Джерела митного права України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Кафедра конституційного та адміністративного права

Контрольна робота

з Митного права України

на тему:

Джерела митного права України

Виконав:

студент 4 курсу ,8 групи

юридичного факультету

денної форми навчання

Сумін В.Д.

Київ 2013

План

Вступ

1. Характеристика джерел митного права України

2. Аналіз Митного кодексу України

3. Характеристика міжнародних джерел митного права

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Із становленням України як незалежної держави, розкріпаченням економічної активності населення та міграційної політики особливого значення набуло забезпечення її економічної самостійності, невід'ємним елементом якої є митна система. Відповідно до розділу VI Декларації про державний суверенітет України Україна самостійно створює банківську (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет. Отже, самостійний розвиток України з самого початку пов'язувався із її суверенітетом у зовнішньоекономічній діяльності, де особливого значення набуває митна справа, основу якої складає митне законодавство.

Характерно, що врегулювання митної справи стало одним із перших та пріоритетних завдань України на шляху до самостійності. Так, ще 25 червня 1991 р. Верховна Рада Української РСР приймає Закон Української РСР «Про митну справу в Українській РСР», де визначено, що ним регулюються відповідно до Конституції правові засади організації митної справи при орієнтації на формування спільного ринкового простору і митних союзів із іншими країнами. Україна як суверенна країна самостійно створює митну систему та здійснює митну справу. Остання визнається складовою частиною зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності. Отже, митна справа започатковувалася як елемент зовнішньої політики України та зовнішньоекономічної діяльності. Відкритість чи закритість суспільства пізнається через низку зовнішніх та внутрішніх чинників, чимале місце серед яких відводиться митній справі.

Митна справа Ї це відносини, що складаються в системі зовнішньоекономічних відносин, важлива ланка в міжнародному співробітництві на регіональному та національному рівнях. Вона складається з митної політики, міжнародних правил, зовнішньоторгівельних угод, порядку та умов переміщення через митні кордони товарних, транспортних, фінансових та інформаційних потоків, а також із загальноприйнятних заходів тарифного та нетарифного регулювання, експортного контролю тощо.

У нових умовах митна справа виступає не лише як інструмент та провідник зовнішньоекономічної діяльності, а й має важливіше значення, стаючи регулятором і засобом формування нових економічних відносин та зв'язків.

Вивчення митної справи набуває особливої актуальності в сучасних умовах, оскільки її об'єктивно зростаюча роль у внутрішньоекономічних процесах та розширення діапазону її впливу на зовнішньоекономічну діяльність зумовили, в свою чергу, необхідність підходу до регулювання всього складного та неоднорідного комплексу відносин, пов'язаних безпосередньо з реалізацією митної справи. Врахування цих обставин є необхідною умовою проведення ефективної митної політики. Кількісне зростання зовнішньоекономічних зв'язків, суттєві якісні зміни вимагають активного втручання держав у процес регулювання цієї діяльності з метою оптимізації, підвищення ефективності засобів, форм та інструментів.

1. Характеристика джерел митного права України

Джерелами митного права є різноманітні форми вираження норм митного права, які встановлюють загальні правила поведінки суб'єктів у митній сфері. В зв'язку з тим, що в більшості митні відносини є владовідносинами, то основне регулятивне навантаження припадає на нормативні акти. Це пояснюється тим, що при здійсненні митної справи митні органи та їх посадові особи повинні керуватися виключно нормами права.

Основним джерелом митного права є Конституція України. В ній встановлено ряд норм, які мають загальне значення: про спрямування діяльності держави та її органів, про верховенство права, про міжнародні договори як частину національного законодавства України, про забезпечення регулювання і захисту власності, екологічної безпеки й підтримання екологічної рівноваги на території України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки, спрямованість зовнішньоекономічної діяльності на забезпечення національних інтересів шляхом підтримання мирного й взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства та ін.

Другий рівень конституційних норм - спеціальний. Він встановлює висхідні засади митної діяльності України.

Відповідно до п. 9 ст. 92 Конституції України засади зовнішньоекономічної діяльності і митної справи визначаються виключно законами України. Пункт 22 цієї статті встановлює, що виключно законами України також встановлюється державний бюджет і бюджетна система; система оподаткування; податки і збори; засади створення й функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційних ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України. До повноважень КМ України п.8 ст. 116 Конституції України віднесено організацію й забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи.

Інтеграційний напрям розвитку нашого законодавства та міжнародні зобов'язання України визначають значення міжнародних конвенцій і домовленості у сфері митного права як його джерел. Це випливає з того, що, якщо є розбіжності між міжнародними актами, що ратифіковані в Україні, і національним законодавством, діють саме перші.

Міжнародні угоди з митної справи охоплюють такі напрями як:

- процедуру догляду міжнародних поштових відправлень;

- уніфікацію митних правил при морському, залізничному, повітряному, автомобільному сполученні та змішаних перевозах;

- митне оформлення контейнерів;

- правовий статус осіб, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, і митний режим багажу, що перевозиться окремо від пасажирів.

Серед джерел митного права можна назвати і такі акти як:

публікації Міжнародної торговельної палати, наприклад, міжнародні торгові терміни - «Інкотермс-90», «Уніфіковані звичаї й практика для документарних акредитивів»;

документи Європейської економічної комісії ООН, наприклад, загальні умови постачань, проформи контрактів і т. п.;

звичаєве право (звичаї, звичаї ділового обігу);

судово-арбітражна практика.

Основне ж навантаження регулювання митних відносин припадає все ж таки на МК України, як кодифіковане зібрання найбільш важливих норм митного права. МК України прийнято 20 грудня 2001 р. і підписано Президентом України 11 липня 2002 р.

Структурно МК України складається із преамбули, 21 розділу, що розбиті на 67 глав і мають 432 статті. Характерно, що кодекс у редакції від 20 грудня 2001 р. мав 24 розділи, що були розбиті на 78 глав і мали аж 524 статті.

Структура митного кодексу України зумовлює систему цього права та відповідно послідовність викладення матеріалу у цьому посібнику. У той же час за наполяганням Президента України і ряду народних депутатів відносини, що стосуються митно-тарифного регулювання, і в подальшому зберегли свою відносну автономію.

Положення МК України деталізуються у поточних законах. Наприклад, Закон України «Про єдиний митний тариф» регулює види та порядок стягнення мита. Серед інших законів України, що відносяться до митного права, варто відзначити такі як «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р., «Про введення єдиного збору, що стягується у пунктах пропуску через державний кордон України», від 4.11.1999 р. «Про ставки акцизною збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби» від 24.05.1996 р., «Про транзит вантажів» від 20.10.1999 р., «Про звільнення від обкладення митом предметів, які вивозяться (переміщуються) громадянами через митний кордон України», «Про режим іноземного інвестування», «Про вивіз, ввезення й повернення культурних цінностей». «Про гуманітарну допомогу» та інші.

У митному праві України присутня значна частка відомчих норм, що приймаються наказами Державної митної служби України. Державна митна служба України як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує проведення в життя державної митної політики, організовує функціонування митної системи та здійснює управління цією сферою відповідно до п. 8 Положення про державну митну службу України в межах своєї компетенції видає накази, організовує і контролює їх виконання. У передбачених законодав- ством України випадках її рішення є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоуправління, підприємствами, закладами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

2. Аналіз Митного кодексу України

Перший митний кодекс України був ухвалений Верховною Радою України 12 грудня 1991 р. Він складався з 11 розділів і врегульовував питання організації митної служби, митного контролю та митного оформлення, порядок переміщення і пропуску через державний кордон товарів та інших предметів, порядок перевезення, зберігання товарів та інших предметів, що перебувають під митним контролем, і розпорядження ними. Окремі розділи його стосувалися питань контрабанди, порушення митних правил, відповідальності митних органів України, їх посадових осіб та ін.

Зміни, які відбулися більш як за 20 років, що минули з часу його прийняття, у нашій державі і суспільстві, в економіці України, її зовнішньоекономічній діяльності тощо зумовили необхідність розроблення нового митного кодексу.

Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в нашій державі, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів нашої держави, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення дотримання законодавства України з питань митної справи. Порівняно з попереднім Кодексом він значно більший за обсягом, регулює набагато ширший спектр суспільних правовідносин. Навіть загальна порівняльна характеристика цих двох кодексів дає змогу сказати, що в останньому майже у 2 рази більше розділів (11 і 21) і майже втричі більше статей (164 і 432). Певне уявлення про зміст Митного кодексу України дає назва його розділів. Як зазначалося, він має 21 розділ, а саме:

Розділ I. Загальні положення (статті 1-39).

Розділ II. Митний контроль (статті 40-69).

Розділ III. Митне оформлення (статті 70-90).

Розділ IV. Переміщення та пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України (статті 91-109).

Розділ V. Митні процедури при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту (статті 110-153).

Розділ VI. Розпорядження товарами, що перебувають під митним контролем (статті 154-175).

Розділ VII. Підприємницька діяльність із надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів за перевезення товарів, що переміщуються через митний кордон України або перебувають під митним контролем (статті 176-184).

Розділ VIII. Митний режим щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України (статті 185-246).

Розділ IX. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами (статті 247-254).

Розділ X. Контроль за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності (статті 255-258).

Розділ XI. Митна вартість товарів, методи визначення митної вартості товарів (статті 259-275).

Розділ XII. Країна походження товару (статті 275-285).

Розділ XIII. Митні пільги (статті 286-302).

Розділ XIV. Митна статистика (статті 303-310).

Розділ XV. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (статті 311-314).

Розділ XVI. Верифікація сертифікатів про походження товарів з України (статті 315-316).

Розділ XVII. Запобігання контрабанді (статті 317-318).

Розділ XVIII. Порушення митних правил і відповідальність за них, відповідальність осіб, які беруть участь у провадженні в справах про порушення митних правил (статті 319-355).

Розділ XIX. Провадження у справах про порушення митних правил (статті 356-406).

Розділ XX. Працівники митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій (статті 407-432).

Розділ XXI. Прикінцеві положення.

Далі розглянуто найбільш суттєві риси нового Кодексу, а також проаналізовано зміст його найважливіших розділів.

У Кодексі розкривається зміст термінів і понять, що в ньому вживаються. Зокрема «валютні цінності (валюта України)», «іноземна валюта», «платіжні документи» та інші цінні папери; «банківські метали»); «ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України»; «вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України»; «вільний обіг»; «громадяни»; «декларант»; «декларація митної вартості»; «експрес-перевізник»; «зона митного контролю»; «зона спрощеного митного контролю»; «контрафактні товари»; «культурні цінності»; «митна декларація»; «митне забезпечення»; «митне оформлення»; «митний контроль»; «митний режим»; «митні органи»; «митні правила»; «митні процедури»; «нерезиденти»; «перевізник»; «переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях»; «переміщення товарів через митний кордон України у міжнародних поштових відправленнях»; «переміщення товарів через митний кордон України у міжнародних експрес-відправленнях»; «переміщення товарів через митний кордон України у несупроводжуваному багажі»; «переміщення товарів через митний кордон України у ручній поклажі»; «переміщення товарів через митний кордон України у супроводжуваному багажі»; «підприємство»; «посадові особи підприємств»; «посадові особи представництв іноземних держав та міжнародних організацій»; «право інтелектуальної власності»; «суб'єкти права та об'єкти права інтелектуальної власності»; «предмети»; «представництво іноземної фірми»; «пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України»; «резиденти»; «спеціально виготовлене сховище (тайник)»; «судно каботажного плавання»; «транспортні засоби»; «уповноважена особа». Крім того, Кодекс визначає поняття митної політики як систему принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі, а також поняття митної справи, тобто порядку переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митного регулювання, пов'язаного з установленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямованими на реалізацію митної політики України.

Митне регулювання здійснюється на основі принципів:

1) виключної юрисдикції України на її митній території;

2) виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;

3) законності;

4) єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

5) системності;

6) ефективності;

7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб;

8) гласності та прозорості (ст. 4).

У Кодексі визначено структуру та організацію діяльності митної служби України, єдиної загальнодержавної системи, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій. Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Кодекс також містить групу норм, що регулюють взаємовідносини митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також із підприємствами та громадянами (статті 26-29). Значну частину Кодексу становить група норм, що регулюють суспільні відносини у сфері організації і здійснення митного контролю товарів і транспортних заходів, що переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів через:

1) перевірку документів та відомостей, необхідних для такого контролю;

2) митний огляд (огляд та переогляд товарів і транспортних засобів, особистий огляд громадян);

3) облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

4) усне опитування громадян та посадових осіб підприємств;

5) перевірку системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються під час переміщення товарів через митний кордон України;

6) огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом;

7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.

У Кодексі закріплені норми щодо митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються місце й час оформлення, порядок взяття проб та зразків товарів, регламентуються інші питання.

Статті 81-90 Кодексу регулюють питання декларування - заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, через учинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, установлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

У спеціальному розділі (ІV) розглянуто питання переміщення та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, визначено порядок здійснення попередніх операцій (подання документів митним органам у пунктах пропуску на митному кордоні України, повідомлення митних органів про намір ввезти товари на митну територію України та про намір вивезти товари за межі митної території України, а також про доставку товарів та документів у місце, визначене митним органом), переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України та тимчасового зберігання товарів і транспортних засобів на відповідних складах.

Одним з найбільших є розділ V, що має назву «Митні процедури при переміщенні товарів через митний кордон різними видами транспорту» (статті 110-153).

У ньому, зокрема, зазначається, що переміщення товарів через митний кордон України здійснюється засобами авіаційного, водного, автомобільного, залізничного, трубопровідного транспорту, а також лініями електропередачі. Крім того, в даному розділі закріплені особливості цих процедур на різних видах транспорту, а саме: морському і річковому (статті 121-132), авіатранспорті (статті 133-138), залізничному (статті 139-144), автомобільному (статті 145-147), трубопровідному та лініях електропередачі (статті 148-150), у міжнародних поштових та експресвідправленнях (статті 151-153).

Кодекс у розділі VІІІ визначає митний режим щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, нормативно закріплюється розгорнута характеристика таких видів митного режиму для переміщення товарів, як імпорт; реімпорт; експорт; реекспорт; транзит; тимчасове ввезення (вивезення); митний склад; спеціальна митна зона; магазин безмитної торгівлі; перероблення на митній території України; перероблення за межами митної території України; знищення або руйнування; відмова на користь держави.

Кодекс містить норми, що визначають особливості пропуску та оподаткування товарів, які переміщуються через митний кордон України громадянами (розділ ІХ). У них зазначається, що громадяни за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших законів України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім заборонених до ввезення в Україну та вивезення з України, а також щодо яких законом України встановлено обмеження у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Вивезення громадянами товарів за межі митної території України здійснюється у порядку та на умовах, визначених законодавством України для підприємств, якщо інше не передбачено законом. Це правило не поширюється на:

1) товари, сукупна вартість яких не перевищує суму, еквівалентну 200 євро;

2) предмети, які вивозяться (пересилаються) у зв'язку з виїздом за межі України на постійне місце проживання;

3) предмети, які входять до складу спадщини, оформленої в Україні на користь громадянина-нерезидента, за умови підтвердження складу спадщини органами, що вчиняють нотаріальні дії;

4) товари, які тимчасово вивозяться (пересилаються) за межі митної території України під письмове зобов'язання про їх зворотне ввезення;

5) товари, тимчасово ввезені на територію України під зобов'язання про їх зворотне вивезення, що підтверджується відповідними документами;

6) предмети, одержані громадянами-нерезидентами у вигляді призів і нагород за участь у змаганнях, конкурсах, фестивалях тощо, які проводяться на території України, що підтверджується відповідними документами;

7) предмети (майно) особистого користування, у тому числі предмети початкового облаштування, придбані в Україні громадянами-нерезидентами, які користуються пільгами згідно з міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, що вивозяться (пересилаються) цими громадянами у зв'язку з їх остаточним виїздом за межі України;

8) товари, придбані громадянами-нерезидентами на території України, загальна вартість яких не перевищує суми іноземної валюти, ввезеної цими громадянами під час в'їзду в Україну, за умови подання відповідних документів;

9) предмети, призначені для особистого користування, що вивозяться (пересилаються) громадянами-нерезидентами у зв'язку з остаточним виїздом за межі України;

10) товари, що вивозяться громадянами-нерезидентами у зв'язку з остаточним виїздом за межі України, на суму, що не перевищує 80 % доходу, одержаного за час роботи чи навчання в Україні, за умови подання відповідних документів.

У цьому ж розділі визначаються й умови ввезення громадянами товарів на митну територію України. Важливою частиною Митного кодексу України є розділ ХVІІІ, що визначає порушення митних правил і відповідальність за них, а також відповідальність осіб, які беруть участь у провадженні в справах про порушення митних правил. У ньому йдеться про те, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені даним Кодексом, настає у разі, якщо вони не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.

За порушення митних правил можуть бути накладені такі стягнення: попередження; штраф; конфіскація товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Попередження або штраф можуть застосовуватися тільки як основний вид стягнення за вчинене правопорушення, а конфіскація товарів - як основний і додатковий вид стягнення.

За одне і те саме порушення митних правил можуть накладатися тільки основне або основне і додаткове стягнення. Якщо статтею, якою встановлюється відповідальність за порушення митних правил, передбачається основне і додаткове стягнення, застосування лише додаткового стягнення без основного не допускається, за винятком випадків, передбачених ч. 2 статті 328 цього Кодексу.

Кодекс також визначає види порушень митних правил: порушення режиму зони митного контролю; неподання митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю; видача товарів, транспортних засобів без дозволу митного органу або їх втрата; недоставлення до митного органу товарів, транспортних засобів, документів; незупинення транспортного засобу; відправлення транспортного засобу без дозволу митного органу; причалювання до суден, що перебувають під митним контролем; неправомірні операції з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем, зміна їх стану, користування та розпорядження ними; вантажні та інші операції, що проводяться без дозволу митного органу; пошкодження або втрата митного забезпечення; порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю; недекларування товарів, транспортних засобів; пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання; перешкоджання посадовій особі митного органу в доступі до товарів, транспортних засобів і документів; неподання митному органу звітності щодо товарів, які перебувають під митним контролем або на територіях спеціальних митних зон; неподання митному органу документів та зразків товарів для проведення дослідження (аналізу, експертизи); переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності; порушення порядку зберігання товарів на митних ліцензійних складах та здійснення операцій із цими товарами; порушення встановленого порядку знищення (руйнування) товарів; порушення зобов'язання про зворотне вивезення чи зворотне ввезення товарів; порушення зобов'язання про транзит; порушення встановленого маршруту переміщення товарів; дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України поза митним контролем; дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю; використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів, в інших цілях; дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру.

За кожне із зазначених правопорушень Кодекс передбачає конкретні види адміністративних стягнень. Так, відповідно до ст. 353 зберігання, перевезення чи придбання товарів, транспортних засобів, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію цих товарів та транспортних засобів. Порядок провадження у справах про порушення митних правил передбачений у розділі ХІV Провадження у справах про порушення митних правил (статті 356-406).

Митний кодекс України. містить багато інших важливих положень організації митної справи, що свідчить про його вагомість як правової бази у цій галузі.

3. Характеристика міжнародних джерел митного права

Розглядаючи міжнародні договори як джерела митного права, слід зауважити, що вони можуть мати як універсальний, так і регіональний характер. До універсальних багатосторонніх міжнародних договорів слід віднести Конвенцію про створення Ради митного співробітництва від 15 грудня 1950 р. (Брюссель), Конвенцію про номенклатуру для класифікації товарів у митних тарифах від 15 грудня 1950 р. (Брюссель), Митну конвенцію про ввезення комерційних автотранспортів на обмежений строк від 18 травня 1956 р. (Женева), Митну конвенцію відносно матеріалу життєзабезпечення мореплавців від 1 грудня 1964 р. (Брюссель), Міжнародну конвенцію про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 р., відому ще як Конвенція Кіото, Митну конвенцію про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МТД від 14 листопада 1975 р. (Женева), Міжнародну конвенцію щодо взаємної адміністративної допомоги, у відверненні, розслідуванні та припиненні порушення митного законодавства від 9 червня 1977 р. (Конвенція Найробі), Конвенцію ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів від 27 травня 1980 р., Міжнародну конвенцію про гармонізовану систему описання і кодування товарів від 1 червня 1983 р. (Брюссель), Конвенцію про тимчасове вивезення від 26 червня 1990 р. (Стамбул) та ін.

Зазначені Конвенції є різними за змістом, обсягом і регулюють різні питання. Так, наприклад, Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур складається із преамбули, п'яти глав, у яких закріплено 19 статей. У преамбулі відзначається, що відмінності між національними митними процедурами можуть ускладнити міжнародну торгівлю й інші міжнародні обміни, а тому інтересам усіх держав відповідає спрощення, гармонізація митних процедур, що сприятиме ефективному розвитку торгівлі й іншим міжнародним обмінам.

Серед джерел митного права є також багатосторонні угоди, які укладаються на регіональному рівні між відповідними країнами. Прикладом може бути Угода про співробітництво і взаємодопомогу у митних справах від 15 квітня 1994 р., яка укладена в рамках СНД.

Немало укладається між державами і двосторонніх угод, що стосуються митної справи. З участю України укладено понад 30 угод та договорів з окремих питань митної справи. Так, з республікою Грузією укладені 13 квітня 1993 р. такі угоди: Угода про процедуру митного оформлення транзитних вантажів і взаємодію митних органів України і Республіки Грузія під час такого оформлення; Угода про митне оформлення транзитних вантажів і багажу громадян; Угода про взаємне визнання митних документів і митних забезпечень; Угода про співробітництво в боротьбі з контрабандою та порушення митних правил та ін. Подібного роду угоди укладено нашою державою з Азербайджанською Республікою, Республікою Білорусь, Республікою Казахстан, Литовською Республікою, Республікою Молдова, Російською Федерацією та іншими країнами як близького, так і далекого зарубіжжя.

Міжнародні організації, що діють у сфері митної справи, приймають акти, які є джерелами міжнародного митного права. Так, Всесвітня митна організація розробляє рекомендації, що забезпечують одноманітне тлумачення і застосування Конвенцій, укладених як за результатами роботи Ради, так і стосовно номенклатури для класифікації товарів у митних тарифах і оцінки товарів у митних цілях.

Ці рекомендації підготовлені Групою з вивчення можливості створення Європейського митного союзу. Крім того, розробляються рекомендації щодо примирення під час розгляду спорів з тлумачення і застосування Конвенцій. Сторони спору можуть раніше домовитися, вважати для себе рекомендації Ради обов'язковими (ст. 3 п. 4-5 Конвенції про створення Ради митного співробітництва).

Нинішня практика митного контролю передбачає і так званий третій канал. Так, у країнах - членах Європейського Союзу на підставі відповідних угод для їхніх громадян в аеропортах введено окремий третій канал, де вони проходять митне оформлення.

До міжнародних організацій, які поряд з виконанням інших функцій, займаються і митними питаннями, слід включити Світову організацію торгівлі, Конференцію ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), регіональні організації (наприклад, Європейські Співтовариства, СНД, Євразійське економічне співтовариство) та ін., які також приймають відповідні акти, що можуть розглядатися джерелами міжнародного митного права. Так, важливу роль у розробленні митних кодексів держав - учасниць СНД відіграли Основи митних законодавств держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, які були затверджені рішенням Ради глав держав СНД від 10 лютого 1995 р. У цьому документі визначені принципи правового, економічного та організаційного регулювання митної справи у державах - членах Співдружності. До речі, зазначені Основи використовувалися і під час підготовки Митного кодексу України та Митних кодексів держав - членів СНД.

13 березня 1992 р. у рамках СНД була підписана Угода про принципи митної політики (Україна і Азербайджанська Республіка Угоди не підписали).

Крім цього, статутні документи відповідних міжнародних організацій містять окремі норми та принципи, що входять до системи міжнародного митного права. Наприклад, у Договорі про заснування Європейського співтовариства, підписаного у Римі 25 березня 1957 р., є розділ IX «Спільна торговельна політика» (ст. 131-134) та розділ X «Митне співробітництво» (ст. 135), в яких зазначається, що, утворивши Митний союз між собою, держави-члени, виходячи зі спільних інтересів, прагнуть сприяти гармонійному розвитку світової торгівлі, поступовому скасуванню обмежень у міжнародній торгівлі та зниженню міжнародних бар'єрів (ст. 131), здійсненню митного співробітництва між державами-членами (ст. 135) тощо.

Висновки

Проаналізувавши дану тему, можна зробити наступні висновки: джерела митного права становлять єдину, цілісну систему, елементи (складові частини) якої перебувають у відносній субординації й ієрархічній підпорядкованості відповідно до логіки правового регулювання митної справи. митний законодавство кодекс

Під джерелом митного права маються на увазі правові акти органів державної влади, у яких установлюються норми митного права - загальні правила поведінки в митній сфері.

Джерелом митного права може бути не будь-який правовий акт, а тільки той, який містить загальні правила щодо митної справи та її елементи. Таким чином, джерело митного права має носити нормативний характер. Тому різні накази керівників митних органів про призначення на посаду, перерахування коштів, оголошення дисциплінарних стягнень, скасування незаконного акту органа нижчого рівня й таке інше не є джерелами митного права, тому що не містять загальнообов'язкових правил поведінки. Акти по конкретних питаннях називаються індивідуальними. Індивідуальні правові акти виступають як юридичні факти й породжують, змінюють або припиняють конкретні правові відносини в митній сфері. Індивідуальний характер правових актів може про бути в конкретності припису для певного суб'єкта, регулюванні конкретних відносин, однократності реалізації (застосування, виконання).

У митно-правових актах можуть міститися одночасно й нормативні приписи, й приписи оперативно-виконавчого або правоохоронного характеру.

Основними принципами побудови системи джерел митного права є конституційність і законність. Конституційність у цьому випадку передбачає сувору відповідність всіх джерел права основним принципам митного регулювання, закріпленим у Конституції України. Законність означає обов'язкову відповідність підзаконних актів приписам законів, на підставі й на розвиток яких приймалися дані підзаконні акти. У випадку порушення цієї вимоги підзаконні акти у встановленому законом порядку визнаються недійсними.

Митне право, як і багато галузей права, опирається на конституційну основу й на саму Конституцію. Одночасно із цим митне право ґрунтується як на внутрішньому, так і на міжнародному законодавстві. Конституція являє собою платформу, міцну базу для розвитку законодавства, у тому числі й митного.

Список використаної літератури

1. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року;

2.Митний кодекс України (ВРУ, 13.03.12, 4495);

3. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” // Нові Закони України.- К., 1991;

4. Положення про Митну службу України” затверджене Указом Президента України №1022/2000 від 24.08.2000;

5. Жорін Ф.Л. Правові основи митної справи в Україні: Тези лекцій. - К., КНЕУ. 2001;

6. Терещенко С., Науменко В. Основи митного законодавства в Україні. Навч.Посібник.-К,1999;

7. Коментар до Митного кодексу України за ред. М.М. Каленського, П.В. Пашка.-К.;

8. Основи митної справи в Україні : підручник / За ред. П. В. Пашка. - К. : Знання,2008;

9. Митна справа: У 3-х томах. Т.1 : Навч. посібник: Курс лекцій / За ред. А.Д. Войцещука.-К.:Мануфактура,2008;

10. Шишка Р.Б. Митне право України : Навч. посібник / Р.Б. Шишка, В.В. Сергієнко. - 3-тє вид., доп. й перероб. - Х. : Еспада, 2004;

11. Терещенко С. С. Основи митного законодавства України: Навчальний посібник. - К.: АТ «Август», 2001. - 422с;

12. Ківалов С. В., Кормич Б. А. Митна політика України: Підруч. - Одеса: Юр. літ-ра, 2002. - 255 с.

Размещено на Allbest.ru