуванням сум митних зборів і мита або кількості товару (залежно від методу нарахування акцизного збору);

при нарахуванні податку на додану вартість -- митна вартість товару з урахуванням сум митних зборів, мита та акцизного збору.

Плата за проведення митних процедур при ввезенні в Україну або вивезенні з України товарів справляється в розмірі 0,15 % загальної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Інструкції про заповнення вантажної митної декларації. Документом, який є підставою для внесення плати за проведення митних процедур, є вантажна митна декларація або її копія.

За заявою декларанта та у разі наявності гарантії банку митниця має право надати відстрочення або розстрочення сплати митних зборів на строк, що не перевищує одного місяця. При несплаті рахунку в термін, зазначений митним органом, сума митних платежів стягується у безспірному порядку.

Нарахування митних зборів, мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури:

1. на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;

2. комісійні та брокерські;

3. плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи опосередковано як умова їх ввезення (вивезення).

При ввезенні товарів на митну територію України їх митна вартість визначається за фактурною вартістю до бази цін CIF-український порт, CIP-пункт призначення на кордоні України, CPT-пункт призначення на кордоні України чи DAF-кордон України. Для випадків, коли умовами поставки передбачено пункт призначення, який знаходиться на митній території України (наприклад, CIP-Київ, DDP-Львів), з фактурної вартості відраховуються витрати, які матимуть місце з моменту перетину митного кордону України.

При вивезенні товарів з митної території України їх митна вартість приводиться за фактурною вартістю до бази цін FOB-український порт, DAF-кордон України (пункт призначення на митному кордоні України) або CIP-пункт призначення на митному кордоні України. Для випадків, коли умовами поставки передбачено пункт поставки (призначення), який розташований за межами митної території України (наприклад, CIF-Лондон, DAF-польсько-німецький кордон), з фактурної вартості відраховуються витрати, які матимуть місце з моменту перетину митного кордону України. [8]

Розділ 2. Сучасний стан експортно-імпортних операцій в Україні

2.1 Аналіз динаміки розвитку експортних операцій

Експортна операція -- комерційна діяльність, пов'язана з продажем та вивезенням за кордон товарів, робіт, послуг для передачі їх у власність іноземному контрагенту.

В останні роки обсяг експорту з України нарощується за рахунок сприятливої кон'юнктури світових ринків та постійного зростання цін у першу чергу на:

§ чорні і кольорові метали,

§ продовольчі товари (зерно, насіння соняшнику),

§ хімікати,

§ окремі види продукції машинобудування (верстати, транспортні засоби, зброя).

Набуття Україною у травні 2008 членства в СОТ зробило Україну рівноправним партнером на світових товарних ринках. У результаті було скасовані окремі обмеження та лібералізовані умови доступу на зовнішні ринки для цілого ряду українських товарів металургійної, хімічної, машинобудівної галузей та сільського господарства.

Через системну внутрішню та світову фінансово-економічну кризу у 2009 обсяги експорту скоротилися майже вдвічі і досягли рівня 2005 -- 2006 років. В 2010-2011 в результаті стабілізації основних експортних ринків України -- відбулось поступове відновлення експорту, який в 2011 році майже на 4 млрд. долл. США перевершив рекордний експорт 2008 року і сягнув майже 83 млрд.

Для України характерні низькі показники експорту високотехнологічних товарів та послуг. Це віддзеркалює недосконалу структуру конкурентних переваг української економіки, яка базується передусім на цінових факторах та порівняльних перевагах у вартості природних ресурсів та робочої сили. При цьому не використовуються належним чином наявні високотехнологічні можливості окремих галузей промисловості.

Розвиток виробництва товарів з високою доданою вартістю є головним пріоритетом у створенні бази для нарощування обсягів та поліпшення структури українського експорту в напрямі збільшення в ньому питомої ваги високотехнологічних товарів.

Експорт (млн. доларів США):

Всього -- 39702.9

o Країни СНД -- 13473.9

§ Російська Федерація -- 8495.1

§ Білорусь -- 1258.9

§ Казахстан -- 1418.4

o Європа -- 10269.6

§ Німеччина -- 1248.1

§ Італія -- 1227.6

§ Польща -- 1213.1

o Азія -- 12131.8

§ Туреччина -- 2126.5

§ Китай -- 1434.4

§ Індія -- 1152.5

o Африка -- 2628.6

§ Єгипет -- 1013.3

o Америка -- 1124.4

o Австралiя i Океанiя -- 21.6

В умовах зовнішньоекономічної діяльності існують наступні види експортних операцій:

- експорт товару за наявні грошові кошти;

- експорт товару в межах державного або комерційного кредиту, або за рахунок відстрочки платежу;

- експорт товару на умовах консигнаційної угоди;

- експорт товару на умовах бартерної угоди;

- експорт товару в рахунок надання допомоги.

На сучасному етапі розвитку світового господарства економічний стан держави визначається такими важливими факторами, як внутрішні ресурси країни і ступінь її інтеграції в світогосподарську систему. Одним з найважливіших факторів інтеграції України до світового господарства є створення механізму сталого розвитку експорту, що в сучасних умовах залежить від можливостей вітчизняних підприємств виробляти і реалізовувати товари, які відповідають вимогам світового ринку за якістю, ціною та рівнем сервісу.

Для того щоб Україна стала рівноправним членом міжнародних економічних відносин, необхідно реалізовувати заходи, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності національних підприємств на світовому ринку. Реалізація цього завдання об'єктивно вимагає проведення комплексних досліджень і визначає масштаби аналізу та розробок щодо удосконалення механізму державної підтримки українських підприємств і забезпечення їх конкурентоспроможності на світовому ринку. Разом з тим недосконалість наявних методів оцінки товарної та географічної структури експорту знижує результативність заходів зовнішньоторговельної політики країни.

Процес регулювання зовнішньої торгівлі потребує комплексного підходу, який передбачає вибір відповідних факторів зміцнення міжнародного торговельного співробітництва, розробки методик аналізу та створення дієвої системи розвитку експортного потенціалу України відповідно до сучасних світових тенденцій.

Дослідження процесу розвитку експорту як елементу міжнародної торгівлі базується на критичному аналізі існуючих теорій і концепцій. У результаті дослідження вчених визначено, що застосування класичної та неокласичної теорій міжнародної торгівлі в “чистому вигляді” для збільшення її експортної складової не давало позитивних результатів для країн, що розвиваються. Для всіх країн з перехідною економікою характерні проблеми вибору у сфері становлення відкритої до зовнішнього світу ринкової системи: протекціонізм чи вільна торгівля.

Сучасні тенденції розвитку світового господарства потребують уточнення існуючих визначень експортного потенціалу. Під експортним потенціалом ми розуміємо здатність національної економіки виробляти конкурентоспроможні товари та реалізовувати їх на міжнародних ринках за умов постійного зростання ефективності використання природних ресурсів, розвитку науково-технічного потенціалу, валютної і фінансово-кредитної систем, а також сервісно-збутової інфраструктури підтримки експорту без нанесення збитків економіці при забезпеченні економічної безпеки країни в цілому. [7]

Україна володіє значним експортним потенціалом, здійснює зовнішньоекономічні операції з партнерами із 182 країн світу. Проте обсяги експортних послуг та поставок за останній період становили лише 10,3 млрд. доларів. Такий несприятливий результат спричинений насамперед незадовільним станом міжнародних відносин України. Сучасні несприятливі тенденції у зовнішній діяльності України не залишають сумніву у тому, що необхідна умова інтенсифікації зовнішньоекономічної діяльності на сучасному етапі -- потреба підвищити ефективність використання вітчизняного експортного потенціалу. Значення експорту як основного джерела валюти і фактора стимулювання вітчизняного виробництва особливо зростає в умовах звуження внутрішнього платоспроможного попиту (приблизно 39% ВВП України реалізують на зовнішніх ринках).

Отже, необхідно невідкладно формувати в Україні сприятливі економічні, організаційні, правові та інші умови для розвитку й ефективного використання її експортного потенціалу, а також створювати механізми державної фінансової, податкової, інформаційно-консультативної, маркетингової, дипломатичної та інших видів допомоги вітчизняним експортерам. [10]

Росія

Обсяг взаємної торгівлі товарами і послугами між Україною та Росією у 2010 році збільшився на 15,3 мільярдів доларів або в 1,6 раза і склав майже 41,5 мільярдів доларів. Зростання товарообороту відбувається в основному за рахунок зростання вартості імпорту російських енергетичних товарів -- газу, нафти та продуктів її перегонки. Імпорт мінералів України з Росії в загальному товарообігу двох держав сягає близько 40 відсотків. (Див. додат. А)

Різке падіння імпорту українських товарів у Росію почалося із серпня 2000 року, коли вийшов сумно відомий Указ президента Російської Федерації №1216 «Про оподаткування на додану вартість товарів, що відбуваються з території України і які ввозяться на митну територію Російської Федерації». Цим документом було введено з 1 вересня 2000 року стягування ПДВ з імпортованих у Росію українських товарів. У наслідку термін був перенесений на 1 жовтня. З цього дня український товарний експорт у Росію упав майже в півтора рази. (див. додаток Б)

Якщо із січня по вересень 2000 року середньомісячний обсяг експорту товарів з України в Росію складав $495,9 млн., то з жовтня по грудень ця величина упала до $306,5 млн. У першому півріччі 2001 року середньомісячний обсяг експорту українських товарів знизився до $271,5 млн. И навряд чи цю цифру можна вважати новою площадкою стабілізації - на україно-російському

Торговому фронті назрівають нові заткнення інтересів.

Табл. 2.1 Середньомісячні обсяги експорту з України в Росію, млн. USD

Місяць	1999р.	2000р.	2001р.	Падіння в 2001 у порівнянні з 2000,%
Січень	215,5	398,9	299,5	24,9
Лютий	336,1	447,8	248,4	44,5
Березень	390	489,4	301,1	38,5
Квітень	379,5	561,5	266,1	52,6
Травень	356,7	517,5	227,7	56
Червень	471,2	536,9	286,2	46,7
Липень	580,4	530,1	276,4	47,9
Серпень	551,9	505,3	220,5	56,4
Вересень	552,8	475,5	198,7	58,2
Жовтень	619,7	295,6	100,5	66,0
Листопад	574	331,1	156,7	52,6
Грудень	441,5	358,5	140,8	60,7

Варто помітити, що російський імпорт в Україну знизився в набагато меншій мірі, що з'ясовано розходженнями в структурі товарних потоків. Як відомо, близько 90% товарів, увезених з Росії в Україну приходиться на енергоносії, сировину і напівфабрикати. А от у структурі експорту товарів і послуг з України в Росію власне послуги і роботи складають близько 47%, причому основна їхня частка приходиться на транзит нафти і газу.

Найбільш твердий удар був нанесений по групі товарів традиційного українського експорту: зерну і зернопродуктам, цукру, рослинній олії, харчовому спирту, горілці, пневматичним шинам, феросплавам, прокату, авіадвигунам, електротрансформаторам і деяким іншим видам машинобудівної продукції.

2.2 Аналіз динаміки розвитку імпортних операцій

Імпорт -- ввезення товарів, послуг (іноді може вживатися щодо капіталу, знань, технологій).

В Україну з рiзних кpaїн cвіту надходять промислове устаткування, медичне обладнання, рiзнi припади, хiмiчнi товари, джут, цитрусовi, продукцiя легкої промисловостi. Проте для таких тoвapiв, як напої, тютюновi вироби, радiотовари, жувальна гумка i деякi iншi товари широкого вжитку, необхiдно створювати економiчнi бар'єри для того, щоб зменшити дефiцит платiжного балансу i пiдвищити попит на аналогiчну вiтчизняну продукцiю.

Товари і послуги, що одна країна продає іншій для внутрішнього використання, обробки чи перепродажу (Гонконг, наприклад, серйозно залежить від імпорту для своєї експортної діяльності). [9]

Імпорт може бути:

o видимим (товари);

o невидимим (послуги).

Виділяють також реімпорт.

Якщо країна, що імпортує, не має контрбалансу у вигляді експорту, це може призвести до балансових труднощів і відповідно до обмеження імпорту у вигляді якої-небудь форми протекціонізму (типу імпортних тарифів або накладення квот на імпорт).

Імпорт забезпечує для виробничих та індивідуальних споживачів, а також для країни, низку додаткових переваг.

Зокрема :

o доступ до дешевих та більш якісних товарів готових виробів, сировинних та інших матеріалів та комплектуючих деталей;

o наповнення ринку дефіцитними товарами або товарами, які взагалі не виробляються на національній території;

o зростання конкуренції та стимулювання завдяки цьому оптимізації, підвищення виробництва на національній території;

o налагодження сталих виробничих зв'язків щодо кооперування виробництва з інонаціональними партнерами;

o розвиток технологій завдяки поширенню ввезення науково-містких товарів.

За п'ять років (2006-2010 рр.) Україна імпортувала товарів на 297,41 млрд. долл. США.

Імпорт послуг: 25,78 млрд. долл. США.

Загальний імпорт: 323,19 млрд. долл. США.

Основними видами українського товарного імпорту традиційно є паливно-енергетичні ресурси, продукти нафтопереробки, сировина та продукція хімічної та нафтопереробної промисловості, вироби чорної та кольорової металургії, машинобудування, електроніка. (Див. додаток В) [8]

Енергетичні матеріали - $85.77 млрд. (25%)

Механічне обладнання - $46.24 млрд. (13%)

Транспортні засоби - $31.28 млрд. (9%)

Послуги - $25.78 млрд. (7%)

Недорогоцінні метали - $21.27 млрд. (6%)

Полімери та каучук - $16.74 млрд. (5%)

Фармацевтика - $10.33 млрд. (3%)

Руди, шлаки, зола - $5.44 млрд. (2%)

Інше - $106.12 млрд. (29%)

Імпорт (млн. доларів США):

Всього -- 45435.6

o Країни СНД -- 19692.7

§ Російська Федерація -- 13235.8

§ Казахстан -- 2033.9

§ Білорусь -- 1692.8

§ Узбекистан -- 1640.8

o Європа -- 16233.8

§ Німеччина -- 3852.1

§ Польща -- 2170.3

§ Італія -- 1139.8

o Азія -- 6541.0

§ Китай -- 2734.3

o Африка -- 617.6

o Америка -- 2198.0

§ США -- 1286.3

o Австралiя i Океанiя -- 149.4

Основними видами українського товарного імпорту традиційно є паливно-енергетичні ресурси, продукти нафтопереробки, сировина та продукція хімічної та нафтопереробної промисловості, вироби чорної та кольорової металургії, товари легкої і місцевої промисловості, машинобудування, електроніка, товари харчової промисловості.

Україна в значних обсягах імпортує паливно-енергетичні ресурси, що передусім пов'язано з неефективністю енергоспоживання в країні. Крім того, по номенклатурі вітчизняного імпорту позначається відставання з ряду важливих напрямків НТП та промислового розвитку.

Можна визначити основні напрямки оптимізації імпорту в Україні в такому переліку заходів та регулюючих методик:

o проведення радикальної раціоналізації енерго- та матеріалоспоживання, поширення заощадливих технологій у виробництві та в побуті;

o перехід на використання альтернативних імпортних енергоносіїв сонячної, вітрової енергії, супутнього газу, метану, вугільних шарів, етилового спирту (його джерелом можуть бути побічна продукція та відходи сільського господарства й агропереробки, зокрема цукрових буряків після технологічного процесу виготовлення цукру), доцільним є переведення ряду електростанцій, які використовують газ, на вугільне паливо;

o збільшення розвідок та власного видобутку нафти й газу, більш повний видобуток промислових родовищ;

o поширення виробництва на території України тих товарів іноземних марок, які характеризуються найкращими споживацькими властивостями та користуються високим попитом;

o обмеження ввезення на територію України тієї продукції, яка заважає становленню молодих галузей обробної промисловості, та тих сфер виробництва, які не встигли вчасно реформуватися лише переходять на шлях ринкової діяльності (не піднімаючи цієї концепції непродуктивним захистом підприємств з неефективним менеджментом);

o запровадження ефективних механізмів антидемпінгових розслідувань та процедур стосовно тих іноземних фірм, які можуть бути звинуваченими у недобросовісній конкуренції;

o розвиток альтернативних імпортним поставкам виробництв (з урахуванням того, що магістральним напрямом формування відкритої економіки України має стати модель національної спеціалізації, а не економіки, яка будується за принципом “все-сам”)

o стимулювання інвестицій у розвиток тих галузей економіки, які програють у міжнародній конкурентній боротьбі, зокрема і на національному ринку через об'єктивний дефіцит у них фінансових ресурсів.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення митної політики України

Питання сучасної митної політики України залишаються актуальними в наш час, тому відповідно до Програми діяльності уряду України поступово проводяться заходи, які спрямовані на розробку нової редакції Єдиного митного тарифу України, в якому передбачається:

1) введення диференційованого підходу до рівня митного оподаткування залежно від того, виробляється в країні на недостатньому, достатньому чи надлишковому рівні;

2) застосування односторонніх обмежень імпорту, включаючи підвищення ставок ввізного мита;

3) широке застосування специфічних (на фізичну одиницю товару) та комбінованих ставок мита на товари так званого некритичного імпорту;

4) введення заходів митно-тарифного захисту сільськогосподарського виробництва України, в тому числі шляхом застосування сезонних ставок;

5) скорочення переліку країн, які користуються пільгами;

6) встановлення межі в 30% для імпортних ставок і розробка графіків поступового зниження рівнів митного оподаткування імпорту з доведенням протягом 5-7 років до рівнів, обумовлених двомовностями в рамках ГАТТ;

7) введення єдиного порядку сплати акцизів та ПДВ для товарів як вітчизняного, так й імпортного виробництва (з застосуванням податкового векселя);

8) зміна механізму начислення акцизу та ПДВ на імпортні товари;

Всі ці заходи спрямовані на адаптацію законодавства України в області митно-тарифної політики з нормами і правилами, закріпленими системою ГАТТ та поступове входження України в міжнародне торгове співтовариство. Також необхідно забезпечити максимальне використання нетарифних засобів регулювання (передовсім антидемпінгових, компенсаційних), що застосовуються у країнах-членах ГАТТ/СОТ, але не застосовуються в Україні. Вирішення проблем нетарифного регулювання потребує удосконалення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Для усунення недоліків у нормативно-правовій сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності необхідно прийняти нормативно правовий акт який би містив:

- перелік методів негативного регулювання, пов'язаних з довільною системою державних органів;

- перелік законодавчих актів, якими регулюється дозвільна система;

- суми витрат на здійснення цих заходів підприємствами.

Цей документ має стати свого роду комплексним документом, що регулюватиме митну дозвільну систему та охоплюватиме основні питання щодо дозвільного нетарифного регулювання.

Було б доцільнішим з боку держави створити більш сприятливі умови підприємствам для використання переваг фінансового лізингу поряд з придбанням основних засобів та надати їм права за угодами фінансового лізингу застосувати порядок документального оформлення об'єктів основних засобів відповідно до митного режиму тимчасового ввезення майна одночасно звільнивши їх від справляння мита та ПДВ.

Також значної уваги потребують системи контролю й аудиту в Митній службі України. Нині питання організації фінансового митного контролю є досить актуальним, але ще мало вивчені й недостатньо висвітлені в спеціальній літературі.

Створення в організаційно-управлінській структурі ДМСУ контрольно-аудиторського підрозділу, який буде підпорядковуватися безпосередньо Голові митної служби України та здійснюватиме як зовнішній аудит, так і внутрішній контроль, є необхідним. Створення такого підрозділу та комплексний підхід щодо організації його роботи дозволить створити цілісну та ефективну систему зовнішнього та внутрішнього контролю в митних органах та посилить роль митних органів у забезпеченні захисту економічної безпеки держави від внутрішніх та зовнішніх загроз під час здійснення зовнішньоекономічних операцій.

З 1 січня 2004 року почав працювати новий Митний Кодекс України. І це є знаковою подією як для України, так і для Європейської спільноти в цілому. Оскільки приведення у відповідність до світових стандартів національного законодавства у галузі митної справи стане відчутним кроком у досягненні поставленої мети з гармонізації та уніфікації законодавства нашої держави, тобто розширення вітчизняного правового поля у контексті розвитку міжнародного права, як того вимагають норми добросусідства.

Митна служба грає важливу роль в стратегічному розвитку міжнародної торгівлі та світового ринку.

Вступ України до Світової організації торгівлі став об'єктом розгляду в Верховній Раді, Кабінеті Міністрів України, темою дискусій в наукових та ділових кругах. За оцінкою Уряду України, вступ до СОТ дозволить збільшити ВВП на 2% і принесе до бюджету до 1,5 млрд. доларів США; скорочення митних пільг - ще на 1 млрд. грн.

Важливим позитивним моментом для розвитку українського бізнесу стане спрощення митних процедур. Всі торгові партнери України відмічають, що процедури митного оформлення імпорту являються одним з основних нетарифних бар'єрів в торгівлі. Зменшення рівня ввізного мита практично на всі види імпортної продукції підвищить конкурентоспроможність підприємств, які використовують імпортні комплектуючі. З іншого боку, об'єктивно неминучі проблеми в деяких галузях української економіки, зростання безробіття, та прийняття «тяжких та непопулярних» рішень. В сфері електроенергетики головна вимога СОТ - приведення тарифів у відповідності з собівартістю плюс прибуток для розвитку виробництва. Це обернеться значним подорожчанням електроенергії. В машинобудівній галузі передбачається ввіз в Україну машин неперервного розливу сталі, під'ємно-транспортного обладнання для вугільних шахт. За оцінкою експертів, тільки в перший рік членства в СОТ це може знизити обсяги вітчизняного виробництва на 10-15%. В результаті виробники машинобудівної продукції можуть лишитися своїх пільг і ринків. На підприємствах хімічної промисловості буде тяжке становище зі збутом лаків, фарб. Не виключно, що закриються підприємства з виробництва електроніки, які не в змозі розробляти нову продукцію.

Враховуючи, що вступ до СОТ передбачає обмеження протекціоністських заходів, субсидій і дотацій, найбільші втрати понесуть підприємства, які працюють неефективно або з використанням різних пільгових умов. Це призведе до закриття збиткових підприємств, а також тих, у яких немає фінансових ресурсів для модернізації виробництва, що в свою чергу, може загострити ситуацію на ринку праці.

В першу чергу це стосується вугільної промисловості, реструктуризація якої проходить відповідно до програми «Український вугіль». Тому вугільна галузь потребує особливого підходу в переговорному процесі.

Автомобільна галузь України функціонує завдяки державній підтримці. Зокрема, Закон України «Про стимулювання автомобільного виробництва в Україні» надав низку переваг компанії «Деу - АвтоЗаз», що прямо суперечить Угоді про субсидії та компенсації, діючої в рамках СОТ. Україна, у випадку СОТ повинна привести автомобільне виробництво в режим у відповідності з нормами світової торгівлі. Таким чином, вартість вітчизняних автомобілів зросте в 1,5-2 рази і вони не зможуть конкурувати з імпортними машинами, які мають більш високі якісні показники.

Особливо тяжка ситуація в сільському господарстві, яке не готове до нових правил гри, визначених СОТ. Так, наприклад, на ввіз в Україну тросникового цукру, по рішенню країн - членів Робочої групи по прийняттю України до СОТ, встановлена щорічна тарифна квота в обсязі 200-260 тис. тон. За оцінкою багатьох експертів баланс білого цукру на 2002-2003 маркетинговий рік показує, що без підвищення обсягу імпорту тросникового цукру в Україні виникає дефіцит цього продукту.

Сьогодні на ринку харчових продуктів України 93% продуктів українського походження, в той час як в європейських країнах частина власних продуктів 50-60%. Очікуваний приток імпорту не буде значним, але частина імпортної продукції все ж збільшиться приблизно на 20%.

Стратегічною метою діяльності СОТ є зниження трогових бар'єрів та полегшення економічного обміну товарами та послугами між країнами. При цьому слід виходити з:

1) повного використання можливості захисту українських товаровиробників, які офіційно закріплені в документах СОТ;

2) розробка доповнюючи до цих положень заходів по захисту українського товаровиробника, виходячи з національних інтересів України.

Митні відносини в рамках нетарифного регулювання передбачають заходи для регулювання зовнішньої торгівлі за виключенням мита. До цієї категорії відносять різні заходи фінансової, технічної, адміністративної, кредитної та торгової практики (заборони, квотування, ліцензування, сертифікація, санітарні, ветеринарні та фітосанітарні обмеження, валютний контроль за експортом та імпортом). У зв'язку з недоліками тарифного та нетарифного регулювання, зміни, які відбудуться в економіці підприємств у зв'язку зі вступом України до СОТ, потребують коректив діяльності органів митної служби.

Серед актуальних завдань треба визнати потребу вдосконалення митного законодавства, зокрема, що стосується використання в Україні широкого спектру митних режимів, питань квотування та ліцензування, закріплення в митному законодавстві основних принципів митної політики України та прав фізичних і юридичних осіб щодо захисту їх законних інтересів при переміщенні товарів, валютних цінностей та інших предметів через митний кордон. Віддаючи належне таким завданням як захист внутрішнього ринку та вітчизняних товаровиробників, не слід забувати про необхідність залучення іноземних інвестицій та інтеграції української економіки до світового ринку.

Для цього існує потреба в приведенні митних тарифів у відповідність з вимогами ГАТТ/СОТ, що є однією з умов вступу України до цієї організації. Та й взагалі не треба плутати національні інтереси держави - тобто інтереси всього українського суспільства з інтересами окремих осіб, керівників, лоббі, політичних сил. Головною ідеєю ГАТТ/СОТ є захист національного ринку та національних виробників від недобросовісної конкуренції, а не від конкуренції взагалі, а певні сили в Україні, відстоюючи свої вузько галузеві інтереси, замість економічних перетворень та модернізації підприємств, намагаються за допомогою митних засобів забезпечити ринки збуту для своєї неконкурентно-спроможної продукції. Саме для уникнення цієї ситуації і необхідно чітке законодавче визначення змісту національних інтересів як об'єкту захисту митною політикою.

Як підкреслив Президент України у Посланні до Верховної Ради України 2000 року “Україна: поступ у ХХІ століття”: ”Сценарій відгородження від зовнішнього світу, який відстоюється деякими політичними силами є небезпечні і безперспективні.

Сучасні процеси глобалізації вимагають від України якомога ширшого залучення її в міжнародну торгівельну систему. Особливого значення набуває остаточне вирішення питань, що стосуються вступу України до СОТ та втілення в життя положень Угоди про партнерство і співробітництво з ЄС.” За умов вдосконалення митної політики та системи органів її реалізації вирішується головне завдання - забезпечується стабільний розвиток держави і зростає її вплив в системі міжнародних відносин. [5]

Висновок

Отже, митна політика являє собою певний комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективного функціонування митних кордонів та забезпечення захисту національних інтересів та національної безпеки держави у зовнішньоекономічній сфері.

Засоби державного впливу на зовнішньоекономічні відносини застосовуються щодо правових відносин, що виникають при переміщенні товарів, інших предметів та транспортних засобів через митний кордон України. Такий спосіб реалізації митної політики засновано на критерії територіальної юрисдикції, до складу якої входять права держави обкладати податками будь-яку особу чи підприємство, що знаходяться на його території та вимагати від них виконання вимог правових норм цієї держави (правомірної поведінки).

митна політика визначає роль митних органів конкретної держави в міжнародному співробітництві щодо вирішення деяких глобальних завдань, які постають перед світовим співтовариством. Серед таких проблем треба відзначити підтримання міжнародної безпеки, а саме контроль та боротьбу з незаконним переміщенням зброї, радіоактивних та токсичних речовин та так званих "критичних технологій", підтримання міжнародних економічних санкцій, підтримання екологічної безпеки та боротьбу з міжнародною злочинністю, в першу чергу з контрабандою наркотичних засобів У формуванні митної політики виражаються інтереси держави та суспільства в цілому (національні інтереси) та інтереси окремих фізичних та юридичних осіб (наприклад, при проведенні антидемпінгових справ по заявах суб'єктів господарської діяльності).

Список використаних джерел:

1. Дубнюк Е.М. «Мито» як системна категорія економічної теорії. //Формування ринкових відносин в Україні-2006. - №5 с.28

2. Полонський О.Ю. До історії митного оподаткування в Україні.//Фінанси України. - 2004. - №7. - С. 144-146.

3. Чорний В.Б. Історико-правові аспекти розвитку митної справи на поділлі з найдавніших джерел//Митна справа-2008-№3 (57) с.30

4. Ващенко В. Митно-тарифне регулювання в Україні // Митна справа.-2001.-№4.-с.16-24.

5. http://ua-referat.com /Митна_політика_України_на_сучасному_етапі

6. Білоус О.О. Правове регулювання експортно-імпортних операцій в Україні / О.О. Білоус // Форум права. - 2011. - № 2. - С. 64-69 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua

7. Пирець Н.М. Шляхи стимулювання експортного потенціалу України // Донбасс-Инвест. - 2006. - №5-6. - С.97-98.

8. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля. -- К., 2001.

9. Волкова І.А. Методика аналізу експортно-імпортних операцій в діяльності підприємств [Текст] / І.А. Волкова, І.В. Гірчук // Вісник ЖДТУ. Економічнінауки. - 2010. - № 3 (53). - С. 53-55.

10. Бережнюк І.Г. Економічна ефективність митної справи: аналіз критеріїв оцінки / І.Г. Бережняк // Фінанси України. - 2007. - № 1.

11. Крисоватий А.І. Економічний зміст і складові митної системи держави / Ф.І. Крисоватий, В.П. Мартинюк // Фінанси України. - 2009. - № 6. - С. 29-38.

Додаток А

Мал. Структура загального експорту в Росію з України

11% - прод. метал. пром.

13% - прод. харчування

14% - прод. машинобудув.

15% - інше

47% - послуг. роботи

Додаток Б

Мал. Структура загального імпорту з Росії в Україну

3% - інше

9% - прод. машинобудув.

14% - енергоносії

74% - послуги роботи

Додаток В

Граф. Структура імпорту України за 2006-2010 рр. включно

Размещено на Allbest.ru