Регулювання посередницьких та імпортних операцій в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Регулювання посередницьких операцій в Україні

Загострення економічних проблем та кризових явищ в Україні обумовлює необхідність пошуку оптимальних шляхів підвищення ефективності функціонування вітчизняних суб'єктів господарювання в сфері збуту продукції (робіт, послуг). Існує два основних способи доведення товару або послуги до споживача: можна продавати його беспосередньо клієнту або реалізувати його через посередників. Сьогодні практично жоден виробник не обходиться без допомоги останніх. Реалізація через посередника звільняє виробника від необхідності йому самому знаходити покупців і здійснювати продаж. При збуті товару беспосередньо споживачу виробник отримує весь прибуток, але йому необхідно слідкувати за ефективністю реалізації. Він повинен реалізувати свій товар настільки ж ефективно, що і професійний посередник, і за ту ж ціну. Часто посередники протягом багатьох років вкладають значні кошти в організацію складування і транспортування, тому товаровиробникові для забезпечення настільки ж ефективного збуту необхідно буде витратити просто астрономічні кошти. Тому кожен повинен займатися своїми справами: виробник - виробляти,посередник - доставляти товари до споживачів. Хоча можливі й виключення.

Предметом дослідження виступають усі методи і прийоми регулювання посередницьких операцій в Україні. Тоді, об'єктом дослідження виступають усі посередницькі операції що мають місце як на території України так і за її межами.

Метою дослідження є критичний аналіз та встановлення особливостей регулювання посередницьких операцій в Україні та країнах світу за для виявлення пріоритетних напрямів розвитку зазначеної сфери.

З економічної точки зору, задача посередників -- трансформувати асортимент продукції, що випускається виробниками, в асортимент товарів, необхідних споживачам. Виробники у великій кількості випускають обмежений асортимент продукції, а споживачам необхідний широкий асортимент товарів в невеликій кількості. Виконуючи функції канала розподілу, посередники закуповують у багатьох виробників велику кількість товарів. Після цього вони подрібнюють цю партію товарів на більш менші частини, що включають у себе весь асортимент продукції, необхідний для споживача. Таким чином, посередники відіграють велику роль у встановленні співвідношення між попитом та пропозицією.

Ефективність та своєчасність функціонування посередницької діяльності залежить від розвитку законодавчого та нормативно-правового забезпечення.

посередницький імпорт економічний

1.1 Сутність посередницьких операцій, їх класифікація

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності застосовують два методи виходу на зовнішній ринок: прямий та непрямий.

Прямий метод передбачає безпосередній вихід на зовнішній ринок виробника продукції. Прямі зв'язки мають ряд переваг: тісні контакти з контрагентом, кращі знання кон'юнктури ринку, швидше пристосування своїх виробничих потужностей до потреб споживача.

Непрямий метод полягає у здійсненні зовнішньоекономічних операцій через посередників.

Посередницькі операцій -- операції на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника.

Посередницькі операції забезпечують просування створеної виробником продукції до споживача. Вони здійснюються за дорученням виробника, постачальника, споживача та інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

За допомогою посередників у зовнішньоекономічну сферу втягується приблизно половина всіх видів зовнішньоекономічних операцій. Головна перевага цього методу полягає у тому, що виробнику продукції не потрібно вкладати значних коштів в організацію власної збутової мережі, він звільняється від турбот, зв'язаних з реалізацією зовнішньоекономічних операцій, таких як доставка в країну імпортера, сортування, упакування, підбір за асортиментом, пристосування до вимог місцевого ринку. Важливим фактором є й те, що посередники мають більш точну і обширену інформацію про ринок збуту. Здійснення зовнішньоекономічних операції через посередників має свої недоліки: виробник втрачає безпосередній контакт з ринком збуту та цілком залежить від сумлінності й добропорядності посередника.

До посередницьких операцій належать пошук партнерів для налагодження ділових контактів, підготовка договірної та контрактної документації, укладення договорів (контрактів), здійснення маркетингових досліджень, транспортно-експедиційні операції, кредитно-фінансове обслуговування (отримання капіталів у кредиторів та їх використання для надання авансових позик, купівля цінних паперів тощо), страхування, рекламні послуги, інші види обслуговування. Суб'єктами посередницьких операцій є посередники. Ними можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які налагоджують зв'язки між виробниками і споживачами з метою прискорення й полегшення руху, обігу продукції, валюти, інформації. Посередниками є агенти, брокери, дилери, дистриб'ютори, комісіонери, консигнатори, маклери, представники тощо.

Агент (лат. agens - діючий) - фізична або юридична особа, громадянин або організація, які є довіреною особою, посередником, уповноваженим здійснювати певні дії від імені іншої особи за дорученням і в інтересах цієї особи.

Брокер - посередник при укладанні угод між зацікавленими сторонами (клієнтами) про купівлю-продаж на біржах товарів, цінних паперів, валют. Брокером може бути окрема особа, фірма або організація, які не мають у своєму розпорядженні товарів (цінних паперів, валюти). Брокер діє за дорученням клієнта - продавця чи покупця. Діяльність брокера винагороджується лише за продані товари і його доход (брокеридж) формується або за рахунок наперед обумовленого відсотка від вартості проданого товару - цінних паперів, валюти тощо, або ж у вигляді виплати фіксованої винагороди за кожну продану одиницю чи партію товару. Брокери можуть об'єднуватися у брокерські контори, компанії, які монополізують вузькоспеціалізовані ринки. Такі об'єднання брокерів можуть мати мережу філій і бути пов'язаними з банками. Існують компанії біржових, страхових, валютних та інших брокерів. Брокерським об'єднанням банки можуть надавати кредити, за рахунок яких брокери надають позики своїм клієнтам, головним чином під заставу цінних паперів.

Дилер - це фізична або юридична особа, яка закуповує оптом продукцію компанії, а продає її в роздріб або малим гуртом (оптом). На біржі дилер -- приватна особа або фірма, член фондової біржі, який веде біржові операції від свого імені та за свій рахунок.

Дистриб'ютор (англ. -- distridution -- розподіл) -- фірма, підприємець, які здійснюють оптові закупівлі і збут певного виду товарів на регіональних ринках. Дистриб'ютори мають переважне право й можливості купувати і продавати устаткування, технічні новинки, програмне комп'ютерне забезпечення. Фірма може мати власного дистриб'ютора за кордоном, який є її єдиним представником - генеральним дистриб'ютором. Водночас він надає посередницькі маркетингові послуги продавцям і покупцям з монтажу й наладки устаткування тощо.

Комісіонер - особа, яка від свого імені продає або купує товари й цінні папери на користь і за рахунок третьої особи.

Консигнатор - агент, комісіонер, який передає товар консигнанта за кордоном з власного складу від свого імені за винагороду, яку отримує від власника (консигнанта) товару.

Маклер - посередник при укладанні торговельних і біржових угод, який діє за дорученням і за кошт клієнта на валютних, товарних і фондових біржах. Біржовими посередниками є також біржові торговці, брокери, джоббери, дилери та інші комерсанти.

Представник -- особа, яка представляє в певній галузі, регіоні інтереси підприємств, фірм, банків, компаній, які знаходяться в іншій країні, та здійснює угоди та інші юридичні дії від імені та в інтересах іншої особи згідно із домовленістю, офіційними повноваженнями або відповідно до вимог законів, адміністративних актів. На практиці один і той же посередник може виступати одночасно в різній ролі. За різними видами угод він може бути агентом і дистриб'ютором, брокером і агентом, виконувати імпортні й експортні операції і т.д. Це важливо враховувати при організації торгово-посередницької ланки зовнішньоекономічної діяльності.

З розвитком ринкових відносин і розширенням товарного виробництва виникає особливий вид посередника -- маркетингові посередники. Такі посередники -- фірми, що допомагають підприємствам у просуванні, збуті й розповсюдженні їх товарів серед споживачів. До маркетингових посередників належать торгові посередники, фірми-спеціалісти з організації товарного просування, агентства з надання маркетингових послуг і кредитно-фінансові установи. Доставляючи товари й послуги від виробників до споживачів, посередники забезпечують їх доступність у зручному місці та в потрібний час, спрощуючи процес обміну. Посередники також виконують специфічні допоміжні функції: надання торговельних послуг; забезпечення інформацією про ринок; підтримка в просуванні товарів і стимулювання збуту; відбір, стандартизація і фасування товарів; зберігання товарів на складах; транспортування товарів до місць продажу; розподіл ризику; фінансування виробників; спрощення купівлі. Послуги посередника можуть реально зменшити ціну, яку споживачі сплачують за товари, незважаючи на те, що посередники отримують прибуток (гонорар) за кожний проданий виріб. Посередники роблять зайвими численні контакти між виробниками і споживачами, які за відсутності посередника були б необхідними. Скорочуючи кількість угод між виробниками і кінцевими споживачами, посередники зменшують загальні витрати розподілу. Існує два основні типи посередників: оптовики і роздрібні торговці. Перші продають товари роздрібним торговцям, іншим оптовикам, інституціональним споживачам - урядовим відомствам, установам і організаціям, а також комерційним підприємствам. Другі - реалізують товари населенню.

В залежності від характеру взаємин між виробником і посередником, а також від функцій, які виконують посередники, виділяють наступні види посередницьких операцій:

* операції з перепродажу;

* комісійні операції;

* агентські операції;

* брокерські операції.

Операції з перепродажу здійснюються торговельними посередниками від свого імені і за свій рахунок. Торговельний посередник виступає стороною договору як з експортером, так і з кінцевим покупцем і стає власником товару після його оплати. Розрізняють два види операцій з перепродажу. У першому випадку посередник виступає по відношенню до експортера як покупець: він стає власником товару і може реалізувати його будь-кому і за будь-якою ціною. Відносини між експортером і посередником такого виду припиняються після виконання сторонами зобов'язань по договору купівлі-продажу.

Другий вид операцій - коли експортер і торговельний посередник підписали договір про продаж товарів на певній території у конкретний термін. Цей договір встановлює тільки загальні умови, що регулюють взаємовідносини сторін по реалізації товарів. Для його виконання сторони укладають самостійні контракти купівлі-продажу. Таким чином, операції з перепродажу допомагають у просуванні товарів від експортера до споживача, при цьому посередник зобов'язаний дотримуватися певних умов експортера. Назва таких посередників різноманітна: в США і Великобританії, Україні -- дистриб'ютори, в Німеччині - торгівці за договором чи торгівці за свій рахунок; в Бельгії і Греції - концесіонери.

Комісійні операції -- операції, що виконуються однією стороною - комісіонером, за дорученням іншої сторони, яку називають комітентом, за рахунок комітента. Взаємини між комітентом і комісіонером регулюються договором комісії, відповідно до якого комісіонер не купує товари комітента, а лише укладає угоди з купівлі-продажу товарів за рахунок комітента. Комісіонер укладає договір купівлі-продажу з покупцем від свого імені і сам одержує від нього платіж за поставлені товари. При цьому комісіонер не відповідає за кредитоспроможність третіх осіб. Такі угоди між комісіонером та комітентом називаються угодами чистої комісії.

Агентські операції здійснюються на основі доручення однієї сторони, що іменується принципалом, незалежній від неї іншій стороні, що іменується агентом, здійснювати купівлю-продаж товару на обговореній території за рахунок і від імені принципала. Агентські операції носять тривалий характер: мінімальний термін агентської угоди - два роки. В ролі агентів можуть діяти як фізичні, так і юридичні особи. Незалежність агента проявляється у тому, що він не перебуває у трудових відносинах із принципалом і діє самостійно на основі агентської угоди. Агент лише сприяє здійсненню угоди купівлі-продажу, але сам у ній (як сторона контракту) не бере участь і не купує за свій рахунок товари. Він діє лише як представник принципала в рамках відповідальності, покладеної на нього агентською угодою. Такі посередники в Німеччині, Австрії, Бельгії називаються торговими представниками; у Великобританії, США, Швейцарії, Скандинавських країнах - агентами, у Франції - представниками. В практиці США і Англії термін "агент" використовується як у вузькому значенні -- посередник, який уповноважений для укладення угод і здійснення інших дій від імені і за рахунок особи яку він представляє, так і в широкому -- посередник, що охоплює всі види представництва і посередництва.

Комерційний агент може бути суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності (фізична або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво в зовнішньоекономічній сфері. Агентські відносини виникають у разі надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій. За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню від імені цього суб'єкта за його рахунок. Агентський договір повинен визначити сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агенту, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень комерційного агента. Комерційний агент повинен особисто виконати дії, на які він уповноважений суб'єктом, якого він представляє.

Брокерські операції - операції, які полягають у встановленні через посередника-брокера (англ. - broker, франц. - courtier, нім. -- Makler) контакту між продавцем і покупцем (а також між страхувальником і страховиком, судновласником і фрахтівником). Брокер виступає винятково з метою зведення сторін, що беруть на себе зобов'язання за контрактом, що укладений за посередництвом брокера. На відміну від агента, брокер не знаходиться в договірних відносинах з жодною зі сторін і діє на основі окремих доручень. Крім головної функції -- знайти покупця для продавця чи навпаки -- брокер також може здійснювати контроль за виконанням договору (контракту). Брокер не має права представляти інтереси іншої сторони за винятком тих випадків, коли на це є згода клієнта. Іноді як посередники виступають два брокери - один за дорученням продавця, інший - за дорученням покупця. Брокери спеціалізуються на продажу, купівлі одного виду товару, біржового чи акційного. Посередників такого виду в різних країнах називають по-різному: у Франції - куртьє, в Німеччині і Швейцарії - маклерами, в Англії - брокерами.

1.2 Регулювання посередницьких операцій в Україні

В Україні вперше поняття посередницьких операцій та їх регулювання було висвітлено в ст. 4 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, в якій передбачалось, що “посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень”.

Державний рівень характеризується регулюванням посередницьких операцій безпосередньо на внутрішньому ринку. Основними нормативними актами є Конституція України, кодекси, закони та підзаконні нормативно-правові акти. Особливо важливими є вирізнення рівня підприємства у нормативно-правовому регулюванні, адже саме підприємства є суб'єктами здійснення даних операцій. На рівні підприємства складаються накази, посадові інструкції, договори, що опосередковано регулюють діяльність посередника. Найвищу юридичну силу має Конституція України, що забезпечує право громадянина на отримання життєво необхідних благ, в чому можуть сприяти посередники. Наступний рівень нормативно-правового регулювання забезпечується кодексами. Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Податковий кодекс України, Митний кодекс України визначають загальні аспекти діяльності посередників на ринку, положення щодо договірного регулювання та порядок оподаткування посередницьких операцій (табл. 1).

Таблиця 1. Характеристика кодифікованих законів України в частині питань регулювання посередницьких операцій

Критичний аналіз кодексів України свідчить про відсутність єдиних вимог та фрагментарність регулювання посередницьких операцій в Україні. Зазначені нормативні документи також не містять визначення сутності терміну “посередницькі операції”, що зумовлює неоднозначність віднесення здійснених фактів господарського життя до посередницьких операцій та визначення порядку їх оподаткування. Господарський кодекс України регулює порядок здійснення агентських відносин, та окремими розділами визначає фінансове посередництво. У даному кодифікованому законі увага зосереджена виключно на операціях з цінними паперами як одному із видів фінансового посередництва (регулюються питання ліцензування такої діяльності, суб'єкти та умови укладання угод на фондовому ринку). У Цивільному кодексі України врегульовано договірне регулювання посередницьких операцій в частині укладання договорів комісії, управління майном, доручення, визначення їх істотних умов. Окремими статтями розглядається порядок проведення розрахунків за кожним із видів договорів. Податковий кодекс України визначає порядок оподаткування посередницьких операцій у розрізі різних видів договорів, регулює порядок визнання податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. У Митному кодексі України врегульовані питання посередницьких операцій, що здійснюються в зовнішньоекономічній діяльності (регламентує порядок здійснення діяльності митними брокерами).

Закони України як наступний рівень нормативно-правового забезпечення посередницьких операцій присвячені регулюванню окремих видів посередницьких операцій у різних сферах. Більшість нормативних актів визначають діяльність фінансових посередників в частині здійснення діяльності, отримання ліцензій, порядку проходження фінансового моніторингу, здійснення посередницьких операцій при експорті та імпорті товарів, робіт (послуг). Детальне регламентування діяльності посередників у розрізі окремих операцій містять постанови, правила, умови та положення, які визначають порядок здійснення операцій, проведення розрахунків, оцінку ступеня завершеності послуги. Важливим є відокремлення в окрему групу листів ДПАУ, які визначають порядок оподаткування, сплати та нарахування податків і зборів під час здійснення посередницьких операцій.

Нормативно-правове регулювання посередницьких операцій на рівні підприємства здійснюється на підставі внутрішніх документів та посередницьких договорів. До складу внутрішніх документів можна віднести: накази, посадові інструкції, розпорядження. Основне призначення наведених вище документів врегулювати порядок здійснення операцій. Наказ як розпорядчий документ керівника містить інформацію щодо врегулювання порядку здійснення посередницьких операцій, осіб відповідальних за їх здійснення, порядку укладання та підписання договорів, відображення на рахунках бухгалтерського обліку. Посадові інструкції як правовий документ в частині посередницьких операцій на рівні підприємства визначає відповідальних осіб за здійснення посередницької операції, обов'язки та їх права. Розпорядження покликане здійснювати вирішення оперативних питань щодо функціонування посередницьких операцій.

Міжнародний рівень регулювання посередницьких операцій представлений конвенціями, директивами ЄС, модельними законами ЮНСІТРАЛ, міжнародними стандартами. Даний рівень забезпечує регулювання даних операцій між різними країнами для уніфікації єдиних вимог у сфері посередництва. Слід зауважити, що міжнародний рівень нормативно-правового регулювання має необов'язковий характер виконання, але його врахування є важливим для підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Дотримання міжнародних вимог у сфері посередництва сприяє уникненню непорозумінь з іноземними контрагентами та швидкому врегулюванню форс-мажорних обставин, що забезпечує зниження витрат діяльності суб'єкта господарювання.

Найбільш характерними посередницькими операціями в рамках перелічених функцій являються операції по перепродажу товарів, комісійні, обмінні, консигнаційні, брокерські, агентські, лізингові, біржові, аукціонні.

Посередники здійснюють операції на ринках засобів виробництва, сировини, нерухомості, товарів, послуг, цінних паперів, інтелектуальної власності. Відповідно і об'єкти посередницької діяльності відповідають виду ринку і його особливостям. Інакше кажучи, об'єктами посередницьких операцій виступають продукція промислового призначення, товари широкого вжитку, послуги, цінні папери тощо. Суб'єктами торговельно-посередницької діяльності являються фізичні та юридичні особи:торговці по договору, торгові агенти, комісійні фірми, консигнаційні склади, лізингові компанії, аукціонні центри, біржі та ін.

Найбільш складною і нерозв'язаною проблемою розвитку посередництва являється слабка правова база країни. Основними нормативними актами є Конституція України, кодекси, закони та підзаконні нормативно-правові акти.

Друга важлива причина, яка стримує розвиток торговельно-посередницької діяльності, носить організаційний характер. Сутність проблеми заключається в тому, що в Україні організаційні форми торговельного посередництва формуються стихійно. Вони часто мають вигляд деформованих копій зарубіжних структур, які важко вписуються в реальну вітчизняну практику.

2. Аналіз показника зовнішньоекономічної діяльності - обсяг імпорту України з країн Африки

Таблиця 2.1 Обсяг імпорту з країн Африки,млн. дол. США

Рис. 2.1 Обсяг імпорту України з країн Африки

Рис 2.2. Обсяг імпорту товарів та послуг України з країн Африки у відсотковому відношенні

Важливість Африканського континенту для України зумовлюється його великими природними багатствами та значними потенційними можливостями для взаємовигідного торговельно-економічного співробітництва. Завдяки вагомому представництву в міжнародних і регіональних організаціях ці держави здобули вагомий вплив на світовій арені, тож співпраця з ними може принести Україні відчутні політичні дивіденди.

У сфері політичних контактів з африканськими країнами Україна мас орієнтуватися передусім на стабільні в політичному плані режими, які спираються на підтримку і довіру західних держав, відіграють помітну роль на міжнародній арені, і виважено підходити до розбудови своїх відносин з тими країнами регіону, які мають нестабільне політичне становище і несприятливу міжнародну репутацію.

Проте головні інтереси України на Африканському континенті лежать в економічній площині. Через свою економічну роль, природні ресурси, традиційні торговельні зв'язки з усіма державами світу та потенціал ділової активності африканський регіон має стати тим стратегічним плацдармом, використовуючи який Україна може розпочати процес реабілітації національного промислового виробництва та модернізації індустріальної бази. Освоєння африканського ринку означатиме для українських підприємців вихід на один із найбільших економічних регіонів з населенням близько 700 млн. осіб, а також на пов'язані з ним торговельні й морські шляхи.

На світовому ринку Україна й африканські країни не конкурують, навпаки, їхні економіки можуть взаємно доповнювати одна одну. Україна має попит на продукцію африканських держав, а вони, своєю чергою, відчувають потребу в українських інвестиціях, в українських товарах, машинах, устаткуванні, різноманітних послугах.

Україна втратила багато позицій на світовому ринку, і тепер постає завдання зайняти їх заново. Послабилися й позиції африканських постачальників у нашій країні. їхня продукція потрапляє в Україну через Англію, Голландію, інші країни.

Таблиця 2.2 Головні статті українського імпорту з країн Африки

У структурі імпорту особливо слід виділити товарну групу "Руди та концентрати алюмінієві", яку складають переважно гвінейські боксити. Завдяки цій товарній групі Гвінея посідає перше місце серед країн Африки за обсягом товарів (на Гвінею припадає 50.34 % українського імпорту з країн Африки). Україна заінтересована також в імпорті африканського глинозему (Ангола і Зімбабве).

Африка має широкий асортимент цінних видів сировини -- нафти (Лівія. Нігерія. Конго. Єгипет); газу (Алжир); кобальту (Замбія, Зімбабве); кварцу (Мадагаскар); бокситів і золота (Гвінейська Республіка); золота, хромітів, марганцю, ванадію, алмазів (ПАР) тощо.

У низці африканських країн вже створені сучасні галузі з виробництва хімічної і нафтохімічної продукції (Марокко, Туніс, Сенегал, Алжир, Лівія). Серед іншої продукції хімічної промисловості, що експортується африканськими країнами, можна виділити масла і парфумерію (Єгипет, Марокко), кальциновану соду (Кенія), медикаменти (Єгипет), синтетичні миючі засоби (Єгипет) і т. ін.

Країнам континенту належить чільне місце в міжнародній торгівлі кольоровими металами. Виробництво рафінованої міді, кобальту і цинку зосереджено в так званому мідному поясі Замбії і в ДР Конго. Марокко найбільший на континенті виробник свинцю.

Африканські країни заінтересовані в безпосередньому виході на український ринок із продукцією національного виробництва -- зокрема з такими актуальними для нас товарами, як нафта й окремі види мінеральної сировини, продукція обробної промисловості (взуття, тканини, готовий одяг, вироби із шкіри), деякі види продукції хімічної, електронної та машинобудівної галузей.

Серед експортованих африканськими країнами товарів великий практичний інтерес для України становлять і традиційні види африканських аграрних культур -- кава, какао-боби, чайний лист, помаранчі, арахіс, банани, оливки, рибна продукція, бавовна, цінні породи деревини, свіжі овочі, шкіряна сировина.

3. Інформація про альтернативні варіанти здійснення імпортної операції

Український імпортер має потребу в закупівлі партії червоного сухого вина сорту “Кабарне” витримки 3 роки іноземного виробництва. Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має 2 варіанти реалізації зазначеної імпортної операції.

Перший варіант - постачальником вина є суб'єкт господарювання Російської Федерації. Умови поставки - DDP- Бориспіль.

Таблиця 3.1. Експортна калькуляція товару

Таблиця 3.2. Калькуляція кількості пляшок

Другий варіант - постачальником вина є суб'єкт господарювання Болгарії. Умови поставки - DDP- Бориспіль.

Таблиця 3.3. Експортна калькуляція товару

Дані розрахунки показали що найбільш економічно вигідний варіант закупівлі вина вітчизняним підприємством - другий варіант, закупівля вина у Болгарського посередника.

Розглянемо схему проведення імпортної операції - закупівлі партії червоного сухого сорту вина “Кабарне” витримки 3 роки іноземного виробництва - Болгарія.

Рис. 3.1. Схема імпортної операції

1. Замовник направив зовнішньоторговельній фірмі (ЗТФ) проект договору комісії на закупівлю партії червоного сухого вина, підписавши його в двох примірниках.

2. ЗТФ розглянула його, підписала і один примірник повернула замовнику.

3. ЗТФ запросила в Асоціації експортерів ТПП і інших організацій (у схемі АБД - автоматизовані банки даних) інформацію про ринок червоного сухого вина і його фірмову структуру.

4. ЗТФ зібрала інформацію, проаналізувала її, склала конкурентний лист.

5. ЗТФ направила запити можливим постачальникам (експортер 1 - Російська Федерація; експортер 2 - Болгарія)

6. ЗТФ шляхом листування, телеграфом чи факсом одержала пропозиції можливих постачальників.

7. ЗТФ, проаналізувавши пропозиції, вибрала потенційного постачальника - Болгарського посередника (експортер 2) і підписала з нею контракт.

8. Експортер повідомив ЗТФ, що товар готовий до відвантаження у Борисполі.

9. Експортер отримує від перевізника транспортні документи.

10. Експортер готує необхідні документи і разом з інкасовим дорученням передає їх своєму банку “RBS” (відділення у місті Софія).

11. Банк-ремітент перевіряє документи і разом із дорученням відправляє їх інкасуючому банку.

12. Інкасуючий банк після отримання доручення і інших документів, передає їх імпортеру для перевірки і отримання платежу.

13. Імпортер здійснює оплату інкасуючому банку.

14. Інкасуючий банк переводить певну грошову суму банку - ремітенту.

15. Банк - ремітент зараховує суму виручки на рахунок експортера.

16. Банк повідомляє експортера про перерахунок коштів.

Розглянемо зразок зовнішньоторговельного контракту.

КОНТРАКТ № 25

м. Київ 21.01.2013 року

Болгарський посередник м. Софія (Болгарія), який буде іменуватися „Продавець” з одного боку, та український імпортер м. Київ, який далі буде іменуватися „Покупець”, з другого боку, уклали цей контракт про таке:

1. Предмет контракту.

Продавець продав, а Покупець купив на умовах поставки DDP-Бориспіль партію червоного сухого вина сорту “Кабарне”.

2. Ціни та загальна вартість контракту.

Ціна та товар, який поставляється за даним контрактом, приймаються за умовою поставки DDP - Бориспіль і охоплюють вартість експортної упаковки, маркування, навантаження, транспортування та страхування вантажу. Ціни є твердими і не підлягають зміні за час виконання даного контракту.

Загальна вартість контракту визначена 415800 євро.

3. Умови платежу.

Оплата товару здійснюється Покупцем у вигляді передоплати в євро у формі документарного інкасо і може бути з дійснена протягом 5-ти днів після отримання документів банком “RBS” (відділення у м. Софії).

Ці кошти повинні бути перераховані після завантаження товару.

Відвантаження товару здійснюється автомобільним транспортом або у випадку необхідності, повітрям.

4. Якість товару.

Якість проданого за даним контрактом товару повинна відповідати обумовленим стандартам, а кількість - вказаному числу в контракті.

5. Упаковка і маркування.

Вино повинне бути розлите у діжки і перевозитись у тих же діжках.. На кожній діжці повинно бути нанесено таке маркування:

- найменування Покупця;

- найменування Продавця;

- номер місця;

- вага брутто; вага нетто;

- найменування товару; номер контракту.

Всі збитки, понесені через неточне маркування, відносяться на рахунок Продавця.

6. Страхування.

Продавець повинен застрахувати товар, який поставляється за даним контрактом, на умовах DDP - поставки, від звичайних ризиків у визначеній страховій компанії (наприклад, Oriental Insurance Company Limited) на 110 % вартості товару, зазначеного в рахунку, згідно з правилами транспортного страхування вантажів.

7. Гарантії якості та претензії.

Продавець гарантує, що товар, який поставляється за даним контрактом, відповідає обумовленим стандартам. Якщо буде виявлено, що при будь-якій вині Продавця товар виявиться бракованим, Покупець буде мати право на заміну бракованого товару, і всі витрати по заміні бракованого товару буде нести Продавець. У цьому випадку Продавець зобов'язаний відвантажити товар замість бракованого не пізніше 45 днів з дня отримання повідомлення Покупця про наявність браку. Якщо протягом 45 днів після отримання товару Покупцем він не виставить претензій, то після закінчення цього терміну ніякі претензії Покупця не будуть розглядатися Продавцем.

8. Штрафні санкції.

За прострочення поставки або недопоставку товару Продавець сплачує Покупцю штраф за затримку поставки в розмірі 0,5% вартості недоотриманого товару за кожен тиждень із перших двох тижнів затримки і 1% вартості недоотриманого товару за кожен наступний тиждень, при цьому загальна сума штрафу не повинна перевищувати 5% загальної вартості контракту.

9. Інформація про відвантаження.

Продавець повинен проінформувати Покупця телеграмою або по факсу протягом 48 годин про відвантаження товару з зазначенням типу товару, дати відвантаження, назви транспорту, номери контейнерів, кількість місця, вагу брутто та нетто.

10. Форс-мажор.

При виникненні будь-яких обставин, які перешкоджають виконанню однією із сторін своїх зобов'язань за даним контрактом, a саме: повені, землетруси, заборона експорту або імпорту, інші обставини, які не залежать від сторін і яким сторони не можуть запобігти за допомогою розумних зусиль, терміни, установлені для виконання зобов'язань за даним контрактом, продовжуються на період часу, рівний терміну, на протязі якого діяли зазначені вище обставини.

11. Арбітраж.

Всі спори або непорозуміння, які можуть виникнути при виконанні даного контракту і які сторони не зможуть вирішити шляхом переговорів, підлягають розгляду в арбітражі Торгово-промислової палати болгарських купців в м. Софії відповідно до їх законів і процедур. Звернення в звичайні суди не допускається. Рішення арбітражу є остаточним і обов'язковим для виконання обома сторонами.

12. Інші умови.

Всі зміни і доповнення до даного контракту є чинними лише в тому випадку, коли вони здійснені в письмовій формі і підписані обома сторонами.

Всі витрати, податки, збори, включаючи митні, а також збори, пов'язані з реєстрацією і виконанням даного контракту, які повинні бути сплачені на території Продавця, сплачуються продавцем, а на території Покупця - Покупцем. Будь-які урядові дозволи, сертифікати, ліцензії, необхідні на території Продавця, будуть підготовлені та оплачені Продавцем, а на території Покупця - Покупцем. Після підписання даного контракту всі попередні переговори і переписка по цьому контракту втрачають силу. Всі додатки даного контракту є його невід'ємною частиною.

Місцем підписання даного контракту є м. Київ.

13. Юридичні адреси:

Продавець: м. Софія, Болгарія

Покупець: м. Київ, Україна

Размещено на Allbest.ru