Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Поняття, сутність та види митних режимів

2. Характеристика митних режимів

3. Тимчасова переробка на митній території України та поза межами митної території України

Тестові завдання

Список використаних джерел



1. Поняття, сутність та види митних режимів

Митний режим у широкому понятті означає правовий режим, встановлений Митним Кодексом з метою регламентування відношень, які виникають у зв'язку з переміщенням товарів та транспортних засобів через митний кордон України між митним органом і особами, що їх переміщують.

У вузькому значенні митний режим є сукупність норм, що визначають порядок переміщення товарів і транспортних засобів та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

Митні режими застосовуються юридичними та фізичними особами при переміщенні товарів через митний кордон України.

Важливо відмітити, що товари та транспортні засоби можуть бути переміщенні через митний кордон України тільки при визначенні тих митних режимів, які запроваджені Митним кодексом.

Кожний митний режим відповідає меті переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України.

Запровадження таких видів митних режимів обумовлено, в першу чергу, необхідністю надання переміщенню товарів та транспортних засобів певного статусу з метою недопущення їх хаотичного ввезення та вивезення, а також з метою забезпечення можливості здійснення митного контролю.

Також застосування митних режимів дасть можливість в залежності від мети, терміну ввезення чи вивезення товарів, або інших обставин застосовувати до них різні заходи правового регулювання, що дозволить більш повніше враховувати потреби та інтереси суб'єктів ЗЕД для розвитку зовнішньоторговельного обміну.

Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму:

1). імпорт;

2). реімпорт;

3.) експорт;

4). реекспорт;

5). транзит;

6). тимчасове ввезення (вивезення);

7). митний склад;

8). спеціальна митна зона;

9). магазин безмитної торгівлі;

10). переробка на митній території України;

11). переробка за межами митної території України;

12). знищення або руйнування;

13). відмова на користь держави.

Приведені види митних режимів не є вичерпними та можуть бути доповнені шляхом внесення відповідних змін до Митного кодексу.

Статтею 186 МК України закріплено принцип самостійного визначення митного режиму товарів та транспортних засобів декларантом, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, які будуть подаватись митному органу.

Визначення митного режиму має місце у випадку, коли товар ще не набрав певного статусу, для проведення митного контролю та оформлення або коли цей статус із-за різних обставин втрачено.

Зміна одного митного режиму на інші можлива тільки у період дії режиму. Як правило, зміна митного режиму обумовлена зміною наміру власника вантажу відносно товару, переміщеного через митний кордон України, або закінченням строку дії визначеного митного режиму.

Так, товари, які розміщені під митним режимом "митний склад", можуть бути оформлені в режимі імпорту при укладенні договору купівлі-продажу або вивезені за межі митної території України відповідно до митного режиму транзит (ч.6 ст.71 МКУ).

Так, згідно ст. 210 МКУ, до закінчення строків тимчасового ввезення (вивезення) товарів особа, яка надала зобов'язання про зворотне вивезення (ввезення) товарів, повинна вивезти (ввезти) ці товари або заявити про зміну митного режиму.

Право на самостійне визначення митного режиму не є абсолютним і може бути обмежено положеннями нормативно-правових актів з митної справи.

По-перше, деякі товари можуть бути визначені тільки до певних митних режимів. Наприклад, вимогою митного режиму переробки за межами митної території України є визначення продуктів переробки з вивезених за межі митної території українських товарів для переробки та наступного повернення в Україну в режимі імпорту (ст.237 МКУ).

В даному випадку має місце реалізація права самостійного визначення митного режиму, а не його обмеження.

По-друге, у відповідності з вимогами ст. 213 МКУ та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.02 р. № 1867 "Деякі питання застосування режиму митного складу" деякі товари не можуть бути розміщені під певні митні режими. Крім цього, самостійне визначення митного режиму і зміна його на інший може бути обмежена такими обставинами, як статус товару.

Характерним прикладом обмеження свободи зміни митного режиму зміною статусу товару може бути ситуація, при якій товар було розміщено під митний режим переробки та були проведені операції по його переробці. Особа в даному випадку не може змінити митний режим переробки на інший, оскільки початковий стан товару вже було змінено.

Важливо підкреслити, що при самостійному визначенні та зміні митного режиму перед митними органами не виникає право обов'язковості надати декларанту визначений ним митний режим.

Така обов'язковість виникає тільки при додержанні декларантом всіх вимог, необхідних для розміщення товару під певний митний режим.

Таким чином, прийняття остаточного рішення про правильність визначення декларантом певного митного режиму є виключною прерогативою митного органу. Таке рішення приймається на етапі митного оформлення.

Роль і значення митних режимів дуже великі. Митні режими виконують такі функції:

* встановлюють порядок переміщення товару через митний кордон залежно від призначення товару;

* визначають умови перебування його на/поза митною територією;

* встановлюють рамки, в яких може використовуватися товар;

* регламентують права та обов'язки особи, що переміщує товари;

* визначають вимоги до товару, що розміщується у даний конкретний режим.

2. Характеристика митних режимів

Імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Ввезення товарів для вільного обігу без обмеження строку відрізняє митний режим "імпорт" від інших митних режимів (тимчасове ввезення/вивезення, транзит, переробка на митній території України, митний склад тощо), відповідно до яких товари ввозяться на митну територію на певний строк, та в подальшому повинні бути вивезенні з території України або заявлені в інший митний режим.

Для регулювання питань розміщення товарів у режимі "імпорт" використовуються норми митного законодавства, які встановлюють загальний порядок митного контролю та митного оформлення, сплати податків і зборів.

При використанні митного режиму "імпорт" застосовуються правові норми, що регулюють порядок використання різних заходів нетарифного регулювання, які передбачають пред'явлення митним органам додаткових дозвільних документів.

Законодавство України може встановлювати додаткові вимоги при ввезені окремих видів товарів (продукти харчування, культурні цінності, автомобілі, об'єкти прав інтелектуальної власності тощо) у режимі імпорту (Закони України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції" від 17.07.97 року (із змінами), «Про безпечність та якість харчових продуктів», "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" від 21.09.99 року, Закон України "Про ветеринарну медицину" від 25.06.92 року, Закон України "Про карантин рослин" від 30.06.93 року, Закон України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення від 24.02.94 року.

Ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає:

1). подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України;

2). сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України;

3). дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Сформовані у статті 189 МК України умови переміщення товарів у режимі "імпорт" на практиці створюють складний механізм використання цілої системи заходів регулювання ввезення товарів на митну територію України у цьому режимі. Застосування цих заходів засноване не тільки на нормах митного законодавства, але і нормах інших (зовнішньоторговельного, валютного, податкового тощо).

Відповідно до ст.45 МК України при ввезенні товарів на митну територію України в режимі імпорту особою, яка переміщує товари, обов'язково подаються митному органу документи, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів, відповідно до переліку, який визначено Кабінетом Міністрів України.

Від сплати податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України у режимі "імпорт" відповідно до законів України, в основному, залежить реалізація фіскальної функції митно-тарифного регулювання. Порядок сплати податків і зборів встановлено Податковим кодексом України, Законом України «Про Митний тариф України», Закону України «Про єдиний митний тариф» від 05.02.1992 року.

Перелік операцій з ввезення (пересилання) на митну територію України товарів, що звільнені від оподаткування, визначається відповідно до законодавства.

Крім сплати податків і зборів, третьою умовою ввезення товарів в режимі імпорту є дотримання вимог щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Заходи нетарифного регулювання передбачають встановлення режимів квотування та ліцензування зовнішньоторговельних поставок, а також інших обмежень відповідно до законодавства України (встановлення мінімальних та максимальних цін, заборона та обмеження експорту і (або) імпорту товару, послуг, робіт, результатів інтелектуальної діяльності тощо).

Рішення про встановлення заборон та обмежень у зовнішній торгівлі, виходячи із національних інтересів, оформлюється через прийняття відповідного законодавчого акту.

Товари, які визнані забороненими до ввезення на митну територію України, повинні бути вивезені за межі митної території або знищені у порядку, встановленого законодавством України.

Обмеженням на ввезення товарів є встановлення особливих вимог до переміщення через митний кордон України окремих товарів. Обмеження на ввезення можуть бути встановлені у вигляді кількісних обмежень (квотування імпорту) або у вигляді особливого порядку митного оформлення ввезених товарів.

Кількісні обмеження можуть вводитись з метою:

1). забезпечення національної безпеки України;

2). виконання міжнародних обов'язків України;

3). захисту внутрішнього ринку України, коли який-небудь товар імпортується в такій кількості, що наносить збиток державі або виникає загроза спричинення збитку виробникам подібних товарів на території України.

Особливе місце серед заходів нетарифного регулювання обмежувального характеру займає сертифікація товарів: сертифікат відповідності (свідоцтво про визнання), гігієнічний сертифікат, фітосанітарний сертифікат, ветеринарний сертифікат тощо. Сертифікація товарів проводиться з метою забезпечення відповідності ввезених товарів стандартам та іншим національним документам, які встановлюють обов'язкові вимоги до товарів - бути безпечними для навколишнього середовища, життя, здоров'я громадян.

Митне оформлення товарів, які підлягають сертифікації здійснюється тільки при пред'явленні всіх необхідних сертифікатів та інших документів, підтверджуючих безпеку та якість ввезених товарів.

Відповідно до ст.18 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" дозволяється імпорт товарів на митну територію України, які відповідають за своїми технічними, фармакологічними, санітарними, ветеринарними, фітосанітарними і екологічними характеристиками відповідним стандартам та вимогам, що діють на території України.

Забороняється імпорт товарів, що здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності, будь - яких товарів, про які завчасно відомо, що вони можуть спричинити шкоду здоров'ю або представляти загрозу життю населення та тваринного світу, або привести до зруйнування навколишнього середовища, а також імпорт продукції та послуг, які пропагують ідеї війни, расизму та расової дискримінації, геноциду тощо, що суперечить нормам Конституції України (ст.17 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").

Ще одним заходом нетарифного регулювання імпорту є ліцензування ввезення товарів на територію України шляхом видачі компетентним державним органом спеціального дозволу - ліцензії. Ліцензування може вводитись по окремим товарам або країнам. На території України діє єдиний порядок ліцензування експортно-імпортних операцій, основою якого є перелік товарів, що ліцензуються та загальний порядок видачі ліцензій. Видача ліцензій здійснюється Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України або іншим уповноваженим органом. Одержувачами ліцензій є суб'єкти ЗЕД, які зареєстровані на території України, незалежно від форми власності. Видані ліцензії носять іменний характер та не можуть бути передані іншому суб'єкту ЗЕД.

Реімпорт - митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території.

Нормативно-правову базу застосування митного режиму "реімпорт" складає Митний кодекс, постанова Кабінету Міністрів України від 12.12.02 р. № 1881 "Про переміщення товарів через митний кордон України в режимі реімпорту".

Митне законодавство України передбачає можливість розміщення товарів в режимі реімпорту будь - якою особою, незалежно від того, хто вивозив раніше ці товари.

Крім вантажної митної декларації (ВМД), яка заповнюється відповідно до встановленого порядку, при декларуванні товарів в режимі реімпорту повинно бути пред'явлені наступні документи:

1) аркуш ВМД, за яким, що реімпортуються товари, раніше були вивезені відповідно до режиму експорту та інші документи (транспортні накладні, рахунки-фактури тощо) з відмітками митних органів при вивезенні.

2) дозволи інших державних органів, що реімпортуються товари, підлягають контролю цих органів (сертифікати контролюючих органів);

3) інші документи, необхідні для здійснення митного оформлення (сертифікат походження з України тощо).

У митному законодавстві закріплені чотири основні умови переміщення товарів у режимі реімпорту:

1) товари повинні бути походженням з митної території України (наявність сертифікату походження);

2) товари, що переміщуються в режимі реімпорту, повинні бути ввезені не пізніше, ніж через один рік після їх вивезення (експорту) за межі митної території України.

Під датою вивезення треба розуміти день оформлення ВМД при експорті. Датою ввезення вважати день прийняття ВМД в режимі реімпорту.

Товари повинні бути вивезені з митної території України відповідно до митного режиму експорту. З цього слідує, що :

a) факт вивезення товару повинен бути підтверджений відповідною ВМД;

б) під митним режимом "реімпорт" не можуть бути розміщені іноземні товари, а також українські товари, вивезені з митної території України відповідно до інших митних режимів.

3) товари не використовувалися за межами України з метою одержання прибутку (відсутність у них експлуатаційного зношення).

4) товари повинні ввозитись у тому ж стані, в якому вони перебували на момент вивезення (експорту), крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання, а також інших випадків, що визначаються КМ України.

Постановою Кабінету Міністрів України Кабінету від 12.12.02 р. № 1881 "Про переміщення товарів через митний кордон України в режимі реімпорту" установлено, що режим реімпорту може застосовуватися до:

- товарів, стан яких змінився внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили в установленому Державною митною службою порядку;

- товарів, щодо яких проводилися операції з передпродажної підготовки (захист від корозії, боротьба із шкідниками, сортування, пакування, маркування, тестування) чи які були піддані дрібному ремонту, за умови, що такі дії не змінили їх вартості, визначеної на момент вивезення (експорту), та кодів згідно з УКТЗЕД.

Критеріями незмінності стану товарів повинні бути :

a) відповідність коду по УКТЗЕД товарів, які розміщуються у митному режимі реімпорту, та їх найменування кодам і найменуванням товарів, які були вивезені з митної території України в режимі експорту;

б) незмінність технічних характеристик та інших параметрів таких товарів, встановлених у відношенні до них, віднесених до даної категорії товарів (ДСТ, ГСТ, технічні умови тощо).

Природність зношення або втрат з нормальних умов транспортування та зберігання визначаються стандартами та іншими діючими в Україні нормативними актами, які відносяться до даної категорії товарів.

У ході митного контролю повинні підтверджуватись: ідентичність товарів, які розміщуються під митним режимом реімпорту, товарам, що були вивезені у митному режимі експорту: факт і момент їх вивозу, а також те, що товари походять з України.

Таке підтвердження повинно здійснюватись способом, який не викликає сумніву у посадових осіб митних органів у справжності та достовірності. Таким способом можуть бути: пред'явлення в митній орган сертифікатів, протоколів іспитів, висновків відповідних експертів та інших подібних документів державних органів.

Підтвердженням факту та моменту вивезення товарів служить вантажна митна декларація. При її відсутності та при не підтвердженні дати вивезення, як таким, що не викликає сумнів способом, моментом вивезення товарів українського походження можливо вважати проведення експертизи відповідної установою (ТПП, митна лабораторія, тощо).

Обов'язковість доказу всіх перелічених обставин покладається на особу, що переміщує товари, а не на митний орган. При відсутності достовірних та підтверджених відповідними документами відомостей або у випадку виникнення сумніву у посадових осіб митного органу у їх справжності та достовірності, розміщення товарів у митний режим реімпорту не допускається.

Експорт є одним з пріоритетних напрямів зовнішньоекономічної діяльності держави.

Особливість режиму експорту в тому, що товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення, тоді як режим тимчасового вивезення вимагає повернення товарів через певний строк.

Під вивозом товарів за межі території України треба розуміти сукупність дій, пов'язаних з переміщенням товарів через митний кордон України.

Експорт товарів здійснюється відповідно з наступними вимогами Митного кодексу України та іншими законодавчими актами України:

- подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України;

- сплату податків і зборів, встановлених на експорт товарів;

- дотримання експортером вимог, передбачених законом.

Під документами, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України, слід розуміти:

- вантажну митну декларацію на експорт товарів;

- документ контролю доставки або CARNET TIR;

- товаросупровідні документи (транспортні накладні, пакувальні листи та комерційні документи;

- зовнішньоекономічний договір (контракт);

- довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами або довідку про відсутність за межами України валютних цінностей та майна;

- ліцензію МЕ та з ПЄІУ на товари, що підлягають ліцензуванню (у разі необхідності);

- картку реєстрації (обліку) зовнішньоекономічного договору (контракту) (у разі необхідності);

- дозвіл Урядової комісії з експортного контролю або висновок ДСЕК (у разі необхідності);

- фітосанітарний сертифікат (у разі необхідності);

- ветеринарний сертифікат (у разі необхідності);

- дозвіл служби екологічного контролю на вивезення товарів (у разі необхідності);

- гарантійне зобов'язання, прийняте на облік податковою адміністрацією (при митному оформленні давальницької сировини) (у разі необхідності) або вексель, взятий на облік в ДПА;

- для українських перевізників: свідоцтво про допущення до перевезення транспортного засобу або контейнера до перевезення вантажів під митними печатками та пломбами;

- експертний висновок територіального органу Українського центру стандартизації та метрології (УКРЦСМ);

- документ про придбання марок акцизного збору та копію зовнішньоекономічного контракту з відміткою податкової інспекції про видачу марок акцизного збору (у разі необхідності);

- дозвіл Міністерства культури і мистецтв України (у разі необхідності);

- облікову картку суб'єкта ЗЕД;

- експертний висновок Державного Гомологічного центру при Міністерстві фінансів (у разі необхідності);

- інші документи, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України та необхідні для здійснення митного контролю та оформлення.

Митна декларація та інші документи, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України подаються до митного органу - спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі митної справи, на який згідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

При оформленні документів на експорт товарів митні органи стягують митні платежі, передбачені чинним законодавством.

Під вимогами, передбаченими законом, слід розуміти засоби та засоби державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, тобто:

- тарифне регулювання;

- нетарифне регулювання;

- валютний контроль;

- спеціальні вимоги до переміщення певних товарів або операцій з цими товарами.

До тарифного регулювання відноситься встановлення різних тарифів - податків та зборів на товари, що вивозяться.

Слід звернути увагу на те, що згідно з законами України чи міжнародними актами до товарів, що експортуються, можуть застосовуватися тарифні пільги.

До нетарифного регулювання відноситься квотування (вивіз товарів в певній кількості) та ліцензування (вивіз певних товарів) товарів, що експортуються. Перелік таких товарів встановлюється також Кабінетом Міністрів України.

При експортній операції можуть встановлюватися наступні квоти:

глобальна - встановлюється по товару без зазначення конкретних країн, куди товар експортується;

групова - встановлюються по товару з визначенням групи країн, куди товар може експортуватися;

експортна - граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території України протягом встановленого строку та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях.

індивідуальна - встановлюється по товару з визначенням конкретної країни, куди товар може експортуватися.

При експортній операції можуть встановлюватися наступні ліцензії:

відкрита - дозвіл на експорт товару протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу;

генеральна - відкритий дозвіл на експортні операції по певному товару та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому товару;

разова - разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менший ніж той, що є необхідним для здійснення експортної операції.

Квотування та ліцензування здійснюється як в односторонньому порядку шляхом прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України, так і на підставі міжнародних угод. Принцип ліцензування та квотування - це регулювання підприємництва на міжнародному ринку.

Валютний контроль - це контроль за валютними надходженнями від зовнішньоекономічних угод. Цей контроль здійснюється, у тому числі, митними органами шляхом перевірки наявності декларації про валютні цінності, які знаходяться за межами території України.

Згідно з ст.196 МК України реекспорт - митний режим, відповідно до якого товари, що походять з інших країн, які раніше були імпортовані на митну територію України, не пізніше ніж, у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територію України, вивозяться з цієї території в режимі експорту.

Особливості режиму реекспорту:

цей режим складається з двох самостійних операцій по ввезенню товарів і вивозу товарів. Кожна з цих операцій підлягаю митному оформленню окремо як імпорт при ввозі на митну територію України та як експорт при вивезені товарів з митної території України (з особливостями, передбаченими ст. 197 МК України). Таким чином, дві самостійні операції по ввозу і вивозу об'єднує товар, який переміщується через митну територію України;

товари повинні походити з інших країн. Це означає, що товари виготовлені, або перероблені (повністю, частково) в інших країнах і раніше не використовувалися на території України з метою одержання прибутку;

товари повинні бути вивезені не пізніше, ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територію України. Такий строк складає один рік з дня їх ввезення на митну територію України.

Необхідно звернути увагу на те, що режим реекспорту є зворотнім відображенням режиму реімпорту, але правовий режим їх використання має принципові відзнаки. Регламентація режиму реекспорту виходить з присутності реекспортуємих товарів на митній території України, що дає можливість митним органам здійснювати митний контроль, прийняття додаткових заходів по забезпеченню виконання умов застосування зазначеного режиму. А у правовій регламентації реімпорту товарів значне місце займають процедурні питання, головний акцент переноситься на документальні форми контролю.

Товари, що походять з інших країн, можуть вивозитися за межі митної території України у режимі реекспорту, якщо:

1) митному органу подано дозвіл уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу чи органу, визначеного міжнародним договором України, укладеним в установленому порядку, на реекспорт товарів;

2) товари, що реекспортуються, перебувають у тому ж стані, в якому вони перебували на момент ввезення на митну територію України, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання;

3) товари, що реекспортуються, не використовувалися на території України з метою одержання прибутку;

4) товари, що реекспортуються, вивозяться не пізніше ніж через один рік з дня їх ввезення на митну територію України.

Транзит - митний режим, відповідного до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.

Економічний характер транзиту визначається його значенням для:

- розвитку та спрощення міжнародних перевезень (зовнішній аспект);

- стимулювання діяльності у сфері послуг по транспортуванню та обробці вантажів (внутрішній аспект).

Згідно з ст.200 МК України особливості цього митного режиму наступні:

- товари та транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або межах зони діяльності одного митного органу;

- переміщення товарів та транспортних засобів у режимі транзиту здійснюється без стягнення мита та податків, до транзитних товарів та транспортних засобів не застосовуються заходи економічної політики;

- товари та транспортні засоби не можуть бути використані на митній території України.

Товари та транспортні засоби переміщуються під митним контролем, тобто товари можуть переміщуватися на підставі відповідних документів та згідно з правилами та умовами, встановленими законодавством України та контролюються митними органами України. Особи, винні у порушенні законодавства про транзит вантажів, несуть адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України.

Транзит товарів та транспортних засобів може бути між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу. В залежності від цього розділяють наступні види транзиту: прохідний та внутрішній, умови яких визначені у ст.155 МК України.

Згідно з загальним правилом, транзитні товари та транспортні засоби не можуть бути використані на митній території України, тобто вони залишаються у незмінному стані, крім природних втрат і не використовуються з іншою метою, крім транзиту.

Тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

Митний режим тимчасового ввезення (вивезення) встановлює вимоги, дотримання яких допускає тимчасове користування іноземними товарами на митній території України, а українськими - за її межами, із звільненням від сплати податків під час переміщення в зазначеному митному режимі та обмеженням розповсюдження заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Значення тимчасового ввезення (вивезення), як самостійного митного режиму, обумовлюється потребами розвитку торгових та інших форм міжнародного співробітництва.

Статус товарів, розміщених в цей режим, а відповідно, і зміст самого режиму, насамперед, визначається тимчасовим характером перебування і використання таких товарів на (поза) митній території України. Важливим є також і те, що користування тимчасового ввезеними (вивезеними) товарами допускається із звільненням від сплати податків. Це закономірно породжує необхідність установлення певних меж застосування цього митного режиму, за якими його використання може привести до негативних наслідків для української економіки.

Умовою надання митного режиму тимчасового ввезення (вивезення), як це випливає із самої його назви, є повернення раніше ввезених (вивезених) товарів. Відповідно до Митного кодексу ці товари підлягають "обов'язковому наступному поверненню без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування". Як гарантію дотримання встановленого порядку, митний орган надає дозвіл на розміщення товарів в митному режимі тимчасового ввезення (вивезення) тільки при наданні зобов'язання про зворотнє вивезення (ввезення) особою, що переміщує ці товари. А у деяких випадках за умови внесення грошової застави на рахунок митного органу.

Товар, розміщений в режимі тимчасового ввезення (вивезення), повинен бути використаний таким чином, щоб при завершенні режиму він знаходився, як уже відзначалося, у незмінному стані, за винятком змін, що відбулися через природне зношення чи втрату. Така вимога обмежує можливості користування тимчасово завезених (вивезених) товарів. Зокрема, виключається проведення яких-небудь операцій по їхній переробці чи обробці.

Під природним зношенням розуміють фізичне старіння, зношення основних засобів - об'єктів тимчасового ввезення (вивезення) в процесі їх використання за призначенням. Фізичне зношення характеризується зношенням матеріалів, з яких створені основні засоби - об'єкти тимчасового ввезення (вивезення), втратою їх первісних якостей, поступовою руйнацією конструкцій.

Відповідно, під природною втратою розуміють повну фізичну втрату первісних якостей основних засобів - об'єктів тимчасового ввезення (вивезення) в процесі їх використання за призначенням.

Переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) передбачає:

1) подання митному органу документів на такі товари з обґрунтуванням підстав їх тимчасового ввезення на митну територію України (вивезення за межі митної території України);

2) надання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), зобов'язання про їх зворотне вивезення (ввезення) у строки, що обумовлені метою тимчасового ввезення (вивезення), але не перевищують строків, встановлених цим Кодексом;

3) подання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), дозволу відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення (вивезення) товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законом.

Дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України (тимчасове вивезення за межі митної території України) під зобов'язання про зворотне вивезення допускається щодо:

- товарів, призначених для демонстрації або використання на виставках, ярмарках, конференціях або інших подібних заходах;

- професійного обладнання, необхідного особам, які прибувають в Україну (виїжджають з України), для підготовки репортажів, здійснення записів або передач для засобів масової інформації або зйомки фільмів;

- контейнерів, піддонів, упаковки, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться (вивозяться) у зв'язку з якою-небудь комерційною операцією, але ввезення яких саме по собі не є комерційною операцією;

- зразків товарів і предметів та рекламних фільмів за умови, що вони залишаються власністю особи, яка перебуває або проживає за межами території тимчасового ввезення, і їх використання на території України не має комерційного характеру;

- товарів, що ввозяться з освітніми, науковими чи культурними цілями, тобто наукового та навчального обладнання, обладнання для поліпшення дозвілля моряків, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться в рамках навчальної, наукової або культурної діяльності;

- особистих речей пасажирів та товарів, що ввозяться для спортивних цілей;

- матеріалів для реклами та туризму;

- транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.

Митний склад - митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків та зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України.

в режим митного складу можна розміщувати будь-які товари за винятком товарів, заборонених до переміщення через митний кордон України (ст. 96 МКУ).

Ввезення в Україну, вивезення з України та транзит через її територію товарів окремих видів можуть заборонятися законами України.

Не можуть бути пропущені через митний кордон України товари:

1) заборонені до ввезення в Україну;

2) заборонені до вивезення з України;

3) заборонені до транзиту через митну територію України;

4) щодо яких не було здійснено митне оформлення;

5) які переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог цього Кодексу та iнших законiв України.

До товарів, які забороненi до перемiщення через митний кордон України відносяться:

- предмети, що можуть завдати шкоди здоров'ю або загрожувати життю населення та тваринного свiту або призвести до руйнування навколишнього середовища;

- продукція, що містить пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду та інша, що суперечить вiдповiдним нормам Конституції (Основного Закону) України;

- товари, імпорт яких здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності;

- предмети, які становлять національне, історичне або культурне надбання українського народу, що визначається відповідно до законів України.

Для розміщення товару у режим митного складу необхідно звернення одержувача вантажу, викладене в письмовій формі, та договір з митним ліцензійним складом (МЛС) на зберігання вантажів. При цьому слід звернути увагу, що МЛС можуть спеціалізуватись на зберіганні певних видів товарів і не відповідати умовам зберігання конкретного товару, який планується до розміщення у режим митного складу.

Відсутність даних умов і дозволів унеможливлює розміщення товару у режим митного складу на певному МЛС. Для відокремлення товарів, які можуть завдати шкоди іншим товарам, уникнення фактів небажаного товарного сусідства або створення особливих умов зберігання, на митному ліцензійному складі повинні створюватися спеціальні бокси у вигляді приміщень на території складу.

Вантажі, які розміщуються на митні ліцензійні склади, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю. Розміщення в режимі митного складу таких вантажів може бути здійснено лише при отриманні позитивних висновків відповідних державних органів.

Спеціальна митна зона - це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом.

Спеціальними митними зонами є частини території України, на яких запроваджено митний режим спеціальної митної зони. Для цілей оподаткування товари, ввезені на території спеціальних митних зон, розглядаються як такі, що знаходяться за межами митної території України.

Спеціальні митні зони створюються відповідно до законодавства України про спеціальні (вільні) економічні зони шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної зони з визначенням її статусу, території, строку, на який вона створюється, та особливостей застосування законодавства України на її території. Законом встановлюються вимоги щодо створення спеціальної митної зони, види товарів, дозволених до ввезення у таку зону, та характер операцій, що здійснюються з товарами у межах зони. У законі також визначаються вимоги щодо організації роботи спеціальної митної зони та обов'язки органів управління зони по виконанню вимог митного законодавства під час здійснення митного контролю.

Митний орган, у зоні діяльності якого знаходиться спеціальна митна зона, з метою належної організації митного контролю може вимагати від органів управління цієї зони вжиття таких заходів:

1) спорудження огорожі по периметру зони;

2) встановлення обмежень щодо порядку доступу в зону у певні години роботи;

3) застосування інших заходів, що не перешкоджають нормальному функціонуванню зони відповідно до закону про таку зону.

Забороняється будь-яке будівництво в межах спеціальних митних зон без попереднього погодження з митним органом, у зоні діяльності якого знаходиться спеціальна митна зона.

У спеціальних митних зонах допускається здійснення виробничих та інших комерційних операцій з товарами за умови додержання положень МК України. Перелік видів товарів та операцій, що з ними здійснюються, визначається у законі про конкретну спеціальну митну зону.

З метою забезпечення виконання законів та з урахуванням характеру товарів можуть запроваджуватися окремі заборони та обмеження щодо здійснення операцій з товарами у спеціальних митних зонах. Такі заборони та обмеження стосовно спеціальних митних зон встановлюються законами.

Кабінет Міністрів України може обмежувати або забороняти ввезення окремих товарів у спеціальні митні зони. Товари можуть перебувати у спеціальних митних зонах протягом усього часу функціонування таких зон.

Магазин безмитної торгівлі - митний режим, відповідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання.

Товари, а також супутні товарам роботи, в режимі магазину безмитної торгівлі реалізуються лише у спеціальних торговельних закладах (магазинах безмитної торгівлі).

Розташування магазинів безмитної торгівлі та умови реалізації в них товарів повинні виключати можливість безпосереднього ввезення цих товарів для споживання на митній території України.

Приміщення магазину безмитної торгівлі може включати в себе:

1) торговельний зал (зали), у тому числі бари та пункти громадського харчування;

2) допоміжні приміщення;

3) склад магазину.

Строк перебування товарів у режимі магазину безмитної торгівлі не може перевищувати трьох років з дня їх поміщення у цей режим. Після закінчення або впродовж зазначеного строку товари можуть бути заявлені митному органу:

1) для вільного обігу на митній території України;

2) для вільного обігу за межами митної території України;

3) для поміщення в режим митного складу;

4) для знищення під митним контролем.

Власники магазинів безмитної торгівлі можуть мати митні склади для зберігання та наступного постачання в магазини всіх видів товарів, у тому числі підакцизних.

Магазини безмитної торгівлі здійснюють торгівлю всіма видами продовольчих і непродовольчих товарів вітчизняного (на умовах експорту) та іноземного походження, крім товарів, які заборонені відповідно до законодавства до ввезення, вивезення та транзиту через територію України.

Порядок відкриття, ліквідації магазинів безмитної торгівлі, а також правила продажу ними товарів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Знищення або руйнування - митний режим, відповідно до якого товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння податків, установлених на імпорт, а також без застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, що знищуються або руйнуються.

Знищення або руйнування товарів допускається з письмового дозволу митного органу, який надається за умови наявності дозволів інших органів державної влади, що здійснюють відповідно до їхньої компетенції контроль під час переміщення товарів через митний кордон України. Такий дозвіл митним органом не видається, якщо знищення товарів може завдати істотної шкоди навколишньому природному середовищу, а також в інших випадках, що визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи спільно з іншими органами державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України.

Відмова на користь держави - митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від товарів, що перебувають під митним контролем, без будь-яких умов на свою користь. У режимі відмови на користь держави на товари не нараховуються і не справляються податки і збори, а також не застосовуються заходи нетарифного регулювання.

Відмова від товарів на користь держави допускається з дозволу митного органу, який видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України визначає перелік товарів, що не можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави.

Відмова від товару - добровільна заява власника (декларанта) про передачу товару який перебуває під митним контролем на користь держави, без будь-яких умов на свою користь. Власника (декларанта) спонукає відмовитись від свого товару насамперед:

- неможливість або невигідність розміщення товару в митний режим імпорт, так як виникає ряд видатків та додаткових зусиль для вирішення питань пов'язаних з тарифним та нетарифним регулюванням;

- транспортування, перевезення завантаження, розвантаження та виконання інших робіт;

- зменшення матеріальних збитків до мінімуму і звільнення від митних процедур;

- збереження іміджу та ділової репутації на ринку.

Не можуть бути заявленими (розміщені) в митний режим "Відмови на користь держави" відповідно:

- товари (предмети) які заборонені до ввезення в Україну;

- товари, які не знаходяться на митний території України;

- товари, які не можуть бути пред'явлені та фактично передані митним органам при декларуванні;

- товари, які не є власністю особи, яка відмовляється від товарів на користь держави та якщо немає згоди власника;

- товари, щодо яких не проведено встановлених законодавством України видів контролю;

- товари, які потребують особливих умов зберігання, у випадках коли митний орган не має можливості їх забезпечити;

- товари (предмети) які перебувають під митним контролем в режимі:

а)знищення або руйнування;

б)реімпорт;

в)випущені у вільний обіг;

г)тимчасово ввезені на митну територію України.

- відходи та залишки після знищення або руйнування;

- товари неліквідні або неякісні, щодо яких закінчився термін використання (споживання);

- радіоактивні та іонізуючі матеріали;

- збиткові товари які можуть завдати державі витрат;

- товари які можуть спричинити шкоду здоров'ю людей, загрожувати їх життю, а також тваринному та рослинному світу;

- інші товари перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для розміщення товарів в митному режимі на користь держави потрібен дозвіл митного органу.

Насамперед власник (декларант) здійснює відмову без будь-яких умов на свою користь. На такі товари не нараховуються і не справляються податки та інші митні збори, а також не застосовуються заходи нетарифного регулювання.

Для того щоб отримати дозвіл на розміщення товару в митний режим "Відмова на користь держави", власник (декларант) повинен звернутись до митного органу (по місцю акредитації, в пункті пропуску, або по місцю знаходження товару) з письмовою заявою для отримання дозволу на подання ВМД та оформлення товару у відповідному митному режимі.

До заяви, крім ВМД, долучаються всі товаросупровідні документи у яких зазначено кількість, вага, характер товару, його назва, інші характеристики, документи, які засвідчують право власника розпоряджатись товарами відповідно до Закону України, дозволи, надані іншими органами державної влади, що здійснюють відповідно до їхньої компетенції контроль під час переміщення товарів через митний кордон України, згідно ст. 27 МК України та обов'язково зазначається причина відмови. ВМД заповнюється декларантом без сплати податків та митних зборів і служить як документ статистичної звітності.

Митний орган має право не надати дозволу на розміщення товару який знаходиться під митним контролем в митний режим "Відмова на користь держави" виходячи із наявності достатніх підстав вважати про недоцільність розміщення його у такий режим.

Власник повинен забезпечити доставку товарів на склад митного органу до здійснення митного оформлення.

декларація товар митний режим

3. Тимчасова переробка на митній території України та поза межами митної території України

Переробка на митній території України - митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту.

Товари, які є предметом міжнародного обміну, інколи до або після здійснення зовнішньоторгівельної операції потребують певної переробки, обробки, ремонту і т.п. При цьому дані операції виробничого чи промислового характеру в силу ряду причин (економічних, технологічних і т.д.), зазвичай не можуть бути вироблені на митній території однієї держави. Для проведення таких операцій і призначені режими переробки. Завдяки застосуванню в рамках зазначених режимів спеціального правового механізму режими переробки дозволяють:

- ввозити та переробляти на митній території України іноземні товари без застосування до них заходів нетарифного регулювання;

- вивозити для переробки (обробки) за межі митної території України товари українського походження та повертати їх у зміненому стані в Україну;

- ввозити та здійснювати переробку (обробку) іноземних товарів на митній території України та вивозити за межі митної території України продукти переробки або реалізовувати їх на митній території України.

Ввезення та переробка на митній території України товарів, що походять з інших країн, здійснюються з дозволу митного органу відповідно до положень МК та інших законів України. Дозвіл на переробку товарів на митній території України може бути скасовано митним органом, якщо його видано на підставі недостовірних даних, що мали істотне значення для прийняття рішення, або у разі коли підприємство-резидент, якому видано такий дозвіл, не дотримується положень цього Кодексу та інших актів законодавства України.

Кількість операцій щодо переробки товарів у митному режимі переробки на митній території України не обмежується.

Операції щодо переробки товарів можуть включати:

1) власне переробку товарів;

2) обробку товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари;

3) ремонт товарів, у тому числі відновлення та регулювання;

4) використання окремих товарів, що не є продуктами переробки, але які сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки, якщо самі вони при цьому повністю витрачаються.

Обмеження на окремі операції щодо переробки товарів, порядок виконання операцій щодо переробки товарів, включаючи можливість та умови використання українських товарів у процесі переробки, визначаються цим Кодексом та іншими законами України.

Окремі операції з переробки товарів за дорученням підприємства-резидента, якому видано дозвіл на переробку товарів на митній території України, та з дозволу митного органу можуть здійснюватися іншим підприємством. При цьому відповідальність перед митними органами за дотриманням визначеного порядку переробки товарів несе підприємство, якому видано дозвіл на проведення операцій щодо переробки товарів на митній території України.

У разі якщо за умовами переробки товарів на митній території України передбачається виконання кількох операцій щодо їх переробки кількома підприємствами, кожне з підприємств, яке бере участь у процесі переробки, повинне одержати дозвіл митного органу на переробку товарів на митній території України, Переміщення товарів між підприємствами, що беруть участь у їх переробці, здійснюється з дозволу і під контролем митних органів.

Враховуючи характер операцій, які проводяться в рамках митного режиму переробки товарів та необхідність постійного контролю за впливом їх на економічну активність в суміжних секторах національного господарства, встановлюються жорсткі критерії можливості використання режиму і детальний порядок всіх його основних етапів. Митний кодекс закріплює дозвільний порядок використання режиму переробки. Розміщення товарів в режими переробки можливе тільки з дозволу митного органу.

Дозвіл на застосування зазначених митних режимів може бути наданий митним органом на підставі письмової заяви суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, поданої в митницю за місцем державної реєстрації суб'єкта. В заяві мають бути викладені відомості, необхідні для прийняття рішення митним органом стосовно можливості розміщення товару в даний режим (про заявника, товар, який ввозиться, термін переробки, підприємство - виробник та. ін.). Для прийняття рішення про можливість розміщення товарів у режим переробки митними органами розглядаються економічні (захист інтересів українського товаровиробника, збільшення експорту готових виробів), технічні (можливість ідентифікувати перероблені товари в продуктах переробки, вимоги до технологічного процесу переробки)і адміністративні критерії (дотримання режиму переробки).